ЗАМКОВІ КОМПЛЕКСИ XІI – XVII СТ. ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ: СТАН, ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

На правах рукопису

Жукова Олена Вікторівна

УДК [069. 51: 623. 1] (477. 43) 10 / 17” (043. 5)

ЗАМКОВІ КОМПЛЕКСИ XІI XVII СТ.
ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ:
СТАН, ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ

17.00.08 Музеєзнавство. Пам’яткознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник
кандидат історичних наук, доцент
Каністратенко Микола Миколайович

Харків 2007

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ, ДЖЕРЕЛОЗНАВЧІ ТА ІСТОРИЧНІ
ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Наукові дослідження замкових комплексів
Хмельницької області14
1.2. Джерельна база дослідження39
1.3. Методологія та структура дослідження...46

РОЗДІЛ 2. ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТА СУЧАСНИЙ СТАН
ЗАМКОВИХ КОМПЛЕКСІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Історико-культурна цінність замкових комплексів
Хмельницької області
2.1.1. Виникнення та початкові етапи мурованого оборонного
будівництва на Хмельниччині...54
2.1.2. Розквіт фортифікаційного будівництва та становлення сучасного
архітектурного вигляду замків Хмельницької області...65
2.1.3. Історичні події, пов’язані з замковими комплексами
Хмельницької області80
2.2. Фортифікаційна спадщина Хмельниччини на сучасному етапі:
стан збереження й використання
2.2.1. Замкові комплекси в системі історико-архітектурних пам’яток
Хмельницької області85
2.2.2. Рівень збереження та сучасне використання пам’яток
фортифікаційного будівництва Хмельницької області..92

РОЗДІЛ 3. МУЗЕЄФІКАЦІЯ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ЗБЕРЕЖЕННЯ
ТА ВИКОРИСТАННЯ ЗАМКОВИХ КОМПЛЕКСІВ
ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
3.1. Місце музеєфікації серед засобів збереження пам'яток
фортифікаційної архітектури, шляхи та методи її проведення........106
3.2. Рівень і проблеми музеєфікації замкових комплексів
Хмельницької області......................................................120
3.3. Перспективи включення замкових комплексів Хмельниччини
до музейно-туристичного простору України.................................133

ВИСНОВКИ........................................................................................................146

СПИСОК ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ ................................................................156

