ТОЛОКА ТА СУПРЯГА В ГРОМАДСЬКОМУ ПОБУТІ СЕЛЯН ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ: КУЛЬТУРНО-ГЕНЕТИЧНА ПРОБЛЕМА

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

ТАРНАВСЬКИЙ РОМАН БОГДАНОВИЧ

УДК [394:631.1.017.3:331.103.246](477.8-13)

ТОЛОКА ТА СУПРЯГА
В ГРОМАДСЬКОМУ ПОБУТІ СЕЛЯН ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ:
КУЛЬТУРНО-ГЕНЕТИЧНА ПРОБЛЕМА

Спеціальність 07.00.05 – етнологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник:
Макарчук Степан Арсентійович,
доктор історичних наук, професор

Львів – 2012

ЗМІСТ
Вступ............................................................................................................................3
Розділ 1. Історіографія та джерела.......................................................................11
1.1. Розробка теми в науковій літературі................................................................11
1.2. Огляд джерел......................................................................................................21
Розділ 2. Методологічна основа дослідження.....................................................28
Розділ 3. Трудовий аспект звичаїв взаємодопомоги.........................................42
3.1. Толока та супряга під час будівництва житла, господарських споруд та об’єктів громадського призначення (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.).........................................................................................................................42
3.2. Звичаї “толока” та “супряга” в контексті народного господарського календаря (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.).................................58
3.3. Відробіткові ренти “толока” та “супряга” в епоху Середньовіччя – Нового часу..............................................................................................................................74
Розділ 4. Обряди, пов’язані зі звичаями “толока” та “супряга”....................91
4.1. Толока у структурі жниварської обрядовості..................................................91
4.2. “Віха” як обрядовий елемент традиційного будівництва та сільськогосподарських робіт..................................................................................108
4.3. Зв’язок супряги з календарною звичаєвістю та обрядовістю......................125
Розділ 5. Генетичні витоки звичаїв трудової сусідської взаємодопомоги......................................................................................................141
5.1. Терміни “толока” та “супряга” в значенні взаємодопомоги: ареальна характеристика.........................................................................................................141
5.2. Соціально-історичні передумови поширення толоки та супряги як звичаїв взаємодопомоги.......................................................................................................155
5.3. Етнопсихологічна характеристика українців на основі дослідження звичаїв трудової взаємодопомоги.......................................................................................167
Висновки.................................................................................................................184
Список використаних джерел.............................................................................191
Додатки....................................................................................................................247

