ВНУТРІШНІЙ ДІАЛОГ ЯК МЕХАНІЗМ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ

Краткое описание

Запорізький юридичний інститут МВС України

На правах рукопису

Диса Олена Вікторівна

УДК 159.955.1

ВНУТРІШНІЙ ДІАЛОГ ЯК МЕХАНІЗМ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ

19.00.01 загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Самойлов Олександр Єжиєвич
доктор психологічних наук

Запоріжжя 2004

ЗМІСТ
Вступ3

Розділ 1. Механізми творчого мислення як предмет психологічного дослідження
1.1. Розвиток наукового знання про творчість...............................................10
1.2. Мислення і творчість.................................................................................18
1.3. Сучасні концепції творчості......................................................................27
1.4. Внутрішній діалог основа продуктивного мислення...........................33
1.4.1. Внутрішнє мовлення як засіб реалізації внутрішнього
діалогу................................................................................................................39
1.5. Методи вивчення творчого мислення......................................................44

Розділ 2. Дослідження психологічних особливостей
внутрішнього діалогу
2.1. Загальна процедура експериментального дослідження.........................51
2.2. Динаміка усвідомлення внутрішнього діалогу в процесі
творчого мислення............................................................................................62
2.3. Механізм утворення творчої ідеї на етапі внутрішнього діалогу.........77
2.4. Комплекс методик для вивчення творчого мислення............................87
2.5. Програма розвитку діалогічного мислення.............................................97

Розділ 3. Вплив діалогічних форм навчання на розвиток
творчого мислення
3.1. Аналіз експериментальних даних...........................................................114
3.2. Визначення чинників, які сприяли підвищенню академічної
успішності........................................................................................................123
3.3. Відображення діалогічності мислення у вербальних та
невербальних продуктах творчої діяльності.................................................133
3.4. Застосування програми розвитку діалогічного
мислення у навчальному процесі..................................................................144
3.5. Використання практичних результатів дослідження
у роботі психологічної служби вищого навчального закладу...................153

Загальні висновки........................................................................................165
Список використаних джерел....................................................................167
Додатки...........................................................................................................183

