Засоби тема-рематичного поділу висловлення

Краткое описание

Донецький національний університет

На правах рукопису

Меркулова Наталя Олексіївна

УДК 81’367=161.2

Засоби тема-рематичного поділу висловлення

10.02.01. Українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Загнітко Анатолій Панасович
доктор філол.наук, проф.,
академік АН ВШ України,
зав. каф.укр.мови ДонНУ

Донецьк 2006

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ................................................................................5
ВСТУП..................................................................................................................................6
Розділ 1. ПРОБЛЕМА КОМУНІКАТИВНОГО СИНТАКСИСУ І СТАТУС РЕМОІДЕНТИФІКАТОРІВ У СИСТЕМІ КОМУНІКАТИВНОЇ ГРАМАТИКИ.......10
1.1. Загальні відомості про актуальне членування..............................................10
1.1.1. Еволюція вивчення АЧ в світовій лінгвістиці.................................14
1.1.2. Стан вивчення АЧ в сучасній англомовній літературі....................17
1.1.3. Термінологічне питання в галузі комунікативного синтаксису.....22
1.2. Основні поняття АЧ.........................................................................................24
1.3. Актуалізація як явище комунікативного синтаксису...................................27
1.4. Висловлення як одиниця мовлення................................................................29
1.4.1. Різновиди висловлення та їх зв’язок із реалізацією реми...............29
1.4.2. Синтагматичні та парадигматичні зв’язки висловлень у дискурсі....................................................................................................................31
1.4.3. Співвідношення комунікативної структури висловлення із комунікативними регістрами мовлення....................................................38
1.5. Одиниці АЧ.......................................................................................................44
1.5.1. Одиниці висловлення в різних аспектах членування......................44
1.5.2. Закономірності реалізації реми в комунікативній структурі висловлення...................................................................................................50
1.5.2.1. Постійна реалізація реми в структурі висловлення........50
1.5.2.2. Місце реми в структурі висловлення...................................54
1.6. Висновки до розділу 1......................................................................................56

Розділ 2. СИСТЕМНІСТЬ ВИЯВУ І ЗАКОНОМІРНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ РЕМОІДЕНТИФІКАТОРІВ У СТРУКТУРІ ВИСЛОВЛЕННЯ....................................58
2.1. Місце і роль темо- і ремоідентифікаторів в комунікативній структурі висловлення..............................................................................................................58
2.1.1. Підходи до кваліфікації засобів АЧ..................................................58
2.1.2. Комунікативне навантаження висловлення і способи його вираження......................................................................................................60
2.1.3. Ремоідентифікація в нечленованих висловленнях..........................62
2.2. Класифікація засобів актуального членування висловлення....................65
2.2.1. Систематизація ремоідентифікаторів та частотність їхнього вживання........................................................................................................65
2.2.2. Фонетичні ремоідентифікатори як засоби темарематичного поділу висловлення...................................................................................................69
2.2.3. Синтаксичні конструкції в ролі ремоідентифікаторів.....................76
2.2.3.1. Поняття комунікеми: етимологія і статус............................76
2.2.3.2. Повтори...................................................................................81
2.2.3.3. Програмованість реми валентністю предиката...................85
2.2.3.4. Порядок слів...........................................................................90
2.2.4. Спеціалізовані лексеми в ролі ремоідентифікаторів.......................94
2.2.4.1. Лексеми маркери реми........................................................94
2.2.4.2. Апроксиматори.....................................................................102
2.2.4.3. Абсолютизатори...................................................................107
2.2.5. Паралінгвістичні засоби актуального членування.........................111
2.3. Висновки до розділу 2..........................................................................................113

