ВСТАНОВЛЕННЯ І РОЗБУДОВА РАДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО РЕЖИМУ В ПІВДЕННІЙ ЧАСТИНІ БЕССАРАБІЇ (1940–1948 рр.). ІНКОРПОРАЦІЯ ТА ОСВОЄННЯ ОСТРОВА ЗМІЇНИЙ: ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Краткое описание

Міністерство внутрішніх справ України
Львівський державний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

ШИБКО (БУРОВА) ЄВГЕНІЯ ДМИТРІВНА

УДК: 34(091):342.384.4 «1940/1948»(477.7)

ВСТАНОВЛЕННЯ І РОЗБУДОВА
РАДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО РЕЖИМУ
В ПІВДЕННІЙ ЧАСТИНІ БЕССАРАБІЇ (1940–1948 рр.). ІНКОРПОРАЦІЯ ТА ОСВОЄННЯ ОСТРОВА ЗМІЇНИЙ:
ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Макарчук Володимир Степанович,
доктор юридичних наук, професор

Львів – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОГО ОПРАЦЮВАННЯ
ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 11
1.1 Історіографія проблеми 11
1.2 Класифікація джерел дослідження. Оцінка достовірності 31
Висновки до Розділу 1 42
РОЗДІЛ 2. ВХОДЖЕННЯ ПІВДЕННОЇ ЧАСТИНИ БЕССАРАБІЇ
ДО УКРАЇНСЬКОЇ РСР У СКЛАДІ СОЮЗУ РСР 45
2.1 Радянсько-румунський територіальний спір навколо Бессарабії
в 1918–1940 рр. та його вирішення 45
2.2 Румунська окупація Подунав’я в 1941–1944 рр.
Питання радянсько-румунських територіальних суперечностей
у відносинах Союзників по антигітлерівській коаліції 67
2.3 Мирний Договір 1947 р. з Румунією.
Вирішення питання про державно-правовий статус острова Зміїний 75
Висновки до Розділу 2 82
РОЗДІЛ 3. РЕОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНО-ПОЛІТИЧНОГО ТА ГОСПОДАРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ РЕГІОНОМ 84
3.1 Система румунських державних інституцій і структур місцевого самоуправління та її ліквідація. Сприйняття змін місцевим населенням 84
3.2 Запровадження виконавчих структур виборних органів радянської влади. Вибори до Верховних Рад Союзу РСР та Української РСР, місцевих рад депутатів трудящих і їхнє політичне і політико-правове значення 96
3.3 Створення структур ВКП(б) – КП(б)У в Українському Подунав’ї.
Їхні повноваження 110
3.4 Комсомол, спортивні та інші громадські й суспільні організації
в системі органів радянського управління 114
3.5 Націоналізація банківської системи, водного та залізничного транспорту, промисловості, колективізація сільського господарства та створення мережі управлінських органів радянського зразка 118
Висновки до Розділу 3 135
РОЗДІЛ 4. ФОРМУВАННЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ РАДЯНСЬКИХ ПРАВООХОРОННИХ І КАРАЛЬНИХ СЛУЖБ 137
4.1 Запровадження радянської судової системи та прокуратури 138
4.2 Створення в Південній Бессарабії органів внутрішніх справ
і державної безпеки. Репресивні акції проти населення 150
4.3 Правоохоронна діяльність 169
Висновки до Розділу 4 174
ВИСНОВКИ 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 182

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В умовах становлення незалежної Української держави і початку процесу входження її як рівноправного партнера до європейського і світового співтовариства важливого значення набувають питання історичного минулого України, оскільки вони істотно впливають на сучасні її відносини з європейськими сусідами.
Південна частина Бессарабії за підсумками Другої світової війни на основі міжнародно-правих актів була введена до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР). Щодо о. Зміїний (рум. назва Serpilor), то його територіальну належність визначає радянсько-румунський договір 1948 р. «Про дружбу та взаємодопомогу» і Протокол про уточнення лінії державного кордону між Румунією і СРСР, згідно з яким о. Зміїний перейшов до Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР), а згодом – до УРСР. Це розмежування підтверджено і на конференції в Гельсинкі 1975 р., тоді було остаточно визначено і юридично визнано наявні в Європі міждержавні кордони, зокрема радянсько-румунський.
Тож сумніватись у юридичній належності цих земель до складу України, з позицій міжнародного права, – безперспективно. Проте румунські політичні кола, ще від Н. Чаушеску, намагалися оспорювати цей факт. Після припинення дії Варшавського договору та РЕВ, особливо від 1 лютого 1992 р., коли було встановлено дипломатичні відносини України та Румунії, тези про повернення «історичних земель» увійшли до програм провідних політичних партій Румунії.
Громадянам України, які можуть довести власне або своїх батьків румунське походження, влада сусідньої держави надає румунське громадянство і паспорти. Утім, Бухарест і надалі виявляє зацікавлення вказаними територіями. Щобільше, всупереч українському законодавству, яке забороняє подвійне громадянство, можна констатувати спроби застосувати той же сценарій мирної експансії, що й у сусідній Молдові.
Не всі територіальні питання остаточно з’ясовано і у відносинах з Молдовою.
Після евентуального вступу України до ЄС (а офіційний Київ постійно порушує питання у цій площині) безпомилковим буде прогноз, що з вимогами реституції майнових прав та матеріальних компенсацій жертвам політичних репресій виступлять спадкоємці громадян довоєнної Румунії, які емігрували в післявоєнну Румунію та в післявоєнну Німеччину. Це сотні тисяч претендентів на «відновлення справедливості».
Отже, важливо встановити юридичну обґрунтованість можливих претензій – чи повинна незалежна Україна як правонаступниця УРСР відповідати (ідеться і про моральну, і про матеріальну деліктну відповідальність) за дії своєї правопопередниці; чи можуть громадяни Румунії та їхні спадкоємці вимагати реституції майна, свого часу націоналізованого радянськими властями, та відшкодування морального збитку, завданого їм радянською владою після 28 червня 1940 р. в результаті арештів, депортацій, мобілізації до Червоної Армії тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з правовими аспектами таких науково-дослідних робіт: «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853) і «Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855) Львівського державного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи – оцінити з історико-правового погляду дії СРСР щодо встановлення та розбудови радянської державно-правової моделі в Українському Подунав’ї (південній частині Бессарабії) у 1940–1948 рр.; дослідити інкорпорацію о. Зміїний до складу УРСР, його військове і господарське освоєння.
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:
– з’ясувати стан наукової розробки проблеми;
– проаналізувати джерельну базу дослідження;
– розглянути радянсько-румунський територіальний спір навколо Бессарабії в 1918–1947 рр., зокрема міжнародно-правові аргументи учасників спору, їх обґрунтованість з позицій тогочасного міжнародного права (de lege lata);
– здійснити правову оцінку заходів, ужитих радянською владою для радянізації південної частини Бессарабії, щодо їхньої відповідності чинному міжнародному праву та внутрішньому законодавству СРСР і УРСР;
– дослідити процеси становлення в регіоні радянських державно-політичних та господарсько-управлінських структур, органів внутрішніх справ, органів державної безпеки, судових органів, прокуратури тощо;
– оцінити з погляду міжнародного права вирішення питання про державно-територіальний статус о. Зміїний (від 1947 р.);
– дати міжнародно-правову оцінку діям сучасної румунської влади щодо надання громадянства Румунії громадянам України нібито на підставі т. зв. історичних прав.