ДОДАТКИ...........................................................................................................200

ВСТУП

Утвердження України як незалежної держави, соціально-політичні, економічні зміни, що відбуваються в країні останнім часом, загострили увагу суспільства до долі історико-культурної спадщини, вагому частину якої становлять архітектурні пам’ятки будь-який витвір архітектури, що має разом з тим значення історичного джерела” та матеріальної пам’ятки”. Одними з найстаріших пам’яток архітектури є пам’ятки фортифікаційного будівництва, що серед інших пам’яток містобудування та архітектури України мають особливий статус, зумовлений їх унікальними історичними та архітектурними особливостями. Як найбільші за розмірами історичні споруди в забудові населених пунктів, як композиційні центри багатьох міст і сіл, замкові комплекси потребують особливих підходів у справі охорони та використання на сучасному етапі.
Провідне місце серед замків України і за соціально-економічним значенням, і за красою архітектури та навколишніх ландшафтів належить замковим комплексам Поділля. Це один з найцікавіших з історико-архітектурної точки зору регіонів, на теренах якого збереглася значна кількість пам`яток фортифікаційного будівництва, чому сприяв ряд історичних факторів, головним серед яких була виняткова геополітична роль регіону в житті Південно-Західної Русі-України. Сучасна Хмельницька область є складовою частиною Поділля. На території області знаходиться дванадцять мурованих замкових комплексів різного ступеню збереженості.
Тема представленої до захисту дисертації Замкові комплекси ХІІ ХVІІ ст. Хмельницької області на сучасному етапі: стан, проблеми збереження і використання” складається з двох різнопланових наукових проблем. Перша проблема заключається в дослідженні історії та сучасного стану замкових комплексів Хмельницької області як складової ланки історико-архітектурної спадщини України. Історичне дослідження збережених дванадцяти замків зумовлене науковим обґрунтуванням їх історико-культурної цінності, необхідним у вирішенні сучасних завдань охорони пам’яток. В основу дослідження сучасного стану покладено рівень збереженості замкових комплексів, їх технічний стан, об’ємно-планувальні характеристики, характер використання на сучасному етапі.
Друга проблема являє собою визначення найефективнішого засобу збереження та використання для замкових комплексів Хмельницької області, побудованого на врахуванні їх історико-культурної цінності, сучасного рівня збереженості та особливостей тополандшафтного й містобудівного розташування.
Актуальність теми зумовлена посиленням уваги до охорони історико-архітектурної спадщини в цілому та замкових комплексів зокрема. Сьогодні Хмельниччина займає третє місце в Україні після Тернопільської та Львівської областей за кількістю збережених до сьогодні пам’яток фортифікаційного будівництва. За показниками збереження та ефективного використання замків область займає одну з останніх позицій в країні (серед дванадцяти замків лише два використовуються шляхом пристосування під музеї). Отже, на сьогодні перед пам’яткоохоронною сферою області гостро постала проблема збереження замків.
При характеристиці рівня дослідженості даної теми слід вказати, що найбільше уваги приділяється проблемам вивчення історії замкових комплексів Хмельниччини [205, 216]. На основі роботи Г. Логвина можна уявити загальні тенденції розвитку українського мистецтва 1240 1540 рр., складовою частиною якого є оборонне зодчество. Більш конкретні дані з історії саме замків Хмельницької області можна отримати з наукового дослідження О. Мальченко [216]. Але в ньому існуючі замкові комплекси не виділено в окрему групу, вони розглядаються в руслі вирішення загального питання фортифікаційного будівництва на південно-східному українському порубіжжі в XV середині XVIІ ст. Існуючі спеціальні дослідження проблем охорони фортифікаційної спадщини стосуються охорони пам’яток у цілому, без відокремлення замкових споруд в окремі групи [2, 74, 193, 327]. Вирішення проблем сучасного використання замкових комплексів України на науковому рівні знаходимо в роботах О. Гайди, Л. Грачевої, О. Лесика [64, 79, 196]. Та якщо дослідження з сучасного використання фортифікаційних пам’яток О. Гайди та Л. Грачевої присвячені окремим об’єктам, то роботи О. Лесика дають рекомендації щодо реставрації та використання фортифікаційної спадщини взагалі. Дослідження проблематики сучасного стану замкових комплексів Хмельницької області ведуться стосовно Кам'янець-Подільського та Меджибізького замкових комплексів, тоді як інші замки області залишаються поза увагою дослідників. На науковому рівні з проблематики збереження замкових комплексів Хмельниччини немає жодної роботи, також відсутні наукові дослідження, присвячені шляхам і методам, проблемам та перспективам музеєфікації замків області. Таким чином, виникає необхідність у дослідженні на науковому рівні проблем збереження всіх замкових комплексів Хмельниччини та шляхів ефективного вирішення цих проблем. Тому дисертаційне дослідження, в якому автор поставив собі за мету вивчення сучасного стану збереження та використання мурованих замкових комплексів Хмельницької області, напрямів пристосування фортифікаційних пам'яток до сучасних потреб суспільства, перспектив ефективного використання, безперечно, є актуальним.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок досліджень зумовлений тенденціями, що відбуваються зараз в загальнодержавній політиці охорони історико-культурної спадщини, відображеними в наступних документах:
