УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ В СУЧАСНОМУ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НАН УКРАЇНИ»

На правах рукопису

Унгурян Віталіна Ярославівна

УДК 338.24(477-22)

УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ
В СУЧАСНОМУ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник
Бородіна Олена Миколаївна,
доктор економічних наук,
член-кореспондент НАН України

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………. 3
Розділ 1. Науково-методологічні засади управління розвитком сільських територій у контексті інституціоналізму…………………………………………
11
1.1. Інституціональне середовище розвитку сільських територій…………………. 11
1.2. Інститути управління розвитком сільських територій та їх взаємодія ……… 31
1.3. Методологічні засади сільського розвитку…………………………………….. 47
Висновки до розділу 1………………………………………………………………… 66
Розділ 2. Діагностування системи управління розвитком сільських територій у діючому інституціональному середовищі…………………………
69
2.1. Еволюція інституціональної системи розвитку сільських територій в Україні... ………………………………………………………………………………..
69
2.2. Інституціональні особливості управління розвитком сільських територій……………………………………………………………………………….
87
2.3. Аналіз реалізації функцій сільських територій та їх соціально-економічна ефективність ….……………………………………………………………………….
100
2.4. Інтегральна оцінка рівня розвитку сільських територій України.…………… 115
Висновки до розділу 2………………………………………………………………… 126
Розділ 3. Посилення інституціональних аспектів в управлінні розвитком сільських територій…………………………………………….................................
128
3.1. Формування системи інститутів розвитку сільських територій на базі громад…………………………………………………………………………………..
128
3.2. Організація державного управління розвитком сільських територій із застосуванням електронних технологій………………………..................................
145
3.3. Методичні підходи до оцінювання інституціонального середовища сільського розвитку..……………………………………………………...………….. 157
Висновки до розділу 3………………………………………………………………… 169
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………. 171
ДОДАТКИ………………………………………………………………………….…..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………... 176
195

ВСТУП

Кардинальні перетворення в аграрній сфері економіки супроводжуються змінами інституціонального середовища, яке значною мірою визначає спектр вибору цілей економічного розвитку села й засобів їхнього досягнення. Рефор-мування аграрного сектора в Україні здійснювалося на засадах політики Ва-шингтонського консенсусу, яка визначила лібералізацію торгівлі продукцією сільського господарства та продовольства, приватизацію землі та майна сіль-ськогосподарських підприємств і макроекономічну стабілізацію як необхідні умови функціонування ринкової економіки. За роки аграрних трансформацій незалежна Україна значно пройшла вперед за цими трьома напрямами.
Однак стан розвитку сільських територій свідчить, що інституціональна специфіка вітчизняних умов наклала певні обмеження на формування політики державного управління сільським господарством і селом у контексті захисту інтересів сільського населення.
Актуальність теми. Спадок минулого та відсутність знань і досвіду становлення інститутів конкурентного середовища, соціального й екологічного захисту села в умовах дії ринкових механізмів призвело до неспроможності уряду сприяти рівноправному становленню всіх новостворених форм господарювання, розвитку внутрішньої конкуренції, захисту від тіньового імпорту, що спричинило корумпованість і монополізацію сфери виробництва та торгівлі. У результаті сформувалася система державного регулювання, спрямована на підтримку крупнотоварного експортоорієнтованого вироб-ництва, підвищення продуктивності праці за рахунок скорочення кількості зайнятих, що спричинює значну диференціацію доходів у сільській місцевості, повний занепад сільських територій тощо. В цих умовах економічні агенти: власники особистих селянських господарств, працівники сільського госпо-дарства, державні, регіональні та місцеві органи влади, громадські організації, – не можуть стати дієвими інституційними суб’єктами сільського розвитку.
Фундаментальні теоретико-методологічні основи даних досліджень заклали В. Андрійчук, О. Бородіна, Ю. Губені, Ю. Лопатинський, Н. Куцмус, М. Малік, Л. Молдаван, О. Онищенко, Т. Осташко, О. Павлов, І. Прокопа, К. Прокопишак, Л. Шепотько, О. Шпикуляк, В. Юрчишин та інші провідні вітчизняні вчені.
В умовах нарощення виробництва та експортного потенціалу аграрного сектора України питання управління розвитком сільських територій набуває особливо актуального значення, оскільки вимагає не лише системних дій щодо забезпечення соціальної злагоди, а й значних фінансових ресурсів. Саме через зміну інституціонального середовища як сукупності формальних і неформальних інститутів, інституціональних структур та механізмів реалізації їхньої місії необхідно буде подолати існуючі інституціональні обмеження.
Вивченню проблематики інституціонального забезпечення управління процесами розвитку присвячена велика кількість наукових праць. Теоретико-методологічні основи дослідження інституціональної економічної теорії ґрун-туються на працях таких зарубіжних і вітчизняних учених-інституціоналістів, як А. Ананьїн, У. Берг, Т. Веблен, В. Геєць, А. Гриценко, С. Кірдіна, Р. Коуз, Д. Норт, Дж. Серл, М. Соболєв, Дж. Ходжсон, О. Уільямсон та багато інших. Низка наукових розробок зосередилася на різних проблемах управління розвитком первинних територіальних спільнот (Є. Войцеховський, Г. Гілберт, О. Павлов, С. Тулуб та ін.).
Незважаючи на значний науковий доробок, ситуація на селі не поліп-шується через обмеженість засобів підтримки напрацьованих проектів. Необхідна мобілізація організаційних, фінансових та матеріальних ресурсів для вдосконалення науково-прикладних засад управління процесами розвитку на селі. Інституціональний підхід до вирішення цього питання може забезпечити дієве поєднання зусиль державних органів, органів місцевого самоуправління та сільських громад в окресленому напрямі. У сукупності вищезазначене зумовило вибір і актуальність теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної проблематики ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»: «Сільський розвиток на сталій основі: теорія та методологія, індикатори оцінки, практика реалізації» (№ ДР 0106U004943), «Соціоекономічна модель розвитку агросфери України в умовах інституціональних обмежень» (№ ДР 0109U005327). Автором виконано розробки, пов’язані із теоретичним обґрунтуванням процесу управління розвитком сільських територій в сучасному інституціональному середовищі.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних, науково-методологічних засад та розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління розвитком сільських територій у контексті прогресивних інституціональних змін.
