ЗВУКОСИМВОЛІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПОЧАТКОВИХ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКОСПОЛУЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

Львова Надія Леонідівна

УДК 811.111’342.42’371

ЗВУКОСИМВОЛІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПОЧАТКОВИХ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКОСПОЛУЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність: 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Левицький Віктор Васильович,
доктор філологічних наук, професор

Чернівці 2005

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ЗВУКОВИЙ СИМВОЛІЗМ ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧ-
НИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 14
1.1. Теоретичні та методичні засади звукового символізму 14
1.1.1. Передумови, витоки та шляхи розвитку звукового символізму 14
1.1.2. Види звукового символізму 21
а) Класифікація ЗС згідно з рівнем прямого зв’язку звучан-
ня та значення 21
б) Класифікація за наявністю зв’язку між звуком та значен­-
­ням у психіці людини та в мові 25
1.1.3. Характер ЗС 26
1.1.4. Природа ЗС 29
1.2. Експериментальне дослідження фоносимволізму 33
1.2.1. Суб’єктивний звуковий символізм 33
1.2.2. Об’єктивний звуковий символізм 37
1.3. Статистичні процедури, використані в дисертації 43
Висновки до першого розділу 49
РОЗДІЛ 2. ЗВУКОВА СИМВОЛІКА АНГЛІЙСЬКИХ ПОЧАТКО-
ВИХ ПРИГОЛОСНИХ СПОЛУЧЕНЬ 51
2.1. Результати попередніх досліджень приголосних звукосполучень 51
2.2. Символічне значення початкових приголосних сполучень у
сучасній англійській мові 60
2.2.1. Психолінгвістичне дослідження звукосимволічних
властивос­тей початкових приголосних сполучень 60
2.2.2. Символічний потенціал початкових приголосних сполу-
чень у сучасній англійській мові 71
2.3. Зв’язки між фонетичними, лексичними та морфологічними
одиницями 78
2.3.1. Звукова символіка початкових звукокомплексів у лексич-
­­ ному складі англійської мови 78
2.3.2. Опис семантико-фонетичних зв’язків початкових приго-
­­лос­них сполучень за допомогою компонентного аналізу 86
2.3.3. Звукосимволічні зв’язки між початковими приго­лос­­­ними
сполу­­ченнями та морфологічними категоріями 106
2.4. Етимологічний аналіз лексики з початковими сполученнями
приголосних 110
Висновки до другого розділу 120
РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЧАТКОВИХ ЗВУКОСПОЛУ-ЧЕНЬ У ТЕКСТІ 123
3.1. Текст як об’єкт лінгвістичного дослідження 123
3.2. Символічне значення початкових сполучень приголосних
у поетичних текстах 132
3.3. Символічне значення початкових сполучень приголосних у
прозових текстах 142
3.3.1. Співвідношення між частотою вживання англійських
початко­­вих звукокомплексів та мотивом прозових творів 142
3.3.2. Співвідношення між вживанням почат­кових звукосполучень
та змістом окремо взятого прозового твору 146
3.4. Семантико-стилістичні властивості початкових приголо­с­них
сполу­чень у трьох видах текстів (поезія, проза та публіцистика) 157
3.5. Фонетичне значення трьох видів текстів 170
Висновки до третього розділу 179
Загальні висновки 182
Список використаних джерел 187
Список використаних лексикографічних джерел 212
Список використаних літературних та публіцистичних джерел 213
Додатки 215

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

1) Скорочення та позначення термінів:
ЗЗ звукозображувальність
ЗС звуковий символізм
НК негативна конотація
ОЗС об’єктивний звуковий символізм
ПГП приголосний голосний приголосний
ПК позитивна конотація
ППГ приголосний приголосний голосний
СА символічна активність
СД семантичний диференціал
СЗС суб’єктивний звуковий символізм
СП символічний потенціал
ФВ фонетична вмотивованість
ФЗ фонетичне значення
ФС фонетичний символізм
ФСА фоносемантичний аналіз
ФСП фоносемантичне поле

2) Скорочення назв мов:
англ. англійська
двнангл. давньоанглійська
індоєвроп. індоєвропейська
нім. німецька
укр. українська
фр. французька

ВСТУП

Багатовікова історія розвитку проблеми співвід­но­шення звука та змісту увінчалася появою окремої галузі в мовознавстві фоносемантики, пред­ме­том вивчення якої є звукозображувальна (звуконаслі­дувальна та звукосим­волічна) система мови.