ВСТУП

Актуальність теми. В українській і зарубіжній історіографіях щороку зростає кількість праць, присвячених народній культурі слов’янських етносів. Дослідження старожитностей, зокрема, висвітлення їх етнолінгвістичних і картографічних аспектів, стають усе більш популярними. Під час розробки багатьох тем з народної культури слов’ян натрапляємо на проблему нестачі достовірних першоджерел, адже дослідники ХІХ–ХХ ст. приділяли належну увагу не всім питанням, що цікавлять сучасних науковців.
Трудову сусідську взаємодопомогу в селянському побуті українців, слов’ян загалом, етнологи досі досліджували, використовуючи невелику кількість джерел, здебільшого під одним кутом зору, який давав змогу побачити у цих звичаях переважно трудовий аспект. Ця тема розглядалася не проблемно, а описово, й тому не була розкрита на належному науковому рівні. Поза увагою учених залишилися культурно-генетичний, обрядовий та етнопсихологічний аспекти основних форм взаємодопомоги в селянському побуті українців. Саме їх розгляд дає змогу виявити органічний зв’язок звичаїв взаємодопомоги з іншими явищами матеріальної і духовної культури українців, слов’ян загалом, а отже – розширити межі дослідження й можливості пізнання.
З огляду на висловлене, вважаємо тему дисертації актуальною й необхідною для комплексного розуміння історії народної культури українців, адже, перебуваючи на перетині досліджень з матеріальної, духовної та соціонормативної ділянок культури, її успішна реалізація дасть змогу по-новому поглянути на здавалось би цілком вивчені етнографічні факти. У зв’язку з тим, що в Україні та за кордоном дедалі більшої популярності набувають теми з історії повсякденності та ментальних основ народної культури й побуту, дослідження з історії народної культури українців, які ґрунтуються на польових етнографічних матеріалах, ставатимуть усе більш актуальними. Адже цей пласт історії майже не представлений у писемних джерелах.
Зв’язок роботи з планами наукових досліджень. Дисертаційна робота виконана на кафедрі етнології історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка в межах наукових тем кафедри “Традиційна етнічна культура українців” (номер державної реєстрації 0109U004344) та “Етнічні процеси в Україні” (номер державної реєстрації 0105U004937).
Мета дослідження – комплексний науковий аналіз основних форм трудової сусідської взаємодопомоги в громадському побуті українських селян.
Мета конкретизована у завданнях:
– дослідити звичаї трудової сусідської взаємодопомоги “толока” та “супряга” в різних ділянках господарської діяльності українців Південно-Західного історико-етнографічного регіону України, зокрема, під час будівництва та сільськогосподарських робіт;
– з’ясувати специфіку побутування толоки та супряги як відробіткових рент у Середньовіччі – ранньомодерний період у порівнянні з іншими синхронними трудовими повинностями українських селян;
– простежити специфіку жниварських обрядів, пов’язану зі звичаєм толоки, передусім первісну семантику обжинкового вінка;
– дослідити обряд “віхи” як елемент традиційних толок під час будівництва та сільськогосподарських робіт з особливою увагою на таких його елементах, як виготовлення вінка, “квітки”, деревця тощо та частування толочан;
– визначити зв’язок супряги з календарними звичаями та обрядами, передусім, зимового та весняного циклів;
– простежити етимологію і семантику термінів “толока” та “супряга”, їхнє ареальне поширення в значенні взаємодопомоги;
– дослідити генезу звичаїв трудової сусідської взаємодопомоги в контексті розвитку соціальних структур, у межах яких вони функціонували;
– виокремити етнопсихологічні риси українців, пов’язані зі звичаями трудової взаємодопомоги.
Об’єкт дослідження – звичаї трудової сусідської взаємодопомоги “толока” та “супряга”.
Предмет дослідження – трудовий, ритуальний, етнопсихологічний аспекти толоки та супряги, генетичні джерела цих звичаїв взаємодопомоги, специфіка їхнього побутування упродовж усієї етнічної історії українців.
Територіальні межі дослідження охоплюють Південно-Західний історико-етнографічний регіон України, що містить такі структурні одиниці: Волинь, Холмщина, Надсяння, Опілля, Західне Поділля, Східне Поділля, Буковинське Поділля, Підгір’я, Покуття, Гуцульщина, Бойківщина, Лемківщина, Українська Буковина, Рівнинне Закарпаття [195, c. 46–80; 196, c. 111–117; 265, c. 132–146]. У терміни “Українська Буковина” та “Закарпаття”, які прийнято розглядати відповідно як історико-політичний та історико-географічний райони чи підрайони, в цій роботі вкладаємо історико-етнографічний зміст. Таку позицію вважаємо обґрунтованою, оскільки терени Закарпаття як історико-географічного району, населені гуцулами, лемками та бойками віднесено до відповідних структурних одиниць історико-етнографічного районування України (тому для зручності в роботі вживаємо термін “Рівнинне Закарпаття”), а терени Української Буковини як історико-політичного району, населені гуцулами та подолянами – відповідно до Гуцульщини та Буковинського Поділля. Питання існування Підгір’я (південні р-ни Львівської, північно-західні р-ни Івано-Франківської областей) як окремої структурної одиниці Південно-Західного історико-етнографічного регіону України залишається дискусійним [195, с. 187; 350, c. 140].
Вибір окреслених територіальних меж зумовлює низка причин:
– на теренах Південно-Західного історико-етнографічного регіону України (окрім Східного Поділля та східної частини Волині) система колективних господарств, яка спричинилася до руйнування української традиційної сільської громади, утвердилася лише в 1950-х роках, тому пам’ять етнофорів про традиційний громадський побут тут збережена порівняно добре;
– Поділля, згідно з дослідженнями етнографів, у другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст. було центром побутування традиційних толок під час будівництва;
– дані з території Південно-Західного історико-етнографічного регіону України є необхідними для цього дослідження, оскільки частина його земель (йдеться про географічні Волинь і Прикарпаття), за більшістю теорій походження слов’ян, були у межах їхньої прабатьківщини;
– у ранньому Середньовіччі на землях Південно-Західного історико-етнографічного регіону України проживали склавини (повністю) та анти (частково) – носії празько-корчацької та пеньківської археологічних культур, які стали основним елементом великого розселення слов’ян VI–VII ст. і ядром формування українців як окремого етносу;
– такі територіальні межі дають змогу порівняти джерельний матеріал з теренів, відмінних як географічними умовами, так, подекуди, й історичною долею, краще простежити специфічні локальні й водночас загальноукраїнські риси досліджуваних звичаїв.
Хронологічні межі дослідження визначені, насамперед, джерельним матеріалом, який охоплює ХІХ – початок ХXI ст. Проте, завдяки ретроспективному методу в роботі простежено явища громадського побуту від початків формування українського етносу до сьогодення. Розгляд проблематики, пов’язаної зі звичаями трудової взаємодопомоги упродовж цього часового періоду, дає змогу простежити їхню генезу та еволюцію.
Методи дослідження. Під час роботи над дисертацією застосовано методологічний принцип історизму та використано методи польового етнографічного дослідження, зокрема, фіксації матеріалів за допомогою усного опитування респондентів, а також загальнонаукові (аналіз і синтез, індукція та дедукція) та спеціальнонаукові (ретроспективний, порівняльно-історичний, статистичний методи, метод типологічного аналізу та інші), методику етнолінгвістичної школи Нікіти Толстого та структурного функціоналізму Альфреда Редкліфа-Брауна.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
– вперше здійснено комплексне наукове дослідження толоки та супряги як основних форм трудової сусідської взаємодопомоги в громадському побуті селян Південно-Західного історико-етнографічного регіону України;
– до наукового обігу залучено велику кількість нових польових етнографічних матеріалів з різних теренів Південно-Західного історико-етнографічного регіону України, а також архівні джерела, що дало змогу ґрунтовно проаналізувати різноманітні аспекти традиційних толоки та супряги, зробити теоретичні узагальнення;
– виокремлено первісну семантику головних обрядів звичаю “толока”, в тому числі, його ритуального етапу (урочисте частування толочан і забава після закінчення роботи);
– на прикладі усього спектру гуртових робіт розкрито зміст і первісне семантичне навантаження поняття “обряд «віхи»”; у цьому контексті обґрунтовано думку про безпосередній зв’язок обжинкового вінка з культом покійних предків;
– встановлено зв’язок весняного календарного обряду “полоскозуб” зі супрягою, що підтверджує слушність думок про пов’язання таких загальнослов’янських обрядів як “колодка” та “полазник” із тягловими тваринами;
– простежено зміну семантики терміна “толока”, висловлено та обґрунтовано оригінальне припущення щодо його етимології;
