УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ ПОДАТКОВОЮ СЛУЖБОЮ В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Краткое описание

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ ПОДАТКОВОЮ СЛУЖБОЮ В УКРАЇНІ 14
1.1. Державна податкова служба як об’єкт
державного управління ………………………………………………..14
1.2. Сутність, особливості та функції управління
державною податковою службою 27
1.3. Система управління державною податковою службою 47
1.4. Інформаційне забезпечення управління державною
податковою службою 61
Висновки до розділу 1 68
РОЗДІЛ 2 ФУНКЦІОНАЛЬНО-ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ 74
2.1. Призначення, завдання та функції державної податкової служби 74
2.2. Організаційна структура державної податкової служби 93
Висновки до розділу 2 111
РОЗДІЛ З ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ 116
3.1. Сутність і структура правового статусу
державної податкової служби 105
3.2 Обов”язки державної податкової служби……………………… 124
3.3. Права державної податкової служби 131
3.4. Відповідальність державної податкової служби 147
3.5. Правовий статус податкової міліції як особливого структурного підрозділу податкової служби 160
Висновки до розділу З 181
РОЗДІЛ 4 ФОРМИ ТА МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ В ДЕРЖАВНІЙ ПОДАТКОВІЙ СЛУЖБІ 187
4.1. Поняття та види правових актів управління державної податкової служби 187
4.2. Особливості розробки, прийняття та виконання правових актів управління в державній податковій службі 201
4.3. Організаційні форми управління в державній податковій службі 219
4.4. Методи управління в державній податковій службі 233
Висновки до розділу 4 244
РОЗДІЛ 5 УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ В ДЕРЖАВНІЙ
ПОДАТКОВІЙ СЛУЖБІ 251
5.1. Поняття та структура персоналу
державної податкової служби 251
5.2. Державно-службові відносини в державній
податковій службі 264
5.3. Соціально-правовий захист персоналу державної
податкової служби 290
5.4. Дисципліна та відповідальність службовців державної
податкової служби 309
Висновки до розділу 5 322
РОЗДІЛ 6 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ
ДЕРЖАВНОЮ ПОДАТКОВОЮ СЛУЖБОЮ 328
6.1. Розвиток функцій, організаційних структур та форм управління державною податковою службою в процесі її модернізації 328
6.2. Поліпшення роботи з персоналом органів державної
податкової служби як засіб удосконалення її діяльності 350
6.3. Зарубіжний досвід управління податковими органами та можливості його використання в Україні 362
Висновки до розділу 6 380
ВИСНОВКИ 385
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 393
ДОДАТКИ 442

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Шлях до Європейського співтовариства, який обрала і поступово реалізує Україна, пролягає через створення ринкової економіки, суттєве підвищення рівня життя народу, прийняття законів, що відповідали б міжнародним стандартам, формування державного апарату, який забезпечував би належну реалізацію державної політики у різних сферах. За таких умов особливого значення набуває здійснення сучасної податкової політики, яка має забезпечити належний соціально економічний розвиток країни. Провідне місце в системі державних інститутів здійснення цієї політики займають органи державної податкової служби, які несуть основний тягар виконання державно-управлінських функцій у сфері оподаткування. Так, надходження по закріплених за державною податковою службою України платежах у 2006 році до Зведеного бюджету України склали 96,1 млрд. грн. В місцеві бюджети зібрано 31,5 млрд. грн., що на 6,9 млрд. грн. більше, чим за попередній рік. Отже, забезпечення належного рівня здійснення державного управління у зазначеній сфері нерозривно пов’язано із рівнем виконання своїх завдань та функцій самою податковою службою, тобто воно значною мірою залежить від того, наскільки відповідає сучасним вимогам управління цією державною структурою. В умовах поглиблення ринкових перетворень змінюються не тільки принципи взаємодії суб’єктів господарської діяльності, але й увесь комплекс господарчих, економічних відносин. Ось чому ситуація, що склалася, потребує реформування податкової системи в цілому, в тому числі податкових органів, перетворення державної податкової служби в ефективну службу нового зразка, яка посилить віру суспільства і приватного бізнесу у прозорість, об’єктивність, надійність та доброчесність державної податкової служби. Останнім часом постала також проблема підпорядкування державної податкової служби, визначення її місця в системі органів виконавчої влади, а також системи та статусу її підрозділів, насамперед податкової міліції. За таких умов виникає потреба у виробленні теорії управління державною податковою службою, глибокому науковому дослідженні організаційно-правових засад управління державною податковою службою в Україні. Аналіз методичних засад управління зазначеною службою, визначення функціонально-організаційної структури податкової служби в Україні, сутності та змісту її правового статусу, характеристика форм і методів управління в державній податковій службі, системи управління персоналом в цій службі, визначення шляхів удосконалення управління нею мають не тільки теоретичне, а й велике практичне значення. В юридичній літературі загальним проблемам державного управління приділяється загалом достатня увага, в ній аналізуються проблеми становлення і розвитку державного управління, визначаються його сутність і система, засоби адміністративно-правового регулювання, особливості здійснення в окремих сферах і галузях, перспективи його удосконалення тощо. Разом з тим недостатньо дослідженими залишаються питання управління такою важливою державною структурою як державна податкова служба. Можна назвати лише окремі праці, зокрема В.Т. Білоуса, О.П. Дзісяка, В. І. Полюховича, Т.