Ястремська Ірина Анатоліївна. Регуляція гістаміном апоптозу лімфоїдних клітин

Краткое описание

Ястремська Ірина Анатоліївна. Регуляція гістаміном апоптозу лімфоїдних клітин : дис... канд. мед. наук: 14.03.08 / Вищий держ. навчальний заклад України "Українська медична стоматологічна академія". — Полтава, 2007. — 147арк. — Бібліогр.: арк. 122-140

Ястремська І.А. Регуляція гістаміном апоптозу лімфоїдних клітин. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.08 імунологія та алергологія . НДІ травматології та ортопедії Донецького державного медичного університету ім. М. Горького, Донецьк, 2007.
Дисертація присвячена дослідженню впливу гістаміну на апоптоз лімфоїдних клітин шляхом використання гістаміну та селективних блокаторів його рецепторів за фізіологічних умов та при розвитку алергічного запалення в експерименті для поглиблення знань про регуляцію функціонування імунної системи.
Вивчення впливу гістаміну в дозі 0,1 мкг/кг маси тіла у щурів за фізіологічних умов призводить до індукції та прискорення розвитку апоптозу лімфоїдних клітин. Дезлоратадин призводить до дозозалежної інгібіції переважно ранніх стадій апоптозу лімфоцитів. Фамотидін викликає дозозалежну індукцію апоптозу на всіх стадіях. Тіоперамід в експерименті in vivo призводить до індукції пізньої стадії апоптозу лімфоїдних клітин. В експерименті in vitro на мононуклеарах периферійної крові людини тіоперамід призводить до модуляції процесів апоптозу, що доводить наявність Н3-гістамінових рецепторів на поверхні лімфоїдних клітин та їх залучення в регуляцію процесів програмованої загибелі клітин.
При експериментальній бронхіальній астмі дезлоратадин в дозі 0,07 мг/кг маси тіла призводить до нормалізації показників початкової стадії апоптозу, фамотидін в дозі 0,6 мг/кг маси тіла призводить до нормалізації переважно пізніх стадій апоптозу. Це свідчить про залучення Н1 та Н2 рецепторів до регуляції процесів апоптозу лімфоїдних клітин при алергічному запаленні.

В роботі отримані дані про модулюючий вплив на процеси апоптозу лімфоїдних клітин за фізіологічних умов та при розвитку алергічного запалення гістаміну та селективних блокаторів Н1-, Н2- та Н3-гістамінових рецепторів дезлоратадину, фамотидіну та тіопераміду шляхом комплексного вивчення різних стадій апоптозу лімфоцитів, тимоцитів, спленоцитів та мононуклеарів периферійної крові цитофлюорометричним та морфологічним методами.

Гістамін та селективні блокатори Н1-, Н2- та Н3-гістамінових рецепторів дезлоратадин, фамотидін та тіоперамід виявляють модулюючий вплив на процеси апоптозу лімфоїдних клітин за фізіологічних умов та при розвитку алергічного запалення.
Комплексне вивчення різних стадій апоптозу лімфоїдних клітин (лімфоцитів, тимоцитів, спленоцитів, мононуклеарів периферійної крові) цитофлюорометричним та морфологічним методами здорових щурів за фізіологічних умов, із застосуванням агоністу гістаміну, в умовах селективної блокади гістамінової рецепції в експериментах in vivo та in vitro, при розвитку алергічного запалення на експериментальній моделі бронхіальної астми дозволяє дослідити роль гістаміну в регуляції апоптозу лімфоїдних клітин.
За фізіологічних умов незначна частина лімфоїдних клітин інтактних тварин перебуває на різних стадіях спонтанного апоптозу: лімфоцити 8%, тимоцити 9%, спленоцити 12%, МНПК 11%.
Гістамін безпосередньо бере участь в регуляції процесів апоптозу лімфоїдних клітин. В дозі 0,1 мкг/кг маси тіла гістамін індукує та прискорює розвиток апоптозу ЛК у щурів. Клітини лімфовузлів та тимоцити виявляються більш чутливими до гістамін-індукованого апоптозу, ніж спленоцити та МНПК.
Селективна блокада Н1-гістамінових рецепторів дезлоратадином в дозах 0,007 мг/кг, 0,07 мг/кг та 0,7 мг/кг маси тіла у здорових щурів призводить до дозозалежної інгібіції ранніх та пізніх стадій апоптозу спленоцитів і МНПК, та пізніх стадій апоптозу лімфоцитів і тимоцитів. Селективна блокада Н2-гістамінових рецепторів фамотидіном в дозах 0,06 мг/кг, 0,6 мг/кг та 6 мг/кг маси тіла у здорових щурів викликає дозозалежну індукцію апоптозу в усіх субпопуляціях ЛК як на ранніх, так і на пізніх стадіях апоптотичного процесу. Найбільш чутливими до фамотидініндукованого апоптозу виявляються лімфоцити з фракції мононуклеарів периферійної крові.

6. Селективна блокада Н3-гістамінових рецепторів тіоперамідом в дозі 10 мг/кг маси тіла у здорових мишей в експерименті in vivo призводить до індукції пізньої стадії апоптозу лімфоїдних клітин. В експерименті in vitro на мононуклеарах периферійної крові людини тіоперамід в дозах 1 М, 10 М та 100 М призводить до модуляції процесів апоптозу, що доводить наявність Н3-гістамінових рецепторів на поверхні лімфоїдних клітин та їх залучення в регуляцію процесів програмованої загибелі клітин.
7. При алергічному запаленні при експериментальній бронхіальній астмі порушуються процеси апоптозу ЛК. Збільшується відсоток клітин, що вступають в апоптоз, але безпосередньо процес програмованої загибелі уповільнюється. Селективна блокада Н1-гістамінових рецепторів дезлоратадом в дозі 0,07 мг/кг маси тіла при БА призводить до модуляції процесів апоптозу ЛК: нормалізації показників початкової стадії апоптозу в усіх субпопуляціях лімфоїдних клітин та нормалізації показників всіх стадій апоптозу спленоцитів. Селективна блокада Н2-гістамінових рецепторів фамотидіном в дозі 0,6 мг/кг маси тіла при БА призводить до модуляції процесів апоптозу ЛК: нормалізації всіх стадій апоптозу лімфоцитів та пізньої стадії апоптозу спленоцитів.