ВИРІШЕННЯ СУДОМ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ В СТАДІЇ ВИКОНАННЯ ВИРОКУ

Краткое описание

Київський національний университет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Харченко Ірина Олександрівна
УДК 343.15

ВИРІШЕННЯ СУДОМ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ
В СТАДІЇ ВИКОНАННЯ ВИРОКУ

Спеціальність 12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Шибіко Василь Петрович кандидат юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України

Київ - 2010

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………. ........3
РОЗДІЛ 1. СУДОЧИНСТВО З ВИКОНАННЯ ВИРОКУ В СИСТЕМІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ……………………....
........12
1.1. Суть та правова природа стадії виконання вироку…………. ……12
1.2. Особливості структури стадії виконання вироку……………….. ……25
РОЗДІЛ 2. ЗВЕРНЕННЯ ВИРОКУ ДО ВИКОНАННЯ…………… ……40
2.1. Суть, правова природа і порядок звернення вироку до виконання………………………………………………………………..
……40
2.2. Особливості звернення до виконання різних видів вироку…….. ……49
РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПОВНОВАЖЕННЯ СУДУ З ВИРІШЕННЯ ПИТАНЬ, ЩО ВИНИКАЮТЬ НА СТАДІЇ ВИКОНАННЯ ВИРОКУ……………………………………………….

……78
3.1. Коло питань, які можуть бути вирішені на стадії виконання вироку……………………………………………………………………
…….78
3.2. Питання, вирішення яких випливає зі змісту винесеного у справі вироку……………………………………………………………
…….93
3.3. Питання, які в своєму вирішенні потребують доказування окремих обставин…………………………………………………….…
……119
РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗМІСТ ПРОВАДЖЕННЯ З ВИРІШЕННЯ ПИТАНЬ, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ
ДОКАЗУВАННЯ ОКРЕМИХ ОБСТАВИН…………………………

……149
4.1. Загальні положення провадження з вирішення питань, які потребують доказування……………………………………………….
……149
4.2. Порядок провадження у пенітенціарних справах……………….. ……172
4.3. Здійснення судового контролю на стадії виконання вироку……. ……182
ВИСНОВКИ…………………………………………………………… ……194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………… ……200
ДОДАТОК ТА ПРОПОЗИЦІЇ ДО ЗАКОНОДАВСТВА…………. ……226

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Проголошення України в Конституції України 1996 року правовою державою (ст. 1), а людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки – найвищою соціальною цінністю (ст. 3), вимагає докорінного реформування кримінального процесу як сфери державної діяльності, пов'язаної з можливістю істотного обмеження прав та свобод людини як під час провадження у справі, так і за результатами такого провадження у разі винесення і виконання судового вироку чи іншого процесуального рішення.
Визначені у ст. 2 чинного Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) завдання кримінального судочинства стосуються як кримінального процесу загалом, так і кожної його стадії, у тому числі стадії виконання вироку, ухвали, постанови (далі – виконання вироку) суду, яка має логічно завершувати провадження у кримінальній справі і невиконання або ж неналежне виконання вироку негативно впливає на виконання завдань кримінального процесу. Якими б ефективними не були попередні стадії процесу, вони втрачають своє значення, якщо винесений вирок не приведено до виконання, не реалізовано конкретні рішення, які містяться у вироку; зводиться нанівець вся попередня діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокурора, суду, пов'язана з досудовим провадженням, розглядом і вирішенням справ, переглядом судових рішень, якщо підсумкове судове рішення не буде реалізовано і таким чином не буде забезпечено прав і законних інтересів учасників процесу.
Внесені до чинного КПК України під час "малої судової реформи" 2001 року зміни і доповнення посилили роль суду у плані забезпеченні прав особи у досудовому провадженні і в прийнятті справедливого рішення у справі, здійснено перехід до якісно нової системи перегляду судових рішень – в апеляційному, касаційному порядку і в порядку виключного провадження. Кримінальний кодекс України (далі - КК України) 2001 року вніс певні зміни в систему покарань, умови їх призначення, а Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК України) 2004 року суттєво змінив порядок їх виконання. Проте зміни в законодавстві, зокрема у зв’язку з прийняттям у 2010 році Закону «Про судоустрій і статус сіддів» (164), найменшою мірою торкнулися стадії виконання вироку, необхідності підвищення ролі суду, який звертає вирок до виконання і розглядає питання, пов'язані з виконанням вироку, і проблеми посилення гарантій прав та законних інтересів засудженого, виправданого, потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у зв'язку з розглядом цих питань, що випливає не лише з Конституції України, але і з ратифікованих Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, інших конвенцій, пов'язаних з виконанням вироків. На необхідність перегляду положень закону в цьому аспекті вказують і результати проведеного нами анкетування 184 суддів. Так, близько 70 % опитаних висловилося за необхідність повного перегляду законодавчого регулювання діяльності суду на стадії виконання вироку, 28,1% пропонують переглянути окремі норми КПК України, і тільки 9,2% суддів вважають чинний порядок належним, а удосконалення вбачають у кращій підготовці суддів та їх відповідальному ставленні до вирішення відповідних питань.
Наукового дослідження потребують і співвідношення питань, які суд має право розглядати у стадії виконання вироку, і необхідність підвищення ефективності судового розгляду і вирішення питань про звільнення від подальшого відбування покарання, зокрема у зв'язку з умовно-достроковим звільненням, через тяжку хворобу. За даними судової статистики у досліджуваний період, більше 30% звільнених від подальшого відбування покарання осіб, знову вчинили злочини і були засуджені, що свідчить передусім, про недосконалість процесуального механізму вирішення відповідних питань у кримінальному судочинстві.
Питанням стадії виконання вироку у кримінальному процесі приділяли значну увагу вчені як в дореволюційний (Ю. Ю. Олександровський, П. І. Люблінський, М. М. Розін, І. Я. Фойницький), так і в радянський і пострадянський періоди, зокрема В. Д. Адаменко, В. М. Бібіло, Н. О. Бородовська, В. Д. Бринцев, Т. В. Варфоломеєва, Ю. М. Грошевий, О. В. Капліна, Е. Ф. Куцова, Р. В. Літвінов, Л. М. Лобойко, П. А. Лупинська, В. Т. Маляренко, Є. О. Матвієнко, О. Р. Михайленко, М. М. Михеєнко, В. В. Ніколюк, В. Т. Нор, Г. М. Омельяненко, І. Д. Перлов, В. О. Попелюшко, А. Л. Ривлін, І. М. Рижков, М. К. Свірідов, М. І. Сірий, Б. М. Спиридонов, М. С. Строгович, Д. В. Тулянський, М. О. Чельцов-Бебутов, В. П. Шибіко, М. Є. Шумило, Ю. К. Якимович.
