ЗДІЙСНЕННЯ АДВОКАТОМ ЗАХИСТУ У СТАДІЇ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПЕРЕГЛЯДУ РІШЕНЬ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Краткое описание

ЗМІСТ
Стр.
ВСТУП..................................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХИСТУ У СТАДІЇ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПЕРЕГЛЯДУ РІШЕНЬ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ...................12
1.1. Апеляційне провадження з перевірки рішень суду першої інстанції
як важлива гарантія прав особи у кримінальному процесі України..................12
1.2. Поняття тактики та методики захисту у стадії апеляційного перегляду
рішень суду першої інстанції.................................................................................25
Висновки до розділу 1.......................................................................................................40

РОЗДІЛ 2. АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ ЗАХИСНИКОМ РІШЕНЬ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ........................................................................................................43
2.1. Умови та підстави апеляційного оскарження............................................43
2.2. Особливості підготовки і складання апеляційної скарги
захисником...............................................................................................................75
2.3. Доповнення апеляційної скарги, зауваження на апеляційні скарги
інших учасників процесу та на подання прокурора...........................................109
Висновки до розділу 2.....................................................................................................117

РОЗДІЛ 3. ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАХИСНИКА ПРИ РОЗГЛЯДІ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ..........................................................................................119
3.1. Участь адвоката в підготовчій частині судового засідання
та у судовому слідстві...........................................................................................119
3.2. Виступ захисника в дебатах у суді апеляційної інстанції.......................151
Висновки до розділу 3.....................................................................................................164
ВИСНОВКИ.....................................................................................................................165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................................173
ДОДАТКИ........................................................................................................................195

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України 1996 року проголосила Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, а людину – найвищою соціальною цінністю. Складовою втілення цих декларативних положень у життя є не лише проголошення державою, але й забезпечення захисту прав та інтересів особи у всіх сферах суспільного життя і, зокрема, у сфері кримінального судочинства.
Стаття 2 Кримінально-процесуального кодексу України передбачає, що завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону для того, щоб кожного, хто вчинив злочин, було притягнуто до відповідальності і жодного невинного не було покарано.
Досягнення зазначених завдань передбачає встановлення істини у кожній кримінальній справі і винесення законного, обґрунтованого та справедливого вироку. Саме тому всі інститути кримінального процесу повинні будуватися таким чином, щоб створити найбільш надійні гарантії встановлення істини і забезпечення прав людини.
У системі стадій кримінального процесу важливе місце посідає апеляційне провадження з перевірки вироків, постанов і ухвал суду, яке водночас служить гарантією недопущення судових помилок, охорони прав та законних інтересів учасників процесу, сприяє виконанню завдань кримінального судочинства та зміцненню законності.
Питання апеляційного перегляду судових рішень є малодослідженим для науки кримінального процесу України, оскільки така форма оскарження на території незалежної України була введена лише в результаті проведення так званої „малої судової реформи” 2001 р. Касаційне провадження, що існувало до 2001 р., мало суттєві відмінності від запровадженого апеляційного, і тому напрацьована теорія кримінального процесу, судова та адвокатська практика не можуть застосовуватись у повному обсязі для вирішення завдань, поставлених перед новим кримі- нально-процесуальним інститутом.
У зв’язку з цим особливої актуальності набуває теоретична розробка питань, що пов’язані з дієвою охороною прав та інтересів учасників кримінального процесу, з реалізацією функції захисту, вдосконаленням правового статусу суб’єктів, які здійснюють її на стадії апеляційного перегляду рішень суду першої інстанції.
Саме дієвий і професійний захист зможе протистояти обвинуваченню і сприятиме реальному (а не декларативному) впровадженню в життя принципу змагальності сторін у всіх стадіях кримінального процесу та у стадії апеляційного перегляду рішень суду першої інстанції, зокрема.
Окремі аспекти діяльності суб’єктів кримінального процесу у стадії апеляційного перегляду рішень суду першої інстанції висвітлювали науковці: О. С. Александров, Ю. П. Аленін, С. А. Альперт, Н. Ф. Бабченко, М. І. Бажанов, В. Д. Басай, В. П. Бахін, В. Д. Берназ, Л. О. Богословська, Т. В. Варфоломеєва, Ю. М. Грошевий, П. С. Елькінд, В. А. Журавель, Я. П. Зейкан, А. В. Іщенко, Н. І. Клименко, В. М. Коваль, Н. М. Ковтун, Ю. В. Коренєвський, О. Ю. Костюченко, В. С. Кузьмічов, Л. М. Ленський, В. К. Лисиченко, В. Г. Лукашевич, П. А. Лупінська, В. М. Маляренко, Є. Г. Мартинчик, М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, Г. П. Падва, В. А. Познанський, В. О. Попелюшко, А. Н. Разінкіна, О. П. Рижаков, Г. П. Саркисянц, О. Д. Святоцький, А. Н. Сергєєв, М. І. Сірий, Ю. І. Стецовський, М. С. Строгович, В. В. Тіщенко, І. Я. Фойницький, А. Л. Ципкін, Т. В. Шевченко, В. П. Шибіко, О. Г. Шило, М. Є. Шумило та ін.
Проте в основі більшості праць вищезазначених науковців лежить, в основному, радянське законодавство, а предметом їх дослідження є перевірка вироків суду першої інстанції в касаційному порядку, що має ряд суттєвих відмінностей від апеляційного перегляду. Поряд із цим, значна частина вчених належить до російської правової школи, а, відповідно, зміст їх наукових поглядів і розробок обумовлений кримінально-процесуальним законодавством Російської Федерації, яке істотно відрізняється від вітчизняного, у тому числі стосовно кола вироків, ухвал і постанов, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Крім того, питання діяльності адвоката саме в стадії апеляційного перегляду в судах України і досі залишаються дискусійними, оскільки на даний час не існує єдиного комплексного дослідження щодо основних форм, напрямків і принципів реалізації адвокатом функції захисту у цій стадії кримінального процесу.
Тому на сьогодні, з огляду на запровадження апеляційного перегляду, проблемні питання здійснення захисту в цій стадії актуалізуються і вимагають здійснення комплексного дослідження, спрямованого на вдосконалення цього інституту в КПК України і врахування отриманих результатів при розробці відповідних змін і доповнень, а також при доопрацюванні проекту КПК України в комітетах Верховної Ради України.
Цим зумовлюється актуальність обраної теми дослідження і необхідність її комплексного аналізу, що стало можливим завдяки сучасному етапові розвитку теорії кримінально-процесуального права та напрацьованій судовій практиці участі адвокатів при провадженні судами України апеляційного перегляду рішень судів першої інстанції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження ґрунтується на основних положеннях Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006. Дисертація підготовлена в рамках науково-дослідної тематики кафедри кримінального права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника „Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності”, затвердженої Вченою радою університету (протокол від 04.10.2000 р. № 2). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол від 04.03.2003 р. № 6, уточнена 31.10.2006 р. – протокол № 3) і зареєстрована в Управлінні координації та планування наукових досліджень Академії правових наук України.