Фоносемантика як розділ лінгвістики розглядає три типи фонетичних одиниць: фонем, фонетичних ознак і сполучень фонем. Класичними й тради­ційними були дослідження фонем у складі лексем, менш дослідженими зали­шалися сполучення звуків, особливо сукупність приголосних фонем, які є характерною рисою багатьох мов. Англійська мова багата на слова, які почи­наються зі сполучень приголосних (1/3 односкладових слів) [230]. Започатку­вав дослідження цього поняття англійський вчений Дж. Ферт, який ввів у науковий обіг термін phonestheme” фонестема”, для позна­чення спо­лу­чен­­ня фонем, з яким асоціюється певний зміст або значення [195]. Це визна­чен­ня вважається класичним. Початкові фонестеми привертають увагу лінг­вістів наявністю універсальних асоціативно-символічних значень. Проте до цьо­го часу не достатньо вивчено звукосимволічні властивості початкових сполу­чень приголосних, не систематизовано їх значення та остаточно не доведено їх зв’язок із конотацією слова та тексту. Вирішення цих питань мож­ливе тільки за допомогою сучасних методів дослідження. Саме цим і зумовлений вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Відтак актуальність запропонованої роботи викликана, по-перше, загаль­­ною тенденцією сучасних лінгвістичних пошуків, спрямованих на вив­чен­ня зв’язків матеріальної форми одиниць різних рівнів мови (зокрема, фо­но­­­сполучень) та змісту; по-друге, необхідністю системного дослідження фо­но­­се­мантичних властивостей початкових звукосполучень як у мові, так і в мов­ленні (в текстах). Ця необхідність визначається відсутністю лінгвіс­тич­них праць, які б експериментально довели існування символічних значень всіх початкових сполучень фонем англійської мови та визначили зв’язок між їх вживанням та емоційним мотивом і конотацією тексту.
Більшість праць присвячених вивченню звуків та звукосполучень, ма­ють суто описовий ха­рак­тер [14, 137, 171-172, 180, 175, 204, 205, 237, 240, 270-271, 278-281, 282, 283-284, 286 тощо], окремим не вистачає об’єктивності та доказовості [176-178, 195-196, 212, 215, 225-226, 235, 249, 258-264 тощо]. На відміну від згаданих робіт, у запропонованій дисертації репрезентовано психо­лінгвістичне та фоноcе­мантичні дослідження, об’єктивність та доказо­вість яких підвищу­єть­ся зав­дя­ки використанню статистичних прийомів та об­ся­гу залу­ченого до вивчення матеріалу (30 початкових приго­лосних спо­лу­чень, 2092 лексеми, 50 текстів).
Зв’язок із науковими темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі германського, загального та порівняльного мово­знавства Чернівець­кого національного університету імені Ю. Федьковича і має безпосередній зв’язок із науковими програмами і планами кафедри. Тема дисертації від­по­ві­дає профілю досліджень, які проводяться на факультеті іноземних мов Черні­вець­кого національного університету імені Ю. Федько­вича, об’єднаних у рам­ках теми Функції і семантика мовних одиниць різних рівнів”, номер державної реєстрації 01024006612.
Мета дослідження встановлення символічних властивостей початко­вих приголосних сполучень у системі англійської мови та символічних функ­цій цих сполучень у мовленні (тексті).
