ТОПОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕЛЕКТОРАЛЬНОГО ПОЛЯ УКРАЇНИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО ТА МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ”

На правах рукопису

ГУГНІН ЕДУАРД АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 316.343: 342.82

ТОПОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
ЕЛЕКТОРАЛЬНОГО ПОЛЯ УКРАЇНИ

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

22.00.04. спеціальні та галузеві соціології

Науковий керівник
Малахова Жанна Дмитрівна,
кандидат історичних наук, доцент

Запоріжжя 2007

ЗМІСТ
ВСТУП...................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ВИХІДНІ ПОНЯТТЯ І ГЕНЕЗИС ПОЛІТИЧНОЇ ТОПОЛОГІЇ............................................................................................ 10
1.1. Структура соціального простору................................................ 10
1.1.1. Генезис поняття фізичний простір”..................................... 12
1.1.2. Генезис поняття соціальний простір”.................................. 21
1.1.3. Співвідношення соціального і фізичного просторів............ 34
1.1.4. Подвійність соціального простору і структур, інституціоналізуючих соціальний світ............................................ 37
1.2. Поля соціального простору та їх структура............................... 43
1.3. Генезис топологічного уявлення політичного світу................... 51
Висновки до першого розділу............................................................ 81
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА Й ОСНОВНІ ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОГО ПРОСТОРУ Й ЕЛЕКТОРАЛЬНОГО ПОЛЯ УКРАЇНИ................................................ 83
2.1. Особливості структурування поля політики............................... 86
2.2. Поняття і структура електорального поля. Зв’язок політичного простору й електорального поля................................... 96
2.3. Політична топологія України на прикладі парламентських виборів 2006 року та позачергових виборів 2007 року.................................................. 118
2.3.1. Програма і методика емпіричного етапу дослідження...... 118
2.3.2. Особливості дослідження політичного простору й електоральний поля України...................................................... 127
Висновки до другого розділу........................................................... 172
ВИСНОВКИ.......................................................................................... 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...183

ВСТУП

Актуальність теми. Події останніх років, що відбулися в Україні після президентських виборів 2004р., продемонстрували невміння українських політиків аналізувати політичний простір країни, а також поверховість їхніх суджень про специфіку наявних політичних відносин. Це зумовило, з одного боку, вироблення певних політичних кліше (наприклад, протистояння сходу і заходу”, помаранчевий захід і біло-блакитний схід”), а з іншого неспроможність застосування таких кліше на практиці і, перш за все, під час виборчих кампаній. Більшість політиків уявляють політичний простір як теоретичний конструкт, як сукупність об’єктивних збалансованих самопідтримуючих структур. Водночас політичний простір і будь-яке його поле це реальна сутність, арена динамічної безперервної боротьби за право домінувати в ньому. Зважаючи на це, варто враховувати, що кожне з полів політичного простору має власну (притаманну тільки йому) топологію, логіку функціонування, правила гри” і домінуючий капітал.
Особливо рельєфно невідповідність політичного простору як теоретичного конструкту і як реальної сутності проявляється в процесі проведення передвиборчих кампаній, коли чимало політичних сил можуть здобути підтримку там, де на неї не розраховують, і, навпаки, можуть залишитись без підтримки у виграшних, на їхню думку, регіонах. Як вважає дисертант, це пов’язано з поверховим аналізом (а досить часто й з відвертим нехтуванням) топологічних характеристик політичного простору і, перш за все, його складової електорального поля. Оскільки електоральні переваги і засновані на них об’єднання людей з більш-менш подібними позиціями в соціальному просторі зовсім не є неминучістю, а можливість союзу між людьми, розділеними більшою соціальною дистанцією, апріорі не можна виключати.
Питання аналізу політичного простору на основі переосмислення не тільки теорій М.Вебера, Е.Дюркгейма й Л.Альтюссера, але й П.Сорокіна, Т.Парсонса та багатьох інших відомих учених, розглядали провідні представники сучасної соціологічної науки, серед яких можна назвати Ю.Габермаса, П.Бурдьє, Е. Гідденса, Н.Лумана й інших.
На пострадянському просторі чималий внесок у розробку політичної топології був зроблений спеціалістами в галузі соціології політики. Це, у першу чергу, Ю.Качанов і О.Філіппов, а також А.Вардомацький, Ю.Вєдєнєєв, В.Комаровський, Є.Кузьмін, Ю.Левада, І.Мостова, С.Пшизова, К.Симонов, Г.Угольницький, К.Холодковський, Д.Циганков, М.Шматко та інші.
Опосередковано топологічний напрямок розглядався в наукових публікаціях багатьох сучасних авторів. О.Вишняк, Б.Гаврилишин, Є.Головаха, В.Городяненко, О.Князєва, Т.Кучеренко, І.Мигович, Л.Нагорна, Н.Паніна, В.Паніотто, В.Оссовський, О.Хан, В.Хмелько, а також чимало інших дослідників подавали у своїх роботах характеристики соціокультурних, соціально-економічних, політичних процесів.
