ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ’ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ ОСОБИ НА ПОРУКИ

Краткое описание

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень…………………………………………………..3
Вступ......................................................................................................................4
Розділ 1. Загальна характеристика звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки
1.1. Становлення та розвиток звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки у вітчизняному кримінальному законодавстві: історико-правовий та порівняльно-правовий нарис...............................................................................................................13
1.2. Кримінально-правова природа звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки.................................32
1.3 Місце звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки в системі видів звільнення від кримінальної відповідальності............................................................................................52
Розділ 2. Передача особи на поруки як вид її звільнення від кримінальної відповідальності
2.1. Поняття підстави та умови звільнення від кримінальної
відповідальності ………………………………………............................... 69
2.2. Умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки .........................…………………….………...78
2.3. Підстава звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки .................……….........................................104
Розділ 3. Кримінально-правові наслідки передачі особи на поруки у зв’язку
з її звільненням від кримінальної відповідальності
3.1. Сприятливі кримінально-правові наслідки передачі особи на поруки у зв’язку з її звільненням від кримінальної відповідальності .....................120
3.2. Несприятливі кримінально-правові наслідки передачі особи на поруки у зв’язку з її звільненням від кримінальної відповідальності .....................138
Висновки ...………………………………………………………...…………............169
Додатки ……………………………………….............................................................179
Список використаних джерел ...…………………………………….......................201
ВСТУП

Актуальність теми. Основні напрями сучасного розвитку кримінального права України відповідають загальносвітовим тенденціям з розширення можливостей застосування при вирішенні кримінально-правових конфліктів, засобів, які засновані не лише на примусі з боку держави, а й на заохоченні позитивної посткримінальної поведінки. У результаті реформування вітчизняного законодавства, у КК України з’явився комплекс норм (розділ ІХ Загальної частини), які регламентують питання звільнення особи від кримінальної відповідальності за певних умов. Серед вже відомих і нових видів звільнення від кримінальної відповідальності, яким у сучасній кримінально-правовій доктрині приділяється належна увага, недостатньо дослідженим до цього часу залишається звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, що передбачене ст. 47 ККУ. Разом з тим, аналіз даних Державної судової адміністрації України переконує у перспективності і необхідності проведення системного дослідження цього виду звільнення від кримінальної відповідальності. Адже кількість осіб до яких застосовано звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею їх на поруки щороку збільшується. Так, якщо у 2002 р. ця кількість становила 1248 звільнених осіб, то у 2007 р. їх кількість збільшилася майже вдвічі і становила 2283 звільнених осіб (додаток А). Слід звернути увагу також на певну специфічність зазначеного виду звільнення від кримінальної відповідальності, зумовлену, зокрема, активною участю громадськості (колективу підприємства, установи чи організації) щодо досягнення позитивних змін у соціальній поведінці винної особи.
Під час роботи над дисертацією автор спирався на наукові здобутки вітчизняних і зарубіжних вчених минулого і сучасності у галузі теорії права, кримінального права та кримінального процесу: В.І. Борисова, П.А. Вороб’я, В.О. Глушкова, П.С. Дагеля, М.І. Загороднікова, С.Г. Келіної, М.Й. Коржанського, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, А.А. Музики, В.О. Навроцького, Г.В. Новицького, В.І. Осадчого, А.О. Пінаєва, А.А. Піонтковського, А.Ф. Степанюка, М.С. Таганцева, В.Я. Тація, В.П. Тихого, А.Н. Трайніна, М.І. Хавронюка, С.С. Яценка та інших.
У процесі наукового дослідження проблем звільнення від кримінальної відповідальності були використані праці таких науковців, як: Ю.В. Баулін, К.К. Вавілов, Г.Б. Віттенберг, Л.В. Головко, О.А. Губська, І.М. Гуткін, Т.Т. Дубінін, А.В. Ендольцева, В.С. Єгоров, О.О. Житний, Ю.В. Іванін, С.Г. Келіна, В.О. Клочков, О.Ф. Ковітіді, Л.М. Кривоченко, Н.Ф. Кузнецова, В.І. Курляндський, О.О. Лієде, Ж.В. Мандриченко, Г.О. Мендельсон, С.Л. Остапець, А.Р. Палтсер, Д.П. Письменний, Р.А. Сабітов, В.В. Сверчков, В.В. Скибицький, В.В. Сташис, Г.О. Степанов, І.А. Тарханов, Г.О. Усатий, В.П. Хряпинський, А.С. Шляпочніков, А.М. Ященко та інші. Однак дослідження вказаних авторів були присвячені переважно розгляду загальних теоретичних проблем цього кримінально-правового інституту та окремим видам звільнення від кримінальної відповідальності.
Вітчизняні наукові праці з проблем звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки на монографічному рівні відсутні. У наукових публікаціях дискусійні питання про кримінально-правову природу, підстави та умови для застосування цього виду звільнення від кримінальної відповідальності, не набули належного висвітлення. Залишається багато дискусійних і невирішених питань і у постанові Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” від 23. 12. 2005 р. № 12.
Отже, актуальність обраної теми дослідження визначається недостатньо розробленими теоретичними аспектами проблеми звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, а також недосконалістю кримінально-правових норм, які передбачають цей вид звільнення від кримінальної відповідальності, та наявністю, у зв’язку із зазначеним, помилок у правозастосовній діяльності та необхідністю їх усунення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження узгоджено з положеннями Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20. 12. 2006 р. № 1767); відповідає Пріоритетним напрямкам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр. (затверджена наказом МВС України № 755 від 05. 07. 2004 р.), а також основним напрямам наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005–2007 рр. (рішення Вченої ради університету від 17. 05. 2005 р., протокол № 7).
Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є проведення комплексного аналізу теоретичних положень кримінального права та судової практики щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, розроблення на цій основі науково обґрунтованих рекомендацій вдосконалення кримінального законодавства та практики його застосування.
Визначені такі завдання дослідження:
 провести історико-правовий та порівняльно-правовий огляд законодавчої регламентації звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки;
 проаналізувати кримінально-правову природу звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки та визначити його місце в системі видів звільнення від кримінальної відповідальності;
 встановити та проаналізувати підставу та умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки;
 визначити позитивні та негативні кримінально-правові наслідки передачі особи на поруки у зв’язку з її звільненням від кримінальної відповідальності;
 вивчити стан слідчої та судової практики у справах про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки, виявити вади у правозастосуванні;
 сформулювати відповідні рекомендації щодо вдосконалення законодавства України та оптимізації правозастсовної діяльності стосовно звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що пов’язані з реалізацією норм, які регламентують звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Предметом дослідження є норми законодавства України, що регламентують звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки.
Методи дослідження. У роботі використані такі методи дослідження: історико-правовий застосовувався при аналізі генезису законодавства України про кримінальну відповідальність стосовно звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки (п. 1.1); формально-логічного аналізу – з його використанням досліджено ст. 47 ККУ з огляду на дотримання правил законодавчої техніки, конструювання диспозиції цієї норми (п. 2.2, 2.3, 3.1, 3.2); формально-догматичного аналізу – використовувався при тлумаченні положень окремих кримінально-правових норм, термінів (п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2); порівняльного правознавства слугував аналізу кримінального законодавства окремих зарубіжних держав про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки, а також відповідних положень низки міжнародно-правових документів (п. 1.1); статистичний – застосовувався, зокрема, при вивченні відповідних кримінальних справ, узагальненні судової практики (п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2).
Теоретичною базою дисертаційного дослідження стали положення, підходи та ідеї, що містяться у працях вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячених як загальним проблемам звільнення від кримінальної відповідальності, так і проблемам звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, а також праці із загальної теорії права, кримінально-процесуального, трудового права.
Нормативно-правову базу дисертаційного дослідження становлять чинні Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони України, інші нормативно-правові акти України, постанови Пленуму Верховного Суду України, також були використані положення КК УРСР 1960 р. У процесі порівняльно-правового аналізу використовувались положення кримінального законодавства окремих зарубіжних країн.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали опублікованої судової практики, дані, одержані при вивченні матеріалів 181 кримінальної справи, що пов’язані зі звільненням від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, розглянуті військовими судами Хмельницького регіону, судами Хмельницької, Кіровоградської, Київської, Луганської, Херсонської, Чернігівської областей за період 2002–2006 рр., а також результати анкетування 250 працівників досудового слідства та суддів з проблемних питань звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки; окремі узагальнення судової практики з цих питань, що проводилися Верховним Судом України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним монографічним дослідженням проблем звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
На підставі проведеного дослідження автором сформульовано низку положень, висновків і пропозицій, нових у концептуальному плані і важливих для юридичної практики. Зокрема,

вперше:
 комплексно досліджено проблеми звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, як в історичному, так і в порівняльно – правовому аспектах. Констатується, що ці норми характеризуються довготривалим (майже 400-річним) історичним становленням і розвитком. Доведено історичну і соціальну зумовленість існування у кримінальному законодавстві норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки;
 обґрунтовано висновок про те, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки включає в себе умови та підставу його здійснення. Умовами звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки є: вчинення злочину невеликої чи середньої тяжкості вперше, наявність клопотання з боку колективу підприємства, установи чи організації щодо передачі їм особи на поруки; а підставою – щире каяття винного;
 наводяться додаткові аргументи щодо доповнення ч. 3 ст. 47 ККУ, яка б передбачала окреме положення про заборону передачі на поруки особи, що раніше вже передавалась на поруки. Оскільки, на думку автора, повторне звільнення сприятиме уникненню відповідальності осіб, які раніше звільнялись від кримінальної відповідальності та не виправдали довіри з боку держави;
 доведена необхідність закріплення у ч. 1 ст. 47 ККУ самостійної підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки – визнання своєї вини у вчиненому злочині. Оскільки щире визнання вини виступає обставиною, за якою можна судити про щире каяття особи;
 обґрунтовано доцільність впровадження самостійного документу (Журналу виховних заходів), який би регламентував та відображав основні виховні заходи, що будуть застосовуватись до особи, порядок їх виконання; призначення відповідальних осіб, які будуть здійснювати виховний вплив, на підставі якого відбувається контроль за виконанням рішення суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
удосконалено:
 визначення поняття звільнення від кримінальної відповідальності (у тому числі, у зв’язку з передачею особи на поруки). З урахуванням окремих доктринальних підходів, воно може бути визначене, як відмова держави від осуду особи, діяння якої містить склад злочину, та від передбачених законом обмежень особистого, майнового та іншого характеру, що визначаються вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави. При цьому, застосування норми про звільнення від кримінальної відповідальності можливе шляхом винесення судом постанови (ухвали) про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами;
 окремі підходи до класифікації видів звільнення від кримінальної відповідальності, і як наслідок зроблено висновок, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 ККУ) є загальним, дискреційним, умовним, суб’єктивним видом звільнення від кримінальної відповідальності із загальним суб’єктом, який характеризується покладанням заходів впливу на особу, що підлягає звільненню, передбаченим спеціальним розділом Загальної частини ККУ;
набули подальшого розвитку:
 положення про те, що кримінальну відповідальність необхідно визначати як вимушене зазнавання особою, що вчинила злочин, державного осуду, а також передбачених законом обмежень особистого, майнового та іншого характеру, що визначаються вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави. Її початковим моментом є день вступу у законну силу обвинувального вироку суду, кінцевим моментом – погашення чи зняття судимості;
 розробка системи критеріїв, що визначають виправлення особи у разі звільнення її від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки;
– з урахуванням конкретних пропозицій запропонована авторська редакція ст. 47 ККУ, а також сформульовані рекомендації щодо зміни редакції відповідних пунктів постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” від 23.12.2005 р. № 12.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використані у: науково-дослідницькій сфері – для розробки теоретичних і прикладних проблем звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки; у правотворчості – для вдосконалення кримінально-правової норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки (Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 07.05.2007 р. № 06–19/14–1108) (додаток К); у правозастосуванні – при звільненні судами від кримінальної відповідальності особи у зв’язку з передачею її на поруки; у навчальному процесі – при викладанні навчальної дисципліни “Кримінальне право” (Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 25.04.2006 р. № 1356, Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 12.05.2006 р. № 452/87–04–02/06) (додаток Л, М).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації були обговорені на засіданні кафедри кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ, викладені у наукових публікаціях автора, доповідались на численних міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, серед яких: “Другі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2003 р.), “Проблеми коментування кримінального закону” (м. Львів, 2004 р.), “Формування правової держави в Україні: проблеми й перспективи” (м. Тернопіль, 2005 р.), “Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (м. Львів, 2007 р.), “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2007 р.).
