Каталог / ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ / Музыкальное искусство
скачать файл:
- Название:
- Вокальна основа хорового мистецтва: історичний та теоретичний аспекти
- Альтернативное название:
- Вокальная основа хорового искусства: исторический и теоретический аспекты
- ВУЗ:
- Харківський державний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського
- Краткое описание:
- Міністерство культури та мистецтв України
Харківський державний університет мистецтв
ім. І.П. Котляревського
на правах рукопису
Михайлець Вікторія Вікторівна
УДК [784.9.087.68.01:378.147.111]
(091)(477)(043.5)
Вокальна основа хорового мистецтва: історичний та теоретичний аспекти
17.00.03 музичне мистецтво
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства
Науковий керівник
доктор мистецтвознавства,
професор
Гребенюк Наталія Євгеніївна
Харків - 2004
ЗМІСТ
Стор.
Вступ ...................................................................................................... 3
І. Вокально-хорове виконавство: витоки і розвиток........................ 9
1.1. Історичні засади формування церковнослов’янського хорового співу......................................................................................................................... 10
1.2. Шляхи розвитку професійної освіти............................................................. 23
Висновки до розділу .......................................................................................... 36
ІІ. Хоровий спів в процесі історико-стилістичних перетворень... 38
2.1. Розвиток вокально-хорової техніки в музично-стилістичних напрямках... 39
2.2. Вокально-методичні напрямки хорового виховання................................... 91
Висновки до розділу ......................................................................................... 104
ІІІ. Вокальне виховання сучасного хормейстера. ............................ 106
3.1. Вокально-технічні нововведення в радянському хоровому мистецтві................................................................................................................. 107
3.2. Хоровий спів в сучасних науково-методичних інтерпретаціях. ................ 122
Висновки до розділу.............................................................................................. 172
Загальні висновки. ......................................................................................... 174
Література. ......................................................................................................... 179
ВСТУП.
Актуальність та доцільність дослідження.
Хорове мистецтво на Україні є невід’ємною складовою національної культури. Воно охоплює всі боки життя, впливаючи на формування менталітету і тому має виховне значення. В сучасних умовах розбудови української державності постає питання щодо підтримання, укріплення, вивчення та вдосконалення виконавських традицій хорового мистецтва. Протягом всього історичного розвитку вітчизняне хорове мистецтво вдосконалювало свої вокально-технічні та художньо-виражальні можливості в різних виконавських жанрах. Однак, саме вокальні засади хорового співу поки що вивчені недостатньо. Особливої уваги потребує дослідження історичних обставин, факторів, що сприяли розвитку певних властивостей, зокрема особливих рис вокального інтонування, що притаманні вітчизняній традиції хорового виконавства. Такі знання мають не тільки історичне або теоретично-хорознавче значення. Вони гостро необхідні для вирішення завдань практично-творчого характеру (наприклад, пов’язаних з особливостями інтерпретації того чи іншого жанру або стилю, з вимогами тембрального співвідношення партій, з умовами співу в хорових колективах нетрадиційного складу тощо).
Не менш актуальним є аспект проблеми, пов’язаний з підготовкою фахівців хормейстерського профілю. Враховуючи той факт, що хоровий колектив являє собою складний музичний організм, а його успішна робота залежить не лише від диригента, але й від виконавців, виникає питання про необхідність комплексного розвитку вокально-технічних навичок хормейстера з урахуванням специфіки його майбутньої діяльності, зокрема, в функції викладача вокалу для учнів та студентів хорових відділень спеціальних музичних навчальних закладів. Вокально-технічний розвиток студентів-хормейстерів мусить мати науково-теоретичну базу. Сучасний розвиток теорії хорового виконавства потребує синтезу знань, взаємодії різних наукових дисциплін, наприклад таких, як культурологія, педагогіка та психологія. Тільки на такій методологічній основі можна вивчати надзвичайно складні психологічні процеси художньо осмисленого вокального інтонування, формування, контролю та реалізації виконавських навичок, особливості психологічного стану виконавців хору і т д.
Огляд методичної літератури з питань хороведення свідчать про те, що проблема вокально-технічної підготовки хормейстерів дійсно є актуальною для сьогодення. Вона не достатньо відповідає тим вимогам, що пропонує сучасна музика, структура хорових колективів на сучасному етапі розвитку музичного виконавства. Існуючі роботи з цього питання (О. Павліщева, А. Захаров, Л. Падалко, К. Ольхов та ін.) ґрунтуються на:
1) фундаментальних працях з техніки постановки голосу та фізіології цього процесу (Л.Дмітрієва, І.Назаренка, Д.Аспелунда, Ф.Засєдатєлєва, О.Здановича, І.Левидова, В.Морозова, Л.Работнова та ін.);
2) методичних розробках щодо формування та розвитку професійних здібностей вокалістів (Л. Дмитрієв, А.Вєрбов);
3) існуючих практичних посібниках майстрів хорового співу ХІХ століття (Г.Ломакіна, Д.Розумовського, С.Смоленського, Н.Брянського, В.Буличова, В.Металлова та ін.).
Враховуючи той факт, що хоровий колектив являє собою складний музичний організм, а його успішна робота залежить не лише від диригента, але й від виконавця, то виникає питання про детальний комплексний розвиток вокально-технічних навичок хормейстера з урахуванням специфіки його майбутньої діяльності саме на індивідуальних заняттях з сольного співу. Це питання підіймають у своїх працях О.Анісімов, П.Левандо, А.Лащенко, І.Цепітіс, О.Шепель, В.Мінін. Слід також наголосити на тому, що вокально-технічний розвиток студентів-хормейстерів мусить бути не тільки практичним, але й мати наукову теоретичну базу.
