Зелінська-Любченко Катерина Олександрівна. Розвиток комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами засобами арттерапії

Краткое описание

Зелінська-Любченко Катерина Олександрівна. Розвиток комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами засобами арттерапії.- Дисертація канд. пед. наук: 13.00.03, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 2014.- 245 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені А. С. МАКАРЕНКА

На правах рукопису

ЗЕЛІНСЬКА-ЛЮБЧЕНКО КАТЕРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК: 376.1–056.36–053.5:615.851.4:74

РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ
ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ВАДАМИ
ЗАСОБАМИ АРТТЕРАПІЇ

13.00.03 – корекційна педагогіка

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Кравченко Анатолій Іванович,
кандидат педагогічних наук, доцент

Суми – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВО-КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ВАДАМИ……………...12
1.1. Проблема мовленнєвої комунікації у вітчизняній і зарубіжній літературі………………………………………………………………..12
1.2. Особливості розвитку мовленнєво-комунікативних умнь молодших школярів із вадами інтелекту…………………..………....31
1.3. Історичний аспект використання засобів арттерапії з корекційною метою..………………………………………..……….…47
Висновки до першого розділу…………...…………………………….62
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ СФОРМОВАНОСТІ МОВЛЕННЄВО-КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ВАДАМИ………………………………..64
2.1. Дослідження стану сформованості мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами…………………………………………………………………...64
2.2. Аналіз результатів констатувального експерименту……………84
Висновки до другого розділу……………………………………...…113
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕТОДИКА РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВО-КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ВАДАМИ ЗАСОБАМИ АРТТЕРАПІЇ…………..…………….….115
3.1. Теоретико-методичне обґрунтування формувального етапу дослідження…………..……………………………………………….115
3.2. Організація та структура експериментальної методики розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами засобами арттерапії……………………..125
3.3. Аналіз результатів експерименту………………...……………..152
Висновки до третього розділу………………………………………..174
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...180
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...209
ВСТУП
Актуальність дослідження. Сучасний стан модернізації спеціальної освіти в Україні характеризується об’єднанням наукових пошуків і зусиль, посиленою увагою до поглибленого вивчення особливостей загального, психічного і мовленнєвого розвитку дітей з порушеннями розвитку з метою забезпечення індивідуальної траєкторії розвитку кожної дитини з урахуванням її психофізичних особливостей, можливостей, здібностей, інтересів тощо. Це вимагає від спеціалістів усіх галузей супроводу дітей, пошуку нових ідей, методів і технологій ефективної допомоги, підтримки та максимально можливого розвитку дитини для її успішного соціального й особистісного становлення.
У працях П. К. Анохіна, В. І. Бондаря, Л. С. Виготського, С. Ю. Коноплястої, В. В. Лебединського, В. І. Лубовського, О. Р. Лурія, І. І. Мамайчук, В. Г. Петрової, В. М. Синьова, В. В. Тарасун, Л. В. Фомічової, М. К. Шеремет та інших науковців комплексне дослідження порушень розвитку стає загальнозначущою проблемою суспільства з огляду на стрімке збільшення дітей з проблемами психофізичного розвитку.
Ця проблема є актуальною для дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами, оскільки сьогодні в Україні спостерігається тенденція до зростання кількості дітей з вадами інтелектуального розвитку. Цей факт вимагає перегляду методів і форм виховання та навчання зазначеної категорії дітей (В. І. Бондар, Л. С. Виготський, Г. М. Дульнєв, І. Г. Єременко, Г. М. Коберник, В. О. Липа, М. С. Певзнер, В. М. Синьов та ін.).
За останні роки на міжнародному рівні та в Україні значно зростає інтерес спеціалістів різних галузей до механізму впливу мистецтва на дитину з особливими освітніми потребами, в тому числі й із вадами інтелекту, в процесі корекційного навчання та виховання (В. І. Бондар, І. В. Дмитрієва, З. П. Ленів, В. А. Литвиненко, Н. В. Манько, С. П. Миронова, В. В. Тарасун, В. В. Тищенко, В. М. Синьов, М. К. Шеремет, Д. І. Шульженко та ін.). На думку науковців, мистецтво як важливий фактор духовного розвитку особистості здійснює значний психотерапевтичний і психокорекційний вплив на емоційну сферу дитини, при цьому виконуючи катарсистичну, регуляторну та комунікативну функції (З. П. Ленів).