Значний науковий інтерес для дисертаційного дослідження становлять і праці науковців з кримінально-виконавчого права, зокрема, О. М. Джужи, М. О. Стручкова, М. І. Скригонюка, Г. С. Семакова, А. Х. Степанюка, В. М. Трубнікова, а також з кримінального права: П. П. Андрушка, Л. В. Багрія-Шахматова, В. В. Голіни, С. І. Зельдова, І. І. Карпеця, А. В. Наумова, Ю. М. Ткачевського, С. Д. Шапченка, С. С. Яценка.
Визнаючи великий внесок учених в удосконалення теорії і практики виконання вироку, не можна не зазначити, що комплексне дослідження вирішення судом питань, пов'язаних з виконанням вироку в умовах істотно зміненого законодавства, дії нових Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексів України, ще не провадилось. Виникає необхідність переосмислення накопиченого наукового потенціалу, виходячи з сучасних пріоритетів у сфері кримінальної політики, а також наявної судової практики. На це націлюють і Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затверджена Указом Президента України від 10 травня 2006 року №361/2006 [154], де звертається увага на неефективність чинної системи виконання судових рішень, внаслідок чого Європейський суд з прав людини у рішеннях проти України констатував порушення права на справедливий суд, та Концепція реформування кримінальної юстиції України, затверджена указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 [163].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з цільовою комплексною науково-дослідною програмою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Удосконалення правового механізму реалізації та захисту прав, інтересів людини і громадянина в України" (номер державної реєстрації ТЗ НДР № 01 БФ 042-01), пов'язане з напрямком наукових досліджень кафедри правосуддя цього ж факультету "Проблеми удосконалення законодавства про судоустрій та судочинства" (номер державної реєстрації 97165), а також в рамках теми Центру дослідження прав людини юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Функціонування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян в Україні" (№ 01 БФ 042-01) за третім науковим підрозділом "Спеціально-правові способи захисту прав і свобод громадян України". Тема дисертації затверджена Вченою радою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 22 грудня 1997 р. протокол № 3, уточнена 22 березня 2010 р., протокол № 6.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення теоретичних і практичних проблемних питань провадження на стадії виконання вироку з'ясувати особливості реалізації на цій стадії судової влади для виконання завдань кримінального процесу (ст. 2 КПК), розробити пропозиції щодо вдосконалення процесуальної форми вирішення судом питань, які виникають на стадії виконання вироку відповідно до вимог Конституції України, міжнародно-правових актів у галузі прав людини і судочинства.
Основними завданнями дослідження є:
- визначити суть і завдання виконання вироку як судової стадії кримінального процесу України;
- з’ясувати правову природу дій суду на стадії виконання вироку;
- проаналізувати структуру стадії виконання вироку;
- дослідити критерії розмежування питань, які підлягають вирішенню і які не можуть бути вирішені на стадії виконання вироку;
- розробити класифікацію питань, що повинні бути вирішені судом після набрання вироком законної сили, в процесі виконання покарання та після його виконання;
- з'ясувати процесуальні особливості порядку вирішення цих питань;
- розробити загальні рекомендації для суддів щодо звернення до виконання різних видів вироку;
- виробити пропозиції з удосконалення механізму вирішення зазначених питань з урахуванням необхідності захисту прав людини, у тому числі захисту прав засудженого в процесі виконання покарання і відновлення прав виправданого.
Об’єктом дослідження виступають правові відносини, які виникають між судом та іншими суб’єктами під час здійснення кримінально-процесуальної діяльності на стадії виконання вироків, ухвал та постанов суду.
Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти вирішення судом процесуальних питань в стадії виконання вироку.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та наукової об’єктивності результатів дослідження обрано діалектичний підхід наукового пізнання, а також комплекс сучасних загальнонаукових і спеціальних методів, які застосовуються в правовій науці. Зокрема формально-логічний – для визначення суті стадії виконання вироку; системно-структурний – для визначення структури стадії виконання вироку, класифікації питань, які виникають у зв’язку з виконанням вироку, а також для побудови схеми провадження з вирішення питань, які в своєму вирішенні потребують доказування окремих обставин; порівняльно-правовий метод – для співставлення норм та практики застосування вітчизняного законодавства з правовими нормами та практикою їх застосування в інших країнах у сфері діяльності суду під час виконання вироків; метод юридичного аналізу – для виявлення суті та призначення правових норм вітчизняного законодавства в галузі кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого права з метою з’ясування суті питань, що вирішуються судом під час виконання вироків, а також після їх виконання; соціологічні та статистичні методи, а саме, метод опитування та метод статистичного аналізу емпіричного матеріалу – для виявлення ефективності правового регулювання правовідносин, які виникають між судом та іншими суб’єктами процесу під час виконання вироків.
Емпіричною базою дисертації є матеріали узагальненої в науково-практичних, методичних та інформаційних виданнях судової практики; матеріали неузагальненої опублікованої судової практики з розгляду питань, що виникають на стадії виконання вироку; статистичні дані Державної судової адміністрації України та Державного департаменту України з питань виконання покарань щодо кількості осіб, звільнених від подальшого відбування покарання; результати вивчення 248 рішень, з питань, що виникають на стадії виконання вироку, в місцевих судах Автономної Республіки Крим у період з 2001 по 2009 рік; результати анкетування 184 суддів місцевих та апеляційного суду АР Крим. При написанні дисертації автором було використано багаторічний особистий досвід адвокатської та суддівської діяльності.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в науці кримінально-процесуального права вона є першим в Україні комплексним дослідженням особливостей здійснення судової влади загалом і компетенції суду зокрема саме на стадії виконання вироку, а також процесуального порядку вирішення питань, що виникають після набрання вироком законної сили та в процесі виконання вироку, з урахуванням вимог Конституції України 1996 року, міжнародно-правових актів у галузі прав людини та кримінального судочинства, механізму захисту прав засудженого, виправданого та інших осіб, щодо яких виконуються судові рішення у кримінальній справі.
Наукову новизну дослідження засвідчують наступні положення:

1. Вперше:
- обґрунтовано необхідність віднесення дій суду з реабілітації виправданого до компетенції суду та запропоновано правовий механізм забезпечення права на реабілітацію при зверненні вироку до виконання. Така діяльність повинна охоплюватися направленням постанови про звернення виправдувального вироку до виконання для поновлення виправданого в усіх правах за місцем його роботи, проживання, також до інших організацій, установ тощо, до засобів масової інформації;
- на основі аналізу діяльності зі звернення вироку до виконання як циклу застосування норм кримінально-процесуального права обґрунтовано висновок про наявність двох його форм – усної та письмової. При цьому звільнення з-під варти в залі судового засідання виправданого або засудженого до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, чи звільнення від відбуття покарання запропоновано вважати діяльністю суду зі звернення вироку до виконання в усній формі;
- обґрунтовано доцільність у розділі "Виконання вироку, ухвали і постанови суду" КПК України, передбачити главу "Пенітенціарне провадження", норми якої регулювали б порядок не тільки безпосередньо судового розгляду питання, а й інші питання судової діяльності;
- запропоновано визначення поняття "пенітенціарна справа" та з'ясовано її ознаки і зміст.
