Задорожна Ганна Сергіївна Педагогічні умови правового виховання ді­тей 6 - 7 років у взаємодії сім’ї і навчального закладу

Краткое описание

Задорожна Ганна Сергіївна, викладач Барського гу­манітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Гру- шевського: «Педагогічні умови правового виховання ді­тей 6 - 7 років у взаємодії сім’ї і навчального закладу» (13.00.08 - дошкільна педагогіка). Спецрада Д 41.053.01 у ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені А. С. Макаренка
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ЗАДОРОЖНА ГАННА СЕРГІЇВНА
УДК (373.2.015.31:34): 373.29
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ 6-7-РОКІВ У ВЗАЄМОДІЇ СІМ’Ї І ЗАКЛАДУ ОСВІТИ
13.0. 08 - дошкільна педагогіка
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
Г. С. Задорожна
Науковий керівник: Рогальська-Яблонська Інна Петрівна, доктор педагогічних наук, професор
Суми - 2018

ЗМІСТ
ВСТУП 14
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ТА ПЕРШОКЛАСНИКІВ 23
1.1. Правове виховання як складник правової соціалізації особистості. 23
1.2. Специфіка правового виховання дітей на етапі переходу із дошкільного у молодший шкільний вік 39
1.2.1. Сутність і специфіка правового виховання дітей 6-7 років 39
1.2.2. Функції правового виховання особистості 56
1.3. Педагогічні умови правового виховання дітей 6-7 років у
взаємодії закладу освіти з сім’єю 64
Висновки до першого розділу 92
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ 6-7 РОКІВ У ВЗАЄМОДІЇ СІМ’Ї І ЗАКЛАДУ ОСВІТИ 94
2.1. Критеріальний підхід до правового виховання дітей 6¬7 років 94
2.2. Модель та експериментальна методика правового виховання дітей 6-7 років у взаємодії закладу освіти з сім’єю 126
2.3. Порівняльні результати рівнів правової вихованості дітей 6-7 років у взаємодії закладу освіти з сім’єю на констатувальному і
формувальному етапах 179
Висновки до другого розділу 194
ВИСНОВКИ 197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 200
ДОДАТКИ 226
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Однією із провідних концептуальних ідей XXI століття є правове виховання людини, що набуло широкого розповсюдження у світовому співтоваристві, та зумовило завдання виховання нового типу молодого покоління, яке знає свої права, уміє їх відстоювати, а також поважати права інших.
В умовах інтегрування України до європейського освітнього простору формування соціально зрілої, вільної особистості, яка володіє правовими знаннями, поважає право і законність, уважає їх вищими соціальними цінностями, реалізовує власну громадянську активність у правомірній поведінці, є стратегічним напрямом державної політики. Це відображено в державних документах: Конституції України, Сімейному і Цивільному кодексах, Законах України «Про громадянство України», «Про охорону дитинства», «Про попередження насильства в сім’ї», «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти, Концепції громадянської освіти та виховання в Україні, Концепції національно- патріотичного виховання дітей та молоді», Національній програмі правової освіти населення, Державній соціальній програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2021 року тощо.
Важлива роль у формуванні правосвідомої особистості належить процесам правової соціалізації та правового виховання дітей і молоді, створенню умов для адаптації молодого покоління до суспільно-правових норм і цінностей, формуванню гуманістично зорієнтованої, законослухняної особистості з розвиненим правовим світоглядом, громадянськими якостями, почуттям власної гідності, поваги до закону, відповідального ставлення до прав і свобод інших людей.
У контексті людиноцентричної парадигми (В. Кремень) одним із провідних принципів сучасної освітньої політики стає її гуманістична спрямованість, що визначає пріоритет загальнолюдських цінностей у виховному процесі, а також створення ефективних умов для виховання дітей і молоді в правовій площині із свідомим сприйняттям норм моралі та законів і діяльнісним наслідуванням духовно-правових цінностей, чіткою громадянською позицією, почуттям відповідальності за долю держави, високими моральними якостями. У зв’язку з цим особливого значення набуває правове виховання дітей на етапах дошкільного та молодшого шкільного віку, коли закладається фундамент громадянськості, моральності, правової вихованості, від ефективності яких залежить результативність процесу становлення відповідального громадянина країни. Доцільність раннього ознайомлення дітей із моральними і правовими нормами пояснюється їхньою сенситивністю до формування ціннісного ставлення до морально-правових явищ, оцінки морально-правових ситуацій, вироблення навичок і формування готовності до правомірної поведінки.