Сучасний розвиток хорового виконавства неможливий без синтезу таких наук, як педагогіка та психологія. Процес формування, контролю та реалізації виконавських навичок здійснюється у надзвичайно складній і довершеній психічній лабораторії, де відбувається переживання й осмислення вражень і почуттів та переклад їх на мову мистецтва. Особливості психології хормейстерів - керівників хору майже не розкриті, а особливості психологічного стану виконавця хору взагалі ніколи не розглядалися.
Вказані проблеми можуть бути розв’язані лише за допомогою комплексного аналізу теоретичних та практичних досліджень виконавської творчості хормейстерів.
Актуальність та доцільність визначеної проблеми зумовили вибір теми дослідження: Вокальна основа хорового мистецтва: історичний та теоретичний аспекти.
Зв’язок роботи з науковими планами та темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри хорового диригування Харківського державного інституту мистецтв імені І. П. Котляревського (№1). Тема дисертаційного дослідження затверджена науковою Радою інституту, протоколом № 4 від 27 грудня 2001 року.
Об’єкт дослідження - мистецтво хорового співу.
Предмет дослідження вокальні властивості професійного хорового мистецтва в історичному та теоретичному аспектах.
Мета дослідження встановити головні етапи та чинники процесу історичного розвитку вокальної основи вітчизняного хорового мистецтва; визначити специфічні властивості вокалу, зокрема вокальної техніки в мистецтві хорового співу; окреслити шляхи розв’язання сучасних методичних проблем вокальної підготовки хормейстерів.
Завдання дослідження:
1. Вивчити в історичному аспекті вокальні властивості хорового співу вітчизняної традиції.
2. Встановити об’єктивне значення вокальної підготовки хормейстерів для розвитку хорового мистецтва.
3. Виявити чинники, що визначали особливості вокальної техніки хорового виконавства в різні історичні епохи.
4. Проаналізувати методи формування вокально-технічної та вокально-виконавської техніки у вихованні хормейстерів.
5. Визначити педагогічні принципи вокальної підготовки сучасних хормейстерів з урахуванням специфіки даного виду виконавського мистецтва та сучасних вимог до підготовки професійних музикантів.
Наукова новизна дисертації:
1. вперше здійснено наукове дослідження вокальної основи вітчизняного хорового мистецтва в історичному аспекті, встановлено періоди та чинники якісних змін вокалу в контексті інтонаційно-стилістичної еволюції вітчизняної хорової музики;
2. вперше дістали вивчення та наукового визначення специфічні властивості вокальної основи хорового співу, зокрема в аспекті психофізіологічних чинників вокальної техніки та характерологічних рис особистості хормейстера;
3. вперше проаналізовано виконавський досвід хормейстерів, встановлено та обґрунтовано методичні принципи формування вокально-виконавського виховного комплексу хормейстера з урахуванням фахової специфіки.
Сформульовані новаційні положення складають особистий внесок автора в хорознавство і виконавське мистецтво і виносяться на захист дисертації. Поряд з цим у дослідженні подальшого розвитку дістали методики вивчення вокальних властивостей хорового мистецтва та принципи формування вокально-виконавських та вокально-педагогічних напрямків розвитку сучасного хормейстера.
Завдання дисертації обумовили використання широкого науково-методологічного фундаменту, зокрема наступних методів дослідження.
Методологія історико-культурологічного вивчення в застосуванні до традиції вітчизняного професійного хорового співу дозволила простежити еволюцію вокально-технічних основ хорового мистецтва, виявити етапи та чинники процесу. Дослідження спирається на:
- історико-дослідні праці з розвитку хорового співу православної церкви (І.Гарднер, В.Металлов, С.Смоленський, Б.Кудрик та інші);
- історико-культурологічні праці розвитку хорового мистецтва на терені України протягом Х/І-ХХ століть (Б.Кудрик, О.Кошиць, Н.Герасимова-Персидська, Я.Ісаєвич, О.Шреєр-Ткаченко, Л.Корній, В.Іванов, І.Ляшенко, О. Бенч-Шокало, Ю.Ясиневич, та ін.).
- мистецтвознавчі праці з історії розвитку радянського хорового мистецтва (О.Шреєр-Ткаченко, Т.Некрасова, Л.Носов, М.Черкашина, А.Терещенко, Л.Бутенко, підручники з історії радянської хорової музики та українського музикознавства);
Вивчення особливостей вокалізації в мистецтві хорового співу спиралося на універсальні наукові принципи порівняльного аналізу, на узагальнення даних досвіду педагогічного спостереження і творчої практики. Досліджувалися:
- методологічні праці з питань виховання голосу ХІХ-ХХ століть (О.Варламов, М.Глінка, Г.Ломакін, А.Рожнов, І.Казанський, Н.Брянський, А.Маслов, А.Нікольський);
- методологічні праці з питань фізіології та психології голосового апарату на сучасному етапі розвитку (Є.Алмазов, Л.Дмитрієв, О.Єгоров, В.Кантарович, І.Павлов, В.Морозов, Л.Работнов, Б.Теплов, Ю.Фролов, Р.Юссон, А.Яковлєв та інші);
- методико-педагогічні праці розвитку хорового виконавства (П.Чесноков, О.Єгоров, К.Пігров, Г.Дмитревський, О.Іванов-Радкевич, С.Казачков, П.Левандо, І.Мусін, Т.Смірнова та інші);
- методичні розробки вокального виховання хормейстерів (П.Чесноков, О.Павліщева, В.Мухін, А.Свєшніков, В.Мінін).