В. Сараскіної та ін., присвячені зазначеним проблемам. Як результат єдина теорія управління державною податковою службою до нашого часу відсутня, незважаючи на її необхідність для науки практики. Таким чином, необхідність поглиблення ринкових перетворень, формування сучасної податкової політики, що викликає потребу в модернізації державної податкової служби, перетворенні її в ефективну службу нового зразка, обумовлює актуальність глибокого і всебічного дослідження організаційно-правових аспектів управління державною податковою службою в Україні.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямовано на реалізацію положень Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р., Стратегічного плану розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 7 квітня 2003 № 160, воно виконано відповідно до Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень в системі Державної податкової адміністрації України, Плану наукових досліджень Київського Міжнародного університету на 2005 2008 рр., схвалених Вченою Радою університету (протокол № 3).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на базі комплексного аналізу теоретичних, організаційних і правових засад здійснення управління державною податковою службою в Україні виробити теорію управління цією службою, визначити шляхи його удосконалення.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
— визначити методологічні засади управління державною податковою службою в Україні, з’ясувати сутність, особливості, функції та систему управління нею;
з’ясувати функціонально-організаційну структуру державної податкової служби, її місце в системі органів державної влади;
— визначити сутність та структуру правового статусу державної податкової служби, охарактеризувати його окремі елементи;

— з’ясувати специфіку правового статусу податкової міліції як особливого структурного підрозділу державної податкової служби, визначити її поняття, завдання, структуру, повноваження та основні напрямки діяльності;
— охарактеризувати форми управління в державній податковій службі, зокрема, правові акти управління зазначеної служби, надання управлінських (адміністративних) послуг, а також організаційні форми управління, які використовуються в управлінні нею;
— з’ясувати особливості розробки, прийняття та виконання правових актів управління в державній податковій службі;
— визначити систему та зміст методів управління в державній податковій службі;
— з’ясувати особливості та зміст управління персоналом в державній податковій службі, зокрема, поняття та структуру цього персоналу, види державно-службових відносин в податковій службі, систему соціально-правового захисту та відповідальності її службовців;
— виробити рекомендації щодо удосконалення управління державною податковою службою в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері функціонування державної податкової служби в Україні.
Предмет дослідження становлять організаційно-правові питання управління державною податковою службою в Україні, зокрема, методологічні засади управління зазначеною службою, функціонально-організаційна структура податкової служби в Україні, її правовий статус, форми і методи управління в державній податковій службі, система управління персоналом в цій службі, шляхи удосконалення управління нею.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити комплексний аналіз організаційно-правових засад управління державною податковою службою в Україні. В роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність і особливості управління державною податковою службою (розділ 1). Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для визначення системи управління державною податковою службою, її функціонально-організаційної структури, видів її обов’язків, прав та відповідальності, системи форм і методів управління нею, видів службовців державної податкової служби (розділи 2, 3, 4, 5), за допомогою документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного методів визначався зміст управління державною податковою службою (розділи 3, 4, 5). Статистичний, порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний методи використовувались для визначення шляхів удосконалення управління державною податковою службою (розділ 6).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців в галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, в тому числі зарубіжних вчених, зокрема: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, М. І. Ануфрієва, Г.В. Атаманчука, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, В.М. Гаращука, І. П. Голосніченка, Є. В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Є. Б. Кубка, М.П. Кучерявенка, В.Я. Малиновського, Н.П. Матюхіної, О.В. Негодченка, Н.Р. Нижник, В.П. Пєткова, В.Ф. Опришка, О. І. Остапенка, І. М. Пахомова, О.П. Рябченко, А.О. Селіванова, В.Ф. Сіренка, О.Ф. Скакун, Ю.М. Старилова, М.М. Тищенка, В.В. Цвєткова, В.К. Шкарупи, О.Н. Ярмиша та ін. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають організаційно-правові засади управління державною податковою службою в Україні. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо управління податковими органами може бути використано в Україні. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів державної податкової служби, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали. Використано також особистий досвід роботи дисертанта на керівних посадах в органах державної податкової служби.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової теорії управління дослідити проблеми управління державною податковою службою в Україні і сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. В результаті проведеного дослідження вироблено теорію управління державною податковою службою в Україні, сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
— вперше сформульовано визначення предмету теорії державного управління податковою службою;
— подальший розвиток одержало визначення методологічних засад управління державною податковою службою в Україні, охарактеризовано цю службу як об’єкт державного управління, з’ясовано сутність, особливості, функції та систему управління нею;
— вперше здійснено періодизацію процесу формування державної податкової служби України.
