Янчук Юлія Вікторівна Правове регулювання інформаційних відносин в глобальній мережі Інтернет

Краткое описание

Янчук Юлія Вікторівна, головний спеціаліст секто­ру стратегічних комунікацій Міністерства інформаційної політики України: «Правове регулювання інформаційних відносин в глобальній мережі Інтернет» (12.00.07 - адмі­ністративне право і процес; фінансове право; інфор­маційне право). Спецрада К 26.004.16 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України МОН України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ
І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису

ЯНЧУК ЮЛІЯ ВІКТОРІВНА

ДИСЕРТАЦІЯ

УДК 346.7:004.77

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН В ГЛОБАЛЬНІЙ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право»
(юридичні науки)
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук Дисертація містить результати власних досліджень.
Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело Ю. В. Янчук

Науковий керівник –
Курило Володимир Іванович, доктор юридичних наук, професор

Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП 13
РОЗДІЛ 1. Мережа Інтернет як інформаційно-правова категорія 21
14.1. Особливості становлення та розвитку інформаційного суспільств в Україні та світі 21
14.2. Теоретико-правові аспекти відносин в глобальній мережі Інтернет 45
14.3. Правова характеристика глобальної мережі Інтернет 71
Висновки до розділу 1 79
РОЗДІЛ 2. Правове регулювання інформаційних відносин, що пов’язані з використанням мережі Інтернет 83
2.1. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері інформаційної безпеки в Інтернет-просторі 83
2.2. Правове регулювання інформаційних відносин, що виникають у сфері електронної комерції 104
2.3. Правове регулювання інформаційних відносин, що виникають у зв’язку з використанням Інтернету речей 117
2.4. Правове регулювання інформаційних відносин в мережі Інтернет у сфері права інтелектуальної власності 125
Висновки до розділу 2 143
РОЗДІЛ 3. Напрями вдосконалення українського законодавства щодо правового регулювання Інтернет-відносин 147
3.1 Міжнародні аспекти правового регулювання інформаційних відносин в глобальній мережі Інтернет 147
3.2 Напрями вдосконалення національного законодавства щодо правового регулювання відносин в українському сегменті мережі Інтернет 162
Висновки до розділу 3 177
ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190
ДОДАТКИ 209

ВСТУП
Актуальність теми. Сьогодні рівень розвитку міжнародного співтовариства визначається зростанням ролі інформації, що є результатом соціальної активності людей, їх високої інформаційної культури, стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. На основі інформації, що стала стратегічно важливим ресурсом, сформувалася нова концепція сучасного суспільства, де найвищими цінностями виступають знання та інтелект людини. Основним підґрунтям для подальшого інтенсивного розвитку всесвітнього інформаційного суспільства є глобальна мережа Інтернет, яка утворює особливий канал поширення та обміну інформацією, інформаційне середовище. Являючись здобутком п’ятої інформаційної революції, Інтернет виступає ключовою інфраструктурою, навколо якої формується світова інформаційна цивілізація. Тому і не дивно, що саме Всесвітня «павутина» стала основним джерелом інформації і важливою складовою життєдіяльності людини, надбанням усього людства. У 2018 році кількість користувачів всесвітньої мережі значно збільшилася і дорівнювала 4,2 мільярди осіб, що складає 52% населення планети Земля. В українському сегменті мережі Інтернет у цьому році нараховано вже більше 25 мільйонів користувачів та прогнозується подальше їх збільшення. Разом з тим, доступ до мережі Інтернет став одним із найважливіших показників розвитку тієї чи іншої країни та виступає індикатором існування демократичного суспільства. Тому проблема подолання цифрової нерівності у світі на Всесвітньому саміті з питань інформаційного суспільства була визнана Організацією Об’єднаних Націй найбільш гострою, що потребує негайного вирішення завдяки спільним
зусиллям усіх держав.
На даний час спостерігається подальша інформатизація людської діяльності, коли усі сфери життя суспільства пронизані технологіями мережі Інтернет. Активне використання інструментів електронної комерції, електронного урядування, дистанційної освіти, Інтернету речей та інших надає безліч переваг та можливостей, вносить значні позитивні зміни у буденний стан