Мета і задачі дослідження. Основною метою дослідження є комплексний аналіз проблемних питань реалізації функції захисту адвокатом-захисником у стадії апеляційного перегляду рішень суду першої інстанції в кримінальному процесі, розроблення на цій основі пропозицій щодо вдосконалення криміналь- но-процесуального законодавства України, яке регламентує правовий статус захисника та умови реалізації ним своїх прав та обов’язків, а також вироблення практичних рекомендацій для адвокатів стосовно діяльності в стадії апеляційного перегляду в кримінальному процесі.
Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі задачі: 1) дослідити правову природу інституту апеляційного перегляду рішень суду першої інстанції; 2) визначити особливості тактики і методики захисту в апеляційній інстанції; 3) здійснити аналіз колізійних питань узгодження правової позиції захисника і підзахисного щодо апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції; 4) дослідити діяльність адвоката при підготовці до написання апеляційної скарги, зокрема щодо дотримання умов оскарження і виявлення та обґрунтування підстав апеляційного оскарження; 5) визначити випадки необхідності і можливості доповнення апеляційної скарги адвокатом, висловлення ним зауважень на апеляційні скарги інших учасників процесу; 6) запропонувати шляхи вирішення труднощів, які виникають у практичній діяльності захисників у стадії апеляційного перегляду рішень суду першої інстанції; 7) дослідити діяльність захисника у суді апеляційної інстанції, а саме: його участь при попередньому розгляді справи, надання пояснень адвокатом, участь у дослідженні доказів та дебатах сторін; 8) розробити пропозиції щодо вдосконалення норм кримінально-процесуального законодавства України, які регулюють питання здійснення захисту в суді апеляційної інстанції, а також порядок апеляційного перегляду рішень суду першої інстанції, що не вступили в законну силу.
Об’єктом дослідження є відносини, які виникають при здійсненні апеляційного оскарження та здійсненні захисту в кримінальних справах при апеляційному перегляді рішень суду першої інстанції.
Предметом дослідження є правові норми, які закріплюють правовий статус адвоката та визначають особливості здійснення ним захисту при апеляційному перегляді рішень суду першої інстанції, а також адвокатська та судова практика із цього питання.
Методологічну основу дисертації склала сукупність сучасних методів і прийомів пізнання об’єктивної дійсності, що поєднує як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання. Вихідним підґрунтям дослідження є діалектичний метод пізнання, відповідно до якого проблеми, що розглядаються в дисертації, представлені у вигляді єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Із спеціальних методів дослідження в роботі застосовано логіко-семантичний метод (у підрозділах 1.1., 1.2. та 2.1. для визначення та поглиблення понятійного апарату „апеляційне провадження”, „форма апеляційного перегляду”, „умова апеляційного оскарження”, „підстави апеляційного оскарження”, „методика захисту в суді апеляційної інстанції”, „тактика захисту”); системно-аналітичний метод (у підрозділах 2.1., 2.2., 2.3., 3.1. і 3.2. для системного аналізу норм Конституції України, КПК України, Закону України „Про адвокатуру”); статистичний (у підрозділах 2.2., та 2.3. для виявлення ефективності практичного застосування норм КПК України, що регулює діяльність захисника у стадії апеляційного перегляду, та визначення доцільності запропонованих в дисертації змін як до чинного КПК України, так і до проекту КПК України); історико-правовий метод (у підрозділі 1.1. для дослідження історичних передумов запровадження апеляційного перегляду рішень суду першої інстанції в Україні); порівняльно-правовий метод (у підрозділах 1.1., 2.1., 2.2. та 2.3. у процесі порівняння норм КПК України, Закону України „Про адвокатуру” з відповідними положеннями проекту КПК України та криміналь- но-процесуальним законодавством Російської Федерації); логіко-нормативний метод (у підрозділах 2.2. та 2.3. для побудови проектів кримінально-процесуальних норм, що пропонуються як зміни до чинного КПК та проекту КПК, що стосуються участі захисника в суді апеляційної інстанції) та ін. З метою вивчення матеріалів кримінальних справ при аналізі документів застосовувався соціологічний метод (проаналізовано 175 кримінальних справ та окремі процесуальні документи). Використовувався також метод анкетування, за допомогою якого було опитано 130 суддів місцевих і апеляційних судів; 140 адвокатів. Для опрацювання отриманих результатів анкетування зазначених категорій практичних працівників застосовувалися статистичні методи обробки даних.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших в Україні комплексних наукових досліджень щодо теоретичних та практичних завдань здійснення захисту у стадії апеляційного перегляду рішень суду першої інстанції. У межах дисертаційного дослідження одержано такі результати, що складають наукову новизну та виносяться на захист:
уперше:
на основі положень теорії криміналістики та кримінально-процесуального права визначено основні риси, які відрізняють методику захисту у суді апеляційної інстанції від методики захисту у суді першої інстанції, на підставі чого надано визначення поняття „методика захисту в суді апеляційної інстанції”. Під методикою захисту у суді апеляційної інстанції пропонується розуміти систему правил і прийомів роботи захисника, застосування яких ґрунтується на принципі законності, і які є обов’язковими до виконання адвокатом з метою найбільш успішного досягнення завдань захисту, обумовлених місцем апеляційного оскарження в кримінальному процесі України;
обґрунтовано необхідність чіткого визначення та закріплення в КПК України строку, протягом якого особа, що подала апеляцію, має право її доповнити, змінити або відкликати. Для покращання підготовки кримінальної справи до апеляційного розгляду запропоновано обмежити цей строк трьома добами до початку розгляду справи в апеляційному суді;
на підставі аналізу питань, які підлягають вирішенню при попередньому розгляді справи в суді апеляційної інстанції, обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення обов’язкової участі захисника на цьому етапі стадії апеляційного перегляду кримінальної справи. Запропоновано закріпити обов’язкову участь захисника при попередньому розгляді кримінальної справи в суді апеляційної інстанції, а за його відсутності – підсудного;
на основі положень теорії кримінально-процесуального права зроблено висновок про необхідність розширення кола випадків обов’язкової участі захисника при розгляді кримінальної справи в суді апеляційної інстанції. До їх числа необхідно віднести не лише випадки, коли ставиться питання про погіршення становища підзахисного, але й коли участь захисника є обов’язковою при провадженні справи в суді першої інстанції. Розроблено пропозиції щодо внесення відповідних змін до КПК України;