Об’єкт дослідження – радянсько-румунський територіальний спір навколо Бессарабії та суспільні відносини в Південній Бессарабії (Українському Подунав’ї) в 1940–1948 рр.
Предмет дослідження – історико-правові аспекти встановлення та розбудови радянського державного режиму в південній частині Бессарабії (1940–1948 рр.), а також особливості інкорпорації та освоєння о. Зміїний.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період від червня 1940 р. до травня 1948 р., тобто до часу підписання радянсько-румунського договору «Про дружбу та взаємодопомогу» (4 лютого 1948 р.) і Протоколу про уточнення лінії державного кордону між Румунією і СРСР (травень 1948 р.), згідно з яким о. Зміїний перейшов до СРСР і був уведений до складу УРСР.
Територіальні межі дослідження охоплюють колишню Аккерманську (Ізмаїльську) область УРСР, відому в науковій літературі як Південна Бессарабія, або Українське Подунав’я.
Методи дослідження. Методологічну базу дисертації становлять філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові методи дослідження. Роботу виконано відповідно до принципів об’єктивності та історизму.
Діалектичний метод дав змогу розглянути проблему в динаміці її розвитку. Структуру і функції радянських органів державної влади визначено за допомогою структурно-функціонального методу. Історико-правовий метод використано під час вивчення радянсько-румунського територіального спору, а також у ході розгляду специфіки становлення і функціонування радянських державних структур у регіоні. За допомогою порівняльно-правового методу здійснено порівняльний аналіз румунської та радянської моделей державного управління й місцевого самоуправління в контексті забезпечення інтересів метрополій (Румунії та СРСР) і місцевого населення. Герменевтичний метод застосовано для аналізу нормативно-правових актів, які регулювали радянізацію регіону й карально-репресивну політику радянської держави.
Джерельну та історіографічну базу дослідження становлять міжнародно-правові документи, що стосуються радянсько-румунського територіального спору 1918–1948 рр.; нормативні акти Радянської держави, що були чинними на території Аккерманської (Ізмаїльської) області в розглядуваний період; розпорядження місцевих органів влади; архівні й опубліковані документи і матеріали, наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів з досліджуваної проблеми. Використано також матеріали тогочасної преси й сучасні інтернет-ресурси.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, у якому здійснено системний аналіз процесів зміни державно-територіального статусу й подальшої радянізації Південної Бессарабії (Українського Подунав’я) в 1940–1948 рр. До того ж:
уперше:
– доведено, що оскільки Південна Бессарабія 1940 р. легітимно увійшла до складу СРСР, то процес радянізації регіону, починаючи уже від 28 червня 1940 р., опирався на правомірну основу – клаузулу домашньої юрисдикції (як її розуміла міжнародно-правова спільнота в часи дії т. зв. старого міжнародного права);
– показано, що додатковим ресурсом здійснення т. зв. соціалістичних перетворень в регіоні, зокрема колективізації, стало майно німецьких і польських колоністів, які покинули територію Південної Бессарабії, згідно з міжурядовими угодами СРСР з нацистською Німеччиною (1940), Польським Комітетом Національного Визволення (1944) і Польським Урядом Національної Єдності (1945). Відповідаючи міждержавним угодам, націоналізація регіону була цілком правомірною;
– доведено, що претензії спадкоємців колишніх румунських громадян, чиї майнові та інші інтереси було порушено внаслідок дій радянської влади (націоналізація, репресії тощо), можуть бути задоволені лише відповідно до норм чинного законодавства України. Румунське чи інше міжнародне втручання у врегулювання цих питань абсолютно неприпустиме з погляду сучасного міжнародного права;
– сформульовано положення, що радянізація Південної Бессарабії (Українського Подунав’я) – юридично в межах «суверенної» УРСР – не супроводжувалась навіть формальною українізацією, як це було в інших західних областях, що увійшли до складу Української РСР в 1939–1945 рр.;
– показано, що розбудова радянської державно-правової моделі в Українському Подунав’ї здійснювалася «згори»; місцеві ради, від сільських і аж до обласної, двічі – у 1940–1941 рр. та в 1944–1945 рр. – формувалися не конституційним шляхом (через вибори), а методом вольового призначення «гідних», з погляду партійно-радянського апарату, урядовців. При цьому місцеве населення зазнавало дискримінації, основна ставка робилася на перевірені кадри зі Сходу;
– сформульовано положення про «залишковий» принцип формування партійно-радянського апарату в Південній Бессарабії, де політична обстановка була загалом спокійнішою, ніж в інших західних областях, а можливості кар’єрного росту істотно нижчі;
по-новому:
– розглянуто процес міжнародно-правового врегулювання питання про державно-територіальний статус о. Зміїний;
– проаналізовано законодавчі основи організації та діяльності вищих органів державної влади СРСР у регіоні і представництво в них місцевого населення;
набули подальшого розвитку:
– вивчення карально-репресивної політики тоталітарного комуністичного режиму;
– положення про домінантний вплив міжнародно-правових угод СРСР з державами майбутнього соціалістичного табору щодо внутрішніх потреб «соціалістичної держави», трагічним наслідком чого стали поставки продовольства з України під час голоду 1946 р.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані й обґрунтовані в дисертації висновки і пропозиції мають науково-теоретичну і практичну цінність, зокрема можуть бути використані у:
– науково-дослідній сфері – для подальших історико-правових досліджень процесів радянізації західних областей України; історії й сьогодення українсько-румунських відносин;
– навчальному процесі – для викладання курсів історії держави і права України, історії держави і права зарубіжних країн, конституційного та адміністративного права України, історії міжнародного права;
– правозастосовній сфері – для регулювання судового розгляду можливих позовів, пов’язаних з вимогами реституції націоналізованого в роки «соціалістичних перетворень» майна та компенсації морального збитку;
– правовиховній сфері – для підвищення рівня інформованості населення Українського Подунав’я щодо історичного минулого краю.
Особистий внесок здобувача. Дослідження є самостійно виконаною науковою працею, підготованою на основі переважно першоджерел, чимало з яких уведено до наукового обігу вперше. У разі використання матеріалів інших дослідників зроблено відповідні покликання.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи обговорено, рецензовано і схвалено на засіданнях кафедри загальної теорії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ; кафедри теорії та історії держави і права Одеського державного університету внутрішніх справ; кафедри історії держави і права Інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка». Окремі положення дисертації доповідалися на: IV Міжнародній науково-практичній конференції «Альянс наук: вчений–вченому» (м. Дніпропетровськ, 18–19 березня 2009 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, 23 квітня 2010 р.); III Міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, 21 квітня 2011 р.); I Всеукраїнській науково-практичній конференції «Захист прав і свобод людини та громадянина в умовах формування правової держави» (м. Львів, 25 квітня 2012 р.); Міжнародній конференції «Присоединение Бессарабии к России в свете многовекового молдаво-российско-украинского сотрудничества» (г. Кишинёв, 1–5 апреля 2012 г.); Всеукраїнській науковій інтернет-конференції «Правове регулювання міжнаціональних відносин в Україні: історія і сучасність» (м. Львів, 18 травня 2012 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження викладено в 10 публікаціях, з яких 4 статті опубліковано у виданнях, визнаних фаховими з юридичних наук, 6 – у випусках матеріалів наукових конференцій. Три публікації (1 фахова та 2 у матеріалах конференцій) виконано у співавторстві з науковим керівником, особиста участь – 60%.