Мета роботи передбачає вирішення таких завдань:
1) на основі досвіду попередніх теоретичних та емпіричних дослід­жень визначити основні загальнотеоретичні положення щодо звукозо­бра­жу­вальності початкових приголосних сполучень;
2) розробити методологічні основи, що сприяють найбільш об’єк­тив­но­му та ефективному виявленню фоносемантичних властивостей по­чат­­кових звукосполучень в англійській мові;
3) провести психолінгвістичний та фоносемантичний аналіз всіх 30 англій­ських сполучень приголосних для виявлення ознакової семан­ти­ки цих сполу­чень;
4) встановити співвідношення між частотою вживання, семан­тич­ними ознаками сполучень та конотацією і змістовою спрямованістю різ­них видів текстів;
5) знайти та порівняти фонетичне значення трьох видів текстів: пое­зії, прози та публіцистики (газетні статті).
Об’єкт дослідження тридцять початкових приголосних сполучень сучас­ної англійської мови (Bl-, Br-, Kl-, Kr-, Dr-, Fl-, Fr-, Gl-, Gr-, Pl-, Pr-, Kw-, Sk-, Sf-, Shr-, Sl-, Sm-, Sn-, Sp-, Spl-, Spr-, Skw-, St-, Str-, Sv-, Sw-, Thr-, Tr-, Ts-, Tw-).
Предмет дослідження фоносемантичні (звукосимволічні) власти­вос­ті англійських початкових звукосполучень.
Матеріалом дослідження слугували: вибірка з англо-українського слов­­ника [289] (загальний обсяг 2092 лексичні одиниці) та 50 однорідних текс­тових вибірок, які були об’єднані у три масиви: поезія”, проза” та пуб­лі­цистика”(газетні статті).
У дисертації особливе значення приділяється методологічним вимогам, які полягають у тому, що жодне наукове дослідження не може бути здійснене без визначення вихідних термінів, принципів і методів аналізу, оскільки опис предмета вивчення суттєво залежить від точки зору, прийнятої дослідником, і використаних ним методів.
У процесі вирішення поставлених завдань були використані такі лінг­віс­тичні методи:
- описовий метод застосовується для інвентаризації та сис­те­ма­тизації фоносполучень та повного опису цих мовних одиниць;
- структурний метод, а саме метод компонентного аналізу, допомагає виявити зв’язок між символікою початкових сполучень та сигніфі­кативним значенням слова;
- порівняльно-історичний метод дає можливість реконструювати дав­ні звукоформи, дослідити первісні значення індо­євро­пейських коре­нів із початковими приголосними сполученнями, що сприяли роз­вит­ку фоно­семантичних властивостей сучасних англійських мовних оди­ниць;
- квантитативні методи, використані для представлення семан­тичних ознак сполучень в об’єктивних числових вираженнях, сприя­ють біль­шій доказовості результатів;
- психолінгвістичний метод дозволяє дослідити мовні асоціації, сим­во­­лічну значимість сполучень.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в подальшій розробці і вдосконаленні методики отримання та обробки даних про функціонування суб’єктивного (у психіці людини) та об’єктивного (у словниковому складі й у тексті) звукового символізму. В роботі вперше за допомогою психолінгвіс­тич­них, структурних і квантитативних мето­дів здійснений комплексний ана­ліз символічних значень англійських почат­кових звукосполучень приго­лос­­них у мові та символічних функцій цих фоно­сполучень у тексті. За допо­могою квантитативних методів побудовано фоносемантичне поле, яке відоб­ражає парадигматичні зв’язки між досліджуваними фоносполу­чен­ня­ми. Впер­­ше встановлено семан­тичні ознаки тридцяти почат­кових приголосних сполучень сучасної англій­ської мови та доведено існування залежності між вживанням певних звуко­ком­плексів та конотацією тексту. Запропоновано но­вий метод знаходження фонетичного значення поетичних, прозових та публі­цистичних текстів.