Аналіз наукової літератури свідчить про значний інтерес учених до вивчення психолого-педагогічних аспектів правової соціалізації молодого покоління, формування правосвідомості та правової культури дітей і молоді, а саме: педагогічні основи політико-правової, громадянської, суспільствознавчої освіти в Україні (В. Арешонков, В. Андрейцев, Т. Ліхневська та ін.); правової культури, громадянської свідомості, правового менталітету, їх взаємозв’язок і значення в педагогічному процесі (В. Денисов, В. Годованець, В. Головченко, О. Прудникова та ін.); правова культура в сучасних умовах розбудови демократичного суспільства (Є. Аграновська, М. Г оршенєва, І. Іванніков,
О. Костенко, Н. Плахотнюк, Д. Проков’єва, В. Сальніков, О. Скакун, В. Тацій, Є. Федика, В. Федорін та ін.); сутність і специфіка правової освіти й культури школярів (В. Дубровський, Г. Давидов, В. Квасов, І. Котюк, В. Оржеховська, М. Подберезський, О. Пометун, Т. Ремех, Л. Твердохліб, Н. Ткачова, М. Фіцула, М. Щербань та ін.).
Значна кількість досліджень із зазначеної проблеми свідчить про підвищений науковий інтерес до пошуку ефективних засобів правового виховання молодого покоління. Проте здійснений аналіз дає підстави стверджувати, що цілісна характеристика правового виховання як складника особистісно-соціального становлення дітей дошкільного та молодшого шкільного віку не була предметом спеціального вивчення і на сьогодні залишається не вирішеною в теорії та виховній практиці, що засвідчує наявність суперечностей, зокрема, між:
- акцентуванням сучасних прогресивних процесів на значущості формування молодого покоління як суб’єкта правових відносин і відсутністю ефективних механізмів відповідного оновлення організаційно-змістових засад правової освіти дітей та молоді;
- вимогами соціального замовлення до правової вихованості особистості та відсутністю теоретичних і методичних розробок щодо правового виховання дітей на етапі дошкільного та молодшого шкільного віку на засадах наступності й перспективності;
- необхідністю забезпечення взаємодії педагогів і батьків у процесі правового виховання дітей та відсутністю належного рівня її організації у виховній практиці закладів дошкільної та початкової освіти.
Важливість і актуальність досліджуваної проблеми, її недостатня теоретична та практична розробленість, а також необхідність вирішення означених суперечностей зумовили вибір теми дослідження - «Педагогічні
• о /" тт • ••• • ••• •
умови правового виховання дітей 6-7 років у взаємодії сім’ї і закладу освіти».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукової комплексної програми кафедри дошкільної та початкової освіти Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка «Теорія і методика формування професійної компетентності майбутніх фахівців дошкільної і початкової освіти» (державний реєстраційний номер 0116U000897). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 5 від 26.01.2016 р.) й узгоджено в Міжвідомчій Раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук при НАПН України (протокол № 1 від 23.02.2016 р.).
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови правового виховання дітей 6-7 років у взаємодії сім’ї і закладу освіти.
Завдання дослідження:
1. Розкрити педагогічну сутність понять: «правове виховання дітей 6-7 років», «правова вихованість дітей 6-7 років», «наступність у правовому вихованні дітей 6-7 років», «взаємодія закладів освіти із сім’єю у правовому вихованні дітей 6-7 років»; уточнити поняття «правова соціалізація» і «правове виховання особистості».
2. Визначити критерії, показники та схарактеризувати рівні правової вихованості дітей 6-7 років.
3. Обґрунтувати педагогічні умови і модель правового виховання дітей 6-7 років на засадах взаємодії із сім’єю.
4. Розробити й апробувати методику правового виховання дітей 6-7 років у взаємодії сім’ї і закладу освіти.
Об’ єкт дослідження - правове виховання дітей 6- 7 років.
Предмет дослідження - зміст і методика правового виховання дітей 6-7 років у закладах освіти на засадах взаємодії із сім’єю.