Зміст досліджень згаданих вище вчених доводить постійність і багатоплановість зацікавленості вітчизняних і зарубіжних науковців проблемою політичної топології. Водночас, хотілося б наголосити на тому, що, не зважаючи на наявність окремих робіт з цього напрямку, у вітчизняній науковій літературі все ще відсутній всебічний аналіз топологічних характеристик політичного простору, який об’єднав би розгляд його теоретичних і методологічних засад, методичних та організаційних практик. Відсутність в українській соціології системної теоретичної і практичної розробки питань формування політичного простору й електорального поля як теоретичного конструкту відповідно до аналізу політичного життя суспільства, і зумовлює формулювання автором дисертації проблемної ситуації й визначає його науковий інтерес до заявленої теми.
Актуальним же з практичної точки зору, котра дозволяє не лише тестувати стан політичного простору суспільства, але й виробляти рекомендації щодо його поступового впорядкування, є соціологічний аналіз об’єктивних і суб’єктивних факторів політичної й електоральної активності громадян України в аспекті її політичної топології.
Вивчення причин, що спонукають різні групи виборців (за статтю і віком, освітою й статусом, етнічною та регіональною приналежністю) робити той чи інший вибір, дозволить суттєво впорядкувати виборчий процес, характерний для будь-якого демократичного суспільного ладу. Знання цих особливостей дозволить обмежити або взагалі виключити з практики передвиборчої боротьби брудні технології”, використання нейролінгвістичного програмування тощо.
Становлення України як суверенної, незалежної, соціальної, правової держави (Конституція України, ст. 1) багато в чому залежить від ефективності державної влади, від того, наскільки швидко й радикально вона позбавлятиметься застарілих форм, методів, деформацій, накопичених за десятиліття.
І до сьогодні зазначений напрямок дослідження все ще перебуває на етапі формування. Переважна більшість політиків-практиків продовжує розглядати політичні події без урахування їхньої залежності від стану політичного простору, додаючи його об’єктивні характеристики, структуру, а також суб’єктивні особливості учасників політичного процесу, що безпосередньо визначають їх зміст і спрямованість. Поміж тим, як наголошують учені (Є. Вятр), політик завжди має зважати на те, що громадяни думають про його політичні дії та як вони сприймають ті політичні процеси, учасниками чи просто об’єктами яких вони є.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до наукової теми Особливості соціальних перетворень в сучасній Україні” (шифр державної реєстрації 0106U000729), що з 2006року розробляється колективом кафедри соціології і соціальної роботи Гуманітарного університету Запорізький інститут державного та муніципального управління”. Дисертант підготував розділ звіту, присвячений вивченню електорального поля України як об’єкта соціологічного дослідження.
Мета дослідження запропонувати топологічні характеристики електорального поля України, спираючись на евристичний потенціал концепції політичної топології.
Зазначена мета роботи зумовила окреслення й розв’язання таких дослідницьких завдань, як:
- систематизувати наявні точки зору щодо співвідношення соціального і фізичного просторів;
- здійснити науковий аналіз генезису топологічного уявлення політичного світу;
- з’ясувати причини, умови і фактори формування політичного простору й електорального поля;
- визначити об’єктивні і суб’єктивні фактори, що мають найбільший вплив на політичний та електоральний вибір конкретних груп населення;
- простежити динаміку електорального вибору, зважаючи на міру розвитку виборчого процесу в умовах суспільства, що трансформується;
- проаналізувати вплив загальнонаціональних і регіональних особливостей, соціально-демографічної, соціально-професійної, освітньої, етнічної та інших структур населення України на політичний і електоральний вибір.
Об’єкт дослідження електоральне поле України.
Предмет дослідження топологічні характеристики електорального поля України.
Методи дослідження. Міждисциплінарний характер політичного простору (а також цілого ряду його елементів) запропонованого дослідження визначив використання загальнонаукових методів політико-культурного аналізу. Окрім цього, за допомогою системного підходу здійснено аналіз політичного простору й електорального поля як цілісних систем соціальних практик. За допомогою історико-генетичного підходу було проаналізовано концепції провідних представників соціологічної думки як минулого, так і сучасності. За допомогою структурно-функціонального підходу досліджено структуру електорату в регіональному розрізі, а також моделі електоральної поведінки. Для аналізу соціологічних даних використано методи масових і експертних соціологічних опитувань, екстраполяції й моделювання поведінки груп населення, що належать до різних типів і рівнів політичної й електоральної участі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
1. Уперше в українській соціології здійснено комплексний підхід до аналізу електорального поля України в межах топологічного напрямку. Топологічний аналіз дозволяє не лише дослідити еластичність електорального поля, але й виявити регіональні локуси й анклави політичного простору країни. Окреслено основне коло завдань, які формують теоретико-соціологічний і практико-прикладний зміст соціологічних досліджень електорального поля.