· Програма збереження і використання пам'яток архітектури та історичних міст”, розроблена Держбудом у 1999 р. на виконання доручення Президента України та за результатами Всеукраїнської наради будівельників, за участю обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій ;
· Комплексна програма розвитку Національного історико-архітектурного заповідника Кам'янець”, ухвалена постановою Кабінету Міністрів України № 378 від 15. 03. 1999 р.;
· Перспективна програма консерваційних і реставраційних робіт по комплексу Старого й Нового замків”, розроблена Державним науково-дослідним інститутом теорії та історії архітектури і містобудування (НДІТІАМ) 1999 р. і узгоджена Держбудом України та Міністерством культури і мистецтв 2000 р.;
· Перелік історичних місць, які взяті під опіку держави”, затверджений рішенням Уряду від 26. 08. 2001 р.;
· Положення про ”Державний історико-культурний заповідник Межибіж”, затверджене наказом Держбуду України № 13 від 18. 01. 2002 р.;
· Проект організації території національного природного парку Подільські Товтри”, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та історико-культурних об’єктів”, розроблений Держбудом спільно з НДПІ містобудування у 2002 р.;
· Концепція державної програми збереження та використання замків України на 2006 2011 рр.”, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 182 р від 8. 06. 2005 р.;
Досліджувана в роботі проблема є складовою частиною загального плану наукової роботи кафедри історії України та музеєзнавства Харківської державної академії культури за напрямом Музейна справа та охорона пам'яток ”.
Мета і завдання дослідження. Головна мета полягає в тому, щоб виявити історичне значення замкових комплексів Хмельницької області та визначити їх сучасний стан. З урахуванням історико-культурної цінності, рівня збереження, особливостей тополандшафтного й містобудівного розташування, об’ємно-планувальних характеристик розробити ефективний засіб збереження та використання замкових комплексів Хмельницької області.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:
· провести аналіз історичного розвитку замкових споруд Хмельницької області, визначити їх історико-культурну цінність;
· визначити місце пам'яток фортифікаційного будівництва Хмельниччини в загальній історико-архітектурній спадщині України; здійснити комплексний порівняльний аналіз з іншими пам’ятками фортифікаційного будівництва України;
· дослідити стан збереження і використання замків Хмельницької області на сучасному етапі; виявити особливості замків області, що впливають на стан їх збереження;
· дослідити напрями пристосування замків до сучасних потреб з метою визначення шляхів їх належного збереження й ефективного використання; виділити показники, важливі при вирішенні завдань раціонального використання пам’яток фортифікаційного будівництва, провести класифікацію замків Хмельниччини за цими показниками;
· розробити критерії оцінки пам’яток оборонного зодчества для визначення можливостей їх музеєфікації, виявити шляхи її проведення;
· виділити проблеми музеєфікації замкових комплексів Хмельницької області;
· розробити пропозиції ефективного збереження та раціонального використання існуючих замкових комплексів Хмельницької області.
Об’єктом дослідження є проблеми збереження та напрями ефективного використання замкових комплексів Хмельницької області.
Предмет дослідження замкові комплекси Хмельницької області в якості складової ланки загальної архітектурної спадщини України. Орієнтиром у визначенні історико-культурної цінності пам’яток виступають архівні документи, відповідні іконографічні матеріали, наукові роботи, що дають змогу об’єктивно виявити засади будівництва, функціонування замків, необхідні у вирішенні сучасних завдань охорони пам’яток.
Виходячи з поставленої мети, що об’єднує виявлення історичного значення замкових комплексів Хмельницької області та дослідження їх сучасного стану, в дисертаційній роботі були використані методи дослідження як історичні, так і музеєзнавчі.
Хронологічні межі дослідження зумовлені метою і завданнями роботи. Залучені до комплексного аналізу замки формуються у ХІІ ХVІІ ст. Наприкінці ХVІІІ початку ХІХ ст. вони втратили своє функціональне призначення. На сьогодні існують як історико-культурні пам’ятки.
Географічні межі дослідження Хмельницька область, яка входить до історичних регіонів Поділля та, частково, Волині.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
· вперше комплексно представлено історію виникнення та подальшого функціонування збережених на сьогодні мурованих замкових комплексів Хмельницької області, визначено їх історико-культурну цінність;
· досліджено стан збереження та сучасне використання дванадцяти замків Хмельниччини; виділено ряд чинників, притаманних замковим комплексам області, що впливають на рівень їх збереженості та характер використання;
· вперше проаналізовано досвід сучасного використання замків в Україні; удосконалено критерії оцінки пам’яток оборонного зодчества для визначення можливостей їх використання;
· створено концепцію музеєфікації замкових комплексів Хмельницької області як найбільш ефективного засобу їх збереження; визначено шляхи музеєфікації, які б відповідали сучасним соціокультурним вимогам і реаліям буття;
· доведено, що музеєфікація, як створення умов для екскурсійного відвідування, що передбачає включення пам'яток до туристичних і екскурсійних маршрутів, сприяє їх перетворенню на туристичний продукт;