Проблема використання засобів арттерапії в роботі з дітьми, які мають вади інтелектуального розвитку, є досить актуальною на сучасному етапі розвитку корекційної освіти, яка значною мірою орієнтована на діагностику та корекцію психічного розвитку даної категорії дітей у плині педагогічного процесу (А. А. Айдарбекова, Л. Б. Баряєва, С. М. Бедретдінова, В. В. Богдан, О. П. Гаврилушкіна, І. В. Євтушенко А. П. Зарін, В. К. Лазарева, Е. М. Меметова, Н. Д. Соколова та ін.). Позитивний вплив арттерапії на розвиток мовлення відзначають Л. С. Журавльова, З. П. Ленів, В. А. Литвиненко, С. Ю. Конопляста, Т. Г. Кузнецова, С. П. Миронова та багато інших.
Питання становлення, розвитку та застосування арттерапії розглядалися науковцями у світовому та вітчизняному досвіді: в медичному (В. М. Бехтерєв, Дж. Дебуффе, І. М. Догель, Е.Ескіроль, С. С. Корсаков, І. П. Павлов, М. Річардсон, І. М. Сєчєнов, І. Р. Тарханов, А. В. Хілл та ін.), психологічному (М. М. Безруких, М. Бетенскі, М. Є. Бурно, Л. С. Виготський, Д. Віннікотт, А. Д. Захаров, В. О. Калягін, О. І. Копитін, Е. Крамер, О. Р. Лурія, Л. Д. Назарова, М. Наумбург, К. Р. Роджерс, К. Е. Рудестам, М. М. Семаго, Н. Я. Семаго, Б. М. Теплов, З. Фрейд, К. Юнг та ін.), педагогічному (Н. О. Ветлугіна, Д. С. Воробйова, О. А. Ворожцова, А. В. Гришина, О. О. Деркач, І. В. Євтушенко, Т. В. Комарова, Л. Д. Лєбєдєва, А. Менегетті, Г. Рід, Н. П. Сакуліна, Е. Сурно, О. А. Федій та ін.), корекційному (Т. В. Вохмяніна, Т. В. Гаврильченко, О. П. Гаврилушкіна, О. Декролі, Ж.Демор, І. В. Євтушенко, О. А. Єкжанова, Т. Д. Зінкевич-Євстигнєєва, Л. Л. Комісарова, Л. М. Кузнєцова, З. П. Ленів, І. Ю. Левченко, О. М. Мастюкова, О. А. Медведєва, С. П. Миронова, О. Г. Московкіна, Т. С. Овчинникова, В. Оклендер, В. І. Петрушин, Е. Сеген, Р. Сільвер, М. І. Чистякова, Г. Г. Чебанян, В. С. Шушарджан) та інших аспектах [155].
Тривалий час арттерапія як напрям психокорекції застосувалася виключно в психотерапевтичній практиці. Однак за останні роки значно виріс інтерес до впливу мистецтва на дитину з особливими освітніми потребами в процесі корекційного навчання та виховання.
Аналіз літературних джерел засвідчує, що використання засобів мистецтва з корекційною метою є досить успішним. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що арттерапія має інтегративно застосовуватись у корекційно-педагогічній діяльності корекційних педагогів, учителів, вихователів, практичних психологів, діагностів, логопедів, музичних працівників освітніх закладів для осіб з особливостями психофізичного розвитку взагалі та дітей із вадами інтелекту зокрема.
Проаналізувавши погляди науковців на використання засобів мистецтва з корекційною метою та усвідомивши неабияке значення впливу арттерапії на дітей із вадами інтелектуального розвитку, можна зазначити, що арттерапія має інтегративно застосовуватись у корекційно-педагогічній діяльності педагогів спеціальних загальноосвітніх закладів для дітей із вадами інтелектуального розвитку, а зокрема із розумовою відсталістю.
