Каталог / ЮРИДИЧЕСКИЕ НАУКИ / Административное право; административный процесс
скачать файл: 
- Название:
- ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН ПРИ ЗДІЙСНЕННІ МИТНИХ ПРОЦЕДУР (ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ АСПЕКТИ)
- ВУЗ:
- АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
- Краткое описание:
- ВСТУП............................................................................................................
РОЗДІЛ 1. СТАН ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН У ПРОЦЕСІ ЗДІЙСНЕННЯ МИТНИХ ПРОЦЕДУР
1.1. Фізичні особи та їхнє формування як суб’єктів правовідносин у сфері митної справи......................................................................................
1.2. Права громадян у митній справі та їхнє обґрунтування....................
1.3. Митні процедури як форма правозастосування стосовно прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина.................................
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН ПРИ ЗДІЙСНЕННІ МИТНИХ ПРОЦЕДУР.................
2.1. Конституційно-правове забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина у сфері здійснення митних процедур......................................................................................................
2.2. Вплив міжнародних документів на формування національного законодавства в митній сфері та його адаптація до стандартів Європейського Союзу...................................................................................
2.3. Шляхи вдосконалення організаційно-правового забезпечення діяльності митних органів щодо реалізації прав, свобод та законних інтересів громадян при здійсненні митних процедур..............................
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ МИТНИХ ОРГАНІВ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ, СВОБОД ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ПРИ ЗДІЙСНЕННІ МИТНИХ ПРОЦЕДУР...................................................
3.1. Діяльність митних органів щодо забезпечення надання адміністративних послуг у митній сфері...................................................
3.2. Оскарження рішень, дій та бездіяльності посадових осіб митних органів...........................................................................................................
3.3. Юридична відповідальність посадових осіб митних органів за порушення прав, свобод та законних інтересів громадян........................
ВИСНОВКИ...................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Становлення України як демократичної, соціально-орієнтованої правової держави неможливе без вирішення проблем забезпечення прав і свобод громадян. Конституційна норма, яка визначає головним обов’язком держави „утвердження і забезпечення прав і свобод людини”, а також проголошує принцип, згідно з яким саме права і свободи та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, поставили перед органами виконавчої влади, в тому числі і перед митними органами, завдання запровадження та регламентації дійсно демократичних взаємовідносин з громадянами, удосконалення організаційно-правових засад діяльності митних органів. Однак при здійсненні митної справи нерідко ігнорується спрямованість на створення умов для реалізації прав і свобод при здійсненні митних процедур. Абсолютизована лише одна функціональна сторона митного права – управлінська, до якої додається ще каральна і фіскальна. Прийняття нового Митного кодексу неповною мірою вирішило коло питань, пов’язаних із охороною та захистом прав громадян, що обумовлює нагальну потребу теоретичного осмислення організаційно-правових засад діяльності митних органів. В умовах зміни стереотипів щодо суспільного призначення публічних галузей права особлива увага повинна приділятися розробці та впровадженню у нормотворчу та правозастосовну діяльність ефективних правових гарантій, направлених на забезпечення прав та свобод громадян, встановлення цивілізованого паритету між інтересами особи і держави, виключення можливості для посадових осіб зловживання своїми владними повноваженнями при здійсненні митних процедур.
Стан наукової розробки проблеми, незважаючи на важливість її ролі для митної діяльності та перспектив інтеграції нашої держави до Європейського Союзу, знаходиться на недостатньому рівні. До цього часу практично не здійснювалися дослідження поняття категорії забезпечення прав громадян у митних відносинах, ефективності такого важливого інституту митного права, як адміністративне (позасудове) оскарження громадянами рішень, дій та бездіяльності митних органів; започатковані лише перші поодинокі спроби визначити сутність адміністративних (або управлінських) послуг у діяльності митних органів, їх стану та перспектив розвитку. Таким чином, дослідження питань забезпечення прав і свобод громадян обумовлено реальними потребами теорії і практики застосування митного законодавства, необхідністю визначення нових концептуальних підходів щодо розвитку і вдосконалення організаційно-правових засад митної діяльності, що і зумовило обрання теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота здійснювалася в межах планів наукових досліджень Державної митної служби України, Програми науково-дослідних праць юридичного факультету Академії митної служби України, затвердженої ДМСУ 17 липня 1999 року (№ 17/1135), у межах науково-дослідної роботи кафедри адміністративного та митного права Академії митної служби України „Адміністративно-правові проблеми організації і діяльності митних органів в умовах побудови правової держави” (номер державної реєстрації № 0104U003696).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретичних засад митної справи, чинного митного законодавства, правозастосовної діяльності митних органів та зарубіжного досвіду дослідити місце і роль забезпечення прав і свобод громадян при здійсненні митних процедур та виробити науково - обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення організаційно-правових основ митної діяльності і створенню умов для реалізації, охорони та захисту прав і свобод громадян при переміщенні ними товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон України.
Поставлена мета зумовила потребу у вирішенні таких основних завдань:
- уточнити сутність та зміст правового статусу громадян у митних правовідносинах;
- проаналізувати правову природу і специфіку суб’єктивних прав громадян в процесі здійснення митних процедур;
- визначити сутність митних процедур через призму властивих їм принципів та виконати системний аналіз правового регулювання процедур;
- дослідити сутність механізму організаційно-правового забезпечення прав і свобод громадян при здійсненні митних процедур;
- обґрунтувати доцільність упровадження в митне законодавство і правозастосовну діяльність митних органів міжнародних стандартів забезпечення прав та свобод громадян;
- запропонувати шляхи подолання наявних у митній справі організаційно-структурних та суб’єктивних перешкод щодо здійснення прав та свобод громадян, виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення організаційно-правових основ діяльності митних органів у сфері забезпечення цих прав і свобод;
- обґрунтувати необхідність упровадження у митну діяльність стандартів якості адміністративних послуг в умовах зміни стереотипів щодо суспільного призначення митного права;
- довести необхідність удосконалення інституту адміністративного (позасудового) оскарження громадянами рішень, дій або бездіяльності посадових осіб митних органів;
- розкрити значення юридичної відповідальності посадовців митних органів, які порушують права та свободи громадян при переміщенні ними товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон України та її ролі в механізмі забезпечення прав і свобод при здійсненні митних процедур.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що формуються при здійсненні митних процедур у сфері забезпечення прав і свобод громадян при переміщенні ними товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон України.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади, сукупність правових норм, що регулюють здійснення митних процедур, та практика їхнього застосування митними органами з метою забезпечення прав і свобод громадян.
