Зміни ландшафтів під впливом сільськогосподарського природокористування на території Запорізької області (кінець XVIII  початок ХХ ст.)

Краткое описание

ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ НАН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Гурова Дар’я Дмитрівна

УДК 911.52:631 - 502.3 (477.64)

Зміни ландшафтів
під впливом сільськогосподарського природокористування
на території Запорізької області
(кінець XVIII - початок ХХ ст.)

11.00.01 - фізична географія, геофізика та геохімія ландшафтів

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник
Пащенко В.М.,
доктор географічних наук

Київ - 2002

ЗМІСТ

Стор.

Вступ

4

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи регіональних історико-ландшафтознавчих досліджень змін ландшафтів

11

1.1 Теоретичні та методологічні засади дослідження

11

1.2 Методи регіональних історико-ландшафтознавчих досліджень сільськогосподарського природокористування

16

1.3 Джерела регіональних історико-ландшафтознавчих досліджень сільськогосподарського природокористування

22

Розділ 2. Історичні, природні та соціально-економічні чинники сільськогосподарського впливу на ландшафти Запорожжя
2.1 Історичні чинники та етапи антропогенної трансформації ландшафтів під впливом сільськогосподарського природокористування на Запорожжі

28

28

2.2 Регіональна структура природи і природні чинники сільськогосподарського впливу на ландшафти Запорожжя
2.2.1 Фізико-географічне районування Запорізької області
2.2.2 Природні чинники сільськогосподарського впливу на ландшафти Запорожжя

36
36

43

2.3 Соціально-економічні чинники сільськогосподарського впливу на ландшафти Запорожжя

56

Розділ 3. Порівняння систем природокористування українців і менонітів та їх вплив на ландшафти

72

3.1 Традиції системи природокористування в українців і використання ними ландшафтів на Запорожжі

72

3.1.1. Освоєння Запорізького краю українцями

72

3.1.2. Особливості форм землеволодіння українців

76

3.1.3. Скотарство і землеробство українців до 1861 року

79

3.1.4. Розвиток скотарства й землеробства українців після 1861 року

82

3.1.5. Сезонні роботи українців-селян

97

3.1.6. Другорядні галузі господарства українців у ХІХ столітті

102

3.2 Особливості системи природокористування у менонітів і її вплив на ландшафти Запорожжя

103

3.2.1. Колонізаційна політика царського уряду щодо іноземців-менонітів

103

3.2.2. Заснування менонітських колоній у Новоросії

106

3.2.3. Господарство менонітів до 1861 року

117

3.2.4. Розвиток сільськогосподарського природокористування менонітів у другій половині ХІХ - початку ХХ століття

134

3.2.5. Другорядні галузі господарства менонітів
3.3 Географічне узагальнення причин успішного природокористування західноєвропейських колоністів на півдні Російської імперії

146

153

Розділ 4. Історичні зміни ландшафтів у кінці XVIII - на початку ХХ ст. і сучасне природокористування

158

4.1. Зміни ландшафтів під впливом сільськогосподарського природокористування українців і менонітів

158

4.2. Системне моделювання розвитку ландшафтів (на прикладі Запорожжя)
4.2.1. Історичний вплив природокористування на розвиток ерозійних урочищ Запорожжя
4.2.2. Ландшафт як складна соціоеко система, що розвивається
4.2.3. Системна синергетична модель розвитку ландшафтів Запорожжя

163
163

164

167

4.3. Конструктивне застосування природокористувальницького досвіду українців і менонітів

