УНІВЕРСИТЕТСЬКА ПСИХОЛОГІЯ В УКРАЇНІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА
АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПУХНО СВІТЛАНА ВАЛЕРІЇВНА

УДК 159. 9. (09)

УНІВЕРСИТЕТСЬКА ПСИХОЛОГІЯ В УКРАЇНІ
В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ

19.00.01 загальна психологія, історія психології

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Куєвда Володимир Терентійович,
кандидат психологічних наук

Київ 2007

Зміст

ВСТУП...

4

РОЗДІЛ І. СОЦІОКУЛЬТУРНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ УЯВЛЕНЬ ПРО ПСИХІЧНУ РЕАЛЬНІСТЬ...

10

1.1.

Українська психологія як предмет історико-психологічного дослідження

10

1.2.

Становлення логічного концепту психологічних поглядів на людину в епоху Київської Русі

24

1.3.

Аксіологічний вимір людини в ідеології народного християнства...

46

Висновки до розділу І....

62

РОЗДІЛ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВІДНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ КОНЦЕПЦІЙ У ВЧЕННЯХ ПСИХОЛОГІВ КИЇВСЬКОЇ ШКОЛИ ...........

65

2.1.

Психологічні ідеї представників київської академічної школи напередодні інституалізації: від вчення про душу до науки про дух

65

2.2.

Київська (академічна ) школа психології: людина як об’єктивований дух

83

2.3.

Систематизація уявлень про психіку у вітчизняній психології в контексті наукових досягнень тогочасної європейської думки (психологічні ідеї О.М. Новицького)...

100

2.4.

Інтерпретації природи психічного у вченні С.С. Гогоцького (Університет ім. Св. Володимира)...

115

Висновки до розділу ІІ..

133

РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ В РЕГІОНАЛЬНИХ ОСВІТНІХ ЦЕНТРАХ УКРАЇНИ...

138

3.1.

Зародження емпіричної психології в Харківському університеті

138

3.2.

Становлення та особливості психологічної антропології в Україні (Львівський університет).

170

3.3.

Психологія в спадщині просвітницького руху в Україні: Рішельєвський ліцей і Ніжинська гімназія вищих наук.

183

Висновки до розділу ІІІ.

190

ВИСНОВКИ......

194

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................