Методологічною основою дослідження є загальновизнані наукові критерії об’єктивності і дослідницькі методи, а також спеціальні юридичні методи тлумачення правових норм. Діалектичний, історичний та статистичний методи сприяли дослідженню діяльності митних органів щодо здійснення митних процедур, вивченню процесів становлення і розвитку митного законодавства України, стану забезпечення прав громадян у митних відносинах (підрозділи 1.1,1.2,1.3); формально-логічний та соціологічний – для визначення змісту і окресення ролі та значення механізму забезпечення прав і свобод при здійсненні митних процедур (п.п. 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 3.1). Метод системного аналізу і порівняльно-правовий метод дозволили визначити напрями удосконалення правових засад, правозастосовної діяльності митних органів, проаналізувати правові норми та наукову літературу зарубіжних країн, стан адаптації митного законодавства до норм та стандартів Європейського Союзу (п.п. 1.2, 1.3, 2.1, 3.1, 3.2); методи граматичного розгляду і тлумачення правових норм сприяли виявленню прогалин у митному законодавстві, виробленню пропозицій по його вдосконаленню (1.2, 1.3, 2.3, 3.1), а логіко-семантичний і метод сходження від абстрактного до конкретного – поглибленню понятійного апарату митного права, з’ясуванню сутності загальних та особливих рис елементів механізму забезпечення прав і свобод громадян (п.п. 1.2,1.3, 2.1,3.1).
Науково-теоретичну основу дослідження складають праці відомих вчених - юристів С.С.Алексеєва, О.Ф.Андрійко, А.М.Бандурки, Д.І.Бахраха, Ю.П.Битяка, В.В. Гаращука, І.П.Голосніченка, Л.В. Коваля, В.К.Колпакова, І.Б.Коліушко, Є.Б. Кубко, В.В. Лазарєва, П.М. Рабіновича, М.Ф. Селіванова, Ю.Ф. Тодики, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученка, М.І. Щетініна, а також роботи науковців, що безпосередньо звернені до проблем діяльності митних органів: Б.Н.Габричіадзе, О.П.Гребельника, Є.В.Додіна, Ю.М.Дьоміна, С.В. Ківалова, Т.О. Коломоєць, Б.М. Кормича, О.П.Корольова, А.В.Мазура, І.А.Максимова, В.Я.Настюка, Д.В.Приймаченка, К.К.Сандровського, В.В.Сергієнка, С.А.Степанюка, С.С.Терещенка, Р.Б.Шишки, В.К.Шкарупи, В.І.Щербини та інших провідних вчених.
Нормативну та емпіричну базу дослідження складають положення Конституції України, Митного кодексу України, законів та інших нормативно-правових актів, виданих Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Державною митною службою України; узагальнення правозастосовної практики митних органів, відомчі аналітичні матеріали, статистичні дані, публікації в періодичних виданнях та особистий досвід автора як посадової особи митного органу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є комплексним дослідженням організаційно-правових аспектів діяльності митних органів щодо забезпечення прав і свобод громадян при здійсненні митних процедур. У запропонованому організаційно-правовому механізмі забезпечення прав і свобод обґрунтовується кілька нових концептуальних у теоретичному плані і важливих для правозастосовчої діяльності понять, положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, а саме:
уперше:
– сформульовано поняття забезпечення прав і свобод громадян при здійсненні митних процедур як специфічної діяльності митних органів і їхніх посадових осіб по створенню умов для реалізації, охорони і захисту цих прав і свобод;
– доведено, що для ефективного забезпечення прав і свобод громадян при здійсненні митних процедур необхідне створення механізму забезпечення, який, на думку автора, повинен складатися з дієвих засобів:
1) реалізації прав і свобод;
2) охорони прав і свобод;
3) захисту прав і свобод;
– здійснена системна характеристика чинників, які перешкоджають ефективній діяльності митних органів зі здійснення митних процедур і вироблені пропозиції щодо вдосконалення організаційної діяльності митних органів;
набули подальшого розвитку:
– характеристика і класифікація прав та свобод людини у митних правовідносинах, визначена їх сутність та значення, місце і роль у структурі суспільних відносин;
– система принципів діяльності митних органів при здійсненні митних процедур, які віддзеркалюють зміну пріоритетів у діяльності митних органів;
– засади застосування посадовими особами адміністративного примусу в тісному зв’язку з проблематикою забезпечення прав і свобод громадян;
додатково обґрунтовано:
– роль митних процедур у впровадженні нормативної моделі поведінки учасників митних правовідносин при переміщенні громадянами товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон;
– доцільність упровадження в діяльність митних органів щодо забезпечення прав і свобод громадян міжнародних стандартів та необхідність прискорення адаптації митного законодавства до законодавства Європейського Союзу;
– необхідність суттєвого удосконалення законодавчих норм, які регулюють адміністративне (позасудове) оскарження рішень, дій та бездіяльності посадових осіб митних органів, та запропоновано включити в Митний кодекс відповідний розділ;
– потребу вдосконалення інституту юридичної відповідальності посадовців митних органів як важливої гарантії забезпечення прав і свобод громадян при переміщенні ними товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон;
удосконалено понятійний апарат з проблематики забезпечення прав та свобод громадян, запропоновано авторське визначення наступних понять: „забезпечення прав та свобод громадян у митних відносинах”, „митна процедура”, „адміністративні послуги громадянам у митній справі”, „адміністративна скарга на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб митних органів”;
розроблено та запропоновано низку пропозицій по внесенню змін до митного законодавства¸ зокрема до Митного кодексу, які гарантують правове забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян при переміщенні товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що дослідження розширює та поглиблює уявлення про можливості вирішення проблем, пов’язаних із забезпеченням прав, свобод і законних інтересів громадян при здійсненні митних процедур, а його положення можуть бути застосовані:
– у науково-дослідній сфері – положення, висновки та рекомендації певною мірою поглиблюють наукові засади митної справи і можуть бути використані для подальшого розроблення проблем забезпечення прав та свобод громадян, надання їм адміністративних послуг;