Гіпотеза дослідження: правове виховання дітей 6-7 років у взаємодії сім’ї і закладу освіти відбуватиметься ефективно, якщо реалізувати такі педагогічні умови: забезпечення наступності у змісті, формах і методах правового виховання дітей 6-7 років з урахуванням психологічних закономірностей розвитку дітей цього періоду дитинства; забезпечення взаємозв’язку між правовим і моральним вихованням з опорою на емоційну сферу та практичну діяльність вихованців; організація взаємодії закладу освіти із сім’ями дітей 6-7 років у процесі правового виховання.
Для розв’язання визначених завдань використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження: теоретичні - аналіз психологічної та педагогічної літератури - для узагальнення теоретичних питань із проблеми дослідження, визначення понятійно-категоріального апарату; класифікація, систематизація, порівняння - для узагальнення теоретичних засад і наукових підходів до вирішення проблем правового виховання дітей старшого дошкільного віку та першокласників; емпіричні - діагностувальні (анкетування, опитування, бесіди, розв’язання проблемних ситуацій, діагностичні методики) застосовано для з’ясування рівнів правової вихованості дітей 6-7 років; моделювання - для конструювання експериментальної моделі правового виховання дітей; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, прикінцевий етапи) - для вивчення стану досліджуваного конструкту, доведення доцільності обґрунтованих педагогічних умов; статистичні - методи математичної обробки експериментальних даних, кількісний та якісний аналіз - для забезпечення вірогідності та об’єктивності результатів дослідження.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальну роботу здійснено на базі закладів освіти № 14, № 8 м. Суми, № 12, № 20 м. Херсон, № 1, № 7 м. Бар Вінницької області), № 50. м. Черкаси, № 1 м. Умань, № 4 м. Корсунь- Шевченківський Черкаської області, № 33 м. Кропивницький Кіровоградської області. На різних етапах дослідження було охоплено 240 дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку, 20 вихователів закладів дошкільної освіти, 20 учителів початкової школи, 200 батьків дітей 6-7 років.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
уперше обґрунтовано педагогічні умови правового виховання дітей 6-7 років у взаємодії освітнього закладу з сім’єю (забезпечення наступності у змісті, формах і методах правового виховання дітей 6-7 років з урахуванням психологічних закономірностей розвитку дітей цього періоду дитинства; забезпечення взаємозв’язку між правовим і моральним вихованням з опорою на емоційну сферу та практичну діяльність вихованців; організація взаємодії закладу освіти з сім’ями дітей 6-7 років у процесі правового виховання); розкрито педагогічну сутність феноменів «правове виховання дітей 6-7 років», «правова вихованість дітей 6-7 років», «взаємодія освітніх закладів із сім’єю у правовому вихованні дітей», «наступність у правовому вихованні дітей 6-7 років»; визначено критерії (пізнавально-інформаційний, соціально- усвідомлюваний, поведінково-регулятивний), показники та схарактеризовано рівні правової вихованості дітей 6-7 років (достатній задовільний, низький); обґрунтовано модель правового виховання дітей 6-7 років у взаємодії сім’ї і закладів освіти (інформаційно-збагачувальний, емоційно-особистісний, поведінково-корегувальний етапи);
уточнено сутність понять «правова соціалізація», «правове виховання особистості»;
подальшого розвитку набули теорія і методика правового виховання дітей.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні й упровадженні діагностувальної та експериментальної методик, програми правового виховання «Свої права знаємо й про обов’язки не забуваємо» для дітей 6-7 років, комплексу форм і методів роботи з дітьми з правового виховання у закладах дошкільної та початкової освіти; семінару для вихователів та вчителів початкової школи «Формуємо правосвідому особистість дитини у взаємодії із сім’єю», програму спеціальних семінарів для батьків під загальною назвою «Як виховувати у дитини правомірну поведінку».
Матеріали дослідницько-експериментальної роботи можуть бути використані педагогами закладів дошкільної та початкової освіти для діагностування рівнів правової вихованості дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку, а також з метою педагогічної просвіти батьків, надання їм допомоги у правовому вихованні дітей. Науково-методичні матеріали, викладені в дисертації, можуть бути використані науковцями, викладачами закладів вищої освіти для підготовки фахівців зі спеціальностей «Дошкільна освіта» та «Початкова освіта»; у системі післядипломної освіти і підвищення кваліфікації вихователів і вчителів початкової школи; для розроблення освітньо-виховних програм, методичних посібників, науково- методичних рекомендацій для працівників освітньо-виховних комплексів, учителів початкової школи, вихователів закладів дошкільної освіти, слухачів інститутів післядипломної освіти.
