Яроцька Ірина Володимирівна. Оптимізація методів діагностики та лікування хворих з доброякісними захворюваннями матки в поєднанні з патологією щитоподібної залози після гістероваріоектомії

Краткое описание

Яроцька Ірина Володимирівна. Оптимізація методів діагностики та лікування хворих з доброякісними захворюваннями матки в поєднанні з патологією щитоподібної залози після гістероваріоектомії : дис... канд. мед. наук: 14.01.01 / Національний медичний ун- т ім. О.О.Богомольця. — К., 2007. — 183арк. : іл. — Бібліогр.: арк. 154-183

Яроцька І.В. Оптимізація методів діагностики та лікування хворих з доброякісними захворюваннями матки в поєднанні з патологією щитоподібної залози після гістероваріоектомії. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.01. акушерство та гінекологія. - Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, Київ, 2007.
Дисертація присвячена вивченню особливостей перебігу доброякісних захворювань матки та розвитку синдрому хірургічної менопаузи у жінок з патологією щитоподібної залози. На основі клініко-параклінічного, гормонального, комплексного ультразвукового, морфологічних обстеження виявлені особливості розвитку доброякісних захворювань матки в залежності від функціонального стану щитоподібної залози. Розроблені і впроваджені в практику методи профілактики та корекції синдрому хірургічної менопаузи у жінок з патологією щитоподібної залози.

У дисертації вирішено актуальне наукове завдання удосконалення методів діагностики доброякісних захворювань тіла матки в поєднанні з порушенням функціонального стану щитоподібної залози на підставі вивчення гормонального гомеостазу, структурних змін даних органів та розробки адекватних методів профілактики і корекції синдрому хірургічної менопаузи після гістероваріоектомії.
1. При доброякісних захворюваннях матки (лейоміома, аденоміоз, гіперпластичні стани ендометрію) у 50% виявлені різнонаправлені порушення функції щитоподібної залози. При лейоміомі та поєднаній патології матки частіше зустрічається гіпотиреоз (91,9% і 70%), при аденоміозі гіпертиреоз (83,3%). Особливостями доброякісних захворювань матки в поєднанні з патологією щитоподібної залози є швидкий розвиток, великі розміри пухлин, маніфестація клінічних проявів.
2. У всіх пацієнток з доброякісними захворюваннями виявлено дисбаланс гормонального гомеостазу, який проявляється у 1,5 рази підвищенням гонадотропних гормонів, гіперестрогенією та прогестероновою недостатністю. Після гістероваріоектомії рівень ФСГ, ЛГ, Пр підвищується, а рівень статевих стероїдних гормонів знижується. Дані порушення майже у вдвічі переважають у жінок з патологією
14
щитоподібної залози до та після операції порівняно з жінками без патології останньої.
3. Після гістероваріоектомії при гіпотиреозі на 25% підвищується рівень ТТГ і знижується рівень тиреоїдних (Т4, Т3) гормонів, а при гіпертиреозі на 28% знижується рівень ТТГ і підвищується рівень тиреоїдних (Т4, Т3) гормонів порівнюючи з показниками до операції. Ці гормональні зміни виникають у пацієнток з 1 доби післяопераційного періоду і прогресують протягом 6 місяців.
4. При комплексному ультразвуковому дослідження органів малого тазу у жінок з патологією щитоподібної залози характерним є ІІ (61,8%) і ІІІ (69,7%) тип лейоміоми матки та вузлові форми аденоміозу (61,2%). Зниження індексу резистентності на 19% та підвищення систолічно-діастолічного співвідношення швидкості кровотоку на 23% при лейоміомі матки, підвищення індексу резистентності на 15% і зниженням систолічно-діастолічного співвідношення швидкості кровотоку на 20% при аденоміозі.
5. Структурні зміни щитоподібної залози виявлялись дифузним збільшення у 59,1% пацієнток з лейоміомою матки та у 56,6% жінок з поєднаною патологією матки, з нормальною васкуляризацією у 73,5% та зниженою у 26,5% жінок. Вузлові та кістозна форми з гіперваскуляризацією, дилатацією та збільшенням кількості краєвих судин виявлені у 72,3% пацієнток з аденоміозом.
6. Формування груп хворих з доброякісними захворюваннями матки в поєднані патологією щитоподібної залози ще до оперативного лікування, профілактика та корекція синдрому хірургічної менопаузи у жінок після гістероваріоектомії забезпечили відсутність тяжких форм синдрому та дозволили зменшити психоемоційні розлади у 4,5 разів та вегето-судинних у 5 разів.