ВСТУП

Життя доводить, що в умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення та працює людина гнучка, креативна, котра бачить нові шляхи розвитку суспільства, науки, культури і здатна до генерування, використання нових ідей і задумів, нових підходів, нових рішень, тобто людина творча. Тому сучасні процеси в соціальному, економічному й духовному житті країни зумовлюють гостру потребу саме в особистостях, які творчо перетворюють дійсність. Зрозуміло, що це висуває на передній план наукові дослідження з проблем психології творчості.
Відомі психологи України, Росії та зарубіжжя неодноразово зверталися до проблем, пов’язаних з творчим мисленням. Підкреслюючи цінність цих досліджень, треба відзначити, що у великому потоці літератури, яка присвячена творчому мисленню, поки що, на жаль, немає загального підходу до вивчення цього психологічного явища. Трактування творчості залежать від світоглядних установок, культурно-історичних умов, специфічних особливостей прикладного характеру та ін. Саме через це творчість не має доки ще єдиної методологічної інтерпретації, що позначається на недостатньому поясненні її механізмів. Недостатня розробленість цієї проблеми визначила наш науковий інтерес і вибір теми дослідження, в ході якого ми намагалися створити цілісну картину процесу творчого мислення, виявити найсуттєвіші питання, які виникали при його психологічному дослідженні.
Аналіз сучасних концепцій творчості показує, що наука досить близько підійшла до пояснення феномену творчості, проте лишаються загадковими глибинні механізми творчого процесу, особливо ті, які здійснюються на межі свідомого та несвідомого. З огляду на праці сучасних дослідників, творчість це життя несвідомого. ЇЇ механізм взаємодія активного домінуючого несвідомого з пасивним, субдомінантним свідомим. Активізація цього механізму приводить до підвищення креативності мислення, проте лишаються загадковими чинники формування та прояву креативності.
Сучасні дослідники сходяться в думці про діалогову природу мислення людини, тому, вивчаючи процес творчого мислення, ми звернули увагу на елементи внутрішнього діалогу, які спостережувались під час розв’язання творчих завдань. Ми помітили, що у деяких випадках мовлення випробуваних уявляє собою справжній діалог. Використання творчих завдань дозволило виявити невипадковий характер виникнення внутрішнього діалогу, його зв’язок з найбільш продуктивними, творчими фрагментами цього процесу. Це привело нас до питання про функцію внутрішнього діалогу як певної форми спілкування людини із самою собою в індивідуальному мисленнєвому процесі та до розгляду творчого мислення з точки зору психолінгвістики.
Аналіз сучасного стану гуманітарного знання показує, що поняття "діалогічність" - одне з фундаментальних та інтегративних. З погляду філософії, діалог - це спосіб взаємодії різних суб'єктів культурно-історичного процесу. У педагогічному контексті діалог є специфічною формою педагогічної взаємодії, яка грунтується на рівності тих, хто бере в ній участь (педагога і студента, студента і студента тощо), і спрямована на прояснення, зближення та взаємозбагачення позицій. У контексті культурологічної освіти діалог стає способом залучення особистості до світу культурних цінностей (інкультурації), в якому ця особистість переосмислюється. З точки зору психології це властивість мислення, завдяки котрої утворюється новий смисл.
Для ефективної організації роботи з формування й розвитку творчого мислення необхідно знати, завдяки яким механізмам здійснюється породження нових ідей і як впливати на активізацію цих механізмів. Тому вивчення внутрішнього діалогу як механізму утворення творчого смислу складає, на нашу думку, важливу лінію розробки проблеми мислення й творчості в загальній психології та відкриває нові шляхи до пізнання механізмів творчості й розробки спеціальних методів для її розвитку та актуалізації.
Для організації дослідження багато уваги було приділено теоретичним питанням, особливо аргументам, які дали змогу розглядати внутрішній діалог як необхідний, часто неусвідомлюваний компонент у продуктивному мисленні.
Оскільки засобом реалізації внутрішнього діалогу є внутрішнє мовлення, то ми, перш за все, звернулися до наукових робіт, присвячених вивченню внутрішньомовленнєвих процесів у мисленні. Головною ідеєю в них виступає така думка: мислення завжди пов’язане з внутрішнім мовленням людини. Зокрема, через проблему внутрішнього мовлення” ми підійшли до з’ясування механізмів внутрішнього діалогу” у творчому мисленні.
Внутрішній діалог, дослідженню якого присвячена дисертаційна робота, не належить до числа явищ, що активно вивчаються психологами, тому одним з найгостріших питань була організація його експериментального вивчення.
У цій роботі ми робимо спробу вирішити проблему взаємозв’язку внутрішнього мовлення, внутрішнього діалогу з творчим мисленням, тобто здійснюємо пошук психологічних механізмів, за допомогою яких виникає нове знання в процесі творчої діяльності. Аналіз мовленнєвих та мисленнєвих процесів дозволив виявити пересічення цих двох сфер у семантичному компоненті, а саме на етапі внутрішнього діалогу, який завжди присутній у творчому мисленнєвому процесі.
Тема дисертаційного дослідження обумовлена необхідністю розроблення теоретичних підходів до вивчення психологічних особливостей творчого мислення та його основних механізмів, пошуку ефективних форм та методів його розвитку.
Роботу виконано в межах планів наукових досліджень МВС України, Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002 2005 р., наукового напрямку „Розробка проблем вузівської педагогіки і наукової організації навчального процесу”, котрий включений до загальноінститутського Перспективного плану науково-дослідних робіт на 2002-2005 р. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою ЗЮІ МВС України 27 лютого 1998 року протокол № 2 та Координаційною Радою АПН України - 1 січня 2004 року, протокол № 1.
Об’єкт дослідження - процес творчого мислення.
Предмет дослідження внутрішній діалог як механізм креативності мислення.
Мета дослідження з’ясувати залежність креативності мислення від рівня розвитку його діалогічності.
Гіпотези дослідження:
