ВИКОНАВСЬКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРТЕПІАННОЇ ШКОЛИ ВІЛЕМА КУРЦА ЯК ДЖЕРЕЛО РОЗВИТКУ ЛЬВІВСЬКОЇ ПІАНІСТИКИ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ
ім. М.В. ЛИСЕНКА

На правах рукопису

Садова Людмила Іванівна

УДК 78.421
С 14

ВИКОНАВСЬКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРТЕПІАННОЇ ШКОЛИ
ВІЛЕМА КУРЦА
ЯК ДЖЕРЕЛО РОЗВИТКУ ЛЬВІВСЬКОЇ ПІАНІСТИКИ

Спеціальність 17.00.03 Музичне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Кашкадамова Наталія Борисівна,
кандидат мистецтвознавства, доцент

Львів - 2007

ЗМІСТ

ВСТУП5
РОЗДІЛ 1 СТАН ПИТАННЯ ТА НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ11
1.1. Про поняття фортепіанна школа”.11
1.2. Головні напрямки розвитку фортепіанної методики в першій
половині ХХ ст.19
1.3. Висвітлення фортепіанної педагогіки Вілема Курца у
музикознавчій літературі..24
Висновки.......................................................................................................................29
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ЗАСАД ФОРТЕПІАННОЇ ПЕДАГОГІКИ ВІЛЕМА КУРЦА ..............................30
2.1. Теоретичні праці В.Курца...............31
2.2. Ставлення В.Курца до історично сформованих фортепіанно-методичних
систем....................................................35
2.3. Педагогічні принципи В.Курца.......42
2.4. Методичні засади школи В.Курца......55
2.4.1. Навчальна програма забезпечення планомірного розвитку
учня-піаніста55
2.4.2. Система технічного виховання учня-піаніста...60
2.4.3. Методика роботи над виконавськими музично-виразовими
засобами69
Висновки...75
розділ 3 РОЗВИТОК ЗАСАД ВІЛЕМА КУРЦА У ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛЬСЬКИХ ПІАНІСТІВ78
3.1. Загальна характеристика виконавсько-педагогічної діяльності
польських учнів В.Курца .....78
3.2. Виконавська та педагогічна діяльність Едварда Штоєрмана...79
3.2.1. Видатні інтерпретаційні роботи та виконавські
принципи Е.Штоєрмана..80
3.2.2. Головні засади виконавських редакцій Е.Штоєрмана.....83
3.2.3. Е.Штоєрман педагог.97
Висновки.....101
РОЗДІЛ 4 РОЗВИТОК ЗАСАД В.КУРЦА У ВИКОНАВСЬКІЙ ТА ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЧЕСЬКИХ ПІАНІСТІВ............................104
4.1. Характеристика виконавських стилів Рудольфа Фіркушного
та Павла Штепана ..........105
4.1.1. Рудольф Фіркушний..105
4.1.2. Павел Штепан108
4.2. Комплексна розробка учнями Курца проблематики початкового навчання
гри на фортепіано ..................................114
4.3. Дискусія про методику В.Курца в чеському
фортепіанно-педагогічному середовищі 1960-х років...125
4.4. Опанування вищої професіональної техніки піаніста за системою
Ілони Курцової-Штепанової.........133
Висновки.140
РОЗДІЛ 5 РОЗВИТОК ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ В.КУРЦА У ВИКОНАВСЬКІЙ ТА ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПІАНІСТІВ.....142
5.1. Музично-виконавська естетика та фортепіанна педагогіка
Василя Барвінського...143
5.1.1.Засади музично-виконавської естетики В.Барвінського.143
5.1.2. Аспекти фортепіанної педагогіки Василя Барвінського...146
5.2. Виконавська та педагогічна діяльність Романа Савицького......157
5.2.1. Аналіз звукозаписів гри Р.Савицького................159
5.2.2. Фортепіанна педагогіка Романа Савицького..163
5.3. Методичні погляди Дарії Герасимович (за матеріалами її
підручника Методика навчання гри на фортепіано”)...169
5.4. Доля традицій В.Курца в Галичині у другій половині ХХ ст....173
Висновки.............176
ВИСНОВКИ...179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..184
ДОДАТКИ..201
Додаток А Історичний огляд чеської фортепіанної педагогіки до середини
ХХ ст...201
Додаток Б Життєвий та творчий шлях Вілема Курца (1872-1945)214
Додаток В Довідкова інформація про польських піаністів-виконавців та педагогів - учнів Курца львівського періоду.........................219
Додаток Д Додаткова інформація про педагогічну діяльність Едварда Штоєрмана....................................................................................224
Додаток Ж Довідкова інформація про виконавсько-педагогічну діяльність
чеських учнів Курца ...............234
Додаток З Довідкова інформація про виконавсько-педагогічну діяльність українських піаністів учнів В. Курца.....243
Додаток К Генеалогічна схема школи В.Курца..251