отримали новий розвиток та вдосконалення:
положення про доцільність розширення можливостей захисника у збиранні відомостей про факти, їх фіксації та використання як додаткових матеріалів у кримінальній справі при її перегляді в апеляційному порядку. Зокрема, запропоновано надати захисникові право опитувати громадян за їх згодою, розроблено процедуру такого опитування, процесуальну форму його фіксації та передбачено відповідні зміни до КПК України;
висновок щодо необхідності виключення з КПК України та проекту КПК України положень, що передбачають право суду на власний розсуд викликати для встановлення у справі фактичних даних будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред’явлення предметів і документів, які можуть установити необхідні у справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та в обсязі, встановлених Законом України „Про банки і банківську діяльність” (ст. 66 КПК України і ст. 148 проекту КПК України), оскільки це перекладає обов’язок доказування на суд;
обґрунтування потреби ведення протоколу засідання суду апеляційної інстанції незалежно від того, чи проводиться судове слідство, як одного з важливих процесуальних засобів забезпечення прав і законних інтересів потерпілих від злочинів і підсудних у кримінальному судочинстві. У ньому повинен відображатися весь хід судового розгляду в суді апеляційної інстанції, тобто не тільки висновок прокурора у справі, пояснення сторін та їх клопотання, але також подання сторонами додаткових матеріалів;
висновок про можливість виходу суду апеляційної інстанції за межі апеляції, якщо цим не погіршується становище підсудного. До їх числа необхідно віднести випадки, коли розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, стосовно яких апеляції не надійшли чи надійшли, а також при перегляді в апеляційному порядку справи про злочин, вчинений у співучасті.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть використовуватись у подальших науково-теоретичних розробках, а також у практичній реалізації норм КПК України та Закону України „Про адвокатуру”. Сформульовані за результатами здійсненого дослідження пропозиції можуть бути використані при підготовці проекту КПК України (Акт впровадження результатів дослідження у роботу Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 20.01.2006 р. № 06-19/15-69), а також при розробці актів тлумачення законодавства, зокрема глав 29–30 КПК України (наприклад, при підготовці Постанови Пленуму Верховного Суду України). У правозастосовній діяльності результати дослідження можуть бути використані у діяльності адвокатів при здійсненні ними захисту в стадії апеляційного перегляду рішень суду першої інстанції, а також суддів у даній стадії кримінального процесу.
Результати дослідження використовуються у навчальному процесі викладачами кафедри кримінального права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Акт впровадження результатів дослідження у навчальний процес від 27 грудня 2006 р.) і викладачами кафедри кримінального права і процесу Прикарпатського юридичного інституту Львівського юридичного інституту МВС України (Акт впровадження результатів дослідження у навчальний процес від 9 лютого 2007 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження і висновки, зроблені у ньому, доповідалися та обговорювалися на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях: “Осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2004, 2005 рр.), „Содружество наук. Барановичи – 2005” (м. Барановичі, Республіка Білорусь, 2005 р.), „Менталитет славян и интеграционные процессы: история, современность, перспективы” (м. Гомель, Республіка Білорусь, 2005 р.), “Актуальні проблеми правознавства” (м. Харків, 2006 р.), “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Острог, 2005 р.), „Правове життя: сучасний стан і перспективи розвитку” (м. Луцьк, 2005 р.), “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 2005, 2006 рр.), „Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2005 р.), „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 2005 р.), „Реформування законодавства з питань протидії злочинності в контексті євроінтеграційних прагнень України” (м. Запоріжжя, 2006 р.). Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 17 наукових працях, 5 із яких – у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженого ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене в межах даного дослідження вивчення питань здійснення адвокатом захисту у стадії апеляційного перегляду рішень суду першої інстанції дозволяє зробити наступні висновки:
Удосконалення правової регламентації діяльності захисника в кримінальному процесі загалом і зокрема, у стадії апеляційного перегляду потребує внесення таких змін до КПК України, а також врахування їх при розробці проекту КПК:
варто було б установити загальний 15-денний строк для оскарження в апеляційному порядку будь-яких рішень суду першої інстанції;
згідно зі ст. 352 КПК, у разі невиконання особою, яка подала апеляцію, вимог ст. 350 КПК щодо змісту апеляції, головуючий суду своєю постановою залишає апеляцію без руху. Ця постанова виноситься при попередньому розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Проте такі повноваження стосовно залишення апеляції без руху і розгляду варто було б надати суду першої інстанції, в якому на даний час знаходиться справа, оскільки це позбавило би процес зайвої тяганини. Справу не потрібно було б повертати до суду першої інстанції і потім знову до апеляційної, а дотримання вимог КПК України успішно може перевірити і суд першої інстанції. Лише необхідно передбачити гарантії від свавілля суду першої інстанції;
пункт 4 ст. 350 КПК України передбачає, що особа, яка подала апеляцію, повинна подати доводи на обґрунтування незаконності вироку, ухвали чи постанови. Проте це означає, що якщо засуджений не визнає себе винним, то він повинен подавати докази своєї невинуватості, що суперечить принципу презумпції невинуватості. Тому у цьому випадку засуджений не повинен подавати доводи на обґрунтування апеляційної скарги (що вимагає внесення відповідних змін в КПК, а також повинно бути враховано при розробці статті 530 Проекту КПК України);
частина 2 статті 365 (обсяг перевірки справи апеляційним судом) має підлягати обмеженому тлумаченню. Апеляційний суд може прийняти рішення на користь інших осіб (стосовно яких апеляції не надійшли) лише у випадку вчинення злочину у співучасті і лише в межах апеляції, поданої іншими учасниками процесу, для того, щоб не існувало двох різних рішень в одній справі (це не стосується випадків встановлення судом апеляційної інстанції грубих порушень кримінального чи кримінально-процесуального законодавства. У такому випадку суд повинен виходити з принципу покращання становища підзахисного). Вихід за межі апеляції в інших випадках не допускається, оскільки це свідчило б про її ревізійний характер і перетворення на попередню касацію радянського типу.