Наукова новизна отриманих результатів дослідження може бути уза­галь­нена в таких положеннях, що виносяться на захист:
1. Початкові приголосні сполучення характеризуються певними симво­лічними функціями. Кожне початкове звукосполучення приголосних має певне ознакове (символічне) значення” або декілька таких зна­чень”. Ці значення піддаються вимірюванню, отже, різні початкові спо­лу­чення мають неоднаковий символічний потенціал.
2. Початкові приголосні сполучення корелюють між собою, тобто вияв­ляють подібні символічні властивості. Це підтверджує гіпотезу про те, що в основі звукового символізму лежить синестезія.
3. Парадигматичні зв’язки між початковими приголосними звукосполу­чен­нями утворюють фоносемантичне поле.
4. Дія звукового символізму проявляється у словниковому складі сучасної англійської мови.
5. Зв’язок деяких звукосполучень (bl-, br-, gl- тощо) з певним сигні­фіка­тивним значенням лексичних одиниць сучасної англійської мови зу­мов­лений семанти­кою індоєвропейських коренів. Оскільки фонетична будова германських мов не збігається з фонетичною будовою мови-ос­но­ви, символічне значення англійських початкових приголос­них може бути наслідком так званого вторинного звукового симво­ліз­му.
6. Підвищена частота вживання певних приголосних сполучень у пое­тич­них і прозових текстах може сприяти створенню позитивної або нега­тив­ної конотації. Підвищена частота вживання початкових приголос­них звуко­сполучень у газетних текстах може бути викликана не тільки явищем звукового символізму, але й частотою вживання певних слів.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що отримані в ній резуль­тати і висновки сприятимуть більш точним уявленням про структуру і функ­ціо­нування мовного знака, про міжрівневі зв’язки у мові як структурно-сис­тем­ному утворенні. Результати роботи є внеском у теорію фоносе­ман­тики, доповнюючи ті її розділи, які стосуються семантики і функцій фоно­спо­лу­чень у мові і тексті. Отримані у дисертації результати мають також безпо­се­ред­нє відношення і до теорії тексту, уточнюючи положення, які стосуються фонетичного рівня тексту.
Практичне значення дослідження зумовлюється можливістю вико­рис­тання основних його положень та висновків у курсах викладання англій­ської мови, зокрема, при розробці теоретичного курсу фонетики сучас­ної англій­ської мови, стилістики та лексикології, в курсах загального мово­знав­ства. Результати роботи можна використати в етимологічних дослід­женнях мови, при написанні курсових, бакалаврських, дипломних та магістерських робіт. Одна з галузей практичного застосування створення назв промис­лових товарів.
Особистий внесок дисертанта полягає в проведенні комплексного фо­но­­се­мантичного аналізу початкових приголосних сполучень англійської мо­ви, визначенні семантики кожного звукокомплексу, побудові фоносеман­тич­ного поля досліджуваних звукосполучень та у виведенні формули для зна­ход­ження фонетичного значення поетичних, прозових та публіцист­ичних текстів.
Апробація результатів. Основні положення дисертації були предметом доповідей на засіданнях кафедри англійської мови та кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства ЧНУ (2004-2005 р.р.), а також на на­укових конференціях: третя всеукраїнська наукова конференція Нові підходи до філології у вищій школі” (Мелітополь, 16-21 вересня 1996 р.), третя міжнародна конференція Стратегії та методики навчання мовам для спеціальних цілей” (Київ, 24-25 квітня 1997 р.), друга українська національна конференція TESOL The art and science of TESOL” (Вінниця, 20-22 січня 1997 р.), третя українська національна конференція TESOL Multiplicity and diversity of TESOL experiences” (Вінниця, 27-28 січня 1998), Міжнародна наукова конференція Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес” (Чернівці, 24-25 листопада 2004 р.), VIII Міжнародна науково-практична конференція Наука і освіта 2005” (Дніпро­петровськ, 7-21 лютого 2005 р.), Всеросійська наукова конференція Кванти­тативна лінгвістика: дослідження та моделі” КЛИМ 2005 (Новосибірськ, 6-10 червня 2005р.).