– досліджено генетичні витоки звичаїв трудової сусідської взаємодопомоги та зміни у їхньому побутуванні впродовж усієї етнічної історії українців;
– на прикладі трудової сусідської взаємодопомоги здійснено етнопсихологічну характеристику українців, яка дає змогу спростувати стереотип про властивий їм надмірний індивідуалізм.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані для подальших досліджень народної культури українців; для написання монографії про головні форми трудової сусідської взаємодопомоги в громадському побуті українців; для розробки спеціальних і нормативних курсів із традиційного громадського побуту українців для студентів історичних факультетів вищих навчальних закладів; для залучення деяких положень дослідження до лекційного курсу “Історія народної культури українців”; для написання історико-етнографічних досліджень, присвячених окремим структурним одиницям Південно-Західного історико-етнографічного регіону України, передусім, Волині та Надсяння, підручників та посібників з етнографії, етнології та історії народної культури українців, слов’ян загалом, етнологічних довідників та енциклопедій, етнолінгвістичних та етимологічних словників.
Апробація результатів дисертації відбулася на таких конференціях: Науково-практична конференція викладачів та аспірантів історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2009), ХХ наукова сесія Наукового товариства імені Шевченка, секція етнографії та фольклористики (Львів, 2009), ІІІ Міжнародна науково-практична конференція аспірантів і студентів “Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє” (Луцьк, 2009), Міжнародна наукова конференція “Народна культура України: традиції і сучасність”, присвячена 40-річчю заснування Музею народної архітектури та побуту України (Київ, 2009), Науково-практична конференція викладачів та аспірантів історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2010), Наукова краєзнавча конференція “Історичні пам’ятки Галичини” (Львів, 2010), Звітна наукова конференція Львівського національного університету імені Івана Франка за 2010 рік (Львів, 2011), ХХІІ наукова сесія Наукового товариства імені Шевченка, секція етнографії та фольклористики (Львів, 2011).
Головні положення дисертації викладені в таких публікаціях:
Статті, надруковані у фахових наукових виданнях:
Тарнавський Р. “Віха” як елемент толочної обрядовості / Роман Тарнавський // Народознавчі Зошити. – 2008. – № 5–6. – С. 525–530.
Тарнавський Р. Звичай толоки в контексті народного господарського календаря українських селян (За матеріалами з теренів Південно-Західного історико-етнографічного регіону України) / Роман Тарнавський // Наукові зошити історичного факультету Львівського університету. Збірник наукових праць. – 2010. – Вип. 11. – С. 129–140.
Тарнавський Р. Семантика терміна “толока” в заняттях і звичаєвості українців / Роман Тарнавський // Вісник Львівського університету. Серія історична. – 2011. – Вип. 46 / За ред. Р. Сіромського. – С. 346–371.
Статті, надруковані в інших наукових виданнях:
Тарнавський Р. Культурно-генетичний, трудовий та обрядовий аспекти звичаю “супряга”: новий погляд на відому тематику / Роман Тарнавський // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів : Наукове товариство імені Шевченка, 2010. – Т. CCLIX : Праці Секції етнографії і фольклористики. – С. 117–129.
Тарнавський Р. Обжинковий вінок у системі обряду “Віхи” (До проблеми з’ясування первісної семантики обжинкового вінка) / Роман Тарнавський // Міфологія і фольклор. – 2011. – № 2. – С. 69–78.
Матеріали та тези доповідей конференцій:
Тарнавський Р. Сільськогосподарські толоки в побуті українських селян історико-етнографічної Волині / Роман Тарнавський // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів і студентів “Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє”, (Луцьк, 13–14 травня 2009 р.) : У 3 т. – Луцьк : Вежа, 2009. – Т. І. – С. 79–80.
Тарнавський Р. Толока при будівництві в кінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: трудовий та обрядовий аспекти (За матеріалами з Південно-Західного історико-етнографічного регіону) / Роман Тарнавський // Матеріали Міжнародної наукової конференції “Народна культура України: традиції і сучасність”, присвяченої 40-річчю заснування Національного музею народної архітектури та побуту України, (Київ, 8–10 жовтня 2009 р.) / уклад. і наук. ред. П. М. Федаки. – К. : Задруга, 2010. – С. 226–231.
Тарнавський Р. До проблеми вживання терміна “толока” в Галичині (За матеріалами польових етнографічних досліджень та наукової літератури) / Роман Тарнавський // Історичні пам’ятки Галичини. Матеріали V наукової краєзнавчої конференції, (Львів, 12 листопада 2010 р.). – Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2011. – С. 173–180.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків (разом 190 сторінок), додатків (документів, таблиць) і списку використаних джерел (467 позицій). Загальний обсяг праці становить 252 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Питання, пов’язані зі звичаями трудової сусідської взаємодопомоги “толока” та “супряга”, були висвітлені у великій кількості наукових праць українських і зарубіжних народознавців. Незважаючи на це, вичерпної монографії про трудову взаємодопомогу в українській історіографії немає досі. До того ж, більшість дослідників толоки та супряги цікавив, насамперед, їхній трудовий аспект. Тому ритуальний аспект, а також генеза цих звичаїв залишилися не висвітленими у науковій літературі.
Серед слов’ян, які проживали на теренах Південно-Західного історико-етнографічного регіону України, звичаї трудової сусідської взаємодопомоги набули ширшого розповсюдження лише з кінця VII – початку VIII ст. (виникнення сусідсько-великосімейної громади), й масово поширилися з утвердженням сусідської (територіальної) громади наприкінці І тисячоліття. Саме після розпаду родового ладу, а згодом і великих сімей сусідська взаємодопомога задля виконання трудомістких і термінових робіт, які колись виконувалися спільно силами великої сім’ї або роду, набула поширення. Таким чином, звичаї трудової сусідської взаємодопомоги толоку та супрягу можна розглядати як соціальний інститут, необхідний для забезпечення функціонування сусідської громади як єдиної соціальної системи, що виник унаслідок адаптації людей до зміни суспільної організації. У сусідській громаді звичаї “толока” та “супряга” виконували інструментальну (були засобом здійснення термінових трудомістких робіт), нормативну (слугували інститутом для нормального функціонування громади) та комунікативну (під час толок і супряг члени громади спілкувалися та тісніше знайомилися між собою) функції.
Звичаї взаємодопомоги, відомі в традиційному громадському побуті українців, мають аналоги у культурах інших народів, зокрема усіх слов’янських, сусідніх романських (молдаван, румунів), балтських (литовців, латвійців, колишніх пруссів), фіно-угорських (угорців, фінів, естонців) етносів.
На позначення супряги як звичаю трудової сусідської взаємодопомоги на теренах Південно-Західного історико-етнографічного регіону України, інших слов’янських землях вживали різні терміни, утворені від коренів “спряг” або “піл”, “пар” (“спілка” – від “половина”; “спарування” – від “пара”). Вони відображають те, що супряга потребувала парної кількості тяглових робочих тварин.
За лінгвістичними джерелами, які допомагають з’ясувати генезу звичаю “толока”, це слово (незалежно від наголосу: “тóлока”, “толóка”, “толокá”) походить від кореня “товк=толк” і пов’язане з дієсловом “товкти” у значенні “витоптувати траву”, “топтати рослинність”. Тому, ймовірно, що вже у носіїв слов’янських археологічних культур, які проживали на території Південно-Західного історико-етнографічного регіону України в першій половині І тисячоліття, воно могло означати пасовисько для випасу робочої худоби. Поряд з тим, це слово набуло й семантики “громадський ліс”, оскільки лісові угіддя також використовувалися для випасу. Завдяки використанню робочої худоби (волів, коней) для перемішування глиняного будівельного замісу під час зведення стін жител, дієслово “толочити” набуло значення “місити”, а іменник “толока” – “будівництво з використанням глини”. Відтак утвердилось інше його значення, пов’язане зі сусідською громадою – “взаємодопомога під час будівництва”. Саме з неї термін “толока” поширився на взаємодопомогу загалом, і завдяки працям учених і засобам масової інформації у ХІХ–ХХ ст. утвердився як її синонім. Слово “толока” зі семантикою “взаємодопомога” могло поширитися на теренах усієї Слов’янщини завдяки склавинам і антам, котрі були головними учасниками великого розселення слов’ян VI–VII ст. Саме від слов’ян схожі за звучанням та значенням до слова “толока” терміни запозичили сусідні романські, балтські та фіно-угорські етноси. У третій чверті І тисячоліття, з утвердженням у господарстві давніх слов’ян двопілля, слово “толока” почало означати також і “поле під паром” – через його використання як пасовиська для худоби. Значення відробіткової ренти слово “толока” набуло лише в пізньому Середньовіччі – ранньомодерний період завдяки бажанню великих землевласників використовувати працю селян для виконання трудомістких робіт у своїх господарствах.