— удосконалено характеристику функціонально-організаційної структури державної податкової служби шляхом аналізу призначення, завдань, функцій і структурної побудови податкової служби та її складових — Державної податкової адміністрації України, державних податкових адміністрацій обласного рівня та державних податкових інспекцій;
— обґрунтовано висновок про доцільність функціонування Державної податкової адміністрації України як самостійного органу виконавчої влади зі спеціальним статусом при необхідності подальшої модернізації системи територіальних органів державної податкової служби;
— отримало подальший розвиток визначення правового статусу державної податкової служби, зокрема, його сутності та структури, обов’язків державної податкової служби, її прав та відповідальності;
— обґрунтовано висновок про те, що у відповідальності державної податкової служби необхідно виділяти два її відносно самостійні види — відповідальність органу податкової служби як юридичної особи і відповідальність конкретних посадових осіб зазначених органів, а також про недостатню розробленість концептуальних та законодавчих засобів забезпечення юридичної відповідальності органів державної податкової служби;
— визначені особливості правового статусу податкової міліції як особливого структурного підрозділу державної податкової служби, визначено її поняття, завдання, структуру, повноваження та основні напрямки діяльності, обґрунтовано висновок про доцільність залишення податкової міліції в системі державної податкової служби;
— вперше здійснено комплексну характеристику форм управління в державній податковій службі, з’ясовано поняття та види правових актів управління зазначеної служби, особливості їх розробки, прийняття та виконання, надання управлінських (адміністративних) послуг платникам податків, а також організаційні форми управління, які використовуються в податковій службі;
— подальший розвиток одержало визначення процедур розробки, прийняття та виконання правових актів управління державної податкової служби, зокрема, виділено ряд стадій, ознак, а також принципів, якими мають керуватися суб’єкти в процесі роботи над створенням правових норм та їх виконанням;
— удосконалено визначення системи та змісту методів управління в державній податковій службі; здійснено і обґрунтовано класифікацію методів управління в державній податковій службі за різними критеріями;
— дістав подальший розвиток аналіз особливостей управління персоналом в державній податковій службі, зокрема, поняття та структури цього персоналу, поняття та видів державно-службових відносин в податковій службі, системи заходів соціально-правового захисту персоналу, а також забезпечення дисципліни і відповідальності службовців державної податкової служби;
— вперше сформульовано ряд пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад і практики управління державною податковою службою, в тому числі щодо уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів, зокрема, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Положення про Державну податкову адміністрацію України та ін.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
— у науково-дослідній сфері ці результати, які в сукупності становлять теорію управління державною податковою службою в Україні, можуть бути основою для подальшої розробки проблем теорії управління;
— у сфері правотворчості — висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів, зокрема, законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про державну службу», КпАП України, проектів Адміністративно-процедурного кодексу та Кодексу про адміністративні проступки тощо, що буде сприяти удосконаленню правових засад управління державною податковою службою;
— у правозастосуванні використання одержаних результатів дозволить поліпшити управлінську діяльність в державній податковій службі;
у навчальному процесі — матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Податкове право», «Адміністративне право», «Державне будівництво», вони уже використовуються під час проведення занять із зазначених дисциплін в Київському міжнародному університеті, Харківському національному політехнічному університеті «ХПІ», Національній академії податкової служби, враховано також у навчально методичних розробках, підготовлених автором та за його участю;
— у правовиховній сфері — положення і висновки дисертації може бути використано в роботі щодо підвищення рівня правової культури населення та працівників державної податкової служби.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень теорії управління та науки адміністративного права, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано підручник «Адміністративне право України», монографії «Иностранные инвестиции в экономике Украины», «Противодействие преступности: теория, практика, проблеми» та «Зарубежная криминология: история и современность». В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на близько десяти міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, «круглих столах», таких, зокрема, як «Права людини: міжнародні стандарти і практика їх застосування в Україні» (Харків, 1997); «Актуальні проблеми роботи з персоналом органів внутрішніх справ» (Харків, 1999); «Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов’язків» (Харків, 2000); «Правові, економічні та соціальні проблеми боротьби з корупцією в Харківському регіоні» (Харків, 2000); «Правові проблеми реформування регіональної влади» (Харків, 2002); «Проблеми організації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах адміністративної реформи» (Львів, 2003); «Адміністративне право в контексті європейського вибору України» (Київ, 2004); «Організаційно-правові засади діяльності місцевої міліції та її взаємодія з населенням» (Харків, 2004). Одержані результати дослідження дисертант апробував також під час здійснення керівництва державною податковою адміністрацією у Харківській області.
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в трьох індивідуальних монографіях: «Управління державною податковою службою в Україні: організаційно-правові аспекти» (Харків: Вид-во Нац. ун¬ту внутр. справ, 2004), «Організаційно-правовий статус податкової міліції України» (Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004), «Державна податкова служба в Україні: система, правовий статус, модернізація» (Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004); підручниках «Адміністративна діяльність міліції / За заг. ред. О.М. Бандурки. — Харків, 2004» (дисертантом розроблено главу 15), «Адміністративне право України / 14 За заг. ред. О.М. Бандурки. — Харків, 2004» (дисертантом розроблено розділи 5 (у співавторстві), 8 (у співавторстві), 9), 30 наукових статтях в наукових журналах та збірниках наукових праць, а також тезах доповідей і наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми — визначення сутності управління державною податковою службою, функціонально-організаційної структури цієї служби в Україні, сутності та змісту її правового статусу, характеристика форм і методів управління в державній податковій службі, системи управління персоналом в цій службі та визначення шляхів удосконалення управління нею. Основним завданням дослідження було вироблення на базі комплексного аналізу теоретичних, організаційних і правових засад здійснення управління державною податковою службою в Україні теорії управління цією службою, визначення шляхів його удосконалення. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Предметом теорії державного управління податковою службою України є загальні закономірності виникнення, функціонування і розвитку державного управління даною службою, його сутність, особливості суб’єктів та об’єктів цього виду діяльності у вказаній сфері.
