ВЗАЄМОДІЯ СЛІДЧИХ ТА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВИХ ПІДРОЗДІЛІВ ПРИ РОЗКРИТТІ ТА РОЗСЛІДУВАННІ МАЙНОВИХ ЗЛОЧИНІВ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ПАТИК АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
УДК 343.132:343.7

ВЗАЄМОДІЯ СЛІДЧИХ ТА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВИХ
ПІДРОЗДІЛІВ ПРИ РОЗКРИТТІ ТА РОЗСЛІДУВАННІ
МАЙНОВИХ ЗЛОЧИНІВ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Лук’янчиков Євген Дмитрович
професор кафедри інформаційного та підприємницького права
Національного технічного університету України «КПІ»
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..….4
РОЗДІЛ 1 Кримінально-процесуальний механізм взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів……………….……………………………………..11
1.1. Історичні аспекти виникнення взаємодії між слідчими та оперативно-розшуковими підрозділами …………………………………………..11
1.2. Поняття, сутність та зміст взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів ………………………………………………………………….30
1.3. Нормативно-правове регулювання взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів ...............................................................................................59
Висновки до РОЗДІЛУ 1.............................................................................76
РОЗДІЛ 2 Особливості взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні окремих видів майнових злочинів…80
2.1. Взаємодія слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні крадіжки……………………………………………...80
2.2. Взаємодія слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні пограбування та розбійного нападу……..…………………………………………………………….112
2.3. Взаємодія слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні шахрайства…...…………………………133
Висновки до РОЗДІЛУ 2............................................................................147
РОЗДІЛ 3 Напрями удосконалення взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів…..152
3.1. Оптимізація форм взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів ……………………………………………………………...152
3.2. Напрями використання оперативної інформації в процесі доказування у справах про майнові злочини……………………………………....176
Висновки до РОЗДІЛУ 3................................................................................187
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….191
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….....197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………....212

ВСТУП

Актуальність теми. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Це право є непорушним.
На сьогодні в українській державі найбільш поширеними та небезпечними є злочини проти власності. Вони посягають на одне із найвагоміших соціальних благ – власність. Об’єктом злочинів проти власності передусім є суспільні відносини з приводу володіння, користування і розпорядження майном (матеріальними благами). Звідси випливає й сам термін “майнові злочини”. Майно є предметом абсолютної більшості злочинів проти власності. За статистичними даними в Україні з 2007–2010 рр. зареєстровано 922501 злочин проти власності, з них: 656101 – становлять крадіжки (державного та колективного майна – 66369, приватної власності – 561357), пограбування – 110085, розбійні напади – 19830. Тому, особливої уваги потребує удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності правоохоронних органів, формування окремої методики розкриття та розслідування майнових злочинів, а також удосконалення механізму взаємодії слідчих та працівників оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів.
Підґрунтям дисертаційного дослідження стали фундаментальні праці учених, які розглядали окремі аспекти розкриття та розслідування злочинів, а саме: Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, В.Д. Берназа, А.І. Вінберга, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, В.А. Журавля, О.О. Ейсмана, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, І.Ф. Крилова, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук’янчикова, М.М. Михеєнка, М.А. Погорецького, М.Я. Сегая, С.М. Стахівського, В.В. Тіщенка, Л.Д. Удалової, В.Ю. Шепітька, О.Р. Шляхова та багатьох інших.
Питання взаємодії слідчих та працівників оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні злочинів викладені у працях зарубіжних та українських учених, таких як: А.М. Балашов, В.М. Биков, С.В. Бородін, В.М. Бурикін, М.М. Гапанович, В.А. Глазков, І.М. Гуткін, А.П. Дербеньов, О.О. Закатов, В.В. Ковальов, А.П. Кругліков, І.В. Кубарєв, А.О. Ляш, І.І. Мартинович, П.І. Мінюков, С.А. Невський, І.В. Озерський, Д.П. Письменний, Г.П. Цимбал, Г.О. Усатий, В.П. Хомколов, О.В. Яцюк та інших. Водночас, актуальність взаємодії слідчих і оперативно-розшукових підрозділів при розкритті і розслідуванні злочинів в умовах розвитку суспільних відносин та удосконалення кримінально-процесуального законодавства обумовлює необхідність поглиблення теоретичних розробок, що свідчить про актуальність теми дисертаційної роботи і обумовило її вибір.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження спрямоване на виконання Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767, наказу МВС України від 5 липня 2004 р. № 755 “Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр.”, а також щорічних планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ. Тема затверджена відділенням кримінально-правових наук НАПрН України (п. 137, 2007 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних і практичних основ організації взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:
– розкрити особливості взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні окремих видів майнових злочинів (крадіжка, пограбування та розбійний напад, шахрайство);
– визначити поняття, сутність та зміст взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні злочинів;
– на основі вивчення та аналізу нормативно-правого урегулювання взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів визначити прогалини та неточності;
– деталізувати сучасні проблемні питання взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні даної категорії злочинів, визначити основні способи їх подолання;
– запропонувати шляхи удосконалення взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розслідуванні майнових злочинів;
– визначити напрями використання оперативної інформації в процесі доказування у справах про майнові злочини.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у процесі взаємодії слідчих та працівників оперативно-розшукових підрозділів під час розкриття та розслідування злочинів.
Предмет дослідження – взаємодія слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістичний метод та сукупність загальних і спеціальних методів наукового пізнання, що сприяли розв’язанню поставлених завдань. Зокрема: історично-правовий метод використовувався для аналізу виникнення та розвитку взаємодії між слідчими та оперативно-розшуковими підрозділами (п. 1.1); порівняльно-правовий – при аналізі чинного кримінально-процесуального кодексу, попереднього кримінально-процесуального законодавства та нових проектів кодексу (п. 1.3); системно-структурний метод – для надання характеристики окремих видів майнових злочинів, формування початкових дій розслідування цих злочинів та механізму взаємодії між підрозділами (р. 2); методи порівняння та узагальнення – застосовувалися при визначенні особливостей організації взаємодії та визначенні проблемних її аспектів (р. 2, р. 3); статистичний метод – при вивченні матеріалів кримінальних справ про майнові злочини вчинені на території України; соціологічний метод – при проведенні опитування слідчих та оперативних працівників ОВС України з питань їх взаємодії.
