ТВОРЧА СПАДЩИНА ЄВГЕНА НАГІРНОГО ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНИ

Краткое описание

Національний університет Львівська політехніка”

На правах рукопису

Грицюк Лариса Степанівна

УДК 72.036

ТВОРЧА СПАДЩИНА ЄВГЕНА НАГІРНОГО
ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ
ДЛЯ РОЗВИТКУ АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНИ

18.00.01 теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата архітектури

Науковий керівник:
кандидат архітектури, професор
Черкес Б.С.

Львів 2004

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СТАН ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОЇ СПАДЩИНИ ЄВГЕНА НАГІРНОГО ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Огляд літератури за тематикою дослідження
1.1.1. Аналіз досліджень, присвячених діяльності Євгена Нагірного
1.1.2. Аналіз досліджень за проблемами архітектури міжвоєнного періоду
1.1.3. Дослідження стосовно архітектури української церкви
1.1.4. Термінологія дослідження
1.1.5. Аналіз досліджень з суміжних дисциплін
1.2. Методичні основи дослідження творчості Є. Нагірного
1.2.1. Наукові методи, використані у даному дослідженні
1.2.2. Етапи проведення дослідження
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
РОЗДІЛ 2. КОНТЕКСТ ЕПОХИ ТА ВИТОКИ ТВОРЧОСТІ ЄВГЕНА НАГІРНОГО
2.1. Вплив історичних, соціально-економічних та культурних аспектів розвитку Другої Польської республіки (1919-1939рр.) на творчість архітектора
2.1.1. Історико-політичний контекст розвитку Другої Польської республіки
2.1.2. Соціально-економічний контекст розвитку Галичини у Другій Польській республіці
2.1.3. Культурне та релігійне життя української громади за часів Другої Польської республіки
2.2. Аналіз архітектурного розвитку Галичини міжвоєнного періоду (1919-1939рр.) у загальноєвропейському контексті
2.2.1. Загальні тенденції європейського архітектурного розвитку
2.2.2. Архітектурний розвиток Галичини міжвоєнного періоду
2.2.3. Діяльність українських архітекторів у Галичині
2.3. Формування творчої особистості Євгена Нагірного
2.3.1. Творча біографія Євгена Нагірного
2.3.2. Значення рівня розвитку архітектурної освіти у Львові
2.3.3 Вплив Василя Нагірного на творчість Євгена Нагірного
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ОБ’ЄМНО-ПРОСТОРОВИХ ТА СТИЛЬОВИХ ВИРІШЕНЬ ОБ’ЄКТІВ САКРАЛЬНОЇ АРХІТЕКТУРИ
3.1. Аналіз об’ємно-просторових вирішень об’єктів сакральної архітектури
3.1.1. Муровані церкви
3.1.2. Дерев’яні церкви
3.1.3. Каплиці, дзвіниці, малі архітектурні сакральні форми
3.2. Аналіз стильових вирішень об’єктів церковної архітектури
3.2.1. Стильові вирішення мурованих церков
3.2.2. Стильові вирішення дерев’яних церков
3.2.3 Стильові вирішення дзвіниць, каплиць та малих архітектурних форм
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3
РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ОБ’ЄМНО-ПРОСТОРОВИХ ТА СТИЛЬОВИХ ВИРІШЕНЬ ГРОМАДСЬКИХ І ЖИТЛОВИХ СПОРУД
4.1. Аналіз об’ємно-просторових вирішень громадських та житлових споруд
4.1.1. Громадські споруди
4.1.2. Житлові споруди
4.2.Стильові вирішення громадських і житлових споруд
4.2.1. Класифікація стильових вирішень в архітектурі громадських споруд
4.2.2. Класифікація стильових вирішень в архітектурі житлових споруд
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4
РОЗДІЛ 5. ЗНАЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ ЄВГЕНА НАГІРНОГО ДЛЯ РОЗВИТКУ АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНИ
5.1. Особливості творчості Євгена Нагірного на тлі своєї епохи
5.1.1. Баневі верхи
5.1.2. Дахи та фронтони
5.1.3. Композиції вікон
5.1.4. Портали
5.2. Стан збереження творчої спадщини архітектора
5.2.1. Сучасний стан споруд Є. Нагірного
5.2.2. Цінність архітектурної спадщини Євгена Нагірного
5.3. Значення творчої спадщини Євгена Нагірного для сучасного архітектурного розвитку в Україні
5.3.1. Напрямки сучасного розвитку сакральної архітектури в Україні
5.3.2. Використання творчих прийомів Є. Нагірного у сучасній практиці сакрального будівництва
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 5
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
БІБЛІОГРАФІЯ
ДОДАТОК А. Систематизаційна таблиця мурованих церков Євгена Нагірного
ДОДАТОК Б. Систематизаційна таблиця дерев’яних церков Євгена Нагірного
ДОДАТОК В. Систематизацінйа таблиця церков, реконструйованих Євгеном Нагірним
ДОДАТОК Г. Систематизаційна таблиця каплиць та дзвіниць Євгена Нагірного
ДОДАТОК Д. Систематизаційна таблиця громадських споруд Євгена Нагірного
ДОДАТОК Е. Систематизаційна таблиця житлових споруд Євгена Нагірного

ВСТУП
Архітектурна спадщина міжвоєнного періоду Галичини віднедавна стала предметом вивчення багатьох дослідників. З середини 80-х років XX ст. з'явилася низка публікацій, у яких досліджуються різні аспекти діяльності архітекторів того періоду. Зараз стало зрозуміло, що цей період в історії вітчизняної архітектури необхідно розглядати як комплексне явище, розвиток якого був зумовлений складними політико-соціальними та культурологічними процесами.