2. Набули подальшого розвитку:
- визначення суті стадії виконання вироку. Обґрунтовано, що діяльність суду, пов’язана з виконанням вироку, має ознаки правозастосування і є новим циклом застосування норм кримінального права, та, у деяких випадках, норм кримінально-процесуального права, який складається зі звернення вироку до виконання та вирішення питань, що виникають у зв’язку з виконанням вироку;
- положення про те, що до структури стадії виконання вироку входять: звернення вироку до виконання; вирішення питань, які виникають при зверненні вироку до виконання; вирішення питань, що виникають в процесі виконання покарання та після його виконання;
- положення про необхідність оформлювати письмове звернення вироку до виконання відповідною постановою або виконавчим листом із зазначенням рішення про звернення вироку до виконання, а також мотивуванням такого рішення;
- пропозиції щодо можливості поділу всіх питань, які можуть вирішуватися на стадії виконання вироку, на питання, вирішення яких випливає з винесеного у кримінальній справі вироку, та питання, які для свого вирішення потребують доказування окремих обставин.
3. Запропоновано удосконалення:
- вирішення питання, яке випливає з вироку, винесеного у кримінальній справі, введенням спрощеного порядку судового розгляду. Водночас питання, які вимагають для свого вирішення доказування окремих обставин, потребують більш детальної регламентації порядку судового розгляду з передбаченням такої його частини, як судове слідство;
- з урахуванням результатів проведеного дослідження обґрунтовано пропозиції про внесення змін та доповнень до чинного КПК України та Проекту нового КПК України.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
- у процесі правотворчості – для вдосконалення положень чинного КПК України, також при розробці Проекту нового КПК України в частині правового регулювання діяльності суду в стадії виконання вироку;
- у сфері застосування права – для удосконалення кримінально-процесуальної діяльності суду, прокурора, адвоката на досліджуваній стадії;
- у науково-дослідній роботі – для подальшої розробки наукових та інформаційних основ діяльності суду в кримінальному судочинстві;
- у навчальному процесі – при вивченні у вищих юридичних навчальних закладах курсу "Кримінальний процес України", підготовці підручників, навчальних посібників, навчально-методичних рекомендацій з цього курсу.
Пропозиції щодо вдосконалення чинного Кримінально-процесуального кодексу України та проекту КПК України направлені до Верховної Ради України і отримали позитивну оцінку (лист Комітету ВР України з питать законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності №04-19/14-2086 від 29.10.2010 року за підписом первого заступника Голови Комітету Олійник В.М.).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, доповідалися автором на засіданнях кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, яка рекомендувала дисертацію до захисту, а також на IV звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького та курсантського (студентського) складу Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (2002 рік, м. Сімферополь), міжнародній науковій конференції «Організація адвокатури і надання правової допомоги в демократичному суспільстві» (18-19 жовтня 2002 року, м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної криміналістики» (19-21 вересня 2002 року, м. Сімферополь-Алушта), VI звітній науково-практичної конференції науково-педагогічного персоналу, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (14 травня 2004 року, м. Сімферополь), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Процесуальне та організаційне забезпечення діяльності органів досудового слідства та дізнання в системі МВС України» (17 травня 2008 року, м. Сімферополь).
Публікації. Основні положення дисертації відображені у 12 публікаціях, у тому числі 7 наукових статтях у фахових виданнях ВАК України, та 5 тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура роботи обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (253 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертації – 241 сторінка, обсяг основного тексту – 199 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Діяльність суду, пов’язана з виконанням вироку, має ознаки правового застосування, є новим циклом застосування норм кримінального права, а в деяких випадках - і норм кримінально-процесуального права. Така діяльність може бути включена до поняття "правосуддя" у широкому розумінні цього терміну. Рішення, які виносить суд на стадії виконання вироку, як із застосування кримінального права, так і із застосування кримінально-процесуального права, наділені тими необхідними ознаками, які повинні мати акти застосування права. Кожен акт застосування права є одночасно юридичним актом, що породжує, змінює або припиняє правовідносини певного виду.
Шляхом системно-структурного аналізу діяльності суду, пов’язаної з виконанням вироку, з’ясовано, що стадія виконання вироків, ухвал і постанов суду складається з трьох етапів: звернення вироку до виконання, вирішення питань, що виникають у процесі виконання вироку, та вирішення питань, які виникають після виконання вироку.
Звернення вироку до виконання за своєю природою є діяльністю із застосування норм кримінально-процесуального права. Суд, звертаючи вирок до виконання, приймає відповідне рішення, обов’язкове для виконання поряд із приписами винесеного судом вироку. Звільняючи з-під варти в залі судового засідання виправданого або засудженого до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, суд звертає вирок до виконання в усній формі. Звернення вироку до виконання в письмовій формі має оформлятися відповідною постановою із зазначенням рішення про звернення вироку до виконання, а також мотивуванням такого рішення. Загальні правила звернення вироку до виконання можуть конкретизуватися, а також набувати специфіки залежно від виду винесеного судом рішення, а також від компетенції того органу, на який покладено виконання приписів вироку.
Пропонуються механізми звернення до виконання виправдувальних вироків, а також обвинувальних вироків із різними видами покарання. Так, при зверненні до виконання виправдувального вироку до дій суду повинні бути включені дії з реабілітації засудженого, а саме: негайне винесення постанови про звернення вироку до виконання в частині повернення застави; негайне усне розпорядження про скасування запобіжного заходу; після набрання вироком законної сили – направлення постанови про звернення вироку до виконання, а також копії вироку за місцем роботи, проживання засудженого, а також до інших установ, організацій та підприємств, на які він вкаже, а у випадку його смерті – члени його сім’ї та близькі родичі, а також якщо про порушення щодо особи кримінальної справи, обрання щодо неї запобіжного заходу, пред’явлення обвинувачення або призначення до судового розгляду справи щодо нього повідомлялося в засобах масової інформації - керівникам відповідних засобів масової інформації щодо оприлюднення спростування викладеної раніше інформації.