197

ВСТУП
Актуальність теми. Успішний розвиток вітчизняної науки як складової державотворчого процесу в Україні залежить від низки умов. Серед них чільне місце посідає осягнення історії становлення української психології як вагомого чинника розвитку психологічної науки загалом. Українська психологія увібрала в себе всю суперечливість поглядів щодо предмету цієї галузі знань, методів її дослідження, способів інтерпретації результатів, тощо, містить в собі значні труднощі виділення логіки історичного розвитку психологічної думки. Тому потреба впорядкування змісту та послідовності досліджуваних явищ видається нагальною, завдяки чому минуле може слугувати дійовим джерелом повноцінного осмислення сучасності. Звідси стає зрозумілим необхідність глибшого та всебічного осмислення історичного розвитку психології, активного звернення до майже невідомих сторінок історії розвитку наукової психологічної думки, зміст яких міг би стати істотним доповненням професійної свідомості сучасних психологів.
Крім того, важливим видається повернення з минулого того знання, що через різні причини не входило до складу національної свідомості нашого народу. Адже протягом певного часу зміст історичної пам’яті національної культури змінювався. Вона включає в себе лише те з минулого, що виявляється співзвучним актуальним потребам сьогодення. Все ж інше витісняється в забуття, ще й тому актуальною є потреба його осмислення з метою відродити забуті сторінки національної духовної культури. Історії психології належить важливе місце у комплексі наук, покликаних слугувати реалізації цілей відродження національної культурно-наукової спадщини українського народу, пробудження загалом національної свідомості.
Історія української психології накопичила значний масив матеріалів з наукової спадщини тих психологів, які дотримувалися матеріалістичної лінії в дослідженні природи психічного. Саме тому в літературі з історії психології тривалий час аналізу підлягали лише праці представників матеріалістичної лінії, головним чином Петербурзького і Московського університетів, в той час, як спадщина представників українських університетських психологів залишається маловідомою навіть для фахівців в галузі історії психології, не кажучи вже про більш широке коло представників психологічного товариства. Не висвітлено також змісту соціокультурних передумов становлення психології досліджуваного періоду, що служить підставою для тверджень про несамодостатність психології в Україні того періоду.
Проте, необхідно визнати, що прізвища українських психологів подекуди згадуються на сторінках історико-психологічних публікацій, в яких висвітлюються здобутки вітчизняної психології так званого емпіричного періоду, але так само не можна не сказати, що в цьому контексті більш цікавить процес відгалуження психології від своєї попередниці філософії, і формування першої, як незалежної дисципліни з власним теоретичним і експериментальним методами дослідження. Обмеженими посиланнями і вичерпується висвітлення” діяльності психологічної школи Київського і Харківського університетів, яка, до речі містить в собі досить солідні здобутки у вигляді друкованих та письмових праць з психології, науковий зміст та цінність яких залишаються майже невідомими професійній свідомості сучасних психологів. Очевидно, що висвітлення наукової спадщини представників університетської психології в Україні носило настільки обмежений характер, що зводило нанівець значення досягнень українських психологів для майбутнього покоління дослідників вітчизняної психології, тому її повноцінне й глибоке дослідження є нагальною потребою сучасної психологічної науки. Зокрема, виникає необхідність у дослідженні процесу розвитку психологічних поглядів у системі вищих навчальних закладів України, у тому числі університетів першої половини ХІХ століття, аналізу психологічних праць мислителів, спадщина яких на сьогодні залишається маловідомою для сучасної психологічної науки.
Цим обумовлюється вибір та актуальність теми дисертаційного дослідження Університетська психологія в Україні в першій половині ХІХ століття”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи лабораторії історії психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України Українська і світова психологія у ХХ столітті: здобутки і перспективи розвитку”. Номер державної реєстрації 0196U006947
Тема дисертаційного дослідження затверджена 28. 12. 1999 р. Вченою радою Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 12) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні 26. 02. 2002 р. (протокол №2).
Об’єктом дослідження є університетська психологія в Україні першої половини ХІХ ст.