Наукові результати і висновки впроваджено в освітньо-виховний процес закладів освіти м. Суми: № 9 (довідка № 131 від 18.04.2018 р.), № 14 (довідка № 01-66/127 від 18.04.2018 р.); м. Херсон: №12 (довідка № 01-09 від 11.04.2018 р.), № 20 (довідка № 02-04 від 03.04.2018 р.); м. Бар Вінницької області: № 1 (довідка № 4 від 31.03.2018 р.), № 7 (довідка № 16 від 19.03.2018 р.); м. Черкаси № 50 (довідка № 23 від 07.02.2018 р.); м. Умань № 1 (довідка № 13/01¬19 від 23.02.2018 р.); м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області № 4 (довідка № 16 від 22.03.2018 р.); м. Кропивницький Кіровоградської області № 33 (довідка № 122 від 15.04.2018 р.); с. Драбівці Золотоніського району Черкаської області (довідка № 50 від 27.04.2018 р.), Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (довідка № 1174 від 15.05.2018 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи обговорено на науково-практичних конференціях і семінарах різного рівня: міжнародних - «Розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті: здобутки, проблеми, перспективи» (Умань, 2016),
«Неперервна освіта нового сторіччя: досягнення та перспективи» (Запоріжжя, 2016), «Психологія та педагогіка в системі сучасного гуманітарного знання XXI століття» (Харків, 2017), «Психологія і педагогіка на сучасному етапі розвитку наук: актуальні питання теорії і практики» (Одеса, 2017), «Pedagogika Naykowa I Praktyczna Nauka swiatowa: prodlemy I innowacje» (Warszawa, 2017), «Проблеми якості дошкільної освіти і професійної підготовки майбутніх педагогів у вищій школі» (Одеса, 2017), «Художня творчість у контексті проблем її вивчення: етномотиви, етноконцепції та етносимволіка» (м. Бар, 2017); увсеукраїнських - «Виховний потенціал сучасної освіти: теоретичні засади і практичні досягнення» (Київ, 2014), «Педагогічні традиції та інновації в сучасному освітньому просторі» (Дніпро, 2016), «Від творчого педагога до творчої дитини: гармонія партнерськох взаємодії педагога з дитиною» (Кам’янець-Подільський, 2017), «Дошкільна освіта: від традицій до інновацій» (Суми, 2018).
Публікації. Основні положення і результати дослідження висвітлено у 14 одноосібних публікаціях, з яких: 6-у фахових виданнях України, 1 - у періодичному науковому зарубіжному виданні, 6 - апробаційного характеру,
2 - додатково відображають наукові результати дисертації.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (285 найменувань, зокрема 10 - іноземною мовою), 12 додатків на 49 сторінках. Робота містить 11 таблиць та 1 рисунок, що обіймають 3 сторінки основного тексту. Повний обсяг дисертації - 275 сторінок, із них 186 сторінок основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення проблеми правового виховання дітей у взаємодії закладу освіти із сім’єю та запропоновано практичне її вирішення, що полягає в науковому розроблені й експериментальній перевірці педагогічних умов, моделі, експериментальної методики та змісту правового виховання дітей 6-7 років.
1. Розкрито педагогічну сутність поняття «правове виховання дітей 6-7 років» як суспільно й особистісно важливий напрям процесу їхньої правової соціалізації, що цілеспрямовано здійснюється у взаємодії сім’ї і закладу освіти та передбачає формування основ правосвідомості особистості дитини, засвоєння уявлень і переконань про норми права з відповідним ставленням до них і практики їх реалізації у повсякденному житті, як детермінанти їхньої правомірної поведінки та профілактики асоціальних учинків.
Доведено, що правова вихованість дітей 6-7 років - це особистісне утворення, яке визначається ступенем володіння правовими уявленнями про власні права й обов’язки та права інших людей, сформованістю ставлення до права і правового закону як до цінностей, оволодіння навичками використовувати свої права, виконувати обов’язки і дотримуватися заборон протиправної поведінки в соціумі.