Емпіричну базу дослідження становлять: систематизовані статистичні дані Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за 2007–2010 рр. про загальну кількість майнових злочинів вчинених на території України; узагальнені результати вивчення 157 кримінальних справ за 2006–2010 рр. (у Вінницькій, Житомирській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Хмельницькій областях); опитування 234 слідчих та 358 працівників оперативно-розшукових підрозділів системи МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що робота є одним із перших в Україні комплексних досліджень теоретичних і практичних питань взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів. Вона конкретизується в одержаних висновках і пропозиціях, зокрема:
вперше:
– визначено природу взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні окремих видів майнових злочинів, зокрема крадіжки, пограбування та розбійного нападу, шахрайства;
– обґрунтовано зміну назви та змісту ст. 118 КПК України “Окреме доручення” на “Взаємодія слідчих та органів дізнання на досудовому слідстві”. Відповідно до цього пропонуються зміни до ч. 3 ст. 66 КПК України, а саме слова “провести оперативно-розшукові заходи” замінити словами “провести гласні оперативно-розшукові заходи”, та виключити зі ст. 114 КПК України частину третю як таку, в якій відпала необхідність;
– запропоноване авторське визначення “взаємодії слідчих і оперативних підрозділів при розслідуванні майнових злочинів” у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні – це процес спільної діяльності слідчих та оперативно-розшукових підрозділів, які здійснюють вплив один на одного шляхом координаційних дій слідчого та забезпечення його оперативною інформацією оперативно-розшуковими підрозділами, що підвищує ефективність виконання ними своїх функціональних обов’язків та загальних завдань кримінального судочинства з охорони майнових прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб. У вузькому розумінні – це комплекс узгоджених процесуальних та оперативно-розшукових дій, які ґрунтуються на завданнях кримінального судочинства, направлених на швидке і повне розкриття та розслідування злочинів проти власності, захищаючи майнові інтереси держави та фізичних осіб, притягнення до відповідальності винних осіб, ужиття своєчасних заходів для забезпечення відшкодування збитків, завданих злочинними діями, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів проти власності, та їх усунення, що досягається за умов чіткого розмежування компетенції, обмеженої наданими повноваженнями, шляхом ефективного використання наданих законом та державою ресурсів, та зберігаючи таємницю досудового слідства і джерел отримання конфіденційної інформації;
– запропоноване авторське визначення “оптимізація форм взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів” у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні – це напрацювання оптимальних рішень та способів досягнення найкращого результату шляхом мінімальних витрат при здійсненні процесуальних та не процесуальних форм взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів. У вузькому розумінні – це чітке визначення і постановка перед слідчим та оперативно-розшуковими підрозділами головної мети і другорядних завдань, підвищення індивідуального професійного рівня особового складу, організованості та узгодженості спільних дій у складі слідчо-оперативних груп, забезпечення необхідної технічної, інформаційної та організаційно-методичної підтримки у здійсненні процесуальних та не процесуальних форм взаємодії, направлених на підвищення рівня розкриття майнових злочинів, відшкодування матеріальних збитків, швидкого та якісного розслідування кримінальних справ, усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину;
удосконалено:
– поняття “взаємодія”, під яким пропонується розуміти процес спільної діяльності двох або більше суб’єктів, які здійснюють вплив один на одного, що змінює якісні характеристики діяльності кожного з них, та який в умовах взаємозв’язку пов’язує їх між собою для досягнення спільної мети;
– спосіб мотивації слідчих та оперативно-розшукових підрозділів до взаємодії при розкритті та розслідуванні майнових злочинів шляхом примусу та заохочення;
дістало подальшого розвитку:
– розмежування понять “взаємодія” та “координація”;
– пропозиція застосування форми взаємодії “доручення” на стадії порушення кримінальної справи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використовуються як рекомендації у практичній діяльності органів досудового слідства МВС України (акти впровадження ГСУ МВС України від 09.02.2011 р. №13/11-639 та РУ МВС України у м. Кіровограді від 08.05.2010 р.); у законотворчій діяльності при внесенні змін і доповнень до чинного КПК України, а також при доопрацюванні проекту нового КПК України (акт впровадження Інституту Законодавства Верховної Ради України від 09.06.2010 р. № 22/276-1-4); у навчальному процесі при підготовці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій та викладанні курсу “Кримінальний процес” (акт впровадження у навчальний процес КНУВС від 14.04.2010 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідалися автором і були обговорені на науково-практичних конференціях, а саме: “Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності” (м. Київ, 03.04.2009 р.); “Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні” (м. Львів, 25.09.2009 р.); “Криміналістика у протидії злочинності” (м. Київ, 16.10.2009 р.); “Міжнародне співробітництво ОВС у боротьбі з транснаціональною злочинністю” (м. Київ, 25.03.2010 р.) та “Захист прав, свобод та законних інтересів особи на досудових стадіях кримінального судочинства України” (м. Херсон-Запоріжжя, 29-30.04.2010 р.).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано десять статей, з них – п’ять у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України та п’ять тез доповідей у збірниках науково-практичних конференцій.
Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінки, з яких основний текст – 197 сторінок, додатки на – 14 сторінках, список використаних джерел – 21 сторінка, що містить 186 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Виходячи з поставленої мети і взаємопов’язаних завдань дисертаційного дослідження, сформульовані найбільш суттєві теоретичні положення і практичні рекомендації з удосконалення взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів.