177

Висновки

182

Список використаних джерел

186

Додатки

210

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Регіональне опрацювання конкретних питань взаємодії суспільства і природи на Запорожжі, а також визначення змін ландшафтних комплексів у результаті цієї взаємодії значною мірою стосується сільськогосподарського природокористування, причому не тільки його просторових аспектів, а й часових, історичних. На тлі різних підходів до цієї проблеми як провідний вимальовується історико-ландшафтознавчий підхід. Його реалізація дає змогу одержати дані про ту ландшафтну структуру території, яка була до початку її господарського використання. Водночас - виявити напрями і ступінь антропогенних змін і перетворень природи в процесі історичного розвитку ландшафтів регіону, визначити природні й антропогенні складові того розвитку.
У дослідженнях змін ландшафтів за історичний час помітно переважають комплексні вивчення і природних, і господарських складових природокористування (Л.І.Воропай [33, 34]; Г.І.Денисик [57-59]; В.С.Жекулін [68, 69]; В.П.Коржик [97]; М.В.Крилов [101, 102]; П.Д.Подгородецький [158, 159]; С.П.Романчук [169, 170]). Значно менша дослідницька увага приділяється дослідженню етнічної складової, але останніми роками і вона стала об’єктом дослідження (Н.П.Веприк [28-30]; Д.Д.Гурова [50-54]; М.Р.Питуляк [156]; П.Г.Щищенко, С.П.Романчук, Ю.В.Щур, В.Г.Потапенко [215]). В цьому напрямі досліджень вивчення етнокультури можна і доцільно проводити поєднано з вивченням ландшафтів. Врахування рис етнокультури дає можливості збагатити історико-географічні вивчення змін ландшафтів гуманістичними складовими.
Проведення досліджень змін ландшафтів під впливом сільськогосподарського природокористування із врахуванням етнічних складових має деякі особливості. Насамперед необхідне вивчення базових регіонів з урахуванням і ландшафтних, і етнічно-об'єктних складових, особливо поліетнічних, здебільшого локалізованих. Просторово-об'єктні, регіональні обмеження такими поліетнічними локалізаціями - вимушені, але потрібні. Вивчення історичних перетворень у ландшафтах тих регіонів України, де мешкає кілька етносів, потребує особливого підходу, що наклало певну специфіку на виконання цієї роботи. Зокрема, історико-ландшафтознавче дослідження змін ландшафтів під впливом сільського господарства з урахуванням етнічної складової природокористування повинне охоплювати типові ландшафтні комплекси регіону з характерними господарськими впливами на них етносів. Крім того, якомога ширшою має бути об’єктна різноманітність ландшафтних комплексів для визначення етнічних рис їх господарського використання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Одержані результати і матеріали дисертаційного дослідження були використані у держбюджетній темі відділу ландшафтознавства Інституту географії НАН України (номер держреєстрації 0199U002042 Ландшафтне різноманіття рівнинної території України: методологія дослідження та систематики”, 1998-2001 рр.).
Мета і завдання дослідження. Головна мета дослідження - встановити зміни ландшафтних комплексів Запорожжя під впливом сільськогосподарського природокористування. Метою опрацювання є і набуття теоретико-методологічного досвіду виконання таких досліджень та багатоцільове використання отриманих результатів у наш час (при проведенні заходів з оптимізації ландшафтів, у природокористуванні в цілому, в організації фермерських господарств).
Об'єкти і предмет дослідження. Вибір ландшафтів Запорізькоі області як головних об'єктів просторово-часового дослідження змін природи під впливом сільського господарювання визначається кількома чинниками:
недостатністю вивчення цієї території, історико-географічного [101, 102] і ландшафтознавчого [10, с. 24; 114] (останні публікації відповідно - 1986 і 1997 роки);
* високою ландшафтною різноманітністю, поєднанням на порівняно невеликих просторах терасних, заплавних, межирічних височинних і низовинних, а також приморських ландшафтів степової та сухостепової зон; ландшафтна різноманітність дає можливість відобразити вплив на ландшафти особливостей сільськогосподарського природокористування за умов існування і змін різних господарських устроїв;
* строкатістю етнічного складу населення при компактному проживанні на території Запорізької області представників різних етносів.
Наступним, досить складним об'єктом історико-ландшафтознавчого дослідження є сільськогосподарське природокористування етнічних спільнот українців і менонітів. Історія статистичного обліку етнічної приналежності населення вказує на чисельну перевагу українців на території Запорожжя починаючи з кінця XVIII ст.. У зв'язку з теперішньою активізацією процесу національного відродження в Україні вивчення культури сільськогосподарського природокористування українців і його впливу на ландшафти є найактуальнішим. Сільськогосподарське природокористування етно-конфесійної групи менонітів обране об'єктом дослідження у зв'язку з тим, що ці представники західноєвропейського соціуму мали чи не найдосконалішу на свій час і досить відмінну від української агротехнічну культуру. Це сприяло інтенсифікації виробництва і процесів антропогенної трансформації ландшафтів регіону. Об’єктом регіонального історико-ландшафтознавчого дослідження є також зміни ландшафтних комплексів, які відбулися внаслідок сільськогосподарського природокористування двох визначених етнічних спільнот.