2. Вперше виділено специфічні умови функціонування політичного поля: регіональні баланси політичних сил, особливості електоральної бази в масштабах усього поля та його політичних сегментів і, безумовно, автономність щодо інших полів.
3. У дисертації набула подальшого розвитку концепція поля політики (П. Бурдьє). Так, вперше обґрунтовано що, поняття "політичний простір" варто вживати в ширшому значенні, оскільки воно містить у собі простір усіх політичних позицій, що формується в конкретному суспільстві залежно від його характерних рис, структури, етапу розвитку. "Поле політики" більш вузьке поняття, яке відбиває в тій самій системі координат політичного простору структуру об'єктивних зв'язків між позиціями політичних агентів, характеризує політичні капітали і ресурси, що накопичуються й інвестуються в конкретному політичному просторі, реалізує правила гри політичних агентів різного рівня.
4. Знайшла подальший розвиток концепція політичної топології країни. Зокрема поглиблено аналіз політичного простору як сукупності множинності локусів, у яких сконцентровано різні об'єкти, подібні за певними факторами.
5. Уточнено, що поле політики це складова частина політичного простору, одночасно з яким можна виділити також електоральне поле. Останнє характеризує структуру, зміст і характер взаємодії основних суб'єктів електорального процесу. При цьому на електоральне поле, на відміну від поля політики, впливають сезонні коливання (поствиборчий стан або електоральна втома, міжвиборча пауза, передвиборча активізація), що визначають ступінь електоральної мобілізації, поляризації й інших характеристик електорату.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що наведений у роботі фактичний матеріал і результати дослідження використано при розробці комплексних програм щодо вивчення політичного простору Запорізької області, створених на замовлення Запорізької обласної адміністрації. Зокрема, укладено карту електоральних уподобань жителів Запорізької області з урахуванням результатів виборів у період 2002-2006рр. Матеріали дисертації враховані при розробці таких лекційних курсів, як Загальна соціологічна теорія”, Соціологія політики”, Соціологія парламентаризму” у межах підготовки бакалаврів і спеціалістів за спеціальністю соціологія” на факультеті соціології й управління Запорізького національного університету (2005-2007рр.).
Особистий внесок дисертанта. Статті №8 і №9 з переліку публікацій написано у співавторстві з В.Чепак. При цьому особистий внесок дисертанта в статті Політичний капітал як чинник регіоналізації країни” полягає в тому, що, розглядаючи внутрішню структуру поля політики і його основний елемент капітал (зокрема політичний), здобувач виділяє механізми його конвертації в межах соціального поля, а також аналізує політичний простір України на основі концепції поля політики” П.Бурдьє. У статті Феномен соціального капіталу” на основі аналізу концепції Дж.Коулмена дисертант виділяє основні риси і сутність соціального капіталу як основного елементу соціального простору, і, спираючись на це, пропонує авторську версію поняття соціальний капітал”.
Апробація результатів дослідження здійснена на таких науково-практичних конференціях, як: Міжнародна науково-практична конференція Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування” (15-16 листопад 2001р.) м.Запоріжжя, Гуманітарний університет ЗІДМУ”; Міжнародна науково-практична конференція Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування” (28-29 жовтня 2004р.) м.Запоріжжя, Гуманітарний університет ЗІДМУ”; ХІІМіжнародна наукова конференція Харківські соціологічні читання” (23-24листопада 2006р.) м.Харків, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна; ІВсеукраїнська конференція Перспективи розвитку філософії освіти” (17квітня 2007р.) м.Запоріжжя; Міжнародна науково-теоретична конференція Соціокультурна інтеграція в контексті викликів ХХІ століття” (24-25травня 2007р.) м.Київ.
Публікації. Основні ідеї й положення дисертаційної роботи представлені в дев’ятьох статтях, надрукованих у профільних виданнях із соціології, затверджених ВАК України.
Структура дисертації обумовлена специфікою її завдань, які, у свою чергу, сформульовані згідно з об’єктом, предметом і метою дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг основного тексту дисертації 201сторінка, з них список використаних джерел (219позицій) 19сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Метою нашого дисертаційного дослідження передбачалося доведення доцільності використання науково-методологічного апарату політичної топології в соціологічному аналізі політичного простору й електорального поля України, а також аналіз її реального політичного простору й електорального поля через показ змісту, характеру й ступеня впливу низки раніше не досліджуваних в системі політичної топології факторів на електоральну активність і вибір населення під час виборів до органів влади.