речей. Разом з тим, в правовому полі виникають нові види суспільних відносин, з’являються складнощі з ідентифікацією їх складових, постають нові виклики та загрози перед людською спільнотою.
Для України, яка сьогодні перебуває у стані гібридної війни, національний сегмент глобальної мережі перетворено на ключову арену інформаційного протиборства, а прогалини та неточності в інформаційному законодавстві роблять наше суспільство вразливим, гальмують його соціально- економічний розвиток, наносять шкоду демократичним цінностям. Тому питання становлення правових засад регулювання інформаційних відносин, пов’язаних з використанням глобальної мережі Інтернет є надзвичайно важливим та входить в число пріоритетних, особливо для нашої країни.
Завдання комплексного наукового дослідження актуалізується із урахуванням зростання можливостей, які надаються щодо використання технологій мережі Інтернет та нових видів загроз інформаційній безпеці особи, суспільства та держави. Цим пояснюється необхідність належного, оптимального правового регулювання інформаційних відносин у глобальній мережі Інтернет.
Науково-теоретичним підґрунтям даного дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених-правознавців, зокрема: І. В. Арістової, О. А. Баранова, К. І. Бєлякова, І. Л. Бачило, В. М. Брижка, В. Д. Гавловського, А. П. Гетьмана, В. О. Даніл’яна, О. Д. Довганя, Д. В. Дубова, І. В. Жилінкової, О. В. Задорожнього, О. А. Заярного, Р. А. Калюжного, Л. П. Коваленка, В. А. Копилова, Б. А. Кормича, В. І. Курила, В. А. Ліпкана, А. І. Марущака, А. Ю. Нашинець-Наумової, А. М. Новицького, Н. Б. Новицької, О. М. Пастухова, В. Г. Пилипчука, О. А. Підопригори, О. А. Присяжнюка, І. М. Розсолова, О. О. Тихомирова, О. В. Синєокого, І. М. Сопілко, В. М. Фурашева,
B. C. Цимбалюка, А. Я. Швеця, К. С. Шахбазян та інших.
Крім того, враховуючи комплексний характер теми дисертаційної роботи, автором також було досліджено інформацію, що міститься, зокрема, в судових

рішеннях, офіційних друкованих виданнях України, нормативно-правових актах (в т. ч. зарубіжних країн), інших джерелах інформації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано в межах тематики науково-дослідної роботи юридичного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України, а саме: «Інформаційно-правове забезпечення екологічної складової національної безпеки України» (номер державної реєстрації 0117U002642) і спрямовано на виконання Розпоряджень Кабінету Міністрів України «Про схвалення стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні» № 386-р від 15 травня 2013 року; «Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації» № 67-р від 17 січня 2018 року; Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України» №47/2017 від 25 лютого 2017 року та ін.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у виробленні, на основі аналізу теоретичних засад, чинного законодавства України та міжнародного досвіду, пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення механізму нормативно-правового регулювання інформаційних відносин у глобальній мережі Інтернет.
Відповідно до поставленої мети здобувачем визначено такі задачі:
– проаналізувати стан та перспективи розвитку інформаційного суспільства у світі та Україні і визначити місце і роль глобальної комп’ютерної мережі Інтернет у формуванні та подальшому розвитку інформаційного суспільства;
– визначити поняття та окреслити ознаки інформаційних відносин в глобальній мережі Інтернет; здійснити аналіз наявних класифікацій інформаційних відносин за різними критеріями та визначити поняття та зміст інформаційних відносин;

– надати правову характеристику мережі Інтернет з метою визначення оптимального напряму законодавчого регулювання відносин, що виникають під час її використання;
– здійснити аналіз стану законодавчого регулювання питань забезпечення інформаційної безпеки в Інтернет-просторі задля його подальшого удосконалення;
– провести дослідження стану правового регулювання інформаційних відносин у сфері електронної комерції в Україні з метою виявлення прогалин в законодавстві та запропонувати шляхи їх усунення;
– розкрити особливості суспільних відносин, що виникають у зв’язку з використанням технологій Інтернету речей задля надання пропозицій щодо правових засад їх регулювання;
– дослідити стан правового регулювання інформаційних відносин у сфері права інтелектуальної власності з метою ідентифікації основних проблем;
– окреслити міжнародно-правові засади регулювання інформаційних відносин в глобальній мережі Інтернет для визначення ролі міжнародного права у вирішенні даного питання;
– сформувати пропозиції з удосконалення національного законодавства щодо правового регулювання інформаційних відносин у глобальній мережі Інтернет.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини в глобальній мережі Інтернет.
Предметом дисертаційного дослідження є правове регулювання інформаційних відносин в глобальній мережі Інтернет.
Методи дослідження. Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої у роботі мети та завдань, його об’єкта та предмета. Методологічною основою дисертаційної роботи є сукупність методів і прийомів наукового пізнання як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового тощо).