ВСТУП
Протягом останніх десятиліть в українській музичній науці активно вивчається історія вітчизняних виконавсько-педагогічних шкіл, досліджуються історичні джерела їхнього формування та розвитку, розглядається їхнє місце і роль в культурі суспільства. Вивчення історії львівської фортепіанної школи не тільки приваблює дослідників фактами співіснування та взаємодії різнонаціональних фортепіанно-виконавських традицій, але й дає можливість пізнання та проектування шляхів розвитку сучасної львівської піаністики. В цьому сенсі вбачається доречним різнобічне і поглиблене опрацювання досвіду видатних львівських фортепіанних педагогів, серед яких почесне місце посідає Вілем Курц (1872-1945).
Актуальність теми дослідження
В українському музикознавстві школа В.Курца ніколи не розглядалася як цілісний напрямок фортепіанно-виконавського мистецтва, та і фортепіанну педагогіку В.Курца вивчено ще недостатньо. Основні теоретичні праці В.Курца в Україні досі не перекладалися й ґрунтовно не досліджувалися, методичні ж погляди В.Курца було розглянуто однобічно, на підставі тільки однієї його праці Технічні основи фортепіанної гри”. З поля зору дослідників випав процес інтеграції його фортепіанної педагогіки в українську піаністичну культуру. Тим часом, у класі В.Курца виховались відомі в Галичині піаністи-виконавці та педагоги, які зробили значний внесок у формування наступних поколінь західноукраїнських піаністів. Актуальність даного дисертаційного дослідження зумовлена потребою глибокого вивчення історії українського фортепіанного мистецтва, зокрема, формування та розвитку львівської фортепіанної виконавсько-педагогічної школи, одним з потужних джерел якої була виконавсько-методична система В.Курца.
Зв’язок праці з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційне дослідження відповідає плану наукових робіт і є частиною комплексної теми № 6 „Музично-виконавське мистецтво: теорія, історія, практика” перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності Львівської державної музичної академії на 2002-2006 рр.
Тема затверджена Вченою радою ЛДМА ім. М. Лисенка (протокол № 6, від 25 березня 2000 року).
Мета даного дослідження - на основі цілісної характеристики фортепіанної школи В.Курца як сукупності результатів діяльності та системи переконань самого Вілема Курца та його найвидатніших учнів різних національностей розкрити головні виконавсько-методичні засади цієї школи і показати її роль у формуванні львівської піаністики.
Для досягнення мети поставлено такі завдання:
- визначити поняття львівська фортепіанна школа”;
- розкрити сутність фортепіанної педагогіки В.Курца на основі аналізу його методичних праць;
- охарактеризувати виконавсько-педагогічні засади одного з найвидатніших учнів В.Курца Е.Штоєрмана та показати, як у діяльності Е.Штоєрмана та його учнів розвиваються засади В.Курца;
- показати основні тенденції розвитку методики В.Курца у різних національних школах, зокрема, у чеській фортепіанній педагогіці 1960-х років;
- простежити на основі звукозаписів за втіленням принципів школи В.Курца у виконавській творчості видатних концертуючих піаністів;
- розкрити роль школи В.Курца у розвитку західноукраїнського фортепіанного мистецтва на основі аналізу діяльності В.Барвінського, Р.Савицького, Д.Герасимович.
Об’єкт даного дослідження європейське фортепіанне виконавство та педагогіка першої половини ХХ ст.
Предметом даного дослідження є виконавсько-методичні засади школи В.Курца та їхня інтеграція в польську, чеську та українську фортепіанні культури.

