Вінницька Алла Борисівна. Рак шийки матки: оптимізація програм комбінованого лікування

Краткое описание

Вінницька Алла Борисівна. Рак шийки матки: оптимізація програм комбінованого лікування : дис... д-ра мед. наук: 14.01.07 / АМН України; Інститут онкології. - К., 2005

Вінницька А.Б. Рак шийки матки: оптимізація програм комбінованого лікування.-Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за фахом 14.01.07 онкологія.-Інститут онкології АМН України, Київ, 2005
Дисертація присвячена питанням підвищення ефективності комбінованого лікування хворих на рак шийки матки шляхом оптимізації неоадювантних та адювантних методів протипухлинної терапії з урахуванням розповсюдженості пухлинного процесу. З метою підвищення резектабельності пухлини розроблені ефективні методики передопераційної модифікованої променевої терапії, регіонарної селективної поліхіміотерапії, проведено їх морфологічну та клінічну оцінку. Розроблено методику збереження яєчників при хірургічному етапі комбінованого лікування хворих на рак шийки матки репродуктивного віку з метою запобігання розвитку післякастраційного синдрому. Розроблено методику хіміопроменевого адювантного лікування у хворих з місцевопоширеними та регіонарно- метастатичними формами раку шийки матки, що знизило частоту віддаленого метастазування. Розроблено методику лікування тазових рецидивів раку шийки матки шляхом селективної катетеризації артерії, що покращує якість життя хворих. Встановлено кореляцію між вмістом фактору росту судин ендотелію (VEGF) у сироватці крові хворих на рак шийки матки з розповсюдженістю пухлинного процесу та його експоненційне зниження після хірургічного видалення пухлини. Розроблено алгоритм комбінованого лікування хворих на рак шийки матки.

Комбінований метод є пріоритетним при виборі лікування хворих на РШМ Т1в-Т2в стадій, оскільки, за даними FIGO (FIGO Annual Report, 2001), результати комбінованого лікування хворих на РШМ є кращими у порівнянні з променевою та хіміопроменевою терапією - 5-річна виживаність становить 79,6% - 81,3% проти 57,4% - 62,7%.
Результати хіміопроменевого лікування, яке проводиться у 70,5% хворих на РШМ II стадії, залишаються незадовільними 5-річна виживаність при II А стадії становить 65,2 %, при II В стадії 68,4%. Запровадження розроблених неоадювантних методів (ДПТ на тлі радіомодифікації та ВАПХТ) у комбінованому лікуванні хворих з первинно нерезектабельним РШМ (Т2) в 53,1 % та 48,8% випадках відповідно дозволило перевести його у резектабельний та досягти 5-річної виживаності у 79,4 % та 72,6 % хворих в кожній групі відповідно, а при регіонарно - метастатичному варіанті (N1) покращити загальну 3-річну виживаність з 48,3 % до 57,1%, 5-річну - з 68,8% до 73% .
Лікувальний патоморфоз у пухлинах після проведеної неоадювантної терапії виявив ефективність внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії при лікуванні ендоцервікальних форм РШМ, а променевої терапії на тлі радіомодифікації - при лікуванні екзофітних форм і корелює з клінічним ефектом у 61,5% та 52,9 % хворих відповідно. Застосування неоадювантної передопераційної протипухлинної терапії дозволяє досягти достовірної девіталізації пухлини (питома вага життєздатного пухлинного компонента при модифікованій променевій терапії складає 20,9 %, при ВАПХТ 26,7 % , у контрольній групі 68,7%).
При комбінованому лікуванні хворих на РШМ стадії Т1в із застосуванням передопераційної дистанційної променевої терапії та у комплексі з внутрішньовенною ПХТ покращується виживаність на 6,5% та 3,8 % відповідно (у порівнянні з контрольною групою).
Проведення адювантної ПХТ при комбінованому лікуванні хворих на РШМ з регіонарними лімфогенними метастазами вірогідно зменшує частоту виникнення віддалених метастазів (на 10,4 %; р<0,001), але не впливає на частоту виникнення тазових (локорегіонарних) рецидивів.
Запровадження функціонально - заощадливого хірургічного методу (збереження та транспозиція яєчників) при комбінованому лікуванні хворих на РШМ репродуктивного віку не погіршує результатів лікування, дозволяє запобігти розвитку післякастраційного синдрому, покращити психоемоційний стан жінок, прискорити їх трудову та соціальну реабілітацію.
Експоненціальне зниження рівня фактору ангіогенезу VEGF в сироватці крові хворих на РШМ після хірургічного видалення пухлини дозволяє використовувати VEGF для моніторингу за перебігом захворювання, оскільки доведена кореляція його з клінічним статусом. Збільшення вмісту VEGF у пролікованих хворих може свідчити про наявність рецидиву захворювання.
Розроблений метод лікування тазових рецидивів РШМ із застосуванням ВАПХТ дозволяє досягти 100% больового контролю, подовжити термін стабілізації пухлинного процесу у інкурабельних хворих до 11,5 місяців, покращити якість життя хворих.