· розроблено пропозиції щодо музеєфікації всіх існуючих на сьогодні в Хмельницькій області замкових комплексів з подальшим використанням у туристичній галузі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх історично-архітектурна частина впроваджує до наукового кола систематизовані наукові знання історії виникнення та подальшого функціонування замкових комплексів Хмельниччини, які були розпорошені по різноманітних публікаціях та архівних матеріалах, що дозволяє говорити про необхідність їх збереження та раціонального використання як цілісної системи. В експериментальній частині роботи аналізована інформація про сучасний стан збереження та використання існуючих замків Хмельниччини, розроблені пропозиції музеєфікації пам’яток фортифікаційного будівництва Хмельницької області.
Результати дослідження можуть бути використані в лекційних курсах з історії, архітектурознавства, музеєзнавства, пам’яткознавства, при розробці спецкурсів з воєнної історії або історії фортифікаційного будівництва, спецкурсів з охорони пам’яток, замкового туризму, музейної справи, а також у процесі підготовки узагальнюючих праць з історії фортифікаційного будівництва на Поділлі, написанні праць з історичного краєзнавства, учбових посібників, путівників і буклетів як з історії замків Хмельницької області взагалі, так і по окремих пам’ятках.
Матеріали дисертації можуть бути використані під час розробки проектів музеєфікації замків Хмельницької області, урядових чи музейних програм, екскурсійних маршрутів, складанні планів і схем туристичних маршрутів, розробці проектів щодо розвитку туристичної індустрії області з залученням замкових комплексів до туристичних мереж України.
Апробація результатів дисертації проводилась на міжнародних і всеукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях:
· VII Міжнародних Могилянських читаннях Музейна справа в Україні на зламі тисячоліть”, що проходили 5 6 грудня 2002 р. на базі Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, м. Київ;
· І Міжнародній науково-практичній конференції Сангушківські читання”, що проходила 24 25 січня 2003 р. в м. Славуті Хмельницької області;
· науковій конференції молодих учених Культура та інформаційне суспільство ХХІ ст.”, що проходила 16 18 квітня 2003 р. на базі Харківської державної академії культури, м. Харків;
· ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених Крок у майбутнє”, що проходила 25 27 червня 2003 р. на базі Київського національного політехнічного університету, м. Київ;
· Міжнародній науково-практичній конференції Замки і туристичний бізнес ефективне поєднання”, що проходила 30 31 жовтня 2003 р. на базі Національного університету Львівська політехніка”, м. Львів;
· Міжнародній науковій конференції Українська археографія та джерелознавство: надбання та перспективи”, що проходила 20 22 травня 2004 р. на базі Хмельницького державного університету, м. Хмельницький;
· ІІ Міжнародній науково-теоретичній конференції Знаки питання в історії України: українська історія у східноєвропейському контексті”, що проходила 5 6 листопада 2004 р. на базі Ніжинського державного педагогічного університету ім. М. Гоголя, м. Ніжин;
· ІХ Міжнародних Могилянських читаннях: Музейне збереження пам’яток сакрального мистецтва. Історія, сучасна практика і майбутнє”, що проходили 2 3 грудня 2004 р. на базі Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, м. Київ;
· Міжнародній науковій конференції молодих учених Культура та інформаційне суспільство ХХІ ст.”, що проходила 20 22 квітня 2005 р. на базі Харківської державної академії культури, м. Харків;
· науковій конференції молодих учених Культура та інформаційне суспільство ХХІ ст.” що проходила 25 26 квітня 2006 р.на базі Харківської державної академії культури, м. Харків.
Публікації:
1. Жукова О.В. До історії оборонного будівництва України: геополітичний фактор в утворенні та розвитку фортифікаційних систем // Література і культура Полісся: Зб. наук. праць. Ніжин, 2004. С. 209 214.
2. Жукова О.В. Музеєфікація замкових комплексів Хмельниччини як один з факторів розвитку туризму в області // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. Архітектура. Львів: Вид-во Національного університету Львівська політехніка”, 2005. С. 165 167.
3. Жукова О.В. Специфіка музеєфікації видового комплексу пам'яток (на прикладі замкових комплексів ХІІ XVII ст. Хмельницької області) // Вісник Харківської державної академії культури. Х.: ХДАК, 2007. Вип. 19. С. 61 68.
4. Жукова О.В. Окремі аспекти організації збереження пам'яток фортифікаційного будівництва в Україні // Вісник Харківської державної академії культури. Х.: ХДАК, 2007. Вип. 20. С. 33 40.
5. Жукова О.В. Музеєфікація історико-архітектурних пам’яток Хмельниччини: проблеми та перспективи // Могилянські читання 2002 року: Зб. наук. праць. К.: ВІПОЛ, 2003. С. 205 208.
6. Жукова О.В. Скарби, які ми втратили / Про культурну спадщину князів Сангушко // Сангушківські читання: Зб. наук. праць. Львів, 2004. С. 38 42.
7. Жукова О.В. Замковий комплекс у місті Кам’янці-Подільському: стан охорони та подальші перспективи // Культура та інформаційне суспільство ХХІ ст.: Матеріали наук. конф. молодих учених. Х., 2003. С. 49 51.
8. Жукова О.В. Пам’ятки фортифікаційної архітектури Хмельницької області як туристичний продукт // Культура та інформаційне суспільство ХХІ ст.: Матеріали наук. конф. молодих учених. Х.: ХДАК, 2005. С. 64 65.
9. Жукова О.В. Про охорону пам'яток фортифікаційного будівництва України на початку ХХІ ст. // Культура та інформаційне суспільство ХХІ ст.: Матеріали наук. конф. молодих учених. Х.: ХДАК, 2006. С. 62 63.
10. Жукова О.В. Роль західноукраїнського роду князів Острозьких у розвитку фортифікаційного будівництва на Україні за доби середньовіччя // Крок у майбутнє: Матеріали наук. конф. молодих учених. К., 2003. С. 91 92.
11. Жукова О.В. Музеєфікація замкових комплексів України як один з засобів їх збереження // Археометрія та охорона історико-культурної спадщини / Веб-видання. К., 2004. Режим доступу: http: // www. myslenedrevo. com. ua / studies / arox / 2004 / zhukova. html.