Методи дослідження
В основі дослідження школи В.Курца і львівської фортепіанної школи лежить системний підхід, завдяки якому музикознавчі методи дослідження поєднуються з історичними. Принцип історизму є одним з головних.
У зв’язку з вивченням педагогічної системи В.Курца як основи його школи, застосовується дедуктивний метод як ключ пізнання цієї системи та емпірико-індуктивний метод для простеження інтеграції методи В.Курца у чеську, українську та польську фортепіанні культури. Історичний аспект дослідження передбачає вивчення процесу формування чеського фортепіанного мистецтва до середини ХХ ст.; становлення і розвитку авторської школи В.Курца у Львові. У дисертації використовуються також методи систематизації, порівняння, узагальнення як основні методи емпіричного дослідження. Вивчення документів, рукописів, літературних джерел здійснюється методом аналізу документальних джерел.
Головними джерелами дослідження є наукова література, методичні посібники, тексти музичних творів і звукозаписи. Аналіз методичних посібників, редакцій нотного тексту та звукозаписів здійснюється на основі методології, використаної у працях дослідників, що працюють у галузі виконавського музикознавства: О.Алексєєва, Л.Баренбойма, З.Бьомової, Л.Григор’єва, Г.Данузера, Н.Кашкадамової, Е.Коваленко, Г.Когана, А.Малинковської, О.Меркулова, Я.Мільштейна, В.Москаленка, І.Понятовської, Н.Терент’євої, С.Хентової та ін.
Наукова новизна одержаних результатів
Уперше в українському музикознавстві проведено вивчення фортепіанної виконавсько-педагогічної школи як комплексного явища, яке охоплює діяльність піаністів різних країн. У ході дослідження виділено найвидатніші здобутки школи, найвизначніші її фігури, в діяльності яких з усією очевидністю висвітлилися перспективні засади цієї школи.
Вперше в українському музикознавстві проаналізовано і введено до наукового обігу всі методичні праці В.Курца, музичні редакції Е.Штоєрмана та ключові методичні праці чеських піаністів З.Бьомової, А.Ґрюнфельдової, І.Штепанової-Курцової, українських педагогів Р.Савицького, Д.Герасимович.
Дано об’єктивну оцінку внеску Вілема Курца у процес розвитку піаністики ХХ ст. загалом і, зокрема, формування та розвитку польської, чеської та західноукраїнської фортепіанних шкіл.
Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається можливістю використання матеріалів дисертації у лекційних курсах з історії фортепіанного мистецтва, методики викладання гри на фортепіано; в педагогічній практиці кафедр спеціального фортепіано вищих музичних навчальних закладів, музичних училищ, дитячих музичних шкіл; збагаченням методичного матеріалу музичних навчальних установ перекладами посібників Технічні основи фортепіанної гри” В.Курца, Основи методики Лешетицького” М.Брее, Методика початкової гри на фортепіано” З.Бьомової, А.Ґрюнфельдової.
Апробація результатів дисертації
Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедр спеціального фортепіано та музичної україністики ЛДМА ім. М.Лисенка.
Матеріал окремих розділів дисертації доповідався автором на:
- міжнародних конференціях ЕРТА: "Педагогічне кредо Романа Савицького" (Київ, 1993);
- "Вплив методичних поглядів Вілема Курца на розвиток української фортепіанної школи ХХ століття" (Кіровоград, 1999);
- регіональній теоретичній конференції, присвяченій 110-й річниці від дня народження В.Барвінського (Дрогобич, 1998) Жанр коломийки у фортепіанній творчості В.Барвінського”;
- всеукраїнській науково-теоретичній конференції Молоді музикознавці України” (Київ, 2000): Чеський піаніст-педагог Вілем Курц про виховання виконавської техніки піаніста (за матеріалами його методичної праці Технічні основи фортепіанної гри”);
- Міжнародній науковій конференції Музика Галичини” (Коломия, 2000): Про джерела фортепіанної педагогіки Романа Савицького”;
- всеукраїнській науковій конференції Мистецтво молодих” (Львів, 2001): Вплив методики В.Курца на формування виконавської та педагогічної діяльності Е.Штоєрмана”;
- всеукраїнській науковій конференції з нагоди 90-ліття кафедри музикології Львівського університету та 50-ліття з дня смерті Адольфа Хибінського (Львів, 2002): співдоповідь з Н.Кашкадамовою Львівська фортепіанна школа: традиції і розвиток”;
- всеукраїнській науковій конференції Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури” (Тернопіль, 2003): В.Барвінський визначальна фігура у львівській фортепіанній педагогіці 20-х-30-х років ХХ ст.”;
- обласній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті видатного українського композитора, педагога і громадського діяча Василя Барвінського (Дрогобич, 2006): Роль Василя Барвінського у розвитку галицької фортепіанної педагогіки”;
- міжнародній конференції до 250-річного ювілею Вольфганга Амадея Моцарта В.А.Моцарт: погляд з ХХІ сторіччя” (Львів, 2006): Методичні засади школи Вілема Курца у роботі над клавірними творами В.А.Моцарта”.
Публікації
За темою дослідження опубліковано десять статей, з них сім у фахових виданнях, тези та матеріали конференцій:
1. Садова Л. Чеський піаніст-педагог Вілем Курц (1872-1945) про виховання виконавської техніки піаніста (за матеріалами його методичної праці Технічні основи фортепіанної гри”) // Київське музикознавство. - К., 2001. - Вип. 5. - С. 159-167.
2. Садова Л. Методичні погляди В.Курца в контексті сучасної йому фортепіанної педагогіки // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2001. - № 2 (7). - С. 42-47.
3. Садова Л. Про джерела фортепіанної педагогіки Романа Савицького // Musika Galiciana / Наукові збірки ЛДМА ім. М.Лисенка. - Львів, 2001. - Вип. 5. Т. VI. - С. 209-214.
4. Садова Л. Роль школи Вілема Курца у формуванні виконавської та педагогічної діяльності Едварда Штоєрмана // Молоде музикознавство / Наукові збірки ЛДМА ім. М.Лисенка. - Львів, 2002. - Вип. 7. - С. 159-167.
5. Садова Л. Роль пальцьових вправ у вихованні піаніста // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка та Національної музичної академії України ім. П.Чайковського. Серія: Мистецтвознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2003. - № 2 (11). С. 47-52.
6. Кашкадамова Н., Садова Л. Львівська фортеп’янна школа: традиції та розвиток // Musica Humana / Наукові збірки ЛДМА ім. М. Лисенка. - Львів, 2003. - Вип. 8. Чис. 1. - С. 169-187.
7. Садова Л. Методичні засади школи Вілема Курца у роботі над клавірними творами В.А.Моцарта // Вольфганг Амадей Моцарт: погляд з ХХІ сторіччя / Наукові збірки ЛДМА ім. М.В.Лисенка. Львів, 2006. Вип. 13. С. 150-163.
8. Садова Л. Педагогічне кредо” Романа Савицького // Українська фортепіанна музика та виконавство: стильові особливості, зв’язки з музичною культурою Західної Європи: Матеріали ІІІ конференції Асоціації піаністів-педагогів України. Львів, 1994. - С. 91-96.
9. Садова Л. Вплив методичних поглядів Вілема Курца на розвиток української фортепіанної школи ХХ ст. // Золоті сторінки музичної історії України. Ференц Ліст та піаністична культура ХХ-го століття: Зб. ст. та матеріалів / Асоц. піаністів-педагогів України. Кіровоград: КДПУ ім. В.Вінниченка, 1999. Вип. 4. - С. 45-49.