Досить гострою проблемою сучасної корекційної педагогіки є проблема розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами, яка має важливе педагогічне, психологічне та соціальне значення. Оскільки арттерапія насамперед є психокорекційною технологією, можна передбачити, що її застосування дасть позитивний ефект у процесі розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з розумовою відсталістю.
Проведені наукові розвідки показують, що науковці галузі корекційної освіти частково зачіпають проблему розвитку мовленнєво-комунікативних умінь у своїх дослідженнях. Вони зосереджують увагу на особливостях міжособистісних стосунків і спілкування розумово відсталих дітей (В. Бондар, І. В. Дмитрієва, С. П. Миронова, В. М. Синьов, О. П. Хохліна та ін.); вербального спілкування, планувальної та регулювальної функцій мовлення, мотиваційної сфери дітей на різних етапах дизонтогенезу (Д. Й. Аугене, Д. І. Бойков, І. В. Володіна, О. Гольдфарб, Р. Заззо, О. Г. Злобіна, В. Г. Петрова, О. І. Разуван, О. С. Слєпович, Р. Д. Тригер, Л. М. Шипіцина, Д. І. Шульженко). Проте питання, пов’язані з розвитком мовленнєво-комунікативних умінь молодших школярів з інтелектуальними вадами засобами арттерапії у спеціальній літературі висвітлені не у повному обсязі.
Дефекти мовлення, що характерні для дітей з інтелектуальними вадами, зазвичай виявляються на тлі недостатньої сформованості пізнавальної діяльності та зумовлені незрілістю емоційно-вольової сфери. Таким дітям притаманні низький рівень загальної обізнаності, своєрідність мовленнєвого розвитку та ігрової діяльності, недостатність розумових дій та пізнавальної активності, що призводить до недостатнього рівня розвитку комунікативних умінь.
Вступаючи до спеціальної школи, діти зазначеної категорії не мають потреби у комунікації з однолітками й дорослими (В. Г. Петрова). Також необхідно звернути увагу на те, що навчально-виховний процес у молодших класах спеціальної школи має закладати підґрунтя розвитку особистості дитини та формування соціальної зрілості в подальшому. Саме тому розвиток мовленнєво-комунікативних умінь є надзвичайно важливим у роботі з дітьми молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами.
Отже, протиріччя між потребами педагогічної практики щодо розвитку комунікативних умінь молодших школярів з інтелектуальними вадами та рівнем наукових знань про сутність і шляхи формування у них зазначених умінь нині є доволі гострими.
Отже, актуальність проблеми розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами засобами арттерапії та її недостатня науково-теоретична розробленість у галузі корекційної педагогіки дає підстави для визначення теми дослідження: «Розвиток комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами засобами арттерапії»
Об’єктом дисертаційного дослідження є мовленнєво-комунікативна діяльність дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами.
Предмет дослідження – методика та педагогічні умови розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами засобами арттерапії.
Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні, розробці й експериментальній перевірці комплексної методики розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами засобами арттерапії.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. З’ясувати рівень розробки досліджуваної проблеми у лінгвістичній, психолінгвістичній, психолого-педагогічній, спеціальній, науковій та методичній літературі.
2. Виявити стан та особливості розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами.
3. Визначити психолого-педагогічні умови розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами.
4. Розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити зміст комплексної методики розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами засобами арттерапії.
Методами дослідження є:
теоретичні: вивчення, аналіз та узагальнення психолого-педагогічної і методичної літератури з питань мовленнєво-комунікативної діяльності й використання засобів арттерапії у корекційно-педагогічному процесі; аналіз навчальних програм – для теоретичного обґрунтування методики діагностики та розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами, пояснення результатів експерименту;
емпіричні: цілеспрямоване спостереження за мовленнєвою, навчальною та ігровою діяльністю молодших школярів з інтелектуальними вадами, бесіди з дітьми та педагогами, психолого-педагогічний експеримент констатувального та формувального характеру, який проводився з метою вивчення стану та особливостей мовленнєво-комунікативних умінь дітей з інтелектуальними вадами та перевірки ефективності розробленої методики корекційної роботи;
методи обробки даних: якісний аналіз та кількісна обробка результатів експерименту за допомогою методів статистики.