Застосування діалектичного методу надало змогу здійснити ґрунтовне опрацювання стану врегулювання відносин у глобальній мережі Інтернет, дослідити правові аспекти розвитку мережі Інтернет, виявити усталені напрями і закономірності в цілому.
За допомогою застосування історико-правового методу вивчалися етапи становлення інформаційного суспільства в Україні та світі (підрозділ 1.1).
Завдяки методу системного аналізу було здійснено аналіз змісту та структури інформаційних відносин у мережі Інтернет, досліджено правову природу мережі Інтернет, стан інформаційної безпеки в Інтернет-просторі та проблеми порушення права інтелектуальної власності в мережі (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.4). Проаналізовано правові аспекти здійснення електронної комерції та використання технологій Інтернету речей (підрозділи 2.2, 2.3).
Догматичний (формально-логічний) метод було використано для наукового тлумачення таких термінів як «Інтернет речей», «Інтернет- відносини», «великі дані (Big data)» (підрозділи 1.2, 2.3).
Важливого значення набуває також порівняльно-правовий метод, який надав можливість виявити переваги, недоліки та відмінності в процесі правового регулювання інформаційних відносин в глобальній комп’ютерній мережі Інтернет (підрозділи 3.1, 3.2).
За допомогою формально-юридичного методу з’ясовано зміст та особливості національного інформаційного законодавства (розділи 1-3).
Зазначені методи було використано у взаємозв’язку між собою.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація на сучасному етапі є одним із перших науково-правових досліджень із комплексного аналізу правового регулювання інформаційних відносин, пов’язаних з використанням глобальної мережі Інтернет.
Новизну дисертаційного дослідження відображають такі його основні результати:

уперше:
– проведено комплексне правове дослідження інформаційних відносин, що мають місце в Інтернет-просторі та пов’язані з використанням мережі Інтернет;
– надано визначення поняття «Інтернет речей» як «системи функціональних елементів, що складається з об’єктів фізичного світу (пристроїв, сенсорів, мікропроцесорів), об’єднаних мережею Інтернет, що на основі програмного забезпечення реалізує виконання завдань чи надання послуг дистанційно або за участі суб’єктів».
– обґрунтовано необхідність розробки та прийняття на законодавчому рівні нормативно-правового акту з питань врегулювання інформаційних відносин, що пов’язані з використанням глобальної мережі Інтернет;
удосконалено:
– класифікацію інформаційних відносин в глобальній комп’ютерній мережі Інтернет, включивши до неї відносини, пов’язані з використанням Інтернету речей, електронної комерції, відносини щодо забезпечення інформаційної безпеки в Інтернет-просторі, та інформаційні відносини, що виявляються в мережі Інтернет у сфері права інтелектуальної власності;
– пропозиції до національного інформаційного законодавства шляхом включення до проекту Інформаційного кодексу України розділу «Правове регулювання інформаційних відносин, що пов’язані з використанням мережі Інтернет»;
– визначення Інтернет-відносин як суспільних відносин, виникнення та розвиток яких обумовлені використанням мережі Інтернет, що являють собою врегульовані інформаційно-правовими нормами відносини у віртуальному просторі.
дістали подальшого розвитку:
– обґрунтування проблем, пріоритетів та базових передумов удосконалення законодавства України в сфері інформаційного права, зокрема, щодо регулювання відносин в глобальній мережі Інтернет;

– теоретичні положення щодо правового забезпечення функціонування мережі Інтернет, зокрема, в сфері забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства, держави; в сфері права інтелектуальної власності; в сфері електронної комерції;
– положення щодо удосконалення чинного законодавства в частині визначення понять «Інтернет речей», «Великі дані», «хмарні технології»,
«штучний інтелект».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес. Сформульовані у дисертаційному дослідженні теоретичні положення можуть бути використані, зокрема:
– у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого дослідження питань правового регулювання інформаційних відносин, що пов’язані з використанням мережі Інтернет;
– у правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані у дисертації можуть бути використані для удосконалення чинного вітчизняного законодавства та розробки нових нормативно-правових актів, які регулюють відносини в Інтернет-просторі;
– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність та удосконалити механізм нормативно-правового регулювання інформаційних відносин у глобальній мережі Інтернет;
– у навчальному процесі – результати проведеного дослідження можуть бути використані для написання підручників та навчальних посібників для викладання навчальної дисципліни «Проблеми інформаційного права» та відповідних тематичних спецкурсів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням. Основні концептуальні ідеї, теоретичні положення, висновки і рекомендації, які викладено в дисертації, належать автору. При використанні