Вироки з призначенням покарання, що обмежує свободу або позбавляє її (арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі), мають звертатися до виконання Департаментом або командирами військових частин та гарнізонів. Вироки з призначенням покарання, що передбачає трудовий вплив на засудженого без позбавлення чи обмеження волі (громадські роботи, виправні роботи), повинні бути звернуті до виконання кримінально-виконавчою інспекцією, органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого, а вироки з призначеним покаранням у виді виправних робіт – додатково за місцем роботи засудженого. Вироки з призначенням покарання, яке має характер майнового стягнення (штраф, конфіскація майна, стягнення шкоди, завданої злочином), належить звертати до виконання шляхом направлення виконавчого листа разом з копією вироку та копією акту опису майна державній виконавчій службі за місцем проживання, роботи засудженого або за місцем знаходження майна, а вирок із призначенням покарання у виді штрафу – направленням відповідної постанови суду безпосередньо засудженому. Вироки з призначенням покарання, що встановлює обмеження для певного виду професійної діяльності (позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, службові обмеження для військовослужбовців), повинні звертатися до виконання постановою судді про звернення до виконання кримінально-виконавчою інспекцією або установою виконання основного покарання. Вироки з призначенням покарання у вигляді позбавлення військового, спеціального звання, рангу чину або кваліфікаційного класу повинні звертатися до виконання шляхом направлення відповідної постанови суду тому органу або посадовій особі, які присвоїли таке звання, ранг, чин, клас.
Аналіз норм кримінального та кримінально-процесуального права, а також застосування системно-структурного аналізу дозволили дійти висновку про необхідність поділу всіх питань, які пов’язані з виконанням вироку і розглядаються судом, на такі, вирішення яких випливає з винесеного у кримінальній справі вироку, та такі, рішення з яких вимагає доказування окремих обставин. Додатково включити те чи інше питання до відповідних груп можна за умови дотримання наступних критеріїв: 1) до групи питань, рішення з яких випливає зі змісту винесеного у справі вироку: питання, які раніше не були вирішені у вироку або іншому рішенні суду; такі питання не зачіпають суть вироку; 2) до групи питань, які в своєму рішенні вимагають доказування окремих обставин: питання не повинно зачіпати суті вироку; здатність суттєво змінювати або припиняти кримінально-виконавчі правовідносини; здатність питання знімати певні правові обмеження, накладені на особу, внаслідок засудження.
Питання, які не потребують доказування, рішення з яких випливає з суті винесеного у кримінальній справі вироку, вирішуються, здебільшого, під час звернення вироку до виконання або на початковому етапі виконання вироку. За визначеними раніше критеріями до таких питань можуть бути віднесені питання про повернення застави заставодавцю, скасування та застосування до засудженого або виправданого заходів безпеки, а також про неприведення вироку до виконання у зв’язку з передачею засудженого іншій країні для відбування покарання; вирішувати питання, які виникають внаслідок недоліків вироку, повинен суд, що виніс відповідний вирок; особливості характеристики цих питань дозволяють застосувати дещо спрощений порядок їх вирішення, що дозволить зекономити час та кошти.
Всі обставини, які є підставами для застосування норм кримінального права, виникають у процесі виконання вироку і можуть як залежати від волі особи, так і мати об’єктивний характер. Враховуючи те, що більшість питань мають природу заохочень, суд повинен настільки ретельно досліджувати факти, наскільки це можливо в умовах регламентованого законом процесуального порядку. Рішення з усіх питань, віднесених до цієї групи, здатні змінювати кримінально-виконавчі, а в деяких випадках кримінальні правовідносини, тобто мають властивість бути юридичним фактом. Предмети доказування за кожним з розглянутих питань є схожими і переплітаються між собою.
Обґрунтовано необхідність формування відокремленого провадження для вирішення питань, які потребують доказування окремих обставин. З’ясовуючи питання про місце такого провадження в системі кримінального процесу, автор дійшла висновку про те, що в структурі стадії виконання вироку, яка має охоплюватися розділом КПК України, слід виділяти: 1) діяльність суду зі звернення вироку до виконання; 2) діяльність суду з усунення сумнівів та незрозумілостей, які виникають у процесі звернення вироку до виконання; 3) діяльність суду зі здійснення пенітенціарного провадження. Запропоновано структуру такого провадження, а саме: досудове збирання та формування матеріалів пенітенціарної справи; перевірка справи прокурором; попередній розгляд справи суддею; судовий розгляд справи.
Підставами для початку як досудового, так і судового пенітенціарного провадження є обставини об’єктивного характеру, закріплені в законі, що не потребують свого доказування, і які дозволяють розпочати дослідження та доказування інших, необхідних для вирішення питання, обставин. На досудовому етапі, а судовому засіданні під час пенітенціарного провадження формується та розглядається окрема юридична справа – пенітенціарна справа. "Пенітенціарна справа" - це діяльність і рішення посадових осіб адміністрацій установ або органів виконання покарань, судді зі збирання, дослідження та використання доказів, зафіксована у встановленому законом порядку у відповідних процесуальних документах, а також система зібраних і відповідним чином упорядкованих документів, які фіксують факт, зміст, результати процесуальних дій, та інші матеріали, які відображають обставини, що мають значення для вирішення питання про звільнення особи від подальшого відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким його видом.
При розгляді матеріалів такої справи суд може витребувати додаткові матеріали або іншим чином доповнити матеріали справи, якщо таке доповнення не вимагає тривалого часу. Стосовно пенітенціарної справи однобічною необхідно визнавати таку досудову підготовку матеріалів справи, під час якої адміністрація установи виконання покарань "підганяє" дані під кінцевий результат, тобто для вирішення питання про звільнення від відбування покарання чи його пом’якшення або навпаки про неможливість такого звільнення. Неповною слід вважати таку сукупність матеріалів, яка не створює належну систему і демонструє лише уривчасті факти, на основі яких суд не зможе прийти до єдиного рішення.
До єдиного предмету доказування в пенітенціарному провадженні слід відносити наступні обставини:1) позитивна (негативна) діяльність засудженого або звільненого в побуті; 2) позитивна (негативна) діяльність засудженого або звільненого на виробництві; 3) позитивна (негативна) діяльність засудженого в громадському житті; 4) динаміка щодо зростання позитивної (негативної) діяльності; 5) мотиви та цілі такої діяльності; 6) наявність належних умов для виправлення особи; 7) стан здоров’я засудженого; 8) об’єктивний характер причин захворювання.
Проведення юридичного аналізу норм кримінально-процесуального законодавства інших Європейських держав дозволили дійти висновку, що до питань, які можуть вирішуватися пенітенціарними відділами судів, слід відносити також розв’язання скарг на рішення посадових осіб адміністрацій установ або органів виконання покарань про накладення на засуджених дисциплінарних стягнень, які значно обмежують їх права та зачіпають законні інтереси і застосування яких до засуджених у подальшому може вплинути на вирішення питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким його видом.
Зроблені в дисертації теоретичні висновки та висловлені практичні пропозиції стали підставою для підготовки змін до чинного КПК України, а також удосконалення проекту нового КПК України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврах Я.С. Исполнение приговора по УПК РСФСР / Я. С. Аврах// Новое уголовное и уголовно-процессуальное законодательство РСФСР. Ученые записки Казанского университета - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1961. – С. 190-201.