12. Жукова О.В. Історична доля, сучасний стан та майбутнє палацового комплексу князів Сангушків в Ізяславі // Археометрія та охорона історико-культурної спадщини / Веб-видання. К., 2006. Режим доступу: http: // www. myslenedrevo. com. ua / studies / arox / 2006 / zhukova. html.

Список литературы

ВИСНОВКИ

До наших днів в Україні збереглася значна кількість пам’яток фортифікаційної архітектури, що пояснюється бурхливою історією держави, її особливим геополітичним розташуванням. Це фортеці, замки, монастирі та культові споруди оборонного типу. Чільне місце серед них посідають замки укріплені осідки володарів, що правили одночасно за житло й фортецю.
Значний час проблема збереження пам'яток фортифікаційної архітектури вважалася другорядною. Оскільки замкові комплекси втратили свої первісні функції, то створилися умови для їх перебудови або зносу. Крім знищення об’єктів оборонного будівництва в довоєнні роки, багато пам’яток було зруйновано під час Другої світової війни. Фізичне знищення замків тривало також і в повоєнні роки. Лише з середини 50-х рр. ХХ ст. поступово починає привертатися увага до їх охорони. Утвердження України як незалежної держави, соціально-політичні та економічні зміни, що відбуваються в країні останнім часом, загострили увагу суспільства до долі архітектурної спадщини. В умовах науково-технічного прогресу, урбанізації та катастрофічної руйнації навколишнього середовища виникають додаткові труднощі в питаннях збереження фортифікаційних пам’яток. Тож в даний час найбільш гострого значення набуває забезпечення збереження, належного утримання, реставрації, ремонту, консервації, відновлення замкових комплексів України й здійснення державного контролю за цією справою.
На території сучасної Хмельницької області, що є складовою частиною історичного регіону Поділля, до наших часів збереглися залишки дванадцяти мурованих замкових комплексів, переважна більшість яких знаходиться в стані, що не відповідає вимогам охорони історико-культурної спадщини. Незадовільний стан пам'яток переконливо свідчить про необхідність вирішення назрілих питань ефективного збереження та раціонального використання.
Розроблена в даному дослідженні концепція щодо аналізу сучасного стану фортифікаційної спадщини Хмельниччини та напрямів її ефективного використання неможлива без проведення ґрунтовного вивчення історії виникнення та подальшого функціонування замків. Дослідження, що проводилися в цьому напрямі, відзначаються фрагментарністю та нерівномірністю (більш цілісно проведені історичні та архітектурознавчі дослідження Жванецького, Кам'янець-Подільського, Меджибізького, Старокостянтинівського замків, що зумовлено їх кращим станом збереження, на той час як інші замки, що збереглися в вигляді руїн, залишаються поза увагою дослідників). У дисертації на основі аналізу розпорошених по різноманітних документах, наукових працях і публікаціях матеріалів з історії замків Хмельниччини представлено цілісну картину виникнення та подальшого функціонування всіх існуючих на сьогоднішньому етапі замкових комплексів області, встановлено зв’язки між ними, визначено їх історико-культурну цінність.
Землі сучасної Хмельницької області були споконвіків ареною постійної боротьби різних держав, що завжди викликало потребу будівництва укріплень для захисту як від зовнішньої загрози, так і для зміцнення внутрішньої безпеки. Історична, політико-адміністративна, економічна доцільність зумовила появу на цих землях значної чисельності оборонних споруд, а зміни систем оборони впроваджувалися в життя відповідно до нових вимог, породжуваних зростанням потужності вогнепальної зброї. Завдяки цим історичним умовам Хмельниччина має на своїй території низку пам’яток фортифікаційної архітектури, що завдяки своїй історико-культурній цінності творять наймонументальнішу й найхарактернішу групу серед архітектурних пам’яток цього краю. Замкові комплекси ХІІ початку ХVІІ ст. є не лише свідками історичних подій, а й відображають розвиток оборонного будівництва тих часів їх будівничі продовжували й розвивали традиції дерев’яного й кам’яного оборонного мистецтва старокняжої доби, в подальшому впроваджували досягнення фортифікаційного мистецтва Західної Європи. Історія фортифікаційної архітектури Хмельниччини має багато цікавих і унікальних сторінок. З кожним замком пов’язана своя історія, кожний переживав періоди слави і занепаду. Скільки було замків, стільки й було осередків культурного й товариського життя. На цьому полі дослідників ще чекає велика кількість відкриттів і знахідок.
На сьогодні пам'ятки фортифікаційної архітектури області потребують впровадження негайних заходів для подальшого збереження. Далася взнаки слабка теоретико-методологічна розробка питань охорони й збереження фортифікаційної спадщини в цілому. Відновленням, реставрацією або консервацією замкових комплексів у Хмельницькій області почали предметно займатися лише з середини 50-х років ХХ ст. У вирішенні проблем охорони пам’яток фортифікаційної архітектури фахівці центральне місце надавали лише таким питанням, як історичні та архітектурно-археологічні дослідження, роль і значення історико-архітектурної спадщини в сучасному житті. Проблеми раціонального використання, музеєфікації займали другорядне місце. Крім того, дослідження розподіляються між авторами за своїм науковим характером і різняться за змістом: серед багатьох авторів, що досліджували замки сучасної Хмельницької області, можна виділити В. Гульдмана, Ю. Ролле, Є. Сіцінського, О. Мацюка, Г. Логвина, Є. Лопушинську, Ю. Нельговського, Є. Пламеницьку, О. Пламеницьку. Дослідження та наукові доробки вказаних науковців й понині зберігають велику цінність в історичній науці завдяки індивідуальним підходам і аналізу фортифікаційної спадщини. Але це роботи окремого характеру без проведення комплексного дослідження історії, охорони та використання замкових комплексів Хмельницької області. Крім того, слід зауважити, що якщо історія та сучасний стан таких добре збережених замків, як Кам'янець-Подільський та Меджибізький знаходяться під пильної увагою науковців, то інші замки потребують всебічних досліджень.
Дане дисертаційне дослідження являє собою комплексну оцінку історико-культурної цінності та сучасного стану всіх збережених замкових комплексів Хмельниччини, в якому вперше встановлено напрями ефективного використання існуючих мурованих замків області.
Результатом здійснення комплексного аналізу сучасного стану замкових комплексів Хмельниччини стало виявлення як загальних, так і локальних факторів, що впливають на стан їх збереження:
· низький рівень залучення замків області до сучасного життя;
· недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази;
