Янковський Микола Андрійович. Управління конкурентоспроможністю підприємства на світових ринках

Краткое описание

Янковський Микола Андрійович. Управління конкурентоспроможністю підприємства на світових ринках: дис... д-ра екон. наук: 08.06.01 / НАН України; Інститут економіки промисловості. - Донецьк, 2005

Янковський М.А.Управління конкурентоспроможністю підприєм- ства на світових ринках. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 Економіка, організація і управління підприємствами. Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2005.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних та практичних аспектів формування та управління конкурентоспроможністю підприємств у контексті їх виходу на світові ринки за умов внутрішніх економічних трансформацій та міжнародних процесів інтеграції і глобалізації. Систематизовано організаційно-економічні аспекти управління конкурентоспроможністю промислового підприємства. На основі аналізу зовнішньоекономічних зв'язків України в географічному, галузевому та регіональному аспектах зроблено оцінку позицій України в міжнародному конкурентному просторі на основі аналізу експортної діяльності. Досліджено конкурентні можливості України й оцінено економічні наслідки від включення країни в об'єднання регіонального співробітництва, а також від вступу України до СОТ. Проведено оцінку міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств хімічної промисловості. У напрямі формування системи управління конкурентоспроможністю на макрорівні розроблено концепцію інтеграції України у світовий конкурентний простір; на мікрорівні розроблено системний підхід до ефективної мобілізації внутрішніх резервів підвищення конкурентоспроможності. Запропоновано систему управління якістю продукції на великому промисловому підприємстві, яку впроваджено у виробничих підрозділах ВАТ «Концерн «Стирол». На прикладі ВАТ «Концерн «Стирол» розроблено стратегію розвитку внутрішніх ресурсів конкурентоспроможності підприємства на основі методу ентропії і екстрапотенціалу.