Основний зміст дисертації висвітлено в 10 публікаціях:
1. Львова Н.Л. Семантична структура дієслова та іменника. Взаємодія у тек­сті // На­у­ковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 12 (3). Гер­манська філологія. - Чернівці: ЧДУ, 1997. С. 138 141.
2. Львова Н.Л. Про символіку початкових приголосних сполучень в су­час­­ній англійській мові // Науковий вісник Чернівецького універ­­си­­те­ту: Зб. наук. пр. Вип.188-189. Германська філологія. Чернівці: Ру­та, 2004. С.47-61.
3. Львова Н.Л. Символічний потенціал початкових приголосних сполу­чень у сучасній англійській мові // Науковий вісник Чернівець­кого універ­ситету: Зб. наук. пр. Вип. 206-207. Германська філо­­логія. Чер­нів­ці: Рута, 2004. С. 255-266.
4. Львова Н.Л. Звукова символіка початкових сполучень фонем у лексич­ному складі сучасної англійської мови // Науковий вісник Чернівець­ко­го університету: Зб. наук. пр. Вип. 213. Германська філологія. Чер­­нівці: Рута, 2004. С. 3-14.
5. Львова Н.Л. Виявлення фонетико-семантичних зв’язків початкових при­голосних сполучень англійської мови за допомогою компонентного аналізу // Науковий вісник Чернівець­кого університету: Зб. наук. пр. Вип. 231. Германська філологія. Чернівці: Рута, 2005. С. 137-155.
6. Львова Н.Л. Дослідження звукосимволічних зв’язків між англійськими початковими приголосними сполученнями та морфологічними катeго­ріями // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. Г94 Черкаси: ЧДТУ, 2005. Число дев’яте. С. 255-258.
7. Lvova N. Semantic functions of English initial consonant clusters // Glottometrics (electronic journal). Lьdenscheid: RAM-Verl., 2005.- № 9.- http://www.ram-verlag.de - Р. 21-27.
8. Львова Н.Л. Вивчення фоносемантичних зв’язків у текстах з позитив­ною та негативною конотацією // Studia Germanica Et Romanica: Інозем­ні мови. Зарубіжна література. Методика викладання: Науковий жур­нал Донецьк: Дон НУ, 2005. Т.2. - № 1(4). С. 34-43.
9. Львова Н.Л. Вимірювання фонетичного значення тексту // Науковий вісник Чернівець­кого університету: Зб. наук. пр. Вип. 234. Герман­сь­ка філологія. Чернівці: Рута, 2005. С. 38-46.
10. Львова Н.Л. Фонетико-семантичне дослідження трьох видів текстів // Науковий вісник Чернівець­кого університету: Зб. наук. пр. Вип. 232. Германська філологія. Чернівці: Рута, 2005. С. 180-191.
Структура дисертації. Дисертація складається з переліку умовних оди­ниць, вступу, трьох роз­ділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку вико­рис­та­них наукових джерел, списку використаних лексикографічних джерел, спис­ку літературних та публіцистичних джерел та додатків.
У вступі обґрунтовується вибір теми, виділяються предмет, об’єкт та завдання дослідження, використані у роботі методи, розкривається актуаль­ність, новизна, теоретична та практична значущість дисертаційного дослід­ження.
