Єжова Тетяна Євгенівна. Становлення та розвиток системи професійної освіти осіб з вадами слуху в Україні

Краткое описание

Єжова Тетяна Євгенівна. Становлення та розвиток системи професійної освіти осіб з вадами слуху в Україні : дис... канд. пед. наук: 13.00.03 / Інститут спеціальної педагогіки АПН України. — К., 2006. — 217арк. — Бібліогр.: арк. 169-205

Єжова Т.Є.Становлення та розвиток системи професійної освіти осіб з вадами слуху в Україні. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.03 - корекційна педагогіка. - Інститут спеціальної педагогіки АПН України. - Київ, 2006.
У дисертації на основі вивчення наукової літератури з історії та теорії сурдопедагогіки, архівних матеріалів і видань Українського товариства глухих проаналізовано й узагальнено вітчизняний досвід професійної підготовки глухих та слабочуючих і представлено цілісну картину становлення і розвитку системи професійної освіти осіб з вадами слуху в Україні як історико-педагогічного явища. В роботі висвітлено й обґрунтовано особливості та закономірності процесу формування і функціонування різних форм професійної освіти підлітків і молоді з вадами слуху, визначено внесок Українського товариства глухих у розвиток цього процесу, а також проаналізовано зв’язок основних тенденцій досліджуваного процесу з розвитком теорії і практики сурдопедагогіки. На основі вивчення нормативно-правових документів з питань народної освіти і соціального захисту інвалідів охарактеризовано особливості правової основи професійної реабілітації інвалідів по слуху. Узагальнення одержаних результатів дослідження дозволило визначити шляхи подальшого вдосконалення системи професійної освіти осіб з порушеннями слуху, яка функціонує в Україні.