2. Агапов Г. О ресоциализации освобожденных из ИТУ /Г. Агапов, О. Лысягин // Преступление и наказание. – 1994. – № 6. – С.15-17.
3. Адаменко В. Д. Проблема исполнения приговора / В. Д. Адаменко // Проблемы наказания и исполнения приговора в уголовном, уголовно-исполнительном и уголовно-процессуальном законодательстве. Материалы научной конференции Кемерово, 5 - 6 февраля 1992 г. – Кемерово: Изд-во Кемер. ун-та, 1992. – С. 67-73.
4. Алейніков Г. І. Виправдувальний вирок у кримінальному процесі України / Г. І. Алейніков. – Херсон: Херсонський обласний Фонд милосердя та здоров’я, 2007. – 200 с.
5. Александров С.А. Разрешение гражданского иска в уголовном процессе / С.А. Александров.– Горький: Изд-во ГВШ МВД СССР, 1978.– 64 с.
6. Алексеев С. С. Общая теория социалистического права: Введение. Сущность социалистического права. Курс лекций: Учебное пособие. Вып. 1. – Свердловск: Сред.-Урал. кн. изд-во, 1963. – 265 с.
7. Бажанов М. И. Предание суду в советском уголовном процессе (конспект лекций) / М. И. Бажанов. – Харьков: Харьковский юридический институт, 1965. – 36 с.
8. Басков В. Обращение приговора к исполнению / В. Басков// Сов. юстиция. – 1974. – № 9. – С. 17-19.
9. Басков В. Прокурорский надзор за законностью исполнения приговоров, связанных с лишением свободы / В. Басков // Соц. законность. – 1973. № 1. – С. 60-62.
10. Басков В. И. Прокурорский надзор в СССР: Учебник / В. И. Басков. – М.: Издательство МГУ, 1991. – 304 с.
11. Безлепкин Б. Т. Вопросы реабилитации на предварительном следствии: лекция / Б. Т. Безлепкин. – Горький: Изд-во ГВШ МВД СССР, 1975. – 36 с.
12. Беседин А. В. Защита в стадии исполнения приговора: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 "Уголовный процесс; Криминалистика; Теория оперативно-розыскной деятельности" /А. В. Беседин. - Воронеж, 1996 -22 с.
13. Бетрозов С. А. Институт реабилитации в уголовном процессе России: автореф. дис. …канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 - Уголовный процесс; Криминалистика и судебная экспертиза; Оперативно-розыскная деятельность / С. А. Бетрозов. - Санкт-Петербургский государственный университет. - СПб., 2006. - 23 с.
14. Беца О. Дотримання прав людини в установах пенітенціарної системи України / О.Беца // Соціальна політика і соціальна робота. – 1999. – № 3, 4. – С. 25-34.
15. Бибило В. Н. Конституционные принципы правосудия и их реализация в стадии исполнения приговора / В. Н. Бибило. - Минск: Изд-во "Университетское", 1986. - 160 с.
16. Богословская Л. А. Основания к отмене или изменению приговоров. Учебное пособие / Л. А. Богословская. – Харьков: Изд-во Харьк. юрид. ин-та, 1981. – 59 с.
17. Бородовська Н. О. Засуджений: проблеми забезпечення його статусу: Монографія/ Н. О. Бородовська. – Івано-Франківськ: Вид-во "Нова зоря", 2008. – 145 с.
18. Бринцев В., Яким має бути розділ „Виконання вироків, ухвал, постанов суду” в новому КПК України / В. Бринцев, Д. Пишньов // Право України. – 1993. - № 4. – С.16.
19. Бровин Г. И. Прокурорский надзор за законностью исполнения приговоров / Г. И. Бровин, В. Т. Михайлов. – М.: Юрид. лит., 1977. – 136 с.
20. Брынцев В. Д. Судебный контроль (теория и практика)/ В. Д. Брынцев, В. Г. Чернухин. – Харьков: Ксилон, 2001. – 204 с.
21. Бурухин Н. Вынесение частных определений при рассмотрении материалов, связанных с исполнением приговора / Н. Бурухин, В. Николюк // Советская юстиция. – 1985. – № 21. – С .6-7.
22. Бушуев И. А. Исправительные работы / И. А. Бушуев. – М.: Юрид. лит., 1968. – 199 с.
23. Варфоломеева Т. В. Защита в уголовном судопроизводстве / Т. В. Варфоломеева. - К.: Ин-т адвокатуры при Киевском ун-те им. Тараса Шевченко, 1998. -204 с.
24. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2002. – 1440 с.
25. Волколуп О. В. Система уголовного судопроизводства и проблемы её совершенствования/ О. В. Волколуп. СПб.: Издательство "Юридический центр Пресс", 2003. 267 с.
26. Выдря М. М. Участники судебного разбирательства и гарантии их прав. Учебное пособие / М. М. Выдря – Краснодар: КубанГУ, 1979. – 101 с.
27. Гааг И. А. Исполнение приговора как стадия уголовного процесса / И. А. Гааг // Проблемы наказания и исполнения приговора в уголовном, уголовно-исполнительном и уголовно-процессуальном законодательстве. Материалы научной конференции, Кемерово, 5 - 6 февраля 1992 г. – Кемерово: Изд-во Кемер. ун-та, 1992. – С. 73-75.
28. Газетдинов Н. И. Деятельность следователя по возмещению материального ущерба: Монография / Н. И. Газетдинов– Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1990. – 96с.
29. Голина В. В. Погашение и снятие судимости по советскому уголовному праву: автореф. дис…. канд. юрид. наук.: спец. 12.715 "Уголовное право и уголовный процесс" /Владимир Васильевич Голина. - Харьков, 1972. -20 с.
30. Горшенев В. М. Правоприменительная деятельность / В. М. Горшенев, И. Я. Дюрягин // Советское государство и право. – 1969 – № 5. – С. 21-28
31. Гошовський М. І. Характер і розмір шкоди, завданої злочином, як елемент предмету доказування в кримінальному процесі України: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец.: 12.00.09 "Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза"/ М. І. Гошовський – Львів, 1997. – 24с.
32. Грекова Т. Некоторые вопросы применения исправительных работ/ Т. Грекова // Сов. юстиция. – 1984. – № 5. – С. 28-29.
33. Гродзинский М. М. Кассационное и надзорное производство в советском уголовном процессе / М. М. Гродзинский. – М.: Госюриздат, 1953. – 232 с.
34. Грошевий Ю. М. Проблеми реформування кримінального судочинства / Ю. М. Грошевий // Право України. – 2009. № 2. – С. 4-10.
35. Грошевой Ю. М. Правові властивості вироку – акту правосуддя: Навч. посібник/ Ю. М. Грошевой. - Х.: УкрЮА, 1994. – 48 с.
