Заяц Юрій Вікторович. Тяжкообпечені в період опікового шоку, при проведенні в комплексі інтенсивного лікування еритроцитаферезу та плазмаферезу

Краткое описание

Заяц Юрій Вікторович. Тяжкообпечені в період опікового шоку, при проведенні в комплексі інтенсивного лікування еритроцитаферезу та плазмаферезу. : Дис... канд. наук: 14.01.30 2005

Заяц Ю.В. Роль активних методів в інтенсивному лікуванні тяжкообпечених. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.30 анестезіологія та інтенсивна терапія. Дніпропетровська державна медична академія. Дніпропетровськ, 2005.
Дисертацію присвячено питанням обґрунтування та впровадження варіанту інтенсивного лікування постраждалих на опіковий шок.
Відкрите рандомізированя дослідження 271 тяжкообпечених в період опікового шоку, характер стану яких оцінювали за шкалою SAPS, а тяжкість опіку індекс Франка та МІТУ. 79 потерпілим в період опікового шоку в комплексі інтенсивного лікування використовували активні методи еритроцитаферез (92) та плазмаферез 95, „заготування” аутоеритромаси та аутоплазми 37. Стан кровообігу оцінювали за показниками, що відбивали систолічну та діастолічну функцію серця (ACUSON ASPEN USA),кисневого стану, оцінювали стан еритрону, метаболізму, імунітету, включаючи TNFa та IL-2 p+.
Встановлено, що при опіковому шоку розвивається критичний стан з поліорганними порушеннями в формуванні яких має значення порушення макро- і мікроциркуляції, дисфункція еритрону, неспроможність першої ланки імунного реагування, що не попереджує розвиток системного запалювання, а також ендогенна інтоксикація. Це підтверджено морфологічними змінами внутрішніх органів на аутопсиї померлих.
Доведено, що проведення в комплексі інтенсивної терапії активних методів еритроцитаферезу, плазмаферезу та методів ресурсозбереження приводить до значного поліпшення показників метаболізму, імунітету, гемодинаміки, скорочення тривалості шоку, а також зниження загальної летальності з 21,7% до 10,3%, при цьому летальність у постраждалих, яким виконували активні методи у 3,2 рази була меншої, проти тих, яким проводилася стандартна інтенсивна терапія.

1. Комплексна оцінка змін стану вітальних функцій (SAPS) і тяжкості опікової травми (індекс Франка, ІТУ, МІТУ) дозволила вважати стан тяжкообпечених у період опікового шоку критичним, що супроводжується синдромом ендогенної інтоксикації. Це визначило доцільність у комплекс інтенсивної терапії опікового шоку включати екстракорпоральні технології екстрений еритроцитаферез і/чи плазмаферез.
2. Характер гемодинамічних змін у тяжкообпечених в період опікового шоку свідчив про порушення систолічної функції з розвитком синдрому помірної гіпердинамії з характерним зниженням у порівнянні з контролем загального периферичного опору не менш ніж 30% і центрального венозного тиску на 45% і більше, що відбивало зниження тонусу вен, перерозподіл кровотоку і гіповолемію. Це дозволило вважати опіковий шок не тільки гіповолемічним, але і вазогенним. Порушення діастолічної функції лівого шлуночка у постраждалих на опіковий шок виявлялося наявністю аномальної релаксації у 34% постраждалих I групи і у 11% II групи; псевдонормальний тип діастолічної функції спостерігали у 74% постраждалих лише II групи.
3. Порушення функції еритрону у тяжкообпечених у період опікового шоку супроводжувалося еритроцитозом, підвищенням не менш ніж на 25% вмісту гемоглобіну, зниженням не менш ніж на 30% і більш сорбційної здатності еритроцитів і проникності еритроцитарних мембран, збільшенням внутрішньосудинного гемолізу більш ніж у три рази в порівнянні з контролем.
4. Зниження вмісту рівня прозапального цитокіну TNFa у порівнянні з контролем на 6% в I і 20% в ІІ групі і зниження вмісту на 30% і більш імунорегуляторного цитокіну ІL-2 р+ у сполученні з низьким показником температури тіла відбивало неспроможність першої саногенетичної фази імунного регулювання, що не забезпечувало локалізацію запального процесу, не попереджувало системну запальну реакцію на опіковий шок.
5. Розроблено і патогенетичне обґрунтовано диференційне застосування в комплексі інтенсивної терапії опікового шоку еритроцитаферезу при показниках гемоглобіну 145 г/л, гематокриту >45%, еритроцитів >4,6 Т/л та плазмаферезу при наявності енцефалопатії, гепатопатії, алкогольного сп’яніння, інгаляційного отруєння чадним газом у сукупності з гемолізом понад 0,225 г/л, СМ понад 0,29 у.о., ЛІІ понад 2,6, ЯІ Даштаянца більше 0,2, зменшення кліренсу сечовини менш 270 ммоль/доб і кліренсу креатиніну менш 86 ммоль/доб.
Застосування еферентних технологій у тяжкообпечених при опіковому шоку сприяло скороченню його тривалості в середньому на 16 годин, зниженню загальної летальності в період шоку, в тому числі у потерпілих Іа підгрупи склала 5,4%; Іб 17,6%, в ІIа підгрупі 11,9%, ІIб 23,5%.