Удіна Олена Миколаївна. Виховання самостіності дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації)

Краткое описание

Удіна Олена Миколаївна. Виховання самостіності дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації). : Дис... канд. наук: 13.00.08 - 2008.

ИНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВОСПИТАНИЯ АПН УКРАИНЫ
На правах рукописи УДК:372. 3:741.02
Удина Елена Николаевна
Воспитание самостоятельности дошкольников
в изобразительной деятельности (на материале аппликации)
ДИССЕРТАЦИЯ
на соискание ученой степени
кандидата педагогических наук
по специальности 13.00.08. - дошкольная педагогика
Научный руководитель Трусова Е.Л., кандидат педагогических наук, доцент
Киев - 2008
СОДЕРЖАНИЕ
ВВЕДЕНИЕ 3
РАЗДЕЛ 1. ТЕОРЕТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ САМОСТОЯТЕЛЬНОСТИ ДОШКОЛЬНИКОВ КАК КАЧЕСТВЕННОЙ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ 12
1.1. Понятие «самостоятельность» в психолого-педагогической
литературе 12
1.2. Г енезис самостоятельной деятельности в дошкольном возрасте .... 36
1.3. Характеристика самостоятельности дошкольников в
изобразительной деятельности 61
Выводы по первому разделу 82
РАЗДЕЛ 2. ОРГАНИЗАЦИОННО - ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ВОСПИТАНИЯ САМОСТОЯТЕЛЬНОСТИ ДОШКОЛЬНИКОВ В ИЗОБРАЗИТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ (НА МАТЕРИАЛЕ АППЛИКАЦИИ) 89
2.1. Анализ уровней самостоятельной деятельности у дошкольников в
аппликации 90
2.2. Методика воспитания самостоятельности у дошкольников в
аппликации 141
2.3 Оценка эффективности воспитания самостоятельности у
дошкольников в аппликации 168
Выводы по второму разделу 172
ВЫВОДЫ 178
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ 181
ПРИЛОЖЕНИЯ 200

Анотація до роботи:
Удіна О.М. Виховання самостійності дошкільників в образотворчій діяльності ( на матеріалі аплікації). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.08 дошкільна педагогіка. Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2008.
Робота присвячена проблемам виховання самостійності дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації). Проаналізовано філософські, психолого-педагогічні погляди на розвиток самостійності. Визначено сутність самостійності в образотворчій діяльності, виявлено компоненти, критерії, показники, визначено рівневі характеристики самостійності старших дошкільників, розроблено організаційно-педагогічні засади виховання даної якості. Організаційно-педагогічними засадами ефективного виховання самостійності старших дошкільників є: 1) створення і збагачення предметно-розвивального середовища,що передбачає обладнання у групі зони для самостійної художньої діяльності, забезпечення доцільного добору матеріалів і інструментів (у повному обсязі, у доступних для дітей місцях), надання можливості їх для самостійного вибору; 2) організація ігрової форми образотворчої діяльності, що сприяє виникненню інтересу до діяльності, визначенню мети, плануванню, оволодінню способами образотворчої діяльності та контрольної функції; 3) особистісно орієнтована взаємодія педагога з дитиною, заснована на партнерському стилі взаємин (розумінні, визнанні цілей, завдань самої дитини, здатності стати на її позицію й разом з нею домогтися потрібного результату), індивідуально-диференційованому підході до дітей, що включає навчання кожного з вихованців за індивідуальною програмою залежно від вихідного рівня самостійності.
Розроблено й експериментально апробовано модель виховання самостійності в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації). Упроваджено індивідуальні програми для коригування рівневих компонентів самостійності дошкільників на основі ігрових вправ.

Аналіз проблеми самостійності та її висвітлення у філософській та психолого-педагогічній літературі об'єктивує стійкий інтерес до неї фахівців різних галузей науки і засвідчує існування різних трактовок у підході до даного феномену на різних етапах онтогенезу. Вивчення наукових джерел з формування самостійності дошкільників у різних видах діяльності дало змогу уточнити зміст та структуру провідної категорії, критерії та показники її прояву в образотворчій діяльності, визначити рівні сформованості в аплікаційній діяльності. Самостійність трактується нами як якісна характеристика діяльності, що виявляється в умінні старшого дошкільника на основі особистого досвіду визначати й конкретизувати мету, планувати дії, діяти без допомоги дорослого при виборі змісту, засобів і способів виконання образотворчих дій, здійснювати самоконтроль, оцінювати готовий продукт. Самоцінним визнається не стільки кінцевий результат, скільки розвиток дитини як суб'єкта діяльності (формування цілеспрямованості діяльності, упевненості у своїх силах). Відповідно до вказаного підходу структура самостійності в образотворчій діяльності включає мотиваційно-цільовий, змістово-виконавчий, процесуально-регулятивний та оцінно-результативний компоненти.

