Жаворонков Володимир Олександрович. Стратегічне планування економічного розвитку на регіональному рівні

Краткое описание

Жаворонков Володимир Олександрович. Стратегічне планування економічного розвитку на регіональному рівні : Дис... канд. наук: 08.00.03 2009

Жаворонков В.О. Стратегічне планування економічного розвитку на регіональному рівні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 економіка та управління національним господарством. Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України. - Київ, 2009.
У дисертації досліджуються теоретико-методичні основи та практичні рекомендації щодо процесу стратегічного планування економічного розвитку на регіональному рівні. Запропоновано методичний підхід розробки та механізм реалізації стратегічного плану.
Розроблено організаційно-економічний механізм процесу стратегічного планування економічного розвитку на регіональному рівні проектним методом з врахуванням потенціалу розвитку, а саме: застосування проектів як особливої форми планування для реалізації встановлених пріоритетів, які розглядаються як базова одиниця плану та розподілу ресурсів. Обґрунтовано необхідність впровадження нових принципів при прийнятті стратегічних рішень, які базуються на результатах SWOT- аналізу, що дозволяють спланувати економічний розвиток регіону з урахуванням потреб і цілей функціонування всіх суб’єктів господарської діяльності та суспільних потреб громадян, які мешкають в його межах.

Дисертаційна робота спрямована на розв’язання актуальної задачі створення теоретико-методичних основ та практичних рекомендацій щодо комплексного підходу до процесу стратегічного планування економічного розвитку на регіональному рівні. Основні висновки та результати, які отримано в ході дослідження, полягають в наступному:
1. Регіон як територіальна громада з його інституційними, техніко- технологічними, захисними, культурно-освітніми, комунальними, комунікаційними та іншими засобами життєзабезпечення разом з центрами управління має ряд особливостей в управлінні, а саме: подвійна природа територіальної громади як суб’єкта-об’єкта управління; наявність колективного суб’єкта управління - територіальної громади; презентація в представницькому органі управління широкого поля різноманітних інтересів, що вимагає застосування спеціальних підходів і системних технологій до визначення пріоритетів діяльності органу регіонального управління; існування особливостей у взаємодії органу регіонального управління з середовищем його діяльності. Враховуючи основні положення економічної теорії та принципи державного управління на регіональному рівні, а також умови ринкових реформ та інституційних перетворень щодо економічного розвитку регіонів, необхідне найскоріше впровадження стратегічно виваженої державної політики на принципах сучасного менеджменту і як наслідок реалізація у суспільному управлінні методології стратегічного планування, яка відповідає суті та складності задач, що стоять перед регіонами.
2. Поняття "стратегічне планування економічного розвитку на регіональному рівні" пропонуємо визначати як адаптивний процес, за допомогою якого здійснюється розробка та регулярна корекція стратегічного плану відповідно до визначених стратегій та пріоритетів; перегляд заходів щодо його реалізації; моніторинг та контроль за ефективністю його впровадження, а також суспільна оцінка соціально-економічних змін, що відбуваються в регіоні. Стратегічний план це системний документ оформлення та впровадження в повсякденну діяльність "стратегічного набору" регіону, відповідно до якого розробляються плани, програми і проекти; фіксуються дії для забезпечення його виконання, що дозволить цілеспрямовано концентрувати ресурси та розмежовувати зони відповідальності; створюється відповідна система моніторингу та контролю за виконанням плану.
3. Регіональні аспекти державного управління дозволили сформулювати основні напрями розподілу повноважень між центральними органами державної влади і органами управління на регіональному рівні, а саме: надання територіальному утворенню статусу основного об’єкта управління економічним та соціальним розвитком на регіональному рівні; прийняття правових основ економічної політики на регіональному рівні, які закріплюють за центральними органами влади тільки ті функції, що не можуть бути делеговані в регіони; визначення поля спільної дії, з якого центральна влада приймає основні положення, а регіональна влада розробляє свої правові акти; передача управління державним майном на регіональний рівень.
4. Дослідження досвіду стратегічного планування в багатьох країнах показало, що важливими умовами його успішного впровадження є: інституціоналізація даного процесу, адаптування до конкретного регіону та співпраця з громадськістю, а вітчизняний досвід свідчить, що його значний потенціал використовується ще не повністю, причинами цього є: слабкість методичного забезпечення вибору стратегій, відсутність відпрацьованої системи технології складання стратегічного плану, недостатній рівень розвитку стратегічного мислення керівників та персоналу.
5. Запровадження технології стратегічного планування створює підстави для удосконалення управління фінансовими ресурсами регіону, тобто його взаємоузгодження з бюджетним процесом і переходу на програмно-цільову основу розподілу регіональних ресурсів. Для переорієнтування системи формування і виконання місцевих бюджетів пропонується: вдосконалити правовий механізм у бюджетних відносинах, який би зміцнив доходну базу місцевих бюджетів; забезпечити стабільність і передбачуваність потоку коштів, які отримують місцеві бюджети; удосконалити формульний підхід при розрахунках показників доходної і видаткової частини бюджету; звільнити місцеві бюджети від тягаря фінансування програм соціального захисту, що ухвалюються і контролюються центром; забезпечити простоту й об’єктивність отримання трансфертів; реформувати податкову систему.
6. Ключовими факторами для прийняття управлінського рішення щодо вибору (із альтернативних варіантів) регіональної стратегії є рівень та особливості функціонування регіону, його позиція в державному рейтингу та потенційні можливості. Формування стратегії економічного розвитку регіону має містити сім стадій: попередня оцінка потенціалу регіону; визначення місії та пріоритетів; вибір варіантів функціональних субстратегій; визначення функціональних потенціалів; оцінка варіантів вибору субстратегій розвитку; оцінка ефективності та коригування стратегії. Для цього пропонується застосувати SWOT-аналіз для визначення пріоритетів розвитку та проведення соціологічних досліджень для вивчення громадської думки, що дозволить спланувати економічний розвиток на регіональному рівні в довгостроковій перспективі з урахуванням узгодження цілей всіх суб’єктів господарської діяльності та потреб населення регіону.
7. Організаційно-економічний механізм розробки стратегічного плану економічного розвитку на регіональному рівні пропонуємо у вигляді схеми, яка включає: теоретико-методологічні основи та концептуальні положення стратегічного планування на регіональному рівні, а також принципи державної регіональної політики; державне регулювання стратегічного розвитку регіонів; стратегічне планування економічного розвитку на регіональному рівні; організаційно-економічний, фінансовий та правовий блоки; реалізацію стратегічного плану проектним методом; моніторинг та оцінку ефективності реалізації стратегічного плану.
8. Ефективність стратегічного планування на регіональному рівні пропонуємо розглядати як ефективність інноваційно-інвестиційного проекту, яка відображається з одного боку показниками національної економічної ефективності, а з іншого комерційної та бюджетної ефективності. Крім того, важливо проводити оцінку соціально-економічної корисності регіональний проектів за двома складовими: соціальна корисність (у вигляді потоків соціальних благ від проектів) та економічна (як грошових потоків, створенні нових робочих місць тощо).
9. Реалізація методології стратегічного планування на регіональному рівні була впроваджена в Стратегічному плані економічного розвитку Черкаської області, який став системним документом, що визначає об’єктивні можливості розвитку її економіки через визначені пріоритетні напрями, а саме: АПК і харчова промисловість, інноваційний бізнес та туристична індустрія. Для кожного з яких було проведено SWOT-аналіз та визначено субстратегії розвитку і завдання щодо їх реалізації.