36. Давыдов П. М. Обвинение в советском уголовном процессе / П. М. Давыдов. – Свердловск: Сред.-Урал. кн. изд-во, 1974. – 136 с.
37. Даев В. Г. Основы теории прокурорского надзора / В. Г. Даев, М. Н. Маршунов. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1990. – 135 с.
38. Даев В. Г. Современные проблемы гражданского иска в уголовном процессе / В. Г. Даев. – Л: Изд-во Ленинградского ун-та, 1972. – 71 с.
39. Дементьев С. И. Лишение свободы как мера уголовного наказания: Тексты лекций / С.И. Дементьев. – Краснодар: Кубанский университет, 1977. – 64 с.
40. Добровольская Т. Н. Деятельность суда, связанная с исполнением приговора / Т. Н. Добровольская. – Москва: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1979. – 140 с.
41. Дуюнов В. К. Дополнительные наказания: теория и практика / В. К. Дуюнов, А. Л. Цветович. – Фрунзе: Илим, 1986. – 240 с.
42. Дюрягин И. Я. Применение норм советского права. Теоретические вопросы / И. Я. Дюрягин. – Свердловск: Сред.-Уральск. кн. изд-во, 1973. – 247 с.
43. Ераксин В. В. Погашение и снятие судимости в советском уголовном праве. Лекция для студентов юридических вузов / В. В. Ераксин, Л. Ф. Помчалов. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1963. – 48 с.
44. Есаков Г. А. Уголовное право зарубежных стран: Учебное пособие/ Г.А. Есаков, Н.Е. Крылова, А.В. Серебренникова.– М.: Проспект, 2009.– 336 с.
45. Європейська конвенція про взаємну правову допомогу у кримінальних справах: Європейська конвенція від 20 квітня 1959 р. ETS № 030 // Офіційний вісник України. – 2004. № 26. Ст. 1735.
46. Європейська конвенція про міжнародну дійсність судових рішень у кримінальних справах: Європейська конвенція від 28 травня 1970 р. ETS № 70 // Офіційний вісник України. – 2004. № 31. Ст. 2125.
47. Загальна теорія держави і права / За ред. академіка АПрН України, докт.юрид.наук, проф. В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
48. Загорский Г. И. Судебное разбирательство по уголовному делу / Г. И. Загорский. – М.: Юрид. лит., 1985. – 112с.
49. Зеленецкий В. С. Деятельность прокурора в советском уголовном процессе: Учебное пособие / В. С. Зеленецкий. – Харьков: Харьк. юрид. ин-т им. Ф. Э. Дзержинского, 1977. – 38 с.
50. Зеленецкий В. С. Обеспечение безопасности субъектов уголовного процесса/ В. С. Зеленецкий, Н. В. Куркин.– Харьков: "КримАрт", 2000.– 404 с.
51. Зеленецкий В. С. Соотношение постановления о возбуждении уголовного дела с процессуальными актами обвинения / В. С. Зеленецкий // Вісник Луган. ін-ту внутр. справ МВС України. – 1998. – Вип..3. – С. 111-124.
52. Зеленецкий В. С. Технология восстановления (реконструкции) утраченных уголовных дел / В. С. Зеленецкий, В. Ю. Кузьминова. – Харьков: Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2002. – 236 с.
53. Зельдов С. И. Освобождение от наказания и от его отбывания / С. И. Зельдов. – Москва: Юрид. лит., 1982. – 136 с.
54. Калинкина Л. Д. Существенные нарушения уголовно-процессуального закона и их отграничение от несущественных: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 "Уголовный процесс; криминалистика"/ Л. Д. Калинкина. – Саратов, 1982. – 17с.
55. Капліна О. В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально-процесуального права/ О. В. Капліна. – Х.: Право, 2008. – 296 с.
56. Капліна О. В. Проблеми реабілітації у кримінальному процесі України: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец.: 12.00.09 "Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза"/ О. В. Капліна. - Х., 1998. – 17с.
57. Карпец И. И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы / И. И. Карпец. – М.: Юрид. лит., 1973. – 287 с.
58. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права: підручник/ М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К.: Кондор, 2006. – 477 с.
59. Клочков В. Г. Судебный контроль за соблюдением законности и обоснованности применения меры пресечения – заключение под стражу: Монография/ В. Г. Клочков. – Киев: НВТ "Правник", 1998. – 76 с.
60. Кобликов А. С. Судебный приговор / А. С. Кобликов. – М.: Юрид. лит., 1966. – 136 с.
61. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: підручник / 2-е вид., перероб. і допов / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 712 с.
62. Кодексы Польши: Уголовный кодекс. Уголовно-процессуальный кодекс (выдержки). Уголовно-исполнительный кодекс. – М.: Penal Reform International, 1998. – 180с.
63. Кокорев Л.Д. Подсудимый в советском уголовном процессе / Л. Д. Кокорев. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1973. – 271 с.
64. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: Європейська конвенція від 4 листопада 1950 р. ETS № 5 // Офіційний вісник України. – 2006. № 32. Ст. 2371.
65. Конвенція про передачу засуджених осіб: Європейська конвенція від 21 березня 1983 р. ETS № 112 // Офіційний вісник України. – 2005. № 44. Ст. 2823.
66. Конституція України // Офіційний вісник України. – 2010. № 72/1. Спеціальний випуск. – Ст. 2598.
67. Кримінальне право України. Заг. частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беньківський та ін.: За ред. П.С. Матишевського та ін. – Стер. вид. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 512с.
68. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. проф. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер – Право, 2010. – 456с.
69. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар/ Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін. За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Х.: ТОВ "Одіссей", 2008. – 1208 с.
70. Кримінальний процес: підручник / за ред. Ю. М. Грошевого та О. В. Капліної. Х.: Право, 2010. – 608 с.
71. Кримінально-виконавче право України: /За ред. проф. А. X. Степанюка. - X.: Право, 2005. - 256 с.
72. Кримінально-виконавчий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. № 3-4. – Ст. 21 (з наступними змінами та доповненнями за станом на 21 січня 2010 р.).
73. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. Ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка, вид. шосте перероб. та допов. – К.: "Юрисконсульт", "Юстиніан", 2010. – 896 с.
74. Кримінально-процесуальний кодекс України. Чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 17 серпня 2010 року (Офіц. текст). – К.: Паливода А. В., 2010. – 240 с.
75. Крылова Н. Е. Уголовное право зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии). Изд. 2-е перераб. и доп. Учеб. пособ./ Н. Е. Крылова, А. В. Серебренникова. – М.: Издательство «Зерцало», 1998. – 208с.
76. Курашвили Г.К. Изучение следователем личности обвиняемого / Г. К. Курашвили– М.: Юрид. лит., 1982. – 95 с.