- процес виникнення нового відбувається на етапі внутрішнього діалогу, який є складовим компонентом творчого мислення;
- діалогічні форми навчання сприяють розвиткові внутрішнього діалогу, що значно підвищує рівень креативності мислення.
Відповідно до мети та основної гіпотези, були поставлені такі завдання:
1. На основі теоретичного аналізу проблеми творчого мислення визначити основні напрямки дослідження внутрішнього діалогу.
2. Дослідити динаміку усвідомлення внутрішного діалогу під час розв’язання творчих завдань.
3. Змоделювати творчий процес, визначити в ньому роль і місце внутрішнього діалогу як складового компонента, простежити внутрішню послідовність утворення творчої ідеї на етапі внутрішнього діалогу.
4. Розробити, доповнити та експериментально перевірити психологічні методики для вивчення рівня розвитку креативності з урахуванням такої властивості мислення, як діалогічність.
5. Розробити програму розвитку діалогічного мислення та з’ясувати механізм впливу діалогічних форм навчання на розвиток креативності мислення курсантів.
6. Дослідити динаміку розвитку креативності мислення курсантів та проаналізувати динаміку розвитку їх академічної успішності після застосування програми розвитку діалогічного мислення.
7. Дослідити особливості виконання субтестів вербальної й невербальної креативності, визначити причини, які ускладнюють прояв творчих здібностей у вербальному плані.
Методологічну й теоретичну основу дослідження складають: культурно-історична теорія Л.С.Виготського, його положення про зв’язок мислення й мовлення; концепції мислення (О.Н.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Я.О.Пономарьов, О.В.Брушлинський); теорія неусвідомлюваних дій у мисленні (Ю.Б.Гіппенрейтер); концептуальні положення про діалоговий характер мислення (М.М.Бахтін, В.С.Біблер, Г.М.Кучинський, Б.Ф.Ломов, О.Є.Самойлов), про механізми мовленнєвої діяльності (О.Р.Лурія, О.О.Леонтьєв, Т.В.Ахутіна, Л.С.Цвєткова), про функціональні, фонетичні та морфологічні особливості внутрішнього мовлення (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Баєв, Н.І.Жинкін, А.Н.Соколов, І.В.Страхов, Т.Н.Ушакова).
Для розв’язання поставлених завдань було використано комплекс теоретичних та експериментальних методів: метод аналізу та узагальнення філософської, психологічної й лінгвістичної літератури з досліджуваної теми, що дало змогу визначитися з основним науковим підхідом до вивчення творчого мислення; системно-структурне моделювання, в ході якого створено цілісну модель мовленнєвотворчого процесу; психологічна діагностика, за допомогою котрої вивчалося творче мислення випробуваних; творчо-формувальний експеримент, порівняльний аналіз результатів (для зіставлення даних, отриманих в одній і тій же групі, за одними й тими ж методиками), метод зрізів (для опрацювання даних, отриманих у різних групах досліджуваних), контент-аналіз (для аналізу мовленнєвих та письмових текстів). Застосування методів математичної статистики забезпечило кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
- розроблено психологічну концепцію взаємозв’язку творчого мислення і внутрішнього діалогу як одного з механізмів створення нового в процесі мислення; виділено елементи діалогічності у вербальних та невербальних продуктах творчорчої діяльності; процес творчого мислення розглянуто з точки зору психолінгвістики; визначено місце внутрішнього мовлення в загальному потоці неусвідомлюваних мисленнєвих дій та його роль як зв’язуючого механізму безсвідомого зі свідомістю; створено модель мовленнєвотворчого процесу як цілісності, що складається з пов’язаних між собою компонентів (етапів); виокремлено такий компонент творчого процесу, як внутрішній діалог, від якого залежить утворення нового, творчого смислу; розроблено підхід до вивчення динаміки креативності мислення залежно від його діалогічності;
- дістало дальшого розвитку дослідження глибинних механізмів творчого мислення (особливо його внутрішньомовленнєвого компонента); проблема взаємозв’язку мислення й мовлення; розробка та опробування найбільш ефективних методів вивчення творчого мислення та обґрунтування умов його розвитку; з’ясовано механізм впливу діалогічних форм навчання на підвищення креативності мислення;
- поглиблено психологічні знання щодо процесу творчості та внутрішнього діалогу як природної властивості мислення; уточнено психологічні особливості внутрішнього діалогу як механізму утворення нового смислу в творчому процесі; з’ясовано чинники, що впливають на розвиток креативності мислення та академічної успішності.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблена й опробована програма розвитку діалогічного мислення (РДМ) може бути використана викладачами в загальноосвітній школі та вищих навчальних закладах при викладанні навчального змісту дисциплін переважно гуманітарного спрямування; практичними психологами як метод психокорекційної роботи з дітьми та студентами, котрі мають певні труднощі в актуалізації потенційних творчих, комунікативних та мовленнєвих здібностей; у розвивальній роботі з метою формування професійних умінь і навичок. Методиками діагностики творчого мислення можуть скористатися практичні психологи в роботі з обдарованими дітьми та студентами, при відборі кандидатів на керівні посади й навчання в ад’юнктурі в системі освіти МВС України, а також в інших галузях, де діяльність людини пов’язана з процесами творчого перетворення знань та розв’язання проблемних ситуацій.
Апробація роботи: основні результати дослідження доповідалися й отримали схвальну оцінку на засіданнях кафедри соціально-економічних дисциплін ЗЮІ МВС Украйни; всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті: теорія і практика” (Одеса, травень, 2002.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми суїцидології” (Київ, 2002); науково-практичній конференції „Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України” (Харків, квітень, 2002); всеукраїнській науковій конференції „Проблеми гуманітаризації, гуманізації освіти та впровадження новітніх педагогічних технологій в навчальних закладах МВС України” (Запоріжжя, листопад, 2002); всеукраїнській науково-практичній конференції Особисті освітні потреби в системі післядипломної педагогічної освіти” (Житомир, грудень, 2004).