статтю 148 Проекту КПК України доцільно було б доповнити ч. 5 наступного змісту „У передбачених законом випадках захисник у справі, що перебуває у його провадженні, вправі доручити приватним детективам проведення оперативно-розшукових заходів чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі”;
Для реалізації права захисника збирати докази необхідно внести відповідні зміни до Кримінально-процесуального кодексу України:
у ст. 266 Кримінально-процесуального кодексу передбачити, що обґрунтовані клопотання захисника про виклик додаткових свідків і витребування інших доказів підлягають задоволенню у всіх випадках;
у ч. 1 ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу вказати, що доказами у кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюють наявність чи відсутність суспільно небезпечного діяння не лише орган дізнання, слідчий і суд, але й захисник. У ч. 2 цієї ж статті передбачити, що ці дані встановлюються, крім перерахованих там джерел, також: „протоколом опитування особи за її згодою; письмовими висновками фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань; іншими документами, зібраними захисником”;
доповнити ст. 66 „Збирання та подання доказів” окремою частиною: „Захисник вправі опитувати осіб за їх згодою; витребувати довідки, характеристики, інші документи від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, які зобов’язані надати такі документи чи їх копії; замовляти проведення експертизи”;
крім того, до Кримінально-процесуального кодексу необхідно ввести окрему статтю „Пояснення особи, опитаної адвокатом-захисником за її згодою”, яка передбачала б таке джерело доказів. Передбачити, що особа може бути опитана про обставини, що підлягають встановленню у справі, у тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого чи підсудного. Для цього джерела також необхідно передбачити форму фіксації на зразок протоколу слідчої дії. Проте, оскільки адвокат-захисник не має владних повноважень, протокол опитування не може містити роз’яснення особі обов’язку нести відповідальність за дачу неправдивих показань, такі роз’яснення можна замінити поясненням особі громадського обов’язку говорити правду;
статтю 82 перейменувати з „Протоколи слідчих дій і судових дій та інші носії інформації щодо цих дій” на „Протоколи слідчих, судових дій, протоколи опитувань осіб адвокатом з їх згоди та інші носії інформації щодо цих дій”. Передбачити, що протоколи опитувань, висновки експерта щодо замовленої захисником експертизи визнаються джерелом доказів нарівні з протоколами слідчих і судових дій, оскільки в них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для справи;
частину 1 ст. 355 КПК України доцільно викласти в наступній редакції: „Не пізніше 3 діб до початку розгляду справи в апеляційному суді особа, яка подала апеляцію, має право доповнити, змінити або відкликати її, а також подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового розгляду”;
частину 1 ст. 351 КПК України варто запропонувати в такій редакції: „Протягом трьох діб після надходження апеляції суд першої інстанції сповіщає про неї учасників судового розгляду, інтересів яких вона стосується, шляхом направлення повідомлень з копіями апеляційних скарг чи подань, що підтверджується відповідними документами, які долучаються до матеріалів кримінальної справи, та одночасно шляхом поміщення повідомлення на дошці оголошень суду, крім апеляції засудженого, що утримується під вартою, з якою сторони ознайомлюються в суді”;
в законі необхідно закріпити положення про те, що у випадку заявлення клопотань про ознайомлення з додатковими скаргами чи клопотаннями і підготовку заперечень на них, суддя апеляційної інстанції повинен надати для цього час з урахуванням думок сторін;
у зв’язку з тим, що при попередньому розгляді справи в суді апеляційної інстанції вирішуються досить суттєві питання (про обсяг судового слідства, витребування додаткових доказів і т.д.), і для уникнення суперечності з принципом змагальності кримінального судочинства в КПК України необхідно закріпити положення, що попередній розгляд справи в судовому засіданні здійснюється суддею одноособово за обов’язковою участю прокурора та захисника, а у випадку його відсутності – за участю підсудного;
необхідно розширити коло випадків обов’язкової участі захисника при розгляді кримінальної справи в суді апеляційної інстанції. До їх числа необхідно віднести не лише випадки, коли ставиться питання про погіршення становища підзахисного, але й коли участь захисника є обов’язковою при провадженні справи в суді першої інстанції;
КПК України варто доповнити окремою статтею „Допит свідків, допитаних у суді першої інстанції” в такій редакції: „Свідки, допитані у суді першої інстанції, допитуються у суді апеляційної інстанції за клопотанням сторін”;
необхідно виключити з КПК України та проекту КПК України положень, що передбачають право суду на власний розсуд викликати для встановлення у справі фактичних даних будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред’явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України „Про банки і банківську діяльність” (ст. 66 КПК України), оскільки це перекладає обов’язок доказування на суд;
якщо зберегти порядок, згідно з яким у суді апеляційної інстанції допускається оголошення показань осіб, які не викликалися в судове засідання, то ст. 301 КПК України варто було б доповнити ч. 2 у такій редакції: „При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції в обґрунтування свого рішення має право посилатися на показання осіб, які не викликалися в засідання суду апеляційної інстанції, якщо ці показання досліджувалися в суді першої інстанції і вони не оспорюються сторонами”;
частину 1 ст. 362 Кримінально-процесуального кодексу варто було б доповнити такими словами: „Сторони мають право заявити клопотання про виклик нових свідків, проведення судової експертизи, про витребування речових доказів і документів, у тому числі й тих, у дослідженні яких їм було відмовлено судом першої інстанції”.
Для вдосконалення практичної діяльності адвоката-захисника в кримінальному процесі варто виділити наступні висновки і узагальнення:
інститут апеляційного оскарження кримінальних справ дозволяє по суті, з новим дослідженням доказів в суді вищестоящої інстанції, а не на основі письмових матеріалів і не формально, як в касаційному порядку, перевірити законність, обґрунтованість і справедливість вироку чи постанови, що винесені судом першої інстанції, з правом їх заміни новим рішенням, яке прийняте на основі безпосереднього аналізу фактів і обставин справи;
форму апеляційного оскарження можна визначити як зовнішній вираз побудови ходу судового розгляду при перегляді вироків судом апеляційної інстанції. Аналіз глави 30 Кримінально-процесуального кодексу України дозволяє виділити дві форми апеляційного перегляду: повну і неповну (скорочену), якщо за критерій поділу обрати необхідність проведення судового слідства. При цьому повну форму апеляційного перегляду можна визначити як форму апеляційного оскарження з проведенням судового слідства, а неповну форму апеляційного перегляду – як форму апеляційного оскарження без проведення судового слідства;
при оскарженні рішення суду першої інстанції адвокат-захисник в першу чергу повинен дотримуватися всіх умов апеляційного оскарження, а також в апеляційній скарзі вказати на підстави, які він вважає достатніми для скасування або зміни вироку чи постанови;
перед адвокатом-захисником стоїть багато умов, дотримання яких є обов’язковим для апеляційного оскарження адвокатом-захисником вироку суду першої інстанції. Їх можна поділити на три групи:
1) порушення прав засудженого;
2) умови, які передбачені Кримінально-процесуальним кодексом України (рішення, на які подається апеляція; строки апеляційного оскарження);
3) узгодження правових позицій із підзахисним;
у випадку суперечностей між адвокатом-захисником і підзахисним (коли підзахисний не бажає оскаржувати вирок, а адвокат-захисник вважає, що це необхідно):
• Адвокат-захисник зобов’язаний роз’яснити підзахисному всі позитивні і негативні моменти подання і неподання скарги.
• Скласти апеляційну скаргу та ознайомити з нею клієнта.
• Отримати від підзахисного письмову заяву про небажання подавати апеляційну скаргу (на випадок виникнення сумніву у бездіяльності чи непрофесійності адвоката-захисника).