Предметом дослідження є передумови становлення та розвиток університетської психології в Україні І пол. ХІХ ст.
Мета дослідження з’ясувати історикопсихологічні передумови становлення та процес розвитку психологічних поглядів представників університетської психології в Україні першої половини ХІХ ст., визначення місця та значення їхніх психологічних надбань для тогочасної та сучасної психологічної думки.
Відповідно до мети були поставлені такі завдання дисертаційного дослідження:
- з’ясувати соціокультурні передумови становлення психології як галузі науки в Україні;
- проаналізувати психологічні праці представників університетської психології в Україні першої половини ХІХ ст.;
- розглянути особливості розвитку психологічних вчень у регіональних культурно-освітніх центрах України;
- розкрити значення психологічних надбань представників української університетської психології для сучасної психологічної думки.
Методологічною основою дослідження є загальні методологічні засади аналізу історико-психологічних процесів та явищ, зокрема принципи об’єктивності, історизму, загального зв’язку та світоглядного плюралізму, положення і принципи методології гуманітарних наук, розроблені у працях В.Роменця, А. Маслоу, Р. Мейя, Г. Олпорта, В. Дільтея, К. Ясперса, Г. Шпета, М.Гейдегера, М. Бахтіна, К. Роджерса, О. Лосєва; психологічні концепції розвитку особистості (Б. Ананьєв, Л. Божович, І. Кон, С. Рубінштейн); наукові розробки з проблем пошуку життєвого сенсу (А. Адлер, В. Франкл, Е. Фром); основні положення соціоетнічної психології (В. Вундт, Г. Лацарус, Г. Лебон, М. Мід, С. Сигеле, Х. Штейнталь, К. Юнг, В. Янів, І. Мірчук). Використано деякі методологічні положення дослідників початку ХХ століття (Г.Челпанова, Г. Шпета, Д. Чижевського) а також психологів радянського періоду (Г. Костюка, В. М’ясищева, С. Рубінштейна, Л.Виготського, О. Леонтьєва). Використовувалися і доробки сучасних дослідників історико-психологічної та філософської царини (В. Роменця, М.Ярошевського, В. Горського, Т. Голіченко, В. Кушакова, Ю.Рождественського, М. Ткачук, В. Лєтцева, Т. Чайки, Ю. Завгороднього) та новітні розробки з теоретико-методологічних проблем сучасної психології (В.Татенка, С. Максименка, К. Абульханової-Славської, Г. Балла, А.Брушлінського, Н. Чепелєвої, М. Пірен, Т. Титаренко, М. Боришевського та ін.).
Методами дослідження були: теоретичні (аналіз психологічної, психолого-педагогічної, історико-психологічної літератури), методи системно-структурного та порівняльно-історичного аналізу. Робота виконувалася з застосуванням методу додатковості історичного й логічного підходів до проникнення в провідну проблематику дослідження, використано метод наукової інтерпретації, герменевтичного тлумачення текстів, історико-психологічного аналізу соціокультурних явищ, процесів і подій.
Наукова новизна і теоретична значимість дослідження полягають у тому, що в ньому вперше розглянуто в широкому соціокультурному та етнопсихологічному контексті передумови становлення й процес розвитку психологічної науки в Україні, визначено провідні джерела становлення предметної галузі психології на широкому культурологічному ґрунті.
Вперше досліджено на системних засадах процес розвитку психологічної науки в Україні в І половині ХІХ століття, з’ясовано провідні тенденції становлення психології в науково-освітніх центрах.
Сформульовані висновки містять нові теоретико-концептуальні положення щодо особливостей і тенденцій розвитку психологічної науки в Україні І пол. ХІХ ст. в університетській психології Львова, Харкова, Києва та регіональних центрів.
Практична значимість. Результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані у розробленні навчальних курсів з історії та історичної психології у вищих навчальних закладах, а також для написання навчальних посібників, у практичній діяльності викладачів. Крім того, одержані результати можуть бути застосованими у розробленні державних комплексних програм у гуманітарній сфері та державотворенні, пов’язаних з поглибленим зверненням до історичної пам’яті, розвитком національної свідомості та самосвідомості.
Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечується застосуванням методів, відповідних меті й завданням дослідження, ґрунтовними теоретико-методологічними засадами дослідження, органічним і узгодженим поєднанням різноманітних першоджерел, що забезпечує цілісність і системність проведеного аналізу.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на наступних конференціях: Міжнародній науковій конференції Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (Київ, 2001); Міжнародній науково-практичній конференції Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції Творчість як спосіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків” (Київ Житомир, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції Динаміка наукових досліджень 2005” (Дніпропетровськ, 2005); Всеукраїнській науковопрактичній конференції Творчий потенціал особистості: проблеми розвитку та реалізації” (Київ, 2005). Матеріали обговорювалися також на розширених засіданнях лабораторії історії психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.