Структура та обсяг дисертації. Структура та обсяг дисертаційної роботи зумовлені метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (поділених на 13 підрозділів), висновків, списку використаних джерел (310 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 216 сторінок, з них 181 – основний текст, 35 – список використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Приєднання Бессарабії до Румунії в 1918–1923 рр. відбулося з грубим порушенням тодішніх норм міжнародного права. Його не могли легітимізувати ні рішення меншості Сфатул Церій, ні Версальська конференція. По-перше, Сфатул Церій був органом не виборним, більшість його членів введені до складу комісією, яку очолював прапорщик Теута, формально навіть не член Сфатул Церій. Прорумунські рішення ухвалювала неправочинна через брак кворуму меншість і до того ж в умовах терору. Що стосується рішення держав-учасниць післявоєнної мирної конференції, то «ніхто не може передати більше прав, ніж має сам». Росія не належала до держав, які, воюючи на боці Четверного Союзу, могли бути покарані позбавленням частини території (як це – відповідно до норм lege lata – відбулося з післявоєнними Німеччиною, Австрією, Угорщиною, Болгарією і Туреччиною). Окрім того, завідомо нелегітимне версальське рішення про «передачу» Бессарабії Румунії не затвердили Сполучені Штати Америки та Японія. Легітимізувати румунську присутність у Бессарабії міг би всенародний референдум, але Бухарест категорично відмовився його проводити.
2. Восени 1941 р. в умовах румунської воєнної окупації такий референдум нарешті відбувся (що, своєю чергою, ще раз підтверджує нелегітимність румунської окупації Бессарабії в 1918–1940 рр.). Проте його проведення суперечило будь-яким міжнародно-правовим нормам: у присутності румунських військових – членів виборчих комісій – виборцям на їхню вимогу видавали бюлетень одного з двох кольорів (білий – «за», рожевий – «проти» входження регіону до складу Румунії). Зрозуміло, що підсумок такого «волевиявлення» був відомий наперед і його правове значення маловажливе.
3. СРСР як правонаступник Російської імперії та революційної Росії постійно виявляв свою зацікавленість у поверненні анексованих територій і жодного разу упродовж 1918–1940 рр. не визнав румунського державно-територіального статусу Бессарабії. Зрештою, цю позицію підтримали не лише нацистська Німеччина (під час підписання пакту Молотова–Ріббентропа) та фашистська Італія, а й цілком демократична Великобританія (у червні 1940 р.). Тож висунення Москвою вимоги Бухаресту про негайне повернення Бессарабії (червень 1940 р.) цілком вкладалось у норми ius cogens тогочасного міжнародного права. Тоді ж, улітку 1940 р., жителям Бессарабії румунської національності було надано право оптації громадянства, яким скористалися тисячі чиновників, поліцейських, жандармів та представників т. зв. експлуататорських класів. Отже, можна говорити, що «повернення» правонаступника СРСР до Бессарабії відбулося з формальним дотриманням міжнародно-правових норм.
4. Здійснення оптації громадянства населенням Південної Бессарабії в 1940-х роках унеможливлює надання румунського громадянства на основі т. зв. історичних прав тим особам, які свого часу вибрали українське радянське громадянство, та їхнім нащадкам. Оскільки українське законодавство не допускає подвійного громадянства для громадян України, практика видачі румунських паспортів населенню колишніх підрумунських територій є не лише нелегітимною і протиправною, але й відверто недружньою щодо України.
5. Державно-територіальний статус о. Зміїний було змінено (легітимно, як видається) в результаті радянсько-румунських міждержавних угод післявоєнного часу. Набуття СРСР титулу на вказану територію стало прихованим варіантом її купівлі (спосіб цілком прийнятний у старому міжнародному праві, але нині дещо застарілий). Москва погодилася на значне зниження репарацій з переможеної Румунії (причому безсумнівним є той факт, що основні збитки від дій румунських окупаційних військ припали на територію УРСР). Окрім цього, 1946 р. Румунія одержала масштабні «позички» продовольства, що спричинило голод в УРСР, жертвами якого стали десятки тисяч громадян республіки, зокрема близько 40 тис. жителів тогочасної Ізмаїльської області.
6. Міждержавні угоди про евакуацію колоністів німецької та польської національностей, укладені Урядом СРСР з нацистською Німеччиною (1940) та урядами відродженої Польщі (1944–1945) на міжнародно-правовому рівні врегулювали питання про майно, передусім нерухоме, яке евакуйовані залишили на території Бессарабії, зокрема в Аккерманській (Ізмаїльської) області. Тож не існує вагомих правових аргументів для повернення цього майна колишнім колоністам чи їхнім спадкоємцям. До того ж обмін населенням між СРСР та Польською Республікою в 1944–1946 рр. відбувався на взаємних умовах; зацікавлені уряди компенсували переселенцям втрачені за місцем колишнього проживання маєтності сумірними земельними ділянками, житловими та господарськими приміщеннями у відродженій Польщі.
7. Упродовж червня–серпня 1940 р. відбулось територіальне розмежування між УРСР та новоствореною Молдавською РСР. До складу УРСР увійшли повіти, населені переважно східнослов’янським населенням (українцями та росіянами), а молдавани становили релятивну меншість. Правовим недоліком такого міжреспубліканського розмежування була його кулуарність, оскільки не було проведено попереднього опитування населення. Однак висунення евентуальних територіальних претензій України до Молдови (чи навпаки) після здобуття ними державної незалежності унеможливлюють рішення Гельсинкської конференції 1975 р., яка підтвердила непорушність тодішніх європейських кордонів, а також міждержавні українсько-молдовські угоди 1990-х років. Нині мова може йти лише про обмін ділянками територій – за умови спільної згоди обох сторін, без застосування примусу чи силового тиску в будь-якій формі.
8. На території Аккерманської (з грудня 1940 р. – Ізмаїльської) області органи радянської влади формувалися з порушенням норм Конституції СРСР. Уперше вибори до Верховних Рад Союзу РСР та Української РСР тут відбулися лише на початку 1941 р., вибори до місцевих рад депутатів трудящих – опісля Другої світової війни (1946). Тож будь-які місцеві ради і їхні виконкоми в області до проведення виборів призначалися в адміністративному порядку, до особового складу керівництва рад входили переважно вихідці зі Сходу. Питання про легітимність цих, не обраних, а призначених, рад вважалося спірним – аж до моменту проведення виборів та комплектування радянських органів управління з з-поміж обраних кандидатів.