Актуальність теми дослідження:
1. У зв'язку з інтеграцією нашої держави у світову спільноту потреба вивчення своєї історичної та мистецької спадщини набула особливої гостроти. У такому контексті дослідження всіх періодів розвитку вітчизняної архітектури є важливим та актуальним завданням. Проте архітектурна спадщина міжвоєнного періоду залишається поки що практично недослідженою, у загальних працях стосовно історії архітектури цьому періоду приділено недостатньо уваги. У зв'язку з цим спостерігається неузгодженість щодо оцінки цінності архітектурного надбання того часу.
2. Сучасні процеси державного самоутвердження стимулюють вивчення творчої спадщини архітекторів-українців, що працювали в несприятливих умовах Другої Польської республіки та діяльність яких сприяла росту національної самосвідомості. З такої точки зору вивчення творчості Євгена Нагірного архітектора, який займав чітко виражену громадянську позицію у складний для Галичини міжвоєнний час набуває значної актуальності.
3. Від 1990-х років в Україні спостерігається активний розвиток церковного будівництва. Велика кількість сакральних об'єктів, запроектованих та споруджених Є. Нагірним, дозволяють вважати його видатною особистістю, яка суттєво спричинилася до розвитку школи українського церковного будівництва. Отже, комплексне вивчення та систематизація його спадщини сакрального будівництва має велике практичне значення. Проте, діапазон його діяльності значно ширший: це і громадські споруди, і житло. Систематизація, об'єктивна оцінка творчого доробку Є. Нагірного, введення до наукового обігу даних про досі не досліджені об'єкти є особливо важливими для розвитку архітектури України.
Зв'язок роботи з науковими програмами. Напрямок проведеного дослідження підтримується на державному рівні, що відображено у законі України «Про охорону історико-культурної спадщини» від 8.06.2000р. Це збігається з основними напрямками та програмами діяльності Української Академії Архітектури, особливо з розробленою нею «Концепцією розвитку національної архітектури»; з основними напрямками роботи кафедри архітектурного проектування Національного університету «Львівська політехніка» «Розвиток практики та теорії архітектури, вдосконалення якості архітектурної освіти та навчального процесу» та кафедри дизайну та основ архітектури Національного університету «Львівська політехніка» «Вивчення дизайну довкілля, мистецької спадщини України та розвитку творчого мислення архітектора і дизайнера».
Мета дослідження проаналізувати творчу спадщину Є. Нагірного, виявити її місце та значення для становлення і розвитку архітектури України.
Завдання дослідження:
1. Узагальнити та систематизувати результати попередніх досліджень творчої спадщини Євгена Нагірного, окреслити коло нерозв'язаних питань. Сформувати методику дослідження на основі аналізу робіт попередників щодо вивчення діяльності персоналій.
2. Виявити комплекс політико-ідеологічних та архітектурних чинників, які вплинули на формування творчої особистості архітектора.
3. Систематизувати творчий доробок Євгена Нагірного та провести класифікацію споруд архітектора за їх функціональним призначенням.
4. Проаналізувати об’ємно-розпланувальні вирішення споруд Євгена Нагірного за їх функціональним призначенням. Розробити класифікацію їх об’ємно-планувальних вирішень та виявити їх типологічні характеристики.
5. Проаналізувати стильові вирішення споруд Є. Нагірного та створити їх класифікацію.
6. Виявити шляхи впливу архітектурної спадщини Є. Нагірного на формування архітектури Львова та Галичини у міжвоєнний час та на розвиток сучасної архітектури.
Об’єкт дослідження архітектурна спадщина Є.Нагірного, проекти та реалізації.
Предмет дослідження об’ємно-планувальні, композиційні та стильові особливості споруд Є.Нагірного.
