Ткаченко Наталія Володимирівна. Інвестиційна діяльність страхових компаній

Краткое описание

Ткаченко Наталія Володимирівна. Інвестиційна діяльність страхових компаній: дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / НАН України; Інститут економічного прогнозування. - К., 2004

Ткаченко Н.В. Інвестиційна діяльність страхових компаній. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 фінанси, грошовий обіг і кредит. Інститут економічного прогнозування НАН України, Київ, 2004.
У дисертації обґрунтовано необхідність підвищення значення інвестиційної діяльності в страховому бізнесі. Уточнено визначення інвестиційної функції страхування та запропоновано трактування поняття „інвестиційний потенціал страховика”. Визначено інвестиційні можливості страховиків залежно від їх спеціалізації. Проаналізовано і визначено напрямки розміщення коштів страхових компаній. На основі аналізу особливостей державного регулювання інвестиційної діяльності вітчизняних страховиків уточнено принципи розміщення страхових резервів, доведено необхідність урахування принципу підконтрольності інвестицій.
Обґрунтовано шляхи вдосконалення організації процесу прийняття інвестиційного рішення як основи перспективного управління інвестиційною діяльністю за допомогою наукової методології передбачення її напрямків, адаптації до загальних цілей розвитку страхової компанії та постійно змінюваних умов зовнішнього середовища. Запропоновано алгоритм прийняття інвестиційного рішення з використанням прогнозних моделей діяльності страховика. Розроблено методику визначення мінімально необхідного розміру активів, які можуть бути швидко та легко реалізовані.

Дослідження теоретико-методологічних засад процесу інвестування в страховій компанії поглибило наявні теоретичні, методологічні та методичні підходи щодо вирішення проблем організації інвестиційного процесу страховика. Основними науковими і практичними результатами роботи є:
1. Комплексний аналіз теоретичних підходів до визначення місця та ролі інвестування в страховому бізнесі дозволив уточнити сутність страхування та функцію інвестування, що є об’єктивно необхідною в операціях, що проводяться страховою компанією, оскільки, насамперед, тимчасово вільні кошти (страхові резерви), які належать страхувальникам, створюють базу для здійснення інвестиційної діяльності до того моменту, коли будуть необхідні фінансові ресурси для оплати претензій і витрат.
2. Досліджено переваги інвестиційно-орієнтованого страхування життя порівняно із класичним наданням страхового захисту. Страхування життя в поєднанні з інвестиційною спрямованістю страхових внесків може стати тим продуктом, який забезпечить потребу більшості клієнтів як щодо отримання страхової послуги, так і можливості отримувати оперативну інформацію про розміщення своїх страхових внесків у певні активи і, при бажанні, вносити корективи у принципи формування власного інвестиційного портфеля.
3. На основі аналізу наукової літератури з урахуванням нормативно-правового визначення понять „інвестиційна діяльність” та „інвестиції” запропоновано трактування поняття „інвестиційний потенціал страховика”, що має лише грошову форму. Визначено порядок формування інвестиційного потенціалу страхової компанії.
4. Доведено, що інвестиційні можливості страхових компаній розрізняються відповідно до сформованого інвестиційного потенціалу, який залежить від спеціалізації страховика. Інвестиційні можливості страхових компаній із страхування життя дозволяють здійснювати вкладення значної частини резервів у відносно довгострокові інвестиційні проекти та суттєво знизити вимоги до ліквідності таких інвестиційних вкладень. Інвестиційні можливості страховиків, які займаються видами страхування, іншими, ніж страхування життя, обмежуються лише вкладеннями, переважно у високоліквідні короткострокові активи.
5. На основі проведеного аналізу інвестиційних можливостей та напрямків розміщення коштів страховиків виявлено, що вітчизняні страхові компанії більшу частину своїх коштів розміщують на розрахункових рахунках і банківських депозитах, переміщуючи тим самим інституційний інвестиційний ресурс на спекулятивні сегменти фінансового ринку. Отже, інвестиційна функція українськими страховиками залишається не реалізованою належним чином.
6. Визначені основні завдання, що мають вирішуватися в процесі реалізації інвестиційної стратегії страховика, на основі яких запропоновано комплекс дій із формування та реалізації інвестиційного портфеля.
7. Систематизовано основні чинники макро- та мікроекономічного характеру, що сприяють зростанню як обсягів страхових операцій, так й інвестиційної потужності страхових компаній. Доведено, що для розширення можливостей проведення страхових операцій та підвищення ролі страховиків у інвестиційному процесі мають бути суттєво збільшені розміри власного капіталу страховиків і обсяги страхових операцій.
8. Сформульовано основні принципи, що забезпечують підготовку та прийняття ефективних інвестиційних рішень страховика. На цій основі запропоновано алгоритм прийняття інвестиційного рішення з використанням прогнозних моделей діяльності страховика, який для зручності опису поданий у вигляді окремих, відносно самостійних структурно-функціональних блоків.
9. Запропонована методика визначення мінімально необхідного розміру активів страховика, які можуть бути швидко та легко реалізовані. Такий підхід особливо актуальний в сучасних умовах, так як ґрунтується на науковій методології розрахунку можливого обсягу інвестиційних ресурсів страхових компаній за рахунок отриманих страхових премій.