Жанр реквієму в хоровій творчості українських композиторів порубіжжя тисячоліть

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МИСТЕЦТВ
ІМ.І.П.КОТЛЯРЕВСЬКОГО

На правах рукопису

ВЕРБИЦЬКА-ШОКОТ ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК. 783.29:78.071.1(477) «1/2»

Жанр реквієму
в хоровій творчості українських композиторів
порубіжжя тисячоліть

Спеціальність 17.00.03 Музичне мистецтво

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Рощенко Олена Георгіївна
доктор мистецтвознавства,
доцент

Харків 2007

З М І С Т
Вступ .3
Розділ І. Історія реквієму: від церковної літургії до музичного жанру.........................................................................................................10
1.1. Розвиток реквієму як католицької літургії......................................10
1.1.1.Становлення реквієму 10
1.1.2. Канонізація реквієму......................................................................22
1.1.3.Реформація реквієму.......................................................................26
І.2. Еволюція реквієму як музичного жанру..........................................33
І.3. Загальна типологія реквієму.............................................................63
Розділ ІІ. Функціонально-структурні різновиди реквієму в сучасній українській хоровій культурі..69
2.1. Літургічні ознаки реквієму в творах М.Шуха, О.Щетинського, В.Манника69
2.2. Сюїтний принцип організації реквієму (твори Ю.Шамо, В.Зубицького, В.Пацери).......................................................................93
2.3. Втілення циклічності в одночастинності у доробку українських композиторів (В.Мужчиль, А.Гайденко)............................................125
2.4. Реквієммеморіал як втілення світової скорботи (Є.Станкович, В.Птушкін).............................................................................................129

Висновки ...............................................................................................161
Список використаної літератури .....................................................166
Нотографія ............................................................................................187
Додатки...................................................................................................188

ВСТУП
Актуальність теми. Реквієм в духовній культурі людства є найстародавнішим явищем: його історія охоплює 1500 років. Упродовж більш ніж тисячолiття формувалися ознаки його літургічної форми, яка зазнала численних змін. Стабілізація конструктів реквієму призвела до його канонізації в XVI ст. До того часу реквієм-літургія існував як рухома система: канонічній історії розвитку заупокійної католицької меси передувала аканонічна, що охоплювала етапи її формування та становлення. Утворення літургійного канону не припинило розвитку реквієму. Навпаки, канонізація стала умовою перевтілення його на музичний жанр, тобто етапом у процесі подальшого розвитку. З того часу missa da Requiem існує одночасно з Requiem як музичним жанром. Відтоді розпочинається епоха паралельного розвитку обох форм явища літургічної та художньої. Утворення реквієму як музичного жанру пов’язано зі спиранням на винайдений в літургічній формі конструктивно-семантичний інваріант і з подальшим постійним композиторським концепціюванням на основі католицького канону.
Протягом XVI-XVIII ст. відбувалися поодинокі композиторські спроби відстоювання реквієму не лише як літургічної, але й художньої концепції. Наприкінці XVIII ст. католицькою церквою було санкціоновано існування Requiem як музичного жанру. Упродовж ХІХ й ХХ ст. реквієм стверджувався й поза межами католицького світу, вбирав різні національні традиції та мови.
Реквієм стає жанровою константою українського хорового мистецтва на порубіжжі другого й третього тисячоліть. Саме тоді українські композитори відчули внутрішню необхідність оплакування трагічних подій в історії держави та її народу. Філософсько-художнє осмислення історичного минулого України, зокрема тих подій, що відбулися протягом XX ст. (голодомор 30-х років, трагедія Бабиного яру, вибух на ЧАЕС), обумовило звертання українських композиторів до жанру, який є символом скорботи, втіленням ідеї катарсичного просвітлення.