У дисертації здійснено теоретичні узагальнення наукових поглядів щодо поняття, сутності, змісту взаємодії, аналіз нормативно-правового урегулювання взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні злочинів, надана характеристика найбільш розповсюдженим видам майнових злочинів.
Узагальнення результатів дослідження уможливлює зробити такі висновки:
1. Сформульовані авторські поняття:
– “взаємодія” – це процес спільної діяльності двох або більше суб’єктів, які здійснюють вплив один на одного, що змінює якісні характеристики діяльності кожного з них, та який в умовах взаємозв’язку пов’язує їх між собою для досягнення спільної мети;
– “взаємодія слідчих і оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів” у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні – це процес спільної діяльності слідчих та оперативно-розшукових підрозділів, які здійснюють вплив один на одного шляхом координаційних дій слідчого та забезпечення його оперативною інформацією оперативно-розшуковими підрозділами, що підвищує ефективність виконання ними своїх функціональних обов’язків та загальних завдань кримінального судочинства з охорони майнових прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб. У вузькому розумінні – це комплекс узгоджених процесуальних та оперативно-розшукових дій, які ґрунтуються на завданнях кримінального судочинства, направлених на швидке і повне розкриття та розслідування злочинів проти власності, захищаючи майнові інтереси держави та фізичних осіб, притягнення до відповідальності винних осіб, ужиття своєчасних заходів для забезпечення відшкодування збитків, завданих злочинними діями, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів проти власності, та їх усунення, що досягається за умов чіткого розмежування компетенції, шляхом ефективного використання наданих законом та державою ресурсів, та зберігаючи таємницю досудового слідства і джерел отримання конфіденційної інформації;
– “оптимізація форм взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів” у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні – це напрацювання оптимальних рішень та способів досягнення найкращого результату шляхом мінімальних витрат при здійсненні процесуальних та непроцесуальних форм взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів. У вузькому розумінні – це чітке визначення і постановка перед слідчим та оперативно-розшуковими підрозділами головної мети і другорядних завдань, підвищення індивідуального професійного рівня особового складу, організованості та узгодженості спільних дій у складі слідчо-оперативних груп, забезпечення необхідної технічної, інформаційної та організаційно-методичної підтримки у здійсненні процесуальних та не процесуальних форм взаємодії, направлених на підвищення рівня розкриття майнових злочинів, відшкодування матеріальних збитків, швидкого та якісного розслідування кримінальних справ, усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину;
2. Розмежовані поняття “взаємодія” та “координація”, оскільки при координації орган системи або один із взаємодіючих підрозділів наділений владними повноваженнями відносно решти підрозділів, які йому підпорядковуються та дії яких координуються, а при взаємодії суб’єкти не мають владних та підпорядкованих повноважень та у спільній діяльності рівні між собою.
3. За даними узагальнення слідчої практики найбільш розповсюдженими формами взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів є:
1) процесуальні: сприяння слідчому при проведенні ним окремих слідчих дій (ч. 3 ст. 114, ч. 4 ст. 191 КПК України); виконання доручень слідчого про проведення розшукових дій (ч. 4 ст. 104, ч. 3 ст.114 КПК України), а також виконання окремих доручень на проведення слідчих та розшукових дій органом дізнання (ч. 1 ст. 118 КПК України); вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що їх вчинили, та повідомлення слідчому про наслідки оперативно-розшукових дій, які орган дізнання продовжує виконувати після передачі йому справи про тяжкий злочин, якщо не встановлено особу, що його вчинила (ч. 1 ст. 103, ч. 3 ст. 104 КПК України); спільне внесення пропозицій щодо усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК України);
2) організаційні (непроцесуальні): взаємний обмін інформацією; інформування про отриману інформацію в односторонньому порядку; спільне проведення аналізу отриманої інформації, планування слідчих дій та оперативно-розшукових заходів; консультаційна діяльність слідчого під час документування злочинних дій, проведення оперативними підрозділами попередньої перевірки, ознайомлення слідчого з оперативними матеріалами до порушення кримінальної справи, визначення перспективи використання матеріалів; використання оперативно-розшукових обліків; проведення тактичних операцій; створення та діяльність слідчо-оперативних груп; проведення спільних службових нарад з актуальних проблем взаємодії, обговорення результатів спільних дій, підведення підсумків з метою усунення недоліків та підвищення ефективності здійснення взаємодії у майбутньому.
4. За даними вивчення кримінальних справ про майнові злочини встановлено основні недоліки, що стосуються взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні цієї категорії злочинів, зокрема такі: 1) більшість завдань, які слідчий вказує у дорученні оперативно-розшуковим підрозділам, мають загальний характер; 2) у справах, по яких особа притягнута як обвинувачена, рідко трапляються матеріали оперативно-розшукових підрозділів, за винятком рапортів про хід проведення ОРЗ, якщо після пред’явлення обвинувачення особа переховується від слідства; 3) у більшості вивчених кримінальних справ відсутній план оперативно-розшукових заходів, а якщо такий є, то здебільшого без відмітки про виконання намічених заходів.
5. У межах розкритої характеристики окремих видів майнових злочинів (крадіжка, пограбування та розбійний напад, шахрайство), розглянута взаємодія між слідчими та оперативно-розшуковими підрозділами при їх розкритті та розслідуванні, у результаті чого визначені можливі проблемні слідчі ситуації, напрями їх подолання шляхом проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, їх черговість, а також індивідуальний підхід до розкриття та розслідування конкретного майнового злочину.
Способами забезпечення відшкодування збитків, завданих майновими злочинами є: 1) заходи з виявлення та вилучення викраденого майна; 2) забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна.
6. Напрями оптимізації взаємодії між слідчими та оперативно-розшуковими підрозділами при розкритті та розслідуванні майнових злочинів поділено на дві групи: нормативно-правові та організаційні.
У межах нормативно-правового напряму оптимізації запропоновано викласти ст. 118 КПК України у наступній редакції:
“Стаття 118 Взаємодія слідчих та органів дізнання на досудовому слідстві.