Реалізація мети роботи зумовила постановку й виконання завдань:
- здійснити історико-логічний аналіз генезису інстититуціональної системи управління розвитком сільського господарства й села;
- уточнити сутність та складові інституціонального середовища управління розвитком сільських територій;
- з’ясувати вплив інституціонального середовища на розвиток сільських територій та взаємодію інститутів управління сільським розвитком;
- узагальнити існуючий методологічний інструментарій дослідження проблем управління розвитком сільських територій;
- визначити інституціональні особливості діючої системи управління розвитком сільських територій;
- оцінити соціально-економічну ефективність реалізації функцій села;
- здійснити інтегральну оцінку рівня розвитку сільських територій регіонів України та провести їхню типологізацію для підвищення ефективності управління;
- обґрунтувати шляхи вдосконалення інституціональних засад управління розвитком сільських територій, базуючись на формуванні системи інститутів розвитку села, організації державного управління та методологічних підходах до оцінювання інституціонального середовища сільського розвитку.
Об’єктом дослідження є сукупність організаційно-правових та соціально-економічних відносин, які виникають у процесі управління розвитком сільських територій.
Предмет дослідження – теоретичні й науково-прикладні засади становлення та функціонування сприятливого інституціонального середовища для управління розвитком сільських територій.
Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження використовувалася сукупність методів дослідження: статистичні – при оцінюванні соціально-економічного потенціалу села; монографічний – для розгляду сучасних організаційно-правових, управлінських засад розвитку села й сільського господарства; абстрактно-логічний – у процесі теоретичних узагальнень і формування висновків; економічного аналізу – при визначенні соціально-економічної ефективності реалізації функцій сільських територій; розрахунково-конструктивний – при апробації інституціональної матриці сільського розвитку; групування – при виділенні типових груп територій за інтегральними показниками рівня розвитку сільських територій; індексного аналізу – для оцінки інтегрального показника сільського розвитку, розрахунку відносних, абсолютних та середніх показників; кореляційно-регресійний – для оцінки впливу побічних детермінантів на узагальнюючий показник розвитку території; графічний – для графічного відображення отриманих результатів.
У процесі роботи використано матеріали Державної служби статистики України та її обласних управлінь, Міністерства економічного розвитку і тор-гівлі України, Міністерства аграрної політики і продовольства України, Мі-ністерства регіонального розвитку, будівництва та комунально-житлового господарства України, законодавчі та нормативні акти, а також узагальнені автором дані монографічних і періодичних видань.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вдосконалено теоретичні й практичні засади інституціонального забезпечення управління розвитком сільських територій та окреслені механізми подолання існуючих інституціональних обмежень. Найбільш вагомі результати, які характеризують новизну дослідження, такі:
уперше:
• розроблено методологічні підходи до управління розвитком сільських територій в інституціональному середовищі, яке орієнтоване на забезпечення організованих колективних зусиль у напрямі узгодження галузевих цілей з інтересами сільських мешканців, що здійснюється на рівні сільських громад, як базової ланки організаційно-інституційної структури сільського розвитку. У цьому контексті запропоновано ідентифікаційні ознаки визначення сільської громади та розроблена шкала оцінювання її згуртованості за виділеними ідентифікаційними ознаками;
удосконалено:
• інтерпретацію поняття «інституціонального середовища управління розвитком сільських територій», як такого, що його формують суб’єкти інституціональних взаємодій різних рівнів, які беруть участь у розвитку сільських територій і реалізують: формальні й неформальні норми та правила; документи, які регламентують управлінську діяльність; і організаційні структури, в яких ця діяльність реалізується в системі динамічних змін;
• методичні підходи до оцінювання ефективності управління розвитком сільських територій шляхом застосування системи оцінок, яка поєднує зіставлення кількісних показників розвитку сільських територій із соціальною оцінкою задоволення інтересів сільських жителів у процесі реалізації програм сільського розвитку, що дозволяє порівнювати досягнення галузевих цілей нарощення виробництва зі зміною умов життєдіяльності сільського населення на територіях їх локалізації;
• систему принципів демократизації державного управління сільським розвитком через трактування його як соціально відповідального, інформаційно відкритого, з постійним зворотним зв’язком процесу, орієнтованого на потреби сільських мешканців, відповідальність і звітність місцевої влади за виконання переданих їм повноважень щодо розвитку сільських територій;
• концептуальні засади організації інституціональної взаємодії між об’єк-тами та суб’єктами управління розвитком сільських територій на основі реаль-ного залучення сільського населення до процесу управління розвитком села через встановлення постійного віртуального зв’язку між органами державного управління, місцевого самоврядування та членами сільських громад; визначено перелік базових управлінських функцій, які можуть надаватися з використанням новітніх електронних технологій за двома категоріями користувачів – сільського населення та місцевого бізнесу;
• теоретичні підходи до оцінювання сприятливості інституціонального середовища для розвитку сільських територій із використанням інституційної матриці як поля можливостей для залучення сільських мешканців до процесу управління, яка синтезує основні соціоекономічні складові ефективності управління: конвергенцію сільської спільноти, дивергенцію сільської спільноти, економічний прагматизм;
набули подальшого розвитку:
• науково-прикладні положення щодо трактування поняття «розвиток сільських територій», яке слід розглядати не лише як розвиток матеріально-технічної бази, житлового господарства, соціальної та інженерної інфраструктури на селі, а й відновлення сільських спільнот, специфічного сільського укладу життя, його суспільних цінностей;
• наукові підходи до визначення системи індикаторів рівня розвитку сільських територій за інтегральною оцінкою, яка, крім загальноприйнятих складових (демографічних, економічних, соціальних, забезпеченості інженер-ною інфраструктурою), включає групу показників управління розвитком села;
• обґрунтування необхідності нарощення соціального капіталу села як основи інституціональної культури, формування інституту лідерства та посилення ролі довіри як запоруки стабільності й цілісності сільського соціуму, оскільки саме вони є каркасом синергетичних зв’язків для розробки і реалізації моделей локального розвитку та згладжування диспропорцій у соціально-економічному розвитку сільської місцевості.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані у процесі дослідження результати можуть бути використані при розробці та вдосконаленні законодавчого та нормативно-правового забезпечення, а також практичних заходів у сфері розв’язання проблем управління розвитком сільських територій. Висновки й пропозиції щодо інституціонального забезпечення управління розвитку сільських територій знайшли практичне застосування в роботі Головного управління агропромислового розвитку Чернівецької ОДА (довідка № 05/2-2165 від 14.10.2011 р. та довідка № 05/2-2164 від 04.10.2011 р.), Головного управління економіки Чернівецької ОДА (довідка № 01/1208 від 14.10.2011 р.), Чернівецької міської ради (довідка № 7/12-1027 від 24.10.2011 р.), Топорівської сільської ради (довідка № 1021 від 05.12.2011 р.). Окремі положення дисертаційного дослідження використані у навчальному процесі Чернівецького національного університету при підготовці та викладанні курсів «Економіка агробізнесу», «Економіка та організація агропромислових формувань», «Інституціональна економіка» й «Економічна політика» (довідка № 15-14/3080 від 19.10.2011 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження апробовані на 10 науково-практичних, у тому числі міжнародних, конференціях, зокрема: «Інституціональна природа трансформацій» (Чернівці, 2009), «Наука в інформаційному просторі» (Дніпропетровськ, 2009), «Інвестиційна політика України: проблеми теорії та практики» (Київ, 2009), «Конкурентоспроможність та інноваційний розвиток України: проблеми науки та практики» (Харків, 2009), «Розвиток наукових досліджень, 2009» (Полтава, 2009), «Проблеми й перспективи розвитку підприємництва» (Харків, 2009), «Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів» (Сімферополь, 2010), «Економіка. Менеджмент і маркетинг невиробничої сфери: теорія, практика, перспективи» (Ялта, 2010), «Інноваційно-орієнтовані засади максимального використання потенціальних можливостей виробництва в умовах євроінтеграції» (Тернопіль, 2010), «Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери» (Донецьк, 2011).