Публікації. Матеріали дисертації представлено в 10 наукових публікаціях, серед яких 5 статей у фахових збірниках, затверджених ВАК України, матеріали конференцій.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Сучасні концепції творчості здебільшого пов’язують її з особливостями мислення, яке, за даними психологів, філософів, лінгвістів, має діалоговий характер. Одним із компонентів мисленнєвого процесу є внутрішнє мовлення, завдяки котрому людина завжди лінгвізує власний світ у внутрішньому діалозі. Лінгвізація в цьому плані є творчим процесом, тому з метою віднайдення шляху до розуміння механізмів творчого мислення ми звернулися до вивчення психологічних особливостей внутрішнього діалогу. Оскільки засобом реалізації внутрішнього діалогу є внутрішнє мовлення, зроблено спробу підійти до вивчення творчого мислення з точки зору психолінгвістичних теорій, безпосередньо спрямованих на опис внутрішньомовленнєвих процесів в мисленні.
2. Залежно від складності завдання внутрішній діалог по-різному усвідомлюється суб’єктом мислення, будь-які спроби його контролювати призводять до зниження продуктивності мислення. У творчому процесі внутрішнє мовлення як засіб реалізації внутрішнього діалогу виступає неусвідомлюваним механізмом свідомих дій і є зв’язуючим механізмом безсвідомого зі свідомим.
3. У розробленій моделі мовленнєвотворчого процесу, на відміну від інших концепцій, внутрішньомовленнєвий етап представлений внутрішнім діалогом. Механізм утворення нового смислу у внутрішньому діалозі має складний характер: завдяки внутрішньому мовленню інформація, що надходить зі свідомості та безсвідомої сфери, обробляється й формується у смислові позиції, які включаються в різні види внутрішніх діалогів. Зіставлення багатьох смислових позицій дає змогу породжувати несподівані, незвичайні творчі смисли, які в подальшому формулюються суб’єктом мислення в зовнішньо виражену творчу ідею. Внутрішній діалог є принципово значимим етапом у творчому процесі, саме від нього залежить творча продуктивність мислення суб'єкта.
4. Грунтуючись на запропонованій моделі мовленнєвотворчого процесу, розроблено й апробовано програму розвитку діалогічного мислення, яка дала можливість експериментально довести, що діалогічні форми навчання позитивно впливають на розвиток й актуалізацію креативності мислення. Основним механізмом цього впливу є переведення зовнішнього діалогу у внутрішній, завдяки чому у внутрішньому плані „вичленовуються нові ознаки й частини”, створюється внутрішня готовність до актуалізації аспектів проблемності. Причиною виникнення діалогу (як зовнішнього, так і внутрішнього) є проблемна ситуація, котра спонукає людину знаходити вирішення шляхом зіставлення кількох смислових позицій
5. Використання діалогічних форм навчання в навчальному процесі значно підвищує академічну успішність курсантів. Основними чинниками, які впливають на покращення навчання, є розвиток креативності, комунікативності й мовлення.
6. Будь-який творчий процес включає в себе етап внутрішнього діалогу, тому вербальні й невербальні продукти творчої діяльності завжди містять у собі елементи діалогічного мислення. Існує ряд причин, за яких креативи не завжди можуть проявляюти творчі здібності вербально, тому графічні методи є більш ефективними для вивчення потенційної здатності до творчості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.