Розділ 3. АКТУАЛЬНЕ ЧЛЕНУВАННЯ В АСПЕКТАХ ПРАГМАТИКИ, НЕЙРО- ТА КОМП’ЮТЕРНОЇ ЛІНГВІСТИК І КОРЕЛЯЦІЇ З КАТЕГОРІЯМИ ПРЕСУПОЗИЦІЇ ТА ІНТЕНЦІЙНОСТІ ......................................................................115
3.1. Комунікативно-прагматичний аспект висловлення....................................115
3.1.1. Висловлення в комунікаційному процесі.......................................115
3.1.2. Висловлення і мовленнєвий акт: прагматичний аспект................118
3.1.3. Основні засоби комунікації..............................................................122
3.2. Роль пресупозитивного мислення комунікантів для визначення актуального членування..............................................................................124
3.3. Інтенціональність як визначальна категорія в комунікативному синтаксисі ....................................................................................................129
3.3.1. Постулати комунікації......................................................................132
3.3.2. Особливості перформативів у комунікації.....................................133
3.3.3. Діалогічність як визначальна ознака мовлення.............................137
3.4. Нейролінгвістичні засади формування думки та маніфестації висловлення..................................................................................................139
3.5. Основи створення комп’ютерної програми автоматизованого комунікативного аналізу текстів................................................................143
3.6. Висновки до розділу 3....................................................................................145

ВИСНОВКИ.....................................................................................................................148

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................................150

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................................162

ВСТУП

Останнім часом комунікативний напрямок розвитку синтаксичної науки користується все більшою популярністю. Від принципових праць Ш.Баллі [Балли 1955] та В.Матезіуса [Матезиус 1967] розпочате вивчення мови і мовлення в комунікативному розрізі. Такий підхід відкрив нові горизонти для лінгвістики, дав змогу досліджувати живе мовлення і механізм його функціонування.
У сфері комунікативного напрямку основна увага приділяється співвідношенню мови і мовлення, речення і висловлення, теорії актуального членування. У дисертаційному дослідженні зроблено спробу встановити якомога більш повну парадигму засобів вираження комунікативної мети висловлення. Така робота є цілком новаторською, причому не лише на матеріалі української мови, а й у світовій практиці вивчення актуального членування. На сьогодні не існує ґрунтовного дослідження з проблеми маркування одиниць актуального членування теми і реми. Проте такий аналіз є надзвичайно актуальним у наш час: він є корисним для розвитку комунікативної граматики, і комунікативного синтаксису зокрема, подальшого вивчення інтенціональності мови, встановлення комунікативної парадигми висловлення тощо. Актуальність подібного дослідження полягає у розв’язанні важливих для сучасного мовознавства проблем, що пов’язані із специфікою української мови: засобами оптимально точної передачі думки, зв’язком мовного ідеалу і мовленнєвої реалізації, витоками мисленнєвого і мовленнєвого задуму, зародженням актуально членованої думки тощо. Робота торкається особливо актуальних проблем прикладної лінгвістики.
Спрямування роботи полягає у з’ясуванні основних досягнень з проблеми АЧ у слов’янському мовознавстві, визначенні диференційних ознак АЧ, його одиниць і засобів актуалізації з метою упорядкування і систематизації всіх актуалізаторів і детального аналізу кожного їх типу, з’ясування першоджерел зародження АЧ в мовленнєвому процесі, створення способів автоматичної реалізації АЧ.