Відробіткові ренти “толока” та “супряга” як історичне явище виникли у Середньовіччі та набули подальшого побутування з розвитком фільваркового господарства. До робіт, які виконувалися для землевласника толокою та супрягою, належали, передусім, жнива, косовиця та оранка. З XVII ст. толока та супряга як відробіткові ренти існували поряд з “літніми днями”: “заорками”–“оборками”, “зажинками”–“обжинками”, “закосками”–“обкосками”, “заграбками”–“обграбками”. Розмір толоки як відробіткової ренти не був чітко встановлений, хоча такі спроби були (наприклад, “Устава на волоки” 1557 р.), й коливався в залежності від специфіки поселень (господарської спрямованості, кількості населення, особистості власника тощо), маючи тенденцію до зростання. Характерною особливістю толоки, в порівнянні з іншими відробітковими рентами, зокрема, “шарварком”, було те, що вона обов’язково відбувалася “на панській страві” – землевласник мусив годувати робітників-толочани. Лише у XVIII ст. пани перестали вважати необхідністю частування толочан, наслідком чого став поділ толоки як відробіткової ренти на “мокру” (з частуванням, й обов’язково – горілкою) та “суху” (без гостини). Проте вже сам факт довгого побутування толок “на панській страві” свідчить про важливість такого елементу традиційної толоки як гостина. Після скасування толоки як відробіткової ренти на теренах Південно-Західного історико-етнографічного регіону України (1840–1860-ті роки) виконання робіт толокою для великих землевласників продовжувало побутувати, але як добровільне.
Толока та супряга були найбільш розповсюдженими формами трудової сусідської взаємодопомоги на теренах Південно-Західного історико-етнографічного регіону України у другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст. Ця трудова взаємодопомога мала багато різновидів, які вважаємо за доцільне систематизувати, насамперед, за виконуваною роботою на дві великі групи: взаємодопомогу під час будівництва (толока під час усіх етапів будівництва, супряга під час транспортування будівельного матеріалу) та взаємодопомогу під час сільськогосподарських робіт. Останню, на основі народного господарського календаря українських селян, можна поділити на весняні роботи (оранка на ярину, для якої вдавалися до супряги, толока під час садіння картоплі тощо); літньо-осінні роботи (толоки під час усього циклу робіт, пов’язаних із косовицею та жнивами, під час сапання буряків, копання картоплі, збирання фруктів і винограду, чищення кукурудзи, соняшників, гороху та квасолі, заготівлі капусти; супряга під час перевезення снопів та оранки на озимі культури); зимові роботи (толоки під час дертя пір’я, скубання вовни тощо). В свою чергу, всі толочні роботи можна систематизувати також за статево-віковим критерієм, який є доволі відносним: переважно чоловічі (наприклад, під час будівництва дерев’яного каркасу споруди, транспортування будівельних матеріалів), жіночі (під час дертя пір’я, скубання вовни), молодіжні (під час чищення та шаткування капусти, лущення кукурудзи, гороху, квасолі), мішані (під час садіння та копання картоплі, виготовлення будівельного глиняного замісу для валькування споруди). Поширеність та специфіка тих чи інших різновидів трудової сусідської взаємодопомоги на різних українських етнічних землях була спричинена природно-географічними умовами (клімат, природні ресурси), місцевими традиціями. Специфіка взаємодопомоги під час будівництва залежала, насамперед, від будівельної техніки, яка була пов’язана з наявним будівельним матеріалом (деревина, глина тощо). На теренах поширення зрубних споруд взаємодопомоги потребувало, здебільшого, транспортування будівельного матеріалу, оскільки основні власне будівельні роботи здійснювали майстри-спеціалісти. Натомість у місцевостях розповсюдження каркасної і безкаркасної будівельних технік до взаємодопомоги вдавалися, насамперед, під час власне будівництва: виготовлення будівельного замісу з глини, соломи та полови, зведення стін з “вальків” чи “лампача” (“самана”).
Будівництво та ремонт об’єктів громадського призначення (церков, шкіл) були обов’язком усіх членів сільської громади. Прокладання та лагодження сухопутних шляхів сполучення виконувалося “шарварком”, який первісно існував як відробіткова рента, а згодом перетворився на громадську роботу.
Архаїчним звичаєм традиційної взаємодопомоги у громадському побуті українців, пов’язаним із толокою та супрягою, є “вдовин плуг” (“вдовин день”) – безоплатна допомога особливо незахищеним категоріям населення, зокрема вдовам, під час виконання трудомістких термінових робіт (оранки, заготівлі дров тощо).
Звичай “толока” тісно пов’язаний зі жниварською обрядовістю, насамперед, з обжинками. Толочани урочисто виготовляли обжинкові атрибути – сніп, вінок, сніпок (“квітку”, “косицю”). Традиційне тлумачення обжинок як завершення жнив є неточним. Адже на переважній більшості теренів Південно-Західного історико-етнографічного регіону України, решти українських етнічних земель, а також на території проживання інших слов’янських етносів обжинки вважалися здійсненими, коли зібрали врожай озимих пшениці чи жита. Саме через те, що озимину сіяли восени, на одне зі серпневих свят (Іллі, Маковія, Спаса, Успіння Пресвятої Богородиці) обжинкові атрибути з колосків озимих культур освячували в церкві, а згодом обмолочували і цим зерном засівали.
Обрядовість, пов’язана з толокою, охоплює частину обрядів під час будівництва, жнив, інших гуртових робіт, насамперед – “віху” (виготовлення вінка, “букета”, “квітки”, деревця, “косиці” тощо та частування учасників ритуалу). Обряд “віхи” пов’язаний з культом покійних предків, пошануванням їхніх душ. Під час різних обрядових дій “віха” має відмінності у предметній і словесній складових ритуалу, натомість у дієвій, генетично більш ранній, залишається схожою. Обжинкові сніп, “квітка”, вінок, будівельне деревце та інші “віхи” свідчили про закінчення певного етапу роботи й слугували символом запрошення душ покійних предків на святкову гостину. Їх запрошення на урочисті трапези було необхідним як подяка за успішне завершення роботи та задля забезпечення сприяння покійних предків у подальшій господарській діяльності, успішність якої була запорукою виживання як окремих селянських сімей, так і сільської громади в цілому. Подальше ритуальне знищення “віх” свідчить про бажання живих посприяти переходу душ покійних предків у потойбічний світ. В утилітарному значенні “віха” розмежовувала трудовий і розважальний етапи гуртових робіт, що згодом, із затиранням її первісної семантики, стало сприйматися як основне значення цього символу.
Зі супрягою пов’язаний звичай весняної календарної обрядовості “полоскозуб” (вживання горілки в перший понеділок Великого посту). Його варто трактувати не лише як очищення від скоромної їжі, а і як рудимент громадського обговорення укладання супряжних угод. Вживання алкоголю в перший день Великого посту, яке побутувало ще наприкінці ХІХ – у першій третині ХХ ст., засвідчує дохристиянське коріння “полоскозуба”, й символізує скріплення супряжних угод, виступаючи “могоричем”.
Широке побутування звичаїв трудової сусідської взаємодопомоги упродовж усієї етнічної історії українців спростовує стереотипне твердження про надмірний індивідуалізм як одну з етнопсихологічних рис українців. В ментальності українського селянина (до колективізації сільського господарства) поєднувались здоровий індивідуалізм зі здоровим колективізмом, що сприяло організації українського села на засадах громадянського суспільства. Аналіз відомостей про звичаї трудової сусідської взаємодопомоги засвідчує, що українським селянам другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. були притаманні також такі етнопсихологічні риси, як працьовитість, релігійність, милосердя та практичність.
На початку ХХІ ст. взаємодопомога в селянському побуті українців втратила свої колишні масштаби, що спричинене як змінами в господарстві, так і в психології людей. Впровадження технологій для полегшення та інтенсивності виконання робіт, можливість отримання товарів першої необхідності без надмірної фізичної праці на землі, соціальне забезпечення людей старшого віку спричинили втрату трудовою сусідською взаємодопомогою своєї провідної ролі у забезпеченні існування сільської громади. На сьогодні найпоширенішими різновидами трудової взаємодопомоги в селах Південно-Західного історико-етнографічного регіону України є толоки під час садіння і копання картоплі та супряга. Їхнє побутування зумовлене невисоким матеріальним становищем селянства та, до певної міри, звичаєм.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДЖЕРЕЛА

І. Неопубліковані архівні документи

1. Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. – Відділ рукописів
Ф. 3. Василіянські монастирі.
Спр. 121/1. Хроніка Крехівського монастиря 1775–1861 років, 134 арк.
Архів Інституту народознавства НАН України
2. Ф. 1
оп. 1
Спр. 4. Протоколи засідань наукового семінару [Етнографічного] музею за 1944–1947 роки. 22.VІІІ.1944 – 4.VІ.1947, 127 арк.
3. Ф. 1
оп. 2
Спр. 285. Звіт про роботу наукової експедиції працівників Музею етнографії та художнього промислу АН УРСР з 7 червня по 4 липня 1982 р., 139 арк.
4. Ф. 1
оп. 2
Спр. 286. Польові матеріали Боцонь Л. А. з експедиції на Полісся 1982 р., 38 арк.
Архів Львівського національного університету імені Івана Франка
5. Ф. 119
оп. 17
Спр. 132-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Взаємодопомога в сільській громаді”, зібрані у Старосамбірському р-ні Львівської обл. Тарнавським Романом Богдановичем. 7–19.07.2005, 136 арк.
6. Ф. 119
оп. 17
Спр. 162-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Взаємодопомога в українській сільській громаді”, зафіксовані Тарнавським Романом Богдановичем у Кременецькому р-ні Тернопільської обл. 7–18.07.2006, 230 арк.
7. Ф. 119
оп. 17
Спр. 177-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Взаємодопомога в українській сільській громаді”, зафіксовані студентом четвертого курсу Тарнавським Романом Богдановичем у Яворівському р-ні Львівської обл. 6–10.07.2007, 68 арк.
8. Ф. 119
оп. 17
Спр. 218-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Взаємодопомога в українській сільській громаді”, зафіксовані студентом четвертого курсу Тарнавським Романом Богдановичем у Славутському р-ні Хмельницької обл. 12–18.07.2007, 83 арк.
9. Ф. 119
оп. 17
Спр. 364-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Взаємодопомога в українській сільській громаді”, зафіксовані Тарнавським Романом Богдановичем у Богородчанському р-ні Івано-Франківської обл. 11–18.07.2008, 124 арк.
10. Ф. 119
оп. 17
Спр. 365-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Взаємодопомога в українській сільській громаді”, зафіксовані аспірантом І року навчання Тарнавським Романом Богдановичем у Гощанському та Острозькому р-нах Рівненської обл. 4–10.07.2009, 64 арк.
11. Ф. 119
оп. 17
Спр. 366-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Взаємодопомога в українській сільській громаді”, зафіксовані аспірантом І року навчання Тарнавським Романом Богдановичем у Теребовлянському, Підволочиському та Тернопільському районах Тернопільської обл. (з додатком матеріалів з Віньковецького р-ну Хмельницької обл., Тростянецького та Хмільницького р-нів Вінницької обл.). 18–20.08.2009, 52 арк.
12. Ф. 119
оп. 17
Спр. 367-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Взаємодопомога в українській сільській громаді”, зафіксовані аспірантом ІІ року навчання Тарнавським Романом Богдановичем у Горохівському р-ні Волинської обл., Радивилівському р-ні Рівненської обл. і Радехівському р-ні Львівської обл. 05–11.07.2010, 63 арк.
13. Ф. 119
оп. 17
Спр. 368-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Взаємодопомога в українській сільській громаді”, зафіксовані аспірантом ІІ року навчання Тарнавським Романом Богдановичем у Самбірському та Мостиському р-нах Львівської обл. (з додатком інформації зі с. Вишатичі Перемишльського повіту, нині Прикарпатського воєводства Польщі). 14–17.07.2010, 49 арк.
14. Ф. 119
оп. 17
Спр. 369-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Взаємодопомога в українській сільській громаді”, зафіксовані аспірантом ІІ року навчання Тарнавським Романом Богдановичем у Тячівському р-ні Закарпатської обл. 10–12.08.2010, 32 арк.
Національний архів наукових фондів рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України
15. Ф. 1-2 дод.
Спр. 291. Арх[ів] Етнографічної секції ІНО. 1. Парубоцькі й дівоцькі громади. 2. Косовиця. Матеріали зібрані в селах Київщини Ясногородці та Глібівці (Димерський район). Зібрав студ[ент] КІНО Ю. Сербул. [1927]. 35 нумерів стор[інок]. Без початку, почин[ається] з стор[інки] 4, 24 арк.
16. Ф. 1-4
Спр. 210. Етнографічна комісія. Дмитрук Никанор. “Жнива” (стаття). 1923 р. Рукопис, мелодії, 24 арк.
17. Ф. 1-4
Спр. 297. Етнографічна комісія. Іванов Олександр Васильович (м. Могилів на Поділлі). “Причинки до пізнання весільної та похоронної обрядовості”. 1930, 40 арк. + 1а.
18. Ф. 14-5
Спр. 243. Експедиція до Вінницької та Житомирської областей для записування обжинкових пісень та обжинкового обряду. Серпень–вересень 1951. Склад: Василенко З. І. (нач[альник] експед[иції]), Васильченко О. В., Кувеньова О. Ф., Ященко Л. І. Рукопис, 99 арк.
19. Ф. 14-5
Спр. 516. Матеріали Сироткіна В. М. (Экспедиция в Винницкую, Волынскую, Хмельницкую, Тернопольскую, Черновецкую и Одесскую область (в границах бывшей Подольской губернии). 18.08.89 – 07.09.89), Громадський побут, молодіжні громади, вечорниці, оденки, толоки, супряга, куми, побратимство, сім’я, свята (храм), мораль. Вх. № 3872, 27 арк.
20. Ф. 1-5
Спр. 425. Етнографічна комісія. Пісні, весілля, купальські пісні, вірування, легенди, землеробство. Записав М[ефодій] Рябий. Рукопис. 1926–1931 рр. та без дат, 65 арк. + 7а, 34а, 36а, 44а.
21. Ф. 1-5
Спр. 428. Етнографічна комісія. Народний календар, забобони, легенди, вірування, замовляння та ін. Зібрав М[ефодій] Рябий в с. Кукавці на Поділлі. 1928–1931 рр., 110 арк.
22. Ф. 1-5
Спр. [без номера] (Етнографічна комісія. Стрільченко Свирид. Народний календар, дитячі ігри, родильно-побутова обрядовість, вірування, оповідання (є багато про панщину), легенди, замовляння, пісні, казки, вірші та інше (записи дуже неграмотні). Записано на Кременчуччині. 1928, 108 арк.
23. Ф. 1-6
Спр. 548. Етнографічна комісія. Балинська школа Кам’янець-Подільської обл. Пісні, лічилки, весілля, прислів’я, загадки, толока, народний календар, легенди, опис села Зеленча, казки, оповідання, вірування, славини. Записи учнів та учителя Гурина Івана. 1929–1931 рр., 74 арк.
24. Ф. 1-6
Спр. 621. Етнографічна комісія. Пирятинський педтехнікум ім. Гр. Сковороди. Пісні, родинно-побутова обрядовість, весілля, господарча діяльність, побут та інше, дитячі ігри та забави. Записали студенти. 1925–1928 рр., 167 арк.
25. Ф. 1-6
Спр. 691. Етнографічна комісія. Кореспондентська мережа. Пісні, весілля, прислів’я, приказки, казки, анекдоти, вірші, народний календар, звичаї, їжа, землеробство, господарська діяльність та ін. Записали Жалобнюк, Жук, Заверюха та ін. 1927–1930 рр., 200 арк. + 12а, 77а, 111а, арк. 4-й мех[анічно] пропущений.
26. Ф. 1-7
Спр. 685. Етнографічна комісія. Кореспондентська мережа. “Народні пісні, перекази, народний календар, відповіді на програми: про сіянку, вогонь, воду, землю, пережитки старих форм рільництва, народні знання, вірювання, прикмети, казки перекази, весілля, родинно-побутові обряди, балади, щедрівки, колядки та інше”. Матеріали зібрані в Вінницькій області Андрієнком Л. С., Андрощуком П. М., Андрощуком М. Ф. та ін. 1927–1930 рр., 79 арк. + 62а, 75а.
27. Ф. 33-3
Спр. 17. Етнографічне товариство. Балинський етнографічний гурток Кам’янець-Подільської обл. Казки, приказки, звичаї, пісні (ліричні, колядки, весільні...), голосіння, народний календар, словник, легенди, загадки, повір’я, перекази, лічилки та ін. Рукопис. 1929–1931 рр., 234 арк.
Центральний державний історичний архів України у Львові
28. Ф. 181. Лянцкоронські
оп. 2
Спр. 821. Інвентарні описи маєтків Міньковецького ключа за станом на 1750–1768 рр., 109 арк.
29. Ф. 181. Лянцкоронські
оп. 2
Спр. 823. Інвентарні описи маєтку Михайлопіль і сіл Королівка, Микитинці Старі. 1736 р., 15 арк.
30. Ф. 181. Лянцкоронські
оп. 2
Спр. 825. Інвентарні описи маєтку Михайлопіль і сіл Королівка, Микитинці Старі. 1742–1752 рр., 72 арк.
31. Ф. 181. Лянцкоронські
оп. 2
Спр. 831. Інвентарні описи маєтку Костантинів Новий і сіл Вербка, Думинка, Дяківці, Кирданівка, Кудинка, Лисогірка, Лука, Медведівка, Погоріле, Теси і інших. 1720–1768 рр., 91 арк.
32. Ф. 181. Лянцкоронські
оп. 2
Спр. 864. Інвентарний опис маєтків воєводи Жевуського в Подільському та Волинському воєводствах. 1754–1759 рр., 374 арк.
33. Ф. 181. Лянцкоронські
оп. 2
Спр. 931. Інвентарні описи маєтків у с. Росоша. 1760 р., 31 арк.
34. Ф. 181. Лянцкоронські
оп. 2
Спр. 934. Інвентарні описи с. Росоше. 1736 р., 7 арк.
35. Ф. 181. Лянцкоронські
оп. 2
Спр. 936. Інвентарний опис маєтків с. Росоша та Розпорядження графа Жевуського Михайла адміністраторові цих маєтків. 1756 р., 6 арк.
36. Ф. 181. Лянцкоронські
оп. 2
Спр. 940. Інвентарний опис маєтків с. Росоша. 1767 р., 5 арк.
37. Ф. 181. Лянцкоронські
оп. 2
Спр. 1029. Списки підданих маєтків м. Михайполе із зазначенням виконуваних ними повинностей і плати податків. 1776 р., 16 арк.
38. Ф. 181. Лянцкоронські
оп. 2
Спр. 1616. Облікові відомості про прибутки з маєтків на Поділлі й Волині, інвентарні описи та реєстри рухомого майна маєтку в с. Колодно. 1765–1794 рр., 96 арк.