– у правотворчій сфері – сформульовані в дисертації положення знайшли своє відображення у пропозиціях щодо внесення змін до Митного кодексу України, інших нормативних актів та можуть бути використані при опрацюванні нового нормативно-правового акту з питань позасудового оскарження громадянами рішень, дій та бездіяльності посадових осіб, що буде сприяти вдосконаленню правового регулювання діяльності митних органів;
– у сфері правозастосовної діяльності – використання одержаних результатів дасть можливість удосконалити діяльність посадовців митних органів при здійсненні митних процедур, яка пов’язана із забезпеченням прав і свобод громадян;
– у навчальному процесі - результати дослідження можуть використовуватися при викладанні навчальних дисциплін „Адміністративне право”, „Адміністративний процес”, „Митне право”, „Основи митного законодавства”, „Організація митного контролю і оформлення” та в системі професійного навчання посадових осіб митних органів.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно з використанням останніх досягнень теорії науки митного права та практики застосування митного законодавства; всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на базі особистих теоретичних та практичних досліджень автора.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи були обговорені та схвалені на розширеному засіданні кафедри адміністративного та митного права Академії митної служби України і спільному засіданні кафедр адміністративного права і адміністративної діяльності та фінансового права Національного університету ДПС України. Теоретичні здобутки роботи використано автором у процесі викладання навчальних курсів „Митне право”, „Основи митного законодавства” „Адміністративне право” та при розробці методичних рекомендацій для системи професійного навчання та вдосконалення роботи зі скаргами громадян у Черкаській митниці (акт впровадження від 22 лютого 2006 року). Окремі аспекти дослідження були апробовані в доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях, а саме: „Митна справа в Україні: сучасні проблеми та шляхи вдосконалення” (м. Дніпропетровськ, Академія митної служби України, 21-22 жовтня 1999 року); „Проблеми світового розвитку в історичному контексті” (м. Луганськ, Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля, 27-28 листопада 2006 року); „Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 1-2 червня 2007 року).
Публікації: основні положення і висновки, сформульовані у дисертації, відображено автором у 7 наукових статтях, п’ять з яких надруковано у провідних фахових виданнях.
Структура дисертації обумовлена змістом наукової проблеми, метою та завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 195 сторінок, із них основного тексту – 178 сторінок, а список використаних джерел складається із 202 найменувань.
- Список литературы:
- ВИСНОВКИ
Конституційна норма, яка визначає головним обов’язком держави утвердження і забезпечення прав людини, а також проголошує принцип, згідно з яким саме права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, сформувала новий погляд на суспільне призначення митного права. В сучасних умовах воно має визначатися на підставі поєднання завдань як здійснення управлінської діяльності посадових осіб митних органів, так і (причому переважною мірою) запровадження та регламентації дійсно демократичних відносин між цими посадовими особами та громадянами, що перетинають митний кордон.
Це мають бути відносини такого типу, за якими кожному громадянину було б забезпечене (гарантоване) реальне додержання і охорону належних йому прав і свобод, у тому числі права на вільне переміщення через митний кордон України будь-яких товарів та інших предметів, крім тих, що заборонені законодавством, а також ефективний захист цих прав і свобод у разі їх порушення. В той же час аналіз стану забезпечення прав і свобод громадян в процесі здійснення митних процедур свідчить про те, що для справжньої дієвості вказаних принципів необхідно наповнити їх зміст реальними правовими механізмами.
У результаті проведеного комплексного аналізу теоретичних засад митної справи, чинного законодавства, правозастосовної діяльності митних органів та міжнародних стандартів із забезпечення прав і свобод громадян автор дійшов наступних висновків:
1. Забезпечення прав та свобод громадян при здійсненні митних процедур повинне розглядатися як правова категорія, що відображає специфічну діяльність митних органів та посадових осіб по створенню умов, за яких реалізація прав і свобод громадян є безперешкодною і максимально ефективною; охорона здійснюється з метою запобігання найменшій можливості порушення, а захист сприяє їхньому відновленню та притягненню винної особи до відповідальності. У відповідності зі змістом принципу верховенства права ключовою функцією діяльності митних органів має стати не „управлінська”, не „фіскальна” і тим більше не „каральна”, а „правозабезпечувальна”, яка пов’язана із забезпеченням реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян, що переміщують товари та інші предмети через митний кордон України.
2. Митні правовідносини за участю громадян являють собою відносини, які виникають між митними органами та громадянами відповідно до митно-правових норм і на підставі юридичних фактів, пов’язаних із переміщенням товарів та транспортних засобів через митний кордон України; їх учасники наділені суб’єктивними правами і несуть юридичні обов’язки. До таких відносин належать митно-правові відносини у зв’язку з підготовкою і прийняттям індивідуальних рішень з приводу реалізації суб’єктивних прав осіб та виконання обов’язків, передбачених митним законодавством; відносини щодо реагування на пропозиції та скарги громадян, які подані в позасудовому порядку; відносини у зв’язку з застосуванням заходів митного примусу. Перші два види правовідносин відносяться до „публічно-сервісних”, оскільки вони фактично спрямовані на обслуговування (через забезпечення реалізації суб’єктивних прав і виконання юридичних обов’язків) інтересів громадян. Інша частина митно-правових відносин побудована на принципі „субординації”, коли існує так звана вертикаль між суб’єктом владних повноважень і керованим суб’єктом – громадянином; це має місце у власне управлінських і правоохоронних відносинах, пов’язаних із застосуванням примусу. У митно-правових відносинах публічно-сервісного типу кожна сторона, а отже і громадянин, наділена з-поміж своїх суб’єктивних прав правом вимоги від іншої сторони її належної (передбаченої законом) поведінки. Ці відносини мають будуватися не за односторонньою схемою „влада-підпорядкуванння”, а за двосторонньою схемою „взаємного права вимоги”, що належать обом сторонам правовідносин.