1. Здійснення наукового пошуку дало можливість виділити основні етапи процесу розвитку в Україні системи професійної освіти осіб з вадами слуху.
НаІ етапі(сер. ХІХ ст. - 1926 р.) спеціальні школи для глухонімих дітей були єдиними закладами, де діти з вадами слуху могли одержати загальноосвітню і професійну підготовку. Особливістю професійної підготовки цього періоду була її суто практична направленість, а також відсутність науково-методичної основи.
ІІ етап(кін. 20-х - кін. 50-х рр. ХХ ст.) характеризується тривалими пошуками науковців і педагогів-практиків оптимального змісту шкільного професійного навчання, узагальненням набутого досвіду і початком розробки відповідних методик. В цей же період виникають нові форми професійної підготовки глухих і слабочуючих: опанування робітничих спеціальностей безпосередньо на виробництві - на підприємствах держпромисловості і навчально-виробничих підприємствах УТОГ, а також набування професійної освіти у складі спеціальних груп в професійно-технічних, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах; створюється відповідна правова основа.
ПротягомІІІ етапу(поч. 60-х - кін. 80-х рр. ХХ ст.) спеціальні школи і підприємства УТОГ були основними закладами, які здійснювали професійну підготовку осіб з вадами слуху. Цей період характеризується швидким розвитком теорії і практики сурдопедагогіки та сурдопсихології, що дало можливість створити ґрунтовне методичне забезпечення професійної підготовки в школах, на підприємствах Товариства глухих і професійно-технічних училищах; встановити широке коло доступних для працівників з числа глухих спеціальностей, а також визначити протипоказані їм роботи.
ІV етап(поч. 90-х - сер. 90-х рр. ХХ ст.) можна охарактеризувати як тимчасовий занепад багатьох галузей народного господарства, пов’язаний зі зміною економічної політики держави. Цей період був переходом доV етапу(кін. ХХ - поч. ХХІ ст.), який характеризується поступовим відновленням всіх ланок системи освіти, приведенням їх у відповідність вимогам часу. Відбувається пошук нових шляхів здійснення ефективної професійної підготовки молоді з вадами слуху, помітно зростає кількість спеціальних груп у професійно-технічних і вищих навчальних закладах. Одним з пріоритетних напрямів державної політики є створення інвалідам умов для здобуття якісної професійної освіти відповідно до їх можливостей і особливостей психофізичного розвитку.
2. Аналіз провідних тенденцій процесу розвитку професійної освіти глухих і слабочуючих та його зв’язку з теорією і практикою сурдопедагогіки показав, що перші спроби педагогів-практиків створити цілісну систему професійної освіти осіб з вадами слуху, обґрунтувати окремі її положення, пов’язати з вивченням основ наук мали місце ще в кінці ХІХ на поч. ХХ ст. Але в силу певних історичних і соціально-економічних умов (спеціальні школи не входили до державної системи освіти, існували на філантропічно-благодійницькі кошти, охоплювали навчанням лише 1-2% глухих дітей тощо) вони не могли бути реалізовані достатньою мірою.
Проблема змісту і методики допрофесійної і початкової професійної підготовки в спеціальних школах стала предметом різнобічного вивчення за часів радянської влади. Результатом плідної роботи науковців і педагогів-практиків було те, що вже в кінці 30-х років шкільне професійне навчання мало свою систему та послідовність, було спрямоване на надання учням не лише практичних навичок, але й теоретичних відомостей, мало на меті сприяння розвитку мовлення учнів і розширенню їх кругозору. В перші повоєнні роки було визначено види професій, рекомендованих для глухих учнів, сформульовано вимоги до обладнання шкільних майстерень і організації в них навчального процесу з урахуванням санітарно-гігієнічних норм і правил техніки безпеки, розроблено критерії оцінок з профнавчання. Подальший розвиток поглядів вітчизняної сурдопедагогіки на завдання спеціальної школи обумовив скорочення терміну професійної підготовки і перенесення її на заключний етап навчання, підвищення загальноосвітнього рівня учнів і забезпечення зв’язку професійної підготовки з загальною освітою, ширше використання трудової і професійної підготовки з корекційною метою.
У другій половині ХХ ст. вітчизняними сурдопедагогами і сурдопсихологами було створено ґрунтовне методичне забезпечення професійної підготовки учнів спеціальних шкіл, навчально-виробничих підприємств Товариства глухих і професійно-технічних училищ. Але в нових економічних умовах, коли суттєво змінилися вимоги виробництва до всіх категорій працівників, використовувати в навчальному процесі методики, розроблені за радянських часів, можна лише частково.
Через відносну нечисленність у Радянському союзі середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, що здійснювали групове навчання молоді з вадами слуху, проблеми, з якими стикалися глухі і слабочуючі студенти під час навчання, майже не були предметом спеціального вивчення.
Історико-педагогічний аналіз досліджуваного процесу показав, що набування глухими і слабочуючими професійної освіти в закладах загального типу виявилося найбільш життєздатною і в той же час найменш вивченою і методично забезпеченою, особливо на сучасному етапі, формою професійної підготовки осіб з вадами слуху.
3. Правова основа професійної освіти і професійної діяльності осіб з вадами слуху почала створюватися за радянських часів. Постанови радянського уряду були спрямовані на надання глухим і слабочуючим права набувати професійну освіту і працювати в закладах і установах для чуючих, визначення доступних і протипоказаних при ураженнях слуху спеціальностей,матеріальне забезпечення глухих учнів і студентів.
Для усунення протиріччя між наявністю в інваліда певних прав і можливістю їх реалізації, яке особливо загострюється в умовах ринкової економіки, починаючи з 1991 р., Уряд України прийняв низку законів, які, зокрема, передбачають соціальний захист інвалідів під час вступу до навчальних закладів, навчання, працевлаштування й адаптації на робочому місці. Але ці закони стосуються інвалідів взагалі та не враховують особливостей інвалідів по слуху, а отже, не завжди сприяють розв’язанню їх проблем. Таким чином, правова основа професійної реабілітації інвалідів по слуху в Україні потребує вдосконалення, що має бути досягнуто шляхом конкретизації законодавчих актів відповідно до потреб і особливостей саме цієї категорії інвалідів, а також розробкою механізму реалізації задекларованих у законодавстві положень.
4. Вивчення архівних документів і матеріалів історико-публіцистичних і періодичних видань УТОГ дало можливість зробити висновок, що провідну роль у розвитку післяшкільної системи професійної освіти осіб з вадами слуху відіграло Українське товариство глухих, яке з моменту свого заснування (1933 р.) серед пріоритетних завдань визначило боротьбу з неграмотністю серед нечуючих, їх професійну освіту і працевлаштування. Саме з ініціативи УТОГ з 30-х років ХХ ст. створюються групи для глухих і слабочуючих в професійно-технічних, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах.
Профорієнтаційна робота серед старшокласників, клопотання про створення спеціальних груп при навчальних закладах різних рівнів і забезпечення цих груп сурдоперекладачами, здійснення навчання осіб з вадами слуху робітничим спеціальностям, організація курсів підвищення кваліфікації працівників системи УТОГ - всі ці питання завжди були в центрі уваги керівників Товариства.
5. Результати нашого дослідження дають підставу стверджувати, що система професійної освіти для осіб з вадами слуху ще не сформована достатньою мірою. Для її подальшого вдосконалення потребують вирішення такі проблеми:
1) розширення переліку професій, за якими дозволяється навчання і працевлаштування інвалідів по слуху;
2) розробка і втілення в практику професійно-технічних і вищих навчальних закладів форм і методів навчання, які враховують особливості учнів і студентів з вадами слуху;
3) визначення змісту та розробка системи довузівської підготовки;
4) створення постійно діючих курсів з основ спеціальної педагогіки та психології для викладачів, які працюють з означеною категорією студентів;
5) розв’язання проблеми білінгвізму - знаходження оптимального поєднання словесної і жестової мов, коли учні і студенти розуміють жести, якими перекладач позначає спеціальну термінологію, а також розуміють навчальну літературу, де спеціальна термінологія представлена в словесному вигляді;
6) забезпечення випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів робочими місцями.
Висновки нашого дослідження можуть бути основою для подальшої розробки теорії та методики професійної освіти осіб з вадами слуху. Зокрема, дослідження потребують такі проблеми: наступність змісту трудового навчання в спеціальних школах для дітей з вадами слуху та професійного навчання в закладах профтехосвіти; наступність освітніх стандартів спеціальних шкіл і вищих навчальних закладів; психолого-педагогічні основи навчання осіб з вадами слуху у професійно-технічних і вищих навчальних закладах; використання нових освітніх технологій для професійного навчання осіб з вадами слуху; наукові та правові засади професійної освіти осіб з вадами слуху в світовому досвіді.