ІІ. Опубліковані джерела

а) архівні документи

39. Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, высочайше учрежденной при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. – К. : Университетская типография (И. Завадзкого), 1876. – Ч. 6 : Акты об экономических и юридических отношениях крестьян в XVII–XVIII веке (1498–1795). – Т. І (С приложением в особой книге). – 785 с.
40. Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, высочайше учрежденной при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. – К. : Типография И. А. Давиденко, 1870. – Ч. 6 : Акты об экономических и юридических отношениях крестьян в XVIII веке (1700–1799). – Т. ІІ. – 754 с.
41. Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, высочайше учрежденной при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. – К. : Типография Киевского губернского управления, 1876. – Ч. 6 : Акты об экономических и юридических отношениях крестьян в XV–XVIII веке (1498–1795). – Т. ІІІ : Приложение. – 817 с.
42. Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. – К. : Типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1886. – Ч. 7. – Т. І : Акты о заселении Юго-Западной России. – с. 778.
43. Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. – К. : Типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1890. – Ч. 7. – Т. ІІ : Акты о заселении Юго-Западной России. – 966 с.
44. Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. – К. : Типография Императорского Университета св. Владимира (Типография Г. Т. Корчак-Новицкого), 1905. – Ч. 7. – Т. ІІІ : Акты о заселении Южной России XVI–XVIII вв. – 1244 с.