наукових доробків інших учених для обґрунтування власних міркувань автора на них обов’язково зроблено посилання.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації апробовано на міжнародних науково-практичних конференціях: «Сучасні тенденції розвитку національного законодавства» (м. Київ, 19-20 травня 2011 р.); «Забезпечення прав людини в міжнародному та національному судочинстві» (м. Київ, 2012 р.); «Сучасні тенденції розвитку національного законодавства» (м. Київ, 2013 р.); «Сучасні тенденції розвитку національного законодавства» (м. Київ, 2014 р.); «Становлення сучасного українського суспільства: політичні, управлінські, економічні та правові аспекти» (м. Київ, 2015 р.); «Забезпечення прав людини в міжнародному та національному судочинстві» (м. Київ, 2015 р.); «Актуальні проблеми розвитку цивільного, міжнародного морського і транспортного права» (м. Київ, 2015 р.);
«Становлення сучасного українського суспільства: політичні, управлінські, економічні та правові аспекти» (м. Київ, 2016 р.); «Сучасні тенденції розвитку національного законодавства» (м. Київ, 2016 р.).
Публікації. Основні положення, висновки та пропозиції дисертації відображено у 14 опублікованих наукових працях, з яких 4 статті у наукових фахових виданнях України, 1 стаття у науковому виданні іншої держави, 9 тез наукових доповідей.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 210 сторінок. Список використаних джерел налічує 195 найменувань.

Список литературы

Висновки
За результатами проведеного дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у галузі адміністративного права, автором сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на подальший розвиток теорії інформаційного права, формування нових і вдосконалення існуючих правових положень, удосконалення правового регулювання інформаційних відносин, пов’язаних з використанням мережі Інтернет. Основні з них такі:
1. Аналіз історичних аспектів становлення та розвитку інформаційного суспільства у світі та Україні та поглядів провідних вчених в галузі інформаційного права дав підстави для висновку, що глобальна мережа Інтернет виступає складовою інформаційного суспільства, відігравши важливу роль у його формуванні та продовжуючи виступати рушійною силою у його подальшому розвитку, та посідає чільне місце в історії розвитку світової цивілізації. Глобальна мережа Інтернет є складовою інформаційного суспільства, зокрема його інформаційною інфраструктурою, унікальною транскордонною мережею та засобом комунікації.
2. Визначено, що «Інтернет-відносинами» є суспільні відносини, виникнення та розвиток яких обумовлені використанням мережі Інтернет за допомогою спеціальних програмних та апаратних засобів. Такі відносини виникають в Інтернет-просторі між учасниками, які виступають носіями суб’єктивних прав та обов’язків щодо реалізації їх інформаційних потреб та інтересів (отримання матеріальних і/або нематеріальних благ) та становлять предмет інформаційного права.
На сьогодні глобально зростає кількість сфер людської діяльності, в яких використовуються технології мережі Інтернет та одночасно розширюється перелік інформаційних відносин, що виникають у зв’язку з даним використанням. Проаналізувавши запропоновані науковцями у сфері

інформаційного права класифікації Інтернет-відносин та врахувавши їх різноплановість залежно від критеріїв, підкреслено необхідність доповнення даних класифікацій. Тому, пропонується подати класифікацію інформаційних відносин у глобальній мережі Інтернет у наступному вигляді: відносини, що виникають у зв’язку з наданням доступу до мережі, інформаційних ресурсів (відносини, безпосередньо пов’язані з Інтернетом як телекомунікаційною мережею); відносини, що з’являються у сфері електронної комерції (між учасниками у сфері електронної комерції); відносини, що виникають у сфері інформаційної безпеки особи, суспільства та держави в кіберпросторі; інформаційні відносини, що виявляються у сфері права інтелектуальної власності щодо захисту авторських прав на об’єкти, розміщені в мережі Інтернет; інформаційні відносини що виникають у зв’язку з використанням Інтернету речей.
Неодмінно потрібно врахувати, що всі відносини, крім тих, що належать до першої групи, є такими, що пов’язані з використанням мережі Інтернет та Інтернет-технологій. Також, зроблено висновок про доцільність доповнення переліку напрямків правового регулювання інформаційних відносин, що пов’язані з використанням мережі Інтернет, регулюванням відносин щодо використання технологій Інтернету речей.
3. Встановлено, що Інтернет є інформаційною інфраструктурою, унікальною транскордонною мережею та засобом комунікації. Тобто, глобальна мережа Інтернет є інтегрованою інформаційно-комунікаційною системою, що має технічні та соціальні ознаки. Зокрема, до технічних ознак мережі як універсальної інформаційної системи об’єднаних мереж, відносять глобальний адресний простір, всесвітній характер доступу та Інтернет- протокол, що визначений міжнародними стандартами. Водночас як соціальне явище, мережа Інтернет сприяє виникненню нових видів суспільних відносин та чинить вплив на вже існуючі, що дозволяє застосувати до неї категорію предмета правового регулювання. Зокрема, такі відносини породжується не самою мережею, а об’єктами, що з нею пов’язані, а їх суб’єктами, відповідно,