АдамарЖ. Исследование психологии процесса изобретения в области математики.— М: Сов. радио, 1970.— 152с.

2.

Аизенк Г.Ю. Интеллект: новый взгляд // Вопросы психологии.— 1995.— №1.— С.111-131.

3.

АлиеваЕ.Г. Творческая одаренность и условия ее развития // Психологический анализ учебной деятельности.— М.: ИП РАН, 1991.— С.7-17.

4.

Ананьев Б.Г. К теории внутренней речи // Психология чувственного познания.— М.: Наука, 1960.— С.348-369.

5.

Анохин П.К. Общие принципы компенсации нарушенных функций и их физиологическое обоснование // Труды научной сессии по дефектологии.— М.: АПН РСФСР, 1958. С. 45-56.

6.

Арнаудов М. Психология литературного творчества.— М.: Прогресс, 1970.— 654с.

7.

Ахутина Т.В. Нейролингвистический анализ динамической афазии.— М.: Изд-во МГУ, 1975.— 144 с.

8.

Ахутина Т.В. Порождение речи: Нейролингвистический анализ синтаксиса.— М.: Изд-во МГУ, 1989.— 213 с.

9.

Ахутина Т.В. Теория речевого общения в трудах М.М.Бахтина и Л.С.Выготского // Вестник Московского университета.— Сер.14. Психология.— 1984.— № 3.— С.3-13.

10.

Баев Б.Ф. К вопросу о зависимости функциональных особенностей внутренней речи от содержания мыслительной деятельности // Вопросы психологии.— 1958.— №6.

11.

БаевБ.Ф. Психология внутренней речи.— К.: Радянська школа, 1966.— 192с.

12.

Балл Г.А. Теория учебных задач.— М., 1990.— 184 с.

13.

Балл Г.А. У світі задач.— К.: Т-во „Знання” УРСР, 1986.— 45 с.

14.

Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского.— М., 1979.— 320 c.

15.

Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества.— М., 1979.— 424 с.

16.

Бернштейн М.С. О природе научного творчества // Вопросы философии.— 1966.— №6.

17.

Библер В.С. Мышление как творчество.— М., 1975.— 400 с.

18.

Библер В.С. От наукоучения— к логике культуры: Два философских введения в XXI век.— М., 1991. 413 с.

19.

Библер В.С. Самостоянье человека. Кемерово, 1993. 96 с.

20.

Білова Г.О. Несвідоме як джерело творчої діяльності: Автореф. дис канд. філос. наук / Харківський державний університет.— Х., 1997.— 28с.

21.

Блонский П.П. Память и мышление.— СПб. Минск: Питер, 2001.— 288с.

22.

Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества.— Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского университета, 1983.— 173с.

23.

Богоявленская Д.Б. Метод исследования уровней интеллектуальной активности // Вопросы психологии.— 1971.— № 1.— С.144-146.

24.

Богоявленская Д.Б. Методологические и методические проблемы исследования целеполагания // Психологические исследования интеллектуальной деятельности.— М., 1997.— С.95-101.

25.

Боно Э. Латтеральное мышление.— СПб., 1997.— 316с.

26.

