Тіщенко Вікторія Вікторівна. Удосконалення антигелікобактерної терапії у хворих на виразкову хворобу

Краткое описание

Тіщенко Вікторія Вікторівна. Удосконалення антигелікобактерної терапії у хворих на виразкову хворобу: дисертація канд. мед. наук: 14.01.02 / Національний медичний ун-т ім. О.О.Богомольця. - К., 2003

Тіщенко В.В. Удосконалення антигелікобактерної терапії у хворих на виразкову хворобу. Рукопис.
Дисертація на здобуття ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 внутрішні хвороби. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ, 2003.
Дисертацію присвячено порівняльному вивченню ефективності антигелікобактерної потрійної 7, 10 та 14-денної та квадротерапії у хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки (ПВДПК) з різним ступенем обсіменінняНрслизової оболонки антрального відділу шлунка. Показано, що ерадикаційна ефективність різних схем потрійної 7-денної антигелікобактерної терапії суттєво залежить від ступеня обсіменінняНр. Зроблено висновок про недоцільність використання потрійної 7 денної антигелікобактерної терапії для лікування хворих на ПВДПК з високим ступенем обсіменінняНрслизової оболонки антрального відділу шлунка. У таких хворих оптимальний рівень ерадикації забезпечують призначенням антигелікобактерної потрійної 14-денної або квадротерапії. Встановлено, що неінвазивний 13С сечовинний дихальний тест дозволяє визначати ступінь обсіменінняНрслизової оболонки антрального відділу шлунка.

В дисертації узагальнені теоретичні передумови і результати дослідження залежності ефективності антигелікобактерної терапії від ступеня обсіменінняНрантрального відділу слизової оболонки шлунка у хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки та встановлена можливість визначення ступеня обсіменіння за допомогою неінвазивного 13С-сечовинного дихального тесту.
1. За результатами 13С-сечовинного дихального тесту можливо визначити ступінь обсіменінняНрслизової оболонки антрального відділу шлунка — чим більший ступінь обсіменіння за результатами гістологічного методу, тим вищий показник DOB буде отриманий при проведенні 13С-сечовиного дихального тесту.
2. Потрійна 7-денна антигелікобактерна терапія пантопразолом, амоксициліном та азитроміцином або кларитроміцином високоефективна та безпечна у хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки з слабким та середнім ступенем обсіменінняНрслизової оболонки антрального відділу шлунка. Фармакокінетичні переваги азитроміцину (прийом препарату 1 раз на добу на протязі трьох днів) сприяють кращому комплайнсу терапії.
3. У хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки з високим ступенем обсіменінняНрслизової оболонки антрального відділу шлунка ефективність потрійної 7-денної антигелікобактерної терапії нижче необхідного рівня (у 80 % хворих) у разі застосування амоксициліну та азитроміцину (у 72,7 %) чи кларитроміцину (у 70,0 %) або ж незначна у разі застосування метронідазолу та кларитроміцину (у 33,3 %) чи амоксициліну (у 33,3 %), що свідчить про можливу недоцільність використання у лікуванні таких хворих потрійної антигелікобактерної терапії в якості терапії першого ряду.
4. У хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки з високим ступенем обсіменінняНрслизової оболонки антрального відділу шлунка застосування потрійної антигелікобактерної терапії дозволяє досягти достатньої ерадикаційної ефективності (у 93,1 %) лише за рахунок її проведення на протязі 14 днів. Висока ефективність (у 93,1 %) квадротерапії у таких пацієнтів дозволяє її рекомендувати в якості терапії першого ряду.
5. Антигелікобактерна потрійна терапія різної тривалості та квадротерапія у випадку досягнення ерадикаціїНру хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки однаково ефективно попереджують виникнення рецидиву захворювання продовж 18 місяців.
6. Ерадикаційну ефективність антигелікобактерної терапії у хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки визначає вихідний ступінь обсіменінняНрслизової оболонки антрального відділу шлунка.