У визначенні методичних принципів та актуальних питань вокально-технічного виховання сучасних хормейстерів дослідження спиралося на ретроспективний аналіз і узагальнення виконавського та педагогічного досвіду автора.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що основні положення , узагальнення та висновки дослідження можуть бути використані у розробці навчальних програм з сольного співу на кафедрах та відділеннях хорового диригування вищих та середніх музичних навчальних закладів та вузів культури.
Теоретичні положення та висновки можуть бути використані у програмах лекційного курсу Основи вокальної методики” і в методичних розробках з вокального виховання на кафедрах хорового диригування вищих та середніх навчальних закладів. Матеріали дослідження можуть знайти використання в програмах з історії розвитку хорового виконавського мистецтва та в подальшій дослідницькій роботі
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчальну практику Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського на кафедрі хорового диригування.
Апробація результатів дисертації. Висновки і результати дослідження висвітлювались у виступах на наукових міжнародних конференціях (Саратов, 1999; Культура и образование на рубеже тысячелетий” Тамбов, 2000), на Всеукраїнській конференції присвяченій 100-річчю з дня народження Б.Р.Гмирі (Київ, 2003) та міжвузівських конференціях (Харків, 1999; Харків, 2000; Харків, 2001). Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедр хорового диригування та сольного співу Харківського державного інституту мистецтв ім. І. П. Котляревського.
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 7 статей у наукових фахових виданнях та навчальну програму Основи вокальної техніки” для студентів кафедри хорового диригування ВУЗів заочного відділення.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації 178 сторінки. Список використаної літератури містить 247 назви.
- Список литературы:
- Загальні висновки.
Відповідно до поставлених в дослідженні завдань, нами зроблені наступні висновки.
1. Вперше здійснено наукове комплексне дослідження вокально-виконавського розвитку вітчизняного професійного хорового мистецтва протягом тривалої історичної доби: від церковнослов’янського співу Київської Русі до сучасності з виявленням вокально-технічних основ. Доведено, що вони в різні історичні епохи обумовлювались певними виконавськими та стилістичними вимогами. Розгляд хорового мистецтва в історичному аспекті дав змогу визначити три основні періоди, коли відбувалися кардинальні зміни у його вокально-технічних засадах (допартесна епоха, період підпорядкування західним музичним стилям, епоха сучасної полістилістичної музики). Стилістичні особливості допартесної епохи визначено шляхом аналізу гіпотез становлення професійного церковного хорового співу. Дані гіпотез наголошують на: 1) вплив візантійської культури на вітчизняне хорове мистецтво, що був наслідком прийняття християнства; 2) запозичення професійного хорового співу з Болгарії у слов’янізованому вигляді; 3) утворення стилістики хорового церковного співу шляхом синтезу інтонаційних засобів різних етнічних традицій християнського богослужіння (візантійського, римського, вірменського) та джерел власної народної творчості, музики слов’янських язичницьких культів; 4) вплив музично-виконавських культур країн Закавказзя; 5) вплив західного вокального мистецтва. Залежність між стилістичними ознаками західноєвропейських музичних стилів та змінами в техніці співу виявлено на прикладах творчості композиторів, які працювали в жанрі партесного концерту, італійському та німецькому стилях, в жанрах, пов’язаних з відродженням національних традицій. Особливості полістилістичної хорової музики досліджено на прикладах композиторської творчості ХХ століття.
2. Встановлено, що рівень технічних можливостей хорового колективу в різні історико-стилістичні епохи був залежний від змін в сольному виконавстві. Розвиток технічних та виконавських властивостей в сольному співі надавав можливості визначення перспектив розвитку хорових партій та утворення нових виконавських прийомів в хоровому мистецтві. Наочно цей процес продемонстрований в допартесну епоху, коли хоровий спів керувався трьома особами: доместик, канонарх, перший співак. Обов’язковими умовами щодо очолювання цих посад були наявність гарних вокальних даних та досконалої вокальної техніки. Ці якості доводять, що перші особи співочої частини відправи були взірцями у хоровому виконавстві. Таким чином, ми з’ясували, що пріоритетність сольного співу сприяла подальшому розкриттю вокально-виконавських можливостей співочого голосу (тембр, діапазон, рухливість). Ці дані використовувались піснетворцями для подальшого виконавського розвитку вокально-хорового мистецтва. З іншого боку, виявлені емпіричним шляхом вокально-виконавські можливості співочого голосу (темпоритм, динаміка, слово- та звукоутворення, тембральне забарвленні звуку, техніка співочої артикуляції) не лише були взірцем для виконавців хору, а давали орієнтири для їхнього застосування у хоровому мистецтві, виявляючи технічні та тембральні можливості майбутніх хорових партій. Зміни виконавських завдань і, відповідно, вокальна техніка хорового виконавства у подальші стилістичні епохи також підпорядковувалась індивідуальному розвитку вокальних даних. А в радянські часи ми визначили, що нехтування вокально-технічною підготовкою кожного окремого виконавця хору привело до значного падіння виконавського рівня в хоровому мистецтві. Тому ми приходимо до висновку, що художньо-виконавський рівень хору пропорційно залежить від індивідуальної вокальної підготовки кожного виконавця.
3. Шляхом аналізу вокально-виконавських завдань в хоровому мистецтві в різні історико-стилістичні часи виявлені чинники, що сприяли якісним змінам у вокальній техніці. Ними були: структура хорового колективу; стилістичні вимоги; виконавські завдання певних жанрів (богослужіння, концерт, опера). Розглянуті в роботі структури хорових колективів в різні історико-стилістичні епохи показали, що вони реорганізовувались відповідно до вимог часу, відображуючи значущість вокальної основи. Стилістичні вимоги сприяли розвитку технічної бази. Виконавські завдання в умовах певних жанрів надавали можливості розвитку художньо-виконавських прийомів в хоровому мистецтві.