9. Натомість поширення радянських законів на територію Бессарабії, починаючи уже від 28 червня 1940 р., потрібно вважати цілком легітимним. Адже, з погляду міжнародного права, відбулося не надбання державної території (цесія, яка зазвичай становить тривалий процес переходу владних повноважень від однієї державної адміністрації до іншої), а відновлення державно-територіального статусу. Останнє можна порівнювати зі звільненням окупованої ворогом території наступаючою армією, коли поширення державного законодавства на визволену територію відбувається негайно і в робочому порядку.
10. Зміна державно-територіального статусу Бессарабії 1940 р. супроводжувалась націоналізацією земельних володінь, які перевищували 20 га, крупних і середніх промислових підприємств, лікарень, санаторіїв, готелів тощо. У міжнародному праві існує презумпція, що цесія, принаймні теоретично, не повинна заторкувати майнові права й інтереси місцевого населення, тобто приватна власність фізичних осіб має залишатись недоторканою. З іншого боку, клаузула домашньої юрисдикції дозволяла урядові будь-якої суверенної держави тогочасного світу проводити такі реформи, які він вважав за потрібне, – без огляду на міжнародну думку чи т. зв. права людини, які здобули міжнародне визнання лише після Другої світової війни. До прикладу, у цю історичну епоху в нацистській Німеччині діяли сумнозвісні Нюрнберзькі закони, спрямовані проти єврейської меншини, у низці європейських держав заперечували громадянські права євреїв та ромів, у Сполучених Штатах Америки на рівні окремих штатів обмежували виборчі та інші права «кольорового» населення тощо.
Отже, реституція майнових прав колишніх румунських підданих Бессарабії та їхніх спадкоємців в наш час можлива лише на основі українського національного законодавства. Це стосується жертв репресивної політики комуністичного тоталітарного режиму. Усі вони після закінчення процесу оптації громадянства стали повноправними і повновідповідальними громадянами СРСР з відповідними для них наслідками.
11. Результати дослідження свідчать, що радянізація Українського Подунав’я в 40-х роках минулого століття не супроводжувалась його українізацією, як це було в інших західних областях, що увійшли до складу УРСР в 1939–1945 рр. Від початку документація радянських, партійних та господарських установ велася майже всюди лише російською мовою, відсоток шкіл з російською мовою навчання істотно перевищував потреби російського сегмента населення, російська мова домінувала і у видавничій справі тощо.
Посиленій русифікації піддавалися не лише місцеві уродженці, а й переселенці з відродженої Польщі, яких, відповідно до радянсько-польських угод 1944–1945 рр., централізовано вивозили з польського Закерзоння до УРСР. У такий спосіб переселення ставало ресурсом боротьби радянської влади з т. зв. українським буржуазним націоналізмом.
12. В Аккерманській (Ізмаїльській) області карально-репресивна політика радянської влади здійснювалася в загальному для СРСР порядку. Жертвами репресій ставали представники майнових класів, активісти румунських політичних партій та молодіжних організацій, державні чиновники, колишні поліцейські і жандарми та інші категорії ненадійного, з погляду радянської влади, населення. Проте загалом масштаби репресій були істотно менші, ніж в інших західних областях. Цьому було кілька причин. По-перше, в Українському Подунав’ї ніколи не було українського націоналістичного підпілля, а в природних умовах степової смуги партизанський рух був не лише ускладнений, а й практично неможливий. По-друге, тут ніколи гостро не стояло національне питання. По-третє, значна частина потенційних «ворогів народу» встигала евакуюватись услід за румунською армією; так було і в червні 1940 р., і під час повторного повернення Червоної Армії в 1944 р. Усе це зумовило деяке звуження виявів радянських репресій та кількості репресованих.
1. Радянізацію Українського Подунав’я (Аккерманської, згодом – Ізмаїльської області) визнано деякою мірою зразковою. Тут радянській владі, з одного боку, вдалося уникнути багатьох крайностей, допущених у Прибалтиці та Західній Україні, а з іншого – домогтися найшвидших і найвагоміших результатів. Тут ніколи не було збройного руху опору, значно меншими були масштаби репресій, швидше закінчилася колективізація, успішніше просувалося створення «нової спільноти людей – радянського народу», поєднане з тотальною русифікацією місцевих українців, болгар, молдаван та представників інших етносів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Архіви
Центральний державний архів громадських організацій України
(далі – ЦДАГО України)
1. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 7376, арк. 1–49 // Письма Исполкома Коминтерна на имя генерального секретаря Г. Димитрова с приложением данных о составе Бессарабского обкома КП Румынии, членов КПР бессарабов и румын, находящихся в СССР, которые могли бы быть использованы на партработе, списки провокаторов и лиц, подозреваемых в связях с сигуранцей.
2. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 7377, арк. 1–242 // Переписка Особого сектора ЦК КП(б)У.
3. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 7378, арк. 1–2 // Постановление СНК СССР и ЦК ВКП(б) № 1690 от 13 сентября 1940 г. «Об установлении предельных норм землепользования на один крестьянский двор по Бессарабии и Северной Буковине». Секретно.
4. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 7378, арк. 3–4 // Постановление СНК УССР и ЦК КП(б)У № 1267 от 26 сентября 1940 г.
Галузевий державний архів МВС. Колекція документів
(далі – ГДА МВС України)
5. ГДА МВС України, ф. 3 (секретариат НКВС), оп. 1, д. 6 // Докладные записки о состоянии паспортной системы УССР 02.1940 – 12.1940 г. Сов. секретно.
6. ГДА МВС України, ф. 3 (секретариат НКВС), оп. 1, д. 8 // Доклад о состоянии и деятельности агентурно-осведомительной сети и результатах борьбы с уголовной преступностью УССР. IV квартал 1940 г. Сов. секретно.
7. ГДА МВС України, ф. 3 (секретариат НКВС), оп. 1, д. 12 // Доклад о состоянии и деятельности агентурно-осведомительной сети и результатах борьбы с уголовной преступностью УССР. І квартал 1941 г. Сов. секретно.
8. ГДА МВС України, ф. 3 (секретариат НКВС), оп. 1, д. 13 // О переселении населения из 800-метровой погранполосы. 1941 г. Сов. секретно.
9. ГДА МВС України, ф. 3 (секретариат НКВС), оп. 1, д. 14 // Выселение немцев и румын за пределы СССР. Сов. секретно.
10. ГДА МВС України, ф. 45, оп. 1, арх. Т. 50 // Приказ Народного Комиссара Внутренних Дел № 01289. С объявлением Положения о Главном тюремном управлении НКВД СССР. 27 октября 1939 г., л. 1–4. Сов. секретно.
11. ГДА МВС України, ф. 45, оп. 1, арх. Т. 51 // Приказ Народного Комиссара Внутренних Дел Союза СССР № 001336 «О частичном изменении приказа НКВД СССР 1939 года № 001183» 2 ноября 1939 г. (Отм. в 1960 г.).
12. ГДА МВС України, ф. 45, оп. 1, арх. Т. 74, арк. 22–23 // Приказ Народного Комиссара Внутренних Дел Союза ССР № 00960 от 5 июля 1940 г. «О порядке приема населения, эвакуированного румынским правительством из Бессарабии и Северной Буковины, из’явившего желание вернуться на Украину». Сов. секретно.