10. Садова Л. В.Барвінський визначальна фігура у львівській фортепіанній педагогіці 20-х - 30-х років ХХ ст. // Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури: Статті та матеріали / Редактор-упор. О.Смоляк. Тернопіль: АСТОН, 2003. - С. 104-117.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Ім’я Вілема Курца як видатного чеського педагога, що виховав багатьох значних піаністів ХХ ст. та протягом довгого періоду працював у Львові, відоме в музикознавстві. Однак у попередніх дослідженнях увага звернена була тільки на характеристику діяльності самого Вілема Курца та його методику роботи над фортепіанною технікою. Завдання цілісної характеристики школи Курца як мистецького напряму, що охоплює піаністів-однодумців, досі не ставилося. Не розглядалося й питання, як проявився вплив цієї школи на львівську піаністику.
В даній дисертації було доповнено характеристику діяльності В.Курца як фортепіанного педагога, а також зібрано й доповнено відомості про його учнів з різних періодів та місць роботи педагога учнів, що належать до різних національних фортепіанних шкіл. Наново проведено аналіз виконавських та методичних засад Курца, а також проаналізовано засади його видатних учнів-піаністів: Е.Штоєрмана, Р.Фіркушного, П.Штепана, І.Штепанової-Курцової, З.Бьомової та А.Ґрюнфельдової, В.Барвінського, Р.Савицького, Д.Герасимович.
Для отримання цих результатів було використано великий обсяг матеріалів, значна частина яких вперше введена до наукового обігу. Найважливіші з них: всі публіковані методичні праці В.Курца; методичні посібники І.Штепанової-Курцової, З.Бьомової, А.Ґрюнфельдової, А.Зарауера, Д.Герасимович; методичні праці інших видатних чеських педагогів-піаністів, попередників та наступників В.Курца; опубліковані і неопубліковані методичні праці Р.Савицького; матеріали полеміки навколо засад В.Курца в журналі Hudebni rozhledy” за 1962-1963 роки; газетні рецензії В.Барвінського за 1920-30 рр.; непубліковані зошити поурочних записів В.Барвінського; публіковані і непубліковані спогади та листи українських, чеських, німецьких музикантів; виконавсько-педагогічні редакції фортепіанних творів, що були виконані В.Курцом та Е.Штоєрманом; звукозаписи виконавських робіт Е.Штоєрмана, Р.Фіркушного, П.Штепана та Р.Савицького тощо.
Проведені дослідження підтвердили, що
1. Вілемом Курцом була створена потужна фортепіанно-педагогічна школа міжнародного значення. Численні музиканти, що були навчені цим видатним педагогом, значно переросли масштабом і ґеоґрафією діяльності свого вчителя. Такі з них, як Е.Штоєрман, Р.Фіркушний, А.Родзіньський, В.Барвінський, Р.Савицький мали відчутний вплив на розвиток фортепіанного мистецтва ХХ ст. не тільки в Чехії й Україні, але й в Австрії, Польщі, США. Більшість з них поєднувала мистецьку діяльність з педагогічною, і засади школи Курца було передано ними наступному поколінню музикантів, серед яких такі видатні особистості, як Т.Адорно, Л.Мюнцер, І.Моравець, А.Брендель та інші.
2. Всі учні В.Курца шанували засади свого вчителя і, незалежно від своєї подальшої освіти та долі, до кінця зберігали в своїй діяльності зерно здобутих у нього знань. Проведений у дисертації аналіз їхніх творчих робіт уперше дозволив переконливо довести наявність спільних засад у фортепіанному виконавстві та педагогіці всіх цих музикантів. Є всі підстави називати сукупність цих музикантів різного віку, масштабу й національності, що працювали в різних кінцях світу, школою Курца як значним і цілісним напрямом у фортепіанно-виконавському мистецтві.
3. В основі методичної системи В.Курца лежить орієнтація на творчий, ініціативний і розумний підхід кожного педагога до процесу навчання. Більшість представників школи Курца, як творчі особистості, в своїй діяльності різнобічно розкривали, розвивали і доповнювали знання, здобуті від вчителя. Ряд важливих питань, які з тих чи інших причин не висвітлив сам професор, були розпрацьовані його учнями. Здатність іти в ногу з часом виявилася засадничою рисою методичної системи В.Курца та запорукою її життєвості. Тому повноцінне зрозуміння виконавсько-методичних засад школи можливе тільки при умові, що будуть взяті до уваги більшість її видатних представників. У дисертації вперше застосовано підхід до дослідження фортепіанної школи як творчого мистецького напряму, що, спираючись на єдність фундаментальних засад, розвиває їх різновекторно й багатопланово.
4. Вілем Курц та піаністи його школи належали до когорти передових педагогів Європи, що в першій половині ХХ ст. формували нову фортепіанну педагогіку. Уникаючи несумісних крайнощів, вона підсумовувала й синтезувала всі кращі здобутки попередніх етапів розвитку фортепіанного мистецтва. Їхня світоглядна платформа принципово збігалася з позиціями таких видатних сучасників, як Т.Матей, А.Корто, І.Філіп, Л.Ніколаєв. Кожен з них мав, звичайно, й індивідуальні особливості, пов’язані з традиціями національних шкіл, особистими рисами характеру й темпераменту. Школа Курца стояла на принциповій позиції підсумування досвіду попередників, цілеспрямованого вивчення та засвоєння його. Це була позиція педагогів-практиків, які вміють і хочуть пристосувати історичний досвід для користі своїх учнів. Введене в дисертації поняття синтезуючої фортепіанної педагогіки середини і другої половини ХХ ст. дозволяє уникнути крайнощів в оцінці окремих фортепіанно-педагогічних шкіл і зрозуміти перспективність розвитку класичних педагогічних традицій на сучасному етапі.
5. Фортепіанна педагогіка Курца, основана на глибинній чеській традиції, завжди несла в собі увагу й повагу до національного. Ця риса була розвинена польськими й українськими учнями професора. Водночас його системі притаманні універсальні принципи й риси, що дозволили вчителеві справити позитивний вплив на поляків, українців, євреїв, чехів та учнів різних інших національностей. Педагогіка школи Курца не заанґажована до жодного стильового, ідеологічного чи національного напряму в цьому підстави її універсальності. В цьому, однак, до певної міри, крилася також причина неприйняття або критики її з боку тих музикантів, що строго притримувалися одного, того чи іншого конкретного напряму. Розвиток різних аспектів педагогіки В.Курца у діяльності його учнів підтверджує універсальний характер цієї фортепіанно-педагогічної системи, що була орієнтована не на плекання піаністичного мистецтва того чи іншого конкретного мистецького стилю, а на планомірний різнобічний розвиток ментальності музиканта, під якою малося на увазі сукупність музичних здібностей. Саме це дозволило кожному з учнів Курца вибрати з його системи відповідні для себе, щоразу інші засади. Саме це стало також підставою того, що зі школи Курца виросли не тільки піаністи, але й численні педагоги, композитори, дириґенти, музичні письменники видатні музичні діячі свого часу.
6. В основі діяльності школи Курца лежала прогресивна для свого часу естетика музично-виконавського мистецтва. Її засади сформульовані у критичних статтях В.Барвінського:
а) ставлення до піаніста як до повноцінного самостійного митця, що характеризується виразистим мистецьким обличчям та прогресивними переконаннями;
в) ідеал піаніста-музиканта, що глибоко розкриває задум твору і переживає музику;
с) шляхетність інтерпретації, в якій цінується поетичність, інтеліґентність, темперамент та гармонійність;
d) просвітницьке ставлення до концертних програм.
7. Один з найвидатніших представників школи Курца - Е.Штоєрман своєю послідовною діяльністю пропагандиста авангардної музики першої пол. ХХ показав, що педагогічна система В.Курца прекрасно надається для підготовки виконавців нової музики.
8. В діяльності Е.Штоєрмана з особливою наочністю виявилися методичні засади, що важливі для всієї школи Курца:
а) уважне ставлення до музичного тексту;
в) вимога прозорості і ясності у трактуванні як фактури, так і форми твору;
с) виховання міцної і точної піаністичної техніки;
d) прищеплення піаністичної культури звуку, яка придатна для інтерпретації різних музичних стилів;
е) методика навчання, пристосована до індивідуальності учня та позбавлена стереотипності й схематизму;
f) різнобічний розвиток учня-музиканта, виховання в нього музичної культури та інтелекту.
9. Протягом майже 20 років В.Курц викладав у консерваторії ГМТ у Львові. Надалі тут працювали видатні представники його школи українські (В.Барвінський, Д. і Т.Шухевичі, А.Рудницький, Р.Савицький, Д.Герасимович, Д.Задор та інші) й польські (А.Гермелін, А.Зоффаль, Г.Альткорн-Лісіцка, Ю.Кретович та інші) піаністи. Музиканти школи Курца відіграли важливу роль у формуванні обличчя фахової галицької, зокрема, української піаністики.
10. В дисертації вперше дано визначення Львівської фортепіанної школи як напряму у музичному мистецтві, що представлений піаністами-виконавцями й педагогами Львова і Галичини та виник на основі спільних світоглядних, мистецьких й педагогічних традицій. Охарактеризовано виконавську модель, що уособлює систему нормативів, характерну для Львівської фортепіанної школи. Згідно з нею, галицьким піаністам притаманна певна емоційна опанованість та значна роль інтелектуального чинника у виконанні і піаністичній роботі; особлива культура виконання музики класичного стилю; свій особливий підхід до творчості Шопена. Галицькі піаністи не мають собі рівних у справі пропаганди української музики. У формуванні цієї виконавської моделі істотну роль відіграли концертні виступи, послідовна педагогічна діяльність та публіцистичні статті самого В.Курца і його видатних львівських учнів.
Історична доля фортепіанно-педагогічної школи Вілема Курца та її піаністичних методів показує, якими непростими шляхами йде інколи розвиток виконавського мистецтва, залежний від далеко не тільки мистецьких чинників. Цінна традиція передається не завжди прямо. Треба бути уважним до власної історії, щоб не втратити збережених у ній скарбів. Львівська фортепіанна школа це неоднозначний мистецький потік, сповнений різноманітних індивідуальностей і плідних традицій. Наша справа не забути їх, зрозуміти, вивчати і розвивати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бібліографія