· проблема визначення господаря історичної пам’ятки. Організація, якій буде передано об’єкт, повинна виділяти зі свого бюджету значні кошти на відбудовні роботи, без можливості повернути їх найближчим часом. Ці витрати досить завеликі, тому проблема чіткого визначення господаря досить складна;
· відсутність у сучасному суспільстві сформованої громадської думки, яка була б орієнтована на збереження пам’яток;
· відсутність у Хмельницькій області достатньої кількості спеціально підготованих кадрів, відповідних наукових установ;
· нестача коштів не лише на реставрацію, а й на всебічне вивчення, консервацію та подальшу популяризацію пам’яток;
· невисока мистецька, художня та естетична цінності окремих, переважно невеликих та напівзруйнованих замкових комплексів області;
· віддалене місцезнаходження значної кількості замкових комплексів Хмельницької області та відсутність зручного транспортного доступу до них;
· низький рівень збереженості переважної більшості замків Хмельницької області, що дійшли до нас у вигляді руїн, відновити які та повернути їх первинний вигляд практично неможливо;
Велику тривогу викликає не лише сучасний технічний стан пам’яток фортифікаційної архітектури Хмельниччини, а й характер їх використання. Замкові комплекси області, що дійшли до нашого часу, перебуває під опікою різних інституцій та відомств. Функціонування цих інституцій спрямовано на фіксацію пам’яток, проведення наукових досліджень, іноді їх консервацію, реставрацію. На популяризацію бракує ресурсів. Бюджетних коштів не вистачає навіть на те, щоб зупинити природні руйнівні процеси. Сьогодні Хмельниччина займає третє місце в Україні після Тернопільської і Львівської областей за кількістю збережених замкових комплексів. І якщо в Львівській, Волинській областях, Автономній республіці Крим рівень використання замкових комплексів досить високий, то в Хмельницькій області набагато нижче. Із дванадцяти замків раціонально використовуються лише два. Використання інших не сприяє їх збереженню. Саме тому особливого значення набуває пошук шляхів ефективного використання, що забезпечить збереження замкових комплексів.
Важливим у справі використання замкових комплексів виступає економічний фактор. Унікальні об’єкти середньовічної замкової мурованої архітектури ХІІ ХVІІ ст. мають великий історико-культурний потенціал і можуть використовуватися для патріотичного виховання молоді. Напевно, слід пригадати досвід Франції другої половини ХІХ ст., коли там була реалізована велика програма робіт з реставрації і відновлення середньовічних замків, які лежали на той час у руїнах. Сьогодні подібну програму можна було б реалізувати для замкових комплексів як Хмельницької області зокрема, так і України в цілому.
Як свідчить практика, реставраційні роботи самі по собі не вирішують справи. Повне відродження може гарантувати тільки пристосування пам'яток до сучасних потреб суспільства. Дослідження показало, що найефективнішим способом збереження замкових комплексів Хмельниччини буде їх музеєфікація. Слід відрізняти музеєфікацію пам’яток від пристосування під музеї: у музеєфікованій споруді колекції не розміщуються, вона сама набуває значення основного, а іноді єдиного експоната.
Процес музеєфікації замкових комплексів набув в Україні належних темпів і масштабів розвитку, проявляючись у створенні історико-архітектурних заповідників з обов’язковим розташуванням музейної експозиції на території пам’ятки. За рівнем музеєфікації Хмельниччина посідає останнє місце серед областей України: тут музеєфіковано два замки (Кам'янець-Подільський і Меджибізький) серед дванадцяти, збережених до нашого часу.
Оскільки всі замки Хмельницької області неможливо перетворити на музеї, то виникає питання про критерії оцінки пам’яток для визначення шляхів їх музеєфікації. Як свідчить проведене дослідження, визначення нових функцій пам’яток, пристосування їх до сучасних потреб залежить, насамперед, від історико-архітектурної цінності, місцезнаходження по відношенню до туристських трас, зв’язку з населеними пунктами, багатства й розмаїття навколишнього ландшафту. Наукові розробки доцільно здійснювати широким колом фахівців з історії, архітектури, музеєзнавства, пам’яткознавства, мистецтва. Для підвищення якості даних розробок, методики їх реалізації слід вивчати та враховувати багатий досвід зарубіжних країн і, насамперед, Італії, Франції, Польщі, Чехії та інших європейських країн.
Роботи з музеєфікації об’єктів оборонної архітектури стимулюють розвиток туризму в області. Загальновідомо, що в багатьох зарубіжних країнах туризм є важливою, якщо не основною статтею державних доходів. В Україні доходи від туризму поки що дуже скромні, а в ряді випадків просто відсутні. Зовсім незначна частина замкових комплексів Хмельницької області (33 % від загальної кількості) використовується в туристичній індустрії, на той час як більшість потребує проведення необхідних заходів з музеєфікації і включення до системи туристичних маршрутів. Музеєфікація замкових комплексів Хмельниччини, створення нових екскурсійних і туристичних маршрутів, які б охоплювали всі замки області, включення пам’яток до музейно-заповідної мережі України, залучення до цієї справи інвесторів дасть змогу створити туристичну індустрію краю на основі існуючої історико-архітектурної спадщини.
Дисертаційна робота є комплексним науковим дослідженням у галузі музеєзнавства та пам’яткознавства. В роботі висвітлено головні етапи історії замкових комплексів Хмельницької від періоду їх виникнення до наших днів, досліджено їх сучасний стан, приділено пильну увагу питанням збереження й використання замкових комплексів області.
Значення одержаних у роботі результатів полягає в тому, що вперше проаналізовано стан дослідження проблеми, визначено місце замкових комплексів Хмельниччини в вітчизняній історіографії з оборонного будівництва України, розкривається наукова цінність цих публікацій. Ці пам’ятки включено в окрему історико-архітектурну модель, що потребує до себе пильної уваги в плані подальшого дослідження, збереження і раціонального використання. Проаналізовано доступні документальні матеріали, що містять основний обсяг відомостей щодо здійснення охорони замків Хмельниччини на сучасному етапі.
Вперше в історичній науці проаналізовано загальну закономірність появи замків на території сучасної Хмельницької області, зроблено комплексний історичний нарис подій, пов’язаних з історією побудови та функціонування цих замкових споруд. Крім того, вироблено періодизацію розвитку замкових комплексів Хмельниччини як складової ланки в загальній еволюції фортифікаційного будівництва регіону. Аналіз історії замкових комплексів Хмельницької області виявив схожі тенденції історичної картини формування й подальшого існування оборонних споруд, що характерні для замкових комплексів інших західних областей України. Дістало подальший розвиток визначення історико-культурної цінності замкових комплексів Хмельниччини, їх внеску в історію української фортифікаційної архітектури.