можуть бути всі, хто має доступ до мережі. Як результат, виникла необхідність розробити юридичну концепцію мережі Інтернет задля визначення оптимального напряму законодавчого регулювання суспільних відносин, що пов’язані з її використанням.
4. Визначено, що інформаційна безпека є важливим самостійним елементом забезпечення національної безпеки, а в умовах ведення гібридної війни проти України, національний сегмент мережі Інтернет є ключовою ареною інформаційного протиборства. Тому, проаналізувавши стан законодавчого регулювання питань забезпечення інформаційної безпеки в кіберпросторі, підкреслено ефективність реалізації відповідної державної політики. Зокрема, вагомими здобутками у забезпеченні інформаційної безпеки в українському сегменті мережі Інтернет стали розробка та прийняття Доктрини інформаційної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України». До організаційно-структурних змін щодо системи захисту національної інформаційної безпеки, в тому числі і кібербезпеки можна віднести: створення Міністерства інформаційної політики України; у складі Національної поліції України – Департаменту кіберполіції; Національного координаційного центру кібербезпеки як робочого органу Ради національної безпеки і оборони України, що здійснює координацію та контроль за діяльністю суб’єктів сектора безпеки і оборони, що забезпечують кібербезпеку; Ситуаційного центру забезпечення кібернетичної безпеки, що створений на базі Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави в галузі інформаційної безпеки Служби безпеки України тощо.
Проте, враховуючи стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, постійне зростання користувачів мережі та під’єднаних до неї пристроїв, ведення інформаційних протиборств між країнами, із застосуванням усіх методів зовнішньої інформаційної агресії та спеціальних інформаційних операцій, інформаційний тероризм, розробку нових видів інформаційної зброї,

вразливості критичної інфраструктури, питання безпеки в Інтернет-просторі залишатиметься відкритим та потребуватиме постійного удосконалення.
5. На основі проведеного комплексного дослідження наукових праць, актів законодавства, офіційних листів у сфері електронної комерції, підкреслено важливість поширення інформаційно-комунікаційних технологій в економіку, бізнес, торгівлю, що для України характеризується позитивними показниками, оскільки національний електронний ринок набирає значних обертів. Однак, проаналізувавши закон України «Про електронну комерцію» та законопроект № 6754 «Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» та деяких законодавчих актів України щодо заходів детінізації діяльності суб'єктів електронної комерції», встановлено наявність певних прогалин та, відповідно, проблем у вітчизняному законодавстві у сфері електронної комерції, навколо яких точаться суперечки між учасниками таких відносин, а тому ці питання потребують нагального вирішення. Зокрема, зміни, що передбачені законопроектом № 6754, містять цілу сукупність заходів, основним завданням яких є детінізація діяльності продавців (постачальників, виконавців) товарів, робіт, послуг в системі електронної комерції. Проте, зазначений проект Закону, значно розширивши повноваження Державної служби України з питань безпечності харчової продукції та захисту прав споживачів, передбачає посилення адміністративного тиску на український бізнес, як продавців товарів (робіт, послуг) у сфері електронних комунікацій, так і операторів, провайдерів телекомунікацій, що є негативною тенденцією для економіки держави.
Визначено, що лише за умов державно-приватного партнерства, високого рівня технологічного забезпечення та уніфікації законодавства до світових стандартів у сфері електронної комерції, можна очікувати значний ріст національної економіки, підвищення рівня життя людей.
6. Підкреслено, що сьогодні стан розвитку суспільства характеризується новітнім етапом функціонування глобальної мережі, що