13. ГДА МВС України, ф. 45, оп. 1, арх. Т. 74, арк. 24–26 // Инструкция контрольно-пропускных пунктов пограничных войск НКВД по приему населения, эвакуированного румынским правительством из Бессарабии и Северной Буковины, из’явившего желание вернуться на родину.
14. ГДА МВС України, ф. 45, оп. 1, арх. Т. 75 // Приказ Народного Комиссара Внутренних Дел № 00817. С объявлением Положения об отделе кадров НКВД республик, управлений НКВД краев и областей. 9 июня 1940 г., л. 1–9. Сов. секретно.
15. ГДА МВС України, ф. 45, оп. 1, арх. Т. 75 // Приказ Народного Комиссара Внутренних Дел Союза ССР № 00964 от 9 августа 1940 г. «Об организации управлений НКВД Аккерманской и Черновицкой областей УССР». Сов. секретно.
16. ГДА МВС України, ф. 45, оп. 1, арх. Т. 75 // Перечень № 1 органов НКВД, подчиненных УНКВД Аккерманской области. Приложение к приказу НКВД № 00964. 1940 г. Сов. секретно.
17. ГДА МВС України, ф. 45, оп. 1, арх. Т. 75, арк. 59 // Приказ Народного Комиссара Внутренних Дел Союза ССР за 1940 год № 001120 от 7 сентября 1940 г.. С объявлением штатов тюремного отдела и тюрем НКВД Молдавской ССР и тюрем УНКВД Черновицкой и Аккерманской областей. Сов. секретно.
18. ГДА МВС України, ф. 45, оп. 1, арх. Т. 75, арк. 62 // Приказ Народного Комиссара Внутренних Дел Союза ССР за 1940 год № 001149 от 13 сентября 1940 г. С объявлением штатов ОПО УНКВД Черновицкой и Аккерманской областей УССР. Сов. секретно.
19. ГДА МВС України, ф. 45, оп. 1, арх. Т. 75 // Приказ Народного Комиссара Внутренних Дел Союза ССР № 001506 от 2 декабря 1940 г.. С объявлением штатов органов НКВД, подчиненных УНКВД Аккерманской и Черновицкой областей УССР. Сов. секретно.
20. ГДА МВС України, ф. 45, оп. 1, арх. Т. 75 // Перечень № 1 органов НКВД, подчиненных УНКВД по Аккерманской области. Приложение к приказу НКВД СССР № 001506. 1940 г. Сов. секретно.
21. ГДА МВС України, ф. 45, оп. 1, арх. Т. 76 // Приказ Народного Комиссара Внутренних Дел Союза СССР № 0462 от 30 октября 1940 г. «О ликвидации Тарнопольского и Дрогобычского приемников-распределителей НКВД и организации приемников-распределителей в гг. Черновицы и Аккермане». Сов. секретно.
22. ГДА МВС України, ф. 45, оп. 1, арх. Т. 91 // Приказ НКГБ и НКВД СССР от 8 июня 1941 г. «О порядке производства спецпроверки в органах НКГБ и НКВД». Сов. секретно.
23. ГДА МВС України, ф. 45, оп. 1, арх. Т. 91 // Приказ НКВД СССР № 00212 от 26 февраля 1941 г. «Об организации управлений и отделов НКВД». Сов. секретно.
24. ГДА МВС України, ф. 46, од. зб. 48, арк. 15 // Приказ № 004 НКВД УССР от 9 января 1941 г. «О переименовании УНКВД по Аккерманской области в УНКВД по Измаильской области». Сов. секретно.
Державний архів Одеської області в м. Ізмаїлі (ДАОО)
25. ДАОО, ф. П-4980, оп. 1, спр. 77. Справки, докладные записки отдела в ЦК КП(б)У о состоянии массово-политической и культурно-просветительской работы среди населения области. Начато 26 августа 1944 г. – окончено 30 декабря 1944 г., арк. 12–21 // Докладная записка «О ходе выполнения постановления Ноябрьского Пленума ЦК КП(б)У Измаильского Обкома КП(б)У по состоянию на 1 января 1945 г.».
26. ДАОО, ф. П-4981, оп. 1, спр. 42. Отчетный доклад и резолюция городского комсомольского собрания города Килии о политико-воспитательной работе молодежи. Начато 15 ноября 1944 г. Окончено 28 декабря 1944 г., арк. 1–2 // Докладная о состоянии культурно-массовой работы в Суворовском районе на 15 ноября 1944 г.
27. ДАОО, ф. П-4981, оп. 1, спр. 42, арк. 8–14 // Доклад о политико-воспитательной работе комсомольской организации среди молодежи города.
28. ДАОО, ф. П-7027, оп. 1, спр. 21, арк. 1–19 // Дело № 5. Переписка с райотделами МГБ, МВД и прокуратурой по вопросам борьбы с нарушениями законов. Арцизский районный комитет коммунистической партии (большевиков) Украины. Начато 10 февраля 1945 г. Окончено в декабре 1945 г.
29. ДАОО, ф. П-7027, оп. 1, спр. 21, арк. 5 // Спецсообщение. Сов. секретно. Арцизский районный комитет коммунистической партии (большевиков) Украины. Начато 10 февраля 1945 г. Окончено в декабре 1945 г.
30. ДАОО, ф. Р-437, оп. 1, ед. хр. 37. Измаильское областное управление Министерства юстиции УССР, г. Измаил. Отдел судов // Анализ судебной практики и прокурорского надзора по делам, рассмотренным районными нарсудами с марта по декабрь 1945 года. Начато в 1946 г. На 6 листах.
31. ДАОО, ф. Р-437, оп. 1, ед. хр. 37. Измаильское областное управление Министерства юстиции УССР, г. Измаил. Канцелярия. Дело №___. Приказы, распоряжения, директивные указания и инструкции Министерства юстиции СССР и УССР за 1946 год. Начато 16 января 1946 г. Окончено 25 декабря 1946 г. На 143 листах.
32. ДАОО, ф. Р-455, оп. 1, ед. хр. 6. Измаильский областной суд. Канцелярия // Дело №___ Приказы и директивные указания Министерства Юстиции СССР за 1947 г. Начато 21 января 1947 г. Окончено 6 сентября 1947 г. На 18 листах.
33. ДАОО, ф. Р-455, оп. 1, ед. хр. 71. Измаильский областной суд // Справа № 9 по обвинуваченню Кобзарева и др. по ст. 16–139 и 97 УК УССР. Розпочато 21 жовтня 1944 р. Закінчено 19 квітня 1945 р.
34. ДАОО, ф. Р-455, оп. 1, ед. хр. 72. Измаильский областной суд, г. Измаил // Дело № 16 на Сербинову Екатерину Михайловну, осужденную по ст. 127 УК УССР. Начато 20 октября 1944 г. Окончено 15 января 1946 г. На 101 листе.
35. ДАОО, ф. Р-455, оп. 1, ед. хр. 74. Измаильский областной суд, г. Измаил // Дело № 6 на Стоянова Матвея Федоровича, осужденного по ст. 139 и ст. 98 ч. ІІ. Начато 5 января 1945 г. Окончено 31 марта 1945 г. На 51 листе.
36. ДАОО, ф. Р-455, оп. 1, д. 82. Измаильский облсуд // Дело № 5. Короткова Ивана Климентьевича по ст. 97 и 98 ч. 2 УК УССР. Начато 18 сентября 1945 г. Окончено 12 февраля 1947 г.