Предметом дослідження є ландшафтні передумови та історико-ландшафтознавче трактування змін у природі Запорожжя під впливом сільськогосподарського природокористування двох етнічних спільнот.
Часові межі дослідження зумовлені об’єктним вибором: початком сусідства двох порівнюваних етнічних спільнот є 1789 р. - рік переселення менонітів до українських степів. Цю дату і прийнято за нижній часовий рубіж історико-ландшафтознавчого дослідження ключових ділянок регіону. За верхню часову межу дослідження слід визнати перехід у радянський час до колективного господарювання - 1920-і роки; пізніше природокористування набуло уніфікації, що знівелювала наявні етнічні відміни в ньому.
Реалізація представленої багатоскладової мети дослідження визначила потребу виконання наступних п’яти завдань:
* теоретичне забезпечення, вдосконалення прийомів і методів історико-ландшафтознавчого дослідження етапних змін ландшафтів під впливом сільськогосподарського природокористування різних етнічних спільнот;
* розкриття змісту історичних, природних і соціально-економічних чинників сільськогосподарського природокористування на території Запорізької області;
* історико-ландшафтознавче порівняння систем сільськогосподарського природокористування українців і менонітів і їхніх впливів на ландшафти Запорожжя;
* створення середньо- і великомасштабних карт ландшафтних комплексів об’єктного регіону станом на характерний час періоду дослідження, виявлення історичних змін ландшафтних комплексів, застосування прийомів математичної статистики для кількісного аналізу встановлених ландшафтних змін;
* обґрунтування конструктивних рекомендацій щодо теперішнього застосування природокористувальницького досвіду українців і менонітів.
Методи дослідження. Вивчення історичних змін ландшафтів під впливом тривалих відмінних між собою природокористувань двох етнічних спільнот зумовлює складність і багаторівневість алгоритму їх дослідження. В роботі реалізовано два різних підходи, поєднаних в історичному ландшафтознавстві - історичний і географічний. З обома підходами пов’язаний і по-різному залечений картографічний метод. Камеральне картографування історичних змін ландшафтів застосовано переважно при використанні фондових і архівних матеріалів, польове картографування ландшафтів здійснено на ключових ділянках в ході експедиційних робіт. Традиційним в історичному ландшафтознавстві став метод порівняння історико-ландшафтознавчих зрізів. Такі зрізи застосовуються для всебічного аналізу природи, населення і господарства за певний період. Діахронічний підхід дав можливість визначати загальні тенденції розвитку ландшафтів за історичний час. Методом актуалізму інтерпретовано історичний матеріал з позиції виявлення наслідків тих чи інших видів впливів, які зараз спостерігаються в ландшафтах. Методом естраполяції поширено дані щодо обмежених ареалів на більші території. Застосування системного аналізу з позицій синергетики на основі статистичних методів і критеріїв дало можливість реалізувати кількісний підхід у порівнянні картографічних характеристик історичних змін ландшафтних комплексів.
Наукова новизна одержаних результатів. Проведене дослідження змін ландшафтів під впливом сільськогосподарського природокористування, властивого різним етнокультурам, дало змогу отримати ряд нових наукових результатів:
- дістали подальший розвиток теорія і методологія історико-ландшафтознавчих досліджень, збагачено методичну основу і опрацьовано регіональну джерельну базу виконання етнолого-історико-ландшафтознавчих досліджень;
- уточнено і доповнено історичну періодизацію антропогенного впливу на ландшафти Запорожжя; розкрито історичні, природні та соціально-економічні чинники сільськогосподарського впливу на ландшафти регіону;
- вперше створено середньо- та великомасштабні карти ландшафтних комплексів (1 : 200 000 і 1 : 50 000) об’єктної території і ключових ділянок Запорізької області й розроблена нова система класифікації ландшафтних комплексів цієї території;
- вперше проведено порівняння систем сільськогосподарського природокористування, властивого різним етносам Запорожжя і досліджено їх вплив на ландшафтні комплекси регіону;
- знайшла подальший розвиток методологія системного аналізу з позицій синергетики стосовно історичних змін ландшафтних комплексів сільськогосподарського регіону і застосовано статистичні методи побудови гістограм та критеріїв стиску стосовно кількісних оцінок розвитку ерозійних ландшафтних комплексів;