Хронологічні межі дослідження. В основному хронологія дослідження обмежена роками творчої активності Є. Нагірного і охоплює період від 1909р. (дата першого виявленого проекту архітектора) і до 1943р. (дата останнього виявленого проекту Є Нагірного). Поте хронологічні межі простягаються і до сьогоднішнього дня з метою виявлення стану спадщини архітектора та значення його діяльності для сьогоднішнього розвитку архітектури.
Територіальні межі дослідження охоплюють території, що належали до провінції Галичина у період Австро-Угорської імперії (до 1918р.) та Львівського, Тернопільського і Станіславівського воєводств періоду Другої Польської республіки (1918 1939рр.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у роботі вперше:
- у повному обсязі виявлено об’єм та здійснено систематизацію творчої спадщини архітектора Є. Нагірного;
- всебічно проаналізовано творчий доробок архітектора у контексті епохи;
- визначено особливості архітектурної діяльності Є. Нагірного в об’ємно-планувальному, композиційному та стильовому аспектах;
- виявлено значення архітектурної спадщини Є. Нагірного для сьогоднішніх архітектурних процесів в Україні.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що результати дослідження:
- доповнюють наші знання у сфері архітектури України першої третини XX ст. та будуть використані у навчальному процесі (для підготовки лекційних курсів);
- будуть використані для підготовки узагальнюючих праць, підручників і науково-методичних посібників з історії архітектури України;
- будуть використані у пам’яткоохоронній діяльності, оскільки робота дозволяє визначити об’єкти, які мають особливу цінність та потребують державної охорони;
- напрацьовані та апробовані архітектором об’ємно-планувальні та стильові вирішення, зокрема в галузі сакрального будівництва, які визначені у даному дослідженні, можуть бути використані в курсовому, дипломному та реальному проектуванні, також можуть стати підставою для доповнення нормативної бази щодо сакрального будівництва і тим сприяти розвитку сучасної сакральної архітектури України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації були виголошені: на міжнародному симпозіумі 24 27 травня 1994р., присвяченому 150-річчю заснування Державного університету «Львівська політехніка» (доповідь «Євген Нагірний в архітектурі Галичини 1-ї половини XX століття», на міжнародній конференції «Нагірні , Леви: історія родини» у листопаді 1999р. (доповідь «Архітектор Євген Нагірний»), на регіональній молодіжній конференції «Екологія культури: історія, традиції, сучасність» 11-12 травня 1990р. (доповідь «Культово-громадські ансамблі у творчості Євгена Нагірного»), на ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень 2004» 21 30 червня 2004р. (доповідь «Еволюція стильових вирішень мурованих церков Євгена Нагірного»), а також на щорічних науково-практичниих конференціях Національного університету "Львівська політехніка" у 1993р., 1995р., 1997 1999 роках та 2004р.

Список литературы

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Аналіз літератури за тематикою дослідження свідчить, що творча спадщина Євгена Нагірного залишилася практично невивченою та недооціненою. Нечисленні публікації, присвячені діяльності Є. Нагірного, носять характер попередніх розвідок та обмежуються лише аналізом спадщини у царині сакральної архітектури. Для вирішення поставлених завдань дослідження було розроблено комплексну методику дослідження, яка використовувала як загальнонаукові, так і спеціальні методи типологічних класифікацій, факторного, морфологічного, стильового та порівняльного аналізів.
2. Встановлено, що на формування творчої особистості архітектора вплинув ряд чинників як політико-ідеологічного, так і архітектурного характеру. Під впливом національно-патріотичних рухів, що розвинулися в Галичині у міжвоєнний період, Є. Нагірний сформувався як свідомий українець, який засобами архітектури намагався ствердити право українців на самовизначення та зробив суттєвий внесок у це завдання. На становлення творчої особистості Є. Нагірного вплинув його батько Василь Нагірний, український громадський діяч й архітектор. Наявність у Львові високопрофесійної системи архітектурної освіти, самобутнього архітектурного середовища, яке розвивалося в руслі передових європейських тенденцій, допомогли сформуватися Є. Нагірному як архітектору-професіоналу, готовому до вирішення складних творчих завдань.
3. Визначено, що архітектором було запроектовано близько 510 будівель, з них 240 споруд об'єкти сакрального будівництва, географія яких охоплює територію всієї Галичини. У плануванні мурованих церков в основу проектних вирішень було покладено тип хрестово-баневого храму, який поділявся на два основних підтипи (однонавний та багатонавний) і один комбінований підтип. Окрему невелику групу мурованих церков становлять триконхові і тридільні церкви та церкви-ротонди. У будівництві дерев'яних церков Є. Нагірний продовжив і розвинув традиції галицького народного зодчества, адаптувавши бойківський, лемківський і гуцульський типи дерев'яних церков. Виявлено, що архітектор використовував два типи розпланувальних вирішень: тридільний і хрестовий.