3. Ефективне забезпечення прав і свобод громадян у митних відносинах неможливе без відповідних передумов: загальних, якими виступає правова держава і громадянське суспільство, та спеціальних (юридичних), якими є закріплені в законодавстві права, свободи, законні інтереси і обов’язки, що у своїй сукупності складають правовий статус особи. Митно-правовий статус громадянина є самостійною сукупністю елементів, закріплених у нормах митного права і базується на основі властивих йому принципів, тобто основоположних ідей та керівних засад, які мають бути покладені в основу митно-правового регулювання суспільних відносин і якими є: повнота прав та свобод громадян; пріоритетність прав і свобод; поєднання інтересів особи, суспільства і держави; динамізм прав і свобод; рівність громадян перед законом; право на захист і правову допомогу; неможливість скасування та звуження прав і свобод громадян тощо.
4. Організаційно-правовий механізм забезпечення прав і свобод громадян при здійсненні митних процедур являє собою динамічну систему правових та організаційних елементів, дія і взаємодія яких спрямовані на сприяння реалізації суб’єктивних прав, запобігання порушенням прав і свобод людини та на їх відновлення в разі порушення. Цей механізм повинен включати:
- засоби реалізації суб’єктивних прав: діяльність митних органів та їх посадових осіб щодо створення умов для здійснення громадянами своїх прав, свобод і законних інтересів, подолання в діяльності митних органів організаційно-структурних та суб’єктивних перешкод; надання якісних адміністративних послуг громадянам;
- засоби охорони суб’єктивних прав: встановлення чітких меж компетенції митних органів та посадових осіб, їх конкретизація в законодавстві; введення в дію ефективних митних процедур, заходів юридичної відповідальності держави і посадових осіб митних органів за порушення прав і свобод громадян;
- засоби захисту порушених прав: наявність ефективної процедури оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб митних органів, заходів по відновленню порушених прав.
5. Суб’єктивні права громадян у митних правовідносинах мають індивідуальний характер і залежать від типу таких відносин. У митному законодавстві відсутній каталог прав та свобод громадян при здійсненні митних процедур, що має як переваги, так і недоліки: в такому каталозі неможливо передбачити всі особливості реалізації суб’єктивних прав; в той же час його відсутність не дає можливості свідомо осягнути і використати наявні можливості при переміщенні товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон. Фактично визначення прав громадян у митних відносинах здійснюється на загальнодозвільному принципі: дозволено все, що не заборонено законом. Будь-які обмеження прав громадян на вільне переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України, повинно переслідувати мету – знайти розумний компроміс між суспільною необхідністю і захистом законних інтересів власника такого права. Примусові заходи при здійсненні митних процедур мають застосовуватися виключно з огляду на презумпцію добропорядності громадянина, який переміщує товари та інші предмети через митний кордон. Правовим підґрунтям застосування примусових засобів мають бути лише відповідні норми Конституції, які гарантують дотримання прав і свобод, та митне законодавство, у якому має бути сувора процедурно-правова регламентація таких засобів.
6. Детальна урегульованість процедури у митних правовідносинах за участю громадян є однією з найважливіших гарантій забезпечення прав і свобод, за допомогою якої впорядковуються відносини особи і митного органу. Під митною процедурою слід розуміти врегульований нормами митного права порядок діяльності посадових осіб митних органів в межах повноважень, визначених митним законодавством, який спрямований на реалізацію норм митного права у процесі вирішення конкретних справ, пов’язаних із переміщенням громадянами товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон України.
7. Митно-правова норма визначає загальну модель поведінки учасників митних правовідносин; вона є змістовним елементом митного законодавства, який видається і забезпечується державою; визначає основні сторони митної діяльності, а також виступає підґрунтям ефективного регулювання митних відносин. Митна норма – це встановлене державою правило поведінки, яке надає учасникам відносин суб’єктивні права і накладає юридичні обов’язки щодо товарів, транспортних засобів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон; це – вимога, звернена до суб’єктів митного права дотримуватися своїх приписів під загрозою невигідних наслідків як для митного органу, так і для громадянина. Вона встановлює нормативні гарантії забезпечення прав і свобод особи, які являють собою юридичні засоби забезпечення реалізації, охорони і захисту таких прав і свобод.
8. Норми митного законодавства, у першу чергу Митного кодексу України, все ще не сприяють створенню ефективного механізму забезпечення реалізації прав і свобод громадян. У кодексі не реалізовано задекларовану в його преамбулі спрямованість на захист прав громадян, що посилює залежність громадянина від митного органу та його посадовця. Це потребує внесення змін до Митного кодексу, а саме: визначити в якості принципу і напряму митної політики держави забезпечення пріоритету прав і свобод громадян; внести до переліку завдань митних органів завдання забезпечення прав і свобод громадян, надання їм адміністративних послуг; розширити до рівня розділу главу щодо інформування та консультування з питань митної справи, у якому має бути передбачений дієвий механізм інформаційного забезпечення громадян; передбачити набрання чинності законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань митної справи не раніше 45 днів з дня їх офіційного оприлюднення, як це передбачено стандартами митного законодавства Європейського Союзу; детально регламентувати порядок оформлення відмови громадянам у митному оформленні товарів та транспортних засобів зі встановленням чітких строків роз’яснення посадовою особою юридичних підстав таких дій; деталізувати підстави застосування митними органами особливих процедур митного контролю, зокрема, митного контролю після пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон, а також здійснити інші заходи по вдосконаленню митного законодавства, які б сприяли перенесенню центру тяжіння у діяльності митних органів із дотримання на забезпечення прав і свобод громадян.
9. Особливістю митного законодавства є велика кількість відомчих нормативних актів Державної митної служби України, які регулюють процедури митної діяльності. За їх допомогою наповнюються реальним змістом відсилочні норми нормативно-правових законів, які, маючи значно довший час „життя” порівняно з підзаконними актами, виконують переважно лише загальну роль, тоді як процедури нерідко вимагають конкретної регламентації та оперативного втручання, а, отже, їх значення важко переоцінити. Однак суттєві недоліки процесуально-процедурних норм нерідко обмежують права і свободи громадян, посилюють залежність громадянина від держави. Комплекс заходів удосконалення правового забезпечення має включати розробку нормативно-правових актів, що регулюють здійснення митних процедур на принципово нових засадах, які створюють умови для реалізації громадянами свого права на переміщення товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон. Це обумовлює необхідність поступового переходу від регулювання митних процедур здебільшого відомчими актами до законодавчого регулювання, в тому числі обмеження тривалості процедур; переорієнтації на спрощення процедур; жорсткого унормування спеціальним законом порядку підготовки, прийняття і введення в дію підзаконних нормативних актів для того, щоб вони не лише проголошували або імітували демократичні процедури, а й стали надійною правовою основою забезпечення прав і свобод громадян.