Слідчий у розслідуваних ним справах вправі вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій, а також давати письмові доручення про провадження гласних оперативно-розшукових заходів чи використання засобів для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі, розшукових та слідчих дій. Перелік гласних оперативно-розшукових заходів визначається законодавчими актами України, які регламентують здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Доручення слідчого є обов’язковими для органів дізнання і виконуються не пізніше ніж у десятиденний строк.
У межах перевірки заяв та повідомлень про злочин доручення органам дізнання про проведення оперативно-розшукових заходів та розшукових дій у невідкладних випадках може бути надано до порушення кримінальної справи. Строк виконання такого доручення обраховується з доби надходження заяви чи повідомлення про злочин і не може перевищувати десяти днів.
У разі, якщо на думку органу дізнання, виконання вимог, зазначених у дорученні, може зашкодити встановленню істини у справі або загрожує розкриттям інформації стосовно державної таємниці, він має право протягом доби з моменту отримання доручення звернутись із письмовим викладенням своїх заперечень до начальника слідчого підрозділу для урегулювання спірного питання або передачі справи іншому слідчому.
Слідчий має право провадити слідчі дії в інших слідчих районах і вправі доручити провадження цих дій відповідному слідчому або органу дізнання, які зобов’язані це доручення виконати в десятиденний строк.
У межах міста або району, хоча і поділеного на кілька слідчих дільниць, слідчий зобов’язаний особисто провадити всі слідчі дії.
При спільному проведенні окремих слідчих дій слідчий вправі давати вказівки органам дізнання в усній формі.
Для розкриття і розслідування складних та об’ємних злочинів створюється слідчо-оперативна група, до складу якої входять працівники органів досудового слідства, органу дізнання, експертних служб та інших підрозділів правоохоронних органів, про що особою, в провадженні якої знаходиться справа, виноситься мотивована постанова, яка погоджується начальником органу дізнання. Керівником слідчо-оперативної групи призначається особа, в провадженні якої знаходиться справа. Доручення і вказівки керівника групи виконуються відповідно до норм цієї статті.
Слідчий та орган дізнання зобов’язані спільно вживати заходів для виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів відповідно до ст. 23-1 цього Кодексу.”
Однією з умов запровадження зазначених змін є викладення у ст. 8 Закону “Про оперативно-розшукову діяльність” переліку гласних та негласних оперативно-розшукових заходів.
Також слід внести зміни до ч. 3 ст. 66 КПК України, а саме слова “провести оперативно-розшукові заходи” замінити словами “провести гласні оперативно-розшукові заходи”, та виключити зі ст. 114 КПК України частину третю як таку, в якій відпала необхідність.
У межах організаційного напряму оптимізації запропоновано спосіб мотивації слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів шляхом примусу та заохочення.
8. На основі аналізу законодавства та наукової літератури виокремлено два напрями використання оперативної інформації у процесі доказування у справах про майнові злочини:
1) як докази у випадках, коли відомі джерело і способи отримання фактичних даних, що становлять зміст доказів;
2) як підстави для проведення слідчих дій з метою отримання доказів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алгазин А. И. Тактика проверки и уточнения показаний по делам о страховом мошенничестве / А. И. Алгазин // Российский следователь. – 2007. – № 5. – С. 2–3.
2. А. Ярмыш “Наблюдать неотступно…” / [ред. З. Г. Ползунова, И. А. Пурышева]. – К. “Юринформ”, 1992. – 188 с.
3. Александров И. В. Доказывание вины при расследовании мошенничества / И. В. Александров // Проблемы доказывания виновности в уголовном процессе. – Красноярск : Ред.-изд. отдел КГУ, 1989. – С. 149–158.
4. Ануфриев Н. И.Тайны сыска / Н. И. Ануфриев, А. М. Пиджаренко.– [кн. 1]. – К.: “Преса України”, 2002.– 524 с.
5. Баггер Х. Реформы Петра Великого / Ханс Баггер.– М.: “Прогресс”, 1985. – 194 с.
6. Байло А. Ю. Взаимодействие следователя и органа, осуществляющего оперативно-розыскную деятельность, при выявлении и расследовании мошенничества в сфере потребительского кредитования / А. Ю. Байло // Вестник криминалистики. – М.: Спарк, 2008. – Вып. №3 (27). – С. 71–76.
7. Балашов А. Н. Взаимодействие следователей и органов дознания при расследовании преступлений : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право, уголовный процесс”, 12.00.09 “Криминалистика” / А. Н. Балашов. – М., 1973. – 18 с.
8. Баранов Н. Н. Расследование краж личного имущества / Н. Н. Баранов. – М., изд. ВНИИ МВД. – 1977. – 96 с.
9. Бахин В. П. Средства преодоления противодействия расследованию в свете задач оптимизации следственной деятельности / В. П. Бахин, В. С. Кузьмичев // Проблемы оптимизации первоначального этапа расследования преступлений : межвуз. сб. науч. трудов. – Свердловск : Свердловский юр. ин-т, 1988. – С. 54–60.
10. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия / Р. С. Белкин. – М.: Издательство БЕК, 1997.– 342 с.
11. Бірюков В. В. Криміналістично значима та оперативно-розшукова інформація. Їх зміст та співвідношення / В. В. Бірюков // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. – 2008. – Спец. вип. № 1. – Ч. 2. – С. 14–22.
12. Большой экономический словарь / под ред. А. Н. Азрилияна. – [5-е изд. доп. и перераб.]. – М. : Институт новой экономики, 2002. – 1280 с.
13. Бурыкин В. М. Организация взаимодействия по раскрытию преступления / В. М. Бурыкин, В. Е. Зобов // Проблемы предварительного следствия. Министерство внутренних дел СССР / [отв. ред. В. Г. Беляев и др.]. – Волгоград: НИ и РИО, 1977. – Вып. 6. – 239 с.