4. Встановлено, що Є. Нагірний розвивав традиції українського церковного будівництва, проте для стильових вирішень мурованих церков був властивий певний плюралізм: класицистичні тенденції у напрямках неокласицизму та класицистичного модерну; традиції народної архітектури у розвитку українського стилю та частково у розробці неоросійських тенденцій. Український національний стиль Є. Нагірний розвивав у напрямках українського модерну і українського необароко, у морфології яких найбільш яскраво відобразилися особливості творчого кредо архітектора. Пошуки українського стилю у церковному мурованому будівництві велися шляхом прямого цитування архітектурних деталей і мотивів або шляхом модернізації традиційних форм. У стильових вирішеннях дерев’яних споруд архітектор завжди опирався на традиції народної архітектури.
5. Аналіз об’єктів сакрального будівництва Є. Нагірного свідчить про те, що автором було збережено та розвинуто морфологічну систему традиційного церковного будівництва, що проявилося у загальному композиційному та об’ємно-розпланувальному вирішенні споруд, пластиці їх структурних частин, у використанні традиційних архітектурних деталей відповідно до конструктивних можливостей тієї доби.
6. Встановлено, що Є. Нагірним було запроектовано понад 70 громадських споруд та близько 200 житлових об'єктів. Є. Нагірний проектував культурно-просвітницькі та освітні споруди: народні доми, хати-читальні, школи, будинки культури, спортивно-оздоровчі заклади, адміністративні та торговельні будівлі, невелику частку становлять промислові об'єкти різного призначення. У розробці планувальних вирішень громадських споруд Є. Нагірний спирався на напрацьовані попередниками планувальні схеми та вирішення (народні доми, школи), а також опрацьовував власні (споруди кооперативних товариств). У галузі громадського будівництва архітектор розвинув усі існуючі в той час стильові тенденції, проте домінуючими були стильові спрямування, що розвивали традиції українського стилю, який ґрунтувався на морфологічній системі українського народного будівництва та спадщині доби бароко.
7. У сфері житлового будівництва архітектор працював над проектами як багатородинних, так і однородинних житлових будинків, для яких також було характерне напрацювання певних типових планувальних схем, що базувалися на принципах економії та раціональності. У стильових вирішеннях житлових споруд архітектор розвивав такі стильові спрямування: український стиль, що ґрунтувався на формах української народної хати, різні стильові варіації модерну (класицистичний модерн, садибний та «кришталковий» стилі) і функціоналізм. Незважаючи на стильовий плюралізм, у галузі житлового будівництва домінуючим стильовим спрямуванням став функціоналізм.
8. Творчість Є. Нагірного мала велике значення для сучасного йому архітектурного розвитку, він є одним із найвизначніших представників української архітектури міжвоєнного періоду, став одним з останніх із плеяди українських архітекторів, які проектували та реалізовували сакральні споруди у першій пол. ХХ ст. Найбільше значення має творчий доробок архітектора у сакральній архітектурі. У ситуації втрати традицій спорудження церков за роки радянської влади, пошук нової архітектури української греко-католицької і православної церков зосередився на історичних взірцях, серед яких одне з чільних місць належить проектам Є. Нагірного. Напрацьовані Є. Нагірним планувальні та стильові схеми є актуальними до цього часу, вони лягли в основу становлення та розвитку сучасної школи української церковної архітектури. В умовах сьогоднішнього розквіту церковного будівництва детальне вивчення і систематизація творчого доробку Є. Нагірного є вирішенням важливого та актуального завдання поступу української архітектури.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Антонович Д. Із історії церковного будівництва на Україні Прага: Видавництво Українського історично-філологічного товариства, 1925. 24с.
2. Архітектура: короткий словник-довідник / під загальною ред. Мардера А. П. К.: Будівельник, 1995. 335 с., іл.
3. Архітектура Радянської України за 40 років. К.: Державне видавництво літератури з будівництва і архітектури, 1957. 287с.
4. Асеев Ю.С. Стили в архитектуре Украины. К.: Будивэльнык, 1989. 104с., ил.
5. Астафьева-Длугач М. Советская архитектура 1917 1940 // Архитектура СССР 1917 1987 М.: Стройиздат, 1987. С.1799.
6. Безродный П.П. Архитектурные термины. Краткий русско-украинский словарь: Справочник пособие / за ред. Савченка В. В. К.: Выща школа, 1993. 272с., ил.
7. Беленкова С., Пунин А. Поиски национальных вариантов” стиля в архитектуре Буковины эпохи модерна // Теорія та історія архітектури і містобудування: Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування. Вип.5. На честь Олени Марківни Годованюк. К.: НДІТІАМ, 2002.
С. 159 166.
8. Березовецька І.А. Архітектура кварталу комплексної житлової забудови 20-х років на Погулянці у Львові // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. 2002. № 375. С.174 179.