адвокату-захисникові перед початком апеляційного оскарження необхідно визначитися, чи існує підстава для скасування або зміни вироку чи постанови. Апеляційні підстави – це ті передбачені законом обставини, встановлення яких апеляційним судом тягне повну або часткову зміну вироку (постанови, ухвали) суду першої інстанції або постановлення нового вироку чи закриття справи судом апеляційної інстанції;
апеляційні підстави поділяються на:
1) однобічність або неповнота проведеного досудового розслідування чи судового слідства;
2) суттєве порушення форм судочинства:
- умовне – за наявності якого від суду апеляційної інстанції залежить, скасувати чи змінити вирок (наприклад, коли суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки);
- безумовне – за наявності якого суд апеляційної інстанції зобов’язаний скасувати вирок (наприклад, за наявності підстав для закриття справи її не було закрито);
3) неправильне застосування Кримінального кодексу України:
- порушення норм Загальної частини Кримінального кодексу України;
- порушення норм Особливої частини Кримінального кодексу України;
4) явна несправедливість вироку (невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого);
структура апеляційної скарги, складеної адвокатом-захисником, повинна бути такою:
1) вступна частина (назва суду, якому адресується апеляція; особа, яка подає апеляцію; вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив);
2) описово-мотивувальна частина (вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови, та доводи на її обґрунтування з посиланням на відповідні аркуші справи чи на додаткові матеріали);
3) резолютивна чи заключна частина (прохання особи, яка подає апеляцію; перелік документів, які додаються до апеляції, дата і підпис особи, що її подала).
Практичне значення виділення структури апеляційної скарги полягає в можливості забезпечення єдності в їх складанні практикуючими адвокатами, що полегшить і їх складання, і опрацювання суддями апеляційних судів;
для повного, всебічного і об’єктивного розгляду справи в апеляційному порядку, правильного її вирішення, своєчасного усунення помилок суду першої інстанції апеляційний суд повинен мати всі докази, які можуть бути наведені при оскарженні вироку. Значення цих доказів апеляційна інстанція оцінить самостійно, але взяти їх до уваги і перевірити вона зобов’язана. Важливою гарантією цього є можливість подання додаткових апеляційних скарг.
До подання додаткової скарги адвоката-захисника може спонукати наявність істотних причин, до яких слід віднести:
• відсутність на момент подання апеляційної скарги протоколу засідання суду першої інстанції, необхідного для аргументування правової позиції адвоката-захисника у справі;
• наявність особливої складності чи багатоепізодності справи;
• заміна захисника, що виступав у суді першої інстанції новим, якщо їх позиції не співпадають (за наявності згоди підзахисного);
• наявність нових матеріалів, апеляцій інших учасників судового розгляду, що змінюють думку захисника щодо обсягу оскарження судового рішення чи доводи і мотиви, викладені в апеляції;
важливою також на сьогодні є розробка теоретичних і практичних питань, що стосуються тактики та методики захисту в кримінальному процесі та його окремих стадіях. Потребують виділення в рамках науки криміналістики розділи „Тактика захисту” та „Методика захисту”.
Зокрема, тактика захисту – це система розроблюваних на основі сучасних досягнень науки кримінального процесу та криміналістики, а також загальнонаукових положень і адвокатської практики, тактичних прийомів діяльності захисника, рекомендацій з їхнього застосування, а також планування їх застосування у ході конкретної захисної ситуації з метою доведення обставин, що виправдовують чи пом’якшують вину підзахисного, забезпечують його права і свободи у всіх стадіях кримінального процесу. Тактичні прийоми, що застосовуються захисником в ході судового розгляду, повинні відповідати таким вимогам: 1) ґрунтуватися на кримінально-процесуальному законі; 2) відповідати принципам моралі та професійної етики; 3) бути ефективними.
Не варто визначати тактику захисту щодо окремих стадій кримінального процесу України, оскільки більшість тактичних прийомів адвоката-захисника застосовуються в усіх стадіях.
Методика захисту в кримінальних справах у суді апеляційної інстанції – це система правил і прийомів роботи захисника, застосування яких ґрунтується на принципі законності, що обов’язкові до виконання адвокатом з метою найбільш успішного досягнення завдань захисту, обумовлених місцем апеляційного оскарження в кримінальному процесі України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Агаджанян Р. О. Доказывание в суде кассационной инстанции… Автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук. (12.00.09). – М., 1978. – 13 с. (Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреджения преступности).
2. Адамайтис М. Когда допрашивать свидетелей в апелляционной инстанции // Российская юстиция. – 2003. – № 10. – С.52.
3. Адаменко В. Д. Субъекты защиты обвиняемого. – Красноярск: Издательство Красноярского университета. – 1990. – 208 с.
4. Адвокат в советском уголовном процессе (пособие для адвокатов) / Под ред. проф. И. Т. Голякова., М.: „Юрид.литература”, 1954. – 322 с.
5. Адвокат в уголовном процессе / Под ред. д.ю.н. проф. П. А. Лупинской. – М.: Новый юрист, 1997. – 544 с.
6. Адвокатская деятельность: Учебно-практическое пособие / Под общ. ред. канд. юр. наук В. Н. Буробина. – Изд. 2-е, перераб. и допол. – М.: „ИКФ „ЭКМОС”, 2003. – 624 с.
7. Адвокатура в СССР. М.: „Юрид.литература”, 1971. – 224 с.
8. Айтмухамбетов Т. К. Дополнительные материалы в кассационном и надзорном производстве по советскому уголовному процессу: Автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук. (12.00.09).– М.: - 1976. – 21 с.
9. Алейников Г. Про надання права самостійної діяльності адвоката-захисника по зібранню доказів у кримінальному процесі України // Право України. – 2002. – № 10. – С. 100-105.
10. Александров А. С., Ковтун Н. Н. Основания к отмене (изменению) приговора в суде апелляционной инстанции // Государство и право. – 2001. – № 10. – С. 55-62.
11. Аленин Ю. П. Процессуальные особенности производства следственных действий. – Кировоград: Центрально-Украинское издательство, 2002. – 264 с.
12. Аленін Ю., Гурджі Ю. Публічна природа гарантій прав особи у кримінальному процесі // Право України. – 2003. – № 4. – С. 30-32.
13. Алиев Т. Т. Порядок собирания документов-доказательств в уголовном процессе // Адвокатская практика. – 2003. – № 5. – С. 37-45.
14. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2003 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 23-32
15. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2004 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 5. – С. 23-30
16. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в І півріччі 2002 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 5. – С. 40-47
17. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в І півріччі 2003 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 5. – С. 23-33
18. Андреєва К. Змагаючись за змагальність // Юридичний журнал. – 2003. – № 5. – С. 119-120.