- вперше для Запорожжя запропоновано обґрунтування щодо застосування раціональних історичних спадків етнокультури з метою оптимізації сільськогосподарського використання ландшафтних комплексів у сучасних умовах.
Практичне значення одержаних результатів. Конкретним внеском до практичного вирішення сучасних проблем регіонального природо-користування на Запорожжі є обґрунтована дисертантом доцільність запровадження історичного досвіду сільськогосподарського природо-користування українців і менонітів у теперішньому приватному господарюванні.
Наукове використання теоретико-методологічних здобутків і методичних напрацювань проведеного історико-ландшафтознавчого дослідження з урахуванням етнічних складових можливе при вивченні інших поліетнічних регіонів, при дослідженні трансформацій їх ландшафтних комплексів за певний історичний час.
Безпосереднім практичним результатом такого дослідження є можливість дійти обґрунтованих висновків щодо спадкових тенденцій історичних змін ландшафтних комплексів сільськогосподарського регіону та щодо врахування їх при прогнозуванні можливих змін ландшафтів унаслідок сучасного природокористування.
Особистий внесок здобувача. Дисертанткою особисто виконано наступне: зібрано та всебічно опрацьовано весь використаний у роботі архівний, літературний і польовий фактичний матеріал ландшафтознавчого, історико-географічного й етнокультурологічного змісту; залучено до історико-ландшафтознавчого використання значні масиви історичних і географічних даних та матеріалів про об’єктний регіон; створено середньо- і великомасштабні карти ландшафтних комплексів Запорожжя та їх історичних змін, подана їх історико-ландшафтознавча інтерпретація; виконано кількісний аналіз історичних змін ерозійних ландшафтних комплексів у регіоні; розвинуто теоретичні положення, опрацьовано методичні й прикладні результати дослідження; сформульовано рекомендації прикладного змісту.
Апробація роботи. Перші результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на науково-практичній конференції Северо-Запад России: проблемы экологии и устойчивого развития” (Псков, 1996); на міжнародних суспільно-наукових конференціях Проблемы и перспективы сбалансированного развития в бассейне Псковско-Чудского озера” (Псков, 1998) і Проблемы экологии и региональной политики Северо-Запада России и сопредельных территорий” (Псков, 1999). Головні наукові результати дисертаційної роботи обговорювалися на міжнародних конференціях: Людина в ландшафті ХХІ століття: гуманізація географії. Проблеми постнекласичних методологій” (Київ, 1998); Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя” (Київ, 1999); Ландшафти і сучасність” (Київ-Вінниця, 2000); Проблеми ландшафтного різноманіття України та шляхи їх раціонального використання і збереження: методологічні і прикладні аспекти” (Київ, 2000); Буття ландшафту і буття в ландшафті” (Київ, 2001); на першому семінарі відновленої Ради молодих вчених і спеціалістів Інституту географії НАНУ Сучасні проблеми розвитку географії: погляд молодих вчених” (Київ, 2000).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 робіт, у тому числі: розділ колективної монографії (обсягом 0.7 д.а.), 6 одноосібних статей (загальний обсяг 2,5 д.а.), 6 тез (загальний обсяг 0,6 д.а.), з них двоє тез без співавторів.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Цілям прикладного природничо-географічного вивчення історичних змін ландшафтів під впливом сільськогосподарського природокористування з перспективою актуального використання його результатів оптимально відповідає виконання ретроспективного - історико-ландшафтознавчого дослідження. Інтеграція антропічних впливів на ландшафти регіону дає підстави для обґрунтованого діагнозування переднинішніх і нинішніх станів сільськогосподарських ландшафтних комплексів Запорожжя. Стосовно об’єктного часу - це своєрідне прогнозування того, що вже відбулося; правильність такого прогнозу є запорукою успішності прогнозування станів майбутніх. Такі знання потрібні для цілісної картини історичних трансформацій ландшафтних комплексів регіону включно з їхніми майбутніми ландшафтними станами, пов'язаними, передусім, із сільськогосподарським виробництвом.
За наявного досвіду теоретико-методологічних опрацювань історико-ландшафтознавчих досліджень вивчення змін ландшафтів поліетнічного регіону мало бути потрійно порівняльним: у просторі - щодо північно- та південностепових ландшафтів, у часі - щодо стану природокористування на кінець ХVIII і на початок ХХ століть, в етноскладових господарювання - щодо етнічних особливостей впливу на ландшафти сільськогосподарського природокористування українців та етноконфесійної колоністської групи менонітів. Розгляд етнічних особливостей антропогенних змін ландшафтів поліетнічних регіонів є одним із прогресуючих напрямів реалізації гуманістичного підходу в ландшафтознавстві. При цьому необхідно узгоджено поєднувати сукупність дослідницьких методів: історико-ландшафтознавчого, діахронічного, польового картографування ландшафтів, статистичного аналізу кількісних показників історичних змін ландшафтних комплексів та інших методів. Серед джерел історико-ландшафтознавчих досліджень змін ландшафтів під впливом сільськогосподарського природокористування найважливішими та найінформативнішими є ті, що висвітлюють також етнічні особливості природокористування та господарського використання ландшафтів.