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опублікована двадцять одна наукова праця загальним обсягом 7,06 д.а., з них – дев’ять наукових статей у фахових виданнях, тези наукових доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях, розділи в колективних монографіях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний зміст дисертації викладений на 216 сторінках машинописного тексту. Робота містить 20 таблиць і 35 рисунків на 23 сторінках. П’ятнадцять додатків розміщено на 18 сторінках. Список використаних джерел налічує 241 позиції на 22 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі проведено теоретичне обґрунтування основних положень і практичних рекомендацій щодо оцінки результативності управління розвитком сільських територій та інституціонального забезпечення здійснення цього процесу. Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити висновки та сформулювати рекомендації, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне й наукове значення:
1. Важливою методологічною установкою аналізу процесів управління розвитком сільських територій стало дослідження його з точки зору інституціонального середовища, яке не обмежується лише розробкою заходів економічного розвитку села, а розглядає об’єкт дослідження як цілісну систему, що складається із сукупності відносин, норм, правил, установок, тобто інститутів. Занепад соціального й економічного розвитку сільських територій, економічна диференціація сільського населення – це об’єктивна реальність сучасного стану сільських територій, нарощення виробничого й експортного потенціалу сільського господарства України. Ця диференціація породжує проблеми нерівності соціальних груп, нерівномірного підвищення якості їх життя, розшарування сільських громад та їх поступового занепаду. Управління розвитком сільського господарства й села потребує нових науково-прикладних підходів, які забезпечують збалансування економічного, соціального та екологічного розвитку та якості життя сільських громад. Одним із напрямів поєднання цілей підвищення якості життя на селі та забезпечення сталого розвитку сільського господарства є інституційна орієнтація системи управління, на противагу ринково орієнтованому регулюванню економічних процесів і породжуваних ними змін соціальних взаємодій на селі.
2. Встановлено, що інституціональне середовище розвитком сільських територій формують функціонуючі формальні й неформальні інститути та інституції, механізми їхньої реалізації, які слугують детермінантами управлінського впливу на сільський розвиток. Формальні норми та правила представлені набором нормативно-правових документів різного рівня, які визначають правила функціонування агентів розвитку сільської території, неформальні базуються на ціннісно-етичній системі, яка відображена у традиціях, звичаях, ритуалах, моральних установках тощо. Різниця між формальними й неформальними нормами та правилами проявляється в можливостях їхньої зміни під впливом процесу управління. Інституціоналізація таких норм і правил у процесі управління інтерпретує процес формування нормативно-правових документів та організаційних структур, які, власне, забезпечують виконання функцій управління розвитком сільських територій. Організаційні структури є фактично інститутами управління, в рамках яких здійснюється колективна взаємодія учасників процесу розвитку сільської території.
3. Доведено, що як особливий процес організації ієрархічних дій розвиток сільських територій спирається на систему спеціалізованих інститутів, функції яких регламентовані правовими та етичними нормами. Основні ж тенденції в сільському розвитку зумовлені змінами в самих підходах до управління ним («знизу-вверх»), психологічними налаштуваннями сільського населення, утворенням бар’єрів між агентами розвитку, неврахуванням екологічних факторів тощо. У процесі аналізу інституціонального середовища управління розвитком сільських територій та взаємодії його складових елементів виявлено, що неформальні норми й правила можуть бути обмеженнями, субститутами, базою для формування та трансформації формальних норм і правил. Взаємодія формальних і неформальних норм та правил проявляється в соціальних аспектах, рівні поінформованості учасників процесу управління розвитком сільських територій, рівні інституціональної довіри, сумісності формальної стратегії та неформальних інтересів селян у сільському розвитку, параметрі щільності інституціонального середовища та його структурі.
4. Виокремлені базові особливості управління розвитком сільських територій у сучасному інституціональному середовищі, які характеризуються рядом чинників: галузевим підходом до формування державних цільових комплексних програм розвитку українського села; управлінням програмами розвитку сільських територій у «ручному режимі»; залишковим принципом фінансування програм розвитку сільських територій; відсутністю системи моніторингу, оцінки та контролю за використанням виділених коштів на програми сільського розвитку; декларативним характером законодавчого та нормативно-правового забезпечення процесу управління; низьким рівнем довіри населення до потенціальних можливостей місцевого самоврядування та саморозвитку сільських громад.
5. За результатами історичного аналізу еволюційного розвитку інституційного середовища села обґрунтовано, що особливості сучасної інституціональної системи управління розвитком сільської території виникли у процесі тривалого формування й трансформації під впливом суперечностей та аномалій її розвитку. Виділені етапи генезису управління розвитком сільських територій під впливом динаміки реформ циклів інституціональних змін, які відбувалися починаючи від столипінської реформи, становлення колгоспної системи, реформ 1991-1999 років і змін 2000-2010 років, що характеризуються появою агрохолдингів та їх впливом на функції сільських територій. Унаслідок аналізу реалізації загальнонаціональних функцій села як соціально-територіальної підсистеми українського суспільства за чотирма основними групами функцій – економічною, соціальною, екологічною, територіальною – доведено, що за роки аграрних трансформацій періоду незалежності основні функції сільських територій зазнали звуження у своїй реалізації, що зумовлює низьку соціально-економічну ефективність змін у сільській місцевості.
6. Здійснено інтегральну оцінку рівня розвитку сільських територій України, за визначеними групами індикаторів двома паралельними методами оцінювання для підтвердження та перевірки ймовірності результатів. З’ясовано, що в регіональному контексті за інтегрованими оцінками, які, поряд із загальноприйнятими, включають рівень управлінського впливу, в групу областей з найнижчими показниками сільського розвитку входять Закарпатська, Івано-Франківська та Чернівецька області, а вищі показники у групі областей, яка включає Кіровоградську, Миколаївську та Чернігівську області. Виділення груп проблемних територій та їхнє ранжування за інтегральними оцінками дає можливість розробки системи індивідуалізованих заходів санації та диференційованого розподілу ресурсів на відновлення сільських територій відповідно до їхніх потреб і потенціалу.
