Зайцев Юрій Кузьмич. Соціалізація економіки України як стратегічна потреба її розвитку

Краткое описание

Зайцев Юрій Кузьмич. Соціалізація економіки України як стратегічна потреба її розвитку: Дис. д- ра... екон. наук: 08.01.01 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2002. - 434арк. - Бібліогр.: арк. 402-428

Зайцев Ю.К. Соціалізація економіки України як стратегічна потреба її розвитку. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01. - Економічна теорія. - Київський національний економічний університет, Київ, 2002.
Дисертація присвячена дослідженню закономірностей становлення якісно нової системи соціально-економічних відносин в Україні, ролі та функцій позаекономічних, соціальних інститутів у цьому процесі. Обгрунтовано необхідність застосування нової парадигми пізнання цих закономірностей, доведено, що соціалізація економіки, якісно новий рівень потреб працівника та потреб у працівникові, є об’єктивною вимогою сучасного стану продуктивних сил і виробничих відносин, в тому числі й в Україні, веде до трансформації національних метасистем у системи метасоціальні. Досліджено суть і протиріччя реалізації основних концепцій та моделей соціалізації економіки у таких країнах, як Швеція та Німеччина, дана розгорнута характеристика соціальних втрат і проблем, що виникли у ході системної трансформації суспільства в Україні. Визначено основні концептуальні принципи та підходи до становлення в державі таких інститутів соціалізації економіки, як людський та соціальний капітал, соціальна конкуренція, соціальне партнерство, відповідальність, соціальна відповідальність бізнесу, середній клас, розроблено практичні рекомендації щодо ефективної реалізації їх функцій.
Введено в науковий обіг категоріїметасоціальна система, соціальна конкуренція,поглиблене розуміння суті поняттясоціальний капітал.