37. ДАОО, ф. Р-455, оп. 1, ед. хр. 107. Измаильский областной суд // Справа № 5 по обвинуваченню Пеєва Івана Івановича. Розпочато 21 травня 1946 p. Закінчено 19 лютого 1953 р.
38. ДАОО, ф. Р-455, оп. 1. Архівний номер 176 // Справа № 55 по обвинуваченню Ивченко (так у справі. – Є. Ш.) В. Г. по ст. 56–24 УК УСССР. Розпочато 3 серпня 1946 р. Закінчено 11 березня 1947 р. На 98 аркушах.
39. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76. Исполнительный комитет Измаильского областного совета депутатов трудящихся (облисполком) г. Измаил. Протокольная часть. Постановления облисполкома и обкома КП(б)У за 1946 г. Начато 9 января 1946 г. Окончено 24 декабря 1946 г. – Государственный архив Одесской области в г. Измаиле, арк. 12 // Ведомость Распределения транспортных средств для доставки протоколов о результатах голосования.
40. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 13 // Ведомость выделения автотранспорта для обслуживания выборов в Верховный Совет СССР.
41. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 4. Исполнительный комитет Измаильского областного Совета депутатов трудящихся (облисполком), г. Измаил. Канцелярия. Постановления Совета Народных Комиссаров УССР о национализации промышленных и торговых предприятий, гостиниц, аптек и жилых домовладений в Измаильской области за 1940–1941 гг.; список бывших кулаков, владельцев промышленных и торговых предприятий в г. Измаил по состоянию на 20 апреля 1948 года. Начато 14 апреля 1940 г. Окончено 1 февраля 1941 г., арк. 26 // Виконком Ізмаїльської міськради депутатів трудящих.
42. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 4, арк. 27–28 // Постанова Ради Народних Комісарів УРСР від 19 серпня 1940 р. «Про націоналізацію промислових підприємств на території Аккерманського, Ізмаїльського, Хотинського повітів Бессарабії та на території Північної Буковини».
43. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 4, арк. 38 // Постанова Ради Народних Комісарів № 1319 від 5 жовтня 1940 р. «Про націоналізацію торгових магазинів і складів на території Чернівецької та Акерманської областей».
44. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 4, арк. 39–41 // Додаток 3 до пост. РНК УРСР № 1319 від 5 жовтня 1940 р. Список торгових підприємств Акерманської області з оборотом понад 600 тис. лей, які націоналізуються.
45. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 4, арк. 48–49 // Постанова Ради Народних Комісарів № 1318 від 7 жовтня 1940 р. «Про націоналізацію промислових, комунальних підприємств, великих готелів, аптек і аптечних складів на території Акерманської та Чернівецької областей».
46. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 4, арк. 57 // Постанова Ради Народних Комісарів УРСР № 837 від 3 червня 1941 р. (м. Київ) «Про націоналізацію торгівельних підприємств по Ізмаїльській області».
47. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, од. зб. 3 Исполнительный комитет Измаильского областного Совета депутатов трудящихся (облисполком), г. Измаил. Канцелярия. Постановления и распоряжения Совета Народных Комиссаров УССР за 1944 г. Начато 10 января 1944 г. Окончено 28 декабря 1944 г., арк. 15 // Постанова Ради Народних Комісарів Української РСР № 1163 від 8 вересня 1944 р. «Про дотацію місцевому бюджету Ізмаїльської області на ІІІ-й квартал 1944 р.».
48. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, од. зб. 3, арк. 35 // Распоряжение Совета Народных Комисаров СССР № 20474р. от 26 октября 1944 г.
49. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, од. зб. 3, арк. 49–50 // Постанова Ради Народних Комісарів Української РСР № 1439 від 31 жовтня 1944 р. «Про проведення державних і місцевих податків і зборів на звільненій від німецької окупації території Дрогобичської (так у тексті. – Є. Ш.) та Ізмаїльської областей Української РСР».
50. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, од. зб. 3, арк. 51–55 // Постановление Совета Народных комиссаров УССР и Центрального Комитета КП (б)У № 1454 от 5 ноября 1944 г. «Об оказании помощи по восстановлению промышленности, сельского хозяйства и культурно-просветительных учреждений Измаильской области».
51. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, од. зб. 3, арк. 51 // Постанова Ради Народних Комісарів Української РСР № 1437 від 31 жовтня 1944 р. «Про віднесення населених пунктів Дрогобичської та Ізмаїльської областей для класів місцевостей для оподаткування земельною рентою».
52. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, од. зб. 3, арк. 104 // Распоряжение Совета Народных Комиссаров Украинской ССР № 1535 от 15 декабря 1944 г.
52-1. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, од. зб. 3, арк. 109–110 // Постанова Ради Народних Комісарів Української РСР № 1773 від 28 грудня 1944 р. «Про встановлення кількості дільниць народних судів по УРСР на 1945 рік».
53. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 4. Исполнительный комитет Измаильского областного Совета депутатов трудящихся (облисполком), г. Измаил. Канцелярия. Постановления Совета Народных Комиссаров УССР о национализации промышленных и торговых предприятий, гостиниц, аптек и жилых домовладений в Измаильской области за 1940–1941 гг.; список бывших кулаков, владельцев промышленных и торговых предприятий в г. Измаил по состоянию на 20 апреля 1948 г. Начато 14 апреля 1940 г. Окончено 1 февраля 1941 г., арк. 13 // Указ Президиума Верховного Совета ССР от 15 августа 1940 г.
54. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 37. Исполнительный комитет Измаильского областного совета депутатов трудящихся (облисполком) г. Измаил. Протокольная часть. Постановления облисполкома и обкома КП(б)У за 1944 г. Начато 4 сентября 1944 г. Окончено в декабре 1944 г. – Филиал Государственного архива Одесской области в г. Измаиле, арк. 19, 20 // Постановление Измаильского Областного Исполнительного Комитета и Бюро Обкома КП(б)У № 75 от 13 октября 1945 г. «О призыве молодежи в ремесленные училища по Измаильской области в 1944 г.».
55. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 37, арк. 62, 63 // Постановление Измаильского Областного Исполнительного Комитета и Бюро Обкома КП(б)У № 11 от 25 ноября 1945 г. «О мероприятиях по восстановлению и эксплоатации республиканских и местных дорог области».
56. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 37, арк. 66 // Постановление Измаильского Областного Исполнительного Комитета и Бюро Обкома КП(б)У № 12/8 от 2 декабря 1945 г. «О плане заготовок овощей и поставках картофеля в фонд Красной армии».
57. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, од. зб. 73, арк. 4–5 (Филиал Одесского облархива в г. Измаил) Дело № 2. Решение Исполкома Измаильского Областного Совета депутатов трудящихся по вопросам сельского хозяйства, промышленности и другим вопросам за 1945 г. Начато 9 июня 1945 г. Окончено 12 декабря 1945 г. На 355 листах // Решение Измаильского Областного Исполнительного Комитета № 204 от 9 апреля 1945 г. «О выполнении Указа Президиума Верховного Совета Союза ССР от 8.VII.1944 г. «О выплате госпособий многодетным и одиноким матерям».
58. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, од. зб. 73, арк. 8–10 / Решение Измаильского Областного Исполнительного Комитета № 206 от 9 апреля 1945 г. «О работе Вилковского Горисполкома Килийского района».
59. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, од. зб. 73, арк. 139–140 / Решение Измаильского Областного Исполнительного Комитета № 287 от 21 мая 1945 г. «О работе сельсоветов Арцизского района».
60. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, од. зб. 73, арк. 212–213 / Решение Измаильского Областного Исполнительного Комитета № 323 от 7 июня 1945 г. «О проведении сельхозналога в 1945 году».
61. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, од. зб. 73, арк. 239–240 / Решение Измаильского Областного Исполнительного Комитета № 337 от 13 июня 1945 г. «О проведении всесоюзной переписи наличия ресурсов лома черных металлов по состоянию на 1 июля 1945 г.».
62. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76. Исполнительный комитет Измаильского областного совета депутатов трудящихся (облисполком) г. Измаил. Протокольная часть. Постановления облисполкома и обкома КП(б)У за 1946 г. Начато 9 января 1946 г. Окончено 24 декабря 1946 г. – Государственный архив Одесской области в г. Измаиле, aрк. 10, 10 зв. / Постановление Измаильского Областного Исполнительного Комитета и Бюро Обкома КП(б)У № 53/2 от 29 января 1946 г. «О дополнительных мероприятиях в обеспечении избирательной компании (так у документі. – Є. Ш.) по выборам в Верховный Совет Союза СССР дублирующими средствами связи».
62-1. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 12 // Ведомость Распределения транспортных средств для доставки протоколов о результатах голосования 24 декабря 1946 г.
62-2. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 13 / Ведомость выделения автотранспорта для обслуживания виборов в Верховный Совет СССР.
63. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 78, 79 // Постановление Измаильского Областного Исполнительного Комитета и Бюро Обкома КП(б)У Б-55/10-оп от 25 февраля 1946 г. «О выполнении постановления СНК УССР и ЦК КП(б)У от 8 февраля 1946 года «О мероприятиях по обеспечению успешного проведения весеннего сева по Украинской ССР в 1946 году». Сов. секретно.
64. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 24, 25 // Постановление Измаильского Областного Исполнительного Комитета и Бюро Обкома КП(б)У № 53 от 7 февраля 1946 г. «О мероприятиях поощрения Социалистического соревнования работников клубных учреждений и массовых библиотек системы культпросветучреждений (так у тексті. – Є. Ш.) области».
65. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 30–32 // Постановление Областного Исполнительного Комитета и Бюро Обкома КП(б)У № 53 от 15 февраля 1946 г. «О мероприятиях по пропуску ледохода и весеннего паводка в 1946 году».
66. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 33–34 // Постановление Измаильского Областного Исполнительного Комитета и Бюро Обкома КП(б)У № 53 от 15 февраля 1946 г. «Утверждение плана колхозного строительства на 1946 год».
67. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 91–93 // Постановление Измаильского Областного Исполнительного Комитета и Бюро Обкома КП(б)У № 53/2 от 13 марта 1946 г. «О мероприятиях по борьбе с аварийностью на автомобильном транспорте».
68. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 103–104 // Постановление Б-59/17-оп Измаильского областного исполнительного Комитета и бюро обкома КП(б)У от 25 марта 1946 г. «О мероприятиях по подготовке к призыву граждан, родившихся в 1928 году».
69. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 105–107 // Постановление 61/4-оп Измаильского областного исполнительного Комитета и бюро обкома КП(б)У от 29 марта 1946 г. «О мероприятиях по обеспечению плана строительства, восстановления, ремонта дорог и мостов в Измаильской области в 1946 году».
70. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 131–133 // Постановление Измаильского облисполкома и бюро обкома КП(б)У от 6 апреля 1946 г. «О подготовке к размещению Государственного займа восстановления и развития народного хозяйства СССР по области». Сов. секретно.
71. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 157–158 // Постановление Измаильского облисполкома и бюро обкома КП(б)У от 8 апреля 1946 г. «О сохранении оставленных эвакуированными польскими гражданами бросовых домов усадеб и хозяйственных построек в районах области».
72. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 168, 169 // Постановление Бюро Измаильского обкома КП(б)У Б 66/9 от 16 апреля 1946 г. «О работе с кадрами, выросшими во время подготовки и проведения выборов в Верховный Совет СССР». Совершенно секретно.
73. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 170–173 // Постановление Измаильского облисполкома и бюро обкома КП(б)У В-66/22 от 16 апреля 1946 г. «О состоянии и мероприятиях по улучшению учета военнообязанных рядового и сержантского состава запаса». Сов. секретно.
74. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 174–175 // Постановление Измаильского облисполкома и бюро обкома КП(б)У В-67/2 от 26 апреля 1946 г. «О дополнительных мерах по борьбе с засухой в области». Сов. секретно.
75. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 182 // Постановление Измаильского Областного Исполнительного Комитета и Бюро Обкома КП(б)У № 84 от 29 апреля 1946 г. «Об организации поселковых советов при Килийском городском исполнительном комитете».
76. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 240–242 // Постановление Измаильского Областного Исполнительного Комитета и Бюро Обкома КП(б)У № 48 от 18 июня 1946 г. «О выполнении постановления СНК УССР, ЦК КП(б)У от 15 сентября 1945 года и облисполкома и бюро обкома КП(б)У от 28 декабря 1945 года «Об улучшении медицинского обслуживания инвалидов Отечественной войны». Сов. секретно.
77. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 399–400 // Постановление Измаильского Областного Исполнительного Комитета и Бюро Обкома КП(б)У от 8 июля 1946 г. «О плане восстановления районных домов культуры и клубов в сельских местностях Измаильской области на 1946 год». Сов. секретно.
78. ДАОО, ф. Р-470, оп. 1, спр. 76, арк. 468 // Постановление Измаильского Областного Исполнительного Комитета и Бюро Обкома КП(б)У от «» августа 1946 г. «Об организации при Измаильском областном исполнительном комитете областного управления по транспортному освоению озер лиманов и рек».
79. ДАОО, ф. Р-788, оп. 1, спр. 4 // Акты ущерба, причиненного немецко-румынскими фашистскими захватчиками предприятиям, учреждениям и жителям города в годы Великой Отечественной войны 1941–1944 (так у документі. – Є. Ш.) годов. Начато 7 октября 1944 г. Окончено 26 декабря 1944 г. На 129 листах.
80. ДАОО, ф. Р-788, оп. 1, спр. 7. Постановления горисполкома и Бюро горкома КП(б)У за 1945 год. Исполнительный комитет Измаильского городского Совета трудящихся (горисполком); г. Измаил. Начато 7 апреля 1945 г. Окончено 28 ноября 1945 г. // Постановление Измаильского Городского Исполнительного Комитета и Горкома КП(б)У от 7 апреля 1945 г. «Про организацию Міської Ремонтно-відновлювальної контори»
81. ДАОО, ф. Р-788, оп. 1, спр. 7, арк. 7 // Постановление Заседания бюро Измаильского Горкома КП(б)У и Горисполкома от 28.V. 45 г. «Об инициативе трудящихся г. Измаила – Копанная Балка о сооружении памятника героям-землякам, погибшим в боях на фронтах Отечественной войны». Сов. секретно.