Результати дослідження впроваджено у навчальну роботу кафедри психології та кафедри практичної психології Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка, кафедри педагогіки та психології Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, а також використовуються при викладанні курсу Основи психології та педагогіки” у Національному технічному університеті Харківський політехнічний інститут” (Тростянецький навчально-консультативний центр).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені в 12 одноосібних публікаціях автора, серед яких 10 статей опубліковано у фахових виданнях та наукових збірках, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (10 підрозділів), висновків до кожного розділу, загальних висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 196 сторінок друкованого тексту. Список використаних джерел (243 одиниці) вміщено на 22 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Шляхом історико-психологічної реконструкції процесу становлення й розвитку в Україні першої половини ХІХ століття панівних напрямів психологічної думки встановлено, що сформований наприкінці зазначеного періоду концептуальний апарат виходить за межі усталених тогочасних уявлень про сутність психічного і містить у собі низку ідей, що становлять інтерес для осмислення сьогочасних реалій.
2. На базі аналізу значного корпусу літературних й архівних джерел спростовується теза про школярський характер тогочасної української психології, зумовлений, нібито, механічним запозиченням випадково дібраних навчителів” з середовища європейських психологів, стверджується самобутність української психології.
3. З’ясовано, що становлення та розвиток університетської психології в Україні здійснювалися не лише в розвиток провідних наукових положень зарубіжної психологічної науки, а й на засадах успадкування досягнень вітчизняної психологічної думки, відображеної у різних літературних джерелах. При тому, низка концептуальних положень, що віддзеркалюють уявлення про психічну реальність у джерелах періоду Київської Русі, архівних матеріалах ХV-ХVІ ст., народних уявленнях про природу душі знаходять відображення у психологічних поглядах представників академічної та університетської науки досліджуваного періоду.
4. Встановлено вплив традиційних уявленнях про самоцінність людини та її духовну сутність на теоретичні психологічні положення українських психологів досліджуваного періоду. Простежено органічний синтез традиційних етнопсихологічних уявлень з християнським вченням про людину (так званий феномен народного християнства”), простежено оперування представниками університетської психології І пол. ХІХ ст. низкою концептуальних положень про духовну сутність людини, відображену у текстах періоду Київської Русі.
5. У дослідженні обґрунтовується висновок про вплив на формування української психологічної думки в Україні першої половини ХІХ століття етнокультурних чинників як теоретичного осмислення обрядових практик, психології звичаєвої культури, приписів народної моралі, усталених у свідомості народу світовідчуття і світосприймання, тогочасних провідних ціннісних уподобань, схильностей. Вони визначили її національну своєрідність і подальше тематичне спрямування та зміст наступного розвитку української психології.
6. Простежена трансформація психологічних настановлень діячів Києво-Могилянської академії про душу (на основі вчень Аристотеля та Платона), вчення про дух (Київська духовна Академія) у психологічних поглядах представників української університетської психології І пол. ХІХ ст.
7. У дослідженні з’ясовано, зокрема, що на відміну від попередніх метафізичних уявлень, психологічна сутність людини переосмислюється представниками університетської науки на засадах персоналізму. Це стало поворотним пунктом у збагаченні поняттєвого апарату психології.
8. Стверджується, що вперше у вітчизняній психології сформульовано систематизоване уявлення про психіку у контексті нових наукових досягнень тогочасної європейської думки (С.С. Гогоцький, О.М. Новицький, П.С. Авсенєв). Нововведенням С.С. Гогоцького є підстави вважати висунуті ним критерії та методи контролю психічних явищ за допомогою інтроспекцій та спостереження.