У дисертації проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється упроцесах посилення впливу позаекономічних, соціальних факторівна можливості економічного розвитку, спрямованість та якість трансформаційних процесів в Україні. Дослідження основних закономірностей трансформації складних соціально-економічних систем в умовах НТР і розвитку процесів глобалізації, суті, характеру та спрямованості взаємозв’язків економічної та соціальної підсистем, дозволило сформулювати ряд висновків методологічного, концептуального та науково-практичного спрямування:
1. Проблема забезпечення синергетичного ефекту взаємовпливів економічних, соціальних і політичних інститутів в процесі реалізації економічних проектів, пов’язаних із становленням ринкової системи сучасного типу у посткомуністичних країнах, є нагальною, насамперед, для економічної теорії, оскільки традиційні підходи та методологія економічної теорії у науковому обгрунтуванні таких завдань допомогти не зможуть. Основу нової парадигми має складати уява про суспільство, як про цілісну, багатосуттєву, багатовекторну систему зі складною структурою, якій притаманні певні загальні закономірності розвитку. Саме з позицій розуміння складності, багатосуттєвості та єдності процесів, що відбуваються у ході трансформації економічної системи України, проведене дослідження проблем соціалізації економіки, становлення соціальних інститутів в нашій державі, можливостей їх впливу на формування соціально-економічних відносин нового типу.
2. З метою категоріального забезпечення такої спрямованості досліджень, запропоновано ввести в науковий обіг в якості категорій економічної теорії такі поняття, якметасистема(надскладна соціально-економічна система, де економічна система є елементом, ланкою, підсистемою із відповідними закономірностями її взаємозв’язків з іншими елементами метасистеми), таметасоціальна система- сучасний тип метасистеми, результат синергетичної дії її елементів, у структурі якої домінуючу роль відіграє соціальна орієнтація розвитку економічної системи на безпосереднє задоволення потреб людини.
3. Доведено також необхідність аналізу специфіки зовнішніх факторів, що впливають на формування концепції та вибір моделі економічного розвитку України. Ця специфіка полягає в тому, що практично усі країни світу й уся світова економіка перебувають сьогодні в перехідному стані: від індустріального до постіндустріального, постекономічного суспільства; від централізованої економіки та командно-адміністративної системи до ринкового господарства; від традиційних економічних систем до сучасних ринкових відносин; від взаємодії національних економік і держав до глобалізації важелів управління світовою економічною системою. Така ситуація, багато в чому, зумовлює внутрішні коливання політичних сил, різних верств населення щодо вибору концепції та моделі соціально-економічного розвитку держави, суть багатовекторності її внутрішньої та зовнішньоекономічної політики.
4. Зазначено, що соціалізація, у загальному розумінні цього поняття, означає процес засвоєння особистістю певної системи знань, норм та цінностей, які дозволяють їй функціонувати як повноправному члену суспільства, забезпечуючи конструктивну спрямованість своїх стосунків із іншими людьми у будь-якій сфері своїх інтересів. У процесі розвитку людської цівілізації сукупність таких знань, норм та цінностей невпинно зростає, що, з одного боку, ускладнює процес їх засвоєння, робить його більш суперечливим, однак, з іншого, збільшує цінність для держави, колективу, кожної особистості, що змогла опанувати та трансформувати через свою свідомість необхідну базову, на даному етапі розвитку суспільства, систему загальнолюдських наукових, світоглядних та поведінських норм.
5. Встановлено, що соціалізація економіки, виступаючи органічною ланкою загального об’єктивного процесу соціалізації, знаходить свій прояв у становленні та розвитку закономірності, згідно якої, під впливом потреб виробництва прискорюється процес засвоєння та використання основними суб’єктами господарювання у своїх інтересах специфічної системи знань, норм і цінностей, неохідних для успішного функціонування народного господарства, соціально-економічних відносин, суспільства в цілому. Цей процес, особливо в умовахвсмоктуванняконкурентною економікою досягнень НТП та НТР, супроводжується стрімким зростанням цінності кожного окремого працівника, який володіє значним обсягом необхідних знань, навичок, запасом творчого потенціалу, мобільності та комунікативності, формуванням інтелектуального капіталу та системи відносин, що складаються між суб’єктами економічної діяльності з приводу використання цього капіталу, викликає потребу у певній трансформації існуючих економічних відносин, як у межах окремих країн, так і (як тенденція на перспективу) у межах світового господарства.

Встановлено, що розвиток соціалізації економіки на макрорівні переплітається з подібним процесом на мікрорівні, що знаходить свій прояв у зустрічних потоках та взаємовпливах: 1) наймані працівники намагаються та повинні засвоїти принципи, цінності, правила та інші елементи культури відносин, що склалися у фірмі; 2) водночас, керівництво фірми, підприємства добровільно, або вимушено, проводить політику соціалізації бізнесу, забезпечуючи найбільш ефективну, насамперед, з позицій реалізації цілей фірми, систему гармонізації інтересів усіх зацікавлених сторін, як у внутрішніх, так і в зовнішніх відносинах, інтегруючи найманих працівників у процеси прийняття рішень, розуміння відповідальності за свою діяльність та діяльність фірми, колективу.

7. Обгрунтовано, що найбільш життєвою та ефективною суспільною формою соціалізації економіки в Європі є модель соціального ринкового господарства. Поглиблено розуміння його суті, доведено об’єктивну природу виникнення, запропоновано новий погляд на критерії визначення етапів становлення та розвитку цього типу господарства в Німеччині з позицій визначення можливостей формування соціального ринкового господарства в Україні.

Доведено, що рівень розвитку соціалізації економіки, отже якість змін у системі економічних відносин, виробничих можливостей тієї чи іншої країни, фірми, залежить від ступіню активності особистості в процесі прийняття та реалізації рішень, готовності сприймати ці зміни, забезпечувати їх позитивний характер своєю працею. У цьому зв’язку досліджено природу, функції, закономірності та проблеми становлення в Україні таких соціальних інститутів та інструментів, як державні мінімальні соціальні стандарти (ДМСС), соціальний капітал, соціальна конкуренція, соціальне партнерство, середній клас.
Визначено хибні елементи в системі методології та практики реалізації основних принципів мотивації та стимулів до праці в умовах перехідного стану до ринкової економіки, поглиблено аналіз принципів ціноутворення на працю, як товар, з позицій забезпечення прямої залежності між рівнем її оплати, як мотивом, стимулом, і динамікою реформ, особливо у довготривалому періоді.