14. Быков В. М. Психологические аспекты взаимодействия следователя и органа дознания: лекция / В. М. Быков ; за ред. М. К. Махрова. – Омск: научно-исследовательский и редакционно-издательский отдел, 1976. – 44 с.
15. В. Шамрай Поняття і суть взаємодії, її значення / В. Шамрай, І. Олійник // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №1. – С.60–67.
16. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – Київ; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002. – 1440 с.
17. Волобуєв А. Ф. Проблемні питання розслідування окремих видів шахрайств / А. Ф. Волобуєв, Т. А. Пазинич // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2003. – № 3. – С. 124–131.
18. Володько Н. В. Установление в процессе расследования способов хищений, совершаемых на мясокомбинатах : лекция / Н. В. Володько. – К.: КВШ МВД СССР. – 1974. – 36 с.
19. Гайдай В. Я. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності підрозділів карного розшуку щодо попередження та розкриття шахрайства / В. Я. Гайдай // Вісник ЛДУВС. – 2007. – Спец. вип. № 1. – Ч. 1. – С. 181–189.
20. Галаган В. І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності ОВС України: монографія / В. І. Галаган. – К.: внутрішніх справ України, 2002. – 357 с.
21. Гапанович Н. Н. Основы взаимодействия следователя и органа дознания при расследовании преступлений: учеб. пособие для вузов / Н. Н. Гапанович, И. И. Мартинович. – М.: Изд-во БГУ, 1983.– 104 с.
22. Гаухман Л. Д. Расследование грабежей и разбойных нападений / Л. Д. Гаухман, С. С. Степичев. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1971. – 92 с. – (Библиотека следователя).
23. Гахокидзе Д. В. Организация работы следственно-оперативных групп при расследовании хищений государственного и общественного имущества: лекция / Д. В. Гахокидзе, Г. Н. Меглицкий. – М.: ВЮЗШ МВД РСФСР, 1991. – 28 с.
24. Глазков В. А. Співробітництво як найбільш дієва форма реалізації індивідуального стилю діяльності оперативного працівника та слідчого під час оперативно-розшукового супроводження досудового слідства / В. А. Глазков // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка.– 2008. – Спец. вип. №1, Ч. 2. – С. 10–14.
25. Головкін С. В. Особливості тактики обшуку при розслідуванні шахрайств / С. В. Головкін // Вісник ЛДУВС. – 2008. – Спец. вип. № 1. – Ч. 2. – С. 157–166.
26. Горбачев А. В. Криминалистическая характеристика хищений: лекция / А. В. Горбачев. – Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1981. – 40 с. 81
27. Гордін Л. Я. Слідчо-оперативна група: проблеми створення та діяльності: [монографія] / Л. Я. Гордін. – Харків: Вид. “ФІНН”, 2009. – 192 с.
28. Гуткин И. М. Органы дознания и предварительного следствия системы МВД и их взаимодействие / И. М. Гуткин. – Волгоград: ВШ МВД СССР, 1975. – 72 с.
29. Дербенев А. П. Психология взаимодействия следователя и оперативного работника: учеб. пособ. / А. П. Дербенев ; за ред. В. М. Рыбкина. – М.: научно-исследовательский и редакционно-издательский отдел, 1983. – 72 с.
30. Докучаев О.О. Следственно-оперативная группа как правовая форма взаимодействия следствия и органов, осуществляющих оперативно-розыскную деятельность / О. О. Докучаев // Вестник криминалистики. – 2008. – Вып. №3(27). – С. 109–113.
31. Долинин В. Н. Криминалистическая характеристика и особенности расследования грабежей и разбойных нападений, совершаемых в жилище : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс, судопроизводство, прокурорский надзор, криминалистика” / В. Н. Долинин. – Свердловск, 1989. – 19 с.
32. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя, правовые и организационные проблемы : монография / А. Я. Дубинский. – М.: Наукова думка, 1984. – 184 с.
33. Дубинский А. Я. Правовые и организационные проблемы исполнения процессуальных решений следователя : автореф. дис. на соискание уч. степени докт. юр. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс, криминалистика, судебные экспертизы” / А. Я. Дубинский. – К., 1984. – 44 с.
34. Дубинский А. Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел: уч. пособие / А. Я. Дубинский. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1987. – 84 с.
35. Душейко Г. О. Деякі аспекти вдосконалення організації взаємодії у процесі розкриття злочинів / Г. О. Душейко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1998. – №2(4). – С. 138–144.
36. Егоров В. Л. Обеспечение возмещения материального ущерба при расследовании хищений социалистического имущества / В. Л. Егоров // Совершенствование криминалистических средств и методов раскрытия и расследования хищений социалистического имущества: сб. науч. тр. / отв. ред. Ледащев В. А. и др. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1982. – С. 76–80.
37. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / [за ред. Р. С. Дяківа]. – К.: Міжнародна економічна фундація, 2000. – 704 с.
38. З організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події: Інструкція затверджена наказом МВС України від 04.10.2003 р. № 1155 “Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України” // Офіційний вісник України. – 2004. – № 9. – Ст. 551.
39. Закатов А. А. О совершенствовании тактики розыска и задержания расхитителей / А. А. Закатов // Совершенствование криминалистических средств и методов раскрытия и расследования хищений социалистического имущества: сб. науч. тр. / отв. ред. Ледащев В. А. и др. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1982. – С. 13–21.
40. Закиров С. Г. Оперативно-розыскная информация и уголовно-процессуальные вопросы ее использования при раскрытии приостановленных уголовных дел о грабежах и разбоях / С. Г. Закитов. – Российский следователь. – 2007. – № 7. – С. 8–10.
41. Звирбуль А. К. Расследование краж, грабежей и разбойных нападений / А. К. Звирбуль, В. И. Смыслов. – М.: Редакционно-издательский Совет ВЮЗИ. – 1982. – 47 с.