Метою дисертаційного дослідження було встановити систему темо- і ремоідентифікаторів, простежити механізм їхнього функціонування, видиференціювати імпліцитні та експліцитні засоби вираження актуального членування висловлення. В ході досягнення цієї мети було розв’язано такі завдання:
· вивчені й проаналізовані попередні здобутки у галузі комунікативної граматики, зокрема щодо проблеми актуального членування;
· простежено стан вивчення проблеми в українській лінгвістиці;
· розв’язано термінологічне питання щодо компонентів тема-рематичного членування;
· встановлено особливості висловлення і речення, мови й мовлення, виявлено основні диференційні ознаки співвідношення теми і реми;
· досліджено й прокоментовано явище актуалізації;
· з’ясовано максимальну кількість типових механізмів актуалізації, класифіковано і описано їх;
· висвітлено питання залежності актуального членування від валентності предиката, типу висловлення і регістру мовлення;
· виявлено частотність вживання в мовленні певного типу ремоідентифікаторів;
· вивчено актуальне членування в аспектах прагматики, нейро- та комп’ютерної лінгвістик; у зв’язку із категоріями пресупозиції та інтенціональності.
Об’єктом дослідження стало актуальне членування, зокрема категорія актуалізації. Власне під час актуалізації використовуються різні засоби актуального членування. У дослідженні називаємо їх темо- і ремоідентифікаторами, які й стали предметом детального аналізу в дисертаційній роботі.
Дослідження ремоідентифікації виконано на українському матеріалі широкого діапазону: це понад 4500 ілюстрацій, зібраних з художнього, публіцистичного, наукового стилів, усного мовлення, з теле- і радіомовлення тощо.
Результати дослідження пройшли апробацію:
1) на засіданнях всеукраїнського граматичного семінару (24.09.2003 р., Донецький національний університет, кафедра української мови);
2) на Міжнародній лінгвістичній конференції на честь 80-річного ювілею професора І.К.Кучеренка і професора Н.І.Тоцької 20-21 листопада 2003 р. (м.Київ, Київський національний університет ім.Т.Шевченка, Інститут філології);
3) на ІV Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми менталінгвістики” 20-21 травня 2005 р. (м.Черкаси, Черкаський національний університет ім..Б.Хмельницького);
4) на семінарах „Актуальне членування висловлення” для магістрів філологічного факультету денної форми навчання.
Робота виконується в межах загального наукового напрямку кафедри, де здійснювалося дисертаційне дослідження, і є частиною науково-дослідних проблем:
1) Г 12/00 „Українська мовно-національна картина світу: семантико-граматичнй, соціолінгвістичний, емотивний аспекти” (1999-2004 рр.);
2) „Граматичні, лексичні і семантичні одиниці в українській національно-мовній картині світу” (2005-2009 рр.).
Під час дослідження використано описовий, трансформаційний методи та метод позиційних змін.
Робота структурно складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Основна частина міститься на 150 сторінках.
У перспективі вивчення проблеми ремоідентифікаторів доцільним буде дослідження їх на прагматичному рівні, в межах мовленнєвих актів, більш детальна класифікації і встановлення інноваційних засобів актуалізації. Можливе вивчення актуалізаторів в діахронічному аспекті з метою вияву тенденції розвитку мовлення. Варто вивчати ремоідентифікатори з метою встановлення повної парадигми, що в подальшому стане в пригоді під час створення програми автоматизованого комунікативного аналізу текстів.
Теоретичне значення дослідження визначається тим, що воно становить комплексний аналіз засобів тема-рематичного членування висловлень, у результаті якого встановлена парадигма ремовидільних засобів, описано закономірності їхнього функціонування й укладено в систему. Наукова цінність роботи, перш за все, полягає в тому, що вона є першим моноґрафічним дослідженням тема-рематичного членування в українському мовознавстві.

Практичне призначення роботи мотивується тим, що матеріали дисертації можуть бути використані для подальшого вивчення загальнотеоретичних проблем синтаксису, зокрема для опрацювання комунікативних моделей висловлень, дослідження актуального членування, використанні теоретичних напрацювань для створення комунікативної граматики української мови. Ряд положень дослідження знайде застосування при опрацюванні курсів з комунікативної граматики для фахівців, створенні нових спецкурсів і спецсемінарів з синтаксису, подальшого вивчення комунікативної граматики загалом і теорії актуального членування зокрема, написанні курсових, дипломних робіт та магістерських досліджень, укладанні посібників для викладання української мови як іноземної, в рекламному й ораторському мистецтвах тощо.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження було встановлено, що:

