Ястремська Олена Миколаївна. Методологічне та методичне забезпечення формування стратегій інвестиційної діяльності промислових підприємств

Краткое описание

Ястремська Олена Миколаївна. Методологічне та методичне забезпечення формування стратегій інвестиційної діяльності промислових підприємств: дис... д-ра екон. наук: 08.06.01 / Харківський національний економічний ун-т. - Х., 2004

Ястремська О.М. Методологічне та методичне забезпечення формування стратегій інвестиційної діяльності промислових підприємств. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка, організація і управління підприємствами. Харківський національний економічний університет, Харків, 2004.
Дисертацію присвячено обґрунтуванню і подальшому розвитку теоретичних, методологічних і методичних засад формування стратегій інвестиційної діяльності промислових підприємств з урахуванням її соціально-економічної природи. Науково обґрунтовано і запропоновано: основні положення інтеграційної теорії стратегічного інвестування; цілісну наукову концепцію та методологічні засади формування стратегій інвестиційної діяльності промислових підприємств в сучасних умовах структурно-інноваційних перетворень. Дістав подальшого розвитку комплекс методичного забезпечення з формування стратегій інвестування з урахуванням інвестиційної привабливості, готовності підприємств та економічної ефективності інвестиційних проектів. Теоретично обґрунтовано і запропоновано концепцію інформаційної взаємодії промислових підприємств з суб’єктами зовнішнього середовища в процесі капіталовкладень на основі інтегрованих комунікацій, удосконалено стратегії їх використання. Розроблено науково-методичні підходи до формування стратегій брендів, інвестиційного іміджу підприємств, обґрунтування доцільності їх внутрішніх стратегічних організаційних перетворень, запропоновано види організаційно-культурних взаємовідносин в процесі інвестування.