Визначаючи методологічні засади управління державною податковою службою, зроблено висновок, що стратегічною метою податкової політики на сучасному етапі є створення в Україні стабільної і ефективної податкової системи, яка б забезпечила достатній обсяг надходжень платежів до бюджетів усіх рівнів, ефективне функціонування економіки держави, справедливий підхід до оподаткування всіх категорій платників податків, а також створення умов для подальшої інтеграції України у світове співтовариство. Важливе місце у здійсненні цієї політики займають органи державної податкової служби, які забезпечують фінансовий інтерес держави у сфері сплати податків та інших обов’язкових платежів.
Оскільки управління державною податковою службою є явищем системним, включає ряд елементів, тісно взаємопов’язаних між собою, охарактеризовано систему цього управління, яку утворюють суб’єкти, якими є як зовнішні владні структури (Верховна Рада України, Президент і Кабінет Міністрів України), так і, головним чином, вищестоящі органи і посадові особи самої податкової служби щодо нижчестоящих органів і службовців; об’єкти — це податкова служба в цілому та її окремі структурні елементи — органи, підрозділи, окремі працівники; зміст управління, який виявляється у взаємозв’язках суб’єктів і об’єктів.
Характеризуючи функціонально-організаційну структуру державної податкової служби, під якою розуміється сукупність завдань та функцій, що характеризують її соціальне призначення, і система органів цієї служби центрального, обласного та районного (міського) рівня, на які покладається практичне здійснення цих завдань і функцій, з’ясовано, що ця служба становить складну систему, до складу якої входить значна кількість органів та підрозділів. Очолює систему цих органів Державна податкова адміністрація України — центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, яка забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики. В той же час Державна податкова адміністрації України здійснює управління місцевими (територіальними) органами державної податкової служби — державними податковими адміністраціями та державними податковими інспекціями. Дисертант вважає доцільним і в майбутньому функціонування Державної податкової адміністрації України як самостійного органу виконавчої влади зі спеціальним статусом при необхідності подальшої модернізації системи територіальних органів державної податкової служби.
З’ясування питання про сутність та структуру правового статусу державної податкової служби дозволило на рівні науково-теоретичних узагальнень більш повно визначити особливості її побудови та функціонування. Серцевину правового статусу будь-якого податкового органу утворюють такі структурні елементи як призначення, завдання, функції, конкретні владні повноваження і відповідальність. Обов’язки державної податкової служби визначаються найважливішою складовою її правового статусу. В процесі нормотворчої діяльності саме з їх закріплення розпочинається формування даної юридичної конструкції, оскільки обов’язки державної податкової служби є первинними щодо прав, останні спрямовані на забезпечення їх реалізації. На сьогодні обов’язки державної податкової служби України визначено у численних нормативних актах різної юридичної сили, що створює певні складнощі у їх встановлені та здійсненні. Права податкової служби становлять елемент її компетенції, яка виражає юридичні можливості, ті юридичні засоби, якими наділений орган для здійснення своєї діяльності, і тим самим має важливе значення для конкретного визначення його правового положення у державному апараті. Щодо відповідальності органів державної податкової служби зроблено висновок про два її відносно самостійні види. У першу чергу йдеться про відповідальність органу податкової служби як юридичної особи, а по-друге, — про відповідальність конкретних працівників зазначених органів, оскільки діяльність юридичної особи, яка є певною мірою юридичною фікцією, проявляється саме через дії (бездіяльність) фізичних осіб, які перебувають з нею у трудових або службових відносинах. Перший вид відповідальності за своїми властивостями може мати характер цивільно-правової або фінансової відповідальності.
Статус податкової міліції розглянуто окремо від статусу решти підрозділів податкової служби. Податкову міліцію визначено як структурний підрозділ податкової служби України, покликаний здійснювати правоохоронні функції у сфері боротьби з податковими правопорушеннями. Зважаючи на зарубіжний досвід, потреби оперативного реагування на факти вчинення податкових правопорушень, доцільно, на думку дисертанта, і надалі залишити податкову міліцію в системі державної податкової служби.
Вперше здійснено комплексну характеристику форм управління в державній податковій службі. Під формою управління в державній податковій службі розуміються визначені у нормативно-правових актах способи зовнішнього оформлення впливу суб’єкта управління на об’єкт управління, за допомогою яких досягаються цілі управління. Основною правовою формою управління в державній податковій службі визнаються правові акти управління, які широко використовується в усьому процесі управління. Основним видом правових актів управління державної податкової служби України є наказ, який може мати нормативний або ненормативний (індивідуальний) характер. Організаційні форми управління в державній податковій службі, на відміну від правових, використовуються систематично, постійно і спрямовані на забезпечення чіткої і ефективної роботи об’єктів управління. їх застосування не породжує, не змінює і не припиняє внутрішніх адміністративно-правових відносин в органах податкової служби, з чого випливає їх підпорядкована роль в процесі здійснення управління.