10. Зміна пріоритетів у діяльності митних органів вимагає суттєвого удосконалення правозастосовної діяльності, що викликає необхідність впровадження у діяльність посадових осіб принципів (керівних ідей) діяльності посадовців митних органів при здійсненні митних процедур. Саме принципи є тим каркасом, що допомагає органам держави не схибити як в правотворчості, так і правозастосуванні. Сьогодні вони повинні бути направлені не на потреби функціонування митної системи, створення умов для „зручного” з точки зору посадовців адміністрування, а на всебічне забезпечення прав і свобод громадян, і повинні включати: принцип забезпечення повноти прав і свобод громадян у митних відносинах; принцип презумпції добропорядності громадян при переміщені товарів через митний кордон; принцип взаємної відповідальності учасників митних відносин; принцип обмеженості втручання посадовців в особисте життя громадян; принцип ефективності процедур; принцип рівності учасників процедури перед законом; принцип рівності прав усіх громадян на переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон; принцип неупередженості митного органу (посадової особи) щодо громадянина при здійсненні митної процедури; принцип гласності та прозорості діяльності митних органів, поінформованості громадян про діяльність митних органів та їх посадових осіб з питань процедур митного контролю та митного оформлення, стягнення митних податків та зборів; принцип єдиного підходу до розробки та здійснення митних процедур; принцип викладу мотивів, який зобов’язує митні органи пояснювати громадянам підстави та обставини прийняття рішення; принцип забезпечення збереження товарів, транспортних засобів та інших предметів, які переміщуються громадянами через митний кордон України; принцип використання безпечних для здоров’я людини та довкілля технічних та спеціальних засобів митного контролю.
11. Вирішення проблеми забезпечення прав та свобод громадян у митних відносинах неможливе без подолання існуючих у діяльності митних органів організаційно-структурних недосконаленостей. Це зумовлює необхідність формування нових управлінських структур, які б відповідали новому праворозумінню митного права як публічно-сервісного. Слід оптимізувати структуру Державної митної служби України таким чином, щоб позбутися залишкового підходу до питань організації та контролю за здійсненням митних процедур відносно громадян, забезпечити можливість оперативного перегляду незаконних рішень, дій та бездіяльності посадовців, максимально унеможливити маніпулювання митним законодавством з боку окремих посадових осіб. Необхідно створити у складі центрального апарату Державної митної служби України Управління по роботі з громадянами, функціями якого визначити контроль діяльності усіх підрозділів, що здійснюють митні процедури щодо громадян, з питань забезпечення їх прав, свобод та інтересів, які охороняються законом; збір та аналіз формальних та неформальних скарг громадян на рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб.
12. Удосконалення організаційно-правових засад забезпечення прав і свобод громадян вимагає здійснення комплексу заходів у кількох напрямах: правовий напрям полягає у необхідності внесення до Митного кодексу та інших нормативних актів змін, які б сприяли реальному, а не лише задекларованому забезпеченню прав і свобод громадян; організаційний напрям має охоплювати реалізацію заходів щодо підвищення ефективності здійснення митних процедур в умовах спрощення митних формальностей, що є можливим у разі втілення в практику діяльності посадових осіб аналізу ризику порушення митних правил, мінімізації процедур митного контролю і оформлення для законослухняних громадян; удосконалення системи внутрішнього контролю в митних органах, формування єдиної системи організаційно-методичного матеріалу з питань здійснення митних процедур. Кадровий напрям передбачає створення цілісної системи підготовки і перепідготовки посадовців, обов’язкове включення у навчальні програми курсу етики державної служби, створення системи об’єктивної оцінки діяльності посадовців митних органів.
13. Міжнародні стандарти у сфері забезпечення прав людини передбачені міжнародними договорами, конвенціями, деклараціями та іншими міжнародними документами і є системою міжнародних норм, принципів, правових і організаційних засобів, умов і вимог, за допомогою яких здійснюється дотримання, забезпечення, охорона і захист прав, свобод і законних інтересів людини. Приєднання України до Міжнародної конвенції про гармонізацію та спрощення митних процедур актуалізує питання проведення оптимізації і узгодження національних процедур з міжнародними стандартами. Для ефективної діяльності по забезпеченню прав громадян необхідно також прискорити процес адаптації митного законодавства України до стандартів Європейського Союзу, які гарантують повагу та дотримання таких прав. Першим етапом такої адаптації має стати впровадження принципів права ЄС у митне законодавство, а потім – впровадження окремих правових норм ЄС, зокрема Митного кодексу Європейського Союзу.
14. В умовах зміни стереотипів щодо суспільного призначення публічних галузей права діяльність митних органів має поступово перетворитися з владно-розпорядчої у діяльність по забезпеченню реалізації та захисту прав громадян, надання їм адміністративних послуг. Аксіологічний аспект надання послуг полягає у тому, що, передбачаючи їх надання, митне право фактично перетворюється із суто публічного у публічно-сервісне право. Під адміністративною послугою у митних відносинах слід розуміти виконання посадовими особами митних органів за зверненнями громадян на безоплатній або оплатній основі визначених у нормативних актах митних процедур щодо громадян, які переміщують товари та інші предмети через митний кордон України, шляхом створення необхідних юридичних умов для забезпечення реалізації громадянами своїх прав, свобод та законних інтересів. Забезпечення ефективності послуг вимагає законодавчого визначення загальних засад надання таких послуг виконавчими органами, у тому числі і стандартів якості шляхом розробки та прийняття Закону України „Про управлінські (адміністративні) послуги громадянам”.