19. Афанасьев И. Ф. Некоторые вопросы оценки доказательств судом второй инстанции // Советское государство и право. – 1958. – № 2. – С. 118-126.
20. Бажанов М., Альперт С. Оценка доказательств при пересмотре приговоров вышестоящим судом // Социалистическая законность. – 1950. – № 8. – С. 45-49.
21. Барщевский М. Ю. Адвокат, адвокатская фирма, адвокатура: Учебное пособие. – М.: Белые альвы., 1995. – 144 с.
22. Басай В. Д. Судові та правоохоронні органи України. Підручник. У 2-х кн. Книга 1. Судоустрій України. – Івано-Франківськ, 2004. – 306с.
23. Бахин В. П., Карпов Н. С., Цымбал П. В. Преступная деятельность: понятие, характеристика, принципы, изучение / под ред. П. В. Мельника /. Монография. – Киев, 2001. – 275 с.
24. Бахин В. П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. – К.: Лыбидь, 1991. – 142 с.
25. Бахін В. П., Весельський В. К. Тактика допиту. Навчальний посібник. – К.: НВТ “Правник”, 1997. – 64 с.
26. Белоносов В. О., Громов Н. А., Ивенский А. И. Судебное разбирательство и приговор: Учебное пособие. – Самара: Издательство Самарского юридического института, – 2001. – 96 с.
27. Берназ В. Д., Смоков С. М. Рішення слідчого (криміналістичний, процесуальний та психологічний аспекти). Монографія. – Одеса: Видавництво Одеського юридичного інституту НУВС, 2005 – 151 с.
28. Бешер Д. Питання захисту у кримінальних справах у касаційній інстанції // Радянське право. – 1973. – № 8. – С. 65-66
29. Богословская Л. А. Основания к отмене или изменению приговоров. – К., Юрид. институт, 1981. – 59 с.
30. Богословська Л. Нові матеріали справи в касаційній інстанції // Радянське право. – 1973. – № 8. – С. 78-80
31. Богословська Л. Однобічність і неповнота попереднього та судового слідства як касаційна підстава для скасування вироку // Радянське право. – 1972. – № 11. – С. 91-94.
32. Богословська Л.О. Підстави для скасування або заміни вироків, які не набрали законної сили: Конспект лекцій. – Х., 1995. – 35 с.
33. Бозров В. Действующий УПК ограничивает право обвиняемого на защиту // Российская юстиция. – 1999. – № 12. – С. 25-26.
34. Бойков А. Проекты УПК: иллюзии утрачены, надежды остаются // Законность. – 1995. – № 3. – С. 34-40.
35. Бойков А. Д. Нравственные основы судебной защиты. – М.: «Знание», 1978. – 64 с.
36. Бойков А. Д. Этика профессиональной защиты по уголовным делам. – М.: Юрид. лит., 1978. – 171 с.
37. Бородинов В. Нарушение принципов уголовного процесса – основание отмены приговора // Российская юстиция. – 2002. – № 8. – С. 24.
38. Брайнин М. Оценка доказательств при пересмотре приговоров вышестоящим судом // Социалистическая законность. – 1950. – № 9. – С. 23-26.
39. Быков В. Подозреваемый как учасник уголовного судопроизводства со стороны защиты // Российская юстиция. – 2003. – № 3. – С. 43-45.
40. Варфоломеева Т. В. Защита в уголовном судопроизводстве / Институт адвокатуры при Киевском ун-те им. Тараса Шевченко. – К., 1998. – 204 с. (на тит. л. автор не указан).
41. Варфоломеева Т. В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника. – К.: Вища школа. 1987. – 151 с.
42. Варфоломеева Т. В. Организационные, процессуальные и криминалистические проблемы защиты адвокатом прав подозреваемого, обвиняемого, подсудимого: Дис… д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Киевский ун-т им. Т.Шевченко. – К., 1994. – 485 л.
43. Варфоломеева Т. В., Русанов В. В. Советская адвокатура: задачи и формы деятельности. – К.: Вища школа. 1983. – 44 с.
44. Викторский С. И. Русский уголовный процесс. Учебное пособие. – М.: Юридическое бюро „Городець”, – 1997. – 448 с.
45. Вопросы защиты по уголовным делам // под ред. П. С. Элькинд. – Л.: Издательство Ленинградского университета, – 1967. – 204 с.
46. Вопросы кассационного пересмотра приговоров в связи с проектом УПК СССР // Социалистическая законность. – 1954. – № 9. – С. 5-12.
47. Вопросы уголовного и гражданского права и процесса (методические записки) // Под ред. к.ю.н. Г. И. Гальперина. – Свердловск.: – 1964. – 69 с.
48. Вуколов В. Формирование процессуальной позиции защитника // Сов. юстиция. – 1990. – № 1. – С. 25-27.
49. Выдря М., Мухин И., Киселев Я. и др. Новое советское уголовно-процессуальное законодательство и адвокатура. – М.: Изд-во ИМО, 1960. – 167 с.
50. Гармаев Ю. Адвокат не должен подстрекать своего подзащитного ко лжи // Российская юстиция. – 2003. – № 7. – С. 61-62.
51. Гинзбург Г. Методика защиты в судебном следствии // Советская юстиция. – 1964. – № 5. – С. 20-22
52. Гинзбург Г. А. Советский адвокат. – М.: „Юр.лит”. 1968. – 200 с.
53. Гловацький І. Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі. Навч. посібник. – К.: Атіка, 2003. – 352 с.
54. Головко Л. В. Реформа уголовного процесса во Франции // Государство и право. – 2001. – № 8. – С. 89-99.
55. Головков В. Л. Апелляционное производство по уголовным делам в Российской Федерации [Электронный ресурс]: Проблемы и пути решения: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – М.: РГБ. 2005.
56. Гольдинер В. Подготовка адвоката к защитительной речи // Советская юстиция. – 1965. – № 18. – С. 14-16.
57. Гольдинер В. Процесс доказывания и обязанности защиты // Советская юстиция. – 1968. – № 11. – С. 17-18.
58. Гольдман А. Кассационная практика адвокатов в суде // Социалистическая законность. – 1976. – №8. – С. 74-75.
59. Гольдман А. Порядок кассационного обжалования приговора // Советская юстиция. – 1978 . – № 12. – С. 27-28.
60. Гофштейн М. Допрос свидетелей защитой в судебном заседании // Советская юстиция. – 1981. – № 5. – С. 17-19.
61. Гродзинский М. М. Кассационное и надзорное производство в советском уголовном процессе. Изд. 2-е, дополненное. – М.: Госиздатюрлит, 1953. – 253 с.
62. Грошевой Ю. М., Пономаренко Л. Д., Хотенец В. М. Кассационный протест прокурора по уголовным делам. – Киев, 1989. – 86 с.