Аналіз вітчизняної дослідницької літератури доводить, що топологічні аспекти соціології політики не були достатньо відображені в ній. Так, була відсутня розробка чіткого понятійного апарату, який дозволив би вченим сформувати загальне уявлення про генезис, зміст, характер і структуру політичного простору та його складових. Не було знайдено загальні підходи до характеристики агентів політичного та електорального процесів. Нарешті, не існує навіть єдиного підходу до питання приналежності регіонів до того чи іншого топологічного сегменту політичного простору України.
Окрім того, аналіз політичних процесів, що відбуваються в сучасному українському суспільстві обумовив висновок про те, що топологічний фактор часто залишається поза увагою низки політичних інститутів та інших провідних акторів політичного та електорального процесів.
Усе це дозволило говорити про дану проблему як про актуальну, таку, що в теоретичній і практичній площинах потребує подальшої наукової розробки.
З метою подолання суттєвих, на думку дисертанта, лакун, запропонована робота мала б об’єднати суто теоретичний аналіз зазначених вище аспектів проблеми з аналізом репрезентативного соціологічного матеріалу, котрий дозволив би одержати необхідну фактуальну базу для аргументації положень, висновків, прогнозів і рекомендацій, виписаних у дисертаційній роботі.
Зважаючи на це, автор визначив шляхи досягнення основної мети дослідження через розв’язання таких завдань:
- систематизувати наявні точки зору щодо співвідношення соціального і фізичного просторів;
- здійснити науковий аналіз генезису топологічного уявлення політичного світу;
- з’ясувати причини, умови і фактори формування політичного простору й електорального поля;
- визначити об’єктивні і суб’єктивні фактори, що мають найбільший вплив на політичний та електоральний вибір конкретних груп населення;
- простежити динаміку електорального вибору, зважаючи на міру розвитку виборчого процесу в умовах суспільства, що трансформується;
- проаналізувати вплив загальнонаціональних і регіональних особливостей, соціально-демографічної, соціально-професійної, освітньої, етнічної та інших структур населення України на політичний і електоральний вибір.
Наукова новизна підходу, реалізованого в запропонованій дисертаційній роботі, полягала (у аспекті розв’язання окреслених завдань) у визначенні на цій основі контурів концепції вивчення політичного простору України.
Здійснений у роботі аналіз класичних соціологічних концепцій розвитку і функціонування суспільства довів, що ще в Давньому світі мислителі інтуїтивно передбачали наявність певного просторового аспекту цієї проблеми, але, як і власне ці концепції, так і топологічний їх аспект, мав загальний характер і аналізувався, швидше, на інтуїтивному рівні.
Як доводить аналіз літературних джерел, на початку ХХ століття у ряді класичних соціологічних теорій, незважаючи на їх відмінності, а, часом, і суперечливість, все-таки були визначені вихідні поняття майбутньої політичної топології простір”, у тому числі соціальний і фізичний, поле”, політичне поле” (поле політики”), капітал”, позиції”, практики”, диспозиції”, habitus тощо.
У низці робіт, про які йшлося в цьому розділі нашого дослідження, особливо в працях П.Сорокіна, містяться положення, котрі орієнтують учених-послідовників на глибше вивчення політичного простору, поля політики та його атрибутів.
Ця об’єктивно сформована потреба наукового вичленування проблеми політичного простору як об’єкта і предмета соціології політики набула свого подальшого розвитку в працях П’єра Бурдьє, що стали основою політичної топології
Спроби сформувати національні школи політичної топології були не тільки в західних країнах, але й у країнах, котрі ми відносимо до пострадянського простору, зокрема, у Росії. Проте аналіз літератури з цього питання доводить, що:
- по-перше, у певних випадках проблеми політичної топології ставали предметом уваги політологів й політтехнологів, у той час, як соціологія політики приділяла їм недостатньо уваги;
- по-друге, за виняткомЮ. Качанова та ще кількох російських авторів, були відсутні спроби формування теоретичних засад політичної топології стосовно суспільства, що трансформується, в усіх основних сферах життя;
- по-третє, у вітчизняній соціології політики, як демонструє аналіз літературних джерел, зазначений напрямок є малорозробленим і потребує поглибленого вивчення як в теоретико-методологічному, так і в методичному плані.
Проведене нами дослідження дозволило зробити деякі висновки, а також окреслити певні положення, які, з одного боку, доповнюють наукові уявлення про проблему, а, з іншого, зацікавлюють у площині практичної політики.
Політичний простір і поле політики поняття однопорядкові, які часто використовуються для характеристики одних і тих самих об’єктів соціальної реальності. Водночас, на думку дисертанта, поняття політичний простір” варто вживати в більш загальному, ширшому значенні, оскільки воно включає” в себе простір усіх політичних позицій, які формуються в цьому суспільстві залежно від його характерних рис, структури, етапу розвитку. Що ж до окремих країн та їх груп політичний простір” містить у собі також геополітичну складову.
