Ващук Тетяна Миколаївна. Прагматико-функціональні властивості німецького політичного дискурсу

Краткое описание

Ващук Тетяна Миколаївна. Прагматико-функціональні властивості німецького політичного дискурсу.- Дис. канд. філол. наук: 10.02.04, Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. - Л., 2014.- 199 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

На правах рукопису

Ващук Тетяна Миколаївна
УДК(811.112.2’42:32)+811.112.2’37

ПРАГМАТИКО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ
НІМЕЦЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Застровська Софія Олександрівна
кандидат філологічних наук, доцент

Луцьк – 2013
ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ПРОМОВИ.............................................................................................................11
1.1. Ієрархічний зв’язок понять „дискурс”, „політичний дискурс“, „політична промова”.................................................................................................................11
1.1.1. Дискурс як родове поняття……………………………………………….11
1.1.2. Політичний дискурс як видове поняття…………………………………16
1.1.2.1. Розмежування понять „політичний дискурс” та „політологічний дискурс”…………………………………………………………………………..16
1.1.2.2. Диференційні ознаки політичного дискурсу………………………….18
1.1.2.3. Існуючі класифікації політичного дискурсу…………………………..27
1.1.3. Політична промова як жанр політичного дискурсу…………………….32
1.2. Загально-дискурсивні характеристики політичної промови .....................38
1.2.1. Композиційна структура політичної промови .........................................38
1.2.2. Адресантно-адресатні відношення.……………………………...............42
1.2.3. Інтертекстуальність політичних промов ..................................................49
Висновки до розділу 1 ..........................................................................................52

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ПРОМОВИ
2.1. Методологія дослідження політичної промови .........................................54
2.1.1. Методологія дослідження когнітивно-семантичної складової політичної промови ..............................................................................................54
2.1.2. Методологія дослідження прагматичної складової політичної промови .................................................................................................................................57
2.1.3. Методологія дослідження мовної особистості політика ........................58
2.1.4. Методологія дослідження невербальної складової у мовленні політика..................................................................................................................61
2.2. Методи дослідження політичної промови ..................................................63
Висновки до розділу 2 ..........................................................................................65

РОЗДІЛ 3. КОГНІТИВНО-СЕМАНТИЧНІ ТА ПРАГМАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПРОМОВ
3.1. Когнітивно-семантичні властивості політичних промов………………...66
3.1.1. Когнітивно-семантичні властивості політичних промов з приводу актів тероризму (дестабілізуючих ситуацій)…………………………………………66
3.1.2. Когнітивно-семантичні властивості політичних промов щодо мирних внутрішньо- та зовнішньополітичних ситуацій……………………………….77
3.2. Прагматичні властивості політичних промов……………………………..93
3.2.1. Мовна особистість адресанта-політика.....................................................93
3.2.2. Стратегії і тактики адресанта-політика ....................................................99
Висновки до розділу 3 ........................................................................................107

РОЗДІЛ 4. ВЕРБАЛЬНІ ТА НЕВЕРБАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПРОМОВ
4.1. Лексико-граматичні та стилістичні властивості політичних промов…..109
4.1.1. Лексико-граматичні властивості політичних промов………………....109
4.1.2. Стилістичні властивості політичних промов…………………………..123
4.2. Елементи невербальної семіотики .............................................................131
4.3. Невербальні елементи у дискурсі німецьких політиків. .........................137
4.3.1. Роль кінем у створенні іміджу німецьких політиків ………………….137
4.3.2. Кінетична поведінка Ангели Меркель ....……………………………...141
4.3.3. Прагматичний аналіз невербальних елементів мовлення…………….146
4.4. Інтерпретація адресатом вербальних і невербальних особливостей комунікативної поведінки політиків………………………………………….152
Висновки до розділу 4 ........................................................................................159
ВИСНОВКИ ........................................................................................................163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..........................................................166