9. Бобош Г. Основні тенденції містобудівельного розміщення об’єктів у мурованому церковному будівництві в 1914 і 1935 рр. (на прикладі Львівської єпархії) // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. 1999. №375. С.160 166.
10.Бобош Г. Галицькі муровані трибанні церкви кінця ХІХ поч. ХХ ст. // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. 2000. №410. С.219 222.
11.Бондаренко І.В. Передумови і тенденції стильового розвитку храмової архітектури Слобожанщини (ІІ пол. ХІХ поч. ХХ ст.) // Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. К., 1999. 20с.
12.Боньковська С. Хрещаті храми України (Питання походження і розвитку) // Записки Наукового товариства ім.Шевченка. Том CCXLI. Праці Комісії архітектури та містобудування. Львів: Наукове товариство імені Шевченка у Львові, 2001. С.179-224.
13.Всеобщая история архитектуры в 12 томах. Т.6. Архитектура России, Украины и Белорусии ХVІ первая половина ХІХ веков. М.: Издательство литературы по строительству, 1968. 568с.
14.Всеобщая история архитектуры в 12 томах. Т.11. Архитектура капиталистических стран ХХ века. М.: Издательство литературы по строительству, 1973. 887с.
15.Всеобщая история архитектуры в 12 томах. Т.12 (первая книга) Архитектура СССР. М.: Издательство литературы по строительству, 1975. 754с.
16.Вірність традиціям: З історії становлення художньої школи на Україні за роки Радянської влади. Київський державний художній інститут. Живопис, графіка, скульптура, архітектура. Альбом / Автор-упорядник П.І.Говдя. К.: Мистецтво, 1982. 175с., іл.
17.Виппер Б. Р. Статьи об искусстве. М.: Искусство, 1970. 591с.
18.Вуйцик В.С., Липка Р.М. Зустріч зі Львовом. Львів: Каменяр, 1987. 175с.
19.Геврик Т. Дерев’яні храми України. Шедеври архітектури. Нью-Йорк: Український музей. 112с.
20.Гнідець Р.Б. Проявлення сакруму в просторовому заложенні українських церков // Вісник Національного університету Львівська політехніка” . 1998. №358. С.29-32.
21.Гнідець Р.Б. Генеза структури бань в архітектурі українських церков // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. 1998. №358. С.134 138.
22.Гнідець Р.Б. Різновиди банних завершень українських церков // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. 1999. №375. С.67 76.
23.Гнідець Р. Особливості баневої структури церков Галичини кінця ХІХ 20-х 30-х років ХХ століть та їх сучасне втілення у храмовому будівництві// Записки Наукового товариства ім.Шевченка. Том CCXLI. Праці Комісії архітектури та містобудування. Львів: Наукове товариство імені Шевченка у Львові, 2001. С.341 360.
24.Грицак Я.Й. Нарис історії України: формування української модерної нації ХІХ-ХХст.: [Навч. посібник для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студентів іст. фак. вузів, вчителів.] К.: Генеза, 2000. 360с.: іл.
25.Грицюк Л.С. Доля українських церков Євгена Нагірного на території сучасної Польщі // Вісник Національного Національного університету Львівська політехніка”. 2003. №486. С.159 166.
26.Грицюк Л.С. Еволюція стильових вирішень мурованих церков Євгена Нагірного // Тези ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень 2004». Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. С. 3 5.
27.Грицюк Л.С. Стильові вирішення дерев’яних церков Євгена Нагірного // Вісник Державного аграрного університету. 2004. №5. С. 208 214.
28.Гординський С. Українські церкви у Польщі Рим, 1969. 29с., іл.
29.Джигіль Ю.Є. Актуальні проблеми сакральної архітектури на Львівщині. Архітектурний вісник. №2(8). 1999р. С.28 29.
30.Диба Ю.Р. Антропоморфні мотивації в сакральній архітектурі України // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. 1998. №358. С.32 40.
31.Дида І.А. Архітектура української церкви і природа // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. 1998. №358 С.40 44.
32.Довідник переіменувань вулиць і площ Львова / під ред . М.Мельника. Львів: Світ, 2001. 126с.
33.Довганюк І. Архітектура українських церков. Львів, 1997. 56с.
34.Дорошенко Д.І. Нарис історії України. Львів: Світ, 1991. 572с.
35.Драган М. Українські деревляні церкви. Частина перша текст Львів, 1937. 150с.
36.Драган М. Українські деревляні церкви. Частина друга ілюстрації Львів, 1937. 150с.
37.Жук И.Я. Эволюция стиля модерн в архитектуре Львова // Строительство и архитектура. 1986. №1. С.25 28.
38.Завада В. Український дерев’яний храм у контексті історії будівельного мистецтва // Теорія архітектури та містобудування: Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури, вип.4. К.: НДІТІАМ, 1999. С.90 89.