1) Предметом мовознавства виступають мова і мовлення. Актуальне членування це членування висловлення на рівні мовлення з метою встановлення комунікативної мети висловлення. Актуальне членування в українській мові бінарне, членує висловлення на тему і рему.
2) Одиниці актуального членування тема і рема характеризуються такими ознаками: тема виступає предметом повідомлення, вихідною точкою висловлення, міститься в латентному питання до висловлення; рема є комунікативною метою висловлення, найбільш інформаційно навантажена, виступає носієм ситуації, може самостійно утворювати висловлення.
3) Висловлення є одиницею мовлення, так само як речення є одиницею мови. Актуальне членування можливе лише на рівні висловлення (у реченні воно має потенційний характер). В межах конкретного дискурсу висловлення пов’язані синтагматичним зв’язком: паралельним, послідовним, асоціативним. За вертикаллю висловлення можуть утворювати парадигму, яка виявляється в інваріанті й варіантах висловлення. Варіанти відрізняються комунікативною метою й утворюються за допомогою зміни порядку слів та інтонації. Отже, для кожного висловлення можна підрахувати кількість членів такої парадигми.
4) Актуалізація є таким пристосуванням речення до потреб мовця, в якому найбільш важлива інформація виявляє себе як рема. Засоби актуалізації є досить різноманітні в українській мові. На позначення таких засобів нами використовується терміни темо- і ремоідентифікатори.
5) Комунікативна структура висловлення залежить від комунікативного реґістру мовлення, тема і рема можуть бути вираженими будь-якими частинами мови і членами речення.
6) Рема є основним носієм змісту, а отже, вона постійно реалізується у висловленні. Тема може бути формально не виражена. У такий спосіб утворюються комунікативно нечленовані висловлення, які характеризуються ознаками: тема легко відновлюється за контекстом, висловлення є синтагматично незалежними, повідомляють про загальний факт, на формально-граматичному рівні відповідають односкладним реченням або двоскладним із непрямим порядком слів.
7) Проаналізувавши частотність вживання ремоідентифікаторів і виразивши їх у відсотковому відношенні, отримали такі результати: найчастіше для актуалізації висловлення в українській мові використовуються лексеми маркери реми (21%), еліпсис (9%), комунікеми (9%), заперечення (8%), частки (7%), вставні слова (7%) і повтори (6%). Усі виявлені в ході дослідження ремоідентифікатори вміщено в систему, яка складається із таких груп: фонетичні (паузи, емфази, скандування, умовчання, рематичний наголос), синтаксичні (специфічні конструкції, порядок слів, програмованість реми валентністю предиката), лексико-семантичні (спеціалізовані слова-маркери, апроксиматори, абсолютизатори) і паралінгвістичні (міміка, жести, знаки, поява предмета в полі уваги мовців тощо) засоби актуального членування.
8) Актуальне членування висловлення слід вивчати в аспектах прагматики, нейро- та комп’ютерної лінгвістик, у зв’язку із категоріями пресупозиції та інтенційності. На рівні прагматики висловлення розглядається як компонент комунікативного акту, тут враховується основна функція мовлення інтенціональність. Під час пристосування висловлення до комунікативної ситуації важливу роль відіграє пресупозитивне мислення мовця, тип актуального членування формується ще на етапі зародження думки.
9) Тема-рематичний поділ висловлення зароджується ще на домовленнєвому етапі, на етапі виникнення ідеї висловлення. Вже у цей час автор комунікації членує дійсність на вихідну точку й ідею комунікативного акту і підбирає засоби для видиференціювання рематичної частини висловлення.
10) В сфері комп’ютерної лінгвістики автоматизований комунікативний аналіз текстів можливо здійснити на основі автоматизованих морфологічного і синтаксичного аналізів, склавши базу даних за показниками реми (ремоідентифікаторами).