Публікації. Основні результати дисертації викладено у десяти наукових статтях, п’ять з яких опубліковані у фахових виданнях затверджених ВАК України та п’ятьох тезах виступів на зазначених конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження можна сформулювати певні висновки і висловити окремі пропозиції, які потребують певного узагальнення.
1. Становлення інституту звільнення від кримінальної відповідальності у вітчизняному законодавстві про кримінальну відповідальність починається з Руської Правди. Характерною особливістю більшості таких норм є посткримінальна поведінка з ознаками дійового каяття, примиренням винного з потерпілим як умови звільнення від кримінальної відповідальності. Норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки з’явилися у вітчизняному кримінальному законодавстві значно пізніше і характеризуються своїм 400-річним розвитком.
2. На відміну від іноземних законодавців, які після реформування власного кримінального законодавства відмовилися від закріплення у власних КК норм про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею осіб на поруки, вітчизняний законодавець, навпаки, вдосконалив їх і розмістив в самостійній статті чинного ККУ.
3. Під звільненням від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки слід розуміти відмову держави від осуду особи, діяння якої містить склад злочину, та від передбачених законом обмежень особистого, майнового та іншого характеру, що визначаються вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави. Звільнення від кримінальної відповідальності можливе лише до моменту набрання законної сили обвинувального вироку суду. Таким чином, найбільш ефективним та доцільним є застосування норм, що передбачають звільнення особи від кримінальної відповідальності на стадії досудового слідства без постановлення обвинувального вироку та визнання її винуватою у вчиненні злочину шляхом винесення судом постанови (ухвали) про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.
4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 ККУ) є загальним, дискреційним, умовним, суб’єктивним видом звільнення від кримінальної відповідальності із загальним суб’єктом, який характеризується покладанням заходів впливу на особу, що підлягає звільненню, передбаченим спеціальним розділом Загальної частини Кримінального кодексу України. Цей вид звільнення від кримінальної відповідальності має чимало спільних ознак із іншими видами звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченими розділом ІХ Загальної частини ККУ. Проте воно наділено характерними ознаками, які свідчать про наявність власної кримінально-правової природи звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
5. Єдиної і загальної для всіх видів звільнення від кримінальної відповідальності підстави не існує. Кожен вид звільнення має свою специфічну підставу. Як правило, вона полягає або у посткримінальній поведінці особи, яка заохочується державою або у настанні певної події, з якою ККУ пов’язує звільнення особи від кримінальної відповідальності. Підставою звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки є певна посткримінальна поведінка – щире каяття особи, яка вчинила злочин.
6. Умовою звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення особою злочину відповідного ступеня тяжкості, умисно чи з необережності, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті. Умови звільнення від кримінальної відповідальності можна класифікувати за багатьма критеріями. Проте, видається доцільним, разом з існуючими у кримінально-правовій теорії критеріями, виділити такі критерії класифікації цих умов: за визначеністю в диспозиції норми; за терміном виконання; за змістом характеристики винного; за змістом характеристики вчиненого суспільно-небезпечного діяння; за обов’язковістю виконання умови звільнення, за визначеністю в законі.
7. Умовами звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки є: вчинення особою вперше злочину невеликої або середньої тяжкості; наявність клопотання з боку колективу підприємства, установи чи організації щодо передачі їм особи на поруки;
8. Першою складовою умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки є вчинення особою злочину вперше. Злочин визнається вчиненим вперше, якщо: 1) злочин є фактично вчиненим у перший раз; 2) особою вчинено злочин, однак її було звільнено від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених Загальною чи Особливою частиною ККУ; 3) за раніше вчинений злочин закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49 ККУ); 4) особу було засуджено за вчинення злочину, однак було звільнено від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 ККУ); 5) згідно із законом про амністію (ст. 86 ККУ) чи на підставі акта про помилування (ст. 87 ККУ) з особи знято судимість; 6) особу за вчинений злочин було засуджено без призначення покарання або звільнено від покарання чи вона відбула покарання за діяння, злочинність і карність, якого усунута законом (ч. 3 ст. 88 ККУ); 7) особу не можна вважати судимою у зв’язку з її реабілітацією (ч. 4 ст. 88 ККУ); 8) судимість особи погашена чи знята судом (ст. ст. 89, 91 ККУ).
При ідеальній сукупності, коли особа однією дією (чи актом бездіяльності) вчиняє відразу два злочини, особа (за наявності інших умов) може бути звільнена від кримінальної відповідальності. Водночас при реальній сукупності звільнення від кримінальної відповідальності за аналізованою обставиною неприпустимо.