9. Встановлено, що здійснювалася активна пропаганда психологічних знань і впровадження останніх у формі навчальних програм і посібників з психології у навчальних закладах України (Рішельєвський ліцей, Ніжинська гімназія вищих наук та ін.). Це сприяло утвердженню у суспільній свідомості адекватних уявлень про реальний зміст психічного у житті людини.
10. Розкрито особливості розвитку психологічної науки в регіональних центрах. Зокрема висвітлено низку наукових положень у вченнях Й.Б. Шада (Харківський університет) про єдність суб’єкта і об’єкта (матеріального світу), саморефлексії як чинника інтелектуального розвитку, про принцип єдності протилежностей як рушійних первень розвитку людини.
11. Стверджується, що вперше у вітчизняній психології П.М.Любовським було проведено психологічний аналіз соціокультурного розвитку дитини, який здійснюється в умовах родинної спадкоємності. Це можна тлумачити як перший крок до вивчення явищ соціалізації, етнізації і загалом появи генетичної лінії дослідження у психології.
12. Розкрито психологічні надбання представника Львівської університетської психологічної думки І пол. ХІХ ст. П.Д. Лодія, а саме: домінанта примату свідомості в регуляції поведінки людини, не виокремлюючи її від тілесного субстрату. Цим стверджується заданість способу буття людини як вияв її цілісності. Вагомим доробком П.Д. Лодія є класифікація психічних процесів, вчення про союз понять асоціацію ідей”, а також самобутнє тлумачення функції мови у процесі виховання й саморозвитку людини.
13. Встановлено творче оперування, використання й трансформації представниками української університетської психології великого масиву джерел з зарубіжної психології починаючи від античних часів, творче осмислення ними кращих здобутків тогочасної європейської психології, паритетне опонування визначним її авторитетам.
З огляду на одержані результати дослідження і потреби створення цілісної картини розвитку психології в Україні видається перспективним завдання опрацювати невідому сучасникові психологічну спадщину когорти університетських діячів ІІ половини ХІХ століття (Є. Трубецького, А. Гілярова та ін.).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. К.: Вища школа, 1982. 215 с.
2. Гуревич А.Я. Исторический синтез и Школа Анналов”. М.: Индрик, 1993. 323 с.
3. Дюби Ж. Развитие исторических исследований во Франции после 1950 года // Одиссей. Человек в истории: Культурно-антропологическая история сегодня. М.: Наука, 1991. С. 4860.
4. Карсавин Л.П. Основы средневековой религиозности // Карсавин Л.П. Собрание сочинений: В 2 т. СПб: Умса Пресс, 1997. Т. 2. 418 с.
5. Лосев А.Ф. Античная философия и общественно-исторические формации // Античность как тип культуры / Отв. ред. А.Ф. Лосев. М.: Наука, 1988. С. 677.
6. Соловьев В.С. О причинах упадка средневекового мировоззрения // Соловьев В.С. Сочинения: В 2 т. М.: Правда, 1989. Т.2. Чтения о богочеловечестве. Философская публицистика. С. 344355.
7. Дюркгейм Э. Социология и теория познания // Хрестоматия по истории психологии. М.: Просвещение, 1980. С. 153176.
8. Ясперс К. Смысл и назначение истории: Пер. с нем. М.: Политиздат, 1991. 527 с.
9. Ярошевский М.Г. Психология в ХХ столетии. Теоретические проблемы развития психологической науки. М.: Политиздат, 1974. 446 с.
10. Никаноров С.Д. Религиозные концепты в историко-психологических исследованиях. Новосибирск: Ангопресс, 1996. 217 с.
11. Роменець В.А., Маноха І.П. Історія психології ХХ століття: Навч. посібник / Вст. ст. В.О. Татенко, Т.М. Титаренко. К.: Либідь, 1998. 992 с.
12. Виготский Л.С. Исторический смысл психологического кризиса // Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти т. М.: Педагогика, 1982. Т.1. Вопросы теории и истории психологии / Под. Ред. А.Р. Лурия, М.Г. Ярошевского. С. 291437.
13. Зеньковський В.В. История русской философии: В 2 т. Л.: «Эго», 1991. Т. 1. Ч. 1. 230 с.
14. Норикалидже О.Т. Образ личности в историческом измерении // Психологические проблемы в контексте временных измерений. Краснодар, 1996. 198 с.
15. Проблемы теории и истории развития психологии // Материалы симпозиума. М., 1973. 124 с.
16. Проблема человека в западной философии: Переводы / Под общ. ред. Ю.Н. Попова. М.: Прогресс, 1988. 552 с.
17. Методологические проблемы психологии личности: Сб. науч. тр. / Под ред. Ф.Т. Михайлова. М.: Изд-во АПН СССР, 1981. 181 с.
18. Методология историко-психологического исследования: Сб. науч. тр. М.: АПН СССР, 1974. 118 с.
19. Тенденции развития психологической науки / Отв. ред. Б.Ф. Ломов и Л.И. Анциферова. М.: Наука, 1989. 270 с.
20. Роль традиций в истории и культуре Китая: Сб. науч. тр. / Под ред. Н.С. Смирнова. М.: Наука, 1972. 376 с.
21. Ждан А.Н. История психологии: Учебник. М.: Изд-во МГУ. 1990. 367 с.