Поле політики” вужче поняття, що відбиває у тій самій системі координат політичного простору, структуру об’єктивних зв’язків між позиціями політичних агентів, характеризує політичні капітали і ресурси, що накопичуються й інвестуються на цьому політичному просторі, реалізує правила гри політичних агентів різного рівня.
Оскільки у вітчизняній соціології політики, а також у політології не розроблена біль-менш узгоджена парадигма аналізу політичного простору України, у дисертації запропоновані його основні контури, які могли б мати таку структуру:
- аналіз етапів розвитку й реального стану політичної сфери українського суспільства на загальнонаціональному й регіональному рівнях;
- характеристика основних стійких ознак поля політики, серед яких, зокрема, варто виділити його загальну якісну визначеність (домінантні форми політики, зміст і характер інституціоналізації, наявність стійкої ідеології, усереднений рівень політичної культури в межах поля та ін.);
- аналіз структурування політичного простору і поля політики агентами (суб’єктами) і позиціями. До першої групи належать так звані соціальні суб’єкти політики, котрі виражають своєю участю в політиці об’єктивно сформовані інтереси професійні, теоретичні, етнічні. Другу групу представляють політичні інститути суспільства держава та його структурні елементи, політичні партії та рухи, органи місцевого самоврядування та ін. Третю групу, вірогідно, найчисленнішу, формують так звані функціональні агенти політики індивіди та суспільні інституції, що беруть у політиці ситуативну участь;
- аналіз форми політичного поля, котра на кожному конкретному етапі функціонування транзитивного суспільства визначається рухливою системою відмінностей політичних практик й активних якостей агентів.
Враховуючи, що на сьогодні політичний простір України не можна вважати структурованим за параметрами, які пропонують П.Сорокін, П.Бурдьє, Е. Гідденс, Ю.Качанов та інші дослідженими, доцільно, у площині соціології політики, звернути увагу на характеристику електоральної простору, що є субпростором стосовно простору політичного і якоюсь результуючою, котра дозволяє визначити коефіцієнт корисної дії політичних практик, ефективність внесення й розподілу політичного капіталу, реальні позиції політичних агентів у полі політики демократичного суспільства.
Електоральне поле характеризує структуру, зміст і характер взаємодії основних суб’єктів електорального процесу. Електоральне поле на відміну від поля політики зазнає сезонних коливань (післявиборчий стан або електоральна втома, між виборча пауза, передвиборча активізація), що визначають ступінь електоральної мобілізації, поляризації та інших характеристик електорату.
Під час аналізу електорату необхідно враховувати основні складові електоральної поведінки електоральну активність, мотивацію електоральної поведінки та її результуючого моменту електорального вибору, часові параметри та стійкість електоральних преференцій.
Характеризуючи сучасний стан політичного простору України (політичну топологію), варто виділити такі його тенденції, як:
- поступове зменшення кількості партій;
- поступова відмова від практики створення масових партій та їхня трансформація в партії виборчі;
- поступове зрощення політичного й електорального просторів України з їхнім одночасним розколом за регіональною ознакою;
- певне зростання інтересу широких мас населення до політики взагалі і перш за все у тих його категорій, які в перспективі становитимуть основу середнього класу суспільства;
- наявність значного сегменту протестного електорату, мотивація якого вкрай неструктурована, переважно емоційна. Причому, причини протестності електоральної поведінки (абсентеїзм, голосування проти всіх” і т. п.) певною мірою зумовлюються головними акторами політичного простору політичними інститутами, політичними лідерами, котрі провокують людське неприйняття своїми діями.
Топологічний аналіз соціологічного простору України дозволяє не тільки аналізувати еластичність електорального поля, але й виявляти регіональні анклави й локуси, які, попри очікування місцевих політиків, є ідентичними до характеристик інших регіонів. При цьому, топологічний аналіз дозволяє виявляти латентні характеристики, наприклад, ціннісні орієнтації, пов'язані з соціально-демографічними характеристиками, але не тотожні їм, наприклад, електоральні переваги працівників великого заводу як системи містоутворення й населення, що проживає навколо нього.
Також у дисертації на реальному емпіричному матеріалі соціологічних досліджень узагальнюється сукупність причин і факторів політико-топологічного характеру, що визначає ступінь участі і вибір програм, партій, кандидатур різними групами населення України умовах трансформації суспільства. Уточнюється низка понять соціології політики. Систематизуються в ієрархічну систему мікро- і макрофактори, що стимулюють той чи інший електоральний вибір людей. У науковий обіг уперше вводяться дані оригінальних соціологічних досліджень.
Основа фактуальної бази дисертації сформована на матеріалах соціологічного дослідження, проведеного в листопаді-грудні 2005року за участю дисертанта. Центром Соціо” за програмою Зміст і структура українського політикуму” у Запорізькій та Дніпропетровській областях. Особистий внесок здобувача в цих дослідження полягає в розробці опитувальних документів, задач математичної обробки результатів, участі в проведенні масових опитувань як супервайзера.