9. Дослідження умов, факторів, функцій та форм прояву соціального капіталу дозволило визначити його як систему цілеспрямованих соціальних зв’язків, що виникають на рівні суспільства та на рівні окремого підприємства, фірми і забезпечують соціальну організацію відносин між основними суб’єктами господарської діяльності, основу якої складають взаємодія, довіра, надійність і прозорість у стосунках. Така система зв’язків, являючись позаекономічною, і, навіть, до певної міри, позаматеріальною, водночас підвищує ефективність системи мотивації до праці та якість системи стимулів, тобто являється продуктивною. Її реальними організаціними формами можуть виступати, насамперед, різні види соціального партнерства.
10. Уперше введено в науковий обіг поняттясоціальна конкуренція, досліджено об’єктивні передумови її виникнення, визначено специфічну мету функціонування - повне використання та розвиток можливостей людського і соціального капіталу, соціальна інтеграція суспільства. Встановлено основні складові та напрямки соціальної конкуренції на макро та мікрорівні, на рівні фізичних та юридичних осіб, визначено та аргументовано орієнтацію дій владних структур по створенню конкурентного середовища, які необхідно забезпечити позачергово.
11. Доведено, що такий сучасний інститут функціонування та розвитку економічних відносин, як соціальне партнерство, має об’єктивну природу, породжену дією економічних і соціальних законів, що дає підстави говорити про обобв’язковість його використання. Визначено та обгрунтовано головну функцію соціального партнерства - забезпечення рівноважного стану суспільства на принципах економічної свободи, соціальної справедливості, громадянського суспільства, нової якості економічного зростання в умовах виникнення об’єктивної потреби у спільних діях основних суб’єктів господарювання. Розширено та поглиблено погляд на соціальне партнерство, обгрунтовано, що на рівні суспільства воно характеризує вищу форму пізнання суті об’єктивних ринкових і соціальних законів, можливостей та механізмів реалізації їх вимог в масштабі держави. На основі аналізу протиріч та проблем становлення системи соціального партнерства в Україні обгрунтовано конкретні рекомендації щодо визначення реальних та ефективних інструментів і форм забезпечення цього процесу.
12. Поглиблено розуміння сутності, основних ознак, принципів і критеріїв формування та функціонування середнього класу, його ролі у забезпеченні рівноважного стану системи економічних відносин, їх конструктивної еволюції по висхідній; обгрунтовано специфічні риси та перспективи використання принципуконцентрації ознакпри становленні протосереднього класу в нашій країні. Доведено, що проблема формування середнього класу, як і системи соціального партнерства, в нашій країні є, насамперед, політико-економічною проблемою. Обгрунтовано, що економічна політика владних структур України повинна бути спрямована сьогодні, насамперед, на збереження, підтримку та розвиток таких ознак середнього класу, як рівень освіти, кваліфікації, професійний кваліфікаційний статус, професійна етика, місце у системі власності, самоідентифікація, динаміка зростання долі економічно та соціально активних громадян, зростання впливу протосереднього класу на прийняття владними структурами рішень щодо розвитку усіх структурних елементів соціально-економічного життя країни через розвиток системи соціального партнерства. Запропоновано розробити державну "Програму формування середнього класу в Україні", визначено її основні концептуальні принципи.
13. Уперше в науковій літературі зроблено спробу виділити та критично проаналізувати етапи становлення національної економічної думки щодо визначення стратегічних цілей і основних принципів формування концепції та моделі соціально-економічного розвитку України у трансформаційний період; окреслено деякі визначальні принципи концепції та моделі забезпечення соціальної спрямованості функціонування економіки країни.