15. Право громадян на оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів є важливою складовою системи стримувань і противаг у митних відносинах, де на одній чаші – широкі владні повноваження посадовців митних органів, а на іншій – сама можливість їх оскарження. Адміністративне (позасудове) оскарження громадянами рішень, дій або бездіяльності посадових осіб митних органів дає змогу переглянути рішення посадової особи та здійснити негайне (або в короткий термін) виправлення ситуації та відновлення порушених прав; воно є відносно дешевим порівняно із порядком оскарження в суді, менш формалізованим, дає можливість роз’яснити скаржнику конкретні особливості справи компетентним спеціалістом. Це зумовлює необхідність законодавчого регулювання процедури розгляду скарг громадян у відповідності з ст. 92 Конституції України шляхом виділення у Митному кодексі окремої складової частини – нового розділу „Адміністративне оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб митних органів”. Адміністративною скаргою на рішення, дії та бездіяльність посадових осіб митних органів є звернення громадянина до митного органу, в якому вказується на наявне (або передбачуване) порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і міститься вимога про усунення такого порушення.
16. Інститут юридичної відповідальності посадовців митних органів за порушення прав громадян при здійсненні митних процедур є обов’язковою умовою ефективності правозастосовної діяльності митних органів та суттєвим елементом механізму забезпечення прав. Суттєві владні повноваження митників повинні бути врівноважені ефективною відповідальністю за свої рішення та дії (бездіяльність). За порушення прав і свобод громадян при здійсненні митних процедур посадовці митних органів несуть усі види юридичної відповідальності, однак це не знімає питання необхідності її вдосконалення. Останнє необхідно здійснювати через перегляд традиційних уявлень щодо регулювання служби у митних органах диспозитивним методом трудового права та переходу до регулювання імперативними методами спеціального законодавства. З метою підвищення ефективності впливу юридичної відповідальності посадовців митних органів на стан забезпечення прав та свобод необхідно запровадити адміністративну відповідальність посадових осіб за порушення порядку та строків здійснення митних процедур.
На наш погляд, вирішивши ці завдання, митні органи зможуть перейти від виконання здебільшого управлінської, фіскальної і каральної функцій при здійсненні митних процедур до правозабезпечувальної, яка пов’язана із забезпеченням реалізації прав і свобод громадян.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бережнюк І.Г. Теоретичні основи та сутність митної справи // Вісник Академії митної служби України. - 2002. - № 3. – С. 3-13.
2. Митне право України: Навч. посібник / За заг. ред. В.В.Ченцова. – К.: Істина, 2007. – 328 с.
3. Дубініна А.А., Сорокіна С.В. Основи митної справи в Україні: Навч. посібник.- К.: ВД „Професіонал”. 2004. – 360 с.
4. Сандровский К.К. Международное таможенное право: Учебник. – 2-е изд., испр. - К.: Атіка, 2001. – 320 с.
5. Ноздрачев А.Ф. Таможенное право.- М.: Юр. лит.,1990. – 566 с.
6. Ківалов С.В., Кормич Б.А. Митна політика України: Підручник. – Одеса: Юрид. літ., 2002. – 256 с.
7. Шишка Р.Б., Сергієнко В.В. Митне право України. – Х.: Еспада, 2002. – 323 с.
8. Дудчак В.І., Мартинюк О.В. Митна справа: Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 2002. - 310 с.
9. Д.І. Голосніченко „Систематизуючі фактори митного права” // Актуальні проблеми держави і права. Зб.наукових праць. – Вип. 19. – Одеса: Юрид.літ., 2003. – С. 186 – 188.
10. Бельский К.С. О функциях исполнительной власти // Гос. и право. – 1997. –№3. – С. 14-24.
11. Соловей Ю.П. Российское полицейское право: история и современность // Гос. и право. - 1995.- №6. - С.105–117.
12. Головач А.В. Застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаного з відповідальністю, у діяльності державної податкової служби України: правовий аналіз та пропозиції щодо удосконалення // Митна справа. – 2004. - № 4.- С.55-61.
13. Зарицкий А.В. Место и роль политического принуждения в современной теории правового государства // Гос. и право. – 2004. – №2. – С. 67-87.
14. В.Я.Настюк. Про типологію митних правовідносин // Митна справа. – 2006. - № 4. – С. 3-6.
15. Настюк В.Я. Адміністративно-правові проблеми законодавчого регулювання митної справи в України: Автореф. дис. ... доктора юридичних наук / Харківська національна юридична академія. – Х.: 2005. – 35 с.
16. Козырин А.Н. Таможенное право. Часть общая. – М.: БЕК, 1995. - 459 с.
17. Шульга М.Г. Митні правові відносини // Митна справа. – 2002. - № 2. - С. 50 – 56.
18. Р.О.Гаврилюк. Особливості правового статусу органів, що безпосередньо здійснюють податкову діяльність держави // Актуальні проблеми держави і права”. Зб. наук. Праць. – Вип. 19. – Одеса: Юр.літ., 2003. – С. 188-193.
19. С.В.Ківалов. Основні напрямки реформування адміністративного права // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук.праць – Вип. 19. – Одеса: Юр.літ., 2003. – С. 3-13.
20. Сорокин В.Д. Метод правового регулирования. Теоретические проблемы. – М., Юр. лит., 1978. – 343 с.
21. Авер’янов В.Б. Спрямованість на забезпечення прав громадян – демократична сутність влади // Виконавча влада і адміністративне право / За заг.ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Ін-юре, 2002 – 459 с.
22. Щетинин Б.В. Проблемы теории государства и права. – М., Юр.лит., 1994. – 237 с.
23. Бойко І. Громадянин як суб’єкт адміністративно-правових відносин // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – №3. – С. 93-98.
24. Козлов Ю.М. Предмет советского административного права. – М., 1967. – 235 с.
25. Бахрах Д.Н. Административное право. – М.: Норма, 1996. – 434 с.
26. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. – Саратов.: Юр.лит., 1972. – 268 с.
27. Бахрах Д.Н. Индивидуальные суб’єкты административного права // Гос. и право. – 1994. – №3. – С. 16-24.
28. Алексеев С.С. Общая теория права. – М., Юр.лит., 1982. – 568 с.
29. Скакун О.Ф. Теория государства и права. Учебник. – Харьков : Консум, 2000. – 704 с.
30. Адміністративне право України. Підручник / За заг.ред. С.В.Ківалова.- Одеса: Юрид. літ. – 2003. - 896 с.