С П И С О К В И К О Р И С Т А Н О Ї Л І Т Е Р А Т У Р И

1. Абашина В.М. Комунікативна організація речення: Текст лекції. Львів: Вид-во ЛДУ, 1998. 28 с.
2. Абашина В.М. Взаємовплив комунікативної і структурно-смислової організації синтаксичних одиниць // Мовознавство. 1982. − № 1.
3. Адмони В.Г. Проблема «уровней языка» и кризис соссюрианской лингвистики // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. С. 239 244.
4. Адмони В.Г. Формы, факторы и функции порядка слов // Грамматическое описание славянских языков. Концепции и методы: Сб. статей / Под ред. Н.Ю.Шведовой М.: Наука, 1974. С. 199 208.
5. Адмони В.Г. Размер предложения и словосочетани как явление синтаксического строя // Вопросы языкознания. 1966. − № 4.
6. Адмони В.Г. Система форм речевого высказывания. СПб.: Наука. 1994. 53 с.
7. Анікеєнко І.Г., Дяченко Л.Д. Значення дієслова і комунікативний зміст висловлювання // Мовознавство. 1985. − № 1.
8. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. 1995. − № 1. С.37 67.
9. Арутюнова Н.Д. Типы языкових значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 339 с.
10. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. М.: Наука, 1976. 382 с.
11. Арутюнова Н.Д. Прагматика // Большой энциклопедический словарь: Языкознание. М.: Большая российская энциклопедия”, 1998. С. 390.
12. Арутюнова Н.Д. Речевой акт // Большой энциклопедический словарь: Языкознание. М.: Большая российская энциклопедия”, 1998. С. 412 413.
13. Арутюнова Н.Д. Речь // Большой энциклопедический словарь: Языкознание. М.: Большая российская энциклопедия”, 1998. С. 414 416.
14. Арутюнова Н.Д. Семантическое согласование слов и интерпретация предложения // Грамматическое описание славянских языков. Концепции и методы: Сб. статей / Под ред. Н.Ю.Шведовой М.: Наука, 1974. С. 158 171.
15. Арутюнова Н.Д. Коммуникативная функция и значение слова // НДВШ, ФН, 1973б, №3. - С. 42-54.
16. Арутюнова Н.Д. Коммуникативная функция и значения слова // ФН. 1973. − № 3. С. 42-54.
17. Арутюнова Н.Д. Понятие пресуппозиции в лингвистике // Изв. АН СССР, Серия литературы и языка. − Т. 32. − 1973а. − №1. − С. 84 − 89.
18. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. − М.: Наука, 1976. − 383 с.
19. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР, Серия литературы и языка. − Т. 40. − 1981. − №4. − С. 356 − 367.
20. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVI. М., 1985.
21. Багмут А.Й. Типологія інтонації мовлення. К.: Наук. думка, 1977.
22. Багмут А.Й., Карпусь Л.Б. Семантика та інтонація комунікативно-ускладнених висловлень // Мовознавство. 1990. − № 1.
23. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. − М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1955. 416 с.
24. Баранник Д.Х. Два рівні граматичної структури речення // Мовознавство. 1993. − № 6.
25. Бацевич Ф.С. Атмосфера спілкування: спроба психолінгвістичного дослідження // Мовознавство. ­- 2002. - №4. С. 26-33.
26. Бацевич Ф. С. Категорії комунікативної лінгвістики: спроба визначення. − Мовознавство. − 2003. − №6. − С. 25 33.
27. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. К.: Академія, 2004. 344с.
28. Бачваров Я. Порядок слов как грамматическое средство в славянских языках (в сопоставлении с некоторыми неславянскими) // Грамматическое описание славянских языков. Концепции и методы: Сб. статей / Под ред. Н.Ю.Шведовой М.: Наука, 1974. С. 211 219.
29. Безкровна І.О. Поетичний текст як комунікативний акт: типи адресатів // Мовознавство. − № 4 − 5. − С. 67 − 72.