63. Гуценко К. Ф., Головко Л. В., Филимонов Б. А. Уголовный процесс западных государств. – ИКД „Зерцало-М”, 2001. – 480 с.
64. Давлетов А. Право защитника собирать доказательства // Российская юстиция. – 2003. – № 7. – С. 50-51.
65. Дела судебные. Адвокаты делятся опытом. Выпуск 3 / Отв. редактор и составитель А. Д. Бойков. – М.: Издательство „Юрлитинформ”, 2004. – 216 с.
66. Дидковская С. П., Клименко Н. И., Лисиченко В. К. Подготовка и проведение отдельных видов судебной экспертизы. – Учебное пособие. – Киев: КГУ им. Т. Г. Шевченко, 1977. – 79 с.
67. Динер А. А., Мартыняхин Л. Ф., Сенин Н. Н. Апелляционное производство в российском уголовном процессе: Науч.-практ. пособие / Под общ. ред. Л.Ф. Мартыняхина. – М.: Юристъ, 2003. – 112 с.
68. Ємельянова І. Апеляційний і касаційний перегляд судових рішень в цивільному судочинстві: теоретичні та практичні аспекти // Право України. – 2004. – № 2. – С. 16-21.
69. Жамиева Р. М. Тактика профессиональной защиты по уголовным делам. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Академия МВД Республики Казахстан. – Алматы, 1999. – 28 с.
70. Журавель В. А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х.: Право, 1999. – 304 с.
71. Загорский Г. Обжалование судебных решений по уголовному делу // Сов. юстиция. – 1980. – № 7. – С. 26-28.
72. Загурський О. Б. Судові дебати в кримінальному процесі: правові та психологічні проблеми: Монографія. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2005. – 208 с.
73. Закон України “Про адвокатуру” від 19.12.1992 р. № 2887 // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 9. – ст. 62.
74. Закон України “Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України” від 21.06.2001 р. № 2533-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 34 – 35. – ст. 187.
75. Захаров Д. О. Правова природа та система рішень апеляційного суду в кримінальних справах. Автореферат дис. канд. юрид. наук, спеціальності 12.00.09 Х., 2006. – 20 с.
76. Защита по уголовным делам / Под ред. И. Т. Голякова. – М.: Юриздат, 1948. – 222 с.
77. Защитник в советском суде (пособие для адвокатов) / Под ред. Л. Н. Смирнова. М.: „Юр.лит” 1960. – 334 с.
78. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі.(Вид.друге) – К.: КНТ, 2006. – 600 с.
79. Зейкан Я. П. Право на захист у кримінальному процесі. Зразки процесуальних актів: Збірник. – К.: Юридична практика, 2005. – 384 с.
80. Зейкан Я. П. Право на захист у кримінальному процесі: Практичний посібник. – К.: Юридична практика, 2004. – 288 с.
81. Зіс Н. Принциповість і послідовність адвоката при веденні кримінальних справ // Радянське право. – 1973. – № 9. – С. 69-72.
82. Зміни та доповнення до Закону України від 19 грудня 1992 року № 2887-ХІІ “Про адвокатуру”. Пропозиції робочої групи З’їзду адвокатів України // Адвокат. – 2005. – № 10. – С. 31 – 35.
83. Игнатов Д. С. Криминалистические основы деятельности адвоката-защитника по сбору доказательств и представлению их суду. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Удмурдский государственный университет. – Ижевск, 2004. – 23 с.
84. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике / В. К. Лисиченко, В. В. Циркаль. – Учебное пособие. – Киев: КГУ, 1987. – 100 с.
85. Іщенко А. В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових положень: Монографія / За редакцією І. П. Красюка. – К.: Національна академія внутрішніх справ України. – 2003. – 359 с.
86. Калачев Е. С., Калачева С. А. Адвокат в уголовном процессе. – М.: „Издательство ПРИОР”, 2001. – 288 с.
87. Калашникова Н., Соминский А. Проблема оценки доказательств при пересмотре приговоров вышестоящим судом // Социалистическая законность. – 1950. – № 3. – С. 5-17.
88. Калитвин В. Дополнительная кассационная жалоба защитника // Советская юстиция. – 1984. – № 8. – С. 25-26.
89. Калитвин В. О кассационном обжаловании приговора защитником // Советская юстиция. – 1982. – № 22. – С. 22-23.
90. Калитвин В. Право защитника на обжалование приговора // Советская юстиция. – 1981. – №5. – С. 20.
91. Калитвин В. Составление кассационной жалобы по уголовному делу // Советская юстиция. – 1980. – № 6. – С. 22-23.
92. Коваль В. М. Апеляційні суди в Україні: становлення і розвиток: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Одеська національна юридична академія. – О., 2003. – 212 арк. – Бібліогр.: арк.. 198-208.
93. Ковтун Н. Н., Александров А. С. Апелляционное производство в уголовном процессе России: Проблемы и решения // Государство и право. – 2001. – № 3. – С. 38-45.
94. Козлов А. Спорные вопросы допуска «иного лица» в качестве защитника обвиняемого // Российская юстиция. – 2003. – № 9. – С. 35-37.
95. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки, затверджена Указом Президента України від 25.12.2000 р. № 1376/2000 // www.nau.kiev.ua
96. Конах Е. И., Парфенова М. В. Процессуальный статус и обеспечение прав подозреваемого. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2005. – 96 с.
97. Кондрашов В. Составление кассационной жалобы адвокатом // Советская юстиция. – 1981. – № 6. – С. 15.
98. Конин В. В. Тактика профессиональной защиты подсудимого в суде первой инстанции. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Калининградский государственный университет. – Калининград, 2003. – 21 с.
99. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – ст. 141.
100. Концептуальные основы реформы уголовного судопроизводства в России // Государство и право. – 2002. – № 5. – С. 17-30.
101. Кореневский Ю. В. Криминалистика для судебного следствия. 2-е изд., испр. и доп. – М.: «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 197 с.
102. Кореневский Ю. В., Падва Г. П. Участие защитника в доказывании по новому уголовно-процесуальному законодательству: Практ. пособие. – М.: Юристъ, 2004. – 159 с.
103. Король В. В. Досудове провадження у кримінальних справах: Навчальний посібник. – Івано-Франківськ: Гостинець, 2006. – 228 с.
104. Король В. В. Судові стадії провадження у кримінальних справах: Навчальний посібник. – Івано-Франківськ: Гостинець, 2006. – 240 с.
105. Коряковцев В. В., Питулько К. В. Справочник адвоката по уголовным делам (+CD-ROM). СПб.: Питер, 2005 – 208 с.
106. Костюченко О. Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2004. – 237 арк. – Бібліогр.: арк.. 190-228.