Показово, що до отримання нашою державою незалежності українська музика мала лише поодинокі зразки цього жанру, які припадають на першу половину ХХ ст. Серед них: „Реквієм пам’яті М.Леонтовича” Д.Вериківського, „Реквієм пам’яті М.В.Лисенка” (на вірші М.Вороного), „Реквієм” пам’яті А. Малишка Г. Майбороди. Жанрові засади реквієму притаманні і цілісним фрагментам розгорнутих музично-художніх творів другої половини ХХ ст. („Реквієм по загиблим кораблям” з опери В.Губаренка „Загибель ескадри”; „Cклонімо голови” з опери Г.Майбороди „Тарас Шевченко”). Про процес розгалуження реквієму та його частин, що дістають значення семантичного аналога цілого, в Україні свідчить поширення жанрових засад реквієму, його семантичної основи на різні верстви сучасної музики, будь-які виконавські склади: „Dies irae” - варіації для фортепіано В.Бібіка; „Молитовний плач” для струнного оркестру, бандури, вібрафона та трикутника Л.Донник; „Lacrymosa” - фортепіанна мініатюра М.Кармінського; „Requiem” В.Рунчака на латинські канонічні тексти (для баритона, сопрано та камерного ансамблю); „Реквієм пам’яті загиблих на морі” на вірші М.Танка пісня та „Реквієм” пам’яті Г.Ахматової для мецо-сопрано, віолончелі та фортепіано В.Сопєлкіна; „Страшний суд” В.Власова - п’єса для баяна (та багато ін.).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана за планами науково-дослідної і методичної роботи Харківського державного університету мистецтв ім. І.П.Котляревського. Вона є складовою частиною базової теми №8 „Українська музика в контексті світової культури”, що входить до перспективного тематичного плану науково-дослідницької діяльності ХДУМ на 2005 2009 рр. (протокол №5 від 1 грудня 2005 р.).
Метою дослідження є вивчення специфіки жанру реквієму, створення його новітньої історії. Відповідно до поставленої мети вирішуються наступні завдання:
- проаналізувати реквієм як літургічний канон та визначити його роль в історії музичного жанру;
- прослідкувати процес розвитку реквієму, зокрема його еволюції як музичного жанру;
- визначити ознаки жанру реквієму на сучасному етапі;
- встановити специфіку функціонування жанрових рис реквієму в сучасній український хоровій музиці.
Об’єкт дослідження реквієм у світовій музичній культурі.
Предмет дослідження - структурно-функціональні метаморфози реквієму протягом IV ХХІ ст.
Методологія дослідження базується на сукупності наукових підходів, необхідних для розкриття теми дисертації. Принцип історизму залучений для встановлення та вивчення закономірностей процесу розвитку реквієму. Культурологічний підхід, історично-типологічний, порівняльний та функціонально-структурний методи аналізу спрямовані на вияв стабільних та мобільних властивостей реквієму як літургії та музичного жанру. Інтонаційно-драматургічний аналіз націлений на вияв специфіки втілення жанрового інваріанту в обраних музичних творах.
Теоретичним підґрунтям стали розробки в галузі музичного мислення (роботи М.Арановського, Б.Асаф'єва, В.Бобровського, Н.Горюхіної, Н.Гуляницької, Л.Кияновської, Т.Кюрегян, М.Лобанової, Т.Мартинюк, Л.Мазеля, В.Медушевського, В.Москаленко, Є.Назайкінського, О.Рощенко, К.Руч'євської, О.Самойленко, Н.Сімакової, О.Соколової, А.Сохора, Р.Станкович-Спольської, М.Тіца, С.Тишко, В.Холопової, Ю.Холопова, В.Цукермана, М.Черкашиної, Л.Шаповалової, С.Шипа, У.Когоутека, У.Переша, А.Прюн'єра, A.Кallis, Klaus Schatz, J.Pinell, P.Tirot), а також праці Н.Бєлік, О.Бенч, Т.Бринь, О.Гармель, Б.Гецелєва, Л.Д’ячкова, О.Зосім.
Важливою є методологічна опора на дослідження реквієму, здійснені І.Гулеско, А.Єфименко, О.Зінкевич, Н.Моховою, В.Холоповою.
Матеріал дослідження - зразки жанру реквієму в українській хоровій культурі порубіжжя другого та третього тисячоліть: Requiem „Lux aeterna” М.Шуха (1986 ), „Lacrymosa” В.Мужчиля (1988), „Український реквієм” Ю.Шамо (1991), „Сім сльозин” В.Зубицького (1991), „Фрагменти з латинської літургії” О.Щетинського (1991), „Кадіш-реквієм” Є.Станковича (1992), „Реквієм-симфонія” В.Зубицького (1993), „Реквієм” В.Пацери (1996), „Стражденна мати” А.Гайденка (1996), „Український реквієм” пам’яті жертв XX століття В.Птушкіна (1999), „Реквієм” В. Манника (2003). Вибір творів у якості матеріалу дослідження визначається відповідністю до виконавського архетипу жанру.
Наукова новизна результатів. Дисертація перша спроба розробки літургічного канону як структурно-семантичного інваріанту жанру реквієму в музикознавчому дослідженні;
- вперше надано періодизацію історії розвитку реквієму як католицької літургії і музичного жанру;
- вперше до наукового аналізу залучені усі відомі хорові реквієми в сучасній українській музиці;
- вперше виявлено своєрідність композиторських інтерпретацій літургічного канону та визначено різновиди реквієму в Україні на сучасному етапі.
Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю використання отриманих результатів при подальшому вивченні історії функціонування жанру реквієму в Україні. Логічним є застосування апробованої в дисертації методології дослідження для вивчення широкого спектру музичних творів у жанрі Requiem. Результати дослідження можуть бути використані в учбових курсах історії світової музичної культури, української музики, сучасної музики, української хорової літератури, української хорової літератури ХХ ст., аналізі музичних творів. Надані в дисертації матеріали можуть бути використані при складанні підручників, посібників, методичних рекомендацій.
Апробація роботи. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри історії та теорії світової та української культури Харківського державного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського. Основні положення та висновки дослідження викладено у виступах на наукових конференціях: III Всеукраїнська наукова-творча конференція студентів та аспірантів "Музичне та театральне мистецтво України в дослідженнях молодих мистецтвознавців" (ХДІМ ім.І.П.Котляревського, 2003); Міжнародна науково-практична конференція X Міжнародного музичного фестивалю "Харківські асамблеї" "Французька музика в культурі слов'янських країн" (ХДІМ ім.І.П.Котляревського, 2003); IV науково-практична конференція українського товариства аналізу музики до 90-річчя Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського "Стиль та поза стильове у композиторській та музично-виконавській творчості" (НМАУ ім. П.І.Чайковського, 2003); Всеукраїнська науково-теоретична конференція "Українська художня культура: історія і сучасність" (НАНУ, ІМФтаЕ ім. М.Т.Рильського НАН України, НМАУ ім.І.П.Чайковського, 2003); науково-теоретична конференція "Актуальні проблеми музичного та театрального мистецтва на сучасному етапі" (ХДУМ ім. І.П.Котляревського, 2003); IV науково-творча конференція студентів та аспірантів "Музичне і театральне мистецтво України в дослідженнях молодих мистецтвознавців" (ХДУМ ім. І.П.Котляревського, 2004); V науково-практична конференція українського товариства аналізу музики. "Феномен художньої цілісності в композиторській, виконавській та музично-теоретичній творчості" (НМАУ ім. П.І.Чайковського, 2004); міжвузівська науково-методична конференція "Актуальні проблеми музичного та театрального мистецтва: мистецтвознавство, педагогіка, виконавство, 2004"; науково-практична конференція з нагоди 70-річчя від дня народження та 50-річчя творчо-педагогічної діяльності В'ячеслава Палкіна "Творчо-педагогічна діяльність В'ячеслава Палкіна в контексті хорової культури України" (АМУ; НВМС; хорове товариство України ім. М.Леонтовича, ХДУМ ім. І.П.Котляревського, 2005), „Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти” (ХДУМ ім. І.П.Котляревського, 2007).
Публікації. За темою дослідження опубліковані сім статей, чотири з них у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та тези доповідей трьох конференцій.
1.Вербицкая И.В. Фрагменты из латинской литургии А. Щетинского: преломление традиций композиторов нидерландской школы // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. Г. Берліоз та світова культура: Зб. наук. пр. ­­ Вип. 12. Харків: ХДУМ ім.І.П.Котляревського, 2003. С. 307-316.
2.Вербицька І.В. Трактування жанру реквієму у творчості композиторів харківської школи // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: Зб. наук. пр. Вип. 13. ­ Харків: ХДУМ ім.І.П.Котляревського, 2004. С. 290 - 298.
3.Вербицька І.В. Принципи типології жанру реквієму // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: Зб. наук. пр . Вип. 17. Харків: ХДУМ ім.І.П.Котляревського, 2006. С. 223 - 232.
4.Вербицька-Шокот І.В. Рівні вияву художнього синтезу в „Українському реквіємі” Ю. Шамо // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: Зб. наук. пр . Вип. 19. Харків: ХДУМ ім.І.П.Котляревського, 2007. С. 65 - 76.
5.Вербицька І.В. Тенденції розвитку жанрів вокально-симфонічної музики в Харкові на межі століть // Музичне і театральне мистецтво України у дослідженнях молодих мистецтвознавців: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та аспірантів, 17 - 19 березня 2003 р . Х.: ХДІМ, 2003. С. 43 - 45.
6.Вербицька І.В. «Український реквієм» В. Птушкіна: спроба моделювання жанру // Музичне і театральне мистецтво України у дослідженнях молодих мистецтвознавців: Матеріали Всеукраїнської науково-творчої конференції студентів та аспірантів, 16 - 17 березня 2004 р . Х.: ХДУМ, 2004. - С. 6 - 8.