б) літературні джерела

45. Аркушин Г. Словник західнополіських говірок : у 2 т. / Григорій Аркушин – Луцьк : Редакційно-видавничий відділ “Вежа” Волинського державного університету ім. Лесі Українки, 2000. – Т. ІІ : О–Я. – 458 с.
46. Белоруссия в эпоху феодализма : сборник документов и материалов / сост. А. И. Азаров, А. М. Карпачев, З. Ю. Копысский, Т. В. Комарова. – Минск : Изд-во АН БССР, 1960. – Т. ІІ : С середины XVII до конца XVIII века. – 560 с.
47. Белоруссия в эпоху феодализма : сборник документов и материалов / Сост. В. В. Чепко, В. В. Шатилло. – Минск : Изд-во АН БССР, 1961. – Т. ІІІ : Воссоединение Белоруссии с Россией и ее экономическое развитие в конце XVIII – первой половине ХІХ века (1772–1860). – 626 с.
48. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2002. – 1140 с.
49. Верхратский І. Про говори галицких лемків / Іван Верхратский. – Львів : Наукове товариство імені Шевченка, 1902. – 490 с. – (Збірник Фільольоґічної секциї Наукового товариства імені Шевченка. – Т. V).
50. Возняк М. Народний календар із Овруччини 50-х років ХІХ століття у записі Михайла Пйотровського / Михайло Возняк // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів : Наукове товариство імені Шевченка у Львові, 1995. – Т. ССХХХ : Праці Секції етнографії та фольклористики. – С. 303–350.
51. Галайчук В. Жанрова палітра та основні мотиви календарної поезії в експедиційних записах з Полісся 1996 року / Володимир Галайчук // Полісся України: матеріали історико-етнографічного дослідження. – Львів : Ін-т народознавства НАН України, 2003. – Вип. 3 : У межиріччі Ужа і Тетерева. 1996. – С. 249–266.
52. Головацький Я. Подорож по Галицькій та Угорській Русі, описана в листах до приятеля у Л. / Яків Головацький // Подорожі в Українські Карпати : Зб. / Упоряд. і вст. стаття М. А. Вальо. – Львів : Каменяр, 1993. – С. 22–101.
53. Гомик І. Лемківські “вечірки” (вечерниці) / Іван Гомик // Матеріяли до етнології й антропології. – Львів : Етноґрафічна комісія Наукового т[оварист]ва імені Шевченка у Львові, 1929. – Т. ХХІ–ХХІІ. – Ч. 1 : Збірник праць присвячений памяті Володимира Гнатюка / Впорядкував Філарет Колесса. – С. 303–308.
54. Горбач О. Словник говірки села Бродина / Олекса Горбач // Гуцульські говірки: лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження / За ред. Я. Закревської. – Львів : Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича, 2000. – С. 247–364.
55. Грицак М. Скарби гуцульського говору: Росішка (вівчарство в текстах) / Микола Грицак. – Львів : Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2008. – 320 с. – (Серія “Діалектологічна скриня”).
56. Грінченко Б. Д. Словарь украинскаго языка : в 4-х т. / Репринт. вид. за 1907–1909 рр. / Б. Д. Грінченко. – К. : Вид-во АН Української РСР, 1959. – Т. IV : Р–Я. – 564 с.
57. Грушевський М. Дитина в звичаях і віруваннях українського народа. Матеріали з полудневої Київщини / Марко Грушевський // Материяли до українсько-руської етнольоґії. – Львів : Етноґрафічна комісія Наукового товариства імені Шевченка у Львові, 1906. – Т. VІІІ : [Монографічне дослідження]: Дитина в звичаях і віруваннях українського народа. Матеріали з полудневої Київщини, зібрав М[а]р[ко] Г[рушевський]. Обробив Д[окто]р Зенон Кузеля. – VIII + VI + 221 c.
58. Грушевський М. Економічний стан селян на Подністровю Галицькім в половині XVI в. на основі описей королівщин / Михайло Грушевський // Жерела до історії України-Руси. – Львів : Археографічна комісія Наукового товариство імені Шевченка, 1895. – Т. І : Описи королївщин в землях руських XVI віку. Описи королївщин в землях руських XVI віку / під. ред. М. Грушевського. – Т. І : Люстрациї королївщин в землях Галицькій і перемиській з р. 1565–66. – С. 5–51.
59. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка / Владимир Даль. – М. : Гос. изд-во иностранных и национальных словарей, 1955. – Т. ІІ : И–О. – 792 с.
60. Дикарев М. Народний калєндар Валуйського повіту (Борисівської волости) у Вороніжчині. Записано від Наталі Дикаревої, Петра Короля, Гальки Мироненкової, Гальки Михайленкової, Віри і Петра Тарасевських і др[угих] / Митрофан Дикарев // Материяли до українсько-руської етнольоґії. – Львів : Етноґрафічна комісия Наукового товариства імені Шевченка у Львові, 1905. – Т. VІ. – С. 114–204.
61. Доманицький В. Народній калєндар у Ровенськім повіті Волинської ґубернії / Василь Доманицький // Матеріяли до української етнольоґії. – Львів : Етноґрафічна комісія Наукового товариства імені Шевченка у Львові, 1912. – Т. XV. – С. 62–89.
62. Дополнение к Опыту областного великорусского словаря. Издание Второго отделения Императорской Академии Наук. – СПб. : Типография Императорской Академии Наук, 1858. – 578 с.
63. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / Редкол. : О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. – К. : Наукова думка, 1982. – Т. І : А–Г. – 634 с. – (Словники України).
64. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / Редкол. : О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. – К. : Наукова думка, 1985. – Т. ІІ : Д–К (Копці). – 571 с. – (Словники України).
65. Етимологічний словник української мови : у 7 т. – К. : Наукова думка, 2003. – Т. IV : Н–П / уклад. Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому : В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. – 656 с. – (Словники України).
66. Етимологічний словник української мови : у 7 т. – К. : Наукова думка, 2006. – Т. V : Р–Т / уклад. Р. В. Болдирєв та ін. – 704 с. – (Словники України).
67. Записки о Южной Руси: Издал П. Кулиш / Пантелеймон Кулиш. – К. : Днипро, 1994. – 719 с.
68. Зубрицький М. Годівля, купно і продаж овець у Мшанци старосамбірського повіту / Михайло Зубрицький // Материяли до українсько-руської етнольоґії. – Львів : Етноґрафічна комісия Наукового товариства імені Шевченка у Львові, 1905. – Т. VІ. – С. 1–40.
69. Зубрицький М. Із Старосамбірського (Наука не пішла в ліс) / Михайло Зубрицький // Діло. – 1901. – 20 липня (2 серпня). – С. 10.
70. Зубрицький М. Народній календар, народні звичаї і повірки, привязані до днів в тиждни і до рокових сьвят (Записані у Мшанці Староміського повіту і по сусідніх селах) / Михайло Зубрицький // Материяли до українсько-руської етнольоґії. – Львів : Етноґрафічна комісія Наукового товариства імені Шевченка у Львові, 1900. – Т. ІІІ. – С. 33–60.
71. Зубрицький М. Помічні дні. Причинки до істориї панщини в Галичині в ХІХ в. [Додаток: оригінальні тексти документів] / Михайло Зубрицький / Записки Наукового товариства імені Шевченка / Під ред. Михайла Грушевського. – Львів : Наукове товариство імені Шевченка, 1904. – Т. LVIII. – Кн. 2. – С. 1–4.
72. Зубрицький М. Селянські будинки в Мшанци, Старосамбірського повіта / Михайло Зубрицький // Матеріали до української етнольоґії. – Львів : Етноґрафічна комісія Наукового товариства імені Шевченка у Львові, 1909. – Т. ХІ. – Ч. 1. – С. 1–22.