1. Аберт Г. В.-А. Моцарт: В 4т. Ч. 1. Книга 2. М.: Музыка, 1988. 606 с.

2. Алексеев А. История фортепианного искусства: В 3-х т. - М.: Музыка, 1988. - Т.1-2.- 413 с.; Т.3.- 285 с.

3. Алексюк А.М. Школа // Українська радянська енциклопедія. - К.: Головна редакція УРЕ, 1985. Т. 12. - С. 416.

4. Альшванг А.: Избранные сочинения в 2-х т. - М.: Музыка, 1965. - Т. 2. 327 с.

5. Архів Львівської держ. муз. академії ім. М.Лисенка. - Оп. 10-С. - Справи 7, 9, 13.

6. Барвінський В. Концерт Галі Левицької // Діло 1927. - № 255. 15 листопада.

7. Барвінський В. 60-ліття професора Вілєма Курца // Новий час. 1933. - № 5. - С. 4.

8. Барвінський В. Фортеп‘яновий вечір Галі Левицької // Новий час. - 1933. - № 55. - 12 березня.

9. Барвінський В. Декілька думок про наше музичне життя // Новий час. - 1933. - 16 квітня.

10.Барвінський В. Спільні пописи елєвів філій Муз. Інституту ім. Лисенка в днях 28 і 29 травня ц.р. Хроніка й рецензії //Українська музика. 1938. - червень, ч. 6. С. 110.