Подальший розвиток одержав аналіз особливостей розробки, прийняття та виконання правових актів управління державної податкової служби, зокрема, виділено ряд ознак, а також принципів, якими мають керуватися суб’єкти в процесі роботи над створенням правових норм та їх виконанням. У правотворчій процедурі в державній податковій службі виділено кілька основних стадій — стадію підготовки правового акта управління, стадію прийняття акта управління та стадію доведення прийнятого рішення до виконавців. Кожна із цих стадій складається із ряду конкретних операцій, дій, які мають свої особливості. У стадії виконання правових актів виділено такі елементи: підбір та розстановка виконавців; забезпечення діяльності працівників податкової служби щодо виконання акта управління; контроль виконання; підбиття підсумків виконання. Проаналізовано також основні засади виконання зазначених актів, до яких віднесено принципи послідовності, комплексності, системності, загальності.
В якості нової форми державного управління, що має якнайширше використовуватися у сфері оподаткування, є надання підрозділами державної податкової служби управлінських адміністративних послуг приватним особам – суб’єктам оподаткування, серед яких роз’яснення законодавчих актів з питань оподаткування, видача ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, видача ідентифікаційних номерів і кодів платників податків.
Достатньо важливим нині постає питання якості надання управлінських (адміністративних) послуг ДПС. Загальні критерії оцінки якості надання адміністративних послуг почали розроблятися, однак проблема дослідження якості управлінських (адміністративних) послуг ДПС залишається не вирішеною, є лише окремі публікації, присвячені наданню адміністративних послуг, але в них звертається увага на загальні критерії оцінювання якості цих послуг. У зв’язку з цим є нагальна потреба вже зараз зосередити увагу саме на дослідженні проблем якості надання управлінських (адміністративних) послуг органами ДПС і запровадження результатів такого дослідження в практику податкової служби.
Визначаючи систему та зміст методів управління в державній податковій службі, встановлено, що в ньому використовуються загальні методи соціального управління з урахуванням специфіки діяльності податкових органів. Методи управління державною податковою службою охоплюють способи, прийоми, дії осіб, залучених у процеси державного управління, пов’язані з підготовкою і реалізацією управлінських рішень, а також здійсненням правової і організаційної державно-управлінської діяльності. Здійснено класифікацію методів управління в державній податковій службі за різними критеріями на загальні і спеціальні, на методи підготовки, прийняття, організації і контролю за виконанням управлінських рішень, на економічні, адміністративні, соціально-психологічні і правові.
Запропоновано застосування методу дерегулювання в діяльності підрозділів державної податкової служби з метою протистояння використання її як елементу адміністративного ресурсу в політичній боротьбі за владу.
Оскільки результати діяльності державної податкової служби України перебувають у прямій залежності від забезпечення високої якості її кадрового потенціалу, в дисертації дістав подальший розвиток аналіз особливостей управління персоналом в цій службі. Єдина за своєю суттю державна служба в органах податкової служби поділена на два відносно самостійні підвиди — спеціалізовану цивільну службу та мілітаризовану службу. Детально проаналізовано державно-службові відносини в державній податковій службі, проблеми оцінки ефективності діяльності конкретних службовців, їх професіоналізму та компетентності, зміцнення службової дисципліни, юридичної відповідальності працівників податкової служби.
Відзначається особливе значення в інституті проходження державної служби в податкових органах оцінки ефективності діяльності конкретних службовців. Визначення придатності конкретних осіб тій чи іншій посаді здійснюється протягом всього часу перебування її на державній службі — від зарахування на посаду до звільнення з неї. Цьому сприяють визначені чинним законодавством процедури прийняття на державну службу, періодичні атестації службовців та щорічна оцінка виконання ними покладених на них обов’язків.
Важливим і неодмінним напрямком роботи з персоналом державної податкової служби названо зміцнення службової дисципліни, яка є особливим видом державної дисципліни. Вимоги дисципліни утворюються з прав, обов’язків та обмежень, які встановлюються щодо державних службовців органів податкової служби і які можуть висуватися або до особистих якостей державних службовців, або до їх професійної діяльності. Виконання чи невиконання кожної з вимог дисципліни тягне за собою певні наслідки, або, інакше кажучи, притягнення працівника податкової служби до того або іншого виду юридичної відповідальності, яка розглядається як важливий засіб забезпечення службової дисципліни. Відповідальність виявляється у застосуванні до державного службовця різних стягнень і покарань за допущення правопорушень та дій, які юридично визнаються забороненими і шкідливими.
Зважаючи на те, що управління як соціальне явище має потребу в організації, забезпеченні і постійному удосконаленні, сформульовано ряд конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на поліпшення теоретико-правових засад і практики управління державною податковою службою. Основні з них стосуються питань модернізації державної податкової служби, в результаті якої передбачається створити систему, яка гарантуватиме компетентне, неупереджене адміністрування податків, заохочуватиме їх добровільну сплату і сприятиме розвитку приватного підприємництва завдяки розширенню бази оподаткування і зменшенню податкового навантаження. Державну податкову службу України має бути перетворено в ефективну службу нового зразка, яка посилить віру громадськості і приватного бізнесу у її надійність, дієвість, професійність і доброчесність. Серед завдань модернізації державної податкової служби, крім іншого, пропонується особливу увагу приділити розвитку форм та методів діяльності її органів. В діяльності суб’єктів управління державною податковою службою України почали використовуватися нові форми управління, спрямовані на створення таких правових механізмів при вирішенні управлінських завдань, реалізація яких досягається шляхом застосування договірних інструментів, що можна визнати початком шляху демократизації управлінської діяльності.