7. Для оцінювання стану інституціонального середовища з погляду його сприяння чи несприяння розвитку сільських територій була запропонована інституційна матриця як сукупність показників конвергенції і дивергенції сільських спільнот та економічного прагматизму. На основі інституційної матриці проведена оцінка сприятливості інституціонального середовища для розвитку сільських територій Чернівецької області в розрізі сільських районів. Результати свідчать про початок руху сільських територій по вектору розвитку, тобто сукупність внутрішніх і зовнішніх умов сприяє вибору самоорганізації сільського населення задля управління розвитком сільських територій.
8. Запропоновано логічну інституційну структуру підвищення результативності управління розвитком сільських територій за рахунок імплементації локальних ініціатив та включення селян у процес управління сільським розвитком. Базовим рівнем цієї структури є організації на базі сільських громад, які формуватимуть механізми саморозвитку; на районному рівні – районні центри сільського розвитку, цільовим призначенням яких буде професійне надання консультаційних послуг, налагодження співпраці між органами управління та громадами, виконання функцій щодо організаційної діяльності з розробки проектів локального розвитку тощо; на обласному – обласні центри сільського розвитку та обласні координаційні ради (для координації діяльності всіх інститутів регіонального рівня, причетних до розвитку села); на національному рівні – Державна агенція сільського розвитку, яка формує й реалізує державну політику у сфері розвитку сільських територій на базі громад. При цьому формалізація діалогу між громадськими організаціями та місцевою владою відбувається шляхом створення інформаційних мереж (форумів місцевого розвитку). Дана інституційна структура орієнтована на розвиток низової ланки – сільської громади та створює структурні передумови до переходу на управління розвитком сільських територій за принципом «знизу-вверх».
9. З метою поліпшення доступу сільського населення до формування політики сільського розвитку органами місцевого самоврядування, обласного та державного рівнів управління та подолання бар’єрів на шляху врахування ініціатив сільських мешканців при розподілі ресурсів на реалізацію програм сільського розвитку розроблено основні засади формування та функціонування «е-врядування» та надання електронних послуг на місцевому рівні на базі комп’ютеризації сільських громад. Це підвищуватиме ефективність роботи локального уряду та забезпечить встановлення віртуального зв’язку між державними органами, органами місцевого самоврядування та членами громади, підвищить рівень «електронної» готовності територіальної громади до запровадження сучасних інформаційних систем управління за принципом «знизу-вверх».
10. Встановлено, що в системі капіталів громад соціальний капітал сприяє підвищенню довіри в громаді, її згуртованості та включенню в соціальні мережі, що створює можливості для активізації економічної активності й поступової конвертації соціального капіталу в економічний. Доведено, що основними активами соціального капіталу сільської громади є ознаки її спільності: спільна діяльність, колективна дія, сформована ідентичність та пов’язаність територією чи інтересами. Нарощення соціального капіталу сільської громади відбувається через інститут лідерства. Сільський лідер є з’єднуючим елементом інституціонального середовища, формування і розвитку сільської громади, який утворює симбіоз жителів села, інститутів місцевого самоврядування та державного управління, що сприятиме об’єднанню зусиль для розробки й реалізації проектів локального розвитку, спрямованих на задоволення потреб місцевого населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрний сектор України на шляху до євроінтеграції: [монографія] / за ред. О. М. Бородіної. – Ужгород : ІВА, 2006. – 496 с.
2. Аналітична довідка: про результати роботи органів влади [Електронний ресурс] // Соціологічне дослідження. – Режим доступу : www.tns.com.
3. Андреева Н. Сельское хозяйство США : факторы, определяющие высокую эффективность отрасли / Н. Андреева; Институт мировой экономики и международных отношений РАН. – М., 2008.
4. Аграрные трансформации в иследованиях А. В. Чаянова // Социс. – 2005. – № 10. – С. 111-119.
5. Артоболевский С. С. Крупнейшие агломерации и региональная политика : от ограничения роста к стимулированию развития (европейский опыт) / С. Артоболевский // Крупные города и вызовы глобализации. – Смоленск, 2003. – С. 261-270.
6. Асаул Н. А. Институциональная матрица развития инвестиционно- строительного комплекса / Н. А. Асаул // Проблемы современной экономики. – 2008. – № 4 (12).
7. Аузан А. А. Институциональная экономика: новая институциональная экономическая теория : учебник / А. А. Аузан. – М., 2006. – 416 с.
8. Бабінова О. О. Розвиток місцевого самоврядування у контексті вдосконалення форм співпраці місцевої влади з населенням : світовий досвід // Стратегічні пріоритети. – № 4 (5). – 2007. – С. 150-156.
9. Балабанова Е. С. Институциональные условия трансфера технологий / Е. Балабанова, А. Грудзинский // Вопросы экономики. – 2001. – С. 39-48.
10. Балик Т. Нормативно-правова складова інституційного забезпечення містобудівного розвитку / Т. Балик // Наука молода. – 2007. – № 8. – С. 115-120.
11. Барановський М. Депресивність сільських територій Україні: методи оцінки, регіональні відмінності та шляхи їх подолання // Економіка України . – 2010. – № 3. – С. 57-68.
12. Барановський М. Нелінійні методи оцінки депресивності аграрних територій України / М. Барановський // Економіка України. – 2009. – № 3.
13. Беккер Г. Экономический анализ и человеческое поведение / Г. Беккер. – М. : Тезис, 1993. – Т. 1. – Вып. 1. – С. 38.
14. Бережной И.В. Институциональные детерминанты хозяйственного порядка / И. Бережной // Экономический вестник Ростовского государственного университета. – 2008. – Т. 6. – № 3. – С. 88-94.
15. Бессонова О. Э. Общая теория институциональных трансформаций : парадигмальное переосмысление цивилизационного развития России / О. Бессонова // Социологические исследования. – 2008.
16. Борьба крестьян против столыпинской аграрной политики / под ред. Г. Герасименко. – Саратов, 1985. – 344 с.
17. Борейко В. І. Державне регулювання соціально-економічного розвитку (теорія, методологія, проблеми) / В. Борейко // Національний ун-т водного господарства та природокористування. – Рівне : НУВГП, 2008. – 379 c.
18. Бородіна О. Сільський розвиток в Україні: проблеми становлення / О. Бородіна, І. Прокопа // Економіка України. – 2009. – № 4. – С. 74-85.