У першому розділі даються теоретичні передумови дослідження звуко­символізму. Теоре­тичною основою, яка сприяє більш ефективному аналізу проблеми як історично, так і на сучасному етапі, виступають дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів минулого та сучасності, де розглядаються питання звуко­зображувальності (звуконаслідування та звуко­сим­волізму) та зв’язку звучан­ня та змісту. У розділі описуються кванти­тативні методи дос­лід­ження, що застосо­

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Звуковий символізм, про існування якого висловлювали здогади видатні філологи та філософи впродовж декількох століть, став предметом багатьох досліджень лише з появою та використанням у мовознавстві та психології адекватних методів аналізу цього явища. До таких методів, як свідчить прак­ти­ка вивчення звукового символізму в зарубіжній та вітчизняній науці, нале­жать насамперед психолінгвістичні та квантитативні методи. Застосуван­ня цих методів дозволило переконливо довести саме існування звукового сим­во­лізму та наблизитися до вирішення питань про те, що є джерелом пород­­­жен­ня звукового символізму та яка його природа, тобто носить він універ­сальний або вузьконаціональний характер.
Однак багато питань, пов’язаних із природою та функціонуванням зву­ко­вого символізму, дотепер залишаються не вирішеними. До них, зокрема, на­ле­жить дослідження символічних властивостей дво- та трьохфонемних сполу­чень приголосних на матеріалі різних мов.
Здійснене нами дослідження початкових приголосних сполучень у анг­лій­­­ській мові дозволило констатувати таке.
1. Усі піддані психолінгвістичному аналізу звукокомплекси (було вико­рис­тано 6 шкал семантичного диференціала Ч. Осгуда) мають символічні вла­с­­тивості. Початкові приголосні сполучення корелюють між собою, тобто ви­являють подібні символічні властивості. Ця подібність значною мірою зу­мов­лена не першим, а другим компонентом сполучення звуками [r] та [l]. Спо­лучення, у складі яких є елемент [l], характеризуються як слабкі”, при­єм­ні” та маленькі”, проте сполучення з елементом [r] мають значен­ня силь­них”, в більшості випадків неприємних”, жорстоких” та великих” (див. табл. Е.1). За допомогою квантитативних методів (кореляційного аналізу) по­бу­­довано фоносемантичне поле (ФСП), яке відо­бражає парадигматичні зв’яз­ки між до­с­лід­жуваними звукосполученнями. Утворені парадигми фоно­спо­лу­чень знахо­дяться у співвідношенні додаткової дистрибуції й покри­ва­ють різні ділянки семантичного (ознакового) поля (див. рис. Ж).
2. Використання понять символічний потенціал звука” та символічна активність шкали” уможливили ранжування сполучень звуків англійської мо­ви за їх символічним потенціалом (СП), а шкали за символічною актив­ністю (СА). Виявилось, що найбільш символічно активними є сполучення Fl-, Pl- та Kr-, а найбільш символічно активною шкалою шкала сили”. Більше того, можна стверджувати, що найбільша симво­лічна активність притаманна пози­тивним полюсам (4 з шести) (див. п. 2.2.2. та табл. 2.3-2.4). Установ­лена в дисертації кореляція між шкалами переконливе свідчення того, що в ос­но­ві символіки початкових сполучень лежить синестезія, тобто перенесення од­них ви­дів відчуттів в інші.
3. Фонетико-символічний аналіз лексичних одиниць англійської мови, які включають до свого складу початкові звукокомплекси, проводився у два ета­­пи в залеж­ності від способу категорізації лексики: 1) згрупування слів із початко­вими фонемосполученнями за п’ятьма семантичними категоріями, за­про­по­но­ва­ни­ми Ж.-М. Петерфальві; 2) виокремлення семантичних груп на основі подіб­ності словникових дефініцій (семантичних компонентів).
В результаті першого експерименту було встановлено існування зв’язку між певними лексико-семантичними категоріями (семантичними підкласами слів) та певними початковими приголосними сполученнями. Різні семантичні підкласи мають неоднакову символічну активність. Найбільша символічна активність притаманна підкласу сприйняття на слух”.