Брунер Дж. Онтогенез речевых актов // Психолингвистика.— М., 1984.— С.21-49.

27.

Брушлинский А.В., Поликарпов В.А. Мышление и общение.— Минск, 1990.— 212с.

28.

Брушлинский А.В. Культурно-историческая теория мышления.— М., 1968.— 64с.

29.

Брушлинский А.В. Мышление и прогнозирование.— М., 1979.— 230с.

30.

Брушлинский А.В. Мышление: процесс, деятельность, общение.— М., 1982.— 287с.

31.

Бубер М. Два образа веры.— М.: Республика, 1995.— 463 с.

32.

Вайман С. Диалогика согласия // Человек.— 1996.— №6.

33.

Валлон А. От действия к мысли.— М., 1956.— 232 с.

34.

Вертгеймер М. Продуктивное мышление.— М.: Прогресс, 1987.— 335с.

35.

Вильчек В.М. Алгоритмы истории.— М.: Прометей, 1989.

36.

Выготский Л.С. Избранные психологические исследования.— М.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1956.— 519с.

37.

Выготский Л.С. Мышление и речь: Собр. соч. в 6 т.— Т.2.— М., 1982.— 504с.

38.

Выготский Л.С. Проблема сознания // Психология грамматики.— М.: Изд-во МГУ, 1968. С. 178-188.

39.

Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования.— М.: Наука, 1981.— 140с.

40.

Гальперин П.Я. Психология мышления и учение о поэтапном формировании умственных действий // Исследования мышления в советской психологии.— М., 1966.— С.219-289.

41.

Гальперин П.Я. Развитие исследований по формированию умственных действий // Психологическая наука в СССР.— М., 1969.— С.441-469.

42.

Гегель Г.В.Ф. Наука логики.— М., 1970-1972.— Т.1.—51с.— Т.2.— 248с.

43.

Гегель Г.В.Ф. Работы разных лет: В 2 т.— М., 1970-1971.— Т.1.— 671с.

44.

Гилфорд Дж. Три стороны интеллекта // Психология мышления.— М.: Прогресс, 1965.— 435 с.

45.

Гиндилис Н.Л. О необходимости взаимодействия историко-научного и психологического подходов при исследовании творчества.— М., 1990.— С.44-70.

46.

Гиппенрейтер Ю.Б. Неосознаваемые процессы // Введение в общую психологию: Курс лекций.— М.: Изд-во МГУ, 1988.— 318 с.

47.

Гнатко М.М. Деякі особистісно-когнітивні особливості творчо обдарованих підлітків // Педагогіка і психологія.— К.: Педагогічна думка, 2001.— №2.— С.101-108.

48.

Годфруа Ж. Что такое психология: В 2 т. / Пер. с фр. Н.Н.Алипова; Под ред. Г.Г.Аракелова.— М.: Мир, 1996.— 370 с.

49.

Гончаренко Н.У. Гений в искусстве и науке.— М.: Искусство, 1991.— 432с.

50.

Григоренко Е.А., Кочубей Б.И. Исследование процесса выдвижения и проверки гипотез близнецами // Новые исследования в психологии.— 1989.— №2.— С.15-20.

51.

Грузенберг С.О. Психология творчества.— Минск, 1923.

52.

Гурова Л.Л. Процессы понимания в развитии мышления // Вопросы психологии.— 1986.— №2.— С.126-137.

53.

Давыдов В.В. Предисловие к сборнику Междисциплинарный подход к исследованию научного творчества”.— М., 1990.— С.3-9.

54.

Диса О.В. Внутрішній діалог як необхідний компонент творчого мислення // Проблеми загальної психології та педагогіки. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.— К.— 2001.— Т.ІІІ.— Ч.6.— С.62-66.

55.

Диса О.В. Навчальний діалог як форма розвитку творчого мислення // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки.— Київ-Запоріжжя, 2001.— Вип.21.— С.189-192.

56.

Диса О.В. Проблема смислоутворення в розгортанні мовленнєвого висловлювання // Психологія і суспільство.— Тернопіль, 2002. - №2. С. 113-118.

57.