22. Шумилин Е.А. Русские предшественники И.М. Сеченова // Очерки по истории русской психологии / Под ред. М.В. Соколова М.: Изд-во Моск. ун-та, 1957. С. 272367.
23. Ничик В.М. Отечественные трактаты о душе первой трети ХVII в. // Изучение традиций и научных школ в истории советской психологии / Под ред. А.Н. Ждан. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. С. 7179.
24. Исторический путь психологии: прошлое, настоящее, будущее // Сб. тезисов Международной конференции. М.: Наука, 1992. 186 с.
25. Дроздович З., Топольский Е. Особенности историко-философского познания в свете последних достижений науки // Исторические знания и гармонизация межличностных отношений. Ереван: Саванет, 1999. С. 92118.
26. Этика и ритуал в традиционном Китае: Сб. ст. / Под ред. А.А.Бокшанина, Л.С. Васильева, А.И. Кобзева. М.: Наука, 1988. 331 с.
27. Ананьев Б.Г. Очерки истории русской психологии ХVIII ХIХ веков. М.: Госплитиздат, 1947. 168 с.
28. Введенский А.И. Судьбы философии в России // Введенский А.И., Лосев А.Ф., Радлов Е.Л., Шпет Г.Г. Очерки истории русской философии / Сост., вступ. ст., примеч. Б.В. Емельянова, К.Н. Любутина. Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1991. С. 2667.
29. Філософська думка на Україні: правда історії і націоналістичні вигадки / Відп. ред. В.С. Горський. К.: Наук. Думка, 1987. 198 с.
30. Попович М.В. Нарис історії культури України. К.: АртЕк, 1999. 728с.
31. Психология и культура / Под ред. Д. Мацумото. СПб: Питер, 2003. 718с.
32. Нариси з історії вітчизняної психології ХІХ ст. / За ред. Г.С. Костюка. К.: Рад. школа, 1955. Ч. 1. 259 с.
33. Нариси з історії вітчизняної психології кінця ХІХ і початку ХХ ст. / За ред. Г.С. Костюка. К.: Рад. школа, 1959. 292 с.
34. Шкуратов В.А. Историческая психология на перекрестках естествознания // Одиссей. Человек в истории: Культурно-антропологическая история сегодня. М.: Наука, 1991. С. 103115.
35. Шеховцова Л.Ф. Интеграция научного и религиозного знания в концепцию целостного человека. СПб: ГУПМ, 2003. 83 с.
36. Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. М.: Наука, 1988. 783 с.
37. Сілецький Арсеній. Колдовство в Юго-Западной Руси в ХVІІІ веке. Как судили и рядили в Січі Запорожскій. К.: Изд-е ред. Кієвской Старини, 1886. 46 с.
38. Энциклопедия пороков, оправдание изъянов и слабостей человеческой натуры. К.: Наук. думка, 1996. 240 с.
39. Трубецкой Е. Два мира в древнерусской иконописи // Философия русского религиозного искусства ХІХХ вв.: Антология / Общ. ред. Н.К. Гаврюшина. М.: Прогресс, 1993. Вып. 1. С. 220247.
40. Софія Київська. Державний архітектурно-історичний заповідник: Альбом / Упоряд. Г.Н. Логвин. К.: Мистецтво, 1971. 47 с.
41. Куєвда В.Т. Традиційність як спосіб буття людини. К.: Знання, 1998. 23 с.
42. Пукшанский Б.Я. Обыденное знание: Опыт философского осмысления. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1987. 152 с.
43. Лосев А.Ф. История античной эстетики. Ранний эллинизм. М.: Искусство, 1979. 815 с.
44. Записки наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка. Т. 22. Праці історико-філософської секції. Львів: Карпати, 1991. 470 с.
45. Від Вишенського до Сковороди: з історії філософської думки на Україні ХVІХVІІІ ст.: Зб. ст. / Відп. ред. В.М. Нічик. К.: Наук. думка, 1972. 143с.
46. Барская А.Д. Возможности метода психолого-исторической реконструкции при воссоздании психики человека времен античности. СПб, 1989. 187 с.
47. Славская А.Н. Методологические особенности интеграции психологической науки в творчестве С.Л. Рубинштейна // Современная психология: состояние и перспективы исследований. Ч. 4. Методологические проблемы историко-психологического исследования / Отв. ред. А.Л. Журавлев, В.А. Кольцова М.: Изд-во Ин-та психологии РАН, 2002. С. 8392.
48. Кольцова В.А. Методологические проблемы истории психологии в трудах Б.Г. Ананьева М.: Наука, 1989. 211 с.
49. Серова О.Е. Произведения литературно-критического жанра как источник изучения истории психологической мысли. Новосибирск: Академпресс, 1994. 246 с.
50. Кочетков В.В. Психология межкультурных различий. — М.: ПЕР СЭ, 2002. 416 с.
51. Олейник Ю.Н. Проблемологический подход в истории психологии: состояние и перспективы разработки // Проблемы историко-психологических исследований. Рига: Изд-во РМЦК, 1999. С. 7691.
52. Гостев А.А., Елисеев В.Н., Соснин В.А. Святоотеческая мысль как источник историко-психологического анализа // Психология в историческом толковании. Кишинев: Марджяни, 2002. С. 7377.
53. Щербаківський В.М. Українське мистецтво: Вибрані неопубліковані праці. К.: Либідь, 1995. 288 с.