11.Баренбойм Л. Вопросы фортепианной педагогики и исполнительства.- Л.: Советский композитор, 1969. - 288 с.

12.Баренбойм Л. Путь к музицированию. Л.; М., 1973. - 352 с.

13.Баренбойм Л. Л.В. Николаев основоположник ленинградской пианистической школы // Л.В. Николаев. Статьи и воспоминания современников. Письма. - Л.: Советский композитор, 1979. - С.12-60.

14.Блажкевич Г. Піаніст-віртуоз Людвік Марек учень Ф.Ліста і його вплив на формування Львівської фортепіанної школи // Золоті сторінки музичної історії України. Ференц Ліст та піаністична культура ХХ-го століття: Зб. ст. та матеріалів / Асоц. піаністів-педагогів України. Кіровоград: КДПУ ім. В.Вінниченка, 1999. - Вип. 4. - С. 38-40.

15.Блажкевич Г., Старух Т. Правда і міфи про львівських піаністів основоположників фортепіанної школи. Львів: Сполом, 2002.- 226 с.

16.Бобицька В. Документальні матеріали до портрету піаністки Любки Колесси: Публікації в пресі 1920-1951 р.р.: Дипломна робота. - Львів: ВДМІ ім. Лисенка, 1998. 217 с.

17.Брикайло І., Воробкевич Т. Методика виховання юних піаністів у педагогічній діяльності Дарії Герасимович // Виконавсько-педагогічні принципи Василя Барвінського та його послідовників як складова частина Львівської піаністичної школи: Матеріали науково-практичної конференції (Львів, 5 квітня 2006 р.). Львів, 2006. С. 37-51.

18.Булка Ю. Українська музика на польському радіо у Львові у 1930-х роках // Musika Galiciana / Наукові збірки ЛДМА ім. М.Лисенка. - Львів, 2001. - Вип. 5. Т. VI. - С. 85-89.

19.Василь Барвінський. З музично-письменницької спадщини: Дослідження, публіцистика, листи / Упор. В.Грабовський Дрогобич: Коло, 2004. - 256 с.

20.Василь Барвінський композитор і піаніст в оцінці львівської преси 1920-х років: Методичні рекомендації до курсів історії української музики, історії фортепіанного мистецтва та музичної критики для студентів і викладачів вищих музичних закладів / Методична розробка Б.Тихонюка. - Львів: ЛДК ім. М.Лисенка, 1989. 18 с.

21.Водолеева Н. О некоторых закономерностях исполнительской организации музыкальной архитектоники // Стиль музичної творчості: естетика, теорія, виконавство / Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. К., 2004. Вип. 37. С. 198-205.

22.Выдающиеся пианисты-педагоги о фортепианном искусстве: Сб. статей / Вступ. статья, составление, общая редакция С.М.Хентовой. - М.; Л.: Музыка, 1966. - 316 с.

23.Виконавсько-педагогічні принципи Василя Барвінського та його послідовників як складова частина Львівської піаністичної школи: Матеріали науково-практичної конференції (Львів, 5 квітня 2006 р.). Львів, 2006. 104 с.

24.Гат Й. Техника фортепианной игры. - М.: Музгиз, 1957. 232 с.

25.Гелитович К. Л.Мюнцер піаніст і педагог // Музика. - 1986. - № 3. - С. 25-26.

26.Герасимович Д. Методика навчання гри на фортепіано: Посібник для викладачів музичних шкіл та музичних училищ. - Київ: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1962. 59 с.

27.Гизекинг В. Так я стал пианистом. Статьи о пианистическом искусстве // Исполнительское искусство зарубежных стран. М.: Музыка, 1975. - С. 190-249.

28.Горак Я. Василь Барвінський і музичне товариство ім. М.Лисенка в 1911-1922 роках (на матеріалі протоколів музичного товариства ім. М.Лисенка) // Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури: Статті та матеріали / Редактор-упор. О.Смоляк. Тернопіль: Астон, 2003. - С.145-152.

29.Гофман Й. Вопросы и ответы о фортепианной игре. М.: Советский композитор, 1972. 224 с.

30.Григорьев Л., Платек Я. Современные пианисты. - М.: Советский композитор, 1985. 472 с.

31.Громіш І. Роман Савицький піаніст-віртуоз, педагог // Мистецтво та освіта. - 2002. - № 4. - С. 16-17.

32.Громіш І., Яцків О. Фортепіанний збірник Романа Савицького для початківців: його виховна і педагогічна спрямованість // Українські композитори дітям: Матеріали міжвузівської студентської науково-практичної конференції. - Дрогобич: Вимір, 2004. - С. 68-72.

33.Грохотов С.В. И.-Н.Гуммель и фортепианное искусство первой трети ХIX века: Автореф. дисс. канд. искусствоведения: 17.00.03. - Ленинград, 1990. - 25 с.

34.Дагилайская Э.Р. Фортепианная музыка для детей и юношества композиторов Чехии и Словакии: Методическая разработка для преподавателей музыкальных учебных заведений. - К., 1993. - 111 с.

35.Дедусенко Ж.В. Про виконавську (піаністичну) школу” // Культура України: Збірка наукових праць Харківської держ. Академії культури. - Харків: ХДАК, 1999. - Вип.5. - С. 122-130.

36.Дедусенко Ж.В. Школа” в системі культури // Культура України. - Вип. 6: Мистецтвознавство. - Харків: ХДАК, 2000. - С. 163-170.

37.Дзюпина Є. Антін Рудницький (1902-1975) // Musica Humana / Наукові збірки ЛДМА ім. М. Лисенка. - Львів, 2003. - Вип. 8. Чис. 1. - С. 269-271.