Участь у конкуренції на національному та міжнародному рівнях стимулює розвиток конкурентних переваг окремих підприємств та цілих галузей. Оскільки середовищем формування конкурентних переваг є національна економіка, в межах якої доступ до цього середовища поступово отримують інші підприємства та галузі, що технологічно або територіально пов'язані з конкурентоспроможними господарськими одиницями, доцільно розглядати таке поняття, як конкурентоспроможність національної економіки. Конкурентоспроможність національної економіки полягає не тільки в наявності критичної маси галузей, що є конкурентоспроможними на світових ринках, але й в існуванні внутрішнього механізму державного регулювання конкуренції та підтримки конкурентоспроможності національних виробників, що дозволяє утримувати, відтворювати та формувати нові конкурентні переваги.
Однією з найскладніших та невирішених проблем затвердження конкурентоспроможності українських виробників на світових ринках є те, що світове економічне співтовариство не визнає Україну як країну з ринковою економікою. А це обмежує застосування заходів державного регулювання конкурентоспроможності та практично нівелює заходи, що впроваджуються безпосередньо на мікрорівні, тому що за умов статусу країни з неринковою економікою конкурентні переваги українських виробників класифікуються як наслідок несумлінної конкуренції.
Розв'язання цієї проблеми є можливим у двох вимірах: на макрорівні вступ країни до СОТ, що автоматично приведе до змін статусу економіки країни, на мікрорівні доказ окремими підприємствами відсутності державної фінансової допомоги у створенні власних конкурентних переваг, одним із поодиноких прикладів чого є отримання від спеціальних структур ЄС ВАТ «Концерн «Стирол» статусу підприємства з ринковою економікою після надання підтверджень на користь того, що підприємство, яке обіймає 2,5-3 відсотки світового виробництва основних видів мінеральних добрив, функціонує в системі світогосподарських зв'язків в умовах ринкових відносин.
Аналіз впливу ВЕЗ та ТПР Донецької області на економіку регіону свідчить про зростання виробництва, його технічне оновлення, в тому числі і за рахунок залучення іноземних інвестицій. Дослідження результатів функціонування ВЕЗ і ТПР у розрізі якісно-технологічної структури свідчить про те, що застосування спеціальних режимів інвестиційної діяльності сприяє розвитку конкурентоспроможності підприємств високотехнологічних галузей.
В основу формування стратегії інтеграції України до світового конкурентного простору, а також до механізму її реалізації мають бути закладені критерії зміцнення конкурентоспроможності національних галузей, орієнтація на глобальні зміни в світовому господарстві та тенденції їх впливу на національну економіку. Для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світових ринках інвестиційна політика держави має бути спрямованою на розвиток перспективних технологій та сфер діяльності.
Невикористаними для України залишаються „колективні” резерви конкурентоспроможності в рамках регіональних організацій економічного співробітництва, для тестування ефективності яких запропоновано поняття щільності зовнішньоекономічних зв'язків і характеру сумісності економік. Категорія щільності розкриває обсяги та структуру економічних зв'язків між країнами в розрізі кількості учасників процесу та обсягів операцій між ними. Щільність зв'язків з кожним партнером по інтеграції має бути приблизно однаковою, тому що в іншому випадку учасники економічного блоку отримають непропорційні вигоди від лібералізації відносин. Іншим чинником є сумісність економік, що розкривається або в ідентичності, або у взаємодоповнюваності національних економік країн-учасниць блоків. Поєднання цих двох характеристик дозволяє стверджувати, що найбільш повно „колективний” резерв конкурентоспроможності країна може задіяти в блоках, з членами яких складаються відносини ідентичності та спостерігається високий рівень тісноти зв'язків. Дослідження перспектив участі України в тих чи інших регіональних об'єднаннях свідчить про те, що найбільш вигідними з точки зору підвищення конкурентоспроможності напрямами інтеграції є участь в ЄЕП та ОЧЕС.
З метою попередження дій з боку країн-імпортерів, що обмежують конкурентоспроможність українських експортерів, необхідно здійснювати безперервний моніторинг динаміки експортно-імпортних операцій для виявлення тих країн, що потенційно готові вводити обмежувальні заходи проти імпорту. Реалізація результатів використання запропонованих методів прогнозування протекціоністських заходів з боку інших країн може відбуватися в таких напрямах, як інформування експортерів про отримані результати; часткова переорієнтація експорту шляхом залучення державних зовнішньоторговельних структур з використанням державного замовлення; укладання міжурядових угод про співробітництво і використання режимів найбільшого сприяння з країнами, що не представляють загрози в плані використання протекціоністських заходів.
Управління конкурентоспроможністю на мікрорівні включає розробку моделі управління конкурентоспроможністю продукції підприємства, в основу якої покладено чинники, що визначають діапазон застосування засобів цінової та нецінової конкуренції, а саме фінансові резерви зниження витрат і підвищення якості, а також рівень толерантності споживачів до цінових змін. Рекомендується також шляхом розрахунку інтегральної оцінки споживчих властивостей проводити порівняння власних товарів з товарами конкурентів.
Для активізації внутрішніх резервів підвищення конкурентоспроможності великого промислового підприємства запропоновано підхід моделювання виробництва та збуту продукції на основі кібернетичного підходу, що враховує ентропію та екстрапотенціал. Розрахунки прогнозних показників виробництва, ентропії, ефекту адаптації і екстрапотенціалу проводяться на основі фактичних даних про обсяги випуску, виробничі збої, виробничі потужності з урахуванням впливу тенденцій розвитку ринкової кон'юнктури.
З метою підвищення конкурентоспроможності продукції на світових ринках запропоновано модель управління якістю на основі методики «Шість сигм», яка є принципово новим підходом до здійснення контролю за відхиленнями якісних параметрів від заданих норм та організації системного реагування підприємства на припущені помилки. Апробація методу в практиці ВАТ «Концерн «Стирол» підтверджує його дієвість як ефективного інструменту впливу на технічний стан виробництва, його фінансові результати та імідж.