7.Вербицька І.В. Виконавська інтерпретація Реквієму В.А.Моцарта в творчій діяльності В.С.Палкіна // Творчо-педагогічна діяльність В’ячеслава Палкіна в контексті хорової культури України: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 16 вересня 2005р. Харків: НТУ ”ХПІ”, 2006. С. 35 - 37.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, нотографії та додатків. Загальний обсяг праці з додатками складає 217 сторінок: основний текст дисертації 165 сторінок; список використаних джерел - 316 найменувань, 21 сторінка; нотографія - 24 найменування, 1 сторінка; додатки - 30 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Реквієм еволюціонував упродовж всієї історії існування, проходячи к ХХІ ст. цілий ряд етапів розвитку. передумови Становленню католицької заупокійної меси сприяли соціально-політичні та культурологічні процеси. В зв’язку з тим, що реквієм обумовлений спільністю процесів, що відбуваються у різних нашаруваннях культури, його особливостей потребує спирання на богословську, естетичну та музикознавчу літературу. Наслідком вивчення історії реквієму є наведена в дослідженні періодизація його розвитку як літургії та музичного жанру. Історія Requiem як missa не мала абсолютно поза музичного характеру, але закономірно і цілеспрямовано вела до його перетворення на музичний жанр.
Укрупнений підхід до вираження цієї проблеми дозволяє виділити два історичних періоди, перший з яких пов’язаний з розвитком реквієму як літургії, другий з його буттям як музичного жанру. У свою чергу кожен з наведених періодів розподіляється на декілька етапів. Історію реквієму як католицької заупокійної меси складають такі етапи, як:
1. Становлення Requiem як церковної служби з IV ст. до XVI ст.;
2. Період канонізованої служби Requiem XVI XX ст. (1960 р.);
3. Перевтілення Requiem на панахиду та літургію (після 1960 р. й дотепер);
Однак, оскільки буття реквієму як музичного жанру включає не лише його історію, але й передісторію, яка сягає своїми витоками до літургійного періоду, та утворює ґенезу музичного розвитку заупокійної меси.
На шляху ствердження реквієму як музичного жанру в його дожанровій історії важливе значення мали:
1. складання виконавської традиції;
2. утворення тексто-музичної форми;
3. наявність реквієму як музичного тексту;
4. формування літургійного канону, що стає основою структурно-семантичного інваріанту реквієму як музичного жанру.
Одна з головних ознак розвитку реквієму як музичного жанру утворення самостійної музичної форми, відходженням від жорсткої вербальної, а згодом і структурної конструкції літургії, принцип спирання на її семантичний інваріант.
Історичний розвиток реквієму як літургії та музичного жанру проходить різними шляхами. Другий період характеризується початком існування реквієму як жанру з XVIIIст. Історія реквієму доводить, що, він постійно перебуває в процесі моделювання та трансформації. Якщо на початкових етапах літургія передувала жанру та обумовила історію його розвитку, то на сьогодні жанр продовжує розвиток літургії: розвиток католицької заупокійної меси припинився у 1960 році, а жанрові метаморфози реквієму продовжується й донині.
Коротко позначимо основні віхи розвитку:
· Формування латинського реквієму (380 р.);
· Вилучення Credo з циклу (1215 р.);
· Введення до реквієму секвенції Dies Irae (1280 р.);
· Канонізація латинського католицького реквієму (1570 р.);
· З XVIII ст. реквієм получає офіційний дозвіл на існування поза церквою. Звідси починається процес монументалізації та драматизації, він набуває концертних рис та повністю відходить від своєї первісної призначеності ( твори В.А.Моцарта, Дж. Верді, Г.Берліоза);
· У ХІХ ст. вихід за межі католицького світу: Р. Шуман перший створює Реквієм на вільній поетичній основі (вірші Гете);
· Залучення інших християнських конфесій та інших мов. З творчості Й. Брамса починається новий етап розвитку жанру він створюється на вірші інших церковних текстів;
· В першій половині ХХ ст. з’являються перші зразки реквієму в Україні;
· ХХ - XXI ст. ренесанс жанру реквієму в Україні.
Вертикалізована історія реквієму свідчить, що це явище розвивалося процесуально та безперервно. Але в цьому процесі є важливими фіксовані дати, що підсумовували та направляли його розвиток. Якщо максимально збільшити надану періодизацію, то до XVIII ст. це канонізація і її закріплення, а після деканонізації, що призводить до початкової точки відліку у католицькій церкві.