У дисертації представлено нове вирішення важливої наукової проблеми розбудови теоретичного, методологічного і методичного забезпечення формування стратегій інвестиційної діяльності промислових підприємств в умовах структурно-інноваційних перетворень економіки України, що дозволило сформулювати такі концептуально-теоретичні, методологічні та методичні висновки, що характеризують сутність вирішених задач відповідно до зазначеної мети дослідження.
1. Особливістю інвестиційної діяльності в умовах сьогодення є необхідність врахування внутрішніх і зовнішніх, економічних і соціальних, підприємницьких і суспільних, об’єктивних і суб’єктивних чинників впливу на активність її перебігу. Здобутки інвестиційної діяльності є суспільним благом з позиції користування отриманою соціально-економічною вигодою. Інвестиційні процеси в Україні характеризуються поступовим збільшенням обсягів капіталовкладень при недостатньо високих темпах їх приросту через низьку активність держави, підприємств і населення.
2. Інвестування в міжнародному економічному просторі і в Україні сформовано в соціально-економічний інститут, ознаки і дія якого виявляються на макро-, мезо- і мікроекономічному рівнях. Його основною метою є формування правил інституціонального порядку в процесі інвестування, функції розподіляються на загальні, основні і часткові, яким відповідає сукупність завдань, що можуть бути реалізовані на основі запропонованих принципів дії інституту.
3. Головною метою державного управління інвестиційними процесами в Україні в умовах сьогодення є спрямування інвестицій у проривні інноваційні проекти, створення умов для фінансової та інтелектуальної капіталізації. Мезоекономічне управління інвестуванням доцільно ґрунтувати на ефективному попиті населення на товари широкого вжитку та промислових підприємств на засоби виробництва й інновації. На рівні підприємств основними організаційними заходами управління інвестиційними процесами є створення інвестиційних відділів або груп.
4. Інвестиційна діяльність повинна ґрунтуватися на теоріях, які враховують особливості сучасного розвитку економіки, а саме на стратифікованій багатопросторовій теорії підприємства; теоріях: детермінованого хаосу, неоінституціоналізму, сучасних альтернативних економічних систем, поведінкової економіки, мотивації, стратегічного управління, катастроф, економічного ризику; системному, міждисциплінарному підході; синергетичній парадигми. Їх здобутки є теоретичним підґрунтям запропонованих базових положень інтеграційної теорії стратегічної інвестиційної діяльності підприємств.
5. Парадигма стратегічного управління інвестуванням у сучасних умовах повинна враховувати тенденції інформатизації та інтелектуалізації постіндустріальної економіки за допомогою реальних і віртуальних комунікацій на основі інформаційної відкритості, соціалізації, гуманізації і демократизації, які спрямовані на задоволення активних потреб соціуму в процесі капіталовкладень та залучення його представників до формування стратегій функціонування і розвитку підприємств.
6. Формування стратегій інвестиційної діяльності промислових підприємств доцільно здійснювати згідно з положеннями запропонованої концепції, за якими вони являють сукупність стратегій: інвестування (капіталовкладень) й інформування (активної інформаційної взаємодії суб’єктів господарювання із зовнішнім середовищем). Згідно з концепцією підприємство, проект й інвестора доцільно об'єднати і розглядати як систему з притаманними їй системними властивостями, що функціонує за загальнофілософськими, загальносистемними і стратегічними принципами.
7. Стратегії інвестування підприємства доцільно розглядати у широкому та вузькому розумінні. У широкому вони повинні надавати можливість визначати об'єкти вкладання коштів на основі використання всіх видів економічних ресурсів підприємства, у вузькому стратегії інвестування слід розглядати відносно до особливостей використання внутрішніх і зовнішніх фінансових ресурсів підприємства для досягнення його підприємницьких цілей.
8. Згідно з обґрунтованим науково-методологічним підходом, який є об'єктивною основою для прийняття суб'єктивних управлінських рішень, формування стратегій інвестування доцільно здійснювати за такими головними складовими: інвестиційною привабливістю підприємств, їх сприйнятливістю до проектних пропозицій (за складовою готовності), економічною ефективністю інвестиційних проектів, що позиціонуються у тривимірному просторі. Інвестиційна привабливість промислових підприємств є комплексним поняттям, що існує як зовнішня мезорівнева, тобто привабливість галузей (видів промислової або економічної діяльності) та регіонів; внутрішня привабливість підприємства безпосередньо з позицій надбання і використання економічних ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових). Сприйнятливість підприємства до пропозицій інвестиційного проекту слід розглядати в організаційному, економічному, соціальному й управлінському аспектах. Для формалізованого формування стратегій інвестування сприйнятливість доцільно визначати за головною складовою готовності, яка характеризує організацію функціонування підприємства або його підрозділів та економічні результати їх господарювання.
Адекватними методами кількісного оцінювання інвестиційної привабливості і готовності промислових підприємств є багатовимірний факторний аналіз для визначення явних і латентних чинників впливу та загальних тенденцій їх змін та нейронні мережі для уточнення, врахування нелінійності та динамізму прояву. Кількісні значення інтегральних показників інвестиційної привабливості і готовності підприємств до інвестування доцільно розподілити за якісними ознаками низького, середнього і високого рівнів за допомогою теорії нечітких множин, побудувавши функції приналежності для позиціонування у просторі стратегій інвестування.
Економічна ефективність інвестиційних проектів з позицій тлумачення результатів інвестування як суспільного блага складається із зовнішньої суспільної і внутрішньої підприємницької. В свою чергу зовнішня ефективність складається з бюджетної, ринкової, тобто виробничо-мультиплікативної, споживацької та соціально-екологічної, а внутрішня із загальноекономічної та часткової, яка враховує фінансову, організаційну, техніко-технологічну, соціальну й екологічну складові.
9. Концепція інформаційної взаємодії промислового підприємства із зовнішнім середовищем в процесі інвестування повинна гармонізувати соціально-економічні інтереси обох сторін і сприяти досягненню очікуваних результатів економічної ефективності капіталовкладень. Стратегії інформування щодо капіталовкладень доцільно формувати з використанням двосторонньої симетричної моделі передачі інформації про можливості і здобутки підприємств інструментами PR-акцій, реклами й індивідуальної роботи з пріоритетними, впливовими юридичними і фізичними особами.
10. Сукупність стратегій PR-акцій суб’єкта господарювання можливо формувати за результатами співставлення здобутків його соціально-економічного розвитку з досягненнями інших привабливих об'єктів. Стратегіями реклами є інформаційно-іміджева та інвестиційно-стимулююча. Види стратегій індивідуальної роботи залежать від: переваг підприємства, очікувань цільової впливової аудиторії, особливостей інформаційної роботи з нею та характеристик інвестиційного проекту.
11. Стрижнем стратегій інформаційної взаємодії підприємств є їх привабливий інвестиційний імідж, що формується і підтримується засобами інтегрованих комунікацій за допомогою політики інвестиційної прозорості (інформаційної відкритості) до внутрішнього і зовнішнього середовища, яка може бути: повна та неповна (обмежена, часткова); фінансова, комерційна й управлінська; внутрішня і зовнішня. Кількісно оцінювати інвестиційний імідж доцільно експертними методами.
12. Згідно з сучасними тенденціями соціалізації й інформатизації економіки, привабливість інвестиційного іміджу формується і підтримується за допомогою брендового поля, тобто реальних і віртуальних брендів (підприємства, продукції, інвестиційних проектів), які створюють портфель брендових стратегій, що ідентифікується за двома основними ознаками: інвестиційною привабливістю та сприйнятливістю суб’єкта господарювання за складовою готовності. Економічні (раціональні) вигоди від використання брендів можна кількісно оцінити на основі показників їх ваги, влади, широти або привабливості, а соціальні (емоційні) за допомогою рівня інвестиційної привабливості іміджу для юридичних осіб і певних видів задоволення для фізичних.
13. У швидкозмінному середовищі промисловим підприємствам для реалізації стратегій інвестиційної діяльності доцільно визначати необхідність здійснення стратегічної реорганізації. Її види слід обґрунтовувати на основі аналізу відповідності діючої організаційної структури і результатів використання економічних ресурсів вимогам зовнішнього середовища та цілям внутрішнього. З метою збільшення організаційної гнучкості промислові підприємства можуть формувати стратегічні центри господарювання, достатніми видами яких з позицій обмеженої різноманітності є: дискреційні, обслуговування, реалізації, витрат, доходу, прибутку, капіталовкладень, венчурні, інвестицій.
14. Організаційно-культурні взаємовідносини із суб'єктами зовнішнього і внутрішнього середовища як складова сприйнятливості підприємства до інвестиційних пропозицій мають соціально-економічну природу, що відбивається у зовнішній культурі контрактів і внутрішній культурі спільних дій, види яких запропоновано у відповідності до положень поведінкової теорії. Успішність реалізації стратегій інвестиційної діяльності значною мірою залежить від умотивованості персоналу підприємств, яка за результатами опитування є переважно матеріальною. Тому для стимулювання персоналу стратегічних центрів слід застосовувати критеріальні показники результативності їх роботи у відповідності до цільової функції кожного. В якості основних показників преміювання топ-менеджерів доцільно використовувати бухгалтерську вартість підприємства (або СЦГ) та вартість і силу його бренда, який у сучасних умовах є повноцінним інвестиційним ресурсом.