39.Завада В. До питання впливу Унії на сакральну архітектуру України // Теорія та історія архітектури і містобудування: Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування. Вип.5. На честь Олени Марківни Годованюк. К.: НДІТІАМ, 2002. С.197 206.
40.Залозецький В. Готичні і барокові дерев’яні церкви в Карпатських краях // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація», число 13 Львів: інститут «Укрзахідпроектреставрація», 2003. С.179 231.
41.Заєць О. Націоналізм і національна демократія: витоки конфлікту (1920-1930) Сучасність 1994. №2. С.7 9.
42.Івашко Ю. Орнаментика в архітектурі українського храму // Теорія та історія архітектури і містобудування: Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування. Вип.5. На честь Олени Марківни Годованюк. К.: НДІТІАМ, 2002. С.206 209.
43.Іванусів О.В. Церква в руїні. Видання Св.Софії Релігійного товариства українців-католиків Канади, 1987. С.322 332.
44.Иконников А. В. Историзм в архитектуре. М.: Стройиздат, 1997. 557 с., ил.
45.Иконников А.В. Архитектура ХХ века. Утопии и реальность. Том І. М.: Прогресс-Традиция, 2001. 656с.
46.Історія Львова в документах і матеріалах К.: Наукова думка, 1986. 326с.
47.Ëдике Ю. История современной архитектуры. Синтез формы, функции и конструкции. М.: Издательство Искусство”, 1972. 245с.
48.Каплун А. И. Стиль и архитектура. М.: Стройиздат, 1985. 232 с.
49.Кармазин-Каковський В. Українська народна архітектура: хати, дерев’яні церкви ХVІІІст. Рим, 1972. 54с.
50. Кармазин-Каковський В. Архітектура бойківської церкви. Нью-Йорк: НТШ, Батьківщина, т.204, 1987. С. 134 165.
51.Кілессо С. Стилістичні напрямки в архітектурі України 1920-х років (На прикладі конкурсу на проект будинку Держпрому в Харкові) // Теорія та історія архітектури і містобудування: Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування. Вип.5. На честь Олени Марківни Годованюк. К.: НДІТІАМ, 2002. С. 222 227.
52.Клименюк Т.М. Творчество Ивана Багенского и львовская архитектурная школа // Автореферат на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01 теория и история архитектуры, реставрация памятников архитектуры. М.: Научно-исследовательский институт теории архитектуры и градостроительства, 1992. 22с.
53.Клименюк Т.М. Архітектурна освіта у Львівській політехніці // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. 2001. №429. С.40 45.
54.Криворучко Ю.І., Рожок О.В., Турчин В.І., Чабан С.С. Архітектурні проблеми сучасної церковної архітектури в Україні // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. 1999. №375 С. 109 114.
55.Криворучко Ю.І. Джерела і тенденції розвитку сакральної архітектури на Україні // Записки Наукового товариства ім.Шевченка. Том CCXLI. Праці Комісії архітектури та містобудування. Львів: Наукове товариство імені Шевченка у Львові, 2001. С.65 82.
56.Криворучко Ю.І. Регіональні особливості розташування церков на території України // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. 2002. №439. С.55 62.
57.Кубійович В. Географія українських і суміжних земель. Том І. Загальна географія. Львів: Український видавничий інститут, 1938. 512с.
58.Куцевич В. Українська православна сакральна архітектура. Історичні аспекти формування // Теорія та історія архітектури і містобудування: Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування. Вип.5. На честь Олени Марківни Годованюк. К.: НДІТІАМ, 2002. С.352 358.
59.Липка Р.М. Львівська архітектурна школа її роль та етапи розвитку // Архітектура Галичини ХІХ ХХ ст. Під ред. Б. Черкеса, М. Кубеліка, Е. Гофер Львів: Видавництво Державного університету Львівська політехніка”, 1996. C.99 110.
60.Липка Р.М. Традиції і сучасність в архітектурній творчості Володимира Січинського // Записки Наукового товариства ім.Шевченка. Том CCXLI. Праці Комісії архітектури та містобудування. Львів: Наукове товариство імені Шевченка у Львові, 2001. С.432-449.
61.Лоїк Г., Степанюк А. Основи проектування українських церков. К.: Перун”, 2000. 134 с.
62.Лукомський Ю.В. Планувальні та конструктивні особливості хрестово-банних церков давнього Галича // Вісник Національного університету Львівська політехніка” 2000. №410. С.225-234.
63.Майстренко Л. До проблеми вивчення архітектури Гетьманщини ХVІІ ХVІІІ ст. Архітектура України. №5. 1991. С.45 49.
64.Митці України. Енциклопедичний довідник. Під ред. Кудрицького А.В. К.: Українська енциклопедія, 1992.
