Захарченков Сергій Петрович. Кредитний ризик: оцінка та управління при фінансуванні інноваційних проектів

Краткое описание

Захарченков Сергій Петрович. Кредитний ризик: оцінка та управління при фінансуванні інноваційних проектів: дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. - Х., 2004

Захарченков С.П. Кредитний ризик: оцінка та управління при фінансуванні інноваційних проектів. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 фінанси, грошовий обіг і кредит. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2004.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню проблеми кредитного ризику та розробці теоретико-методичних положень і рекомендацій щодо вдосконалення механізму оцінки, прогнозування і управління кредитним ризиком при банківському фінансуванні інноваційних перетворень на підприємствах України.
Виявлено особливості інвестиційного кредитування і основні недоліки в управлінні ризиком; розвито класифікаціюключових факторів, що обумовлюють рівень кредитного ризику.
Запропоновано богатокритеріальну класифікацію інновацій за рівнем ризику. Введено поняття «стратегічна зона кредитування». Розроблено методичні засади прийняття ефективних рішень про кредитування інновацій на основі системного підходу до оцінки проектної ефективності й ризику. Запропоновано модель, що описує кредитний портфель банку як систему з навантаженим резервом і дає можливість оцінити його надійність.

Результати, отримані в дисертаційній роботі, у сукупності вирішують задачу удосконалювання теоретико-методичного забезпечення діяльності комерційних банків по оцінці та управлінню кредитним ризиком при фінансуванні інноваційних перетворень на вітчизняних підприємствах. Основні висновки роботи полягають у наступному:
1. Аналіз сучасної практики кредитування дозволив виділити основні недоліки в управлінні кредитним ризиком, удосконалити класифікацію основних факторів, що обумовлюють рівень кредитного ризику, визначити ключові особливості інвестиційного кредитування. Усе це створило умови для підвищення рівня теоретико-методичного забезпечення процесу оцінки й управління ризиком кредитування інноваційних проектів.
2. Розроблена богатокритеріальна класифікація інноваційних проектів за рівнем ризику в залежності від ступеня готовності до впровадження, потенціалу, мети, ступеня новизни й охоплення очікуваної частки ринку дозволяє виділити найбільш і найменш ризиковані проекти та вибрати оптимальний для банку варіант вкладення кредитних ресурсів.
3. Кредитування інновацій являє собою зв'язану систему фінансових, інформаційних, технологічних і інших елементів. При цьому планування кредитної діяльності повинно обов'язково включати вичерпний аналіз взаємодії всіх елементів кредитного процесу. Запропонована схема системного аналізу дозволяє оцінювати ризик і приймати більш обґрунтовані рішення про кредитування інновацій з урахуванням наявних зв'язків і взаємозалежностей.
4. Підвищення ефективності управління ризиком довгострокового проектного кредитування вимагає від банку формування стратегії у сфері фінансування інноваційної діяльності. Визначення стратегічних зон кредитування й оцінка їхньої привабливості надає банкові можливість на стратегічному рівні раціоналізувати структуру фінансових вкладень і ефективно диверсифікувати свій кредитний портфель.
5. Попередній добір інноваційних проектів, генерованих стратегічними зонами кредитування, не може бути здійснений на основі одного будь-якого складного узагальненого критерію. Виходячи з цього розроблено методику попереднього добору проектів на основі комплексного підходу з урахуванням множини різних характеристик проектів та їхніх учасників.
6. Сформульовані теоретико-методичні підходи до прийняття рішень про фінансування проектів в умовах невизначеності у сукупності з обґрунтованими критеріями й методами кількісної оцінки ризику створюють умови для удосконалювання процесу управління ризиком кредитування інноваційних проектів.
7. Процедура кількісної оцінки ризику фінансування, скорегована з урахуванням особливостей реалізації інноваційних проектів, дозволить підвищити достовірність прогнозів і обґрунтованість прийнятих рішень.
8. Виходячи з основних положень теорії надійності систем, обґрунтовано й запропоновано модель, що описує кредитний портфель банку, як систему з навантаженим резервом. Це дозволяє оцінити надійність портфеля, що складається з кредитів з відомим рівнем надійності прогнозу, або, виходячи з вимог до надійності портфеля, висунути вимоги до надійності прогнозу по окремих кредитах, які банк планує видавати.