Взаємодію закладів освіти із сім’єю у правовому вихованні дітей визначено складним процесом взаємовпливу цих соціальних інститутів правової соціалізації один на одного, якому властива реалізація зв’язків і відносин суспільної установи і малої групи, головною метою якої стає ефективне правове виховання дитини на етапі переходу з дошкільного в молодший шкільний вік.
Наступність у правовому вихованні дітей 6-7 років розуміємо як спрямованість педагогічного процесу закладів дошкільної і початкової освіти на спільну та єдину мету - виховання дітей дошкільного віку і молодших школярів на засадах поваги до прав людини через виховання у них почуття гідності, справедливості, свободи, рівності, а також поваги до інших людей, ставлення до права і правового закону як до цінностей, переведення правових знань на рівень особистісних переконань, формування навичок правомірної поведінки.
Уточнено поняття «правова соціалізація» і «правове виховання особистості».
2. Визначено структуру правової вихованості дітей 6-7 років, що містить такі критерії з відповідними показниками: пізнавально-інформаційний (обізнаність з поняттями «право», «свобода», «обов’язок», «рівноправність», «закон»; обізнаність дітей зі своїми основними правами та обов’язками, усвідомлення їх значення і відмінності; обізнаність дітей із нормами правомірної поведінки у соціумі, розуміння необхідності їх дотримання у різних соціальних ситуаціях); соціально- усвідомлюваний (емоційний відгук на порушення своїх прав та прав інших дітей; повага до прав і свобод інших; оцінка поведінки інших людей з позиції дотримання правових норм; уміння відчувати межі припустимої поведінки, давати морально- правову оцінку порушенням прав дітей); поведінково-регулятивний (уміння аналізувати вчинки з позиції дотримання чи недотримання морально-правових норм; особливості індивідуальної поведінки дитини; уміння реалізовувати правомірну поведінку в повсякденній діяльності, узгоджувати свої дії, поведінку з іншими).
На підставі визначених критеріїв та показників схарактеризовано рівні правової вихованості дітей 6-7 років (достатній, задовільний, низький).
3. Теоретично й обґрунтовано такі педагогічні умови правового виховання дітей 6-7 років у взаємодії сім’ї і закладів освіти: забезпечення наступності у змісті, формах і методах правового виховання дітей 6-7 років з урахуванням психологічних закономірностей розвитку дітей цього періоду дитинства; забезпечення взаємозв’язку між правовим і моральним вихованням з опорою на емоційну сферу та практичну діяльність вихованців; організація взаємодії закладу освіти з сім’ями дітей 6-7 років у процесі правового виховання.
4. Розроблено й апробовано модель та експериментальну методику правового виховання дітей 6-7 років у взаємодії сім’ї і закладів освіти, що реалізовано за трьома етапами, для кожного з яких було визначено навчальні цілі: інформаційно-збагачувальним (ознайомлення дітей з міжнародними
документами із захисту прав людини; уточнення та розширення уявлень дітей
про власні права й обов’язки), емоційно-особистісним (формування у дітей уявлень про морально-правові цінності й норми, усвідомлення прав і свобод як важливої обов’язкової умови спільної життєдіяльності людей у суспільному довкіллі), поведінково-корегувальним (усвідомлення дітьми прав і свобод як регулятора людських взаємин у суспільному довкіллі, формування соціально- правових умінь і навичок дотримання і виконання суспільно прийнятих правил), а також зміст, форми і методи реалізації (заняття (тематичні з правової тематики, комплексні, інтегровані), бесіди-роздуми, ігри-мандрівки, індивідуальні освітні заходи, морально-етичні бесіди, дидактичні, сюжетно-рольові ігри, проблемні виховні ситуації, ігрові ситуації, навчально-ігрові ситуації, проекти, складання розповідей, різноманітні виді самостійної діяльності дітей, тематичні свята) тощо.
Прикінцевий етап експерименту засвідчив позитивну динаміку рівнів правової вихованості дітей 6-7 років. Зокрема, кількість шестирічних дошкільників в експериментальній групі з достатнім рівнем правової вихованості збільшилася на 17,5%, із задовільним рівнем - на 17,9%, а з низьким рівнем - зменшилася на 35,4%; кількість семирічних першокласників з достатнім рівнем правової вихованості в експериментальній групі збільшилася на 15,0%, із задовільним - на 17,0% а з низьким рівнем - зменшилася на 32,0% Статистична обробка отриманих кількісних результатів діагностування рівнів правової вихованості дітей 6-7 років засвідчила статистичну значущість позитивних зрушень, що відбулися в результаті упровадження педагогічних умов, моделі та експериментальної методики.