38.Древицька О. Виконавські роботи П.Штепана та Р.Фіркушного: Магістерська робота ЛДМА ім. М.Лисенка. Львів, 2004. - 41с.

39.Жаринова О., Кашкадамова Н. Друга рапсодія М.Лисенка у інтерпретації О.Криштальського // Олег Криштальський. Спогади, статті, матеріали. Львів, 2000. С. 76-85.

40.Жаринова О., Кашкадамова Н. Систематичний анотований каталог звукозаписів до вивчення історії Львівської піаністичної школи // Фортеп’янне мистецтво у Львові: Статті. Рецензії Матеріали. - Тернопіль: Астон, 2001. С.299-347.

41.Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ ст. К.: Видавництво АН УРСР, 1960. 190 с.

42.Зак Я. О некоторых вопросах воспитания молодых пианистов // Вопросы фортепианного исполнительства. М.: Музыка, 1968. - Вып. 2. - С.81-98.

43.Зингер Е. Из истории фортепианного искусства Франции. М.: Музыка, 1976. - 112 с.

44.Інформації // Діло. - 1901. - № 131. 13 (26) червня. Передрук з газети Słowo polskie” замітки Ф.Нойгаузера.

45.Каранович Д. Українська музика у Відні // Український музичний архів. - Київ, 1995. - С. 215-218.

46.Катрич О. Стиль музиканта-виконавця (теоретичні та естетичні аспекти). Дрогобич: Відродження, 2000. 98 с.

47.Катрич О. Музично-виконавський архетип як стильове підгрунтя явищ музично-виконавської творчості // Стиль музичної творчості: естетика, теорія, виконавство / Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. К., 2004. Вип. 37. С. 177-183.

48.Кашкадамова Н. Мистецтво виконання на клавішно-струнних інструментах. Тернопіль: АСТОН, 1998. - 299 с.

49.Кашкадамова Н. Фортеп’янне мистецтво у Львові: Статті. Рецензії. Матеріали. - Тернопіль: АСТОН, 2001. 400 с.

50.Кашкадамова Н. В.Барвінський про фортепіанне виконавство // Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури: Статті та матеріали / Редактор-упор. О.Смоляк. Тернопіль: АСТОН, 2003. - С. 118-129.

51.Кашкадамова Н., Садова Л. Львівська фортеп’янна школа: традиції та розвиток // Musica Humana / Наукові збірки ЛДМА ім. М. Лисенка. - Львів, 2003. - Вип. 8. Чис. 1. - С. 169-187.

52.Кашкадамова Н. Історія фортеп‘янного мистецтва ХІХ стріччя: Підручник Тернопіль: АСТОН, 2006. - 608 с.

53.Кашкадамова Н. Учениця Василя Барвінського Дарія Гординська-Каранович // Виконавсько-педагогічні принципи Василя Барвінського та його послідовників як складова частина Львівської піаністичної школи: Матеріали науково-практичної конференції Львів, 2006. С. 20-29.

54.Кисілевська В. Василь Барвінський (з доповіді на Сесії УВАН Канади, присвяченій пам’яті українського композитора й музиколога д-ра В. Барвінського) // Жіночий світ. - 1964. Лип.-серп. - Ч. 7-9.

55.Кияновська Л. Син століття Микола Колесса в українській культурі ХХ віку: Сім новел з життя артиста. Львів, 2003. - 293 с.

56.Коваленко Е. З минулого французької фортепіанної школи (Про фортепіанну педагогіку І. Філіппа) // Питання фортепіанної педагогіки та виконавства / Упор. А.Корженевський. К.: Музична Україна, 1981. - С. 104-115.

57.Коган Г. Вопросы пианизма: Избранные статьи. М.: Советский композитор, 1968. - 458 с.

58.Коган Г. Ферруччо Бузони. - М.: Советский композитор, 1971. - 232 с.

59.Конькова Г. Спрага музики: паралелі і час спогадів. - К.: Комбі-ЛТД, 2001. - 202 с.

60.Корто А. Рациональные принципы фортепианной техники / Предисловие и комментарии к упражнениям Я.Мильштейна. М.: Музыка, 1966. - 108 с.

61.Кошиць О. Американське турне Марії Сокіл і Антона Рудницького // Українська музика. - 1938. - Ч. 9-10. С. 173-174.

62.Криштальський О. Спогади про видатних львівських піаністів // Олег Криштальський. Спогади, статті, матеріали. Львів, 2000. С. 8-18.

63.Кузьмін М. Забуті сторінки музичного життя Києва. К.: Музична Україна, 1972. - 223 с.

64.Кулова Е. В фортепианных классах Московской консерватории // Музыкальное исполнительство и педагогика: Сб. статей. М.: Музыка, 1991.- С. 112-129.

65.Куржева Т. Польські піаністи у Львові та їх внесок у розвиток фортепіанного виконавства та педагогіки (80-ті р.р. ХІХ ст. 40-і р.р. ХХ ст.): Дис. ...канд. мистецтвознавства: 17.00.03. Львів, 2006. 177 с.

66.Курковський Г. Педагоги-піаністи Київської консерваторії (1913-1933) // Українське музикознавство: Зб. стат. / Науковий міжвідомчий щорічник. К.: Музична Україна, 1967. С. 264-280.

67.Листи В.Барвінського до Г.Грабець // Василь Барвінський. Статті та матеріали: Збірник. - Дрогобич: Відродження, 2000. - С. 82-111.