54. Роменець В.А. Предмет і принципи історико-психологічного дослідження (принципи тлумачення текстів-першоджерел) // Психологічні проблеми навчання, виховання, активності та розвитку особистості. К: Вид-во КНУ, 1995. С. 415.
55. Кольцова В.А. Источниковедение истории психологии. М.: Просвещение, 1989. 164 с.
56. Історія філософії України: Хрестоматія: Навч. посіб. / Упор. М.Ф. Тарасенко, М.Ю. Русин, А.К. Бичко та ін. К.: Либідь, 1993. 560 с.
57. Роменець В.А. Історія психології епохи Відродження. К.: Вища школа, 1988. 408 с.
58. Декарт Рене // Философский энциклопедический словарь / Ред. кол.: С.С. Аверинцев и др. М.: Сов. энциклопедия, 1989 С. 142144.
59. Повчання Володимира Мономаха дітям (За Лаврентіївським списком): Пер. і прим. В. Яременка // Золоте слово: Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя ІХХV століть: У 2 кн. К.: Аконіт, 2002. Кн. ІІ. С. 3461.
60. Іларіон (Ларіон) Київський. Слово про Закон і Благодать // Золоте слово: Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя ІХХV століть: У 2 кн. К.: Аконіт, 2002. Кн. І. С. 274310.
61. Повість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В.В. Яременка. К.: Рад. Письменник, 1990. 558 с.
62. Куєвда В.Т. До природи етнопсихотипу // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка К., 2000. Т. ІV. Ч.1 С. 135141.
63. Рождественский Ю.Т. Киевская школа академической психологии первой половины ХІХ века К.: Гнозис, 1999. 216 с.
64. Шпет Г.Г. Очерк развития русской философии. Первая часть // Шпет Г.Г. Сочинения. М.: Правда, 1989. С. 11342.
65. Чижевський Дм. Нариси з історії філософії на Україні // Чижевський Дм. Філософські твори: У 4-х т. / Під заг. ред. В. Лісового. К.: Смолоскип, 2005. Т. 1. 400 с.
66. Потемкин А.В. Проблема специфики философии в диатрибической традиции. Ростов н/Д: Азов, 1980. 214 с.
67. Ілля Муромець і Святогор // Золоте слово: Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя ІХХV століть: У 2 кн. К.: Аконіт, 2002. Кн. І. С. 106110.
68. Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу: В 3 т. М.: Изд-во К. Солдатенкова, 18651869. Т. 1. М., 1865. 800 с.
69. Повчання преподобного Феодосія / Пер. І. Жиленкомолодший // Золоте слово: Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя ІХХV століть: У 2 кн. К.: Аконіт, 2002. Кн. І. С. 323324.
70. Повчання архієпископа Луки до братії / Пер. О. Сліпушко // Золоте слово: Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя ІХХV століть: У 2 кн. К.: Аконіт, 2002. Кн. І. С.311313.
71. Туровский Кирилл. Притча о человеческой душе и телеси // Творения св. отца нашего Кирилла, епископа Туровского. К., 1880. С. 7389.
72. Послання Никифора, митрополита Київського // Золоте слово: Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя ІХХV століть: У 2 кн. К.: Аконіт, 2002. Кн. ІІ. С. 99108.
73. Климець Ю.Д. Купальска обрядовість на Україні. К.: Наук. Думка. 141 с.
74. Голубинский Е. История русской церкви. Т. 1. Период І Киевский или домонгольский. М.: Лиснер, 1880. 792 с.
75. Соболевский А.И. Особенности русских переводов домонгольского периода // Соболевский А.И. История русского литературного языка. Л.: Наука, 1980. С. 134147.
76. Євагрія философа разуми // Сперанский М.Н. Переводные сборники изречений в славяно-русской письменности. Исследование и тексты. М.: Изд-во Императорского Общества истории и древностей российских, 1904. С. 517518.
77. Пискун В.М. Психологія України в часі русько-візантійської книжності: психологічні ідеї в літературній пам’ятці ХІІ століття Бджола” // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка К., 2000. Т. ІІ. Ч.4. С. 79.
78. Бондар С.В. Про деякі характерні риси та особливості релігійно-духовного життя Київської доби // Філософія. Історія культури. Освіта: Доповіді та повідомлення ІІІ Міжнародного конгресу україністів. Х.: Вид. ХЦНМЛ, 1996. С. 186192.
79. Лук М.І. Етичні ідеї в філософії України другої половини ХІХ початку ХХ ст. К.: Наукова думка, 1993. 148 с.
80. Бычков В.В. Эстетика поздней античности (ІІІІІ вв.). М.: Наука, 1981. 325 с.
81. Лосский М.О. Очерк мистического богословия Восточной Церкви. Догматическое богословие. М.: Центр «СЭН», 1991. 287 с.
82. Срезневский И.И. Словарь древнерусского языка ХIXVII вв. М.: Наука, 1987. Вып. 12. С. 115116.
83. Рождественская Т.В. София Киевская как памятник письменности // Общественная философская мысль ХІХVІІ вв. и греческая культура. К.: Наук. думка, 1991. С. 3744.
84. Семенов В. Древняя русская Пчела по пергаментному списку. Труд В.Семёнова // Сб. отделения русского языка и словесности АН. СПб: Тип. Имп. Акад. наук, 1893. Т. 54. № 1. С. 1444.
85. Збірник” 1073 року (Ізборник” Святослава 1073 р.) / Пер. Ст. Бондаря, В.Литвинова, В. Яременка // Золоте слово: Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя ІХХV століть: У 2 кн. К.: Аконіт, 2002. Кн. І. С. 350370.