На сучасному етапі структура реквієму рухлива, а її зміни відображають специфіку індивідуальної авторської концепції. Виконавський склад і наявність вербального тексту нині не є обов’язковими щодо визначення жанрових ознак реквієму. Його перш за все окреслюють змістовні якості які він ввібрав в себе з літургійного інваріанту: поминальна функція заупокійної католицької меси перетворюється у меморіальність.
Не зважаючи на досить короткий етап розвитку жанру реквієму в Україні у його зразках містяться майже усі різновиди інваріанту реквієму. Взірці реквієму в сучасній українській музиці входять до новітньої історії реквієму яку визначає індивідуалізація структурно-семантичного інваріанту.
Трактову ідеї Смерті, як визначної в заупокійній католицькій службі, в творчості українських композиторів вирізняє багатозначність. Так - О.Щетинський, В. Манник, М. Шух трактують Смерть як милість Божу, даровану людству як визволення від земних страждань; В. Пацера відображає Смерть як певний етап у процесі нескінчених змін життєвих форм, як наслідок руху природи; А. Гайденко, В. Зубицький, В.Мужчиль, В. Птушкін, Є. Станкович, Ю. Шамо створюють концепцію Смерті як всесвітньої трагедії людства, утримуючи застереження до майбутніх поколінь.
Спільність втілення ідеї Смерті, що єднає твори українських композиторів, не означає спорідненості у виборі рис музичної мови. Так, М.Шух і В.Манник тяжіють до втілення ознак григоріанської монодії; О. Щетинський спирається на традиції нідерландської школи; А.Гайденко, В.Зубицький, В.Мужчиль, В.Пацера, В.Птушкін, Є.Станкович, Ю.Шамо звертаються до традицій притаманних українському фольклору.
За своїм типом твори М.Шуха, О.Щетинського та В.Манника тяжіють до старовинних різновидів реквієму, тобто посилаються на доканонізовані форми католицької заупокійної меси. Таким чином, дожанрові літургічні риси в творах сучасних композиторів набувають жанрових ознак. А.Гайденко, В.Зубицький, В.Мужчиль, В.Пацера, В.Птушкін, Є.Станкович, Ю.Шамо здійснюють композиторське концепціювання на підґрунті рис, притаманних реквієму як музичному жанру.
Таким чином, стає наявним проходження великого історичного періоду розвитку жанру, його спресоване буття в українському мистецтві порубіжжя тисячоліть. Багаточисленність співіснування різних типів реквієму у межах одного історичного етапу доводить: якщо раніше розвитку реквієму була притаманна історична послідовність, що тяжіє до горизонтального оформлення, то в сучасній українській музиці він існує у вигляді вертикалізованого синтезу. Це свідчить про Ренесанс реквієму в Україні.

Дослідження історії розвитку реквієму дозволяє висунути гіпотезу щодо його потенціалу, який й досі є невичерпаним. На порубіжжі другого та третього тисячоліть актуалізується композиторське звернення до жанру, що обумовлює філософське осмислення подій сучасності крізь призму вічності. Саме це і полягає у первісному сенсі реквієму.

ЛІТЕРАТУРА
1. Аберт Г. Моцарт. - М.: Музыка, 1990.-514с.
2. Агафонников Н. Симфоническая партитура. Л.: Музыка, 1967.-152с.
3. Акопян Л. Анализ глубинной структуры музыкального текста: Автореф. дис. д-ра искусств: 17.00.02 / Рос. ин-т искусствознания. - М.,1996.-35с.
4. Альманах музичний (Ілюстрований музичний календар). - Львів, 1904. - 158с.
5. Анализ вокальных произведений. / Ред. О.П.Коловский. - Л., 1988. - 349с.
6. Антонова Н. Феномен органа та органна концепція у контексті європейської музичної культури : автореф. дис. ...канд. мистецтв.: 17.00.03 / Нац. муз. акад. України. - К.,2005.-16с.
7. Антонова О. Пути церковной музыки. // Наука и религия. - 1975. - №7. - С. 70-73.
8. Андрос Н. Українська хорова література: навч. посібник. Вип.1 / Н. Андрос, В.Джинков, Н.Семененко . К; Муз. Украина, 1985.-100с.

9. Арановский М. «Структура музыкального жанра и современная ситуация в музыке» // Музыкальный современник: Сб. статей. Вып. 6. М..: Сов. Композитор, 1987. - С.5-45.
10.Арановский М. Симфонические искания: Проблема жанра в советской музыке 1960-1975 гг. Исследовательские очерки. Л.: Сов. композитор; Ленинград. отд-ние, 1979. - 287 с.