Резюмується, що стратегічні завдання модернізації державної податкової служби України неможливо вирішити без нової кадрової політики, основна мета якої полягає у створенні організаційно-правових, соціальних, виховних, психологічних, матеріально-технічних, фінансових, економічних та інших передумов для формування високопрофесійного персоналу органів цієї служби, здатного ефективно, на високому рівні вирішувати її завдання в новому тисячолітті. У зв’язку з цим постає завдання переходу до системного і комплексного управління персоналом.
Звертається увага на те, що в розвинених країнах світу сфера оподаткування та податкові органи є одними із стрижневих основ їх економічних систем. Вони є досить складними, враховуючи, з одного боку, кількість платників податків і кількість видів податків та зборів, а з іншого — кількість засобів правового регулювання. Податкові системи різних країн світу об’єктивно обумовлені ментальністю та загальним розвитком правової культури кожної країни. Тому для подальшого розвитку податкової системи України можна було б використати досягнення тих країн, правові системи яких є подібними до неї.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Конституція України / Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст.141.
2 .Про державну податкову службу в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 6. — Ст. 37.
3. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 10. — Ст. 44.
4. Про систему оподаткування: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 39. — Ст. 509.
5.Про інформацію: Закон України //Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.
6. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 47. — Ст. 257.
7. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. — Ст. 490.
8. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40 44. — Ст. 356.
9. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1984. — додаток до № 51. — Ст. 1122.
10. Кримінально-процесуальний кодекс України Відомості Верховної Ради України. — 1961. — № 2. — Ст. 15.
11. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1971. — Додаток до № 50. — Ст. 375.
12. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 35. — Ст. 358.
13. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 р. Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 1. — Ст. 1.
14. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 4. — Ст. 20.
15. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 27. — Ст. 382.
16. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України від 4 березня 1998р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 35. — Ст. 236.
17. Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 11. — Ст. 50.
18. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 4. — Ст. 28.
19.Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 37. — Ст. 308.
20. Про державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів: Закон України від 22 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — №2. — Ст. 10.
21. Про внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з утворенням податкової міліції: Закон України від 5 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 26. — Ст.149.
22. Про податок на додану вартість: Декрет Кабінету Міністрів № 14 92вщ від 26 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 10. — Ст. 78.
23. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів № 15 93 від 11 січня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №17. — Ст.184.
24. Про оплату праці: Декрет Кабінету Міністрів № 23 92 від 31 грудня 1992 p. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № П. — Ст. 93.
25. Про пенсійне забезпечення: Закон України від 5 листопаду 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 3. — Ст. 10.
26. Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб: Закон України від 9 квітня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 29. — Ст. 399.
27. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон України від 22 жовтня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 45. — Ст. 425.
28. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 5. — Ст. 190.
29. Про колективні договори і угоди: Закон України від 1 липня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 36. — Ст. 361.
30. Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист Закон України від 24 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 40 41. — Ст. 249.
31. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 34. — Ст. 266.
32. Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про банки і банківську діяльність»: Декрет Кабінету Міністрів № 38 93 від 11 січня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 24. — Ст. 184.
33. Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій: Декрет Кабінету Міністрів № 48 93 від 11 січня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 27. — Ст. 290.
34. Про Єдиний митний тариф України: Декрет Кабінету Міністрів № 4 93 від 11 січня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 12. — Ст. 107.
35. Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт і послуг): Декрет Кабінету Міністрів № 6 93 від 11 січня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 12. — Ст. 109.
36. Про затвердження Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 29 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 45. — Ст. 599.
37. Про заходи щодо реформування податкової політики: Указ Президента України від 31 липня 1996 року № 621/96 // Урядовий кур’єр. — 1996. — 6 серпня.
38. Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. — 1999. — № 50. — Ст. 2434.
39. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента від 15 грудня 1999 р // Офіційний вісник України. — 1999. — № 50. — Ст. 2435.
40. Загальне положення про міністерство, інший центральний орган виконавчої влади України: Затверджене Указом Президента України від 12 березня 1996 р. № 179 // Урядовий кур’єр. — 1996. — № 58 59.
41. Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій: Указ Президента України від 22 серпня 1996 року №760/96 // Урядовий кур’єр. — 1996. — 29 серпня.
42. Положення про Державну податкову адміністрацію України: Затверджено Указом Президента України від 13 липня 2000 р. № 886 //Офіційний вісник України. — 2000. — № 29. — Ст. 1200.
43. Про затвердження Стратегії реформування системи державної служби в Україні: Указ Президента України від 14 квітня 2000 р. № 599 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 16. — Ст. 665.
44. Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу: Указ Президента України від 24 квітня 2003 року № 370 // Офіційний вісник України. — 2003. — № 18 19. — Ст. 812.
45. Про заходи щодо забезпечення житлом службових осіб митних органів та осіб начальницького складу податкової міліції: Указ Президента України від 26 березня 2001 року № 202 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 13. — Ст. 530.