В законодавстві необхідно встановити пряму заборону щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки осіб, які раніше вже звільнялися від кримінальної відповідальності.
9. Другою складовою першої умови звільнення від кримінальної відповідальності є те, що вчинений вперше злочин, має бути невеликої або середньої тяжкості. Законодавство встановлює 192 злочини невеликої тяжкості та 256 злочинів середньої тяжкості за вчинення яких при наявності інших умов, передбачених ст. 47 ККУ, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки.
10. Другою умовою застосування звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 ККУ є клопотання відповідного колективу підприємства, установи чи організації щодо передачі їм на поруки особи, яка вчинила злочин. З таким клопотання повинен звертатися колектив підприємства, установи чи організації за місцем постійної роботи порушника. Проте клопотання про передачу на поруки може бути подане громадською організацією за місцем проживання даної особи (якщо особа не вчиться і не працює. Клопотання про передачу на поруки повинно виходити від загальних зборів колективу певної постійно діючої організації, установи чи підприємства. При цьому, лише загальні збори колективу можуть виразити волю всього колективу, яке оформляється відповідним протоколом. У цьому протоколі повинно відображатися крім виступу зацікавлених осіб та відповідного рішення про клопотання чи відмову у клопотанні про передачу особи на поруки, також подальша діяльність поручителя та особи, яка передається на поруки у разі звільнення останньої від кримінальної відповідальності: повноваження поручителя та особи, яка передається на поруки; наявність відповідальної особи (за проведення виховних заходів та контролю за поведінкою особи); відповідні виховні заходи, що повинні бути застосовані до особи, що передається на поруки; відповідальність сторін.
11. У разі прийняття рішення суду щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності та передачі її на поруки необхідно оформлений журнал виховних заходів, в якому повинно бути закріплено основні виховні заходи, які будуть застосовуватись щодо особи, прийнятої на поруки, порядок їх виконання; відповідальних осіб, які будуть здійснювати виховний вплив та контроль за особою.
12. Крім зазначених у законі умов, суд при прийнятті рішення про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 ККУ має об’єктивно та повно встановлювати обставини, що визначають невелику ступінь суспільної небезпеки особи, які характеризують: особистість та спосіб життя винного до вчинення злочину; особу винного в момент вчинення злочину; особу винного після вчиненого злочину;
13. Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки є щире каяття особи, що вчинила злочин, яке має бути підтверджено відповідними діями особи: явкою з повинною, сприянням розкриттю всіх обставин злочину, його причин і умов, добровільним відшкодуванням заподіяної шкоди, активною допомогою в запобіганні нових злочинів, публічному осуді свого вчинку. Разом із тим, підставою звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 ККУ має визнаватися також визнання особою своєї вини у вчиненому злочині. Це зумовлено тим, що щире визнання особою своєї вини має передувати щирому каяттю особи. Повне, а так само часткове заперечення особою своєї вини виключають можливість застосування ст. 47 ККУ щодо особи винного, оскільки зумовлює неможливість виправлення особи силами громадськості.
14. Кримінально-правові наслідки застосування норм про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки залежать від її майбутньої поведінки і можуть бути двох видів – сприятливі та несприятливі. Сприятливі кримінально-правові наслідки настають в тому випадку, якщо особа протягом року після передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру і не порушуватиме громадського порядку. Вони полягають в остаточному звільненні особи від кримінальної відпові-дальності за раніше вчинений злочин невеликої або середньої тяжкості.
15. Для досягнення сприятливих кримінально-правових наслідків застосування ст. 47 ККУ трудовому колективу необхідно, зокрема, визначити особу, яка буде контролювати виховний процес виправлення особи; обговорити питання щодо осіб, які безпосередньо допомагатимуть, а у разі необхідності, братимуть участь у реалізації виховних заходів – відповідальні особи; визначити можливі виховні заходи, які доцільно було б провести з даною особою; кожних півроку іспитового терміну скликати загальні збори для звіту проведених заходів; запровадити журнал контролю виховних заходів, в якому передбачити контролюючу особу, відповідальних осіб, перелік виховних заходів, термін та місце їх проведення, необхідність складання відгуку про результати проведених виховних заходів.
16. Складовою настання сприятливих кримінально-правових наслідків є передусім виправлення особи. Досягнення виправлення особи відображається у певному процесі, складовими яких є дії колективу, поведінка особи, переданої на поруки та методи, які застосовуються для її виправлення. Методами виправлення особи при звільненні її від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки є шефство, бесіди, поради, особистий приклад. Досягнення виправлення особи оцінюється за допомогою низки критеріїв. Ними, зокрема, є: характеристика особи з місця роботи – якісні та кількісні показники праці; внутрішнє відношення особи до виконуваної роботи; риси, що характеризують її як працівника (сумлінність, працелюбність); відносини особи у колективі; здатність останнього вплинути на виправлення особи: характер, темперамент особи; її соціальний статус в колективі; самоусвідомлення та рольові функції; характеристика особи поза місцем роботи: відносини у сім’ї, побуті, в колі друзів; власне відношення особи до виправлення та бажання цього досягти (критичність ставлення особи до вчиненого злочину та його наслідків; відшкодування заподіяної шкоди, щирість каяття та подальша її поведінка).
17. У випадку недотримання (порушення) особою умов звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки вона притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин у порядку, встановленому кримінально–процесуальним кодексом. Для констатації порушення умов передачі особи на поруки достатньо встановити невиконання хоча б однієї з трьох умов, передбачених ч. 1 ст. 47ККУ. В цьому разі для особи настають несприятливі кримінально-правові наслідки.