30. Белошапкова В.А. Синтаксис // Современный русский язык / Под ред. В.А. Белошапковой. М.: Высш. школа, 1989. − 800 с.
31. Белошапкова В.А., Шмелева Т.В. Деривационная парадигма предложения / Вестник МГУ. Филология. М., 1981. − №2. С. 43 51.
32. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
33. Блох М.Я. Диктема в уровневой структуре языка // Вопросы языкознания. 2000. − №4. С. 56 67.
34. Богданов В.В. Речевое общение: Прагматические и семантические аспекты. Л.: ЛГУ, 1990. 88 с.
35. Бондаренко О.Ф. Аналіз недирективного висловлення // Мовознавство. 1990. − № 5.
36. Бондарєва Н.О. Структурно-семантичні і комунікативно-прагматичні особливості висловлювань із концептом "порада": Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка; Інститут філології. — К., 2005. — 19с.
37. Борботько В.Г. Общая теория дискурса: Автореф. канд. філол. наук. Краснодар, 1998. 48с.
38. Бязева М.Г. Коммуникативный блок как одна из единиц диалога / Вестник Моск. ун-та. Серия 9. Филология. 2000 № 5. С.27.
39. Валгина Н.С. Знаки препинания как средство выражения смысла в тексте // Филологические науки. 2004. №1. С.16 − 26.
40. Вардуль И.Ф. Основы описательной лингвистики: Синтаксис и супрасинтаксис. М.: Наука, 1977. 351 с.
41. Ваховська Л.Ф. Лінгвокогнітивний та комунікативний аспекти англомовних текстів з кінематографічної проблематики (на матеріалі сучасної американської періодики): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2005. — 20с.
42. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1996. 411 с.
43. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. К.: Либідь, 1993. 368 с.
44. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 224 с.
45. Водяха А.А., Терещенко Т.М. Функционирование лексических единиц в ходе отражения эмоций в языке и речи // Владимир Даль и современная филология: Материалы международной научной конференции. − Т.2. − Нижний Новгород, 2001. С. 49 − 51.
46. Волчанська Г. До питання про темо-рематичну структуру речення як засіб зв’язності тексту // Наукові записи. Вип. 35. Кіровоград: Вид-во Кіровоградського держ. ун-ту, 2001. С. 109 114.
47. Воронцова Наталія Георгіївна. Комунікативно-когнітивні особливості вербальної інтеракції зі стороннім реципієнтом (на матеріалі англійської мови): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. — Л., 2005. — 20с.
48. Всеволодова М.В. Синтаксемы и строевые категории предложения в рамках функционально-коммуникативного синтаксиса (к вопросу о предикативности, предикации и членах предложения) / Вестник Моск. ун-та. Серия 9. Филология. 2000. № 1. С.75.
49. Всеволодова М.В. Уровни организации предложения в рамках функціонально-коммуникативной прикладной модели языка / Вестник Моск. ун-та. Серия 9. Филология. 1997. № 1. С. 53.
50. Всеволодова М.В., Дементьєва О.Ю. Отношения предуцирования как основа актуального членения двусоставного предложения / Вестник Моск. ун-та. Серия 9. Филология. 1998. № 6. С.72.
51. Выготский Л.С. Мышление и речь // Л.С.Выготский. Собрание сочинений. − Т.2 М., 1982.
52. Высказывание и дискурс в прагматическом аспекте. К., 1989
53. Гак В.Г. Высказывание // Большой энциклопедический словарь: Языкознание. М.: Большая российская энциклопедия”, 1998. С. 90.
54. Гак В.Г. Высказывание и ситуация // Проблемы структурной лингвистики 1972. - М.: Наука, 1973. - С. 350-372.
55. Гак В.Г. Коммуникативные трансформации и системность средств выделения во французском языке // Филологические науки. − 1975. − №5. − С. 49 − 59.
56. Гак В.Г. Коммуникативные трансформации и системность средств логического выделения во французском языке // Филологические науки. 1975. − № 5.