В роботі вперше проведено комплексний аналіз сучасного стану замкових комплексів Хмельницької області, детально досліджено їх технічний стан і рівень збереженості, визначено специфічні особливості замкових комплексів Хмельниччини, що впливають на процес їх збереження; вперше проаналізовано досвід використання замків на Україні з метою визначення напрямів їх пристосування до сучасних цілей.
Значення для науки має подальший розвиток проблеми музеєфікації замкових комплексів як одного із способів збереження пам’яток; критичний аналіз напрямів музеєфікації, виділення переваг і недоліків; удосконалення шляхів музеєфікації, що б відповідали сучасним соціокультурним вимогам та реаліям буття. Доведено, що музеєфікація замкових комплексів Хмельниччини є найефективнішим засобом їх збереження, оскільки для напівзруйнованих пам’яток (а такими є більшість збережених тут замкових комплексів) є лише один вид використання створення умов для їх екскурсійного відвідування, що передбачає консервацію таких залишків з включенням до системи туристичних маршрутів.
Практичне значення отриманих результатів полягає в дослідженні історико-культурного значення замкових комплексів Хмельниччини, їх сучасного стану; визначенні специфічних особливостей, характерних для пам’яток фортифікаційного будівництва даної області, що впливають на процес їх збереження; дослідженні процесу використання замкових комплексів в Україні з метою виявлення напрямів їх використання; подальшій розробці критеріїв оцінки пам’яток оборонного зодчества для визначення можливостей їх ефективного використання; проведенні класифікації замків Хмельниччини за показниками, важливими при вирішенні завдань їх раціонального використання; виділенні проблем музеєфікації замкових комплексів Хмельницької області та розробці шляхів їх оптимального вирішення; розробці пропозицій раціонального використання існуючих замкових комплексів Хмельницької області відносно досягнутих результатів; визначенні перспектив включення досліджуваних замків до музейно-туристичного простору України.
Значним внеском у вирішення проблем сучасного збереження й використання замкових комплексів Хмельниччини стало дослідження в натурі сучасного стану замків області, аналіз їх типів, форм і характеру архітектурного мистецтва; подання зроблених автором фотографії і планів, визначення містобудівного положення, об’ємно-планувальних характеристик і рівня збереженості пам'яток; запропоноване експериментальне створення туристичних та екскурсійних маршрутів, пропозиції з розміщення функціональних груп приміщень закладів туризму й музейництва в об’ємно-планувальних структурах пам’яток фортифікаційної архітектури. Наведені характеристики свідчать про сучасний стан збереження замків Хмельниччини, їх місце серед збережених фортифікаційних пам’яток України, постановку питань, що потребують негайного вирішення.
Матеріали дисертації можуть бути використані в процесі підготовки узагальнюючих праць з історії фортифікаційного будівництва на Поділлі, окремих історичних досліджень, при написанні праць з історичного краєзнавства, при написанні учбових посібників, розробці проектів музеєфікації замків Хмельницької області, екскурсійних маршрутів, складанні планів і схем туристичних маршрутів, розробці проектів розвитку туристичної індустрії області з залученням замкових комплексів до туристичних мереж України, путівників і буклетів як з історії замків Хмельницької області в цілому, так і по окремих пам’ятках.
У зв’язку з проведенням дисертаційного дослідження постали нові наукові завдання більш ґрунтовне вивчення історії виникнення та подальшого функціонування замкових комплексів у Ізяславі, Зінькові, Летичеві, Панівцях, Рихті, Сатанові, Сутківцях, Чорнокозинцях.
Крім того, залишається невирішеним питання щодо застосування на практиці заходів з музеєфікації пам’яток фортифікаційної архітектури та механізмів врегулювання цієї проблеми. Для цього повинно бути чітке законодавче врегулювання та економічні основи стосовно збереження та використання замкових комплексів Хмельницької області як пам’яток історії та культури національного значення. Не останнє місце повинно займати й державне стимулювання популяризації пам’яткоохоронних заходів із впровадженням системи пільг на музеєзнавчу та туристичну діяльності. Навіть саме суспільство повинно зрозуміти нарешті, що воно буде неповноцінним у своєму існуванні без минулої історії, без історико-культурної спадщини, якою багата наша держава.
Окремі замкові комплекси Хмельниччини в мережі оборонних споруд України це й приклад історико-культурного надбання в якості визначної фортифікаційної архітектури, й історичні пам’ятки Поділля, які своїм існуванням, залученням до музейно-туристичної мережі України, підвищенням суспільного інтересу наглядно демонструють, що й сьогодні не зникає зацікавленість суспільством своєю минувшиною, історико-культурним надбанням.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Абизов В.А. Підвищення ефективності інвестиційних програм використання та розвитку замкових комплексів // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. Архітектура. Львів: Видавництво Національного університету Львівська політехніка”, 2005. С. 89 91.
2. Актуальні питання виявлення і дослідження пам'яток історії та культури (на матеріалах Зводу пам'яток історії та культури України). Част. 2 / Ред. кол.: П.Т. Тронько, В.О. Горбик, Е.М. Піскова. К.: Ін-т історії України НАН України, 1999. 255 с.
3. Акты Литовско-Русского государства (XIVXVI ст.) / Изд. М. В. Довнар-Запольский. М., 1899. Вып. І XII.
4. Акты из Метрики Литовской. 13741529 гг. СПб., 1895. Т. 1. 1904 с.
5. Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией.СПб.,1844. Т.1. 428с.
6. Там само. СПб., 1848. Т.2. 437 с.
7. Там само. СПб., 1848.Т.З. 356 с.
8. Там само. СПб., 1851. Т.4. 583 с.
9. Акуленко В.І. Охорона пам’яток культури в Україні, 1917 1991. К.: Вища школа, 1991. 273 с.
10. Акуленко В.І. Проблеми становлення і розвитку законодавства про охорону і використання пам’яток культури в Україні (1917 1991): Дис. ...д-ра. юрид. наук у формі наук. доп., що виконує також функції автореферату: 12.00.01/ НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. К., 1992. 51 с.
11. Андреев П.Н. Иллюстрированный путеводитель по юго-западным казённым железным дорогам. К., 1899. 591 с.
