Токмакова Ірина Василівна. Механізми підвищення еколого-економічної ефективності управління підприємством

Краткое описание

Токмакова Ірина Василівна. Механізми підвищення еколого-економічної ефективності управління підприємством : дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Українська держ. академія залізничного транспорту. — Х., 2006. — 194арк. — Бібліогр.: арк. 176-189

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО
ТРАНСПОРТУ
На правах рукопису
ТОКМАКОВА ІРИНА ВАСИЛІВНА
УДК 658.5:504
МЕХАНІЗМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
Спеціальність 08.06.01 - економіка, організація та
управління підприємствами
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Науковий керівник:
Дикань Володимир Леонідович
доктор економічних наук, професор
Харків - 2006
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО 10 УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
1.1. Сучасні аспекти екологізації виробництва 10
1.2. Концептуальні засади формування еколого-економічного управління 27 підприємством
1.3. Теоретичні основи еколого-економічного управління підприємством 42
Висновки по розділу 1 61
РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ 63
ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЇХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВИХ ВІДНОСИН
2.1. Аналіз і оцінка управління еколого-економічною діяльністю 63
вітчизняних підприємств
2.2. Екологічна політика та інструменти державного екологічного 81
управління підприємством в Україні
2.3. Основні напрямки удосконалення управління еколого-економічною 103
діяльністю підприємств в умовах їх переходу до ринкових відносин Висновки по розділу 2 126
РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ 128
ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
3.1. Мотиваційний механізм розбудови ефективної системи еколого- 128
економічного управління підприємством
3.2. Формування системи еколого-економічного управління на 148
вітчизняних підприємствах
Висновки по розділу 3 172
ВИСНОВКИ 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 176
Додаток А 190

Токмакова І.В. Механізми підвищення еколого-економічної ефективності управління підприємством Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка, організація і управління підприємствами. Українська державна академія залізничного транспорту, Харків, 2006.
Дисертаційна робота присвячена питанням теоретичного обґрунтування і практичного вирішення проблем екологічного управління підприємством, розробці методичних підходів щодо формування системи ЕЕУП.
Дисертація містить теоретичне обґрунтування та пропозиції з удосконалення напрямків екологізації виробництва, сутності ЕЕУП, напрямків поліпшення екологічного управління як на рівні держави, так і на рівні підприємства.
У роботі доведено значимість економічних інструментів екологічного управління і розкрито можливість підвищення їх ефективності в системі ЕЕУП. Запропоновано модель ЕЕУП, а також комплекс заходів, які є основою підвищення рівня екологізації підприємства, забезпечення переходу вітчизняних підприємства до сталого розвитку, зокрема через становлення екологічного підприємництва.