2. Головними чинниками антропічного впливу на ландшафти регіону є історичні, природні та соціально-економічні. Вони різнорідні, відмінні за змістом і тривалістю прояву та результативністю. На кожному історичному етапі їх вплив залежить від використання території людиною для своїх життєвих і господарських потреб. Спершу визначальними щодо особливостей найдавнішого господарювання були природні умови. Особливості ландшафтної структури території, зокрема рівнинність, помірне розчленування і великі площі вільних земель сприяли розвиткові скотарства. За рухливого способу життя кочового населення не відбувалося закріплення антропічних змін у структурі ландшафтних комплексів після припинення дії чинників, що зумовлювали їх зміни: ландшафтні комплекси порівняно легко зазнавали процесів відновлення. Помітніший вплив на ландшафти регіону був за розквіту козацької доби та розвитку тут спорадичного рільництва українців. Із приєднанням території до Російської імперії у другій половині XVIII ст. та плановим її заселенням почалось інтенсивніше використання ландшафтів - при збільшенні чисельності населення, розвиткові транспорту і переробної промисловості. Дія цих та інших соціально-економічних чинників найсильніше виявила себе у другій половині ХІХ ст. з переходом від скотарства до інтенсивного землеробства.
3. Відмінні традиції і особливості сільського господарювання в українців і менонітів та їхній вплив на ландшафти Запорожжя дають підстави для історико-ландшафтознавчого порівняння систем сільськогосподарського природо-користування цих етнічних спільнот. Розміри господарств, розвиток скотарства і зернового рільництва, садівництва, городництва, шовківництва, лісівництва - залежали від форм землеволодіння. Громадсько-подвірна його форма і відсутність пільг в українських селян спричиняли вимушене використання для рільництва всіх прилеглих до села місцевостей, навіть малопридатних схилових. Значні пільги і наділи у менонітів, традиційна для них особистісно-общинна форма землеволодіння сприяли раціональному господарюванню в кожній галузі, без вимушеного залучення земель малопридатних ландшафтних комплексів.
Відмінними були конфігурації поселень: в українців - контурно-природокористувальні, що повторювали рисунок ландшафту, зокрема річково-долинних місцевостей; у менонітів - прямолінійні регулярні, відповідно до умов терас і плакорів. Давні населені пункти зберегли такі конфігурації дотепер.
Відмінності простежувалися і в господарюванні, хоч перші колоністи переймали весь позитивний досвід сусідів-українців. Скотарство було розвиненіше у менонітів, вони практикували нормування випасу. Збіднення рослинного покриву та ущільнення ґрунтів плакорних і придолинних місцевостей у них відбулося при зменшенні площ пасовищ тільки з останньої чверті ХІХ ст. Українці, за обмежених площ пасовищ, здебільшого не дотримувались норм випасання, тому процес пасквальної дигресії розпочався майже відразу по другій хвилі заселення ними цієї території (кінець XVIII ст.).
У рільництві в украінців практикувалася перелогова система землеробства. Довготривалі перелоги давали можливість природним шляхом відновлювати родючість ґрунтів. З другої половини ХІХ ст. скорочення часу відпочинку земель при відсутності меліорацій та підживлення почало призводити до їх виснаження. Меноніти в українських степах започаткували запровадження чорного пару, що сприяло різкому зростанню врожайності культур, але й спричинило посилення частоти і сили чорних бур. Після 1860-их років обидва етноси почали розорювати непридатні землі - схили межирічних місцевостей та балок, що призвело до посиленої ерозії ґрунтів схилових урочищ. Менонітам належить перший досвід водних меліорацій у Бердянському повіті в урочищах високих заплав (сіножаті зволожували талими сніговими водами); перші спроби розведення лісів у приазовських степах, насадження там противітрових лісосмуг.
Господарювання українців було переважно «виживальним», а менонітів - на рівні продуктивних фермерських господарств. Це пояснювалося значним державним пільговим сприянням західноєвропейським переселенцям. Таке продумане державне сприяння господарникам може і повинне бути запорукою раціонального природокористування в ландшафтах Запорізької області й тепер.
