Третяк Роман Антонович. Економічні засади формування сільськогосподарських землеволодінь і землекористування в умовах земельної реформи

Краткое описание

Третяк Роман Антонович. Економічні засади формування сільськогосподарських землеволодінь і землекористування в умовах земельної реформи : дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / НАН України; Об'єднаний ін-т економіки. - К., 2005

Третяк Р.А. Економічні засади формування сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань в умовах земельної реформи.Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Об’єднаний інститут економіки НАН України.
Дисертація присвячена вивченню та розробці науково-практичних економіко-екологічних основ формування землеволодінь та землекористувань сільськогосподарських підприємств з висвітленням та узагальненням досвіду і проблем земельної реформи в Чернівецькій області. Обґрунтовано, що формування раціональних землеволодінь і землекористувань сільськогосподарських підприємств повинно здійснюватись шляхом еколого-ландшафного землеустрою. Розроблено концептуальну структурну модель організаційно-землевпорядних механізмів формування економічно ефективного землекористування.
Розроблено науково-методичні засади класифікації та аналітичного обліку земель у сільськогосподарських підприємствах. Розроблено методичний підхід до оцінки та обґрунтовано показники економічної ефективності організації сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань, сформованих на різному праві використання земель.

1. Історичний розвиток та природні особливості Чернівецької області (Буковини) зумовили особливості формування землекористування, форм власності та господарювання на землі. Малоземелля, сільськогосподарське використання землі призвели на різних етапах розвитку продуктивних сил краю до розширення площі орних земель і зменшення еколого-стабілізуючих угідь сіножатей і пасовищ. Одночасно зміни соціально-політичного устрою спричинили перманентний перерозподіл земель і зміну системи землеволодінь та землекористувань. Тому рівень використання земель у регіоні має циклічний характер, який залежить від пріоритетів аграрної політики і соціального стану селян.
2. Основним засобом формування економічно ефективних земле-володінь і землекористувань є еколого-ландшафтний метод землеустрою, який базується на обґрунтуванні організації території від загальних еколого-ландшафтних вимог до ретельного врахування адаптованості рослин до середовища проростання. Розроблено структурно-логічну модель еколого-ландшафтного обґрунтування землевпорядкування в якій виділені види проектів економічно-екологічного обґрунтування формування сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань.
3. Наукові основи моделювання організації економічно ефективного землекористування базуються на трьох взаємопов’язаних компонентах: праві власності на землю, її вартості (чи доходності) та режимі використання. Кожен з цих компонентів при організації раціонального землекористування забезпечує виконання певних суспільних функцій землі. Так, гарантування надійного захисту прав власності на землю і сталий розвиток землекористування забезпечується шляхом державної реєстрації прав, обмежень та обтяжень у використанні землі. Вартість землі забезпечує ефективність землекористування через підвищення його інвестиційної привабливості та доходності. Режим використання земель спонукає до їх охорони та ефективного використання шляхом встановлення природоохоронних і правових обмежень. Встановлено залежність між розмірами землеволодінь і землекористувань сільськогосподарських підприємств та доходністю з одиниці площі. Так, для Чернівецької області оптимальними є сільськогосподарські землекористування, розміри яких перевищують 1000 га сільгоспугідь.
4. У результаті трансформації земельних відносин в процесі земельної реформи у Чернівецькій області зменшились площі землекористувань господарств суспільного сектора та розширились площі особистих господарств громадян. Їх частки у загальній площі угідь змінилися відповідно з 90,3% та 9,7% у 1990 р. до 52,8% і 47,2% у 2002 р. Формування господарських структур ринкового типу, побудованих на приватно-орендних відносинах, зумовило створення значної кількості різних за розмірами землекористувань. Переважаючими формами господарювання є сформовані на основі оренди земельних часток (паїв) товариства з обмеженою відповідальністю (141,7 тис.га, або 62,5% від загальної площі сільськогосподарських товаровиробників), сільськогосподарські кооперативи (35,8 тис.га, або 15,8%) та приватно-орендні підприємства (10,9 тис.га, або 4,8%). Середні розміри нових агроформувань зменшились у 2 і більше разів і становлять 200900 га.
5. Доведено важливість ведення обліку вартості землі у складі матеріальних активів в процесі трансформації земельних відносин.
Для цього пропонується вести облік земель сільськогосподарських підприємств за наявною земельною класифікацією (видами угідь) з введенням укрупнених таксономічних одиниць класів земель. Класи земель повинні вестись в обліку за функціями використання, які формуються залежно від функцій землі у сільському господарстві (головний засіб виробництва і предмет праці; просторовий базис + засіб виробництва; просторовий базис; базовий природний ресурс; природний ресурс + засіб виробництва).
6. Реформування форм власності на землю і господарювання сільськогосподарських підприємств поки що не забезпечує підвищення загальної ефективності використання землі. Головним інструментом земельних перетворень при проведенні земельних реформ завжди і скрізь виступає землеустрій. У роботі визначено нові підходи та способи обґрунтування економічно ефективного землекористування у проектах землеустрою.
Для розробки проектних пропозицій щодо формування системи землекористування з урахуванням еколого-ландшафтних вимог пропонується здійснювати економічно-екологічну оцінку земель у межах базової території; економіко-агроекологічне зонування земель по їх придатності та інвестиційній привабливості.
7. Виходячи із ситуації, що склалася у сучасному сільсько-господарському землекористуванні регіону, пропонується укрупнювати площі сільськогосподарських угідь шляхом землеустрою на еколого-ландшафтній основі: сформувати масиви земель за типами (підтипами) інвестиційно-привабливого землекористування і його конкурентоспроможності; провести протягом двох-трьох років повсюдне землевпорядкування, використовуючи механізм консолідованої концентрації земельних часток за інвестиційно-привабливими типами землекористування у дієздатних працівників сільськогосподарських підприємств; для стимулювання концентрації земельних часток у межах масивів типів (підтипів) землекористування законодавчо дозволити працездатним за віком працівникам сільськогосподарських підприємств викуповувати десять і більше земельних часток. Установити для цієї категорії осіб ряд пільг і спрощений механізм придбання у власність (у тому числі й у кредит) земельних часток на основі цивільно-правових угод.
8. Формування сталого землекористування в умовах нових земельних відносин можливе за умови дотримання науково-методичних підходів до організації землеволодінь і землекористувань в межах сільських рад як базових територій реалізації земельних та економічних інтересів на основі ландшафтно-екологічної організації території, вивчення економічно-екологічної придатності земель для вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур і моделювання земельних відносин. Підтверджено, що в умовах Буковини сформувати раціональне землекористування можна шляхом моделювання напрямів сільськогосподарського виробництва з урахуванням придатності орних земель для вирощування сільськогосподарських культур та розмірів землекористування. У досліджуваному об’єкті приріст чистого доходу рослинництва на 1 га становить 18,4 грн, приріст вартості 1 га сільськогосподарських угідь 104,4 грн, коефіцієнт ефективності капіталовкладень у проектні роботи 0,31.
9. Обґрунтована система показників економічної оцінки ефективності формування землеволодінь і землекористувань, яка дає можливість зіставити проектні дані з результатами до проектного рівня використання земель на землевпорядковуваній території; оцінити вплив на сільськогосподарське землекористування розроблених заходів з удосконалення організації території, вибрати оптимальний розмір господарства та найкращий варіант його землеустрою; забезпечити кінцево вибраний варіант проекту організації землекористувань сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств даними, які характеризують проектну структуру, рівень розвитку виробництва на території та використання земель господарствами різних організаційно-правових форм.