46. Про посилення соціального захисту працівників органів державної податкової служби: Указ Президента України від 20 червня 2002 року № 575 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 26. — Ст. 1229.
47. Про посилення соціального захисту осіб начальницького складу податкової міліції органів державної податкової служби: Указ Президента України від 22 березня 2002 року № 288.
48. Про затвердження тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. № 915 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 24. — Ст. 994.
49. Питання державної податкової служби в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1992 р. № 559 // Збірник постанов Кабінету Міністрів України. — 1992. — № 12.
50. Про вдосконалення діяльності державної податкової служби та зміцнення її матеріально-технічної бази: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 липня 1993 року № 570 //Збірник постанов Кабінету Міністрів України. — 1993. — № 3.
51. Про затвердження Порядку нарахування штрафів за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 р. № 127 // Урядовий кур’єр. — 2004. — № 31.
52. Про утворення Державної служби боротьби з економічною злочинністю: Постанова Кабінету Міністрів України // Зібрання Постанов Уряду України. — 1994. — № 2. — Ст. 30.
53. Про колегію Державної податкової адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2002 р. № 1404 // Офіційний вісник 45. України. — 2002. — № 39. — Ст. 1808.
54. Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1922 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 1 2. — Ч. 1. — Ст. 27.
55. Про забезпечення діяльності Державної податкової адміністрації України: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1996 р. № 1385 // Державний вісник України. — 1996. — № 11 12. — Ст. 731.
56. Про Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1995 р. № 690 // Зібрання постанов Уряду України. — 1996. — № 1. — Ст. 20.
57. Про затвердження Загального положення про колегію центрального органу виконавчої влади і місцевої державної адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України від від 2 жовтня 2003 р. № 1569 // Офіційний вісник України. — 2003. — № 40. — Ст. 2107.
58. Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги: Постанова Кабінету Міністрів України від 30.10. 1998 р. № 1716 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 44. — Ст. 1623.
59. Про затвердження Порядку та умов обов’язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 червня 1994 р. № 349 // Зібрання постанов Уряду України. — 1994. — № 9. — Ст. 232.
60. Про формений одяг посадових осіб органів державної податкової служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1993 р. № 1022.
61. Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. № 426 // Офіційний вісник України. — 2003. — № 14. — Ст. 625.
62. Про зміцнення матеріально-технічної бази та забезпечення соціальних потреб працівників органів державної податкової служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 р. № 1294.
63. Про затвердження Положення про порядок і умови державного обов’язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 червня 1991 №59 // Збірник Постанов України. — 1992. — № 12. — Ст. 285.
64. Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 // Збірник Постанов України. — 1992. — № 7. — Ст. 182.
65. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР: Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №Ц4 // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. — К., 1993. — 583 с
66. Про затвердження Положення про спеціальні звання посадових осіб органів податкової служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1999 р. № 258 //Офіційний вісник України. — 1999. — № 8. — Ст. 298.
67. Про затвердження Положення про ранги державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 червня 1996 р. № 658 // Збірник постанов Уряду України. — 1996. — №4. — Ст. 170.
68. Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 р. № 503 // Офіційний вісник України. — 1997. — № 38.
69. Стратегічний план розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року: Затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 7 квітня 2003 № 160.
70. Концепція вдосконалення організаційної структури державної податкової служби України: Затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 15 вересня 2003 № 431.
71. Концепція створення центру обробки документів: Затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 23 вересня 2003 № 444.
72. Концепція управління персоналом державної податкової служби України на 2002 2010 pp.: Затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 23 вересня 2003 № 445.
73. Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби: Затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 р. № 29.
74. Про зміни в організаційній структурі ДПА України: Наказ Державної податкової адміністрації України від 12 березня 2003 р. № 112.
75. Про організаційну структуру органів державної податкової служби: Наказ Державної податкової адміністрації України від 16 липня 2003 р. № 355.
76. Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків: Наказ Державної податкової адміністрації України № 80 від 19 лютого 1998 р.
77. Про затвердження Порядку застосування податкового компромісу органами державної податкової служби в межах адміністративної апеляційної процедури: Наказ Державної податкової адміністрації України №182 від 26.04. 2001 р // Офіційний вісник України. — 2001. — 69. №22. — Ст. 1007.
78. Про вдосконалення роботи зі зверненнями громадян в державній податковій системі України: Наказ Державної податкової адміністрації України від 24 вересня 2002 р.
79. Про впорядкування міжнародного співробітництва податкової міліції України з компетентними органами іноземних держав: Наказ ДПА України від 22 грудня 1998 року.
80. Про затвердження Положення про Колегію Державної податкової адміністрації України: Наказ Державної податкової адміністрації України від 24 лютого 2004 р.
81. Про затвердження нової редакції Типового положення про колегію державної податкової адміністрації в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі та Типового регламенту організації засідань колегії державної податкової адміністрації в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: Наказ Державної податкової адміністрації України від 2 квітня 2004 р.
82. Про проведення атестації працівників державної податкової служби України: Наказ Державної податкової адміністрації України від 02.07.2001 р.
83. Про проведення щорічної оцінки працівників державної податкової служби України: Наказ Державної податкової адміністрації України від 10 грудня 2003 р.