4. Аналіз методичної літератури з питань вокальної підготовки хормейстерів довів, що наукове ставлення до вокально-виховного процесу розвивалося разом з впровадженням іноземних стилів виконання в вітчизняній вокально-хоровій культурі. А напрямки методичних розробок з питань виховання голосу велися відповідно до стилістичних та жанрових змін і були спрямовані на певний виконавський рівень. Визначено також, що дожовтнева методика вокального виховання хормейстерів була спрямована на розвиток та вдосконалення індивідуальних природних даних. Експериментальним шляхом на ґрунті методичних порад західних вокальних шкіл (італійської, французької) та вокальних особливостей народної пісенності були складені оригінальні вокально-технічні вправи (М.Глинка, О.Варламов). Також експериментально були виявлені: зв’язок між розвитком музичного слуху та інтонуванням (А.Рожнов); принципи вокального виховання послідовність та цілеспрямованість (І.Казанський); необхідність комплексного методу у вокальному навчанні; значення власних відчуттів роботи голосового апарату у виконавсько-навчальному процесі (А.Маслов). А.Нікольським вперше запропонований індивідуальний підхід в вокальній педагогіці. Процес набуття вокальної техніки в радянські часи, навпаки, розглядався, як другорядних засіб рішення виконавських завдань, а не як необхідна основа хорового мистецтва, набута шляхом вдосконалення індивідуальних умінь хормейстерів. Тому, на сучасному етапі розвитку хорового мистецтва ми мусимо переосмислити значення індивідуальної вокальної підготовки хормейстерів.
5. В дослідженні нами вперше виявлені та обґрунтовані актуальні аспекти вокального виховання хормейстерів з урахуванням фахової специфіки, яка поєднує в собі кваліфікацію хормейстера (виконавець хорового колективу, керівник хору, викладач), виконавські умови сучасної полістилістичної музики та науково-методичні розробки відносно подальшої професійної діяльності. Ці аспекти визначені наступним чином: вокально-виконавський, вокально-технічний та вокально-педагогічний. Аналізуючи властивості цих аспектів, ми конкретизували актуальні питання кожного з них.
Вокально-виконавський. Цей аспект потребує реалізації таких психофізіологічних процесів як слух, відчуття та увага. Шляхом аналізу особливостей реалізації цих психофізіологічних явищ у хоровому виконавстві нами вперше виявлена характерна складова психологічного стану хормейстера хоровий слух та сформульоване його теоретичне визначення. Хоровий слух це складне психофізіологічне явище, яке, з одного боку, пов’язане з логікою інтонаційного руху, а з другого на ґрунті розвиненого вокального слуху спрямоване на конкретну виконавську мету. Рівень розвитку хорового слуху та ступінь його активності, чутливості, вміння охопити широкі музичні побудови багато в чому визначає рівень професійного розвитку хорового мислення.
Вокально-технічний. Нами з’ясовано, що виконавські можливості сучасних хормейстерів доцільно формувати шляхом поєднання вокально-технічної бази та активізації таких психофізіологічних явищ, як відчуття, спостережливість, пам’ять. Актуальними питаннями сьогодення вокально-технічної бази є вокальне дихання та суб’єктивне відчуття опори звуку. Фізіологічно вірне оволодіння цими важливими вокально-технічними навичками залежить від свідомого контролю їх напрацювання.
Вокально-педагогічний. В цьому аспекті наголошується на безпосередній залежності вокального розвитку майбутніх учнів від фахової підготовки викладача. Сучасна вокальна педагогіка вимагає від нього: а) теоретичних знань з методики вокального виховання; б) достатніх знань психофізіологічних особливостей вокально-виховного процесу; в) особистого володіння співочою технікою; г) розвиненого вокального слуху; д) спрямованої слухової уваги.
Отже, виявлені та проаналізовані нами складові вокально-виконавського вихованого комплексу сучасних хормейстерів обумовлюють подальші шляхи в навчальному процесі, який пов’язаний з підвищенням критеріїв вокально-технічних та вокально-виконавських можливостей хормейстерів, з поглибленням знань у методико-виховній роботі, а також з поширенням науково-методичної бази.
Л І Т Е Р А Т У Р А
1.Агарков О.М. Интонирование и слуховой контроль в сольном пении.//Вопросы физиологии пения и вокальной методики: Труды ГМПИ им. Гнесиных/. М.: ГМПИ, 1985. С.70-89.
2.Алмазов Е. Устройство и работа голосового аппарата человека./Работа в хоре. Сб. ст./ - М.: Профиздат, 1964. С. 93-112.
3.Андрос Н.І., Дженков В.А., Семененко Н.Ф. Українська хорова література: Навчальний посібник для музичних вузів. К.: Музична Україна, 1985. 100 с.
4.Анисимов А.И. Дирижер-хормейстер: Творческо-методические записки. - Л.: Музыка, 1976. 160 с. с нот.
5. Архімович Л., Гордійчук М. Микола Лисенко. Життя і творчість. К., 1992. 256 с.
6. Асафьев Б.В. О хоровом искусстве. (Сост. и комент. А. Б. Павлова-Арбенина) Л.: Музыка, 1980. 216 с.
7.Аспелунд Д.Л. Основные вопросы вокально-речевой культуры. М.: Музыка, 1933. 128 с.
8.Аспелунд Д.Л. Развитие певца и его голос. М.-Л.: Музгиз, 1952. 191с.
9.Багадуров В.А. Очерки по вопросам вокальной методологии. В 3-х ч. М.: Музгиз, 1929-1956.
10.Балашов В. Поэтическое слово и вокальная интонация./Работа в хоре. Сб. ст./ - М.: Профиздат, 1977. С.98-111.