11. Апель В. Григорианский хорал (в кратком изложении Т. Кюрегян) // Сб. науч. тр / МГК. - М., 1997. - С. 8-37.
12. Арановский М. Мышление, язык, семантика // Проблемы музыкального
мышления. - М., 1974.-С.90-129.
13. Асафьев Б. О хоровом искусстве. - Л., 1980. 216с.
14. Асафьев Б. Музыкальная форма. - Л.: Музыка, 1971. - 413с.
15. Асафьев Б. О симфонической и камерной музыке. - М.: Музыка, 1981. -249с.
16. Бажанський Порфирій. Исторія руского църковного Пьнія. - Львів: 1890.
17. Барвінський О. З життя нашого духовенства в першій половині XIX ст. (частина "Із споминів мого життя"). - Львів: друк. Ставропігійського ін-ту, 1912. - 37 с.
18. Барт Р. Риторика образа. Семиотика и поэтика // Избр. тр. - М., 1997. - С.297-318.
19. Бахтин М. К философским основам гуманитарных наук // Собр. соч. - М., 1996. - Т. 5. - С.56-83.
20. Бедуел Г. Історія церкви / пер. з франц. Г. Григорович. Львів.: Свічадо, 2000. - 296 с.
21.Безверхая Е. Реквием ХІХ века. Некоторые тенденции развития жанра: диплом. работа студ. 5 курса / науч. рук. М.Р. Губаренко. - Х., 1993. - 91, 18л.
22.Белецкий И. Брукнер. Л.: Музыка, Ленингр. отд-е, 1979. - 88с.
23. Бенч О. Хоровая культура Украины в аспекте исполнительського фольклоризма (70-е - 80-е годы): автореф. дис. ... канд. искусств.: 17.00.02 / Нац. муз. акад. України. - К., 1990. - 16с.
24. Берков В. Формообразующие средства гармонии. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Сов. композитор, 1971. - 120с.
25. Бершадская Т. Лекции по гармонии. - Л.: Музыка, Ленингр. отд-е, 1978.-238с.
26. Білик 3. УГКЦ і український національно-культурний рух в кінці XIX - на початку XX ст. (на матеріалах Сокальщини) // Історія релігії в Україні. Речи повідомлень IV круглого столу. - Київ; Львів, 1994. - С. 16.
27. Библия, Рос. Библ. Общ. - М., 1994.
28. Библия. Книги Священного писания Ветхого и Нового Завета. Канонические. [Б. м.]: Изд. Миссионер. общ-ва "Новая жизнь Сов. Союз", "Кэмпус Крусейд фор Крайст", 1991. 155с.
29. Бэлза И. О музыкантах ХХ века. М. :Сов. композитор ; 1979. - 295с.
30. Бэлза И. Исторические судьбы романтизма и музыка. - М.: Музыка, 1985. - 255с.
31. Бэлза И. Забытые польские музыканты. - М: Музгиз, 1956. - 142 с.
32. Бэлза И. История польской музыкальной культуры: в 3т. Т.1. - Музгиз, 1954. 307 с.
33. Бэлза И. История польской музыкальной культуры: в 3т. Т.2. - М.: Музгиз, 1954. - 335с.
34. Бобровский В. Функциональные основы музыкальной формы. - М.: Музыка, 1978. - 332с.
35.Боднарук І. Для муз і народу: Рукопис / Відділ рукописів. Бібліотеки НАН України ім. В. Стефаника. - Ф. 207. - Арк. І 1.
36. Боровик М. Про індивідуальні стилі в українській симфонічній музиці. //
Сучасна українська музика. К., 1965. - С. 48-69
37. Бромлей Ю. Очерки теории этноса. М.: Наука, 1983. - 143с.
38. Булат Т. Український романс. - К.: Наук. думка, 1979. - 319с.
39. Бушен А. Джузеппе Верди и его Реквием. Л., 1935. 8с.
40. Ванслов В. Эстетика романтизма.- М.: Искусство, 1966. - 404с.
41. Варунц В. Музыкальный неоклассицизм. Исторические очерки. М.: Музыка, 1988. - 80с.
42. Васина-Гроссман В. Дж. Верди. Реквием. - М.: Музгиз, 1956. 53с.
43. Верди Дж. Избранные письма. - Л.: Музыка, 1980. - 214с.
44. Витвицький В. Микола Лисенко і його вплив на музичне життя Галичини // Українська музика. - Львів. - 1937. - № 1. - С. 62 - 65.