Розроблено діагностику самостійності дошкільників в образотворчій діяльності, уточнено критеріально-діагностичний інструментарій. Критеріями й показниками самостійності в аплікації виступали: мотивація й визначення мети, здатність до попереднього планування й організації аплікаційної діяльності, володіння різними видами і способами аплікації, а також аплікаційними вміннями й навичками, уміння дітей діяти без допомоги дорослого при виборі змісту,засобів і способів виконання аплікаційних завдань, готовність здійснювати самоконтроль і оцінку результату відповідно до задуму, прояви активності й ініціативи. Діагностична методика містила чотири блока експериментальних завдань відповідно до компонентів самостійності. За допомогою діагностичних методів (індивідуальні бесіди, експериментальні ігрові завдання, спостереження за самостійною діяльністю старших дошкільників, аналіз продуктів аплікаційної діяльності) встановлено вихідні рівні сформованості самостійності: високий, оптимальний, середній, низький.

Організаційно-педагогічними засадами ефективного виховання самостійності старших дошкільників є: 1) створення і збагачення предметно-розвивального середовища, що передбачає обладнання у групі зони для самостійної художньої діяльності, забезпечення доцільного добору матеріалів і інструментів (у повному обсязі, у доступних для дітей місцях), надання можливості для їх самостійного вибору; 2) організація ігрової форми образотворчої діяльності, що сприяє виникненню інтересу до діяльності, визначенню мети, плануванню, оволодінню способами образотворчої діяльності та контрольної функції;3) особистісно орієнтована взаємодія педагога з дитиною, заснована на партнерському стилі взаємин (розумінні, визнанні цілей, завдань самої дитини, здатності стати на її позицію й разом з нею домогтися потрібного результату), індивідуально-диференційованому підході до дітей, що включає навчання кожного з вихованців за індивідуальною програмою залежно від вихідного рівня самостійності.

Наукове обґрунтування та експериментальна перевірка організаційно-педагогічних засад формування самостійності дошкільників в образотворчій діяльності, а також застосування в умовах ДНЗ методики роботи з дітьми 5-6 років забезпечило ефективність реалізації поставленої в дослідженні мети. Методика формування у дошкільників самостійності в аплікаційній діяльності складалася з таких єтапів: проектувальний (розробка індивідуальних корекційних програм з виховання самостійності для дітей з різними вихідними рівнями самостійності, а також проектування організаційно-педагогічних засад, що забезпечують виховання самостійності); корекційний (впровадження індивідуальних корекційних програм з ігровими вправами); діяльнісний (навчання цілісних дій у процесі використання системи ігрових вправ), результативний (усвідомлення дитиною себе як субєкта аплікації, участь її в самостійній художній діяльності за власним бажанням).

Упровадження у практику виховної роботи з експериментальними групами комплексного підходу забезпечило суттєве зростання її ефективності, що підтверджено результатами формувального експерименту. Так, в експериментальних групах дошкільників динамічніше, ніж у контрольних, відбулося зменшення кількості осіб з низьким рівнем сформованості та збільшення їх кількості з достатнім та високим рівнем. Встановлено, що кількість дітей з низьким рівнем самостійності в ЕГ знизилась з 51 % до 3%. Кількість дітей, що відповідає середньому рівню самостійності зменшилась з 34 % до 10 %. Зросла кількість дітей з достатнім рівнем самостійності з 12 % до 54 %. Збільшилась кількість дітей з високим рівнем з 3% до 33 %. У контрольній групі відбулись незначні зміни: дітей з низьким рівнем стало 43 % (у порівнянні з 49 % на початок експерименту), із середнім рівнем відповідно 29%, у порівнянні з 32 % на початок експерименту, підвищився оптимальний рівень з 15% до 19 %. Дещо зріс високий рівень самостійності з 3% до 9 %.

Викладені у дослідженні результати не розглядаються як вичерпні, такі, що повністю розв'язують проблему виховання самостійності дошкільників в образотворчій діяльності. Перспективними залишаються такі аспекти проблеми, як вікова динаміка розвитку базової якості, гендерність у підході до неї, забезпечення ефективної взаємодії сім'ї та ДНЗ у формуванні самостійності дошкільника.