Список литературы

ВИСНОВКИ
У межах широкого соціокультурного контексту окреслено розуміння дискурсу як інтегрального феномена, процесу і продукту мисленнєво-комунікативної діяльності. Поняття „дискурс” та „політичний дискурс” перебувають у родо-видовому відношенні. Виявлено, що політичний дискурс об’єднує дотичні зі сферою політики усні або письмові утворення, які актуалізуються у певному ситуативному контексті і спрямовані на здійснення конкретного прагматичного впливу.
Встановлено, що політична промова як жанр політичного дискурсу є виступом перед аудиторією, що має змістове політичне навантаження, чинить прагматичний вплив на адресата і може транслюватися в різних обсягах та різними способами. Промова характеризується абсолютним позиціонуванням адресанта та інтертекстуальністю, яка проявляється засобом реконструкції власних та чужих висловлень. За характером семантичного наповнення виділено два типи промов: промови щодо дестабілізуючих ситуацій (військових дій, актів тероризму, революційних рухів, проявів сепаратизму); промови щодо мирних внутрішньо- та зовнішньополітичних ситуацій.
Виявлено, що когнітивний феномен дискурсу обумовлює вплив на адресата засобом домінантних концептів, набір яких суттєво відрізняється. У промовах щодо дестабілізуючих ситуацій фігурують концепти, що вказують на загрози життю людей (TERRORISMUS, KRIEG, GEFAHR та ін.). Натомість у промовах щодо ситуацій мирного життя суспільства провідними є ті, що позначають першочергові завдання та способи їх виконання (WACHSTUM, MODERNISIERUNG, WOHLSTAND, ENTWICKLUNG, FAMILIE, GEMEINSAMKEIT, GLEICHBERECHTIGUNG, VERSTÄNDNIS, ORDNUNG та ін.). Встановлено, що обидві групи концептів розкривають основні суспільні цінності (WERTE). В результаті аналізу концептуального поля промов визначено основні вектори діяльності німецьких політиків. Виявлено, що концепти номінуються лексемами-ідентифікаторами та лексемами, близькими за значенням, можуть протиставлятися посередництвом третього концепту та фігурують у промовах німецьких політиків як самостійно, так і в складі конфігурацій.
Виділено основні стратегії німецьких політиків ((само)презентації, консолідації, дискредитації опонента, змістового аналізу та оцінки ситуації, спонукання і маніпулювання) у поєднанні з відповідними тактиками. У вербальній сфері їх реалізацію забезпечують лексико-граматичні засоби (займенники, іменники, прикметники, прислівники, частки, модальні дієслова, умовний та наказовий спосіб, пасивний стан, синтаксичні конструкції з відповідним змістовим наповненням), стилістичні засоби (метафори, порівняння, протиставлення, повтори, парафраз, ідіоми та риторичні запитання), у невербальній – емблематичні, ілюстративні та регулятивні кінеми.
Досліджено співвідношення вербальних компонентів мовлення та супутніх жестів. Встановлено, що семантичне навантаження емблематичних кінем німецьких політиків реалізується як незалежно від вербального контексту, так і у сукупності з ним. Зміст кінем-ілюстраторів відображає лише те, що вербалізовано (жестовий наголос, дейктичний маркер, ідеографічний маркер, часовий маркер).
Семантичний потенціал регулятивних кінем реалізується відокремлено від вербального супроводу (відхилення корпусу тіла у протилежний від партнера по комунікації бік; нахил корпусу вперед і вниз; збільшення дистанції стосовно партнера по комунікації, повороти голови та корпусу до партнера по комунікації). Основне прагматичне значення політичного мовлення реалізують ілюстративні та емблематичні кінеми.
Встановлено, що адресат політичного дискурсу висловлює позитивне або негативне ставлення до політика низкою засобів зворотнього зв’язку: зображеннями на плакатах політиків з типовими жестами, графічні виділення жестів та прізвищ у складі лексичних структур, іконічне відображення мовленнєвих особливостей, акустичне уподібнення, акцентування слів засобом специфічних форм запису, використання інтернет- та комп’ютерних символів.
Перспективними вбачаємо подальші дослідження політичного мовлення: зіставлення концептів, стратегій і тактик промов політиків на матеріалі різних мов а також створення словників типових жестів у сфері політики.