45. Витвицький В. Музичними шляхами. - Львів: Логос, 1995. - 112с.
46. Вільчинський Ю. Розвиток філософської думки в Україні. Ч.1.-Львів: Логос, 1991; Ч.2. - Львів: Логос, 1992.
47. Гадамер Г. Актуальность прекрасного. - М.: Искусство, 1991.-367с.
48. Галицькі митрополити. - Львів: Логос, 1992.
49. Галь Г. Брамс, Вагнер, Верди. Три мастера - три мира. - М.: Радуга, 1986. -480с.
50. Ганслик Э. О музыкально-прекрасном. - М.: Искусство, 1985. - 171с.
51. Гармель О. Феномен "чужого" тексту в сучасній музиці. Аспект неоміфологічних інтенцій художнього мислення: автореф. дис...канд. мистецтв.:17.00.03 / Нац. муз. акад. України. - К., 2005. - 16с.
52. Гейрингер К. И. Брамс. М. Музыка, 1965. - 431 с.
53. Гелитович К. Львів: музична панорама // Музика. - 1979. - № 4. - С. 4-5.
54. Герасимова-Персидская Н. Некоторые вопросы развития украинского советского симфонизма. - К.: Мистецтво, 1963. - 180с.
55. Герасимова-Персидська Н. Хоровий концерт на Україні в XVII - XVШ ст. - К.: Муз. Україна, 1978. - 181 с.
56. Гозулова Н. Про перетворення особливостей ораторської мови в українській Героїко-епічній опері: (На матеріалі опери „Загибель ескадри”) // Українське музикознавство. - К., 1980. - № 15. - С. 60-70.
57. Головинский Г.Композитор и фольклор. - М.: Музыка, 1981. - 279с.
58. Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. - К.: Муз. Україна, 1969. - 426с.
59. Гордійчук М. Георгій Іларіонович Майборода. К.: Мистецтво, 1963. 106с.
60. Горський В. Історія української філософії: [Курс лекцій]. - К.: Наук. думка, 1997. - 286с.
61.Горюхіна Н. Еволюція періоду. К.: Муз.Україна, 1975. - 94 с.
62. Горюхина Н. Национальный стиль: понятие и опыт анализа // Проблемы музыкальной культуры. - К.: Муз. Україна, 1989. - Вип. 2. - С. 52 - 65.
63. Горюхина Н. Эволюция сонатной формы. - К.: Муз. Україна, 1970. - 318с.
64. Горюхина Н. Очерки по вопросам музыкального , стиля и формы. - К.: Муз. Україна, 1985. - 112с.
65. Горюхина Н. Оновленные черты украинской хоровой классической музыки и их развитие в хоровом творчестве украинских советских композиторов: Автореф. дис. канд. искусствоведения: 17.00.03 / Нац. муз. акад. України. - К.: 1956. 18 с.
66.Губаренко В. А тепер «Вій» // Культура і життя. - 1981. - 5 квітня.
67.Губаренко В. Києву присвячую: (Опера-балет „Вій”) // Музика, 1982. - № 2. - С. 4-5.
68. Гулеско И. Хоровая литература. Х.; 1991.- 89с.
69. Гулеско І. Музично-художня типологія Реквієму в європейському культурному контексті: монографія / ХДАК. Х.; Мелітополь: САНА, 2002. - 91с.
70. Гулеско І. Романтизм в українській хоровій музиці // Культура України: Зб. наук. пр. / ХДАК. - X., 2000. Вип.7. - С.104-122.
71. Грасбергер А. Иоганнес Брамс. - М.: Музыка, 1970. - 290с.
72. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX - XXст. - К.: Ґенеза, 1996. - 356 с.
73. Грінченко М. Історія української музики / За ред. І. Соневицького. - 2-ге вид. - Нью-Йорк, 1961. - 173 с.
74. Грубер Р. Всеобщая история музыки. Ч.1. - 3-е изд. - М.: Музыка, 1965.- 484с.
75. Грубер Р. История музыкальной культуры. Т.1, ч.1. - М.: Музгиз, 1941. - 417с.
76. Грушевський М. Ілюстрована історія України.
77. Грушевський М. На порозі нової України. Гадки і мрії. - К.: Наук. думка, 1991. - 128с.
78. Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т. — К.: Либідь, 1993 -1997. - 6т.
79. Гуляницкая Н. Поэтика музыкальной композиции. Теоретические аспекты русской духовной музыки ХХ века. М.: Языки слав. культ, 2002. - 377 с.