42. Зеленецький В. Поняття дізнання та його види / В. Зеленецький, П. Денисюк // Право України. – 2001. – № 9. – С. 48–50.
43. Зеленская Т. В. Соотношение уголовно-процессуальной и оперативно-розыскной деятельности (основные положения) / Т. В. Зеленская // Российский следователь. – 2006. – № 8. – С. 37–39.
44. История органов внутренних дел дореволюционной России / [под ред. Р. С. Мулукаева]. – М.: Академия МВД СССР, 1984. – 91 с.
45. Ищенко Е. П. Проблемы первоначального этапа расследования преступлений / Е. П. Ищенко. – [науч. ред. И.Ф. Герасимов]. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1987. – 168 с.
46. Ігнатко В. Поняття матеріалів оперативно-розшукової інформації, що використовуються в інтересах судочинства / В. Ігнатко. – Право України. – 2004. – № 11. – С. 50–53.
47. Історія держави і права зарубіжних країн: навч. посіб. – [2-е вид., перероб. і доп.]. / за заг. ред. проф. О.М. Джужи. – К.: Атіка, 2006. – 256 с. 10
48. Історія держави та права зарубіжних країн: [навч. посіб.] / за заг. ред. проф. О. М. Джужи. – К.: НАВСУ, “Правові джерела”, 2000. –352 с.
49. Карпец И. И. Проблема преступности / И. И. Карпец ; за ред. Р. А. Марковича. – М.: “Юридическая лит-ра”, 1969. – 168 с.
50. Карпов Н. С. Злочинна діяльність: монографія / Н. С. Карпов – К.: Вид. Семенко Сергія, 2004.– 310 с.
51. Керимов А. А. Деятельность банды пресечена / А. А. Керимов // Следственная практика. – М.: Изд. “Юр. лит-ра”. – 1964. – № 65. – С. 39–52.
52. Клименко Н. И. Некоторые вопросы организации расследования грабежей и разбойных нападений / Н. І. Клименко // Криминалистика и судебная экспертиза. – К.: Изд-во при Киевском государственном университете изд-го объединения “ВИЩА ШКОЛА”, 1985. – Вып. № 31 – С. 37–40.
53. Коваленко В. Н. Некоторые направления организации раскрытия разбойных нападений по “горячим следам” / В. Н. Коваленко, В. Г. Лукашевич, М. А. Шматов // Актуальные проблемы обеспечения следственной практики научно-техническими достижениями : [межвуз. сб. науч. трудов] ; под общ. ред. В. М. Снежинского. – К. : 1987. – С. 91–98.
54. Ковальов В. В. Взаємодія слідчого з працівниками експертної служби МВС України: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Ковальов Василь Володимирович. – К., 2008. – 227 с.
55. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. : за станом на 06 берез. 2010 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст.1122.
56. Козлов В. С. Использование сил и средств органов внутренних дел при раскрытии и расследовании разбойных нападений на водителей автотранспортных средств / В. С. Козлов // Труды академии управления. Современные проблемы криминалистики / [ред. кол.: Ю. Г. Корухов, Т. В. Аверьянов, Н. А. Капорцева]. – М.: Академия управления МВД России, 1998. – С. 20–38.
57. Колонюк В. П. Элементы криминалистической характеристики грабежей и разбоев, совершаемых в учреждениях сберегательного банка / В. П. Колонюк // Криминалистика и судебная экспертиза. – К.: “Лыбидь”, 1990. – Вып. № 41. – С. 21–24.
58. Коновалова В. Е. Организация расследования хищений государственного и общественного имущества : учебное пособие / В. Е. Коновалова. – Х.: Харьковский юрид. ин-т им. Ф. Э Дзержинского, 1984. – 45 с.
59. Коновалова В. Е. Убийство: искусство расследования: монография / В. Е. Коновалова. – [2-е доп. и перераб.]. – Харьков: СПД ФЛ Вапнярчук Н.Н., 2006. – 320 с.
60. Конституція України: Закон України вiд 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 30.– Ст. 141.
61. Костюков О. А. Поняття матеріалів ОРД, що використовуються в інтересах кримінального судочинства / О. А. Костюков // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. – 2007. – Спец. вип. № 1. – Ч. 1. – С. 156–162.
62. Криминалистика [под ред. Н. П. Яблокова, В. Я. Колдина]. – М.: Изд. МГУ, 1990. – 464 с.
63. Криминально-процессуальный кодекс Российской Федерации : от 18.12.2001 № 174-ФЗ [Электронный ресурс]. – Режим доступа к кодексу:
http://www.up-kodeks.ru/kodeks/up-kodeksru/upk-glava11.html
64. Кримінальна справа № 05290378 від 29.09.2005 // Архів Староміського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області. – 2005.
65. Кримінальний кодекс України: від 05.04.2001 р. № 2341-III : за станом на 16 лют. 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 1316.
66. Кримінальний процесуальний кодекс України : Проект (представлений у грудні 2008 р.) [Електронний ресурс] / Національна комісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права при Президентові України, Міністерство юстиції України. – Режим доступу до проекту :
http://www.minjust.gov.ua/0/projectCriminalCodex
67. Кримінального кодексу України : Науково-практичний коментар : [у 2 т.]. – Т. 1 / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. Ф. Фесенка. – [3-є вид., перероб. та доп. ]. – К.: Алерта; КНТ; Центр учбової літератури. – 2009. – 964 с.
68. Кримінально-процесуальний кодекс України : за станом на 1 груд. 2005 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. К.: Парлам. вид-во, 2006. – 207 с.
69. Кримінально-процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар / за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. – [5-е вид., перероб. та доп.]. – К.: “Юристконсульт”, КНТ. – 2008. – 896 с.
70. Кримінально-процесуальний кодекс України : проект від 13 груд. 2007 р. № 1233 [Електронний ресурс] / упоряд. В. Р. Мойсик, І. В. Вернидуб, С. В. Ківалов, Ю. А. Кармазін. – Режим доступу до проекту :
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=31115
71. Кругликов А. П. Начало предварительного следствия органом дознания как форма его взаимодействия со следователем / А. П. Кругликов // Уголовное право. – 2005. – № 2. – С. 86–88.