57. Гак В.Г. Пагматика, узус и грамматика речи // Языковые преобразования. М.: Наука, 1998. С. 554 566.
58. Гальперин И.Р. Информативность единиц языка. − М.: Высшая школа, 1974. − 175 с.
59. Гальперин И.Р. О понятии "текст" // Вопросы языкознания. − 1974. − №6. − С.68 − 77.
60. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. − М.: Наука, 1981. 139с.
61. Гальперин И.Р. Членимость текста // Сб. научн. тр. Вып. 125. - М.: МГПИИЯ им М. Тореза, 1978. - С. 26-38.
62. Гардинер А. Различие между «речью» и «языком» // Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ-ХХ веков в очрках и извлечениях. М.: просвещение, 1965. Ч.2. − С. 14 21.
63. Гніздечко О.М. Авторизація наукового дискурсу: комунікативно-прагматичний аспект (на матеріалі англомовних статей сучасних європейських та американських лінгвістів): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київський національний лінгвістичний ун-т. − К., 2005. − 20с.
64. Гончаров М.А. Классификация высказываний с єкспрессивным порядком слов и отношения в их системе // Вестник СамГУ, Лаборатория электронных зданий СамГУ. Лингвистика. − 2000.
65. Горелов И.Н. Коммуникация // Большой энциклопедический словарь: Языкознание. М.: Большая российская энциклопедия”, 1998. С.233.
66. Гусар М.В. Лінгвокогнітивний і комунікативно-прагматичний аспекти приватних газетних оголошень (на матеріалі сучасної британської періодики): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київський національний лінгвістичний ун-т. — К., 2004. — 20с.
67. Данеш Ф.Р., Гаузенблас К. К семантике основных синтаксических формаций // Грамматическое описание славянских языков. Концепции и методы: Сб. статей / Под ред. Н.Ю.Шведовой М.: Наука, 1974. С. 90 97.
68. Данеш Ф.Р., Гаузенблас К. Проблематика уровней с точки зрения структуры высказывания и системы языковых средств // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. С. 7 20.
69. Дейк Т. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
70. Дейк Т. Вопросы прагматики текста // Новое в лингвистике. − Вып. 8. Лингвистика текста. − М.: Прогресс. − С. 259 − 336.
71. Дейк Т. Язык. Познание. Коммуникация. − М.: Прогресс, 1989. − 312 с.
72. Демьянков В.3. О формализации прагматических свойств языка // Языковая деятельность в аспекте лингвистической прагматики: Сб. обзоров. − М.: ИНИОН, 1984. − С. 147 − 222.
73. Демьянков В.3. Прагмалингвистические основы интерпретации высказывания (интерпретирующий подход к аргументации) // Изв. АН СССР, Серия литературы и языка. − Т. 41. − 1982. − №4. − С. 327 − 337.
74. Демьянков В.3. Специальные теории интерпретации в вычислительной лингвистике. − М.: МГУ, 1988. − 87 с.
75. Демьянков В.З. Интерпретация текста и стратегия поведения // Семантика языковых единиц и текста (лингвистические и психолингвистические исследования). − М.: АН СССР, 1979. − С. 110 − 116.
76. Денискіна Г.О. Структурні і комунікативні параметри жанру вільного інтерв'ю (на матеріалі телепередач 2000 - 2004 рр.): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. − К., 2005. − 22 с.
77. Дудик П.С. Діалогічність і монологічність мовлення // Мовознавство. 1972. − №2. С.20 − 28.
78. Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. - М.: Наука, 1979. − 331 с.
79. Ельмслев Л. Язык и речь // Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ ХХ веков в очерках и извлечениях. М.: Просвещение, 1965. Ч.2. С.111 120.
80. Жаборюк О.А. Комунікативно-когнітивна сутність мови та мовлення (філософські аспекти) // Мовознавство. 2004. − №1. С. 39 45.
