Типчук Вікторія Мирославівна. Мистецькі традиції і новаторство у творчості Василя Турчиняка 1900-1939 років

Краткое описание

Типчук Вікторія Мирославівна. Мистецькі традиції і новаторство у творчості Василя Турчиняка 1900-1939 років: Дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.06 / Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2002. - 170арк. + дод. - Дві кн. одиниці. - Бібліогр.: арк. 155-170

ТИПЧУК В. М.Мистецькі традиції і новаторство у творчості Василя Турчиняка 1900-1939 років. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.06 декоративне і прикладне мистецтво, Львівська академія мистецтв, Львів, 2002.
У дисертації досліджується творчість провідного майстра делятинського осередку народного дерев’яного будівництва і різьблення Василя Турчиняка (Турченяка, Турича) (186425.07.1939) на матеріалі експедиційних досліджень, проведених на теренах Західної Гуцульщини і Бойківщини .
Доведено існування на території Західної Гуцульщини делятинського осередку народного дерев’яного будівництва і різьблення по дереву, який характеризувався своєрідною системою декорування предметів побуту, власною мистецькою традицією. Найвизначнішим різьбярем цього осередку в першій третині ХХ ст. був Василь Турчиняк. Він першим розпочав виготовлення іконостасів, вирізьблюючи ікони і предмети церковного інтер’єру на основі традиційного для гуцулів плоского різьблення.
Виявлено структуру орнаментальних композицій та художні особливості монументально-декоративного різьблення іконостасів і церковного обладнання майстра, визначено художньо-образні характеристики та іконографію різьблених ікон.
Розглянуто характер запозичень, трансформацій та впливів художніх стилів на різьблення предметів церковного інтер’єру митця. Визначено місце і роль Василя Турчиняка у мистецьких процесах розвитку гуцульського плоскорізьблення Західної Гуцульщини в першій третині ХХ століття.