11.Балашов В. Роль слова в вокально-хоровом искусстве./Работа в хоре. Сб. ст./ - М.: Профиздат, 1964. С.181-195.
12.Барановский П.П., Юцевич Е.Е. Звуковысотный анализ свободного мелодического строя. Киев: Изд. АН УССР, 1956. 83с.
13. Беляев В.М Древнерусское певческое искусство. М: Музыка, 1965. 134 с.
14. Бенч-Шокало О.Г. Український хоровий спів: актуалізація звичаєвої традиції: навчальний посібник. К.: Ред.журн. Укр. Світ”, 2002. 440 с.
15. Библия. Книги Ветхого Завета. Псалтырь. М.: Российское Библейское Общество, 1994. С.579-647.
16. Білецький П.О. Українське мистецтва другої половини Х/ІІ-Х/ІІІ ст. К: Мистецтво, 1981. 159 с.
17.Білогубка А.М. Співвідношення слова і музики в хорових творах як виконавська проблема. //Українське музикознавство. Вип. 10.// -К., 1975. С.202-219.
18. Білявський Є.Г. Засвоєння сучасної музичної мови в хорі. К.: Музична Україна, 1984. 40 с.
19.Благонадёжина Л.В. Психологический анализ слухового представления мелодии. Учен. зан. Гос. НИИ психологии, 1940. Т.1. 268 с.
20. Боровик М. Про вплив народної пісні на мелодику А.Веделя. // Українське музикознавство вип..6. К.: Музична Україна, 1971. С.137-157.
21.Браудо И.А. Артикуляция: О произношении мелодии. /Под ред. Х. С. Кушнарева./ 2-е изд. Л.: Музыка, 1973. 197 с.
22. Брилліант В.Ю., Палкін В.С. Вокальні вправи для самодіяльного хору. К.: Музична Україна, 1978. 21с.
23.Брянский Н. Метод обучения хоровому пению. СПб., 1870. 146 с.
24.Брянский Н. Практические упражнения к методу обучения хоровому пению. Изд. М.П. Юргенсон 2-е, 1882. 116 с.
25. Будзинський З. До біографії Михайла Вербицького. //Бібліографія українознавства. Вип.2.// - Львів, 1993. С.65-68.
26.Булычёв В. Лекции и работы по теоретическим вопросам хорового пения. М., 1904.
27. Булычев В. Хоровое пение как искусство. Изд. Моск. симфонической капеллы. М.,1910.
28. Былины. В 2-х т., Т.1. Москва: Гослитиздат, 1958. 564с.
29.Ванштейн Л.И. Камилло Эверарди и его взгляды на вокальное искусство. Воспоминания ученика. Киев, 1924. 24с.
30.Васина-Гроссман В. Музыка и поэтическое слово. Ч.2,3. М.: Музыка, 1978. 366 с.
31.Варварцев М.М. Італійці в Україні (ХІХ ст.). Біографічний словник діячів культури. К.: НАНУ та інститут історії України, 1994. 196 с.
32.Варламов А.Е. Полная школа пения. /Ред. и комент.А. Багадурова/. М.: Музгиз, 1953. 107с. с нот.
33.Васильев В.А. Очерки о дирижерско-хоровом образовании. Л.: Музыка, 1991. 117с.
34.Вербов А.М. Техника постановки голоса. 2-е изд. М.: Музгиз, 1961. 48 с.
35.Виноградов К.П. Работа над дикцией в хоре. М.: Музыка,1967. 99 с.
36. Виноградов К. П. Работа над дикцией с хоровым коллективом. /Работа с хором. Методика, опыт. Сб. ст./ - М.: Профиздат, 1972. С.69-81.
37. Волинський Й. Дмитро Бортнянський і Західна Україна. //Українське музикознавство вип..6. К.: Музична Україна, 1971. С.185-201.
38.Вопросы вокальной педагогики. Сборник статей. Вып.1-7. М.: Музгиз, 1962 - 1984.
39. Вопросы методики воспитания слуха. Сборник статей. Л.: Музыка, 1967. 144 с.
40.Вопросы хорового образования. /Сб. трудов Гос. Муз- пед. Института им. Гнесиных/. М.: ГМПИ, 1985. 148 с.
41.Выгодский Л. С. Развитие высших психических функций. М.: Изд.Акад. пед.наук, 1960. 500 с.
42. Гарбузов Н.А. Внутризонный интонационный слух и методы его развития. М.-Л.: Музгиз, 1957. 64 с.
43. Гарбузов Н.А. Зонная природа звуковысотного слуха. / Н. А. Гарбузов музыкант, исследователь, педагог/. М.: Музыка, 1980. С.80-145.
44. Гарднер И.А. Богослужебное пение РПЦ. Сущность. Система. История. Т.1. МДА, Сергиев Посад, 1998. 592 с.
45. Гарднер И.А. Богослужебное пение РПЦ. Сущность. Система. История. Т.2. МДА, Сергиев Посад, 1998. 638 с.
46.Гарсиа М. (сын). Школа пения. Ч.1-2. /Пер. с фр., предисл., комент. и примеч. В. А. Багадурова./ - М.: Госмузиздат, 1956. 127с.
47.Гейнрихс И.П. Музыкальный слух и его развитие. М.: Музыка, 1978. 82с 48.Герасимова-Персидськая Н. Жанрово-стилістичні ознаки партесного концерту на Україні в Х/ІІ-Х/ІІІ столітті. // Українське музикознавство вип..6. К.: Музична Україна, 1971. С.58-73.