68.Личковська Д. Моє навчання у професора Василя Барвінського // Виконавсько-педагогічні принципи Василя Барвінського та його послідовників як складова частина Львівської піаністичної школи: Матеріали науково-практичної конференції (Львів, 5 квітня 2006 р.). Львів, 2006. С. 6-12.

69.Лонг М. Фортепиано. Школа упражнений / Вступительная статья и общая редакция С.М.Хентовой. Л.: Музгиз, 1963. - 125 с.

70.Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи. В 2-х т. / Ред. З. Штундер. Львів: Дивосвіт, 2000. Т. 2. - 816 с.

71.Людкевич С. З музичного руху // Діло. - 1924. - 26.VI. - Ч. 139.

72.Людкевич С. З музичного життя. Пописи елевів Вищого музичного інституту ім. Лисенка // Діло. - 1924. - 3.VII. - Ч. 145.

73.Мазепа Л., Мазепа Т. Шлях до музичної академії у Львові. У 2-х т. Львів: Сполом, 2003. Т. 1. - 288 с.

74.Максимов О. Гармонійний розвиток музичних здібностей учня-піаніста на початковому етапі навчання в світлі педагогічних принципів В.О.Барвінського // Українська фортепіанна музика та виконавство: Матеріали науково-практичної конференції Асоціації піаністів-педагогів України. Львів, 1994. - С. 85-88.

75.Максимов О. Втілення педагогічних принципів В.О.Барвінського в роботі над фортепіанним твором // Музичне виконавство / Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. К., 2003. - Кн. 9. Вип. 26. С. 94-111.

76.Малинковская А. Фортепианно-исполнительское интонирование. - М.: Музыка, 1990. - 191 с.

77.Мартинсен К.-А. Индивидуальная фортепианная техника на основе звукотворческой воли. - М.: Музыка, 1966. 220 с.

78.Мартинсен К.-А. Методика индивидуального преподавания игры на фортепиано. М.: Музыка, 1977. 129 с.

79.Меркулов А. Редакции клавирных сочинений Гайдна и Моцарта и проблемы стиля интерпретации // Музыкальное исполнительство и педагогика: Сб. статей. М.: Музыка, 1991. - С. 155-188.

80.Москаленко В.Г. Творческий аспект музыкальной интерпретации (к проблеме анализа): исследование К., 1994. - 157 с.

81.Москаленко В. Про музично-виконавську організацію темпоритму // Стиль музичної творчості: естетика, теорія, виконавство / Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. К., 2004. Вип. 37. С. 173-177.

82.Нейгауз Г. Размышления, воспоминания, дневники, избранные статьи, письма. М.: Советский композитор, 1975. - 525 с.

83.Нейгауз Г. Об искусстве фортепианной игры. М.: Музыка, 1982. 254 с.

84.Николаев А. Основы советской пианистической школы // Мастера советской пианистической школы: Очерки / Под ред. А.А.Николаева. М., 1954. С. 5-40.

85.Николаев А. Очерки по истории фортепианной педагогики и истории пианизма. - М., 1980. - 111 с.

86.Николаев Л. Статьи и воспоминания современников. Письма. Л.: Советский композитор, 1979. - 322 с.

87.Німилович О. Фортепіанна творчість Василя Барвінського. Дрогобич: Коло, 2001. - 78 с.

88.Новикова Э. Тобиас Маттей // Музыкальное исполнительство. М.: Музыка, 1972. - Вып. 7. - С. 215-265.

89.Оборин Л. О некоторых принципах фортепианной техники // Вопросы фортепианного исполнительства. - М.: Музыка, 1968. - Вып. 2. С. 71-80.

90.Павлишин С. Василь Барвінський. К.: Музична Україна, 1990. 88 с.

91.Павлишин С. Арнольд Шёнберг. М.: Композитор, 2000. 473 с.

92.Пианисты рассказывают: Сб. статей. - Вып. 2 / Сост. М. Г.Соколов. М.: Музыка, 1984. 239 с.

93.Попіль М. Вілем Курц - один з засновників Львівської фортепіанної школи. Львів: ЛДК ім. М.В.Лисенка, 1992. 16 с.

94.Проців Л. Педагогічні засади Василя Барвінського // Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури: Статті та матеріали / Редактор-упор. О.Смоляк. Тернопіль: АСТОН, 2003. - С. 98-103.

95.Рак Я. Творчий портрет Дезидерія Євгеновича Задора. - Ужгород: Закарпаття, 1997. - 36 с.

96.Ребёнок за роялем: Педагоги пианисты социалистических стран о фортепианной методике: Сб. статей / Пер. с нем. П.Дорохова и Ж.Согомонян; Под ред. Г.Балтер. М.: Музыка, 1981. 295 с.

97.Рудницький А. Едвард Штоєрман // Діло. 1933. 20 лют. С. 6.

98.Савицький Р. Проблема навчання фортепіянової гри // Українська музика. 1937. - С. 61.

99.Савицький Р. Основні засади фортепіанної педагогіки. Львів, 1994. - 40 с.

100. Савицький Р. Програма навчання гри на фортепіано / Вступні тексти та упорядкування Р.Савицький-мол. Філадельфія, 1955, Кренфорд, 2005. - 153 с.

101. Савшинский С. Леонид Николаев. Пианист, композитор, педагог. Л.; М.: Государственное музыкальное издательство, 1950.- 190 с.

102. Садова Л. Педагогічне кредо” Романа Савицького // Українська фортепіанна музика та виконавство: стильові особливості, зв’язки з музичною культурою Західної Європи: Матеріали ІІІ конференції Асоціації піаністів-педагогів України. Львів, 1994. - С. 91-96.

103.