Жеваго Костянтин Валентинович. Міжнародні інвестиції і ефективний економічний розвиток

Краткое описание

Жеваго Костянтин Валентинович. Міжнародні інвестиції і ефективний економічний розвиток: дисертація канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2003

Жеваго К.В. Міжнародні інвестиції і ефективний економічний розвиток. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 Світове господарство і міжнародні економічні відносини. — Київський національний економічний університет, Київ, 2003.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню актуальних теоретичних та практичних питань міжнародної інвестиційної взаємодії країн у контексті їх ефективного економічного розвитку.
Через призму еволюції сучасних теорій і моделей національного економічного розвитку досліджується вплив міжнародно-інвестиційних факторів на його ефективність, аналізуються тенденції і протиріччя глобалізації інвестиційних ринків.
Запропоновано комплекс заходів щодо оптимізації міжнародної інвестиційної діяльності України з урахуванням сучасних пріоритетів і особливостей реалізації моделі відкритої економіки.

Проведене дисертаційне дослідження підтвердило обумовленість ефективного економічного розвитку національних економік кількісними і якісними параметрами їх міжнародної інвестиційної взаємодії на мікро та макрорівнях і дозволяє зробити наступні висновки.

Теорія економічного розвитку включає широке коло моделей стратегічної поведінки країн, що сформувались у результаті узагальнень суперечливих процесів світогосподарської еволюції. Ефективний економічний розвиток означає усталене економічне зростання (кількісна сторона) із забезпеченням постійного випереджуючого структурного оновлення і сприянням соціальному прогресу (якісна сторона). Сучасні моделі економічного розвитку країн, що розвиваються, та країн з перехідними економіками формувались у руслі "Вашингтонського консенсусу", що мав як теоретичне підґрунтя (західні концепції 19601980 рр.), так і офіційну підтримку з боку міжнародних фінансових організацій. Масова імплементація такої моделі розвитку, що спирається лише на постулати лібералізації, масштабної приватизації та фінансової стабілізації, без урахування умов і особливостей окремих країн, давала, як правило, негативні соціально-економічні результати.
Усталена позитивна динаміка економічного розвитку країн, структурне оновлення і соціалізація їх економік багато в чому залежать від ефективності використання можливостей міжнародної фінансово-інвестиційної взаємодії. Світові інвестиційні ресурси знаходяться у постійному кругообігу, формуючи усталені канали міжнародної інвестиційної взаємодії із превалюванням прямих та портфельних інвестицій. Масштабні, випереджаючі світове виробництво і торгівлю, мотиваційно та функціонально диверсифіковані міжнародні інвестиції у цілому задовольняють зростаючий світовий інвестиційний попит. Одночасно посилюється міжкраїнова конкуренція за іноземний, особливо підприємницький капітал, і успіху досягають країни, здатні мобілізувати внутрішні і зовнішні інвестиційні ресурси, для чого необхідною є спрямована на це національна економічна політика.
Транснаціональні корпорації відіграють провідну і все зростаючу роль у міжнародному перерозподілі інвестиційних ресурсів. Під впливом глобалізації змінюються мотиваційні критерії інвестиційної діяльності ТНК, його види і форми. Превалюючими стають не "інвестиції з нуля", а міжнародні злиття та поглинання, що сприяє, з одного боку, концентрації міжнародних інвестицій у високорозвинених країнах, а з іншого — визначає світові інвестиційні тренди. Загалом стосовно країн, що розвиваються, та країн з перехідними економіками то саме від політики щодо транснаціоналізації залежить їх економічний успіх чи неуспіх.
Випереджаюча інвестиційна глобалізація, демонструє не стільки світогосподарську консолідацію розвитку, скільки міжкраїнову та функціональну асиметричність та диспропрорційність. У зв’язку з глобалізацією інвестиційного ринку, все більш актуальними стають проблеми міжнародно скоординованих та взаємоузгоджених регулятивних дій, а також дій з моніторингу, контролю.
Функціонування перехідної економіки України в умовах міжнародної відкритості зумовило превалювання іноземних інвестицій при порівняльно незначних обсягах, хоча спостерігається серйозна інвестиційна експансія зарубіжних, в першу чергу, російських ТНК на українському ринку. В сучасних умовах лише інвестиції ТНК здатні переломити тенденції іноземного інвестування української економіки, що потребує не тільки стимулювання їх діяльності на ринку України, але й зважених підходів із урахуванням стратегічних національних інтересів. Важливо формувати сприятливе і надійне законодавче середовище, одночасно досліджуючи конкретну мотивацію та механізми корпоративного фінансування для забезпечення принадності українських об’єктів інвестиційним портфелям ТНК.
Світовий досвід інтернаціоналізації у цілому і прямого інвестування зокрема свідчить, що саме масштабна та диверсифікована зарубіжна інвестиційна діяльність національних фірм сприяла становленню найбільш конкурентоспроможних економік. І навпаки, використання переваг тільки внутрішньої інтернаціоналізації, хоча і сприяло економічному успіху окремих країн, що розвиваються, але не зробило їх стабільно конкурентоспроможними. Тому доцільно на всіх рівнях сприяти становленню і функціонуванню українських транснаціональних промислово-фінансових груп як традиційних так і нових галузей міжнародної спеціалізації.
Ефективний розвиток національної економіки потребує не тільки прямих, дійсно найбільш продуктивних, але й портфельних іноземних інвестицій. Масштаби, напрямки та ефективність їх залучення, залежать від багатьох факторів і, насамперед, від ступеня розвитку національного фондового ринку, його інтегрованості у міжнародну інвестиційну інфраструктуру. Причинами гальмування розвитку портфельного інвестування в Україні не тільки внутрішні економічні проблеми та зовнішні (пов'язані з наслідками світової фінансової кризи), але й недостатня інституалізація національного фондового ринку, модель якого частково відображає як європейські підходи (з пріоритетом комерційних банків), так і північноамериканські (з пріоритетом небанківських фінансових установ).
Впроваджуючи політику відкритої економіки, Україна стає об’єктом аналізу її інвестиційної привабливості, що визначається, насамперед національним інвестиційним кліматом, який тривалий час є несприятливим ані для внутрішніх, ані для іноземних прямих та портфельних інвестицій. Це досить агресивно, а іноді і упереджено відображають міжнародні рейтингові системи. І якщо до останнього часу дослідження і оцінка національного інвестиційного клімату мали переважно теоретичний інтерес, то в умовах глобалізації інвестиційних процесів, гармонізації принципів і правил інвестиційної діяльності питання адекватності національних умов міжнародно уніфікованим набувають принципового значення. В сучасному бізнес-середовищі України важливо не тільки відповідати певним критеріям інвестиційного клімату, але й цілеспрямовано формувати національний інвестиційний імідж та позитивний для іноземних інвесторів бренд держави.