84. Про затвердження Положення про управління по боротьбі з корупцією та безпеки в органах державної податкової служби ДПА України, відділи по боротьбі з корупцією та безпеки в органах державної податкової служби ДПА в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: Наказ Державної податкової адміністрації України від 16 травня 2003 р.
85. Про затвердження деяких нормативних актів з питань приймання, реєстрації, обліку і розгляду в підрозділах податкової міліції заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини: Наказ Державної податкової адміністрації України від 24 червня 1998 р.
86. Про порядок застосування та права посадових осіб податкової міліції ДПА України, заохочень та накладення дисциплінарних стягнень стосовно підлеглого особового складу: Наказ Державної податкової адміністрації України від 02 липня 1998 р.
87. Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії Прикордонних військ України і податкової міліції Державної податкової адміністрації України: Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Державної податкової адміністрації України від 07 травня 2001 р. № 197/189.
88. Тимчасове положення про порядок надання торговельно економічним місіям у складі дипломатичних представництв України за кордоном сприяння Державній податковій адміністрації України: Затверджено наказом Міністерства економіки України та ДПА України від З листопада 2000 року № 236/566.
89. Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства: Затверджена наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ, Верховного Суду, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29 червня 1999 року № 34/5/22/130/512/326/73.
90. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні в попередженні, розкритті, розслідуванні злочинів: Затверджена наказом МВС, Генеральної прокуратури, Служби безпеки, Держкомкордону, Державної митної служби, Державної податкової адміністрації України від 9 січня 1997 року №3/1/2/5/2/2.
91. Про взаємодію митних органів та органів державної податкової служби при розгляді спорів в арбітражних судах: Наказ Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України від 1 грудня 1998 р.
92. Про затвердження державного класифікатору управлінської документації: Наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 31.12.1998 р.
93. Про затвердження Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань: Наказ Головного управління державної служби України від 31 жовтня 2003 року // Офіційний вісник України. — 2003. — № 48. — Ст. 2546.
94. Про першочергові заходи щодо створення в системі МВС України підрозділів по боротьбі з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування: Наказ МВС України № 618 від 27 жовтня 1994 р.
95. Статут професійної спілки працівників державної податкової служби України: Затверджено Установчим з’їздом професійної спілки працівників державної податкової служби України 22 червня 1998 p.;
96. Галузева угода між адміністрацією Державної податкової адміністрації України і Всеукраїнською професійною спілкою працівників органів державної податкової служби на 2003 2004 роки. — К., 2003 р.
97. Європейська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах, 1959 р. // Збірка договорів Ради Європи. — К.: Парламентське видавництво, 2000. — Є. 387-392.
98. Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 р. // Збірка договорів Ради Європи. — К.: Парламентське видавництво, 2000. — Є. 426.
99. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. — К.: Ін Юре, 1997. — 48 с.
100. Авер’янов В.Б. Теоретичні засади вирішення проблем державного управління в Україні. — Наукова доповідь. — К., 1995. — 23 с
101. Авер’янов В.Б., Крупчан О.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. — X.: Право, 1998. — 37 с
102. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. — К., «Наукова думка», 1979. — 150 с.
103. Агеева Е.А. Формы управленческой деятельности исполкомов местных Советов. — М., «Юрид. лит.», 1973. — 104 с.
104. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлении (социально-правовой аспект). — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. — 144 с.
105. Адміністративна діяльність міліції / За заг. ред. акад. АПрНУ, проф. О.М. Бандурки: Підручник. — Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. — 448 с.
106. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина. / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). — К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. — 584 с.
107. Адміністративне право України / За заг. ред. О.М. Бандурки: Підручник. — Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. — 480 с.
108. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С. В. Ківалова. — Одеса: Юридична література, 2003. — 896 с.
109. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За
ред. Ю.П. Битяка. — Харків: Право, 2000. — 520 с
110. Административное право. Общая и Особенная части. Учебник / Под ред. А.П. Коренева. — М: МВШМ МВД СССР, 1986. — 487 с.
111. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. — X.: — ООО «Одиссей», 1999. — 224 с.
112. Административное право: Учебник / Под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова. М.: Юристь, 1999. — 728 с.
113. Алехин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации, — М.: ТЕИС, 1997. — 550 с.
114. Андрійко О. Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади України. — К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 1999. — 45 с.
115. Андрушко А. Конкурсні начала прийому на державну службу // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 2001. — № 2. — Ч. 1. — С 395-403.
116. Ануфрієв М. І Організаційно-правові засоби забезпечення службової дисципліни в органах внутрішніх справ // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. — 1999. — № 1. — С 10 16.
117. Ануфрієв М. І Основні напрямки кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України: організаційно-правовий аспект: Монографія. — X., Вид-во НУВС, 2001. — 238 с
118. Ануфрієв М. І, Венедиктов B. C., Негодченко О. В., Соболев В. О., Шкарупа В. К., Щербина B. I. Соціологічно-правові аспекти зміцнення службової дисципліни в органах внутрішніх справ України: Навчально методичний посібник. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. — 164 с.
119. Анферов А. А. Права личности и юридическая ответственность. Теоретические вопросы единства и взаимосвязи: Дис. канд…. юрид. наук