Вибіркова сукупність базового дослідження складала 2003респонденти. Вибірка базового дослідження контролювалася за трьома параметрами віку, статі. освіті. Метод опитування адресний. Опитування здійснювалося у 26територіальних суб’єктах України: 24областях, Автономній республіці Крим та місті Києві. Опитано 2003респонденти у 261населеному пункті 137містах і 124селах. Середнє відхилення від норм репрезентації не перевищує 2,1% за вказаними вище ознаками. Прийняті схеми вибірки, методологія й методика дослідження свідчать про його достатню репрезентативність у масштабах України, а подібні параметри досліджень 2006-2007років (південний схід України) репрезентативні на регіональному рівні.
Це дослідження доводить, що саме в періоди виборчих кампаній відбувається структурування практично всіх акторів політичного процесу, під час якого спостерігаються такі тенденції, як:
- по-перше, активізується процес руху капіталу, суть якого полягає в перерозподілі й консолідації владних ресурсів, що знаходяться в руках їх держателів і претендентів на їх отримання в результаті виборів;
- по-друге, різко підвищується інтенсивність взаємовідносин верхів” і низів”, які часто переростають у зіткнення між ними як наслідок переходу колишньої опозиції, котру підтримує протестний електорат, до лав держателів влади. На думку Соловйова, у цій ситуації відбувається перетин і навіть зіткнення неоднакових траєкторій дій, обумовлених стратегіями зазначених акторів у тих чи інших точках політичного простору в цілому;
- по-третє, у межах електорального простору саме в період розгортання виборчих кампаній у політичних еліт та лідерів посилюється залежність від підтримки пересічних громадян, які намагаються через ці еліти структурувати поле політики у своїх інтересах;
- по-четверте, саме через участь, нехай найпасивнішу, у виборах активізується процес формування політичної культури широкого загалу, що проявляється в підтримці чи неприйнятті тих або інших політичних технологій;
- по-п’яте, саме в цей період суттєво розширюється участь населення в різних формах політичної комунікації, це робить його добровільними чи невільними учасниками комунікативних спільнот (Соловйов);
- нарешті, по-шосте, в основу структурування електорального простору дисертант схильний включати часовий сегмент довиборчу, виборчу і поствиборчу стадії виборчого процесу.
Результати досліджень, а також висновки та рекомендації, зроблені на їхній основі, можуть бути використані при розробці комплексних програм з вивчення політичного простору України. Результати регіональних досліджень можуть бути використані в діяльності обласних адміністрацій, громадських і політичних організацій, при розробці їх стратегій; корисні також для засобів масової інформації з метою об’єктивного аналізу політичних процесів загальнонаціонального та регіонального характеру.
Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані під час розробки лекційних курсів з політології, соціології, державного управління і т. п. Оскільки дослідження побудоване на матеріалах південно-східного регіону України, то зроблені нами висновки і соціологічні результати можуть бути використані в роботі місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, конкретних посадових осіб, керівників регіональних політичних об’єднань і партій.

СПИСОК використаних джерел
1. Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. Одеса, 2001. Вип.1011. С.50 53.
2. Англо-український соціологічний словник / Київський міжнародний ін-т соціології / В.Паніотто (уклад.). К.: Видавничий дім «Київо-Могилянська академія», 2006. 144с.
3. АнуринВ.Ф.Проблема эмпирического измерения социальной стратификации и социальной мобильности // СоцИс. 1993а. №4. С.8796.
4. АнуринВ.Ф.Экономическая стратификация: аттитюды и стереотипы сознания // СоцИс. 1993б. №1. С.104-115.
5. Аристотель. Политика. Афинская полития. М.: Мысль, 1997. 458с.
6. Арон Р.Этапы развития социологической мысли / Общ. ред. и предисл. П.С.Гуревича. М.: Издательская группа «Прогресс» «Политика», 1992. 608с.
7. АрсеєнкоА., Головаха Є., ЄфременкоТ., КоролькоВ., ЛавриненкоН. Структурні виміри сучасного суспільства: Курс лекцій / НАН України; Інститут соціології. Вища школа соціології / Сергій Макеєв (ред.). К., 2006. 372с.
8. АфанасьевВ.Г.Мир живого: системность, эволюция и управление. М., 1986. 334c.
9. Барбер Б.Структура социальной стратификации и тенденции социальной мобильности // Американская социология. М., 1972. С. 235-240.
10. Батанина И. Политическое управление в регионе: состояние, тенденции развития. Тула: ТулГУ, 1997. 165 с.
11. БатищевГ.С.Введение в диалектику творчества. СПб.: Изд-во РХГИ, 1997. 464с.
12. БачининВ.А.. Социология: Энциклопедический словарь. СПб.: Издательство МихайловаВ.А., 2005. 287с.