86. Яковенко Наталя. Паралельний світ: Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні ХVІХVІІ століть. К.: Критика, 2002. 416 с.
87. Каневська Л.В. Дуалізм релігійно-світоглядних уявлень українського козацтва // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. К., 2001. Т. ІІІ. Ч. 2. С. 217223.
88. Грушевський М. Історія України Руси: В 11 т., 12 кн. Т. 7. Козацькі часи до року 1625. К.: Наук. думка, 1995. 624 с.
89. Плохій С. Священне право повстання: Берестейська унія і релігійна легітимація Хмельниччини // Держава, суспільство і церква в Україні у ХVІІ ст. Львів: Вид-во ЛДУ, 1996. С. 113
90. Лотман Ю.М. О позиции честь слава” в светских текстах Киевского периода // ТЗС. Тарту: ТУИ, 1967. Вып. 3. С. 161166.
91. Старченко Н.К. Публічність як домінанта культурної традиції (Волинь другої половини ХVІ ст.) // Mediaevalia Ucrainica: ментальність та історія ідей. К.: Генеза, 1998. Т. 5. С. 6881.
92. Дунаєвська Л.Ф. Переднє слово // Івановська О.П. Звичаєве право в Україні. Етнотворчий аспект: Навч. посіб. К.: ТОВ УВПК Екс-об”, 2002. 264 с.
93. Яковенко Н.М. Підкоморські книги Правобережної України кінця ХVІ першої половини ХІІ ст. // Книга Київського підкоморського суду (15641644) / Підг. Г.В. Боряк, Т.Ю. Гірич та ін. К.: Наук. думка, 1991. 387 с.
94. Яковенко Н.М. Пародії і жарти в актових книгах Житомира та Луцька першої пол. ХVІІ ст. // УАЩ. К.: Бюлетень УДА, 1993. Вип. 1. 166 с.
95. Паславский І. Очерки народной мудрости // Киевская старина. К., 1884. Т. 9. № 6. С. 4752.
96. ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 173. Арк. 14111412.
97. Хинчевська-Геннель Т. Відомості народні української шляхти середини ХVІІ ст. // Проблеми культури і народної філософії епохи середньовіччя. Львів: Вид-во І.У., 1987. 687 с.
98. Коваленко К.В. З історії освіти Ніжинщини. К.: Знання, 1972. 39 с.
99. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1990. 804 с.
100. Лотман Ю., Успенский Б. О семиотическом механизме культуры // ТЗС. Вип. 5. Тарту, 1971. 247 с.
101. Розов В. Українські грамоти. Т. 1. ХІV ст. першої половини ХV ст. К.: АН УРСР, 1928. 251 с.
102. Саксонское Зерцало: Памятник, комментарии, исследования: Пер. / Отв. ред. В.М. Корецкий М.: Наука, 1985. 271 с.
103. Поліщук В. Свідки у русько-литовському праві до судово-адміністративної реформи 15641566 рр. // Молода нація: Альманах. К.: Смолоскип, 2000. С. 5861.
104. Пам’ятки української мови. Приватні листи ХVІІІ ст. / Підг. видання В.А. Передрієнко. К.: Наукова думка, 1987. 172 с.
105. Первый Литовский Статут. Ч. 2. Факсимиле Дзялиньского, Лаврентьевского и Ольшевского списков / Подг. С. Лазутка, Э. Гудавичюс. Вильнюс: Намялюс, 1985. 317 с.
106. Торгівля на Україні. ХVІ середина ХІІ ст. Волинь і Наддніпрянщина: Зб. док. / Упор. В.М. Кравченко, Н.М. Яковенко. К.: Наукова думка, 1990. 404 с.
107. ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 24. Арк. 632.
108. Харчук Є.С. Морально-психологические установки украинского общества середины ХІV века // Культурное наследие духовной жизни народа. М.: Наука, 1987. 212 с.
109. Развитие русского права в ХІV первой половине ХVІІ в. / Отв. ред. В.С. Нерсесянц. М.: Наука, 1986. 286 с.
110. Антоній Радивиловський. Казуси // Крекотень В.І. Оповідання Антонія Радивиловського. К.: Наук. думка, 1983. С. 208295.
111. Галятовський Іоаникій. Ключ розуміння / Підг. вид. І.П. Чепіга. К.: Наук. думка, 1985. 443 с.
112. Архив Юго-западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов. К., 1858. Т. 1. Ч. ІІ. С. 1930.
113. Гуревич А.Я. Проблемы средневековой народной культуры. М.: Искусство, 1981. 359 с.
114. Сергеевич В. Лекции и исследования по древней истории русского права. 4-е изд. СПб: Тип. В. Азарянских, 1910. 283 с.
115. Свердлов М.Б. От закона Русского к Русской Правде. М.: Юридическая литература, 1988. 126 с.
116. Циппеліус Р. Філософія права: Пер. з нім. / Під ред. Є.М. Причепія. К.: Тандем, 2000. 300 с.
117. Ничик В.М. Образ идеального властителя в сочинениях Петра Могилы // Человек и история в средневековой философской мысли русского, украинского и белорусского народов: Сб. науч. тр. К.: Изд-во КГУ, 1987. С. 122131.
118. Архив Юго-западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов. К., 1858. Т.1. Ч. ІІІ. С. 157, 239.
119. Архив Юго-западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов. К., 1858. Т.1 Ч. І. С. 230, 314.
120. Гендриков В.Б. Понятие чести у Монлюка и Монтеня (К вопросу о самосознании французского дворянства в ХVІ в.) // Средние века. М.: Наука, 1989. Вып. 52. С. 233244.
121. ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 5. Арк. 15 зв.
122.