19. Бородіна О. Сільський розвиток в Україні: проблеми становлення / О. Бородіна, І. Прокопа // Економіка України. – 2010. – № 10. – С. 59-67.
20. Бородіна О.М. Чи зможе Україна стати світовим аграрним лідером / О. Бородіна // Дзеркало тижня. Україна. – 2011. – № 33.
21. Державна підтримка агросфери: еволюція, проблеми / Бородіна О.М., Бетлій М.Г., Головченко Н.М. та ін. // НАН України; Державна установа «Інститут економіки та прогнозування» / О. М. Бородіна (ред.). – К., 2008. – 244 с.
22. Бугай С. М. Формування інституційної структури забезпечення регіонального розвитку в Україні / С. Бугай, Е. Шепанський // Університетські наукові записи. – 2006. – № 1(17) – С. 285-290.
23. Валиева О. Влияние институтов макро- и микроуровней на развитие региональных инновационных систем / О. Валиева // Журнал институциональных исследований. – 2010. – Том 2. – № 2. – С. 67-72.
24. Василенко Н. В. Институциональная среда и управление / Н. В. Василенко // Теория и практика системной трансформации / под ред. М. А. Скляра. – СПб. : РГПУ, 2006. – 318 с.
25. Виклики і шляхи агропродовольчого розвитку / [Пасхавер Б. Й., Шубравська О. В., Молдаван Л. В. та ін.]; за ред. акад. УААН Б. Й. Пасхавера; НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. – К., 2009. – 432 с.
26. Вишневська О. М. Ресурсний потенціал підприємств сільських територій: [монографія] / О. Вишневська // Миколаївський держ. аграрний ун-т. – Миколаїв : Видавництво Ірини Гудим, 2009. – 248с.
27. Вольчик В. В. Эволюция институтов постиндустриальной экономики в контексте Диохтомии Веблена / В. Вольчик // Экономический вестник Ростовского государственного университета. – 2008. – Т. 6., № 2. – С. 53-65.
28. Вольчик В. В. Группы интересов и качество экономических институтов / В. Вольчик, И. Бережной // Экономический вестник Ростовского государственного университета. – 2007. – Том 5. – № 2 – С. 57-66.
29. Васильєва Н. К. Математичні моделі інноваційного розвитку в аграрній економіці / Н. Васильєав. – Дніпропетровськ : РВВ ДДАУ, 2007. – 348 с.
30. Гареев Т. Региональный институционализм: terra incognita или terra ficta? / Т. Гареев // Журнал институциональных исследований. – 2010. – Том 2. – № 2. – С. 27-38.
31. Геєць В. М. Інституційні перетворення і суспільний розвиток / В. М. Геєць // Економіка і прогнозування. – 2005 – № 6. – С. 9-36. – ISSN 1605-7988.
32. Геєць В. В. Перспективи аграрних трансформацій та їх вплив на розвиток подій в економіці України / В. М. Геєць // Економіка АПК. – 2006. – № 7. – С. 13.
33. Геєць В. М. / Інституційні трансформації та соціально-економічний розвиток: матеріали міжнародної наукової конференції / В. М. Геєць // Економічна теорія. – 2008. – № 2. – Ч. 1. – С. 90-113.
34. Германова О. Е. Тип рынка сельскохозяйственного продукта и его параметры / О. Германова, Н. Волохов // Экономический вестник Ростов-ского государственного университета. – 2008. – Т. 6. – № 3. – С. 70-80.
35. Глезер Э. Являются ли институты причиной экономического роста? / Э. Глезер, Р. ла Порта, Л-де-Силанес // Эковест. – 2006. – № 5. – С. 248-287.
36. Глушко Т. П. Концепція сталого розвитку як аграрна філософія сучасної цивілізації / Т. П. Глушко, Л. М. Корсак // Мультиверсум: філософський альманах. – К. : Центр духовної культури, 2007. – № 66. – С. 54-63.
37. Голікова Т. В. Інституціональна парадигма управління територіальним розвитком / Т. В. Голікова // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна.– 2007. – Випуск 31 – 2. – С. 80-85.
38. Гринюк В. Агробіржа допоможе селянам збути продукцію / В. Гринюк // Молодий буковинець. – 2009. – С. 11.
39. Гриценко А. А. Ринкові інститути та інфраструктура / А. Гриценко, В. Соболєв // Економічна теорія. – 2008. – № 3. – С. 53-73.
40. Гриценко А. О. Менталітет як категорія інституціональної теорії / А. О. Гриценко // Економічна теорія. – № 1. – 2005. – С. 35-50.
41. Гриценко М. П. Фонди розвитку сільських територіальних громад: проблеми, практика, перспективи розвитку / Гриценко М.П., Карпенко В.В. // Аспекти сільського розвитку. – 2005. – № 3 (4). – С. 27-36.
42. Губені Ю. Е. Розвиток сільських територій: європейська теорія і практика / Ю. Губені // Аспекти сільського розвитку. – 2007. – № 1-4. – С. 80-92.
43. Губені Ю. Комплексний підхід до стійкого розвитку сільських територій / Ю. Губені, П. Оліщук // Економіка АПК. – 2009. – № 10 – С. 127-131.
44. Губені Ю. Розвиток сільських територій : європейська теорія і практика / Ю. Губені // Економіка АПК. – 2009. – С. 80-90.
45. Дедеева С. А. Формирование системы государственной поддержки сельс-кого хозяйства / С. А. Дедеева // Вестник ОГУ. – 2008. – № 10 . – С. 68-72.
46. Дементьев В. Что мы исследуем, когда исследуем институты? / В. Дементьев // Экономический вестник Ростовского государственного университета. – 2009. – Т. 7., № 1. – С. 13-30.
47. Дементьєв В. Влада як проблема економічної теорії / В. Дементьев // Економіка України. – № 5. – 2003. – С. 41-46.
48. Демидова Л. Сфера услуг : изменение динамики производительности / Л. Демидова // Мировая экономика и миждународные отношиния. – 2006. – № 12. – С. 40-52.
49. Діброва А. Д. Державне регулювання сільськогосподарського виробництва: теорія, методологія, практика. – К. : Формат, 2008. – 488 с.
50. Доклад о мировом развитии. Сельское хозяйство на службе развития / Обзор // Международный банк реконструкции и развития / Всемирный банк. – 2008. – 40 с.
51. Етика професії: місія, кодекс / В.І. Бакштановський, Ю. В. Согомонов. – Тюмень, 2005. – 127 с.
52. Ефимов В. М. Спор о методах и институциональная экономика / В. Ефимов // Экономический вестник Ростовского государственного университета. – 2007. – Т. 5. – № 3. – С. 18-36.