1. Аналіз ефективності сучасного екологічного управління свідчить про його нездатність попередити нагромадження і загострення еколого-економічних суперечностей, що провокує подальший розвиток не виваженої антропогенної діяльності, руйнацію матеріальної основи суспільного виробництва і становить реальну загрозу національним інтересам. Зазначене вимагає проведення реформування існуючих підходів, форм, методів стимулювання раціонального природокористування як на рівні держави, так і на рівні підприємства.
2. Дослідження становлення екологічного управління дозволило виявити ті аспекти екологізації, що мають забезпечити підвищення екологогічної ефективності управління. Зокрема методологічної базою екологізації економіки і виробництва має стати концепція сталого розвитку, яка передбачає здійснення підприємницької діяльності на засадах екологічної відповідальності. На основі вивчення зарубіжного досвіду, був зроблений висновок про необхідність для вирішення екологічних проблем консолідувати зусилля різних підприємств. Для цього пропонується доповнити базові принципи ЕЕУП принципами циркулярності та кооперації.
3. Сучасні підприємства не зацікавлені в здійсненні екологізації, тому виникає потреба реформування існуючих державних інструментів екологічного управління за такими напрямками: узгодження стандартів якості навколишнього середовища (у тому числі відповідно до європейських стандартів), модернізація існуючих інструментів з метою підвищення їх дієвості, ширше застосовування інструментів морально-етичного впливу та переконання. Важливою складовою реформування зазначених інструментів має стати їх правове забезпечення.
4. В умовах переходу до ринкової економіки посилюється роль управління екологічною діяльністю на рівні підприємства. Це обумовлено і вимогами вітчизняного законодавства про підприємництво. Підвищення результативності екологічного управління на підприємстві можливо за рахунок використання дієвих організаційно-економічних інструментів, у тому числі стратегічного і маркетингового планування, екологоорієнтованого управління персоналом, управління екологічною якістю продукції та впровадження систем ЕЕУП. Дослідження сутності ЕЕУП через визначення й уточнення суб’єкта, об’єкта та механізму такого управління свідчить, що ЕЕУП це управління еколого-економічною діяльністю підприємства, яке орієнтоване на підвищення господарської та екологічної ефективності.
5. З метою підвищення еколого-економічної ефективності управління підприємством удосконалена модель системи ЕЕУП. Запропоновано доповнити блок планування екологічної діяльності” елементом вибір інструментів екополітики” та здійснення контролю результатів екологічної діяльності пропонується за схемою: екологічний моніторинг еколого-економічний аналіз оцінка ефективності ЕЕУП. Важливим напрямком удосконалення еколого-економічного аналізу має стати проведення екологічної діагностики, яку пропонується орієнтувати на визначення характеру порушення ходу виробничого процесу та економічних збитків.
6. Доцільно у практичній діяльності у сфері еколого-економічного управління провести якісні зміни в мотивації, плануванні, організації діяльності і використовуванні досягнутих результатів. Зазначене потребує оцінки ефективності систем ЕЕУП. Пропонується проводити оцінку ефективності ЕЕУП шляхом використання якісних критеріїв і кількісних показників та визначення ступеня досягнення цілей, задач екополітики і запланованого рівня екологічної діяльності. На основі вище зазначених підходів розроблена методика оцінки ефективності ЕЕУП.
7. Направленість ЕЕУП на постійне поліпшення екологічної ефективності господарчої діяльності на підприємстві та забезпечення конкурентоспроможності продукції за рахунок екологічних переваг вимагає врахування рівня екологічних потреб суспільства, який вже сьогодні передбачає виробництво продукції екологізації стилю життя, що створює засади для становлення екологічного підприємництва.
8. Запропоновані в дисертаційному дослідженні пропозиції направлені на підвищення еколого-економічної ефективності управління підприємством та сприяють екологізації виробництва і переходу національної економіки на модель сталого розвитку. Отримані теоретико-методологічні результати є основою удосконалення механізму екологічного управління в Україні. Розроблені методичні підходи доцільно використовувати на вітчизняних підприємствах промисловості та транспорту при формуванні і розвитку систем ЕЕУП.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Аналіз ефективності сучасного екологічного управління свідчить про його нездатність попередити нагромадження і загострення еколого - економічних суперечностей, що провокує подальший розвиток не виваженої антропогенної діяльності, руйнацію матеріальної основи суспільного виробництва і становить реальну загрозу національним інтересам. Зазначене вимагає проведення реформування існуючих підходів, форм, методів стимулювання раціонального природокористування як на рівні держави, так і на рівні підприємства.
2. Дослідження становлення екологічного управління дозволило виявити ті аспекти екологізації, що мають забезпечити підвищення екологогічної ефективності управління. Зокрема методологічної базою екологізації економіки і виробництва має стати концепція сталого розвитку, яка передбачає здійснення підприємницької діяльності на засадах екологічної відповідальності. На основі вивчення зарубіжного досвіду, був зроблений висновок про необхідність для вирішення екологічних проблем консолідувати зусилля різних підприємств. Для цього пропонується доповнити базові принципи ЕЕУП принципами циркулярності та кооперації.
3. Сучасні підприємства не зацікавлені в здійсненні екологізації, тому
виникає потреба реформування існуючих державних інструментів екологічного управління за такими напрямками: узгодження стандартів якості
навколишнього середовища (у тому числі відповідно до європейських стандартів), модернізація існуючих інструментів з метою підвищення їх дієвості, ширше застосовування інструментів морально-етичного впливу та переконання. Важливою складовою реформування зазначених інструментів має стати їх правове забезпечення.
4. В умовах переходу до ринкової економіки посилюється роль управління екологічною діяльністю на рівні підприємства. Це обумовлено і вимогами вітчизняного законодавства про підприємництво. Підвищення результативності екологічного управління на підприємстві можливо за рахунок використання дієвих організаційно-економічних інструментів, у тому числі стратегічного і маркетингового планування, екологоорієнтованого управління персоналом, управління екологічною якістю продукції та впровадження систем ЕЕУП. Дослідження сутності ЕЕУП через визначення й уточнення суб’єкта, об’єкта та механізму такого управління свідчить, що ЕЕУП - це управління еколого-економічною діяльністю підприємства, яке орієнтоване на підвищення господарської та екологічної ефективності.
5. З метою підвищення еколого-економічної ефективності управління підприємством удосконалена модель системи ЕЕУП. Запропоновано доповнити блок “планування екологічної діяльності” елементом “вибір інструментів екополітики” та здійснення контролю результатів екологічної діяльності пропонується за схемою: екологічний моніторинг ^ еколого-економічний аналіз ^ оцінка ефективності ЕЕУП. Важливим напрямком удосконалення еколого-економічного аналізу має стати проведення екологічної діагностики, яку пропонується орієнтувати на визначення характеру порушення ходу виробничого процесу та економічних збитків.
6. Доцільно у практичній діяльності у сфері еколого-економічного управління провести якісні зміни в мотивації, плануванні, організації діяльності і використовуванні досягнутих результатів. Зазначене потребує оцінки ефективності систем ЕЕУП. Пропонується проводити оцінку ефективності ЕЕУП шляхом використання якісних критеріїв і кількісних показників та визначення ступеня досягнення цілей, задач екополітики і запланованого рівня екологічної діяльності. На основі вище зазначених підходів розроблена методика оцінки ефективності ЕЕУП.
7. Направленість ЕЕУП на постійне поліпшення екологічної ефективності господарчої діяльності на підприємстві та забезпечення конкурентоспроможності продукції за рахунок екологічних переваг вимагає врахування рівня екологічних потреб суспільства, який вже сьогодні передбачає виробництво продукції екологізації стилю життя, що створює засади для становлення екологічного підприємництва.
Запропоновані в дисертаційному дослідженні пропозиції направлені на підвищення еколого-економічної ефективності управління підприємством та сприяють екологізації виробництва і переходу національної економіки на модель сталого розвитку. Отримані теоретико-методологічні результати є основою удосконалення механізму екологічного управління в Україні. Розроблені методичні підходи доцільно використовувати на вітчизняних підприємствах промисловості та транспорту при формуванні і розвитку систем ЕЕУП