4. Північно- і південно-степовим ландшафтам Запорожжя у XVIII - XX ст. була властива успадкована природна тенденція зростання посушливості. Антропогенний вплив, у першу чергу на рослинний і ґрунтовий покрив, сприяв розвиткові вітрової і водної ерозії. Документальне свідчення таких змін у ландшафтах дає зіставлення середньо- і великомасштабних карт ландшафтів, що відбивають стани природи регіону на 1862 р. (з поправками на недосконалість тодішнього картографування) і на 1985-2000 рр. Ландшафтну структуру регіону репрезентує середньомасштабна карта ландшафтів частини адміністративної області, за станом на 1985-2000 рр. (1 : 200 000), деталізована на чотирьох ключах (1 : 50 000), розташованих у різних підзонах. Історико-ландшафтознавче реконструювання структури ландшафтних комплексів, представлене у середньому і великому масштабах, доцільно виконувати на 1862 рік із сукупним використанням історичних даних ХІХ ст. і триверстної карти Росії. За порівнянням із сучасними даними, природні зміни ландшафтів майже за півтора століття мають вигляд нарощеної кайми ерозійних ландшафтних комплексів. Для системного кількісного аналізу цих змін прийнятний статистичний апарат і побудова гістограм розвитку ерозійних урочищ та критеріїв стиснення їхніх поперечників і площ. За вихідними регіональними даними, виконане дослідження не можна було побудувати інакше, крім як порівняльне в межах двох підзон степової зони. За результатами дослідження на двох парах підзональних ключів істотні відмінності в природокористуванні, які б відповідали відмінностям ландшафтів, не простежуються. Отже, подібне порівняльне історико-ландшафтознавче дослідження сільськогосподарського природокористування доцільно вибудовувати на межі контрастніших ландшафтних відмінностей - міжзональних (між типами ландшафтів) або міжобласних - морфолітогенних (між підкласами, між родинами ландшафтів).
5. Відомості про етнокультурні традиції у природокористуванні українців і менонітів складають істотні інформативні розділи не лише етнологічних, а й історико-географічних знань. Вони можуть і повинні бути використані для обґрунтування рекомендацій щодо раціонального природокористування в умовах новітнього фермерського господарювання. Слушним для теперішнього природокористування слід визнати окремі складові виживальницького” досвіду українців, рільничий досвід менонітів із заміною чорного пару зеленим для запобігання пиловим бурям, із достатнім внесенням органічних добрив, скотарський досвід суворого дотримання норм випасу, а також будівничий досвід - спорудження раціональних за плануванням і зручних у степовому побуті будинків. У пострадянський період формування фермерських господарств необхідно враховувати історичний досвід сільськогосподарського природокористування, всі позитивні й негативні результати давнього приватного господарювання в степових ландшафтах Запорожжя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Августинович Э. По селениям и колониям Новороссии. - СПб., 1883. - 72 с.
2. Александрова Т.Д. Статистические методы изучения природных комплексов. - М.: Наука, 1975. - 96 с.
3. Алехин В.В. Центральночерноземные степи. - Воронеж: Коммуна, 1934. - 92 с.
4. Аммиан Марцеллин. История. - К., 1908. - 293 с.
5. Андреевский И. Путевые заметки при объезде Днепровского и Мелито-польского уездов Таврической губернии в 1835 году. - Одесса, 1839. - 108 с.
6. Аренда. Высочайше учрежденное Особое Совещание о нуждах сельскохозяйственной промышленности, заседания 15, 22 и 29 ноября и 7, 13, 20 и 27 декабря 1903 г. // Вестник Таврического земства. - 1904. - № 9. - С. 48-64.
7. Арманд А.Д. Самоорганизация и саморегулирование географических систем. - М.: Наука. - 1988. - 261 с.
8. Арманд Д.Л. Водная эрозия и борьба с ней // Природа. - 1955. - № 6. - С. 31-41.
9. Артюшенко А.Т. Растительность лесостепи и степи Украины в четвертичном периоде (по данным спорово-пыльцевого анализа). - К.: Наукова думка, 1970. - 174 с.
10.Атлас Запорізької області. К.: Головне управління геодезії, картографії та кадастру при кабінеті міністрів України, 1997. - 48 с.
11.Бабенко В.А. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края. - Екатеринослав, 1905. - 144 с.
12.Багалий Д.И. Колонизация Новороссийского края и первые шаги по пути культуры. Исторический этюд. - К., 1889. - 118 с.
13. Барановский А.Н. Главные черты климата черноземных областей России. - СПб, 1891. - 54 с.
14. Бельзовский Г. Взгляд на хозяйственные условия Таврической губернии // Журнал Министерства Государственных Имуществ. - 1855. - Ч. 55. - № 5. - С. 129-136.
15. Бертенсон В.А. По югу России. Б. м., 1896. - Вып. ІІ. - 60 с.
16. Бертенсон В.А. Шелководство в Херсонской, Бессарабской и Таврической губернии и меры к его развитию. - Одесса, 1894. - 64 с.
17. Билык Г.И. Естественная кормовая база юга Украинской ССР и пути ее реконструкции // Вопросы улучшения кормовой базы в степной, полупустынной и пустынной зонах СССР. - М.-Л.: Изд-во АН СССРРР , 1954. - С. 144-154.
18. Бобылева С. И., Семенова Н.А. Система землепользования и культура производства немецких колонистов Юга Украины первой половины XIX в. // Матеріали других наукових читань, присвячених пам’яті Д.П.Пойди. Питання аграрної історії України та Росії”. - Дніпропетровськ: Промінь, 1997. - С. 48-55.