53. Жибак М. М. Регулювання соціальнo-економічного розвитку сільських територій з урахуванням європейського досвіду / М. Жибак // Економіка АПК. – 2008. – №5 – С. 131-134.
54. Закон України «Про звернення громадян» від 1996 р. зі змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/.
55. Законом України «Про Концепцію Національної програми інформатизації»: офіц. вид. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
56. Законом України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки»: офіц. вид. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/.
57. Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 № 742-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/.
58. Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» // [Електронний ресурс]. – (Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2005. ¬¬– № 51. –Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/.
59. Засівають управлінськими рішеннями – колоситься господарський безлад та правовий хаос [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk.
60. Заславская Т. И. Социология экономической жизни / Т. И. Заславская, Р. В. Рывкина. – Новосибирск : Наука, 1991. – С. 110-111.
61. Звіт про результати аналізу державної підтримки розвитку соціальної сфери села / Бюлетень Рахункової палати України. – Київ: Рахункова палата України, 2007. – Випуск 19.
62. Звіт про результати аналізу використання коштів державного бюджету України, виділених на державну підтримку АПК // Бюлетень Рахункової палати України. – Київ: Рахункова палата України, 2009.
63. Зміна фокуса аграрної політики та розвитку села в Україні: висновки та перспективи для руху вперед.: збірник наук. праць. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 11.
64. Идеи дифференцированного подхода к развитию сельских территорий, исходя из различий в социальных, экономических, культурных, природных параметрах, изложенеы в работах английских учёных Т. Марсдена и Дж. Мердока. – University Colledge Press, 1994.
65. Институциональный анализ китайской модели: теоретическая дискуссия и прогноз : материалы круглого стола (Москва, ИЭ РАН, 16 апреля 2009 г.) / под ред. С.Г. Кирдиной, Л.И. Кондрашовой // Вестник научной информации. – № 3. – М. : Институт экономики РАН, 2010. – 165 с.
66. Иншаков О. В. Экономические институты и институции : к вопросу о типологии и классификации / О. Иншаков // Социологические исследования. – 2003. – № 4. – С. 42-51.
67. Институциональное строительство и неформальные институты в современной политике / В. Я. Гельман // Политические исследования. – 2003. – № 4. – С. 6-25.
68. Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів / за ред. С. Максименка. – К. : Центр Ін-ту Схід-Захід. – 244 с.
69. Інституції аграрного ринку : монографія / Шпикуляк О. Г. – К. : ННЦ ІАЕ, 2009. – 480 с.
70. Камилова З. Агротуризм – альтернативный путь развития сельских территорий / З. Камилова, С. Лайпанов // АПК: экономика, управление. – 2008. – № 4. – С. 35-36.
71. Карпенко В. В. Стратегічне планування розвитку сільських територій в Україні / В. В. Карпенко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ОРІДУ. – Одеса, 2006. – Вип. 2 (26). – С. 88-96.
72. Кирдина С. Г. Теория институциональных матриц (пример российского институционализма) / С. Кирдина // Журнал социологии и социальной антропологии. – 2001. – Том IV. – № 1. – С. 101-115.
73. Кирдина С. Г. Два механизма самоорганизации экономики: модельная и эмпирическая верификация [научный доклад] / С. Г. Кирдина, С. Ю. Малков. – М. : Институт экономики РАН, 2010. – 69 с.
74. Кирдина С. Г. Некоторые количественные оценки институциональных изменений / С. Г. Кирдина, А. А. Рубинштейн, И. В. Толмачева // Современная экономическая теория. – 2010. – Том 8. – № 3. – С. 8-22.
75. Кирдина С. Г. Институциональная самоорганизация экономики: теория и моделирование [научный доклад]. – М. : Институт экономики РАН, 2008. – 72 с.
76. Клейнер Г. Б. Новая институциональная экономика: на пути к «сверхновой» / Г. Клейнер // Российский журнал менеджмента. – 2006. – Том 4. – №1 – С. 113-112.
77. Клейнер Г. Б. Эволюция институциональных систем / Г. Б. Клейнер ; ЦЭМИ РАН. – М. : Наука, 2004. – 240 с.
78. Конкурентоспроможне сільське господарство і державний контроль: реагування України на світову фінансову кризу : звіт Світового банку. – 2008. – 33 с.
79. Концепція Комплексної програми підтримки розвитку українського села на 2006-2010 роки : розпорядження КМУ від 21 грудня 2005. – № 536-р.
80. Корнаи Я. Честность и доверие в переходной экономике / Я. Корнаи // Вопросы экономики. – 2003. – № 9. – С. 4-17.
81. Корытцев М. А. Институциональный экономический анализ в контексте методологической проблематики экономической науки / М. Корытцев // Экономический вестник Ростовского государственного университета. – 2008. – Т. 6. – № 3. – С. 95-106.
82. Коулмен Дж. Капитал социальный и человеческий / Дж. Коулмен // Общественные науки и современность. – 2001. – № 3. – С. 122-139.
83. Кравцов Н.А. Концепция институтов и институциональных изменений Дугласа Норта : глазами теоретика права // Н. Кравцов // TERRA ECONOMICUS (Экономический вестник Ростовского государственного университета). – 2009. – Том 7. – №1 – С. 136-141.
84. Кривцун Л.А. Формирование институциональной структуры экономики и природа структурных сдвигов / Л. Кривцун // Наукові праці ДонНТУ. Серія : економічна. Вип. 89-1. – 2005 – С. 86 – 92.
85. Латова Н.В. Возраждая целесность обществознания / Н. Латова // Эеономический вестник Ростовского государственного университета. – 2003. – Том 1.– № 3 – С. 89-94.
86. Лебедева Н. Ценности и социальный капитал как основа социально-экономического развития / Н. Лебедева, А. Татарко // Журнал институциональных исследований. – 2010. – Том 2. – № 1. – С. 17-34.
87. Лендьел М. Нові інституційні механізми регіонального розвитку в Європі / М. Лендьел // Регіональні студії. – 2000. – С. 18-28.
88. Лещиловский П. Новые экономические отношения в АПК : Сущность и значение / П. Лещиловский // Эковест. – 2004. – № 4, 3. – С. 518-531.
89. Липилина Т. Возрождение села: новая целевая федеральная программа [Електронний ресурс] / Т. Липилина // Человек и труд. – 2002. – № 8. – Режим доступу до журн. : http://www.chelt.ru/2002/8-02/selo-8.html.
90. Литвинцева Г. Результативность социальных институтов в сфере государственной политики доходов населения с учетом регионального фактора / Г. Литвинцева, Е. Стукаленко // Журнал институциональных исследований. – 2010. – Том 2. – № 2. – С. 38-54.