18. Невиправдання довіри колективу може виражатися в систематичному або грубому порушенні Правил внутрішнього розпорядку на підприємстві, в установі чи організації; невиконанні особою обіцянок щодо своєї поведінки, які вона давала на загальних зборах колективу при вирішенні питання щодо передачі її на поруки; ухиленні від контролю з боку колективу; вчиненні нового злочину чи іншого правопорушення, який свідчить про небажання винного встати на шлях виправлення, тощо. Ухилення від заходів виховного характеру передбачає прагнення особи уникнути виховного впливу колективу, залишення з цією метою місця роботи або навчального закладу. Порушення громадського порядку – це порушення особою умов суспільно корисної діяльності інших людей, їх відпочинку і побуту, громадської моральності.
19. Порушення особою умов звільнення від кримінальної відповідальності має бути відображено у протоколі загальних зборів колективу підприємства, установи чи організації про відмову від поручительства. Цей протокол має містити відомості про те, якими конкретними діями особа, яка була передана на поруки, не виправдала довіри колективу, які заходи виховного характеру застосовувалися до цієї особи, чи були порушення з її боку громадського порядку і якщо були, то в чому вони знайшли свій вияв, і які заходи впливу були застосовані до особи тощо. Ініціатива щодо виконання чи порушення умов передачі на поруки може виходити як від самих поручителів, так і безпосередньо від суду. У випадку відмовлення від подальшого поручительства щодо особи, взятої на поруки, колектив підприємства, установи чи організації направляє в суд клопотання щодо прийняття такого рішення. Суд, а також прокурор повинні перевірити обґрунтованість відмови колективу від поручительства.
20. Вчинення особою, що була передана на поруки, нового злочину протягом строку порук тягне за собою відповідальність за сукупністю злочинів (ст. 70 ККУ). У разі ж, якщо вчинений протягом строку порук злочин передбачено тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК (чи навіть в деяких випадках передбачено іншою статтею ККУ, що і вчинений раніше), особа підлягає кримінальній відповідальності за правилами повторності злочинів (ст. 32 ККУ). При цьому, призначення покарання при притягненні до кримінальної відповідальності за порушення умов передачі на поруки здійснюється з урахуванням загальних засадах призначення покарання за вчинений злочин щодо якого вона була звільнена від кримінальної відповідальності.
21. На підставі сформульованих у дисертації висновків пропонується внести зміни та доповнення до ст. 47 ККУ, а її зміст викласти у такій редакції:
“Стаття 47. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки
1. Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості щиро покаялась та визнала свою вину, може бути звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
2. У разі порушення умов передачі на поруки, передбачених частиною 1 цієї статті, вчинення злочину, а також у разі прийняття рішення колективом підприємства, установи чи організації про відмову від поручительства особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
3. Не може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки особа, яка раніше передавалась на поруки.”
22. Дисертантом сформульовані пропозиції щодо змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” від 23. 12. 2005 р. № 12:
Абзац 1 пункту 1 постанови необхідно викласти у такій редакції:
“Роз’яснити судам, що звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від осуду особи, діяння якої містить склад злочину, та від передбачених законом обмежень особистого, майнового та іншого характеру, що визначаються вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави.”
Абзац 3 пункту 2 постанови необхідно викласти у такій редакції:
“Умовою звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення особою злочину відповідного ступеня тяжкості, умисно чи з необережності, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.”
Абзац 1 пункту 5 постанови необхідно доповнити таким положенням:
“Вирішуючи питання звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки, судам слід ретельно та всебічно досліджувати особу як елемент умови звільнення. При цьому необхідно враховувати обставини, що характеризують ступінь її суспільної небезпеки, а саме: обставини, що характеризують особу винного в момент вчинення злочину (характер та тяжкість вчиненого злочину, спрямованість умислу, дані медичного та психофізичного характеру); обставини, що характеризують особистість та спосіб життя винного до вчинення злочину (наявність судимості, відношення особи до суспільно-корисних цінностей, відношення в сім’ї); обставини, що характеризують особу винного після вчиненого злочину (поведінка особи після вчинення злочину, щире каяття у вчиненому злочині)”.
Абзац 1 пункту 6 постанови необхідно доповнити таким положенням:
“При звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки, судам слід враховувати можливість та доцільність виправлення особи заходами громадського впливу. Для цього слід використовувати такі критерії її виправлення: характеристика особи з місця роботи (якісні та кількісні показники праці; внутрішнє відношення особи до виконуваної роботи; риси, що характеризують її як працівника); відносини особи у колективі (здатність останнього вплинути на виправлення особи: характер, темперамент особи; її соціальний статус у колективі; самоусвідомлення та рольові функції); характеристика особи поза місцем роботи (відносини у сім’ї, побуті, у колі друзів); власне відношення особи до виправлення та бажання цього досягти (критичність ставлення особи до вчиненого злочину та його наслідків; відшкодування заподіяної шкоди, щирість каяття та подальша її поведінка)”.
Пункт 6 постанови необхідно доповнити таким положенням:
“Призначення покарання за порушення умов передачі на поруки, а саме: не виправдання довіри колективу; ухилення від заходів виховного характеру; порушення громадського порядку, здійснюється на загальних засадах призначення покарання за вчинений злочин щодо якого особа була звільнена від кримінальної відповідальності і передана на поруки – відповідно до статей 65-69 цього Кодексу. У випадку ж вчинення особою нового злочину, під час іспитового терміну, притягнення особи до кримінальної відповідальності здійснюється за правилами призначення покарання за сукупністю злочинів, відповідно до статті 70 Кримінального кодексу України”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Библия. Книги Священного Писания, Ветхого и Нового Завета: В 2 т. – Библейские комиссии “Духовное просвещение ”, 1991. – Т. 2. – 621 с.
2. Российское законодательство X – XX веков: В 9 т. – М.: Юрид. лит., 1984. – Т.1: Законодательство древней Руси. – 424 с.