49.Герасимова-Персидськая Н. Про становлення віршового принципу у музиці.// Українське музикознавство. Вип.13.// - К.: Музична Україна, 1978. С. 163-174
50.Герасимова-Персидська Н. Хоровий концерт на Україні в Х/ІІ-Х/ІІІ ст. К.: Музична Україна, 1978. 180 с.
51. Герасимова-Персидская Н. Партесный концерт в истории музыкальной культуры. М.: Музыка, 1983. 288 с.
52. Глинка М.И. Упражнения для усовершенствования голоса, методические к ним пояснения и вокализы-сольфеджио. Общ. ред. Назаренко И.К. М.: Музгиз, 1951. 32 с.
53.Глинка М.И. Литературное наследие. В 2-х т. Т.2: Письма и документы. / Под ред. В. Богданова-Березовского/. М. Л.: Музгиз, 1953. 890 с.
54.Гребенюк Н.Є. Вокально-виконавська творчість: психолого-педагогічний та мистецтвознавчий аспекти. Київ: НМАУ, 1999. 271 с.
55.Гусарчук Т. Хорова спадщина А.Веделя (стильові та текстологічні проблеми) автореф. дисерт. кандидата мистецтвознавства. К., 1993.
56. Гусин И.Л., Ткачёв Д.В. Государственная Академическая Капелла имени М. И. Глинки. Л.: Музгиз, 1957. 170 с.
57. Давидов М.А. Теоретичні основи формування виконавської майстерності баяніста. Навчальний посібник для вищих та середніх музичних навчальних закладів К.: Музична Україна, 1997. 240 с.
58. Дейша-Сионицкая М. Пение в ощущениях. М.: Муз сектор, 1929. 29 с.
59. Демьянов Н. Школа хорового пения. М.-Л., Музгиз, 1939. 102 с.
60. Дилецкий. Идея грамматики мусикийской. 1979. 637 с.
61. Дмитревская К.Н. Русская советская хоровая музыка. Вып.1. М.: Советский композитор, 1974. 128 с.
62.Дмитревский Г.А. Хороведение и управление хором. Элементарный курс. М.-Л.: Музгиз, 1957. 105 с.
63. Дмитревский Г.А. Ансамбль хора./Работа с хором. Методика, опыт. Сб. ст./ - М.: Профиздат, 1972. С.56-68.
64.Дмитриев Л.Б. Основы вокальной методики. Учебное пособие. М.: Музыка, 1968. 676 с.
65. Добрынина И.Н. Об условиях и некоторых принципах воспитания чистой интонации у певцов. //Вопросы физиологии пения и вокальной методики: Труды ГМПИ им. Гнесиных. /Сост. О. М. Агарков/. Вып.ХХ/ //. М., 1975. С.90-117.
66.Дюпре Ж. Искусство пения. / Пер. с фр. Райского/. - М.: Госмузиздат, 1955. 267 с.
67.Егоров А.А. Очерки по методике преподавания хоровых дисциплин. Пособие для преподавателей консерваторий. Л.: Музгиз, 1958. 186 с.
68.Єгоров О.О. Теорія і практика роботи з хором. К.: Держ. вид. муз. Літератури УРСР, 1961. 237с.
69.Ержемский Г.Л. Психология дирижирования. Некоторые вопросы исполнительства и творческого взаимодействия дирижёра с музыкальным коллективом. М.: Музыка, 1988. 80 с.
70. Ершов А.И. Старейший русский хор: Ленинградская государственная академическая капелла им. М.И. Глинки. 1703-1978. Л.: Советский композитор, 1978. 192 с.
71.Живов В.Л. Сегодняшний день хоровой культуры. //Сов. музыка, 1982. №7//
- С. 58-59.
72. Живов В.Л. Исполнительский анализ хорового произведения. М.: Музыка, 1987. 95 с.
73. Живов В.Л. Теория хорового исполнительства. М.: Изд. МГТУ им. Н.Э.Баумана, 1989. 282 с.
74.Жинкин Н.И. О произвольном и непроизвольном управлении звуковыми механизмами пения и речи.// Вопросы психологии.,1978. №4 //. С.72-83.
75.Заседателев Ф.Ф. Научные основы постановки голоса. Изд.3 испр. и доп. М.: Музгиз, 1935. 104 с.
76.Захаров А.П. Розспівування у хорі. Методичні поради. К.: Мистецтво, 1963. 33 с. з іл.
77.Зданович А.П. Некоторые вопросы вокальной методики. М.: Музыка, 1965. 147с.
78.Іванов В.Ф. Навчання церковного співу в Україні у ІХ Х/ІІ ст. К.: Музична Україна, 1997. 248 с.
79. Іванов В.Ф. Співацька освіта в Україні у Х/ІІІ ст.. К.: Музична Україна, 1997, - 289 с.
80. Іванов В.Ф. Дмитро Бортнянський. К.: Музична Україна, 1980. 144 с.
81.Иванов-Радкевич А. Воспитание дирижёра. М.: Музыка, 1973. 78 с.
82.Іларіон (Огієнко) митроп. Візантія й Україна (До праджерел української православної віри й культури). Вінніпег, 1954. 96 с.
83. Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль в розвитку української культури Х/І-Х/ІІІ століть. К: Наукова думка, 1966. 248 с.
84. Ісаєвич Я.Д. Братства і українська музична культура Х/І-Х/ІІІ століть. // Українське музикознавство №6. К.: Музична Україна, 1971. С.48-58.
85.Искусство хорового пения. Сборник статей. /Пред. А. Иконникова/. М.:Музгиз, 1963. 144 с.
86. История музыки народов СССР. В 5-ти т. М.: Советский композитор, 1970.
87. История русской советской музыки в 4-х томах. М., 1959-1963.