72. Кругликов А. П. Сущность и правовые формы взаимодействия органов предварительного следствия и дознания: учебное пособие / А. П. Кругликов. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1985. – 60 с.
73. Крылов И. Ф. Розыск, дознание, следствие : учеб. пособ. / Иван Филиппович Крылов, Александр Иванович Бастрыкин. – Ленинград : Изд-во Ленинград. гос. ун-та., 1984. – 217 с.
74. Кубарев И. В. Сопровождение уголовного судопроизводства в оперативно-розыскной методике раскрытия преступлений / И. В. Кубарев, В. С. Кубарев // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. –2008. – Спец. вип. № 1. – Ч. 2. – С. 3–9.
75. Кузьменко Н. К. Систематизация неотложных следственных действий при расследовании краж, грабежей и разбойных нападений : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юр. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс, судоустройство, прокурорский надзор, криминалистика” / Н. К. Кузьменко. – К., 1978. – 18 с.
76. Кузьмічов В. С. Криміналістика : навч. посібник / В. С. Кузьмічов, Г. І. Прокопенко ; [за заг. ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва]. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.
77. Куликов А. В. К проблеме уголовно-процессуальных доказательств на основе результатов оперативно-розыскной деятельности / А. В. Кругликов, Б. А. Таранин // Российский следователь. – 2007. – № 3. – С. 10–12.
78. Лановой А. Ф. Способ мошенничества: криминалистический анализ системы действий мошенника и ее терминологическое обозначение / А. Ф. Лановой // Российский следователь. – 2007. – № 6. – С. 2–4.
79. Литвинко Ф. М. Поиски грабителей с помощью активистов / Ф. М. Литвинко // Следственная практика. – М.: Изд. “Юр. лит-ра”. – 1960. – № 42. – С. 22–29.
80. Логвин В. М. Понятие и виды следственно-оперативных групп / В. М. Логвин, Ю. А. Матвейчев // Вестник Академии МВД Республики Белорусь. – 2006. – №2(12). – С. 96–99.
81. Лук’янчиков Є. Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: монографія / Є. Д. Лук’янчиков. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – 360 с.
82. Лукашевич В. Г. Дидактические материалы к специализированному курсу криминалистики: Раздел “Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений” / В. Г. Лукашевич, М. В. Салтевский. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1986. – 44 с.
83. Лукашевич В. Г. Проблеми оптимізації діяльності з розслідування злочинів / В. Г. Лукашевич // Теоретичні та практичні проблеми використання можливостей криміналістики і судової експертизи у розкритті й розслідуванні злочинів : зб. наук. праць. – К. : Укр. акад. внутр. справ, 1996. – С. 17–26.
84. Любимов В. Розслідування справи про розбійний напад / В. Любимов // Радянське право. – 1963. – № 1. – С. 58–59.
85. Ляш А. О. Проблеми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ у сучасних умовах / А. О. Ляш // Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю: матеріали наук.-практ. конф. : тези доп. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 332 с.
86. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: навчальний посібник. – [Вид. 4-те, доп.] / В. С. Макарчук. – К.: Атіка, 2004.– 616 с.
87. Мартиросов А. С. К вопросу о понятии способа совершения грабежа и разбоя / А. С. Мартиросов // Труды высшей следственной школы МВД СССР. – Волгоград. – 1970. – №3. – С. 116–125.
88. Маручек А. А. Создание и развитие в системе органов внутренних дел аппаратов предварительного расследования преступлений (1917-1930-е гг.) : учеб. пособ. / А. А. Маручек, А. Я. Малыгин. – М.: Акад. МВД СССР, 1990. – 111 с.
89. Миронюк Т. В. Основні способи вчинення шахрайства у банківсько-кредитній сфері / Т. В. Миронюк // Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів : тези доп. – Ч. 2. – К.: НАВСУ, 2005. – С. 227–228.
90. Михайленко П. П. Історія міліції України у документах і матеріалах : в 3 т. / П. П. Михайленко, Я. Ю. Кондратьєв. – К.: Генеза, 2000
Т. 3 : 1946–1990. – 616 с.
91. Михайлов А. И. О понятии и критериях эффективности предварительного следствия / А. И. Михайлов // Проблемы предварительного следствия в уголовном судопроизводстве. – М.: Всесоюз. ин-т. по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности, 1980. – С. 5–14.
92. Михайлов А. И. Проблемы эффективности предварительного следствия : автореф. дис. на соиск. науч. степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс, судопроизводство, прокурорский надзор, криминалистика” / А. И. Михайлов. – М., 1980. – 52 с.
93. Михайлов А. И. Проблемы эффективности предварительного следствия / А. И. Михайлов // Эффективность применения уголовного закона. – М.: Юрид. лит., 1973. – С. 181–191.
94. Михайлов И. В. Дознание в органах советской милиции и его взаимодействие с предварительным следствием : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : “Криминальный процесс ” / И. В. Михайлов. – М., 1965. – 17 с.
95. Михеєнко М. М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: вибрані твори / М. М. Михеєнко. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 240 с.
96. Мінюков П. І. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу (відділення) органів внутрішніх справ і проблеми керівництва досудовим слідством: навчальний посібник / П. І. Мінюков, А. П. Мінюков. – К.: Кондор, 2004. – 214 с.
97. Мусієнко О. Л. Допит свідків при розслідуванні шахрайства / О. Л. Мусієнко // Проблеми законності. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – № 91. – С. 156–161.
98. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / [за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка]. – К.: Каннона, А.С.К., 2003. – 1104 с.
99. Невский С.А. Взаимодействие следователей и органов дознания при расследовании преступлений / С. А. Невский, Е. А. Сычев // Российский следователь. – 2003. – № 9. – С. 7–9.