Диса О.В. Проблеми формування творчої особистості майбутніх працівників ОВС у навчальних закладах МВС України // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми та пошуки.— Запоріжжя-Київ, 2001.— Вип. №20. С. 287-289.

58.

ДисаО.В. Роль внутрішнього мовлення та динаміка його усвідомлення в процесі творчого мислення // Збірник наукових праць: Філософія, Соціологія, Психологія.— Вип.7.— Ч.ІІ.— Івано-Франківськ: Плай.— 2002.— С.157-163.

59.

Дружинин В.Н. Психология общих способностей.— СПб.: Питер Ком, 1999.— 368с.

60.

Дружинин В.Н., Хазратова Н.В. Экспериментальное наследование формирующего влияния микросреды на креативность // Психологический журнал.— 1994.— №4. С.83-93.

61.

Дубинин Н.Г. и др. Генетика, поведение, ответственность.— М.: Политиздат, 1982.— 304 с.

62.

Дьяков И.Н., Петровский Н.В. Психология шахматной игры.— М., 1926.

63.

Жинкин Н.И. Механизмы речи.— М.: Изд-во АПН РСФСР, 1958.— 370с.

64.

Жинкин Н.И. Речь как проводник информации.— М.: Наука, 1982.— 159с.

65.

Жинкин Н.И. Язык— Речь— Творчество.— М.: Лабиринт, 1998.— 368с.

66.

Жинкин Н.И. О кодовых переходах во внутренней речи // Вопросы языкознание.— 1964.— №6. С. 26-34.

67.

Завалишина Д.Н. Микроразвитие субъекта в процессе мыслительного действия // Психологические исследования познавательных процессов личности.— М., 1983.— С.57-66.

68.

ЗазулінаЛ.В. Діалогізація дидактичного процесу в курсовій підготовці педагогічних кадрів: Автореф. дис канд. пед. наук.— К., 2000. - 20 с.

69.

ЗайчукВ.О. Освіта та інтелектуальний потенціал суспільства: суперечності та перспективи // Практична психологія та соціальна робота.— 2000.— №7.— С.9-8.

70.

Залевская А.А. Введение в психолингвистику: Учебн. Для студентов вузов / Рос. Гуманит. Ун-т. — М.: РГГУ, 1999. 381 с.

71.

Зимняя И.А. Функциональная психологическая схема формирования и формулирования мысли посредством языка // Исследование речевого мышления в психолингвистике .— М.: Наука, 1985. 239 с.

72.

Исследование проблем психологии творчества: Сборник статей / АН СССР, Ин-т психологии; Отв. ред. Я.А.Пономарев.— М.: Наука, 1983.— 336с.

73.

ІвановаС.Ф. Як починати навчання риториці? // Російська мова в школі.— 1992.— №1.— С.16-20.

74.

Кандинский В.Х. О псевдогаллюцинациях.— М., 1952.— 176 с.

75.

Кант И. Критика способности суждения: Сочинения в 6 т.— Т.5.— М., 1963-1966.— 420с.

76.

Кант И. Критика чистого разума: Сочинения в 6 т.— М., 1963-1966.— Т.3.— 779с.

77.

Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность.— М.: Наука, 1987. 312 с.

78.

КаргаполовЮ.А., ЛубенецЮ.П. О феномене отчуждения при вербальном галлюцинозе // Научные труды мед. института.— Красноярск, 1971.— Т.3.— Вып.8.— С.154-157.

79.

Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление.— Л.: Наука, 1972.— 216с.

80.

Кедров Б.М. День одного великого открытия.— М.: Соцэкгиз, 1958.— 560с.

81.

Кедров Б.М. К вопросу о психологии научного творчества // Вопросы психологии.— 1957.— № 6. С. 91-113.

82.

Кедров Б.М. О путях научного творчества // Междисциплинарный подход к исследованию научного творчества.— М., 1990.— С.9-22.

83.

КовалевГ.А. Три парадигмы в психологии— три стратегии воздействия // Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологической консультации.— М.: АПН РСФСР, 1987. С. 4-11.

84.