88. Історія української музики. В 6-ти томах. К.: Наукова думка, 1989.
89. Історія української радянської музики. Учбовий посібник. К.: Музична Україна, 1990. 294с.
90. Казанский И. Общепринятое руководство к изучению нотного церковного хорового и одиночного пения. М., 1868.
91.Казачков С.А. Дирижер хора артист и педагог. Казань, 1998. 308с.
92.Казачков С.А. О дирижерско-хоровой педагогике. /Музыкальное исполнительство. Вып. 6./ М.: Музыка, 1970. С.120-144.
93.Канкарович А. Культура вокального слова. М.: Музгиз, 1957. 53с.
94.Кантарович В.С. Гигиена голоса. М.: Музгиз, 1955. 156 с.
95. Карташев А. Очерки по истории русской церкви. Т.2. Париж, 1959. 307с.
96. Кастальский А.Д.. Статьи. Воспоминания, материалы. М.: Музгиз,
1960. 291 с.
97. Кастальский А.Д. Основы народного многоголосия. М.-Л., 1948. 363 с.
98. Кашкин Н.Д. Русские консерватории и современные требования искусства. М., 1906.
99. Келдыш Ю. Возникновение и развитие русской оперы в Х/ІІІ в.// Musica anticae Europae orientalis. Warszawa, 1966. С.489-506.
100. Киево-Печерская Лавра и её значение в истории украинского народа. К., 1918. 36 с.
101. Киево-Печерский Патерик.
102. Кикнадзе Л.В. Методы музыкального обучения в древнерусском певческом искусстве. /Вопросы хороведения на музыкально-педагогическом факультете/. М.: Музыка, 1981. С.159-172.
103. Кияновська Л.О. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ-ХХ століть. Тернопіль: СМП Астон”, 2000. 339 с.
104. Коваль З.Г. Литературно-поэтическая основа в хоровом произведении и её взаимосвязь со средствами выразительности. / Вопросы методики преподавания дирижерско-хоровых дисциплин в вузе культуры. Сб. научн. трудов. Ред. П. П. Левандо/. Л.: ЛГИК, 1985. С.99-114.
105.Козицький П.О. Спів і музика в Київській Академії за 300 років її існування. К.: Музична Україна, 1971. 148 с.
106.Кокарс И. Сегодняшний день хоровой культуры. //Сов. музыка, 1982.,№4//.
107.Колодуб І.С. Питання теорії вокального мистецтва: Посібник до курсу історії та теорії вокального мистецтва. Харків: Промінь, 1995. 120 с.
108. Кондратьев. А.И. Развитие музыкального слуха. М.: Профиздат, 1962. 91 с.
109.Кондрашин К.П. Мир дирижёра: Технология вдохновения. (Беседы с конд. психолог. наук В. Ражниковым). Л.: Музыка, 1976. 190 с. с нот.
110. Котляревський И.А. Музыкально-теоретические системы европейского искусствознания: Методы изучения и классификация. К.: Музична Україна, 1983. 158 с.
111.Кофман Р.И. Воспитание дирижёра: психологические особенности. - К., 1986. 170 с.
112. Кочнева И.С., Яковлева А.С. Вокальный словарь. Л.: Музыка, 1988.
68 с.
113. Кошиць О. Відгуки минулого. Кошиць в листах до П.Маценка. Вінніпег: Культура й освіта, 1954. 190 с.
114. Кошиць О. З піснею через світ: із щоденника О.Кошиця. Вінніпег: Осередок укр. культури й освіти, 1974. 119 с.
115. Кошиць О. Спогади. 2-е вид. Передм. М.Головащенка. К.: Рада, 1995. 387с.
116.Краснощёков В.И. Вопросы хороведения. М.: Музыка, 1969. 229 с.
117. Кудрик Б. Огляд історії української церковної музики. Львів, 1995. 128 с.
118. Кук В. Нові документальні дані про життя А.Л.Веделя (Ведельського) у Харкові (1796-1798 рр.).// Українське музикознавство. Вип. 6. - К.: Музична Україна, 1971. С.153-170.
119.Лащенко А.П. Пути совершенствования предмета Хороведение и методика работы с хором”. //Вопросы хорового образования. Сб. трудов ГМПИ//. М., 1985. С.21-40.
120.Лащенко А.П. Проблеми дослідження вітчизняної хорової культури. /Українське музикознавство. Вип. 28/. К.: НМАУ ім. П. І, Чайковського, 1998. С.13-24.
121.Лащенко А.П. Хоровая культура: аспекты изучения и развития. Киев: Муз. Украина, 1989. 132 с.
122.Лащенко А.П. Хоровий спів його покликання. /Музика, 1998. №3/. С.18-19.
123.Левандо П.П. Проблемы хороведения. Л., 1974. 282 с.
124. Леонтович Микола. Спогади, листи, матеріали. К.: Музична Україна, 1982. 238 с.
125. Локощенко Г. Глухівській школі 250. / Музика, 1988. №3/ С.26-28.
126.Локшин Д.Л. Замечательные русские хоры и их дирижёры. Краткие очерки. 2-е изд. М.: Музгиз, 1963. 212 с.
127.Локшин Д.Л. Хоровое пение в русской дореволюционной и советской школе. М.: Изд. Академии пед. наук РСФСР, 1957. 295 с.
128.Люш Д.В. Развитие и сохранение певческого голоса. Киев: Муз. Украина, 1988. 132 с. с ил.
129. Лысяная О.Г. Пути развития русской и украинской музыкальной культуры от средневековья к XIX веку. Х.: Основа, 1993. 270 с.
130. Лятошинский Б. Воспоминания. Письма. Материалы. В 2-х ч. К.: Музична Україна, 1985.