19. Бондарь С. Д. Секта меннонитов в России. - Петроград, 1917. - 207 с.
20. Боплан Гійом де Левассер. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії і до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн: Пер. з фр. - К.: Наукова думка, 1990. - 256 с.
21. Борисова-Гуленкова М.А. Об изменении ботанического состава травостоя луговой степи под влиянием выпаса // Ботанический Журнал. - 1963. - № 5. - С. 729-732.
22. Браунер А. Об учреждении комитета сельскохозяйственных курсов при Обществе Сельского Хозяйства Южной России. Краткая сельскохозяйственная характеристика Новороссии, как района деятельности комитета // Записки Общества Сельского Хозяйства Южной России. - 1917. - Т. 87. - Кн. 2. - С. 119-177.
23. Бруцкус Б.Д. Еврейские земледельческие поселения Екатеринославской губернии. - СПб. - 1913. - 96 с.
24. Бучинский И.Е. Засухи в Х - ХVIII вв. // Труды Укр. НИГМИ. - 1961. - Вып. 23. - С. 70-72.
25. Бучинский И.Е. Некоторые особенности колебаний климата на Украине (по инструментальным наблюдениям) // Труды Укр. НИГМИ. - 1961. - Вып. 23. - С. 21-38.
26. Веклич М.Ф. Проблемы палеоклиматологии. - К.: Наукова думка, 1987. - 192 с.
27. Веклич М.Ф. Основы палеоландшафтоведения. - К.: Наукова думка, 1990. - 192с.
28. Веприк Н.П. Досвід природокористування в умовах реформування сільського господарства (на прикладі Буковини) // Ландшафти і сучасність. - Київ-Вінниця, 2000. - С. 234-239.
29. Веприк Н.П. Особливості природокористування на території Північної Буковини в кінці XVIII - на початку XX ст. // Проблеми ландшафтного різноманіття України. - К., 2000. - С. 197-202.
30. Веприк Н. Історико-ландшафтознавчий аналіз лісогосподарського природокористування (на прикладі Північної Буковини у кінці XVIII - на початку ХХ ст.) // Науковий вісник Чернівецького університету. - 2001. - Вип. 120. - Сер. Географія. - С. 156-171.
31. Вибе Ф. Очерк хозяйства вообще, и хозяйственных построек, в особенности, у молочанских менонистов // Труды Императорского Вольного Экономического Общества. - 1852. - Т. 3. - № 9. - С. 75-88.
32. Викторов А.С. Рисунок ландшафта. - М.: Мысль, 1986. - 179 с.
33. Воропай Л.И. Методологические основы разработки проблем рационального природопользования // Физическая география и геоморфология. - 1981. - Вып. 25. - C. 3-10.
34. Воропай Л.И., Куница М.Н. Историческое ландшафтоведение: объект исследования, социальные функции, положение в системе наук, проблемы // Историческая география ландшафтов: теоретические проблемы и региональные исследования. - Петрозаводск. - 1991. - C. 4-7.
35. Высоцкий Г.Н. О взаимных соотношениях между лесною растительностью и влагою преимущественно в южно-русских степях. - СПб., 1904. - 222 с.
36. Гавель Г.Л. Сравнительные очерки сельскохозяйственного и аграрного положения поселян в некоторых местностях России. Южнорусские колонии. // Сельское хозяйство и лесоводство. -1874. - Ч. 117, - № 10, - С. 55-75.
37. Гакстгаузен А. Исследование внутренних отношений народной жизни и в особенности сельских учреждений России. - М., 1870. - 490 с.
38. Геренчук К.І., Раковська Е.М., Топчієв О.Г. Польові географічні дослідження. - К.: Вища школа, 1975. - 248 с.
39. Герчик И. Ближайшие пути мелиорации южных степей // Вестник Екатеринославского земства. - 1904. - № 50. - С. 1516-1522.
40. Глущенко Ю.И. Некоторые аспекты формирования структуры антропогенных ландшафтов Запорожской области // Проблемы экологии и природопользования. - Мелитополь. - 1994. - С. 164-173.
41. Глущенко Ю.И., Крылов Н.В. Историко-географические аспекты трансформации природы в степной зоне левобережной Украины // Территориальные социально-экономические системы Донецко-Приднепровского экономического района. - Л.: изд-во ГО СССР. - 1987. - С. 66-68.
42. Голиков А.П., Черванев И.Г., Трофимов А.М. Математические методы в географии. - Харьков: Вища школа, 1986. - 144 с.
43. Горленко В.Ф., Бойко І.Д., Куницький О.С. Народна землеробська техніка українців. - К.: Наукова думка, 1971. - 164 с.
44. Горшкова А.А., Семенова-Тян-Шанская А.М. О продвижении на север под влиянием пастьбы южностепных и полупустынных растений // Ботанический журнал. -1952. - Т. 37. - № 5. - С. 671-678.
45. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології. - К.: Либідь, 1993. - 224 с.
46. Гродзинський М.Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень. - К.: Лікей, 1995. - 233 с.
47. Гротто-Слепиковский А. Очерки из истории южнорусского сельского хозяйства // Сельское Хозяйство и Лесоводство. - 1897. - Ч. 185. - № 4. - С. 39-95.
48. Грунти Запорізької області. - Дніпропетровськ: Промінь, 1969. - 56 c.
49. Гурова Д.Д. Особенности диахронического подхода в предплановых исследованиях социально-экономического развития региона // Проблемы и перспективы сбалансированного развития в бассейне Псковско-Чудского озера. - Псков. - 1998. - С. 81-82.