3. Хрестоматія з історії держави і права України: Навчальний посібник для юридичних вищих навчальних закладів і факультетів: У 2 т. – К.: ІнЮре, 1997. – Т. 1: З найдавніших часів до початку XX ст. – 464 с.
4. Российское законодательство X – XX веков: В 9 т. – М.: Юрид. лит., 1985. – Т.2: Законодательство периода образования и укрепления Русского централизованного государства. – 520 с.
5. Рогов В.А. История уголовного права, террора и репрессий в Русском государстве XV-XVII вв. – М.: Юристъ, 1995. – 288 с.
6. Временник Императорского Общества Истории и Древностей Российских. – 1854. – Кн.19. – 654 с.
7. Маньков А.Г. Уложение 1649 года – кодекс феодального права России. – Ленинград: Наука, 1980. – 272 с.
8. Соборное уложение 1649 года: Текст. Комментарии – Л.: Наука, 1987. – 448 с.
9. Дмитриев Ф.М. Сочинения. Т.1. История судебных инстанций и гражданского апелляционного судопроизводства от Судебника до Учреждения о губерниях. – М.: Товарищество типографий А.И. Мамонтова, 1889. – 588 с.
10. Законодательство Петра І. – М.: Юрид. лит., 1997. – 880 с.
11. Права, по которым судится малороссийский народ / Под ред. А.Ф. Кистяковского. – К.: Университетская типография, 1879. – 1054 с.
12. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 р. / Національна Акад. наук України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, Інститут укр. археографії та джерелознавтва ім. М.С. Грушевського. – К.: АТ “Книга”, 1997. – 547 с.
13. Наказание и воспитание./ В. Калинин, Н. Стручков. /Известия, 1959. – №236 (13163). – С. 6–7.
14. Французский уголовный кодекс 1810 года / Под ред. и со вступ. статьей М.М. Исаева. – М., 1947. – 122 с.
15. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии): Сб. законодат. материалов./ Под ред. И.Д. Козочкина. / Моск. гос. ун-тет им. М.В. Ломоносова. – М.: Издательство “Зерцало”, 1998. – 352 с.
16. Уголовный кодекс ФРГ / Пер. с нем. А.В. Серебренникова.– М.: ИДК “Зерцало–М”, 2001. – 208 с.
17. Постановление Совета Рабочей и Крестьянской обороны от 14 декабря 1918 года “О порядке ареста ответственных служащих и специалистов” // СУ РСФСР. – 1918. – №94. – Ст. 341.
18. Из истории Всероссийской Чрезвычайной комиссии 1917 – 1921 годов. – М.: Госполитиздат, 1958. – 543 с.
19. Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1921. – № 12. – Ст. 586.
20. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917-1952 г.г. – М.: Госуд. изд-во юрид. лит., 1953. – 464 с.
21. Уголовный кодекс УССР с алфавитным указателем. – Х.: Изд. Наркомюста УССР, 1922. – 50с.
22. Уголовный кодекс УССР с алфавитным указателем. Издание 4-е (официальное). – Х.: Изд. Наркомюста УССР, 1923. – 106 с.
23. Уголовный кодекс УССР с алфавитным указателем с измен. и дополн. на 15 июля 1925 года. – Х.: Юрид. изд.-во Наркомюста УССР, 1925. – 98 с.
24. Уголовный кодекс УССР с алфавитным указателем с измен. и дополн. по 1 июня 1924 года. – Х.: Юрид. изд.-во Наркомюста УССР, 1924. – 102 с.
25. Уголовный кодекс УССР в ред. 1927 года. 2-е издат. офиц. – Х.: Юрид. изд.-во Наркомюста УССР, 1927. – 136 с.
26. Келина С.Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. – М.: Наука, 1974. – 232с.: іл., табл. – Бібліогр.: с. 222-230.
27. Уголовно-процесуальный кодекс советских республик. Текст и комментарии. / Под ред. С.В. Канарского. – Х.: Гос. изд. Укр., 1927. – 284 с.
28. Основные начала уголовного законодательства Союза советских социалистических республик. С измен. и доп. на 1 июля 1938 года./ СССР. Законы, постановления и т.п., М.: Юрид.изд-во. 17 ф-ка нац. книги. – 1938. – 20с.
29. Материалы ХХ съезда КПСС. Стенограмма. М.: Госюриздат, 1959. – С. 253–254.
30. Руденко Р.А. О задачах дальнейшего укрепления социалистической законности в сфере решений ХХІ Съезда КПСС // Советское государство и право. – 1960. – С. 18.
31. Тоболкин П.С. Социальная обусловленность уголовно – правовых норм. – Свердловск: Средне-Уральское кн. изд-во, 1983. – 118 с.
32. Сташис В.В. Передача на поруки и некоторые вопросы советского уголовного права // Об усилении роли общественности в укреплении социального правопорядка: Материалы респуб. конф. – Х. – 1961. – С. 27–30.
33. Постановление Верховного Суда СССР от 19 июня 1959 года “О практике применения судами мер уголовного наказания” // Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1959. – №4 . – С. 6.
34. Приказ № 43 от 20 июня 1959 года “О практике органов прокуратуры по привлечению к уголовной ответственности и осуществлению надзора за правильным применением мер уголовного наказания” // Социалистическая законность. – 1959. – №9. – С. 6–8.
35. Проект Закона “О повышении роли общественности в борьбе с нарушениями советской законности и правил социалистического общежития” // Известия, 1959. – №252 (13179).
36. Уголовный кодекс Украинской ССР: Научно-практический комментарий./ Н.Ф. Антонов, М.И. Бажанов, Ф.Г. Бурчак и др. – К.: Политиздат Украины, 1987. – 880 с.
37. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1977. – № 14. – ст. 128.
38. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1983. – №4. – ст. 50.