31. Авер’янов В.А. Адміністративне право України – доктринальні аспекти реформування // Право України. – 1998. - № 8. – С.8 – 14.
32. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник.- К.: Літера ЛТД, 2002. - 287 с.
33. Хайек Ф.А. Право, законодавство і свобода / Пер. з англ. В.Дмитрук. – К.: Сфера, 1999. – 196 с.
34. Колодій А.М. Конституція України як основа правової реформи у нашій державі // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 1998. – №2. – С. 12-35.
35. Международные акты о правах человека: Сборник докуметов. – М.: Юнити, 1998. – 235 с.
36. О.Скрипнюк. Проблеми розвитку демократичного державного управління в контексті забезпечення прав і свобод людини в Україні // Вісник Академії правових наук України.- 2006. - № 2(45). – С. 17-23.
37. Рабінович П.М. Права людини та їх юридичне забезпечення. – К.: Основа, 1992. – 125 с.
38. Філонов О.В. Основи демократії. Права людини та їх забезпечення в умовах суспільних змін: Навчальник посіб. - К.: Знання, 2006. – 215 с.
39. Забигайло В.К. Право на права. - К.: Политиздат. 1989. – 229 с.
40. Матузов Н.И. Правовая система и личность.- М., Юр.лит., 1990. – 257 с.
41. О.Ю.Осадчий. Характеристика адміністративно-правового спору між громадянином та органом виконавчої влади // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук.праць. – Вип. 16. – Одеса: Юрид.літ., 2002. - С. 339-343.
42. Проблемы теории государства и права: Учебное пособие / Под ред. М.Н.Марченко. – М.: Юристъ, 2004. – 656 с.
43. Тодика Ю.Ф. Функції Конституції України та її загальна характеристика // Вісник Академії правових наук України. –1997. – №1. – С.13-24.
44. Загальна теорія держави і права: Навч.посібник / За ред. В.В.Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
45. П.Рабінович „Страсбурзький суд і конституційне судочинство у сфері прав людини” // Вісник Академії правових наук України. – 2006. - № 1 (44). – С. 17-25.
46. Коваль Л. Адміністративне право України. – К.: Основа, 1994. – 257 с.
47. Д.В.Приймаченко. Адміністративний примус як метод діяльності митних органів: поняття та ознаки // Митна справа. – 2006. - № 4. – С.18 -22.
48. Авер’янов В. Адміністративне право України – доктринальні аспекти реформування // Право України. – 1998. - № 7. – С.7-12.
49. Мартишин О.В. Справедливость и право // Сборник: Государство и право на рубеже веков. – М., - 2001. – С.15-26.
50. Советское административное право. Учебник / Под ред.Василенкова П.Т. – М.: Юрид. лит., 1990. – 347 с.
51. Бахрах Д.Н. Административное принуждение в СССР, его виды и основные тенденции развития. – М.: Юрид. лит., 1972. – 224 с.
52. Настюк В. Особливості правового статусу органів митної служби в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – №4. – С. 44-49.
53. Тюрин В.А. О принятии мер пресечения в административном законодательстве // Гос. и право. – 2002. – №7. – С. 21-27.
54. Коломоєць Т.О. Публічне право України як підстава адміністративного примусу // Право України. – 2004. – №3. – С. 99-102.
55. Козырева Т.И. Административное принуждение и его виды. – М.: Юрид. лит., 1975. – 197 с.
56. Митний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 38 – 39. - ст.288.
57. Коломоєць Т.О. Державно-правовий примус у митній справі: орієнтири сучасного дослідження // Митна справа. – 2003. – №1. – С. 28 - 33.
58. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Монографія. – Запоріжжя: Поліграф, 2004. – 404 с.
59. Сливка С.С. Деякі проблеми професійної етики працівників митних органів: філософсько-правовий аспект // Митна справа.- 2001.- № 5. – С.40-48.
60. В.Я.Настюк. Норми митного права в системі соціально-правових регуляторів // Актуальні проблеми держави і права. – Вип. 19. – Одеса: Юрид.літ., 2003. - С. 177- 181.
61. Тацій В. Правова наука в Україні: стан та перспективи розвитку // Вісник Академії правових наук України.- 2003. - № 2 - №3. – С. 7-14.
62. Т.Пашук. Ефективність юридичних засобів захисту прав людини: загальнотеоретичні проблеми дослідження // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 4. - С.192–197.
63. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права. Підручник – К.: Основа. - 1994 – 196 с.
64. Настюк В.Я. Норми митного права: теорія і практика застосування: Монограія. – Х.: Факт. - 215 с.
65. Селіванов В.М. Методологічні аспекти національного законотворення в процессі реалізаціх Констиитуції України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. – №2. – С. 14-35.
66. Авер’янов В. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. – 1998. – №8. – С. 8-13.
67. Заєць А. Здійснення принципів правової держави як засіб вдосконалення виконавчої влади // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – №2. – С. 16-21.
68. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. - ст.141.
69. Закон України „Про єдиний митний тариф” // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 19. – ст.259.
70. Закон України „Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України” // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 1. – ст. 2 (із наступними змінами).
71. Закон України „Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” // Відомості Верховної Ради. – 1999. - № 48. – ст.405.
72. Положення про Державну митну службу України. Затверджено Указом Президента України від 24.01.2000 р. № 1022/2000 [Електронний ресурс] .- К.: CD-вид-во „Інфодиск”. - Комп’ютерна база даних „Нормативні акти України”. Версія 8.0.0., 2007.
73. Давиденко Л. До питання обчислення строків (термінів) у митному законодавстві // Вісник Академії митної служби України. – 2000. – №1. – С. 35-41.
74. Митний кодекс Європейського Союзу від 12 жовтня 1992 р. / Пер. з англ. // Official journal of the European communities. – 1992. – Vol. 35.
75. Давиденко Л. Кодекс новий – проблеми старі? // Митна справа. – 2004. – №2. – С. 15-24.
76. А.М.Школик. Демократизація процедур адміністративного нормотворення // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук.праць. – Вип.19. – Одеса: Юрид.літ., 2003. - С. 221-225.
77. Методичні рекомендації про порядок підготовки, подання на державну реєстрацію, скасування, обліку та зберігання нормативно-правових актів митних органів України, затверджені Наказом Держмитслужби від 08.07.2003 № 441. [Електронний ресурс] .- К.: CD-вид-во „Інфодиск”. - Комп’ютерна база даних „Нормативні акти України”. Версія 8.0.0., 2007.