Дисертація складається з трьох розділів.
У першому розділі – «Науково-теоретичні засади проблеми розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами» – представлені: результати аналізу науково-методичної, лінгвістичної, психолінгвістичної, психолого-педагогічної вітчизняної та зарубіжної наукової літератури з проблем сформованості й розвитку мовленнєво-комунікативних умінь у дітей молодшого шкільного віку з вадами інтелекту; представлено характеристику складових компонентів комунікативної сторони мовлення, висвітлено історичні відомості використання арттерапевтичних засобів із корекційною метою.
У другому розділі – «Експериментальне дослідження стану сформованості мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами» – розкрито методику та організацію констатувального етапу дослідження; визначено критерії та рівні розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами.
У третьому розділі – «Експериментальна методика розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами засобами арттерапії» – представлено теоретичне обґрунтування методики формувального етапу експерименту, організаційні форми, принципи, зміст, педагогічні умови, напрями та етапи впровадження комплексної методики розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами засобами арттерапії, а також узагальнено одержані результати проведеної експериментальної роботи, статистично підтверджено ефективність запропонованої методики.
Наукова новизна й теоретична значущість результатів дослідження полягає у тому, що:
- уперше проведене комплексне дослідження розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами засобами арттерапії з урахуванням складної психологічної структури складників мовленнєво-комунікативної діяльності, механізмів мовлення та особливостей їх порушення у дітей названої категорії;
- виявлено рівні розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами;
- визначено психолого-педагогічні умови розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами засобами арттерапії;
- обґрунтовано, розроблено та експериментально перевірено комплексну методику розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами засобами арттерапії, що враховує: закономірності формування мовленнєвих (лексичної складової, граматична будови, зв’язного мовлення) та комунікативних умінь (регуляційно-комунікативних, інформаційно-комунікативних, афективно-комунікативних);
- удосконалено та розширено наукові уявлення про характер, причини та прояви порушень мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами та впливів порушень інтелекту на мовленнєвий розвиток дитини;
- подальшого розвитку набули реалізація питань удосконалення змісту корекційно-педагогічної роботи в спеціальній школі, що узгоджується з отриманими результатами та в комплексі та розвитком мовленнєво-комунікативних умінь сприяє корекції порушень психофізичного розвитку у зазначеної категорії дітей.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:
- узагальнено відомості, які відображають особливості мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами;
- розширені та доповнені наявні теоретичні відомості про розвиток мовленнєво-комунікативних умінь молодших школярів з вадами інтелекту;
- обґрунтовано необхідність розвитку мовленнєво-комунікативних умінь як засобу соціальної адаптації молодших школярів із вадами інтелекту.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблена комплексна методика розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами засобами арттерапії дає можливість суттєво підвищити ефективність корекційного впливу; може стати підґрунтям для вдосконалення навчальних, виховних та корекційних програм в системі спеціальних загальноосвітніх закладів для дітей з інтелектуальними вадами. Експериментальна методика може бути впроваджена в лекційні курси предметів корекційної спрямованості на дефектологічних факультетах ВНЗ, у післядипломній системі підвищення кваліфікації вчителів-дефектологів.
Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес спеціальних загальноосвітніх закладів: КУ Сумська спеціальна загальноосвітня школа для дітей, які потребують корекції розумового та фізичного розвитку (довідка № 298 від 05.06.2013р.), Штепівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (довідка № 86 від 01.02.2013р.), Улянівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (довідка № 15 від 15.10.2013 р.), КЗ «СНВК І-ІІ ступенів № 2» Харківської обласної ради (довідка № 991 від 11.12.2013 р.) та Піщанобрідська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Добровеличківського району Кіровоградської області (довідка № 9 від 28.10.2013 р.).
Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом їхнього обговорення на засіданнях кафедри логопедії та кафедри педагогічної творчості та освітніх технологій Сумського Державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка. Основні результати дослідження доповідалися на педагогічних нарадах базових спеціальних навчальних закладів м. Суми та м. Харкова, с. Штепівки Лебединського району Сумської обл., с. Улянівки Білопільського району Сумської обл., с. Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградсчької області, міжнародних, всеукраїнських та обласних науково-практичних конференціях: І обласна науково-практична конференція «Сучасні проблеми логопедії та реабілітації», м. Суми, 2010 р.; Всеукраїнська науково-практична конференція «Инклюзивное образование на современном этапе становления школы инновационного типа», г. Симферополь, 2011 г.; І Всеукраїнська науково-практична конференція «Сучасні проблеми логопедії та реабілітації», м. Суми, 2012 р.; VІІ Міжнародна науково-практична конференція «Корекційна освіта: історія, сучасність та перспективи розвитку», Кам’янець-Подільський, 2012 р.; ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Сучасні проблеми логопедії та реабілітації», м. Суми, 2013 р.; ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Педагогика и психология: тренды, проблемы, актуальне задачи», г. Краснодар, 2013 г.; Всеукраїнська студентська науково-практична конференція «Мовленнєва діяльність: теорії, проблеми, перспективи», м. Миколаїв, 2013 р., VІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Корекційна освіта: історія, сучасність та перспективи розвитку», Кам’янець-Подільський, 2013 р.
Публікації. Результати та основний зміст дисертаційного дослідження відображено у 17 публікаціях: серед них 7 статей у фахових наукових виданнях України (2 з яких у співавторстві); 1 стаття у іноземних наукових фахових виданнях, 2 навчальних посібники у співавторстві; 3 статті та 4 матеріали конференцій, надрукованих у інших виданнях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (303 найменувань на 29 сторінках) та додатків. Загальний обсяг роботи – 244 сторінок, з них 179 сторінок основного тексту. Містить 30 таблиць та 5 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Визначення науково-теоретичних засад проблеми розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами та узагальнення результатів проведеного експериментального дослідження дали змогу зробити наступні висновки:
1. Теоретичний аналіз спеціальної літератури (психологічної, лінгвістичної, лінгводидактичної, психолінгвістичної, педагогічної), сучасних підходів до виховання та навчання дітей із вадами інтелектуального розвитку (розумовою відсталістю) виявив недостатній рівень розробки досліджуваної проблеми, що дозволило визначити пріоритетні напрямки мовленнєво-комунікативного розвитку дітей молодшого шкільного віку із легкою розумовою відсталістю.
2. Визначено компоненти мовленнєво-комунікативних умінь та критерії їх розвитку у дітей молодшого шкільного віку. Компонентами мовленнєво-комунікативних умінь та їх показниками (критеріями) виступають: мовленнєві уміння: лексичні, граматичні, зв’язне мовлення (діалогічне, монологічне); комунікативні уміння: інформаційно-комунікативні (уміння вступати в процес спілкування, орієнтуватися в партнерах і ситуаціях спілкування, дотримуватися правил культури спілкування у стосунках із товаришами, вихователем, дорослим; розуміти ситуацію спілкування, співвідносити засоби вербального й невербального спілкування, емоційно і змістовно висловлювати думки, використовуючи жести та міміку; сприймати та передавати інформацію); регуляційно-комунікативні (уміння узгоджувати свої дії, думки, установки з потребами товаришів по спілкуванню; довіряти, допомагати та підтримувати партнерів у спілкуванні; застосовувати свої індивідуальні вміння у процесі вирішення спільних завдань; оцінювати результати спілкування); афективно-комунікативні (уміння ділитися своїми почуттями, інтересами, настроєм із партнерами у спілкуванні; виявляти чуйність, співпереживання; оцінювати емоційну поведінку один одного).
3. Висвітлено історичні та соціокультурні аспекти використання терапевтичного впливу мистецтва з корекційною метою. Обґрунтовано доцільність використання театральної діяльності у роботі з розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами.