77. Курс кримінально-виконавчого права України: Загальна та особлива частини: навч. посібник / О. М. Джужа, В. О. Корчинський, С. Я. Фаренюк, В. Б. Василець; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 304с.
78. Куцова Э. Ф. Исполнение приговора. Лекция по уголовному процессу для студентов вечернего и очного обучения / Э. Ф. Куцова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1960. – 49 с.
79. Куцова Э. Ф. Советская кассация как гарантия законности правосудия / Э. Ф. Куцова. – М.: Госюриздат, 1957. – 227 с.
80. Кучинська О. П. Кримінальний процес України: Навч. посіб./ О. П.Кучинська, О. А.Кучинська. – К.: Прецедент, 2005. – 202 с.
81. Либус И. А. Охрана прав личности в уголовном процессе / И. А. Либус. - Ташкент: Узбекистан, 1975. – 136 с.
82. Литвинов Р. В. Рассмотрение судом вопросов, возникающих в процессе исполнения приговоров / Р. В. Литвинов. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1964. 119 с.
83. Лобойко Л. М. Стадії кримінального процесу: Навчальний посібник/ Л. М. Лобойко. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 176 с.
84. Лупинская П. А. Доказывание в советском уголовном процессе. Учеб. пособ. для студ., изуч. спецкурс "Доказательства в уголовном процессе" / П. А. Лупинская. – М.: Б.и., 1966. – 102 с.
85. Лупинская П. А. Законность и обоснованность решений в уголовном судопроизводстве / П. А. Лупинская. – М.: Б.и., 1972. – 79 с.
86. Лупинская П. А. Решения в уголовном судопроизводстве: теория, законодательство и практика/ П. А. Лупинская. – М.: Юристъ, 2006. – 174 с.
87. Лупинская П., Сперанский И. Порядок разрешения вопросов, возникающих в стадии исполнения приговора / П. Лупинская, И. Сперанский // Соц. законность. – 1967. № 2. – С. 36-38.
88. Мазалов А. Г. Гражданский иск в уголовном процессе. – 2-е изд. испр. и доп. / А. Г. Мазалов. – М.: Юрид. лит., 1977. – 176 с.
89. Малыгин В. Нерешенные процессуальные вопросы условно-досрочного освобождения / В. Малыгин // Соц. законность. – 1966. – № 12. – С. 54-56.
90. Маляренко В. Межі судового контролю за додержанням прав і свобод людини в стадії попереднього розслідування кримінальної справи/ В. Маляренко, П. Пилипчук // Право України. – 2001. - № 4. – С.40-44.
91. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Монографія/ В. Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
92. Маляренко В. Т. Прокурор у кримінальному судочинстві: Деякі проблеми та шляхи їх вирішення / В. Т. Маляренко, І. В. Вернидубов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240с.
93. Мастинский М. Практика применения народными судами условного освобождения из мест лишения свободы с обязательным привлечением осужденного к труду / М. Мастинский, В. Сидорова // Сов. юстиция. – 1982. - № 7. – С. 18-19.
94. Матвиенко Е. А. Приговор и его исполнение / Е. А. Матвиенко. – Минск: Вышэйша школа, 1968. – 178 с.
95. Матвиенко Е. А. Уголовное судопроизводство по исполнению приговора/ Е.А. Матвиенко, В.Н. Бибило. – Минск: Изд-во БГУ, 1982. – 206 с.
96. Мирецкий С. Г. Приговор суда / С. Г. Мирецкий. – М.: Юрид. лит., 1989. – 112 с.
97. Мирзаджанов К. Вопросы советского уголовного права. Досрочное освобождение от наказания / К. Мирзаджанов. – Ташкент: Укитувчи, 1980. – 94 с.
98. Михайленко А. Р. О сущности и значении стадии советского уголовного процесса / А. Р. Михайленко // Вопросы уголовного процесса. Межвузовский научный сборник. Вып. 1 / Редкол.: Акинча Н. А., Бажанов М. И., Добровольская Т. Н., Каз Ц. М., Познанский В. А., Цыпкин А. Л., Чеканов В. Я. (Отв. ред.) - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1977. С.114-120.
99. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. Научно-практическое издание / А. Р. Михайленко. – К.: Юринком Интер, 1999. – 448с.
100. Михайленко О .Р. Провадження кримінальних справ у суді. Конспект лекцій/ О. Р. Михайленко. – К.: Київ. держ. ун-т, 1992. – 116с.
101. Михайлова Т. А. Предание суду в советском уголовном процессе / Отв. ред. В.В. Шубин / Т. А. Михайлова. – М.: Юрид. лит., 1982. – 88 с.
102. Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве / М. М. Михеенко. – К.: Вища школа, Изд-во при Киев. гос. ун-те, 1984. – 133с.
103. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп./ М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибіко – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
104. Михеєнко М. М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані творі/ М. М. Михеєнко. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 240 с.
105. Михлин А. С. Личность осужденных к лишению свободы и проблемы их исправления и перевоспитания / А. С. Михлин. – Фрунзе: Кыргызстан, 1980. – 200 с.
106. Молдован В. В. Судоустрій: Україна, Велика Британія, Російська Федерація, США, ФРН, Франція. Судові органи ООН: Навчальний посібник/ В. В. Молдован. – К.: Кондор, 2003. – 256с.
107. Мольков Н. Освобождение от отбывания наказания по болезни / Н. Мольков // Сов. юстиция. – 1981. № 5. – С. 21-22.
108. Мотовиловкер Я. О. О принципах объективной истины, презумпции невиновности и состязательности процесса: Учеб. пособие / Я. О. Мотовиловкер. – Ярославль: ЯрГУ, 1978. – 96 с.
109. Нажимов В.П. Суд как орган правосудия по уголовным делам в СССР: автореф. дис. … докт. юрид. наук: спец. 12.715 "Уголовное право и уголовный процесс". – Ленинград, 1974. – 42 с.
110. Назаров В. В. Кримінальний процес України: Навч. посібник. Вид. 2-ге, доп. і переробл./ В. В. Назаров, Г. М. Омельяненко. – К.: Атіка, 2008. – 584 с.
111. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-е вид., перероб. та доп.) /За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. - К.: Дакор, 2008. - 1428 с.
112. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Загальна частина / Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К.: Форум, 2001. – 388с.
113. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р./ Відп. ред. С. С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
114. Наумов А. В. Применение уголовно-правовых норм. По материалам следственной и прокурорско-судебной практики: Учеб. пособ. / А. В. Наумов. – Волгоград: Изд-во ВСШ МВД СССР, 1973. – 176 с.
115. Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм / П. Е. Недбайло. – М.: Госюриздат, 1960. – 511 с.
116. Николайчик Н. И. Требование всесторонности, полноты и объективности на предварительном следствии: автореф. дис. … канд. юрид. наук / Н. И. Николайчик. – М., 1966. – 14 с.