Проведене дослідження не претендує на вичерпний розгляд усіх аспектів означеної проблеми. Подальшого наукового дослідження потребує правове виховання дітей в різновікових групах закладів дошкільної освіти та малокомплектних початкових школах, а також підготовка майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до правового виховання дітей.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абраменкова В. В. Совместная деятельность дошкольника как условие гуманного отношения к сверстникам. Вопросы психологии. 1980. №5. С. 60-71.
2. Авдіянц Г. Г. Реалії та перспективи духовного виховання дітей в умовах сучасної української сім’ї. Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. праць / За ред. В. І. Сипченка. Слов’янськ, 2002. Вип. XVIII С. 16-20.
3. Алексеев С. С. Государство и право: учебное пособие. М. : ТК Велби, Изд- во Проспект, 2006. 152 с.
4. Алєксєєнко Т. Ф. Соціалізація особистості: можливості й ризики : наук.- метод. посіб. Київ : Педагогічна думка, 2007. 152 с.
5. Андреенкова Н. В. Проблемы социализации личности. Социальные исследования. Проблемы труда и личности. Москва, 1970. Вып. 3. С. 43-44.
6. Анікеєва О. Корекція емоційних порушень у дошкільників, пов’язаних із порушенням дитячо-батьківських стосунків. Психолог. 2008. № 22-24. С. 34¬45.
7. Анісімова Г. О., Нікулочкіна О. В. З дошкільної ланки освіти у початкову: проблеми наступності: методичні рекомендації. Тернопіль: Мандрівець, 2014. 76 с.
8. Артемова Л. В. Формирование общественной направленности ребенка- дошкольника в игре. К.: Вища школа, 1988. 160 с.
9. Артемова Л. В. Соціалізація дитини в родині. Дошкільне виховання. 2004. № 3. С. 3-5.
10. Арушанова А. Организация диалогического общения дошкольников со сверстниками. Дошкольное воспитание. 2001. № 5. С. 51-61.
11. Бабич М. С. Безперервна освіта (освіта впродовж життя) - умова підвищення національної конкурентоспроможності. Вісник Хмельницького національного університету. 2015. № 5. Т. 1. С. 50-53.
12. Бабюк Т. Й. Наступність у вихованні здорового способу життя старших дошкільників і молодших школярів: дис...канд. пед. наук. К., 2013. 237 с.
13. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція). Наук. керівник А. М. Богуш, авт. кол. А. М. Богуш, Г. В. Бєлєнька, О. Л. Богініч та ін. Спецвип. журн. «Вихователь-методист дошкільного закладу». К., 2012. 30 с.
14. Беленко С. И. Экономико-математические методы и модели (некоторые аспекты преподавания). Вестник Академии предпринимательства. 2005. № 2. С. 101-103.
15. Беленко С. И. Экономико-математические методы и модели (некоторые аспекты преподавания). Вестник Академии предпринимательства. 2005. № 2. С. 101-103.
16. Береза С. В. Правовий всеобуч як передумова формування правової культури в сучасному демократичному суспільстві. Часопис Київського університету права. 2009. № 3. С. 19-25.
17. Бех І. Д. Концептуальна модель Я-центрованості у вихованні та духовному розвитку особистості. Педагогіка і психологія. № 3. (88). 2015. С. 5¬
16.
18. Бех І. Д. Виховання особистості. Підручник. К.: Либідь, 2008. 848 с.
19. Білан О. І. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» / За заг. ред. О. В. Низьковської. Тернопіль: Мандрівець, 2017. 256 с.
20. Богачов С. В. Теоретико-правові засади правової освіти в Україні: монографія / За заг. ред. чл.-кор. НАН України О. Л. Копиленка; Ін-т законодавства Верховної Ради України. Київ : Леся, 2011. 216 с.
21. Богданова І. М. Соціальна педагогіка : навч. посіб. Київ : Знання, 2008. 343 с.
22. Богуш А. М., Гавриш Н. В. Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі: підручник для ВНЗ. Київ, Видавничий дім «Слово», 2010. 408 с.
23. Богуш А. М. Наступність, перспективність, спадкоємність - склдаові неперевної освіти. Дошкліьне виховання. 2001. № 11. С.11-14.