виражається у активному використанні технологій Інтернету речей на основі штучного інтелекту, хмарних обчислень, великих даних (Big data).
Проаналізувавши особливості використання даних технологій та врахувавши можливі правові проблеми, особливо, що стосуються питання ідентифікації суб’єктів суспільних відносин, пропонується розробити концепцію правового регулювання Інтернету речей. Зокрема, неодмінно в національному законодавстві має бути описано термінологію Інтернету речей та принципи регулювання інформаційних відносин, що виникають щодо використання даних технологій.
Запропоновано законодавчо визначити термін «Інтернет речей» як
«систему функціональних елементів, що складається з об’єктів фізичного світу (пристроїв, сенсорів, мікропроцесорів), об’єднаних мережею Інтернет, що на основі програмного забезпечення реалізують виконання завдань чи надання послуг дистанційно або за участі суб’єктів».
7. Визнано, що глобальний характер мережі Інтернет та цифрова форма відображення творів, розміщених у ній, сприяють порушенню авторських прав в Інтернеті, а вирішення даного питання є одним із пріоритетних напрямків законодавчого забезпечення формування й розвитку глобального інформаційного суспільства. Як результат, виникає необхідність наведення системного ладу у нормах чинного законодавства з інтелектуальної власності, а особливо тих норм, що регулюють авторське право розробників комп’ютерних програм, та запровадження організаційно-правових механізмів їх використання. Це дозволить знизити рівень піратства в українському сегменті мережі Інтернет та підвищити податкові надходження до державного бюджету.
Встановлено, що ще однією з основоположних проблем, з якою стикаються у даній сфері, є складність в ідентифікації та притягнення до відповідальності користувача, який розмістив на веб-сайті інформацію, що порушує авторське право і (або) суміжні права. Пропонується доопрацювати положення Закону України «Про телекомунікації», зокрема, розширити

повноваження операторів зв’язку та адміністраторів доменних імен задля полегшення ідентифікації користувачів, які розмістили на веб-сайті інформацію, що порушує авторське право і (або) суміжні права з метою несення відповідальності за свої дії.
8. Окресливши актуальні проблеми правового регулювання транснаціональних правовідносин в мережі Інтернет та визначивши роль міжнародного права у вирішенні вказаних проблем, встановлено необхідність подання наукових пропозицій для подальшої їх реалізації, оскільки міжнародно-правові засади регулювання інформаційних відносин в Інтернет регламентуються нормами «м’якого права», які закріплені в резолюціях міжнародних організацій та мають рекомендаційний характер. Доцільно розробити міжнародні нормативні акти у галузі Інтернет-відносин, в яких би визначалися основні поняття, що застосовуються до даних відносин для усунення можливих колізій у законодавстві різних держав. Такі акти повинні містити важливі та спільні для міжнародного співтовариства питання, пов’язані із юрисдикцією держав в Інтернет-сфері, функціонуванням цифрової економіки, боротьбою з порушенням авторських прав в мережі Інтернет, інформаційним тероризмом та злочинами, що становлять загрозу інформаційній безпеці глобальній інформаційній цивілізації та ін. Тому, лише за вдалого правового регулювання Інтернет-відносин на національному та міжнародному рівнях та лише спільними зусиллями світового співтовариства варто очікувати позитивну динаміку у всіх сферах життя суспільства, враховуючи значний вплив мережі Інтернет на загальносвітові процеси та міжнародні відносини.
9. Проаналізувавши стан національного інформаційного законодавства та визначивши його як не систематизоване та фрагментоване, підкреслено необхідність прийняття кодифікованого нормативно-правового акту в інформаційній сфері, в якому особливу увагу доцільно приділити правовому регулюванню інформаційних відносин в глобальній мережі Інтернет.

Розглянувши запропонований науковцями у сфері інформаційного права проект Інформаційного кодексу України та проаналізувавши структуру, вважаємо за необхідне його удосконалити, зокрема шляхом включення розділу
«Правове регулювання інформаційних відносин, пов’язаних з використанням мережі Інтернет». У вказаному кодексі повинні міститися відповідні терміни, які вже визначені в інших нормативно-правових актах, а також необхідно доповнити перелік новими дефініціями, в тому числі: «Інтернет речей», «хмарні технології», «штучний інтелект», «великі дані (Big data)» та інші. Запропонований розділ має містити окремі відповідні положення нормативно- правових актів, зокрема, законів України «Про електронну комерцію», «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», та окремі положення інших актів законодавства, норми яких регулюють інформаційні відносини, що пов’язані з використанням мережі Інтернет.