13. Башляр Г.Избранное. В 2-х т. Т.1. Научный рационализм М.; СПб.: Унив. кн., 2000. 395 с.
14. Бекешкіна І.Е.Опитування exit-poll та їхня роль у виборчих кампаніях / Політичний маркетинг та електоральні технології. Запоріжжя: Гарт, 2002. 250с.
15. Бекешкіна І.Е.Становлення електоральної соціології в Україні та традиція вивчення виборчої поведінки у країнах розвинутої демократії // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна. 2000. №492. С.4853.
16. Бекешкіна Ірина, Довгич Віталій, Кучерів Ілько, Марциновський Анатолій, Міщенко Михайло. Національний екзит-пол'2004. К.: Центр «Демократичні ініціативи», 2005. 194с.
17. БеккерГ., Босков А.Современная социологическая теория в ее преемственности и изменении: Пер. с англ. В.М.Корзинкина иЮ.В.Семенова / Общ. ред. и послесловие проф. Д.И.Чеснокова. М.: Изд-во иностранной литературы, 1961. 896с.
18. БелецкийМ.И., ТолпыгоА.К. Национально-культурные и идеологические ориентации населения Украины. По данным социологических опросов // Полис. 1998. №4. С.74-89.
19. БілоусовС.Об’єктивна основа і суб’єктивні фактори електорального вибору населення в умовах суспільства, що трансформується (на матеріалах Південно-Східного регіону України): Дис. канд. політ. наук: 23.00.02. К., 2002. 187с.
20. БергерП.Приглашение в социологию: гуманистическая перспектива / О.А.Оберемко (пер.). М.: Аспект Пресс, 1996. 168с.
21. БергерП., Лукман Т. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания / Е.Руткевич (пер. с англ.). М.: Медиум, 1995. 333с.
22. Блау П.Исследование формальных организаций // Американская социология: Перспективы. Проблемы. Методы. М., 1972.- С. 93-106.
23. Большой толковый социологический словарь (Collins). Том 2 (П Я): Пер. с англ. М.: Вече, АСТ, 1999. 528с.
24. Бурдье П.Дух государства: генезис и структура бюрократического поля // Поэтика и политика (сборник статей). Альманах Российско-французского центра социологии и философии Института социологии Российской Академии наук. СПб., 1999. С.125166.
25. Бурдье П.За социологию социологов // Пространство и время в современной социологической теории / Под ред. Ю.А.Качанова. М.: Изд-во «Институт социологии РАН», 2000 а. С. 510.
26. Бурдье П.Начала. Choses dites. М.: Sosio Logos, 1994. 285с.
27. Бурдье П.Практический смысл. СПб.: Алетейя, 2001 а. 562с.
28. Бурдье П.Социальное пространство и генезис «классов» // Вопросы социологии. 1992. Т.1. №1. С.17-37.
29. Бурдье П.Социальное пространство: поля и практики. М.: ИЭС; СПб.: Алетейя, 2005 а. 576с.
30. Бурдье П.Социология политики: Пер. с фр. / Сост., общ. ред. и предисл. Н.А.Шматко М.: Socio-Logos, 1993. 336с.
31. Бурдье П.Социология социального пространства. М.: ИЭС; СПб.: Алетейя, 2005 б. 288с.
32. Бурдье П.Структуры, Habitus, Практики // Современная социальная теория: Бурдье, Гидденс, Хабермас. Новосибирск: Изд-во НГУ, 1995. С. 18-31.
33. Бурдье П.Клиническая социология поля науки // Социоанализ Пьера Бурдье. Альманах Российско-французского центра социологии и философии ИС РАН. М.: ИЭС; СПб.: Алетейя., 2001 б. С. 49-95.
34. Бурдье П.Поле политики, поле социальных наук, поле журналистики // Социоанализ Пьера Бурдье. Альманах Российско-французского центра социологии и философии ИС РАН. М.: ИЭС; СПб.: Алетейя, 2001 в. С.107-138.
35. Бурдье П.Passport to Duke // Пространство и время в современной социологической теории / Под ред. Ю.А.Качанова. М.: Изд-во «Институт социологии РАН», 2000 б. С.2632.
36. ВардомацкийА.П.Некоторые особенности постсоветского общественного мнения // СоцИс. 1998. № 9. С.5962.
37. Вебер М.Избранные произведения // Пер. с нем. М.: Прогресс, 1990. 808с.
38. Вебер М.Основные понятия стратификации // СоцИс. 1994. №5. С. 147156.
39. ВиноградовВ.Д., ГоловинН.А.Политическая социология: Уч. пособ. СПб., 1997. 176с.
40. Вітер ОленаМ., Дацишин МаркіянБ., Дуда АндрійВ., Конончук СвітланаГ., Кордун Олексій О.Регіональна політика України: формування соціогуманітарних пріоритетів розвитку / Український незалежний центр політичних досліджень / Юлія А.Тищенко (заг. ред.). К.: УНЦПД, 2006. 332с.