39. Ной И.С. Новое в трактове основних уголовно – правових понятий // Советское государство и право. – 1982. – №7. – С. 91–98.
40. Головко Л.В. Освобождение от уголовной ответственности и освобождение от уголовного преследования: соотношение понятий // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 41–50.
41. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000): Офіц.вид. / За заг.ред В.Ф. Бойка. – К.: А.С.К., 2000. – Т. 1. – 432 с.
42. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2000 році за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 4. – С. 20–30.
43. Державне статистичне спостереження. Форма № 6. Статистичні дані за 2002–2007 роки. – Державна судова адміністрація. – 2008.
44. Ансель Марк. Методологические проблемы сравнительного права // Очерки сравнительного права. – М.: Прогресс, 1981. – С. 36–86.
45. Уголовный кодекс Российской Федерации. – М.: ТК Велби, 2004. – 176 с.
46. Уголовный кодекс Республики Беларусь / Вступ. ст. Л.И. Лукашова, Э.Л. Саркисовой. – 2-е изд., испр, и доп. – Мн.: Тесей, 2001. – 312 с.
47. Уголовный кодекс Республики Молдова. – Кишинев, 2002. – 204 с.
48. Уголовный кодекс Республики Армения. – Єреван. – 2004. – 116 с.
49. Уголовныйй кодекс Азербайджанской республики / Науч. ред., предисл. И.М. Рагимова Перевод с азербайджанского Б.Э. Аббасова — СПб Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2001. – 325 с.
50. Уголовный кодекс Республики Узбекистан (с изменениями и дополнениями на 15 июля 2001 г.). / Вступ. статья М.Х. Рустамбаева, А.С. Якубова, З.Х. Гулямова. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс ”, 2001. – 338 с.
51. Уголовный кодекс Республики Таджикистан / Принят Законом Республики Таджикистан от 21 мая 1998 года “О принятии Уголовного кодекса Республики Таджикистан”. Введен в действие 1 сентября 1998 года постановлением Парламента Таджикистана / Предисл. А.В. Федорова. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2001. – 410 с.
52. Уголовный кодекс Республики Казахстан / Предисл. И.И. Рогова —СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2001. – 466 с.
53. Уголовный кодекс Кыргызской Республики / Предисл. А.П. Стуканова, П.Ю. Константинова — СПб. – Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2002. – 352.
54. Уголовный кодекс Грузии / Науч. ред. 3.К. Бигвава. Вступ. статья В.И. Михайлова. Обзорн. статья О. Гамкрелидзе. Перевод с грузинского И. Мериджанашвили. – СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2002. – 409 с.
55. Уголовный кодекс Республики Болгария / Науч. ред. А.И. Лукашова. Перевод с болгарского Д.В. Милушева, А.И. Лукашова, вступ. статья И.И. Айдарова. – СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2001. – 298 с.
56. Уголовный кодекс Республики Польша / Науч. ред. А.И. Лукашов, Н.Ф. Кузнецова; вступ. статья А.И. Лукашова, Э.А. Саркисовой; перевод с польского Д.А. Барилович – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 234 с.
57. Уголовный кодекс Литовской республики. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 154 с.
58. Уголовный кодекс Эстонской республики / Науч. ред. и пер. с эстон. В. В. Заневалова; вступ статья Н. И. Мацнева.-СПб.: Изд-во. “Юридический центр пресс”, 2001. – 262 с.
59. Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность. М.: Наука, 1986. – 448 с.
60. Курс Российского уголовного права. Общая часть / Под ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова. – М.: СПАРК, 2001. – 633 с.
61. Уголовный кодекс Голландии / Науч. ред. Б. В. Валженки, пер. с англ. И.В. Мироновой. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2000. – 253 с.
62. Бланкенбург Э., Брунсма Ф.О голландской правовой культуре // Государство и право. – 1994. – № 12. – С.89–103.
63. Уголовная ответственность и состав преступления. / М.П. Карпушин, В. И. Курляндский. – М.: Юрид. лит., 1974. – 231 с.
64. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. – М.: Юрид. лит, 1963. – 275 с.
65. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность.– Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – 288 с.
66. Егоров В.С. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. – М.: Московский психолого-социальный институт, 2002. – 278 с.
67. Ендольцева А.В. Институт освобождения от уголовной ответственности: проблемы и пути их решения: (Монография) / Моск. ун-тет МВД России. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2004. – 231 с.: ил., табл..
68. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. – К.: А.С.К. – 2001. – 220 с.
69. Галаган А.И. Методологические проблемы общей теории юридической ответственности по советскому праву // Уголовная ответственность: проблемы содержания, установления, реализации. – Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1989. – С. 10 – 20.
70. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву: Теоретические проблемы. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 240 с.
71. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная ответственность и наказание. – Минск: Вышэйшая школа, 1976. – 384 с.
72. Марцев А.М. Уголовная ответственность и общее предупреждение преступлений: Учеб. пособие. – Омск: Омская высшая школа милиции МВД СССР, 1973. – 96 с.
73. Тарбагаев А.Н. Понятие и цели уголовной ответственности. – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1986. – 120 с.
74. Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность. М.: Наука, 1986. – 448 с.
75. Звечаровский И.Э. Уголовно-правовые нормы, поощряющие посткриминальное поведение личности. – Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1991. – 160 с.
76. Прохоров В.С. Механизм уголовно-правового регулирования: норма, правоотношение, ответственность / В.С. Прохоров, Н.М. Кропачев, А.Н. Тарбагаев. – Красноярск: Изд-во Красноярск. ун-та, 1989. – 208 с.
77. Лесниевски – Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. – М.: Изд-во НОРМА, 2000. – 400 с.
78. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник/ Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.; Відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв; Наук. ред. В.А. Клименко та М.І. Мельник. – К., Правові джерела, 2002. – 425 с.
79. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 296с.
80. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.., За ред. проф. М. І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.– Бібліогр.: с. 409–410.
81. Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08; – Захищена 28.05.2003; Затв. 09.03.2002, Х., 2003. – 211 с.– Бібліогр.: с. 184–211.
82. Рішення Конституційного Суду України № 1-15/99 від 27.10.1999 р. у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) // Вісник Конституційного Суду України. – 1999. – № 5 – С. 7–13.
83. Кримінально – правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні /Л.П. Брич, В.О. Навроцький. – К., 2000. – 222 с.
84. Мельник М.І, Навроцький В.О. Злочин без покарання // Право України. – 2004р. – №7. – С. 150–152.
85. Наден О.В. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. – Х.: Право, 2003. – 224 с.
86. Тарбагаев А.Н Пределы уголовной отвественности // Вопросы уголовной отвественности и наказания: Межвуз. сб. / Редкол.: А.С. Голик (отв. ред.) и др. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1986. – С. 61 – 66.
87. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М., 1976. – 114 с.
88. Ривлин А.Л. Об уголовно – правовых и уголовно –процессуальных отношениях // Правоведение. – 1959. – №2. – С. 111–117.
89. Санталов А.И. Уголовно-правовые отношения и уголовная ответственность //Правоведение. – 1974. – № 5. Вып. 1. – С. 125–130.
90. Строгович М.С. Вопросы теории правоотношений // Советское государство и право. – 1946. – № 6. – С. 56.
91. Коробков В.П. Пределы уголовной ответственности // Основания и порядок реализации уголовной ответственности. – Куйбышев, 1989. – С. 27–31.
92. Ребане И.А. Проблемы совершенствования уголовного законодательства // Правоведение. – 1987. – №5. – С. 50 – 54.
93. Песлякас В.Ч. Уголовная ответственность и освобождение от нее: Учебное пособие. – Минск, 1998. – 342 с.
94. Курс уголовного права. Общая часть: В 2 т. / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. – М.: Зерцало, 1999. – 191 с.
95. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (Нормативні документи та коментарі). – 2 ге вид., переробл. та доповн. / Відп. ред С.С. Яценко. – К.:А.С.К., 2003. – 976 с.
96. Вісник Верховного Суду України. – 2006. – №1. – С. 17–22.
97. Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у звязку з дійовим каяттям: Авторефер. дис…канд. юрид. наук/ Національн. ун-тет внутр. справ. – Х., 2003. – 16 с.
98. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник/ М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін., За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Київ: Юрінком Інтер, 2005. – 480 с. – Бібліогр.: с. 472–474.
99. Добровольская Т.Н. Об изменении порядка прекращения уголовных дел и некоторых спорных проблемах правосудия // Конституция СССР и дальнейшее укрепление законности и правопорядка. – М. – 1979.–С. 177–178.
100. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України (спеціальний випуск) / Под ред. Я.Ю. Кондратьєв, С.С. Яценко. – К.: Юрінком, 1994. – 798 с.
101. Коментар до Конституції України. – 2-е вид., переробл. та доповн. – К., 1998. – 416 с.
102. Гуляев А.П. Следователь в уголовном процессе. – М., 1981. – 224 с.
103. Данилюк С.А. Вопросы освобождения от уголовной ответственности // Правоведение. – 1987. – №3. – С. 85 – 91.
104. Маляренко В.Т. Про закриття кримінальної справи (окремі аспекти) // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – №2-3. – С. 723–725.
105. Грошева Ю. М. Освобождение от уголовной ответственности в стадии судебного разбирательства: Учебное пособие. – Х., 1979. – 254 с.
106. Губська О.А. Процесуальні питання звільнення особи від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09;– Захищена 11. 06. 2002; Затв. 07. 09. 2002, К., 2002. – 204 с. – Бібліогр.: с. 185–204.
107. Баулін Ю. В. Кримінальна відповідальність: сутність, зміст та правова форма // Вісник Академії правових наук України, 2003.–№2–3.– С. 626–633.
108. Хруслова Л. Закриття кримінальних справ // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №1. – С. 78–80.
109. Никитина Л.В. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования: Автореф. дис.… канд. юрид. наук: 12.00.09 // Саратовский юрид. ин-т им. Д.И. Курского. – Саратов, 1981. – 18 с.
110. Півненко В. Звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004 – № 6 (36). – С. 36–40.
111. Скибицкий В.В. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания. – К.: Наукова думка, 1987. – 181 с.
112. Постановление Конституционного суда РФ по делу о проверке конституционности ст. 6 УПК РСФСР в связи с жалобой защитника О.В. Сушкова от 28.10.1996г. // ВКС РФ. – 1996. – №5.
113. Лукашов А.И. Уголовное право Республики Беларусь: Состояние и перспективы развития. – Минск, 2002. – С. 29–30.
114. Узагальнення Верховного Суду України за 2002 р. “Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ” // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – №2. – С. 27–34.
115. Кривоченко Л.Н. Освобождение от уголовной ответственности с применением мер общественного или административного воздействия: Учебное пособие. – Харьков.: Юридич. ин-т, 1981. – 51 с.
116. Скибицкий В.В. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания. – К.: Наукова думка, 1987. – 181 с.
117. Коробков Г.Д. Освобождение от уголовной ответственности и наказания по советскому уголовному праву. Учебное пособие. – М., 1981. – 72 с.
118. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури. – 2004. – 362 с.
119. Перлов И. Отдача на поруки // Советская юстиция. – 1959.-№9. – С. 21–25.
120. Беляев Н.А. Предмет советского исправительно-трудового права. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1970. – 265 с.
121. Курляндский В.И. Уголовная ответственность и меры общественного воздействия. – М.: Изд-во Юрид. литер. – 228 с.
122. Уголовный коде