КовалевГ.А., РадзиховскийЛ.А. Общение и проблема интериоризации // Вопросы психологии.— 1985.— №1.— С.110-120.

85.

Коваленко А.Б. Психологічні особливості моделювання творчої діяльності // Вісник Харківського Національного Університету.— Серія Психологія”.— 2002.— №550.— С.121-124.

86.

Колюткин Ю.Н. Рефлексивная регуляция мыслительных действий // Психологические исследования интеллектуальной деятельности.— М., 1979.— С.22-28.

87.

КопнинП.В. Задачи и основные понятия логики научного исследования // Логика научного исследования.— М.: Наука, 1965. С. 3-8.

88.

Копьев А.Ф. О диалогическом понимании психологического контакта // Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологической консультации.— М.: АПН РСФСР, 1987. С. 50-62.

89.

Костюк Г.С. Вопросы психологии мышления.— М., 1959.— 80с.

90.

Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості.— К., 1989.— 300с.

91.

Крутій О.М. Формування діалогічності як засобу інтелектуального розвитку старшокласників: Автореф. дис канд. пед. наук.— Харків, 1998.— 22с.

92.

Кудріна Т.С. Діалогічне спілкування як умова становлення та розвитку складних логічних операцій // Вісник Київського національного університету ім.Т.Шевченка.— Соціологія. Психологія. Педагогіка.— Вип.13.— 2002.— С.107-110.

93.

Курганов С.Ю. Ребенок и взрослый в учебном диалоге.— М., 1989.— 128с.

94.

Кучинский Г.И. Диалог и мышление.— Минск, 1983.— 190с.

95.

Кучинский Г.М. Психология внутреннего диалога.— Минск, 1988.— 205с.

96.

Лапшин И.И. Философия изобретения и изобретения в философии.— Пг., 1922.

97.

ЛезинБ.А. О сочетании психологического метода изучения художественного творчества с марксизмом // Родной язык в школе. - 1927.

98.

ЛеонтьевА.А. Основы психолингвистики.— М.:Смысл, 1997.— 865с.

99.

Леонтьев А.А. Психолингвистика.— Л.: Наука, 1927.— 118с.

100.

ЛеонтьевА.А. Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания.— М., 1969.— 305с.

101.

Леонтьев А.А. Язык и разум человека. М.: Политиздат, 1965. 128 с.

102.

Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики.— М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972.— 575с.

103.

Леонтьев А.Н. Проблемы деятельности в психологии // Вопросы психологии. 1972. - № 9. С. 98-99.

104.

Ломброзо Ч. Гениальность и помешательство.— М.: Изд-во ТПО ТАМП, 1990.— 252с.

105.

Ломов Б.Ф. Методологические и творческие проблемы психологии.— М., 1984.— 444с.

106.

Ломов Б.Ф. Психические проблемы в общении // Методические проблемы социальной психологии.— М., 1975.— С.151-164.

107.

Лук А.Н. Мышление и творчество.— М.: Политиздат, 1976.— 144с.

108.

ЛукА.Н. Проблемы научного творчества: Сб. аналитических обзоров / АН СССР, ИНИ-ОН.— М.: ИНИОН, 1985.— Вып.4.— 98 с.

109.

Лурия А.Р., Виноградова О.С. Объективное исследование динамики семантических систем // Семантическая структура слова.— М. Наука, 1971. С. 87-95.

110.

Лурия А.Р. Травматическая афазия.— М., 1947.

111.

Лурия А.Р. Язык и сознание.— Ростов-на-Дону, 1998.— 416 с.

112.

Лурия А.Р., Цветкова А.С. К вопросу о нарушении высказывания при локальных поражениях мозга // Проблемы языкознания.— М. Наука, 1967. С.235-239.

113.

МаксименкоС.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження.— К.: Укрвуз-поліграф, 1990.— 272 с.

114.

МаслоуА. Самоактуализация // Психология личности / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер.— М., 1985. С.108-117.

115.

МатюшкинА.М. Деятельность человека и исследование психологических закономерностей продуктивных процессов // Деятельность и психические процессы: тезисы, доклады Всесоюзного съезда психологов СССР.— М., 1977.— С.68-69.

1