91. Лопатинський Ю. М. Трансформація аграрного сектора: інституціональні засади: [монографія] / Ю. М. Лопатинський. – Чернівц і: Рута, 2006. – 344 с.
92. Лылова О. В. Экономическая адаптация селян к риночным условиям / О. Лылова // Социологические исследования. – 2003. – № 9. – С. 107-113.
93. Малий І. Й. Ерозія довіри до інститутів держави та конкурентоспроможність національної економіки / І. Й. Малий // Економіка України. – 2010. – № 4. – С. 81-88.
94. Малкина М. Институциональные ловушки инновационного развития / М. Малкина // Журнал институциональных исследований. – 2011. – Том 3. – № 1. – С. 50-61.
95. Мамонтова В. Принципи та закони управління як складова методології управління територіальним розвитком / В. Мамонтова // Актуальні проблеми державного управління : наук. зб. – Д. : ДРІДУ НАДУ. – 2006. – Вип. 1 (23). – С. 101-107.
96. Мандибура В. О. Відновлення довіри суб’єктів кінцевого споживання як складова соціальної відповідальності бізнесу / В. О. Мандибура // Економіка України. – 2011. – № 11. – С. 55-68.
97. Матвеенко В. Модернизация институтов – условие устойчивого экономического роста / В. Матвеенко // Журнал институциональных исследований. – 2010. – Том 2. – № 1. – С. 84-99.
98. Менгер К. Исследования о методах социальных наук и политической экономии в особенности / К. Менгер. – СПб. : Цезерлинг, 1894. – 269 с.
99. Меркулова Т. Развитие электронного правительства в Украине на фоне мировых тенденций / Т. Меркулова, Е. Кононова // Журнал институциональных исследований. – 2010. – Том 2. – № 4. – С. 47-59.
100. Місцевий розвиток за участі громади : соціологічне дослідження. – К., 2011. – 108 с.
101. Минченко М. М. Актуальные проблемы ресурсного обеспечения территориального развития в Российской Федерации / М. Минченко // Актуальные проблемы ресурсного обеспечения территориального развития в РФ. – 2004. – С. 70-83.
102. Михайлова Л. І. Управління соціально-економічним розвитком сільських територій: наукові основи, стан і перспективи: [монографія] / Л. І. Михайлова, Н. В. Стоянець. – Суми, 2010. – 252 с.
103. Модели современного капитализма: основы сравнительного институцио-нального анализа [Электронный ресурс] / А. В. Шевчук // Экономическая социология. Т.9. – 2008. – №5. – С. 17-29. – Режим доступа к журн. : www.ecsoc.msses.ru.
104. Могильний О. М. Регулювання аграрної сфери : [монографія] / О. М. Могильний ; Національна академія наук України; Інститут економічного прогнозування. – Ужгород : ІВА, 2005. – 400 с.
105. Монастирський Г. Економічний механізм управління розвитком соціальної інфраструктури на селі / Г. Монастирський // Наука молода. – 2007. – № 8. – С. 37-45.
106. Мороз О. В. Оптимальне управління економічними системами в умовах невизначеності та ризику : [монографія] / О. В. Мороз, А. В. Матвійчук. – Вінниця : УНІВЕРСУМ-ВНТУ, 2003. – 177 с.
107. Морозова Т. В. Механизмы социальной самоорганизации сельских сообществ : опыт и результаты исследования социального партнерства в республике Карелия / Т. Морозова // Труды Карельского научного центра РАН. – 2006. – № 9. – С. 162-174.
108. Україна: на шляху до соціального залучення : Національна доповідь про людський розвиток 2011 р. – К., 2011. – 124 с.
109. Нам нужна великая Россия… // Полн. собр. речей в Государственной Думе и Государственном совете 1906-1911 г. / П. Столыпин. – М., 1991. – 462 с.
110. Нефедова Т. Г. Депопуляция сельской местности и агропроизводство [Электронный ресурс] / Т. Нефедова // Электронная версия бюллетеня Население и общество. – 2006. – Режим доступа к изд.: http://demoscope.ru/.
111. Никулин А. Современное исследование сельской России [Электронный ресурс] / А. Никулин // Электронная версия бюллетеня Население и общество. – 2006. – № 255-256. – Режим доступа к изд.: http://demoscope.ru/.
112. Носова О. В. Проблемы формирования институтов рыночной системы / О. Носова // Экономический вестник Ростовского государственного университета. – 2008. – Т. 6., № 2. – С. 74-81.
113. Обгрунтування вибору стратегії формування та нарощення виробничого потенціалу регіонів України Текст / З. Герасимчук, Л. Ковальська // Регіональна економіка. – 2002. – № 4. – С. 82-90.
114. Ойкен В. Основы национальной экономии / В. Ойкен. – М. : Экономика, 1996. – 352 с.
115. Олсон М. Логика коллективных действий : общественные блага и теория групп / М. Олсон ; пер. Е. Окороченко; под ред. Ю. Парамонов. – М. : ФЭИ, 1995. – 174 с.
116. Онисько С. Соціально-економічні умови функціонування особистих селянських господарств / С. Онисько, Т. Шматковська // Економіка АПК: Міжнародний науково-виробничий журнал. – 2009. – № 12. – С. 104-109.
117. Онищенко О. М. Сільський розвиток: основа методики та організації / О. М. Онищенко, В. В. Юрчишин // Економіка України. – 2006. – № 10. – С. 7.
118. Опольський В. В. Спілка економістів України і політика економічних реформ – будуємо нову країну / В. В. Опольський ; за заг. ред. академіка В. В. Опольського ; упорядник В. В. Гуменюк, М. Ф. Ярош. – К. : Спілка економістів України, 2010. – 320 с.
119. Организационно-методические основы использования программно-целевого метода в территориальном управлении [Электронный ресурс] / А. П. Грузков // Проблемы современной экономики. – 2009. – № 3 (19). – Режим доступа к журн. : www.m-economy.ru.
120. Орешкин В. В. Аграрный вопрос в трудах соратников В. И. Ленина. Дооктябрьский период / В. В. Орешкин. – М. : Наука, 1970. – 223 с.
121. Осташко Т. О. Очікування українського села від СОТ / Т. О. Осташко. – К. : Інститут сільського розвитку. – 2005. – 40 с.
122. Осташко Т. О. Сільське господарство в умовах СОТ і ЄС / Т. О. Осташко. – К. : Інститут сільського розвитку, 2005. – 70 с.
123. Осташко Т. О. Соціальний капітал сільських громад / Т. О. Осташко // Аспекти сільського розвитку. – 2004. – № 1. – С. 32-35.