80. Дерев'янченко О. Неофольклоризм у музичному мистецтві: статика та динаміка розвитку в першій половині ХХ століття: автореф. дис... канд. мистецтвозн.: 17.00.03 / Нац. муз. акад. Україна. - К., 2005. - 16с.
81. Джероза Л. Каноническое право в католической церкви. Христианская Россия. М., 1996. 379 с.
82. Долгополов И. Духовная музыка. М.: Издат. отд. муж. монастыря Преп. Саввы Освященного, 2000.
83. Дорошенко Д. Нарис з історії України: в 2т.-[Репринт. вид., Мюнхен: Дніпрова хвиля]. - К.: Глобус, 1991 - 1992. - 2т.
84. Драч І. Аспекти вияву композиторської індивідуальності у сучасній культурі (на матеріалі творчості В. С. Губаренка): Автореф. дис... д-ра мистецтв.: 17.00.03 / Нац. муз. акад. України. - К., 2005. - 16с .
85. Драч І. Композитор Віталій Губаренко: формула індивідуальності: монографія. Суми: Сум. держ. ун-т, 2002. 228 с.
86. Друскин М. Иоганнес Брамс.- М.: Музыка, 1969. - 111с.
87. Друскин М. История зарубежной музыки. Вып. 4. - М.: Музыка, 1967. - 519с.
88. Евдокимова Ю. История полифонии. Т.1. - М., 1983. 285с.
89. Евдокимова Ю. Артёмов Реквием (запись на пластинке).
90. Ефименко А. Эволюция жанра реквиема в аспекте трактовки темы смерти (Реквием эпохи романтизма): автореф. дис... канд. искусств. - К., 1996. - 16с.
91. Житомирский Д. "Военный реквием" Бриттена // Сов. музыка. - 1965. -№5. - С. 112-120.
92. Житомирский Д. Роберт Шуман. М.: Музыка, 1964.- 124с.
93. Журбин А. Эндрю Ллойд Уэббер композитор для театра // Муз. жизнь. 1988. - №18. - С. 6-8.
94. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. Франківський період. - К. Основи, 1993.- 126с.
95. Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини XIX ст. — К.: Муз. Україна, I960. - 190с.
96. Загайкевич М. Л. Колодуб. К.: Муз. Україна, 1973. 58 с.
97. Загайкевич М. Діяльність Кароля Ліпіцського в контексті українсько-польських музичних зв'язків: [доповідь] // Музична культура Галичини в контексті польсько-українських взаємин : Міжнар. конф. [ Рукопис]. - Дрогобич, 1999.- 14 с.
98. Задерацкий В. Культура и цивилизация, (искусство и тоталитаризм) // Сов. музыка. - 1990. - №9. - С. 10-14.
99. Задерацкий В. Полифоническое мышление Стравинского. М.: Музика, 1980. - 287с.
100. Закон Божий. Для семьи и школы. Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1993.
101. Зеленіна Н. Підтекст музичного твору: формування і функціонування : автореф. дис... канд. мистецтв.: 17.00.03/ Нац. муз. акад. України. - К., 2004. -16с.
102. Зинкевич Е. Евгений Станкович // Композиторы союзных республик: сб. ст. (ред. сост. М.И. Нестева). М.: Сов. Композитор , 1986. C.3-43.
103. Зинькевич Е. Симфонические гиперболы. О музыке Е. Станковича. Ужгород:Лира, 2002. 208 с.
104. Зинькевич Е. Динамика обновления. - К.: Муз. Україна, 1986. - 182с.
105. Золочевський В. Ладо-гармонічні засади української радянської музики К.: Муз. Україна, 1976. - 222 с.
106. Зосім О. Українська духовна пісня західноєвропейського походження в історичному розвитку (XVII ХХ ст.): автореф. дис. ... канд. мистецтв.: 17.00.03 / Нац. муз. акад. України. - К., 2004. - 16с.
107. Зубицкий В. Диалог о времени и мастерстве / В.Зубицкий, А.Семешко. К.: изд. Acco-opus Publishers; 2003. -28с.
108. Иванов-Борецкий М. Очерк истории мессы. - М.: Госиздат, 1910. - 23с.
109. Иванова И. Синтез искусств как специфическая проблема романтической культуры/ И.Л. Иванова, А.А. Мизитова // Аспекти історичного музикознавства: дослідження і матеріали . - Х., 1998. - С. 198-207.
110. Іваницький А. Українська народна музична творчість: Посібник.-К.: Муз. Україна, 1990. - 336 с.
111. Історія української культури // ред. І. Крипгякевича К.: Либідь. - 1994. - 656с.
112.