107. Костюченко О. Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К.: ВПЦ Київський університет, 2006. – 182 с.
108. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради, 2001, № 25-26, ст.131
109. Кримінальний кодекс України. Затверджений Законом від 28.12.60 // Відомості Верховної Ради, 1961, № 2. ст.14.
110. Кримінальний процес України в схемах: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 167 с.
111. Кримінально-процесуальний кодекс України. Станом на 01.04.2006 р. // www.rada.gov.ua
112. Кругликов А. Протокол судебного заседания необходимо вести и в кассационной инстанции // Российская юстиция. – 2003. – № 9. – С. 51.
113. Кузнецов Н., Дадонов С. Право защитника собирать доказательства: сущность и пределы // Российская юстиция. – 2002. – № 8. – С. 32.
114. Кузьмічов В. С. Слідча діяльність: сутність, принципи, криміналістичні прийоми та засоби здійснення. Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Українська академія внутрішніх справ. – К., 1996. – 36 с.
115. Купрішин В. Норми права, що регулюють участь захисника у попередньому слідстві, потребують удосконалення // Радянське право. – 1967. – № 3. – С. 65-68
116. Курс советского уголовного процесса. Общая часть / под ред. Бойкова В. А.. и И. И. Корица – М.: „Юрид. лит”, 1989. – 640 с.
117. Куцова Э. Ф. Советская кассация как гарантия законности в правосудии. – М.: Госюриздат, 1957. – 226 с.
118. Кучерена А. Г. Адвокатура: Учебник. – М.: Юристъ, 2004. – 351 с.
119. Левин А. Оценка доказательств в кассационной инстанции // Социалистическая законность. – 1950. – № 7. – С. 46-50.
120. Ленский Л. Защитительная речь адвоката // Социалистическая законность. – 1954. – № 9. – С. 53-57.
121. Ленский Л. М. Ведение адвокатом дела в суде второй инстанции. Пособие для начинающих адвокатов / Под ред. И. Т. Голякова. – М.: – 1946. – 67 с.
122. Лисицин Р. Что делать следователю, если защитник не явился на допрос // Российская юстиция. – 2000. – № 6. – С. 40-42.
123. Лисиченко В. К., Когутич І. І. Негативні обставини та їх значення в розслідуванні злочинів: Монографія. – К.: ДІЯ, 2002. – 182 с.
124. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Істина, 2005. – 456 с.
125. Лубшев Ю. Смягчающие вину обстоятельства в руках защитника // Российская юстиция. – 1996. – № 10. – С. 42-44.
126. Лубшев Ю. Ф. Курс адвокатского права: Учебник. 2-е издание. – М.: ООО „Профобразование”, 2003. – 424 с.
127. Лукашевич В. Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий: Учебное пособие. – Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1989. – 88 с.
128. Маляренко В. Кримінально-процесуальне законодавство України: питання становлення і розвитку. // Право України. – 2003. – № 9. – С. 3-14.
129. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
130. Маляренко В. Т. Про подання апеляцій на судові рішення у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 1. – С. 42-53
131. Маляренко В. Т. Про розгляд кримінальної справи в апеляційному порядку // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 2. – С.48-55.
132. Мамыкин А. Гарантии права на защиту при производстве в кассационном порядке // Советская юстиция. – 1981. – № 22. – С. 11-12.
133. Марков И. О безусловных основаниях для отмены приговоров судами второй инстанции // Известия высших учебных заведений. Серия „Правоведение”. – 1959. – № 1. – С. 79-89.
134. Мартинчик Є., Титаренко В. Методика участі адвоката в кримінальних справах // Радянське право. – 1977. – № 1. – С. 70-73.
135. Мартынчик Е. Г. Охрана прав осужденного в кассационном производстве / Под ред. д.ю.н. П. С. Никитюка. – Кишинев.: „ШТИИНЦА”. 1979. 120 с.
136. Мартынчик Е. Г. Субъективные права обвиняемого и их процессуальные гарантии // Советское государство и право. – 1976. – № 7. – С. 87-93
137. Матеріали кримінальної справи № 11-135/2004 // Архів Апеляційного суду Івано-Франківської області за 2004 рік.
138. Матеріали кримінальної справи № 11-389/2005 // Архів Апеляційного суду Івано-Франківської області за 2005 рік.
139. Матеріали кримінальної справи № 11-412/2005 // Архів Апеляційного суду Івано-Франківської області за 2005 рік.
140. Матеріали кримінальної справи № 11-а-283/2002 // Архів Апеляційного суду Івано-Франківської області за 2002 рік.
141. Матеріали кримінальної справи № 1-57/2006 // Архів Апеляційного суду Івано-Франківської області за 2006 рік.
142. Мелкумян Т. Виды нарушений права обвиняемого на защиту и устранение их судами вищестоящих инстанций // Адвокатская практика. – 2003. – № 4. – С. 31-35.
143. Миколенко А. И., Миколенко А. Н. Законы Украины «О прокуратуре», «О милиции», «Об адвокатуре»: Комментарии, издание второе, исправленное и дополненное. – Х.: ООО „Одисей”, 2003. – 304 с.
144. Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
145. Молдаван В. В., Молдаван А. В. Порівняльне кримінально-процесуальне законодавство: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 400 с.
146. Мольков Н. Дополнительные материалы в судах кассационной и надзорной инстанции // Советская юстиция. – 1984. – № 8. – С. 12-13.
147. Настольная книга будущего адвоката: Пособие для подготовки к квалификационному экзамену на присвоение статуса адвоката / И. Л. Трунов, Е. В. Семеняко, А. С. Самойлов / Под общ. ред. И. Л. Трунова. – М.: ИД „Юриспруденция”, 2005. – 576 с.
148. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві / за ред. проф. Ю. М. Грошевого. – Х.: „Право”, 2002. – 160 с.
149. О защитительной позиции адвоката // Социалистическая законность. – 1978. – № 6. – С. 68.
150. Омельяненко Г. Касаційне провадження в кримінальних справах потребує вдосконалення // Радянське право. – 1989. – № 5. – С. 57-61.
151. Осетинський А. Порівняльно-правовий аналіз функцій касаційної інстанції в судових системах країн романо-германської системи права та перспективи розвитку касації в господарському судочинстві України // Право України. – 2004. – № 5. – С. 23-27.
152. Основные принципы советской кассации и пределы изменения приговора в кассационном порядке // Советское государство и право. – 1976. – № 7. – С. 131-135
153. Островский Д. Особенности участия адвоката в кассационной инстанции по уголовным делам // Советская юстиция. – 1965. – № 19. – С. 14-16.
154. Островский Д., Островский Н. Составление адвокатом кассационной жалобы по уголовному делу // Советская юстиция. – 1975. – № 4. – С. 14-15.
155. Острогляд А. В. Апелля