41. ВишнякО.І. Соціокультурна динаміка політичних регіонів України. Соціологічний моніторинг: 1994-2006. К.: Ін-т соціології НАНУ, 2006. 203с.
42. ВишнякО.І. Електоральна соціологія: історія, теорія, методи. К.: Ін-т соціології НАНУ, 2000. 310с.
43. ВолковА.Г.Метаморфозы политики. Запорожье: Просвіта, 2006. 180с.
44. ВолковЮ.Е.Социальное управление как вид управленческой деятельности в общественных системах // Соц. полит. журнал. 1997. № 3. С. 65-74.
45. Воронов Ігор Олексійович. Політична конфліктологія: діалектика соціальних суперечностей і суспільної злагоди. К.: Генеза, 2005. 320с.
46. ВоронцовА.В., ГромовИ.А.История социологии. XIX начало ХХ века: Учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по направлению 540400 «Социально-экономическое образование»: В 2ч. М.: Гуманитарный издательский центр «ВЛАДОС», 2005 а. (Серия «Учебник для вузов»). Ч. 1: Западная социология. 423с.
47. ВоронцовА.В., ГромовИ.А.История социологии. XIX начало ХХ века: Учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по направлению 540400 «Социально-экономическое образование»: В 2ч. М.: Гуманитарный издательский центр «ВЛАДОС», 2005 б. (Серия «Учебник для вузов»). Ч. 2: Русская социология. 477с.
48. Габермас Ю.Залучення іншого: Студії з політичної теорії / Андрій Дахній (пер. з нім.). Л.: Астролябія, 2006. 415с.
49. ГавраД.П., СоколовН.В.Исследование политических ориентаций // Социс. 1999. № 1. С. 66-77.
50. Гаврилишин Б.Дороговкази в майбутне. К.: Основи, 1993. 238с.
51. Головаха Е. Отношение к власти и политический выбор молодежи Украины // Социология: теория, методы, маркетинг. К., 2002. №1. С. 117127.
52. Головаха Е., Панина Н. Основные этапы и тенденции трансформации украинского общества: от перестройки до «оранжевой революции» // Социология: теория, методы, маркетинг. К., 2006 а. №3. С. 3251.
53. ГоловахаЕ.И., ПанинаН.В.Социальное безумие: история, теория и современная практика. К.: Абрис, 1994 а. 168с.
54. Головаха Є., ГорбачикА., Паніна Н.Україна та Європа: результати міжнародного порівняльного соціологічного дослідження / НАН України; Інститут соціології. К.: Інститут соціології НАН України, 2006 б. 141с.
55. Головаха Е. Социальные патологии посткоммунистического общества // Політична думка. К., 1994 б. № 4. С.32-37.
56. ГофманА.Б.Социология Эмиля Дюркгейма // Дюркгейм Э.Социология. Ее предмет, метод, предназначение. М.: Канон, 1995. С.307-344.
57. ГромовИ.А., МацкевичА.Ю., СеменовВ.А. Западная теоретическая социология. СПб.: Ольга, 1996. 288с.
58. ГугнинЭ.А. К вопросу о предмете социологии политики // Нова парадигма. Альманах наукових праць. Запоріжжя, 2000 а. Вип. 16. С. 180187.
59. ГугнинЭ.А.Особенности конструирования и функционирования социальных полей // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. Київ Запоріжжя Одеса, 2002 а. Випуск 16. С. 4650.
60. ГугнинЭ.А.Особенности партийного строительства в процессе интеграции политического пространства Украины // Нова парадигма. Альманах наукових праць. Київ, 2007. Випуск 65 (частина ІІ). С. 178184.
61. ГугнинЭ.А.Особенности становления политических субэлит в Украине // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. У 2-х т. Т.2. Харків, 2006. С. 109112.
62. ГугнинЭ.А.Современное состояние социологии политики // Нова парадигма. Альманах наукових праць. Запоріжжя, 2000 б. Вип. 18. С. 145155.
63. ГугнинЭ.А.Специфика становления среднего класса в Украине как фактора политической нестабильности // Нова парадигма. Альманах наукових праць. Запоріжжя, 2003. Випуск 32. С. 237240.
64. ГугнинЭ.А. «Стандарты» Т.Куна преодоления кризиса в науке // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. Київ Запоріжжя Одеса, 2002 б. Випуск 15. С. 2428.
65. ГугнінЕ.А., ЧепакВ.В.Політичний капітал як чинник регіоналізації країни // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. К., 2002 в. Випуск 14. С. 21 23.
66. ГугнинЭ., Чепак В.Феномен социального капитала // Социология: теория, методы, маркетинг. К., 2001. №1. С. 4956.
67. ДавыдовЮ.Н.Мак