Тимченко Геннадій Петрович. Способи та процесуальні форми захисту цивільних прав

Краткое описание

Тимченко Геннадій Петрович. Способи та процесуальні форми захисту цивільних прав. : Дис... канд. наук: 12.00.03 2003

Тимченко Г.П. Способи та процесуальні форми захисту цивільних прав.Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2002.
Дисертацію присвячено дослідженнюспособів та процесуальних форм захисту як структурних компонентів інституту захисту цивільних прав. Сформульовано положення, що інститут захисту цивільних прав є комплексним і міждисциплінарним для юридичної науки, який має матеріально-правові та процесуальні аспекти.
Способи захисту цивільних прав характеризуються як такі, що мають матеріально-правовий характер. Виведено значення процесуальної форми в реалізації цивільних прав та охоронюваних законом інтересів. Досліджено сутність цивільного процесу, зроблено висновок про взаємодію цивільних процесуальних правовідносин, процесуальних дій і процесуальної форми. Розглянуто функціональну характеристику та ознаки судової влади, які відрізняють її від інших видів державної діяльності. Проведено аналіз сутності права на судовий захист з урахуванням стандартів доступності правосуддя.
Досліджено засоби судового здійснення цивільних прав: позов та судове рішення. Формулюються поняття законної сили судового рішення та його легітимності. Висловлюються пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у міждисциплінарному дослідженні універсальної категорії правового захисту відповідно до сфери здійснення правосуддя у цивільних справах, в удосконаленні законодавства та цивільного судочинства.
Головні наукові і практичні результати роботи мають методологічне, теоретичне та прикладне значення.
До методологічних належать: концептуальне обґрунтування та дослідження сутності захисту цивільних прав і охоронюваних законом інтересів відповідно до сфери здійснення правосуддя у цивільних справах, визначення матеріально-правових та процесуальних аспектів інституту правового захисту в межах предметів правового регулювання цивільного та цивільного процесуального права.
Визначальний науковий результат, який є наслідком використання запропонованих методологічних підходів і відбиває основні завдання дослідження, це кваліфікація способів та процесуальних форм захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів як комплексної наукової проблеми. При цьому доводиться значення і самостійність процесуальних форм захисту цивільних прав і охоронюваних законом інтересів у механізмі правового регулювання, що дало можливість оцінити функції правосуддя у правовій системі та зробити певний прогноз у напрямі його вдосконалення як форми реалізації конституційного права громадян на судовий захист. Цей висновок має значення для продовження наукових досліджень проблем судової влади та нового розуміння правосуддя у правовій державі в контексті його доступності як міжнародного стандарту.
Робота має і певну прикладну, практичну цінність, оскільки містить положення щодо тлумачення та застосування чинного законодавства, яке визначає способи захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів. Дається оцінка статей проекту нового Цивільного кодексу України, які закріпили способи захисту цивільних прав.
Поряд з цим аналіз питань процесуальних форм захисту дозволив сформулювати висновки і рекомендації, які мають значення для законотворчої діяльності та практики застосування цивільного процесуального законодавства. При цьому сформульовано висновки, що суди загальної юрисдикції складають систему цивільної юрисдикції, сферою якої є відносини приватноправового характеру, а предметом діяльності спір про право цивільне; про необхідність уніфікації та диференціації процесуальних режимів для різних судових юрисдикцій тощо.
Вводиться поняття належної судової процедури, що дозволяє визначити напрями гармонізації цивільного процесуального законодавства з міжнародними стандартами судочинства. Крім того, доводиться можливість і доцільність використання таких альтернативних форм захисту цивільних прав, які не пов’язані зі здійсненням правосуддя і мають договірну природу.
Певним практичним результатом, який може сприяти прийняттю законодавчих новел та вплинути на судову практику, є обґрунтування потреби розширення, універсалізації позову як процесуальної форми судового здійснення цивільних прав та введення нових форм позовного захисту.
Сформульовані положення про сутність судового рішення як акту реалізації судової влади, виявлення меж дії законної сили судового рішення, обґрунтування легітимності судового рішення потребує відпрацювання організаційних та процесуальних механізмів його перевірки.
Висловлено пропозиції щодо вдосконалення цивільного та цивільного процесуального законодавства.
Наукові та практичні результати дисертаційного дослідження є достовірними, оскільки випливають із визначеного автором об’єкта, предмета та методів дослідження.