82. ДАОО, ф. Р-788, оп. 1, спр. 7, арк. 8 // Постановление Заседания Измаильского Городского Исполнительного комитета и бюро Измаильского Горкома КП(б)У от 26 июня 1945 г. «О заготовке топлива для промышленности, коммунального хозяйства, школ, больниц и населения города на отопительный сезон 1945–46 г.».
83. ДАОО, Ф. Р-788, оп. 1, спр. 7, арк. 9–11 // Постановление Измаильского Городского Исполнительного Комитета и Бюро Горкома КП(б)У от 29 июня 1945 г. «О проведении городской Спартакиады 1945 г.».
84. ДАОО, Ф. Р-7535, оп. 1, спр. 44, арк. 1–56 // Примария города Измаила. Административный отдел. Приказы министерства внутренних дел и переписка с бессарабским губернаторством, Измаильской уездной префектурой о проверке служащих примарии, остававшихся в Бессарабии в 1940 году; список служащих примарии. Начато 1 сентября 1941 г. Окончено 22 декабря 1941 г. (румунською мовою).
Архів Управління СБУ по Одеській області (АУСБУ ОО)
85. АУСБУ ОО. Дело № 4. Бурлакова Василия Игнатовича. Начато «____» дня 1941 г. – Закончено 20.І дня 1941 г. – УМГБ по Одесской области. Арх. № 027888, арк. 1–13.
86. АУСБУ ОО. Дело № 96 по обвинению Влаева Ивана Власовича. Начато 11 июля 1940 г. Окончено ___ г. – УМГБ по Одесской области. Арх. № 022738, арк. 1–59.
87. АУСБУ ОО. Дело № 52878 по обвинению Андрейчука Ивана Ивановича и других в количестве 4 человек. Начато 5 июля 1940 г. – Арх. № ОУ 3356, арк. 1–197.
88. АУСБУ ОО. Дело № 10322 в отношении Вовченко Якова Ивановича, Авадани Дмитрия Тимофеевича и Холостенко Михаила Григорьевича, ранее осужденных по ст. 80 УК УССР. Начато 3 мая 1973 г. Окончено 3 июля 1973 г. – УМГБ по Одесской области. Арх. № 16109-П.
89. АУСБУ ОО. Материалы проверки жалоб осужденного Чепелюк Василия Николаевича. – УМГБ по Одесской области. Арх. № 51 220.
90. АУСБУ ОО. Дело по обвинению Статирова С. Н., Братинова И. П. и др. по ст.ст. 54-11 и 54-12 УК УССР. – УМГБ по Одесской области. Арх. № 13472.
91. АУСБУ ОО. Дело № 9116 по обвинению Куркан Анны Григорьевны по ст.ст. 80 и 54-6 УК УССР. Начато 2 февраля 1940 г. Окончено 13 мая 1940 г. – УМГБ по Одесской области. Арх. № 016714.
Державний архів Чернівецької області (ДАЧО)
92. ДАЧО, ф. Р-3, оп. 1. Черновицкий облисполком 1940–1941 гг., спр. 2. Постановления ЦК КП(б), СНК СССР и УССР, август–февраль 1941 г., аарк. 25–26 // Постановление СНК и ЦК ВКП(б) от 29 августа 1940 г. № 15204 – 624 с. «О прекращении обращения румынских лей на территории Северной Буковины и Бессарабии».
93. ДАЧО, ф. Р-38, оп. 1. Управление Министерства Юстиции по Черновицкой области, спр. 29. Приказы, директивные указания Министерства Юстиции, аарк. 57–58 // Указ Президиума Верховного Совета СССР от 26 июня 1940 г. «О переходе на 8-часовой рабочий день, на семидневную рабочую неделю и о запрещении самовольного ухода рабочих и служащих с предприятий и учреждений».
94. ДАЧО, ф. Р-38, оп. 1. Управление Министерства Юстиции по Черновицкой области, спр. 29. Приказы, директивные указания Министерства Юстиции, арк. 42 // Письмо НКЮ СССР № 5 А/2 – 439 от 23 ноября 1940 г.
95. ДАЧО, ф. Р-38, оп. 1, спр. 29, арк. 43 // Приказ НКЮ СССР № 173/207 от 4 декабря 1940 г. о распространении действия Приказа НКЮ СССР № 125/171 «Об ответственности и порядке привлечения молодых специалистов, окончивших вузы и уклоняющихся от явки на работу по направлениям наркоматов и других центральных учреждений» от 25 сентября 1940 г. на выпускников техникумов и др. средних специальных учебных заведений.
96. ДАЧО, ф. Р-38, оп. 1, спр. 29, арк. 44 // Директивное письмо заместителя наркома юстиции СССР (Басавина).
97. ДАЧО, ф. Р-38, оп. 1, спр. 29, арк. 55 // Приказ НКЮ СССР № 106 от 26 августа 1940 г.
98. ДАЧО, ф. Р-43, оп. 1, спр. 4 // Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10 серпня 1940 р. «Про кримінальну відповідальність за дрібні крадіжки на виробництві, за хуліганство».
Публікації документів
99. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1940. – № 45 (108). – 13 нояб.
100. Відповідь Наркомату закордонних справ СРСР на застереження німецької урядової делегації щодо евакуації осіб німецької національності з території Бессарабії і Північної Буковини, затверджена Політбюро ЦК ВКП(б). 7 серпня 1940 р. // Баран В. К., Токарський В. В. Україна: західні землі: 1939–1941 рр. / В. К. Баран, В. В. Токарський – Львів : Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. – 448 с. (з поклик. на: Российский ГАСПИ, ф. 17, оп. 162, д. 28, л. 111).
101. Внешняя политика Советского Союза в период Отечественной войны : в 3 т. Т. 1 : 22 июня 1941 – 31 дек. 1943. – М. : Госполитиздат, 1946. – 804 с.
102. Внешняя политика Советского Союза в период Отечественной войны : в 3 т. Т. 2 : 1 января 1944 – 31 дек. 1944. – М. : Госполитиздат, 1946. – 688 с.
103. Внешняя политика Советского Союза в период Отечественной войны : в 3 т. Т. 3 : 1 января 1945 – 3 сент. 1945. – М. : Госполитиздат, 1947. – 792 с.
104. Внешняя политика СССР : сборник документов. Для служебного пользования. Т. 2 (1921–1924 гг.) / отв. ред. С. А. Лозовский. – М. : Высш. парт. шк. при ЦК ВКП(б), 1944. – 980 с.
105. Внешняя политика СССР : сборник документов. Для служебного пользования. Т. 4 (1935 – июнь 1941 гг.) / отв. ред. С. А. Лозовский. – М. : Высш. парт. шк. при ЦК ВКП(б), 1946. – 648 с.
106. Внешняя политика СССР : сборник документов. Для служебного пользования. Т. 5 (июнь 1941 – сент. 1945 гг.) / отв. ред. С. А. Лозовский. – М. : Высш. парт. шк. при ЦК ВКП(б), 1947. – 836 с.
107. Воззвание Ф