73. Кайндль Р. Ф. Гуцули: їхнє життя, звичаї та народні перекази / Раймунд Фрідріх Кайндль / пер. з нім. Зіновії Пенюк ; наук. ред. і післямова Олександра Масана. – Чернівці : Молодий буковинець, 2003. – 200 с.
74. Колесса Ф. Людові віруваня на Підгірю, в с. Ходовичах стрийського пов[іта] / Філярет Колесса // Етнографічний збірник. – Львів : Етноґрафічна комісія Наукового товариства імені Шевченка, 1898. – Т. V. – С. 76–98.
75. Коненко П. Народня пожива у Скалатськім повітї. Записав у Коршилівцї / Павло Коненко // Материяли до українсько-руської етнольоґії. – Львів : Етноґрафічна комісія Наукового товариства імені Шевченка у Львові, 1918. – Т. XVІІІ. – С. 70–85.
76. Максимович М. Дні та місяці українського селянина / Михайло Максимович / упоряд., пер. з рос., вступ. стаття та примітки В’ячеслава Гнатюка. – К. : Обереги, 2002. – 189 с.
77. Милорадович В. Степная Лубенщина / В. Милорадович // Киевская старина. Ежемесячный исторический журнал. – 1904. – Т. LXXXIV. – C. 179–200.
78. Милорадович В. П. Житье-бытье лубенского крестьянина / В. П. Милорадович // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. – К. : Либідь, 1991. – С. 170–341. – (Пам’ятки історичної думки України).
79. Москаленко А. А. Словник діалектизмів українських говірок Одеської області. До IV Міджнародного з’їзду славістів / А. А. Москаленко. – Одеса : Одеський державний педагогічний інститут ім. К. Д. Ушинського, 1958. – 78 с.
80. Неґрич М. Скарби гуцульського говору: Березови / Микола Неґрич. – Львів : Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2008 – 224 с. – (Серія “Діалектологічна скриня”).
81. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу (ескіз української міфології) / Іван Нечуй-Левицький. – К. : АТ “Обереги”, 1992. – 88 с.
82. Никифоровский Н. Я. Очерки простонародного житья-бытья в Витебской Белорусии и описание предметов обиходности (этнографические данные) // Н. Я. Никифоровский. – Витебск : Губернская типография, 1895. – ІІІ + 552 + CLIV с.
83. Новицкий И. Древний способ публикации / Иван Новицкий // Киевская старина. Ежемесячный исторический журнал. –1882. – Т. І. – С. 600.
84. Носович И. И. Сборник белорусских пословиц / И. И. Носович. – СПб : Типография Кукол-Яснопольского, 1866. – 485 с.
85. Носович И. И. Словарь белорусского наречия / И. И. Носович. – СПб : Типография Императорской Академии Наук. – 1870. – 756 с.
86. Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок : у 2 ч. / М. Й. Онишкевич. – К. : Наукова думка, 1984. – Ч. 2 : О–Я. – 516 с.
87. Онищук А. Народний калєндар. Звичаї й вірування привязані до поодиноких днів у році, записав у 1907–10 р. в Зеленици, Надвірнянського пов[іту]... народн[ий] учитель / Антін Онищук // Матеріяли до української етнольоґії. – Львів : Етноґрафічна комісія Наукового товариства імені Шевченка у Львові, 1912. – Т. XV. – С. 1–61.
88. Опыт Областного великорусского словаря, изданный Вторым отделением Императорской Академии Наук. – СПб : Типография Императорской Академии Наук, 1852. – 452 с.
89. Охримович В. Про родову спільність в Скільських горах / В. Охримович // Народ. – 1890. – Рік І. – Ч. 7. – 1 квітня. – С. 89–91.
90. Павлович А. Как исполняет свои весенние работы угро-русский народ / А. Павлович // Листок. Духовно-литературный журнал. – 1889. – № 8 – С. 88.
91. Піпаш Ю., Галас Б. Матеріали до словника гуцульських говірок. Косівська Поляна і Росішка Рахівського району Закарпатської області / Юрій Піпаш, Борис Галас. – Ужгород : Ужгородський національний університет, 2005. – 266 с.
92. Полное собрание русских летописей, изданное по высочайшему повелению Археографической комиссией. – СПб : Типография Эдуарда Праца, 1853. – Т. VI : Софийские летописи. – 360 с.
93. Правда Русская. Тексты / Под ред. Б. Грекова. – М. ; Л. : Издательство АН СССР, 1940. – 506 с.
94. Преображенский А. Этимологический словарь русского языка. Вып. ІІІ : Тело–Ящур. – М. ; СПб : Изд-во АН СССР, 1949. – 144 с. (Труды Ин-та русского языка. – Т. І).
95. Продолжение свода законов Российской империи, изданного в 1857 году. По 31 марта 1863 года. – СПб : Типография Второго Отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1863. – Ч. 3 : Статьи к ІХ тому свода. – 632 с.
96. Сборник правительственных распоряжений по устройству быта крестьян, вышедших из крепостной зависимости. – СПб : Типография Министерства внутренних дел, 1869. – Т. І–ІІІ. – 222 с.
97. Сілецький Р. Звичаї та обряди, пов’язані з будівництвом / Роман Сілецький // Полісся України : матеріали історико-етнографічного дослідження. – Львів : Інститут народознавства НАН України, 2003. – Вип. 3 : У межиріччі Ужа і Тетерева. 1996. – С. 95–124.
98. Словарь Академии Российской, по азбучному порядку расположенный. – СПб : Императорская Российская Академия, 1822. – Ч. 6 : От С до конца. – 1478 с.
99. Словарь карпатоукраинского торуньского говора с грамматическим очерком и образцами текстов / Под ред. А. Ф. Журавлева. – М. : Ин-т славяноведения РАН, 2001. – 217 с.
100. Словник буковинських говірок / За заг. ред. Н. В. Гуйванюк. – Чернівці : Рута, 2005. – 688 с.
101. Словник староукраїнської мови. XIV–XV ст. / За ред. Л. Л. Гумецької, І. М. Керницького. – К. : Наукова думка, 1978. – Т. II : Н–Ώ. – 592 с.
102. Снегирев И. М. Русские простонародные праздники и суеверные обряды / И. М. Снегирев. – М. : Университетская типография, 1837. – Вып. 1. – 246 с.
103. Спільна А. Смачні оповідки / Антоніна Спільна // Берегиня. – 2007. – № 4. – С. 17–20.
104. Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам / И. И. Срезневский. – СПб : Типография Императорской Академии Наук, 1912. – Т. ІІІ : Р–Я и дополнения. – 996 с.
105. Ткаченко П. Кубанский говор / Петр Ткаченко. – М. : Граница, 1998. – 237 с.
106. Толстая С. М. Полесский народный календарь / С. М. Толстая. – М. : Индрик, 2005. – 600 с. – (Традиционная духовная культура славян. Современные исследования).
107. Толстая С. М. Полесский народный календарь. Материалы к этнодиалектному словарю : К–П / С. М. Толстая // Славянский и балканский фольклор. Духовная культура Полесья на общеславянском фоне / отв. ред. Н. И. Толстой. – М. : Наука, 1986. – С. 178–242.
108. Українські говірки південно-західного наріччя. Тексти / упоряд. та авт. передмови Н. М. Глібчук. – Львів : Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2005. – 238 с.
109. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка : в 4 т. / М. Фасмер ; пер. с. нем. и доп. О. Н. Трубачев. – 2-е изд., стер. – М. : Прогресс, 1987. – Т. IV : Т–Ящур. – 864 с.
110. Франко І. Людові віруваня на Підгірю / Іван Франко // Етнографічний збірник. – Львів : Етноґрафічна комісія Наукового товариства імені Шевченка, 1898. – Т. V. – С. 160–218.
111. Хрестоматия по истории СССР XVIII века / под ред. Л. Г. Бескровного и Б. Б. Кафенгауза. – М. : Соцэкгиз, 1963. – 788 с.
112. Хрестоматия по истории СССР XVI–XVII вв. / под ред. А. А. Зимина. – М. : Соцэкгиз, 1962. – 752 с.
113. Чуб