78. Авер’янов В.Б. Проблеми демократизації державного управління в контексті адміністративної реформи в Україні // Часопис Київського університету права. – 2002. -№ 2.- С. 6-12.
79. Додин Е.В. Доказывание и доказательство в правоприменительной деятельности органов советского государственного управления. – К.: Юрид.літ., 1976. – 198 с.
80. В.В.Прокопенко. Ознаки норм права // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук.праць. – Вип.15. – Одеса: Юрид.літ., 2002. - С.139-141.
81. Протасов В.Н. Основы общеправовой процессуальной теории. – М.: Юристъ, 1991. – 224 с.
82. Кононов П.И. Административный процесс: подходы к определению понятия и структуры // Гос. и право. – 2001. – № 6. – С. 15-21.
83. Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. – К.: Гол. ред. Укр. радян. енциклоп., 1977. – 765 с.
84. Якимов А.Ю. Административно-юрисдикционный процесс и административно-юрисдикционное производство // Гос. и право. – 1999. –№3. – С. 5-12.
85. Лазарев Б.М. Управленческие процедуры. – М.: Юр.лит., 1988. – 235 с.
86. Кузьменко О. Адміністративний процес: сутність і структура // Право України. – 2003. –№2. – С. 22 – 26.
87. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. – Чернівці: Рута. 2001. – 345 с.
88. Тимощук В.П. Адміністративна процедура та адміністративні послуги.- К.: Факт, 2003. – 496 с.
89. В.Авер’янов. Реформування українського адміністративного права: необхідність переосмислення теоретичних постулатів // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук.праць. – Вип.19. – Одеса: Юрид.літ., 2003 – С. 8 –13.
90. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України /Автори-упорядники І.Б.Коліушко, Р.О. Куйбіда. – К.: Факт, 2003. - 536 с.
91. Андрійко О. Правове забезпечення процедур державного контролю у сфері виконавчої влади // Збірник наукових праць / За ред. В.І.Лугового, В.М.Князева. – К., 1999. – Вип.2. – 368 с.
92. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії // Право України. – 2003. – №5. –С. 117-119.
93. Дьомін Ю. Митний процес у діяльності митних органів // Вісник прокуратури. – 2003. – №4. – С. 45-49.
94. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе. – М.: Юр.лит. 1973. – 235 с.
95. В.Кудря. Види проваджень за зверненнями громадян до органів виконавчої влади та адміністративні (управлінські) послуги // Право України.- 2006. - № 3. - С. 12-15.
96. Х.П.Ярмакі. Контроль та нагляд в діяльності митних органів України // Митна справа. – 2006. - № 4. - С. 32-35.
97. Гребельник О.П. Основи митної справи. Навчальний посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2003.- 600 с.
98. Типова технологія митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів. – Збірник „Митне законодавство України” – К.: Факт, 2007. - 158 с.
99. Постанова КМУ від 15.07.1997 № 748 „Про перелік відомостей, що оголошуються громадянами за встановленою формою у разі переміщення ними через митний кордон України товарів та інших предметів”. [Електронний ресурс] .- К.: CD-вид-во „Інфодиск”. - Комп’ютерна база даних „Нормативні акти України”. Версія 8.0.0., 2007.
100. Дьомін Ю.М. Митна вартість. Визначення та процесуальне оформлення // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - № 3. – С.41-44.
101. Скрипнюк О.Проблеми розвитку демократичного державного управління в контексті забезпечення прав і свобод людини в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – №2. – С. 17-20.
102. Гаращук В. Контрольні провадження, їх види, тенденції розвитку та законодавчого регулювання // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – №1. – С. 80-88.
103. Давиденко Л. До питання митного оформлення громадян, які переїжджають в Україну на постійне місце проживання // Вісник Академії митної служби України. – 2000. – № 2. – С. 30-33.
104. Мазур А.В. Особистий огляд як виняткова форма митного контролю // Митна справа. – 2002. – №2. – С. 25-31.
105. Дьомін Ю.М. Митне право. Нове у процесуальній діяльності митних органів // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004.- № 6 (36). – С. 84-86
106. Information for airline passangers. Issued by German Customs Administration, edition 0183. III B 4. – 1997, p.1- 4 (пер.автора).
107. Пунько О. Характеристика та класифікація правозастосовчих помилок // Право України. – 2003. – №8. – С. 109-113.
108. Адміністративний процес: Навч.посібник / За заг.ред. доктора юридичних наук, професора І.П.Голосніченка. – К.: ГАН, 2003. - 256 с.
109. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина. Навчальний посібник: К., Атіка. 2004 . - 464 с.
110. Савченко О. Правове обмеження прав людини як основа і критерій співвідношення публічних і особистих інтересів // Право України. – 2006. - № 3.- С. 26–29.
111. В.Цвєтков, В.Селіванов. Людський вимір як методологічний підхід до аналізу і перетворення державного управління в Україні // Вісник Академії правових наук України.- 2006. - №2 (45). - С.81-93.
112. Калашников С.В. Система конституционных гарантий обеспечения прав и свобод граждан в условиях формирования гражданского общества // Гос. и право. – 2002. – №10. – С.16-23.
113. Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Україні: теоретичні і практичні аспекти // Право України. –2000. – №11. – С. 29-34.
114. Загальна теорія держави і права. Підручник / За ред. М.В.Цвіка, В.Д.Ткаченка, О.В.Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
115. Ященко Н. Перспективи реформування адміністративного права України // Право України. – 1998. – № 5. – С. 13-24.
116. Буткевич В.Г. Права людини в Україні з погляду на творення нової правової бази // Політична думка. – 1993. - № 1. – С.10-16.
117. О.Скрипнюк „Проблеми розвитку демократичного державного управління в контексті забезпечення прав і свобод людини в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 2004. - № 2(45). – 2004. - С. 17-23.
118. Рабінович П.М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень). –Х.: Право, 1997. – 136 с.
119. О.Пащенко. Європейські стандарти у галузі прав людини: реалії та перспективи українсько
- Стоимость доставки:
- 125.00 грн