100. Овчинский С. С. Оперативно-розыскная информация: теоретические основы информационно-прогностического обеспечения оперативно-розыскной и профилактической деятельности органов внутренних дел по борьбе с организованной преступностью / С. С. Овчинский. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 365 с.
101. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка: 80000 слов и фразеологических выражений / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова ; Российская акад. наук. Институт русского языка им. В. В. Виноградова. – [4-е изд., доп.]. – М.: Азбуковник, 1999. – 944 с.
102. Озерський І. В. Юридико-психологічні аспекти взаємодії слідчого з органом дізнання: навч. посіб. / В. Ю. Озерський. – К.: Знання, 2000.– 120 с.
103. Оперук В. І. Загальна характеристика способу скоєння розбійного нападу на банківську установу / В. І. Оперук // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. – 2008. – спец.вип. – № 5. – Ч.3. – С. 69–74.
104. Павлова Н. В. Дослідча перевірка заяв та повідомлень про шахрайство, пов’язане з відчуженням приватного житла / Н. В. Павлова // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк : Донецький юрид. інст. ЛДУВС, 2007. – № 3. – С. 184–193.
105. Павлова Н. В. Дослідча перевірка заяв та повідомлень про шахрайство, пов’язане з відчуженням приватного житла / Н. В. Павлова // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : збірник наукових праць. – 2007. – № 3. – С. 184–193.
106. Патик А. А. Взаємодія слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні пограбувань і розбійних нападів / А. А. Патик // Митна справа. – 2010. – № 2. – Ч.2. – С. 159–163.
107. Патик А. А. Форми взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розслідуванні майнових злочинів / А. А. Патик // Економіка, фінанси і право. – 2009. – № 6. – С. 26–29.
108. Патик А. А. Засади взаємодії слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті й розслідуванні майнових злочинів / А. А. Патик // Науковий вісник. – 2010. – № 3. – С. 241–248.
109. Петрухин И. Л. Теоретические основы эффективности правосудия: монография / И. Л. Петрухин, Г. П. Батуров, Т. Г. Морщаков. – М. : Наука, 1979. – 392 с.
110. Пивоваров В. В. Взаємодія органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ : монографія / В. В. Пивоваров, Л. І. Щербина. – Х.: Право, 2006. – 176 с.
111. Пиджаренко А. Истории и тайны уголовного и политического сыска / Александр Пиджаренко. – К.: “Юринформ”, 1994. – 396 с.
112. Письменний Д. П. Розслідування злочинів слідчою та слідчо-оперативною групою: правові й організаційні засади : монографія / Д. П. Письменний, В. М. Федченко. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т. внутр. справ, 2006. – 204 с.
113. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ: підручник / В. М. Плішкін. – К.: НАВСУ, 1999. – 700 с.
114. Погорецкий М. А. Використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності як приводу до порушення провадження у кримінальній справі / М. А. Погорецкий // Питання боротьби зі злочинністю : збірник наукових праць / голов. ред. Ю. В. Баулін та ін. – Х.: Вид-во “Кроссроуд”, 2007. – Вип. 14. – С. 169–180.
115. Погорецкий М. А. Оперативно-розшукова діяльність: правові основи (структурно-логічні схеми) : навч. посібник / М. А. Погорецкий ; за ред. проф. Ю. М. Грошевого. – Х., РВФ Арсіс, ЛТД, 2003. – 192 с.
116. Погорецкий М. А. Использование результатов оперативно-розыскной деятельности в качестве доказательств в уголовном процессе России и Украины: сравнительный анализ / М. А. Погорецкий // Российский следователь. – 2003. – № 4. – С. 45–47.
117. Погорецький М. А. Межі доручень слідчого органу дізнання про проведення оперативно-розшукових заходів / М. А. Погорецький // Право України. – 2000. – № 9. – С. 47–49.
118. Політичний енциклопедичний словник: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / за ред. Ю. С. Шемшученко, В. Д. Бабкіна. – К.: “Генеза”, 1997. – 400 с.
119. Попов А. В. Некоторые вопросы осмотра места происшествия по делам об убийствах / А. В. Попов // Юридические науки. – Алма-Ата: Изд-е КазГУ, 1975. – Вып. 5. – С. 189–200.
120. Про вдосконалення діяльності підрозділів дізнання органів внутрішніх справ України : Наказ МВС України від 02.09.2008 р. № 422 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до Наказу:
http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.31142.0
121. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за викрадення чужого майна: Закон України від 04.06.2009 р. № 1449-VI // Офіційний вісник України. – 2009. – № 47. – Ст. 1563.
122. Про внесення змін до нормативно-правових актів, затверджених наказом МВС від 31.03.2008 р. № 160: наказ МВС України № 62 від 14.02.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до наказу:
http://www.licasoft.com.ua/index.php/component/lica/?base=1&id=x000D41AE 73
123. Про Державний бюджет України на 2008 рік : Закон України від 28.12.07 р. № 107-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 5–8. – Ст. 78.
124. Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. “Про податок з доходів фізичних осіб” : постанова Верховного Суду України від 28.05.2004 р. № 9 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 15. – С. 24.
125. Про єдиний облік : Інструкція затверджена наказами Генеральною прокуратурою України, МВС України, СБ України, ДПА України, Міністерством юстиції України від 26.03.2002 р. №№ 20/84/293/126/18/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу:
http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1154.2983.0
126. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23.12.1993 р. № 3782-XII / Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст.51.
127. Про затвердження Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загально кримінальної спрямованості: наказ МВС України від 30.04.2004 р. № 458 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 27. – Т. 2. – Ст. 367.
128. Про інформацію: Закон України від 02 жовтня 1992 р. № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України, 1992. – № 48. – Ст. 650.
129. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 р. № 565-XII / Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
130. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
131. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24.01.1995 р. № 20/95 / Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35.
132. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30.06.1993 р. № 3341-XII / Відомості Верховної Ради України. – 199