65.Могитич І. Нариси архітектури української церкви. Львів, 1995.
66.Нога О. Український стиль в церковному мистецтві Галичини кінця ХІХ поч. ХХ ст. Львів: НВФ Українські технології”, 1999. 160с.
67.Нога О. Українська художньо-промислова кераміка Галичини (1840-1940). Львів: НВФ Українські технології”, 2001. 392с.
68.Патріарх Дмитрій. Церковне будівнцтво Західної України / загальна редакція Юрія Криворучка. Львів-Жовква: Місіонер, 1998. 68с.
69.Петришин Г.П. Місце Галичини у сучасному містотворчому процесі України // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. 1999. №375 С.166-172.
70.Поврозник М. Альбом українських церков Закарпаття, Лемківщини, Холмщини та Підляшшя. Лондон: Українська видавнича спілка, 1988. 320с.
71.Проектування сакральної архітектури: Частина ІІ. Сакральні споруди християнства: Методичні вказівки до архітектурного проектування із курсу Архітектурне проектування” для студентів базового напрямку 1201 Архітектура” спеціальностей 120101 Архітектура будівель і споруд”, 1201102 Містобудування”, 1201103 Дизайн архітектурного середовища” / Укл. М.М.Обідняк, І.П.Гнесь. Львів: Видавництво Національного університету Львівська політехніка”, 2001. 44с.
72.Проскуряков В.І., Хрін О.С. Співвідношення інженерних та архітектурних дисциплін у навчальних планах львівської архітектурної школи // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. 1998. №358. С.252 256.
73.Проскуряков В.І., Стояновський О.Р. Архітектура українських культурно-просвітницьких будинків і споруд, спроектованих Є.Нагірним у 20-30-и роках ХХ століття. // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. 2000. №410 С.203206.
74.Пруцын О.И., Рымашевский, Борусевич В. Архитектурно-историческая среда. М.: Стройиздат, 1990. 408с.
75.Пучков А.О. Дослідження архітектурної спадщини О.Г.Габричевського // Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. К.: НДІТІАМ, 1996. 20с.
76.Рудницький А.М. До історії архітектурної освіти в Західній Україні // Записки наукового товариства ім.Т.Шевченка. Праці секції мистецтвознавства, т.ССХХVІІ. Львів: Атлас, 1994. С.346 364.
77.Рудницький А.М. Місце регіональних архітекутурних вищих шкіл у розбудові архітектурної справи в Україні // Вісник Національного університету Львівська політехніка” №375 Архітектура” Львів: Видавництво Національного університету Львівська політехніка”, 1999. С.812.
78.Рудницький А.М. Історія і традиції львівської архітектурної школи // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. 2001. №429. С.413.
79.Рудницький А.М., Сільник О.І. Пам’ятка українського модерну у Львові споруда колишньої дяківської бурси // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. 2002. №439. С.275278.
80.Січинський В. Дзвіниці і церкви Галицької України. Львів, 1925. 49с.
81.Січинський В. Бойківський тип дерев’яних церков на Карпатах Львів, 1927. 16с.
82.Січинський В. Українське дерев’яне будівництво і різьба. Львів, 1936. 32с.
83.Січинський В. Наше народне будівництво: за свій народний стиль. Львів, 1937. 8с.
84.Слободян В. Церкви львівського архітектора Василя Слободяна // Нагірні, Леви: Історія родини. Львів, 2000. С.121127.
85.Слободян В. Церкви України. Перемиська єпархія. Львів: НТШ у Львові, Інституту українознавства НАНУ, 1998. 863с.
86.Слободян В. Жовківщина. Історико-архітектурні нариси церков. Том 5. Жовка-Львів-Балтимор: Інституту українознавства НАНУ, 1998. 185с.
87.Слободян В. Майстер Іван Івасенько. До 125-річчя від дня смерті. //Архітектурна спадщина України. Щорічник Держбуду України. Вип. 5. Традиції та новаторство у містобудуванні України К.: НДІТІАМ: Головкиївархітектура, 2002. С.375 376.
88.Слободян В. Класицистичні церкви-ротонди в Галичині першої половини ХІХ століття // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація», число 13 Львів: інститут «Укрзахідпроектреставрація», 2003. С.74 78.
89.Слободян В. Сакральні споруди архітектора Романа Грицая // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація», число 13 Львів: інститут «Укрзахідпроектреставрація», 2003. С.79 88.
90.Смирний Ю. Українська архітектура як символічний текст Образотворче мистецтво. №1. 2003. С.68 73.
91.Соколюк В.В. Стильові особливості новітньої православної архітектури Рівенщини // Сборник научных трудов Проблемы теории и истории архитектуры Украины, выпуск 2. Одесса: Друк, 2001. С. 65 67.