1. Аналіз історії вивчення творчості Василя Турчиняка показав, що ця проблема у науковій літературі недостатньо опрацьована. З XІХ ст. до кінця ХХ ст. увага дослідників була зосереджена в основному на розвитку деревообробних промислів Східної Гуцульщини, частково було розглянуто монументально-декоративне різьблення іконостасів і предметів церковного інтер’єру Гуцульщини. Творчість делятинського різьбяра Василя Турчиняка та інших майстрів цього регіону залишалась поза увагою дослідників, що стримувало наукове висвітлення мистецьких процесів, які відбувались в Західній Гуцульщині.
2. У кінці ХІХ ст. на території Західної Гуцульщини сформувався делятинський осередок народного будівництва і різьблення, який характеризувався своєрідною системою декорування предметів побуту, власною мистецькою традицією. Найвизначнішим різьбярем цього осередку в першій третині ХХ ст. був Василь Турчиняк. Він першим розпочав виготовлення іконостасів, вирізьблюючи ікони і предмети церковного інтер’єру, на основі традиційного для гуцулів плоского різьблення.
3. У процесі обстеження екстер’єрів та інтер’єрів церков Західної Гуцульщини було виявлено твори Василя Турчиняка і встановлено їх автентичність, що дало можливість точніше датувати низку інших творів різьбяра. Так, церква Св. Миколая у селі Верхній Майдан побудована в 1906 р., дату будівництва церкви Св. Миколая у селі Стримба точно встановити не вдалось, але вона могла бути зведена лише в проміжку між 1906-1910 рр. Іконостаси та деякі предмети обладнання церкви у селі Верхній Майдан майстер міг виготовити протягом 1906-1934 рр., у селі Стримба в проміжку між 1910-1934 рр. Церква Св. Iвана Богослова у присілку Луг споруджена у 1911 р., але на сьогоднi зруйнована. Іконостас цієї церкви виготовлявся протягом 1912-1930-х рр. (тепер знаходиться у селі Битків), а бічні вівтарі та інші деталі церковного інтер’єру у 1936 р. (сьогодні зберігаються у церкві селища Делятин). Церква Св. Юрія у селі Дулiби та деякі предмети її інтер’єру створювалися у 1921-1924 рр. Церква Собору Богородиці у селі Грушів зведена у 1922-1923 рр. Церква Рiздва Богородиці у селищі Ворохта збудована у 1936-1939 рр., а іконостас та предмети обладнання церковного інтер’єру виконані у 1936-1939 рр.
4. Аналіз декору, конструктивних особливостей побудови та типології дерев’яних церков, споруджених Василем Турчиняком, показав, що всі церкви за плануванням належать до хрестових, утворених перетином двох прямокутників з нерозширеним центральним зрубом або з розширеним центральним зрубом та прямокутними або гранчастими в основі притворами і вівтарями. Вони не суперечать засадам церковного дерев’яного будівництва. За композицiєю мас та характером архiтектурних форм усi церкви різьбяра-будiвничого подiляються на двi групи. Першим притаманне чiтке дотримання канонiв побудови дерев'яних церков на Гуцульщині. У композицiйнiй побудовi об'ємiв другої групи майстер шукає новi способи зiставлення конструктивних частин, бань, трактування верхiв, декорування архiтектурних елементiв, зберiгаючи при цьому систему закономiрностей, яка ґрунтується на основi величини сторони центрального зрубу. Декор конструктивних елементів екстер’єру відображає широке використання насамперед різьблення, а також профілювання, яке рідко застосовувалося в оформленні на початку ХХ ст.
5. Класифікація іконостасів та різьбленого обладнання церков Василя Турчиняка показала, що іконостаси належать до чотириярусних з традиційним для українського мистецтва розташуванням ярусів. Композицiя iконостасної стiни роздiлена в усiх конструкцiях на двi частини, з яких верхня вiдокремлена i пiднята над намiсним рядом iкон. Декоративне різьблення будується на своєрідно інтерпретованих композиційних засобах плоскорізьблення. Стилістична основа різьблених іконних зображень, незважаючи на художні запозичення, не має аналогій з ікономалярством і вказує на те, що майстер працював на межі професійного і народного мистецтва (засоби і манера різьблення народні, а стилістика сягає рівня професійних майстрів-художників).
6. Орнаментальні композиції мають геометричний характер з незначним вкрапленням рослинних елементів. Вони складаються з невеликої кількості елементів і мотивів, які належать до найбільш давньої групи мотивів гуцульського різьблення по дереву. До складних мотивів належать розетки і хрестографеми, що найчастіше трапляються у творах різьбяра. На відміну від плоскорізьблення предметів декоративно-ужиткового різьбярства, декор Василя Турчиняка характеризується посиленою графічною основою, глибокими прорізами, насиченою світлотіньовою градацією.
7. Принципи художнього різьблення Василя Турчиняка формувались у руслі новацій західноєвропейського мистецтва. Аналіз стилістичних особливостей творів провідного делятинського різьбяра дав змогу констатувати факт появи в декоративному різьбленні майстрів західної частини Гуцульщини еклектичних (неоготичних, необарокових) поєднань у декоруванні церковних споруд та у виготовленні предметів церковного інтер’єру.
8. Новаторські принципи в декоруванні плоскорізьбленням по дереву іконостасів та предметів церковного інтер’єру Василя Турчиняка творчо не розвивались його учнями і послідовниками, і не стали традиційними.
9. Творчість Василя Турчиняка, розвиваючись у руслі західно-українського мистецтва ХХ ст., чи не найдовше, зберегла давні традиції гуцульського народного плоскорізьблення по дереву. Представлене у творчості Василя Турчиняка плоскорізьблення предметів церковного обладнання не має аналогів серед виявлених зразків того часу. Досягнення майстра у галузі монументально-декоративного різьблення по дереву, як і мистецькі напрацювання Юрія Шкрібляка у сфері декоративно-ужиткового різьблення, пов’язуються з формуванням гуцульського народного різьбярства та удосконаленням його художнього і технічного рівнів.