Список литературы

ВЫВОДЫ
Выполненный в диссертации теоретический анализ проблемы, а также результаты экспериментального исследования дают основания для выводов:
1. Анализ проблемы воспитания самостоятельности и ее выделение в философской и психолого-педагогической литературе показывает стойкий интерес к ней исследователей разный отраслей науки и свидетельствует о наличие разных трактовок в подходе к данному феномену на разних этапах онтогенезу. Изучение научных источников формирования самостоятельности дошкольников в разных видах деятельности позволило уточнить содержание и структуру самостоятельности обозначенной категории, критерии и показатели ее проявления в изобразительной деятельности, выявить уровни сформированности в аппликационной деятельности. Самостоятельность трактуется нами как качественная характеристика деяльности, которая проявляется в умение старшего дошкольника на основе личного опыта ставить и конкретизировать цель, предварительно планировать действия, действовать без помощи взрослого при выборе содержания, средств и способов виполнения изобразительных действий, выполнять самоконтроль, оценивать готовый продукт без помощи взрослого. Самоценным является не столько конечный результат, сколько развитие ребенка как субъекта деяльности (формирование целенаправленности деятельности, уверенности в своих силах). Относительно указанного подхода структура самостоятельности в изобразительной деятельности включает мотивационно-целевой, содержательно-исполнительный, процессуально-регулятивный и оценочно-результативный компоненты.
2. В процессе опытно-экспериментальной работы разработана диагностика самостоятельности дошкольников в аппликационной деятельности, уточнен критериально-диагностический инструментарий. Критериями и показателями самостоятельности в аппликации выступали: мотивация и постановка цели, способность к планированию и организации аппликационной деятельности, владение разными видами и способами аппликации, а также аппликационные умения и навыкии, умение ребенка действовать без помощи взрослого при выборе содержания, средств и способов выполнения аппликационных заданий, готовность осуществлять самоконтроль и оценку результата в соответствии с задуманным, проявлять активность и инициативу. Установлены исходные уровни самостоятельности: высокий, оптимальный, средний, низкий.
3. На основе уровневых характеристик самостоятельности у старших
дошкольников были выявлены организационно-педагогические основы ее эффективного воспитания: 1) создание и обогащение предметно¬
развивающей среды, предусматривающее оборудование в группе зоны для самостоятельной художественной деятельности, обеспечение целесообразного подбора материалов и инструментов, предоставление возможности их самостоятельного выбора; 2) организация игровой формы изобразительной деятельности, способствующая возникновению интереса к деятельности, целеполаганию, планированию, овладению способами изобразительной деятельности, а также контрольной функции; 3) личностно ориентированное взаимодействие педагога с ребенком, основанное на партнерском стиле взаимоотношений (понимании, признании целей, задач самого ребенка, способности стать на его позицию и вместе с ним добиться нужного результата), а также на индивидуально-дифференцированном подходе к детям, включающим обучение каждого из воспитанников по индивидуальной программе в зависимости от исходного уровня самостоятельности.
4. Научное обоснование и экспериментальная проверка организационно - педагогогических основ воспитания самостоятельности дошкольников в изобразительной деятельности, а также создание в условиях дошкольного учреждения развивающих форм и методов работы з детьми 5 -6 лет, разработка и внедрение в экспериментальных группах дошкольников игровой технологии обеспечило эффективность комплексного подхода реализации поставленной в исследовании цели. Методика формирования у дошкольников самостоятельности в аппликационной деятельности состояла из следующих этапов: 1 этап - проектировочный, который подразумевал разработку коррекционных индивидуальных программ для детей с разными исходными уровнями самостоятельности, а также проецирование организационно - педагогических основ для воспитания самостоятельности; 2 этап - коррекционный, предусматривающий обучение детей по индивидуальным коррекционным программам, включающим игровые упражнения, а также внедрение и апробацию организационно-педагогических основ; 3 этап - деятельностный, включающий обучение дошкольников целостным аппликационным действиям в процессе использования системы игровых упражнений с целью воспитания самостоятельности, а также вовлечение ребенка в самостоятельную художественную деятельность по своему желанию; 4 этап - результативный, построенный на осознании ребенком себя как субъекта аппликационной деятельности, предполагающий самостоятельное использование аппликации в организации жизнедеятельности детей (для игр, дарения, украшения группы и т.п).
5. Внедрение в практику воспитательной работы в экспериментальниых группах комплексного подхода обеспечило существенный рост ее эффективности, что подтверждено результатами контрольного эксперимента. Так, в экспериментальных группах дошкольников динамичнее, нежели в контрольных, наблюдалось уменьшение количества детей низким уровнем самостоятельности и увеличения с оптимальным и высоким
уровнем.олученные в исследовании результаты не рассматриваются как исчерпывающие, такими, что полностью решают проблему воспитания самостоятельности дошкольников в изобразительной деятельности.
Перспективными остаются такие аспекты проблемы, как возрастная динамика развития этого базового качества, гендерность в подходе к нему, обеспечение эффективного взаимодействия семьи и дошкольного учреждения в формировании самостоятельности старших дошкольников.