4. Розроблено методику діагностики рівня розвитку мовленнєво-комунікативних умінь у дітей молодшого шкільного віку. Аналіз даних діагностичного експерименту засвідчив, що діти молодшого шкільного віку із РВ знаходяться на значно нижчому рівні розвитку мовленнєво-комунікативних умінь, ніж їх однолітки із НР. Вони мають недостатньо розвинені лексику, граматику та зв’язне мовлення. У їх мовленні переважають іменники, дуже мало дієслів, майже відсутні прикметники. Дітям із РВ притаманні несформованість навичок словотворення, синтаксичних і морфологічних узагальнень; невміння правильно складати та використовувати словосполучення й речення; порушення програмування тексту, його лексико-граматичного оформлення, зісковзування та побічні асоціації.
Дітям із РВ важко вступати в процес спілкування, орієнтуватися в партнерах і ситуаціях спілкування, дотримуватися правил культури спілкування; розуміти ситуацію, в якій опинилися партнери, співвідносити засоби вербального й невербального спілкування, емоційно і змістовно висловлювати думки, використовуючи жести та міміку; сприймати та передавати інформацію; узгоджувати свої дії, думки, установки з потребами товаришів; довіряти, допомагати та підтримувати співрозмовника, застосовувати свої індивідуальні вміння у процесі вирішення спільних завдань, оцінювати результати спілкування; ділитися своїми почуттями, інтересами, настроєм із партнерами у спілкуванні; виявляти чуйність, співпереживання до партнерів; оцінювати емоційну поведінку один одного.
За матеріалами дослідження виявлено кілька рівнів розвитку компонентів мовленнєво-комунікативних умінь: високий (вікова норма), достатній, середній, низький та початковий, охарактеризовано їх специфіку.
5. Встановлено, що результативному розвиткові та корекції компонентів мовленнєво-комунікативних умінь у дітей із розумовою відсталістю сприятиме проведення арттерапевтичних (імаготерапевтичних) занять. Відповідно було розроблено комплексну методику розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами засобами арттерапії, яка мала чотири послідовні етапи: розвиток мовленнєво-комунікативних умінь засобами пальчикового театру, розвиток мовленнєво-комунікативних умінь засобами лялькового театру, розвиток мовленнєво-комунікативних умінь засобами ігор-драматизацій, розвиток мовленнєво-комунікативних умінь та дрібної моторики засобами виготовлення театрального реквізиту. Кожен етап був спрямований на вирішення конкретних корекціно-розвивальних завдань. Запропонована методика висвітлює організацію цілеспрямованої роботи щодо розвитку усіх компонентів мовленнєво-комунікативних умінь.
6. Визначено педагогічні умови здійснення розвитку мовленнєво-комунікативних умінь дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними вадами засобами арттерапії: зовнішні (організаційні, змістовні, матеріально-технічні, особистісні); внутрішні умови (мотивацйні, індивідуальні особливості розвитку).
7. Ефективність розробленої комплексної методики підтверджено порівнянням результатів корекційно-розвивальної роботи з дітьми КГ та ЕГ.
В експериментальних групах, що працювали за розробленою нами комплексною методикою, виявлено та статистично підтверджено позитивну динаміку в розвитку всіх компонентів мовленнєво-комунікативних умінь (лексики, граматики, зв’язного мовлення; інформаційно-комунікативних, регуляційно-комунікативних та афективно-комунікативних умінь). Виявлено 12,0% дітей із достатнім, 44,0% – із середнім, 36,0% – із низьким, 8,0% – із початковим рівнями розвитку. Після проведення формувального етапу експерименту кількість дітей із розумовою відсталістю низького рівня розвитку мовленнєво-комунікативних умінь суттєво зменшилася з 48,0% до 36,0%, початкового рівня з 30,0% до 8%. У той же час рівень розвитку учнів контрольної групи показав значно нижчі результати: середній рівень розвитку виявили 19,6% дітей, низький – 50,0% дітей, початковий – 30,4% дітей.
Водночас проведене нами дослідження не вичерпує усі аспекти проблеми, що вивчалися. Зокрема подальшої розробки вимагають питання удосконалення змісту корекційно-педагогічної роботи в спеціальній школі, що узгоджується з отриманими результатами та в комплексі та розвитком мовленнєво-комунікативних умінь сприяє корекції порушень психофізичного розвитку у зазначеної категорії дітей.