92.Сулик Р. Перлини дерев’яної архітектури Бойківщини (З альбомів М.Драгана). Львів: Інституту українознавства НАНУ, 1995. 113с.
93.Таранущенко С. Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України. Київ, 1976. 234с.
94.Тимофієнко В.І. Зодчі України кінця ХVІІІ поч. ХХ ст. К.: НДІТІАМ, 1999. 476с.
95.Трегубова Т.О., Мих Р.М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. К.: Будівельник, 1989. 270с.
96.Уиттик А. Европейская архитектура ХХ века. Т.2. Эра функционализма (1924-1933). М.: Издательство литературы по строительству, 1964. 204с.
97.Україна. Адміністративно-територіальний устрій. К.: Головна редакція УРЕ, 1987. 504с.
98.Фремптон К. Современная архитектура: Критический взгляд на историю развития / Пер. с англ. Е.А.Дубченко; под. ред. В.Л.Хайта. М.: Стройиздат, 1990. 535с.
99.Хрін О.С. Передумови виникнення та зміст поняття архітектурна школа // Вісник Національного університету Львівська політехніка” 1999. №375. С.248 249.
100. Хрін О.С. Львівська архітектурна школа: передумови виникнення // Сборник научных трудов Проблемы теории и истории архитектуры Украины, выпуск 2. Одесса: Друк, 2001. С.111114.
101. Храми архітектора Миколи Обідняка. Є: архітектура, будівництв, інтер’єр, мистецтво. №3. 2003. С.2425.
102. Цапенко М.П. З історії шукань національного стилю в архітектурі України // Питання історії архітектури та будівельної техніки України. К.: Державне видавництво літератур з будівництва та архітектури УРСР, 1959. С.285 302.
103. Чепелик В. Пропорційність у народному зодчестві // Теорія та історія архітектури і містобудування: Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування. Вип.5. На честь Олени Марківни Годованюк. К.: НДІТІАМ, 2002. С. 404 415.
104. Чепелик В. Український архітектурний модерн. К.: КНУБА, 2002. 377с.
105. Черкес Б. Вступ. Звідки і куди: архітектура Галичини ХІХ-ХХ ст. // Архітектура Галичини ХІХ ХХ ст. Під ред. Б. Черкеса, М. Кубеліка, Е. Гофер Львів: Видавництво Державного університету Львівська політехніка”, 1996. C.19 44.
106. Черкес Б. Архітектура України між Сходом і Заходом (перша половина ХХ ст.) // Урбаністично-архітектурні проблеми міст Галичини. Збірник наукових праць. Під редакцією Б.Черкеса та М.Бевза Львів: Видавництво Державного університету Львівська політехніка”, 1996. C. 171 172.
107. Черкес Б.С. Регіональні особливості української архітектури у порівнянні з Європою // Збірник наукових праць КНТУБА Сучасні проблеми архітектури та містобудування”. Київ, 1998. С.75 80.
108. Черкес Б.С. Радянська архітектура в європейських столицях: пам’ятники полеглим у Берліні та Відні // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. 2001. №429. С.19 35.
109. Черкес Б., Грицюк Л. Возвращение Евгения Нагирного. // Архитектура СССР. 1991. №3. C. 90 103.
110. Черкес Б.С., Грицюк Л.С. Архітектор Євген Нагірний. Дзвін. 1991. №4 (558). С.150 154.
111. Черкес Б.С., Грицюк Л.С. Архітектор Євген Нагірний. // Нагірні, Леви: історія родини. Статті, спогади, наукові розвідки, матеріали. Матеріали міжнародної конференції Нагірні, Леви: історія родини” Київ: Скіфія, 2000. С.135 140.
112. Черкес Б.С., Щербаков И.Л. Архитектор Иван Багенский. Архитектура СССР. 1989. №5. С.90 95.
113. Шимонович І. Західна Україна. Ч.1. Статистична розвідка. Львів, 1926. 26с.
114. Шуляр В. Олександр Матвіїв зміна стилю? Архітектурний вісник. 1998. №1(6). С.18-19.
115. Юрченко П.Г. Дерев’яна архітектура України. К.: Будівельник, 1970. 191с.
116. Якубовський В.Б., Якубовський І.В. Особливості львівської архітектури 1919-1939 років // Вісник Національного університету Львівська політехніка” 2002. №439. С.146 152.
117. Ясиевич В.Е. Архитектура Украины на рубеже ХІХ-ХХ веков. К.: Будівельник, 1988. 184с.
118. Ясиевич В. Е. Эволюция архитектурного процесса в ХХ веке. // Строительство и архитектура. 1985. №1. C. 20 24.
119. Arndt K. Architectur und Politik. In: Speer A. Architektur. Arbeiten 1933-1942. Berlin: Propylän Verlag, 1995. S. 113 135.