81. Жажа С. Вопросы лингвистики текста на международном симпозиуме по синтаксису славянских языков в БРНО (ЧССР) // Синтаксис текста. - М.: Наука, 1979. − С. 359 − 365.
82. Жажа Ст. (Брно) Нове пути исследования грамматического строя // Вестник Московського ун-та. Филология. 2000. − №6. С. 100 101.
83. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. Донецьк: ДонДУ, 1996. 437 с.
84. Загнітко А.П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс): У 2-х кн.: Навчальний посібник. К.: ІЗМН, 1996. ч. І. 202 с., ч.ІІ 240 с.
85. Закономерности структурной организации научно-реферативного текста / Под ред. Перебейнос В.И. К.: Наук. думка, 1982. 322 с.
86. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. 307 с.
87. Земская Е.А. О принципах выделения языковых уровней // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. С. 279 281.
88. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 368 с.
89. Золотова Г.А., Онипенко Н.К., Сидорова М.Ю. Коммуникативная грамматика русского языка. М.: Наука, 1998. 528 с.
90. Золотова Г.А. Вышла новая «Грамматика» / Вестник Моск. ун-та. Серия 9. Филология. 2000. № 1. С. 68.
91. Иванова-Лукьянова Г.Н. Интонация и синтаксис // Филологические науки. 1987. − №4. − С. 46 48.
92. Иванова-Лукьянова Г.Н. Коммуникативная грамматика и развитие языковой личности // Вестник Московського ун-та. Филология. 2000. − №6. С. 95 − 99.
93. Ивич М. Некоторые проблемы словопорядка в дополнительном придаточном предложении // Грамматическое описание славянских языков. Концепции и методы: Сб. статей / Под ред. Н.Ю.Шведовой М.: Наука, 1974. С. 228 235.
94. Ившин В.Д. Коммуникативный синтаксис современного английского языка (актуальное членение предложения): Автореф. дис... д-ра филол. наук: 10.02.04 / Киевский гос. ун-т им. Т.Г.Шевченко. — К., 1990. — 47с.
95. Кадомцев О.Г. Інтонація як виразник комунікативної спрямованості висловлення // Мовознавство. 1972. − №2. С. 53-58.
96. Кароляк С. Об обязательных и факультативных компонентах высказывания // Грамматическое описание славянских языков. Концепции и методы: Сб. статей / Под ред. Н.Ю.Шведовой М.: Наука, 1974. С. 147 157.
97. Кароляк С.С. Об уровнях в структуре язика // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. С. 256 263.
98. Карпчук Н.П. Адресованість в офіційному та неофіційному англомовному дискурсі (комунікативно-прагматичний аналіз): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. − Х., 2005. − 20 с.
99. Кацнельсон С.Д. Речемыслительные процессы // Вопросы языкознания. 1984. − № 4. С. 3 13.
100. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. М.: Наука, 1972. 216 с.
101. Ковалевська Т.Ю. Моделювання емпатії в сучасній українській мові: Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.02.01 / НАН України. Ін-т укр. мови. - К., 2002. − 36 с.
102. Ковтунова И. И. Поэтический синтаксис. М.: Наука, 1986. 205 с.
103. Ковтунова И. И. Порядок слов в русском литературном языке ХVIII − первой трети ХIХ в. Пути становления современной нормы. М.: Наука, 1969. 231 с.
104. Ковтунова И.И. Современный русский язык: Порядок слов и актуальное членение предложения. М.: Просвещение, 1976. 239 с.
105. Ковтунова И. И. Порядок слов и лексико-семантическая структура предложения // Грамматическое описание славянских языков. Концепции и методы: Сб. статей / Под ред. Н.Ю.Шведовой М.: Наука, 1974. С. 182 190.
106. Козловський В.В. Про іллокутивну спрямованість речень ірреального бажання // Мовознавство. 1993. − № 2.
107. Козлов