131. Мазурин К. Методология пения. Курс педагогики пения. Т.2. Вып. 1. М.: Левенсон, 1903. 162 с.
132. Майбурова К. Глухівська школа півчих Х/ІІІ ст. та її роль у розвитку музичного професіоналізму на Україні та в Росії. //Українське музикознавство. Вип..6. К.: Музична Україна, 1974 С.126-137.
133. Марисова И.Б. Пути развития русского современного хорового исполнительства в период 50-80-х годов.//Советское хоровое исполнительство. Сб.ст//. М., 1988. С.5-12.
134.Маркова Е.Н. Вопросы теории исполнительства. Одесса: Астропринт, 2000. 128 с.
135.Мартынов В.И. История богослужебного пения. Учебное пособие. М.: РИО ФА; Русские огни, 1994. 240 с.
136. Маслов А. Методика пения в начальной школе, основанная на новейших данных экспериментальной педагогики. М., 1913.
137. Маценко П. Д.С. Бортнянський і М.С. Березовський. Вінніпег: Культура й освіта, 1951. - 29 с.
138. Маценко П. Нариси до історії української церковної музики. Вінніпег, 1994. 130 с.
139. Маценко П. Українські кантати. - Вінніпег, 1981. 48 с.
140.Машевский Г.П. Пение а cappella в классе постановки голоса. //Вопросы методики преподавания дирижёрско-хоровых дисциплин. Сб. научных трудов ЛГТГ им. Н. К. Крупской//. Л.,1985. С.169-181.
141.Медынь Я.Г. Методика преподавания дирижёрско-хоровых дисциплин. М.: Музыка, 1978. 132 с.
142.Менабени А.Г. Методика обучения сольному пению. М.: Просвещение, 1987. 93 с. с нот.
143.Металлов В. Богослужебное пение русской церкви в период домонгольский. Москва, 1912.
144.Металлов В. Очерк истории православного церковного пения в России. М.,1915.
145. Микиша М.В. Практичні основи вокального мистецтва. К.: Музична Україна, 1971. 90 с.
146. Минин В. Вопросы распевания в хоре. //Хоровое пение в художественной самодеятельности.// - М., 1959.
147. Михайлов М.М. Композитор і хоровий диригент Г.М. Давидовський. К.: Советский композитор, 1962. 102 с.
148.Морозов В.П. Биофизические основы вокальной речи. Л.: Наука, 1977.
245 с.
149.Морозов В.П. Вокальный слух и голос. М.-Л., 1965. 86 с. с ил.
150.Москаленко В.Г. Творческий аспект музыкальной интерпретации: (к проблеме анализа): исследование /МК Украины КГК им. П.И.Чайковского. К.,1994. 157с.
151. Мостова Ю.В. Сучасні проблеми загальної фахової підготовки хорових диригентів. /Інформаційна та культурологічна освіта на зламі тисячоліть: Матеріали міжнародної наукової конференції до 70-річчя ХДАК. Ч. 1 /. Харків: ХДАК, 1999. С.176-178.
152.Музыкальное исполнительства и современность. Сборник статей. Вып. 1. М.: Музыка, 1988.
153.Мусин И. О Воспитании дирижёра. Л.: Музыка, 1987. 246 с. с нот.
154. Мухин В. Вокальная работа в хоре./Работа в хоре. Сб. ст./ - М.: Профиздат, 1964. С.154-180.
155.Назайкинский Е. О психологии музыкального восприятия. М.: Музыка, 1972. 367 с.
156.Назаренко И.К. Искусство пения. М.: Музыка, 1948. 284 с.
157. Некрасова Т. Київська академія та її значення в розвитку музичної освіти та професіоналізму. //Українське музикознавство. Вип.6. К.: Музична Україна, 1974. С.238-245.
158. Никольская-Береговская К. Развитие школы хорового пения в России. М.: Советская Россия, 1974. 78 с.
159.Никольский А. Краткий очерк истории церковного пения в период I-X вв. СПб., 1916.
160.Никольский А. Голос и слух хорового певца. Пг., 1916.
161. Носов Л.І. Музична самодіяльність радянської України (1917-1977). К.: Музична Україна, 1984. 72 с.
162.Носуленко В. Н. Психология слухового восприятия. М., 1988. 214 с.
163. Овчинникова О. В. Анализ системного строения восприятия. Сообщение 3. О влиянии загрузки голосовых связок на оценку высоты при звукоразличении. Доклады АПН РСФСР, №1. М., 1958.
164.Олесницкий Б. А. Древнееврейская музыка и пение. //Труды Киевской Духовной Академии Т. І/. К., 1871.
165.Ольхов К.А. О дирижировании хором. Краткое пособие для молодых педагогов муз. училищ. Л.: Музгиз, 1961. 108 с. с нот.
166.Органов П.А. Певческий голос и методика его постановки. /Под ред. М. Л. Львова/. М.-Л.: Музгиз, 1951. 136 с. с ил.
167.Орлова Е.М. Интонационная теория Б. Асафьева как учение о специфике музыкального мышления: История. Становление. Сущность. М.: Музыка, 1984. 302с.
168.Основы вокальной работы с хором. Сборник статей. Л.:ЛГИК, 1972.
169.Павлищева О. Методика постановки голоса. М., 1964. 148 с.
170.Павлов И.П. Полное собрание сочинений. Т.3., Кн.2. М.: Изд-во АПН, 1963. 408 с.
171. Павловський М. Виступ хору О.Кошиця. //Рада, 1910, № 263.
172.Падалко Л.О. Виховання ансамблю в хорі. Посібник. К.: Мистецтво, 1969. 169 с.
- Стоимость доставки:
- 150.00 грн