50. Гурова Д.Д. Про етнолого-історико-ландшафтознавчі дослідження регіону // Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя. - К. - 1999. - С. 191-193.
51. Гурова Д.Д. Історико-ландшафтознавчий аналіз змін ландшафтів Запорізької області // Ландшафти і сучасність. - Київ-Вінниця. - 2000. - С. 231-234.
52. Гурова Д.Д. Вплив історичних змін природи на сучасну ландшафтну різноманітність Запорізької області // Проблеми ландшафтного різноманіття України. - К., 2000. - С. 281-286.
53. Гурова Д. До історико-ландшафтознавчого аналізу природокористування на Запоріжжі // Науковий вісник Чернівецького університету. - 2001. - Вип. 120. - Сер. Географія. - С. 146-156.
54. Гурова Д.Д. Історико-ландшафтознавче дослідження сільськогосподарського природокористування на Запорожжі // Український географічний журнал. - 2001. - № 4. - С. 46-50.
55. Давыдчук В.С. История становления антропогенного фактора развития ландшафта (на примере Верхнего Поочья). Автореф. дис канд. географ. наук: 11.00.01 / Моск. гос. ун-т. - М., 1977. - 19 с.
56. Данилов С.И. Пал в Забайкальских степях и его влияние на растительность // Вестник Д-В. филиала АН СССР. - 1936. - Т. 21. - С. 34-45.
57. Денисик Г. И. Опыт историко-географического анализа ранних этапов формирования техногенных ландшафтов Правобережной Украины // География и природные ресурсы. - 1991. - № 2. - С. 124-130.
58. Денисик Г.І. Етапи розвитку комплексних природничих досліджень території Правобережної України // Історія української географії і картографії. - Тернопіль, 1996. - С. 138-140.
59. Денисик Г.І. Антропогенні ландшафти Правобережної України. - Вінниця: Арбат, 1998. - 292 с.
60. Державин Н. Болгарские колонии Новороссийского края // Известия Таврической Ученой Архивной Комиссии. Симферополь. - 1908. - № 41. - С. 1-237.
61. Довідник з агрохімічного та агроекологічного стану ґрунтів України / За ред. Б.С. Носка, Б.С. Прістера, М.В. Лободи. - К.: Урожай, 1994. - 336 с.
62. Докучаев В.В. Наши степи прежде и теперь. - Сочинения, т. 6. - М-Л.: Изд-во АН СССР, 1951. - С. 13-102.
63. Дроздов О.А., Григорьева А.С. Многолетние циклические колебания атмосферных осадков на територии СССР. - Л.: Гидрометеоиздат, 1971. - 158 с.
64. Дружинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775-1800 гг. - М.: АН СССР, 1959. - 279 с.
65. Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800-1825 гг. - М.: Наука, 1970. - 383 с.
66. Дулов А.В. Географическая среда и история России конец XV - середина XIX вв. - М.: Наука, 1983. - 256 с.
67. Евдокимова А.К. Антропогенные изменения ландшафтов западной части Москворецко-Окского междуречья (17-20 ст.): Автореф. дис... канд. географ. наук: 11.00.01 / Моск. гос. ун-т. - М., 1980. - 24 с.
68. Жекулин В.С. Историческая география ландшафтов. - Новгород, 1972. - 228 с.
69. Жекулин В.С. Историческая география: предмет и методы. - Л.: Наука, 1982. - 224 с.
70. Живописная Россия. Отечество наше в его земельном, племенном, экономическом и бытовом значении: В 12 т. / Под ред. П.П. Семенова-Тян-Шанского. - СПб., 1898. - Т.V. -Ч. 2.: Малороссия и Новороссия. -298 с.
71. Заблоцкий А. Хозяйственные замечания о некоторых губерниях южного края России // Журнал Министерства Государственных Имуществ. - 1841. - Ч. 1. - С. 11-55.
72. Золотарева Б.Н., Демкина Т.С., Мироненко Л.М. Изменение гумусного состояния черноземов и дерново-подзолистых почв при длительном сельскохозяйственном использовании // Естественная и антропогенная эволюция почв. - Пущино. - 1988. - С. 127-134.
73. Иванов В.В. Степи Западного Казахстана в связи с динамикой их покрова. - М-Л.: Изд-во АН СССР, 1958. -288 с.
74. Иванов-Ростовцев А.Г., Колотило Я.Г. Метод моделирования эволюционной динамики природных систем (приложение модели D-SELF) // Известия РГО. - 1999. - Т.131. - Вып. 2 - Приложение. - 65 с.
75. Из записной книжки проезжего лесничего // Сельское хозяйство и лесоводство. - 1865. - Ч. 90. - № 12. - С. 247-269.
76. Измаильский А.А. Как высохла наша степь // Избранные сочинения. - М.,1949. - С. 29-80.
77. Ипатов А.Н. Меннониты. Вопросы формирования и эволюции этноконфессиональной общности. - М.: Мысль, 1978. - 214 с.
78. Исаченко А.Г. География и историческая география (по поводу статьи В.А. Зубакова) // Известия Всесоюзного географического общества. - 1976. - Т. 108, Вып. 6. - С. 525-529.
79. Исторический обзор 50-летней деятельности Императорского Общества Сельского Хозяйства Южной России с 1828 по 1878 год / Под ред. М.П. Боровского. - Одесса, 1878. - 275 с.
80. История и статистика колоний иностранных поселенцев в России // Журнал Министерства Государственных Имуществ. СПб. - 1854. - ч. 52. - № 8. - С. 35-78.
81. Ишханян Б. Роль иностранцев в русском сельском хозяйстве. Развитие и экономическое значение иностранных колонизаций в России // Сельское хозяйство и лесоводство. - 1913. - Т. 242. - № 8. - С. 528-544.
82. К истории колонизации Таврической губернии. - Б. м. -