124. Осташко Т. О. Структурні зміни в аграрному секторі і розвиток аграрного ринку / Т. Осташко, Н. Міщенко // Економіка України : стратегія і політика довгострокового розвитку / за ред. акад. Гейця В. М. – Київ : Фенікс. – 2003 – С. 755-770.
125. Павленчук Н. Ф. Еволюція розвитку аграрного ринку України / Н. Павленчук // Економіка АПК. – 2008. – № 4 – С. 116-121.
126. Павлов О. І. Сільські території України : історична трансформація парадигми управління: [монографія] / О. І. Павлов. – Одеса : Астропринт, 2006. – 360 с.
127. Павлов О. І. Сільський розвиток в Україні : теорія, практика, політика, управління: [монографія] / О. І. Павлов. – Одеса: Астропринт, 2008. – 208 с.
128. Павлов О. І. Сільські території України: функціонально-управлінська модель : [монографія] / О. І. Павлов. – Одеса: Астропринт, 2009. – 344 с.
129. Палаткин И. Дифференциация сельских территорий по уровню развития / И. Палаткин, О. Атюкова, А. Павлов // АПК: экономика, управление. – 2008. – № 5. – С. 40-42.
130. Панчук А.М. Моделювання, інформаційні системи і технології в державному управлінні : [навч. посібник] / А. М. Панчук, Є. О. Ралдугін, І. В. Клименко. – К. : ЦНЛ, 2004. – 154 с.
131. Пасхавер Б. Цінова ситуація і цінова політика в агросфері / Б. Пасхавер // Економіка України. – № 1. – 2001. – С. 58-63.
132. Перспективи розвитку сільських громад в Україні [Електронний ресурс]. – 2007. – С. 10. – Режим доступу : ukragroportal.com.
133. Петруня Ю. Економічний розвиток в контексті інституціональних перетворень [Електронний ресурс] / Ю. Петруня, О. Івашина // Інституціональний вектор економічного розвитку. – 2008. – Вип. 1 (1). – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/.
134. Пилипенко А. А. Інституціональна динаміка інтеграційного розвитку суб’єктів господарювання / А. Пилипенко // Наукові праці ДонНТУ. Серія : економічна. – 2007. – № 31-2. – С. 9-15.
135. Підтримка аграрного сектора в системі державного регулювання економіки : навчальний посібник / за ред. О. М. Бородіної, Ю. М. Лопатинського ; Інститут економіки та прогнозування НАН України, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича МОН України. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2009. – 280 с.
136. Пыжев И. Институционально-системный подход к териториальному планированию / И. Пыжев // Журнал институциональных исследований. – 2010. – Том 2. – № 2. – С. 55-67.
137. План модернізації державного управління: пропозиції щодо приведення державного управління та державної служби України у відповідність із принципами і практиками демократичного урядування / [А. Вишневський, В. Афанасьєва, Р. Гекалюк та ін. ; за заг. ред. Т. Мотренка.] – К.: Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського союзу, 2010. – 396 с.
138. Поланьи К. Саморегулюющийся рынок и фиктивные товары: труд, земля и деньги / К. Поланьи. – М. : Тезис, 1993. – Вып. 2. – С. 14-15.
139. Полтерович В. М. Институциональные ловушки и экономические реформы / В. М. Полтерович // Экономика и математические методы. – 1999. – Т. 35. – № 2. – С.156.
140. Полудень І. Сучасне село на шляху сталого економічного розвитку / І. Полудень // Вісник державної служби. – 2006. – № 4 – С. 43-45.
141. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Комплексної програми реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003-2015 роки» від 26.04.2003 № 634 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua.
142. Поворозник В. О. 100 крупнейших агрокомпаний Украины / В.О. Поворозник // ТОП-100 Рейтинг лучших компаний Украины. – 2011. – № 3. – С. 18.
143. Притула Х. М. До питання про роль і місце сільських територій в сучасній економічній політиці держави / Х. М. Притула // Регіональна економіка. – 2010. – № 3. – С. 37-45.
144. Приходченко Л. Інституціональний механізм підвищення системи органів публічної влади [Електоронний ресурс] / Л. Приходченко // Актуальні проблеми державного управління. – 2009. – № 2 (36). – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdu/2009_2/.
145. «Електронне село» : Проект // Версії. – 2009. – № 34. – С. 3.
146. Концепція переходу України до сталого розвитку : Проект. // Вісник НАН України. – 2007. – № 2. – С.15-43.
147. Проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.cba.org.ua.
148. Прокопа І. Депресивні сільські території: методичні засади визначення / І. Прокопа, О. Попова // Економіка України. – 2007. – № 8. – С. 61-70.
149. Прокопа І. Депресивність аграрних територій: український вимір / І. Прокопа, Л. Шепотько // Економіка України. – № 7. – 2003. – С. 59-62.
150. Радченко В. П. Сельский социум как субъект маркетингового регулирования аграрных систем / В. Радченко // Экономический вестник Ростовского государственного университета. – 2008. – № 4. – С. 115-122.
151. Рау В. В. Аграрный сектор СНГ и России : тенденции, приоритеты, регулирование / В. Рау // Аграрный сектор СНГ и России : тенденции, приоритеты, регулирование. – 2005. – С. 58-68.
152. Решетило В. П. Системообразующая функция рыночного потенциала институциональных систем / В. Решетило // Научные труды ДонНТУ. Серия : экономическая. Вып. 89-1. – 2005. – С. 99-107.
153. Розмаинский И. В. Посткейсианский анализ характеристик человеческого поведения в условиях макроэкономических, технологических и институциональных изменений / И. В. Розмаинский // Журнал институциональных изменений. – 2009. – Том 1. – № 1. – С. 43-56.
154. Рубцов В. П. Інформаційна діяльність у територіальній громаді / В. П. Рубцов. – К. : Інститут місцевої демократії, 2001. – 32 с.
155. Рябоконь В. П. Основні напрями соціально-економічної перебудови та розвитку українського села / В. Рябоконь // Економіка АПК. – 2008. – № 6. – С. 3-7.
156. Рябоконь В. П. Стратегічні напрями соціально-економічного розвитку агропромислового виробництва в Україні / В. П. Рябоконь // Економіка АПК. – 2006. – № 7. – С. 31.
157. Саблук П. Т. Розвиток сільських територій в контексті забезпечення економічної стабільності держави : доп. на Сьомих річних зборах Всеукр. конгресу вчених економістів-аграрників 9-10 листоп. 2005 р. / П. Т. Саблук. – К. : УААН ННЦ «Ін-т аграр. економіки», 2005. – С. 18.
158. Саблук П. Т. Аграрна економіка і політика в Україні: підсумки минулого та погл