117. Николюк В. В. Понятие и назначение стадии исполнения приговора в уголовном процессе / В. В. Николюк // Правоведение. – 1984. – № 6. – С.47-51.
118. Николюк В. В. Уголовно-исполнительное производство в СССР / В. В. Николюк. – Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1989. – 256с.
119. Новий тлумачний словник української мови. У 3-х т./ Укладачі: В.Яременко, О.Сліпушко. – К.: Видавництво "Аконіт", 2008.- - Том 3: П-Я. – 2008. – 862 с.
120. Новиков В. Щодо поняття реабілітації у кримінальному процесі України/ В. Новиков // Право України. – 1997. – № 11. – С.58-59.
121. Ной И. С. Теоретические вопросы лишения свободы / И. С. Ной. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1965. – 167с.
122. Нор В. Т. Судові витрати у кримінальному процесі України. Монографія / В. Т. Нор А. А. Павлишин. - К.: Атіка, 2003.- 176 с.
123. Оганесян Р. М. Оправдательный приговор в советском уголовном процессе / Р. М. Оганесян. – Ереван: Изд-во Ереванского ун-та, 1972. – 179с.
124. Омельяненко Г. Правове регулювання та законодавче забезпечення судово-правової реформи в Україні/ Г. Омельяненко // Право України. – 1998. - № 1. – С.73-78.
125. Організація судових та правоохоронних органів: підручник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін. За ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової. X.: ТОВ «Одіссей», 2007. 528 с.
126. Орел Л. Е.Условно-досрочное освобождение от лишения свободы по советскому уголовному праву: Конспект лекции/ Л. Е. Орел. – Харьков: Харьковский юридический институт, 1966. – 44 с.
127. Павлишин А. А. Судові витрати у кримінальному процесі України: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец.: 12.00.09 "Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза"/ А. А. Павлишин. – Київ, 2002. – 19 с.
128. Пастухов М. И. Оправдание подсудимого / М. И. Пастухов. – Минск: Изд-во "Университетское", 1985. – 112 с.
129. Пастухов М. И. Реабилитация невиновных. Основы правового института: автореф. дис. … докт. юрид. наук: спец. 12.00.09 "Уголовный процесс; криминалистика"/ Михаил Иванович Пастухов. - Минск, 1993. – 48 с.
130. Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання: Наказ Державного департаменту з питань виконання покарань, Міністерства охорони здоров'я від 18 січня 2000 р. № 3/6: зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 березня 2000 р. за № 155/4376 // Офіційний вісник України. – 2000. № 12. Ст. 485.
131. Перлов И. Д. Исполнение приговора в советском уголовном процессе / И. Д. Перлов. – М.: Юрид. лит., 1963. – 227с.
132. Пиголкин А. С. Применение норм советского права и социалистическая законность / А. С. Пиголкин // Сов. государство и право. 1957. – № 10. – С.111-116
133. Пинхасов Б. И. Использование документов в доказывании / Б. И. Пинхасов. – Ташкент: "Фан", 1977. – 136с.
134. Пинчук В. И. Вопросы уголовного права и процесса при исполнении приговора. Учебно-практическое пособие / В. И. Пинчук, М. И. Царев. – М.: Высшая школа МООП РСФСР, 1966. – 71с.
135. Погорецький М. А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і система / М.А. Погорецький. – Х.: Арсіс, 2002. – 160 с.
136. Положення про лікарсько-трудову комісію: Наказ Державного департаменту з питань виконання покарань, Міністерство охорони здоров'я від 18 січня 2000 р. № 3/6: зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 березня 2000 р. за № 155/4376 // Офіційний вісник України. – 2000. № 12. Ст. 485.
137. Полякова М. Ф. Реабилитация невиновных: гарантия чести и достоинства личности / М. Ф. Полякова // Сов. государство и право. - 1976. – № 10. – С.121- 124
138. Попелюшко В. О. Виконання вироку, ухвали і постанови суду та захист прав громадян / В. О. Попелюшко// Проблеми кримінального процесу та захисту у кримінальній справі/ Збірник наукових статей. Укладач: Аврамишин С. В. – Острог: Видавництво Національного університету "Острозька академія". – 2008. – С. 171-182.
139. Попелюшко В. О. Функція захисту в кримінальному судочинстві України: правові, теоретичні та прикладні проблеми: монографія / В. О. Попелюшко. Острог: Видавництво Національного ун-ту "Острозька академія", 2009. 634с.
140. Постанови Пленуму Верховного суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України; За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком інтер, 2005. – 368 с.
141. Практика застосування судами конфіскації майна // Вісник Верховного Суду України. – 2000. № 3.
142. Преступление и наказание в Англии, США, Франции, ФРГ, Японии: Общая часть уголовного права. М.: Юрид. лит., 1991. 288 с.
143. Применение уголовно-процессуального законодательства судом (по материалам судебной практики). Учебное пособие / Агеева Г.Н., Чистякова В.С., Швецов В.И., Отв. ред.: Лупинская П. А., Тыричев И. В. – М.: Б.и., 1987. – 71 с.
144. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 1 грудня 1994 року № 246/94 ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. № 52. Cт. 455 (з наступними змінами та доповненнями за станом на 20.01.2001 р.).
145. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. № 24. – Ст. 207 (з наступними змінами та доповненнями за станом на 07.07.2010 р.).
146. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України: Закон України від 12 липня 2001 року № 2670-III// Відомості Верховної Ради України. – 2001. № 44. – Ст. 234.
147. Про застосування амністії в Україні: Закон України від 1 жовтня 1996 року № 392/96-ВР: за станом на 19 грудня 2006 року// Відомості Верховної Ради України. – 1996. № 48. – Ст. 263 (з наступними змінами та доповненнями за станом 19.12.2006 р.).
148. Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді: Наказ Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68: Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 2006 року за № 860/12734 // Офіційний вісник України. – 2006. № 31. – Ст. 2266 (з наступними змінами та доповненнями за станом 04.11.2009 р.).
149. Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2003 р. № 270/1560: Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 р. за № 16/8615// Офіційний вісник України. – 2004. № 2. – Т. 2. – Ст. 90 (з наступними змінами та доповненнями за станом на 05.08.2010 р.).
150. Про затвердження Інструкції про порядок проведення медико-соціальної експертизи інвалідів, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства охорони здоров'я України від 27 квітня 2000 року № 79/91: Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 травня 2000 р. за № 320/4541 // Офіційний вісник України. – 2000. № 23. – Ст. 970 (з наступними змінами та доповненнями за станом на 06.11.2006 р.).
151. Про затвердження Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про Апеляційну комісію Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16 грудня 2003 року № 261: Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2003 р. за №1270/8591: за станом на 30 червня 2004 року// Офіційний вісник України. – 2004. № 1. Ст. 11 (з наступними змінами та доповненнями за ст