12. Андрушко І.В. Сучасний стан збереженості замків на Поділлі та проблеми їх реставрації // Фортифікації України: Матеріали міжнар. конф. з проблем охорони фортифікаційних споруд в Україні. Кам'янець-Подільський, 1993. С. 29 31.
13. Антонович В.Б. Исследование о городах юго-западного края // Монографии по истории западной и юго-западной России. К., 1885. Т. 1. С. 135 194.
14. Антонович В.Б. Летопись Сатановского монастыря // Монографии по истории западной и юго-западной России. К., 1885. Т. 1. С. 445 461.
15. Антонович В.Б. Несколько данных о землевладении в южной Украине в XV столетии // Киевская Старина. К., 1896. Т. 55. С. 119.
16. Антонович В.Б. Очерк истории Великого Княжества Литовского до половины XV ст. К., 1878. 156 с.
17. Апанович Е. М. Исторические места событий освободительной войны украинского народа 1648 1654 гг. К., 1954. 102 с.
18. Археологія доби українського козацтва ХVІ ХVІІІ ст./ І.С.Винокур, Д.Я. Телегін, О.М.Титова та ін.: Навч. посібник. К.: ІЗМН, 1997. 336 с.
19. Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной Комиссией для разбора древних актов, учреждённой при Киевском, Подольском, Волынском генерал-губернаторстве. К., 1867 1905.
20. Асєєв Ю.С. Архітектурні пам’ятки України. К., 1970. 88 с.
21. Асєєв Ю.С. Розповіді про архітектурні скарби. К., 1975. 184 с.
22. Асеев Ю.С. Стили в архитектуре Украины. К., 1989. 114 с.
23. Бабунов А.Н. О реконструкции исторических городов Великобритании // Теория и практика реставрационных работ. М.: Стройиздат, 1972. С. 135 148.
24. Баженов Л.В. Меджибіж у науково-краєзнавчих дослідженнях ХІХ ХХ ст. // Меджибіж: 850 років історії: Матеріали наук.-практ. конф. Меджибіж, 1996. С. 7 13.
25. Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХХХ ст.: історіографія, бібліографія, матеріали. Кам'янець-Подільський, 1993. 479 с.
26. Баженов Л.В. Хроніка археологічних досліджень Кам’янеччини (80-ті рр. ХІХ ст. 1997 р.) // Кам’янеччина в контексті історії Поділля: Зб. наук. пр.: В 2 т. Кам'янець-Подільський, 1998. Т.1. С. 54 56.
27. Баженова С.Є. Історія сьогодення, перспективи розвитку Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника // Музей і Поділля: Тези доп. наук. конф. присвяченої 100-річчю від дня заснування Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Кам'янець-Подільський, 1990. С. 5 7.
28. Бандрівський М.Ю. Про час появи техніки кам'яної кладки і мурування на західноукраїнських землях // Вісник нституту Укрзахідпроектреставрація. Львів, 1997. № 8. С. 33 40.
29. Батюшков П.Н. Памятники старины в западных губерниях империи. СПб., 1868. 143 с.
30. Батюшков П.Н. Подолия. Историческое описание. СПб, 1891. 364 с.
31. Бевз М.О. Замки і фортеці: минуле й майбутнє // Галицька брама. Львів, 2003. № 10 12. С. 2 3.
32. Беляшевский Н. К вопросу об охране памятников старины // Киевская старина. 1902. № 5. С. 148.
33. Береговський О.Б. Окремі аспекти організації вивчення та збереження культурної спадщини: порівняння вітчизняного та зарубіжного досвіду // Міжнародний досвід охорони культурної спадщини та пам’яткоохоронне законодавство України: Матеріали конф. К.: Стилос, 2002. С. 41 49.
34. Березок М.П. Історичні пам’ятки Летичева // Колос. 1981. 18 липня. № 32.
35. Бирюля О. Ріка Бог та її сточище. Вінниця, 1929. 95 с.
36. Бойко О.С., Лонкевич Д.Р. Замки Тернопільської області // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. Львів, 2000. № 11. С. 59 88.
37. Борисович С.О. Поміщицьке землеволодіння і землекористування на Поділлі (1493 1830 рр.) // Український історичний журнал. 1992. № 3. С. 84 91.
38. Бубяков І. С. Охорона і дослідження пам’яток історії та культури Хмельниччини // Хмельницькому 500: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. Хмельницький, 1991. С. 89 91.
39. Быков Н.П. Князья Острожские и Волынь. Петроград, 1915. 60 с.
40. Величко Самуил. Летопись событий в Юго Западной России : В 4 т. К., 1848 1864.
41. Вечерський В.В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. К.: НДІТІАМ, 2002. 592 с.
42. Вечерський В.В. Замок князів Заславських Сангушків в Ізяславі // Пам’ятки України. 2000. Ч.1. С. 22.
43. Вечерський В.В. Пам'ятки містобудування й архітектури України та перспективи їх використання як туристичних ресурсів // Туристично-краєзнавчі дослідження. 1998. Т. 1. С. 63 68.
44. Вечерський В.В. Реставрація пам’яток архітектури // Пам’ятки України. 1997. № 1. С. 10 15.
45. Віньковеччина: історія і сучасність: Тези доп. наук.-практ. конф. Віньківці, 1993. 158 с.
46. Виногородська Л.І. Укріплення XIV XVII ст. на Поділлі // Охорона історико-культурної спадщини: історія та сучасність: Тези доп. наук.-практ. конф., присвяченої 30-річчю УТОПІК. К., 1996. С. 99 100.
47. Винокур И.С. Город-музей над Смотричем: Об историко-архитектурных памятниках Каменца-Подольского // Наука и жизнь. 1975. № 7. С. 157 159.
48. Винокур І.С., Гуцал А.Ф., Довідник з археології України. Хмельницька, Чернівецька, Закарпатська області. К.: Наук. думка, 1984. 222 с.
49. Винокур І.С. До питання про вік Кам'янця-Подільського // Фортифікації України: Матеріали міжн. конф. з проблем охорони фортифікаційних споруд в Україні. Кам'янець-Подільський, 1993. С. 20 21.
50. Винокур І.С., Петров М.Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського з найдавніших часів до кінця XVIIІ ст.: Методична розробка. Хмельницький, 1983. 85 с.
51. Винокур І.С., Петров М.Б. Про час виникнення Кам'янця: погляди дослідників // Кам’янеччина в контексті історії Поділля: Наук. зб. Кам'янець-Подільський, 1997. Т. І. С. 53 61.
52. Винокур І.С., Петров М.Б. Про час заснування Кам'янця-Подільського: дискусійний аспект // Краєзнавство. 1998. № 1 4. С. 10 23.
53. Винокур І. С. Фортеця над Смотричем: історико-археологічні нариси. Кам’янець-Подільський, 1971. 107 с.
54. Винокур І.С., Хотюн Г.М. Кам'янець-Подільський державний історико-архітектурний заповідник. Путівник. 2-ге вид., доп. Львів: Каменяр, 1986. 158 с.
55. Вйорал-Чапка М. Від замку до готелю. Використання історичних замків Австрії для туризму // Вісник Національного університету Львівська політехніка”. Архітектура. Львів: Видавництво Національного університету Львівська політехніка”, 2005. С. 138 140.
56. Военно-статистическое обозрение Российской империи: В 4 т. СПБ., 1849. Т.2. 318 с.
57. Возницький Б.Г. Олеський замок. Львів, 1978. 142 с.
58. Войтюк М.Д. Музей і сучасність// Музей і Поділля: Тези доп. наук. конф. присвяченої 100 річчю від дня заснування Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Кам'янець-Подільський, 1990. С. 3 5.
59. Войтюк М.Д. Охорона історико-архітектурних пам’яток і шкільна туристсько-краєзнавча діяльність на Хмельниччині // Велика Волинь: минуле й сучасне: Матеріали міжн. наук.-краєзнавч. конф. Хмельницький, 1995. С. 154.