Другий експеримент, мета якого полягала в більш детальному вивченні символічних властивостей початкових сполучень у лексиці англійської мови і підтвердженні отриманих результатів за допомогою іншої процедури, показав, що результати обох експериментів можна вважати ідентичними. Компонент­ний аналіз дозволив виявити фонетичне значення кожного приголосного спо­лу­чення. Ці значення, які належать до так званого об’єктив­ного звуко­сим­во­ліз­му, відповідають значенням суб’єктивного звуко­сим­во­лізму, знайде­ним за допомогою психолінгвістичного експери­менту.­ 13 найбільш симво­лічно ак­тив­них підкласів, що було вио­крем­лено за результатами компо­нентного ана­лізу, є підгрупами більш загальних п’яти підкласів, виділених Ж.-М. Петер­фальві (див. п. 2.3.2.). Фоносполучення мають неодна­ковий символіч­ний по­тен­­ціал, але за результатами обох експериментів звуко­комплекс Pr- володіє най­­більшим символіч­ним потенціалом (див. п. 2.3.1. та п. 2.3.2.).
4. Важливо підкреслити, що не всі виявлені фонетико-семантичні зв’яз­ки можна віднести до звукосимволіки чи звуконаслідування. Серед виявлених фонетико-семантичних зв’язків є такі, які не обов’язково зумовлені дією зву­косимволізму. Не виключено, що зв’язок звукокомплексів (Bl-, Br-, Gl-, Gr-, St- тощо) з певним сигніфікативним значенням лексичних одиниць сучасної анг­лійської мови спричинений семантикою індоєвро­пей­ських коренів, части­на яких, на думку фахівців, могла мати звуконасліду­валь­ний характер. Але той факт, що індоєвропейські приголосні bh, dh, gh, b, d, g та інші зазнали в гер­манських мовах певних змін (пересув приголосних), спонукає зробити вис­новок, що зв’язок між семантикою та формою англій­ських лексем може бути наслідком так званого вторинного звукосимволізму.
5. Статистичне дослідження виявило існування значущих зв’язків між певними початковими звукокомплексами та морфологічними категоріями анг­лій­ської мови. Встановлено, що сполучення Kr-, Kl-, Br-, Tw- та Dr- є най­більш вживаними серед іменників, сполучення Sk- та Pr- серед дієслів й спо­лу­чення Sl-, Fr-, Pr- та Gl- серед прикметників. Іменники є найбільш сим­во­лічно активними; найменш символічно активними виявилися дієсло­ва (див. п. 2.3.3.). Оскільки дані про символічні властивості лексем, що належать до різ­них частин мови, отримані фахівцями на матеріалі декількох мов, у тому числі англійської, не збігаються, можна припустити, що встанов­лений у ди­сер­тації зв’язок тих чи інших звукосполучень із певною частино­мовною кате­го­рією має опосередкований характер і первинно зумовле­ний семан­тич­ни­ми, а не мор­фологічними властивостями лексичних одиниць.
6. Аналіз функціонування досліджуваних звукосполучень у тексті доз­во­­­лив виявити і встановити деякі закономірності.
Квантитативний аналіз звукової форми віршів, об’єднаних у різні за зна­чен­ням групи (вірші з позитивною конотацією ПК та негативною конота­ці­єю ­ НК), виявив існування взаємозалеж­ності між вживанням приємних” зву­ко­комп­лексів (Fl-, Gl-, Pl-) та текстами з ПК і частотою зустріваності не­при­ємних” спо­лучень (Bl-, Kr-, Fr-) та віршами з НК. Вищезгадані звуко­спо­лу­чен­ня мають великий символічний потенціал, а твори з ПК символічно активніші, ніж вірші з НК (див. підрозд. 3.2. та табл. Е.5 та табл. 3.1);
Фоносемантичне дослідження прозових творів із ПК та НК та аналіз кож­ного уривка окремо дали такі результати:
· Створення позитивного мотиву у прозових текстах досяга­єть­ся під­вищеною вживаністю початкових сполучень Fl-, Gl-, Pl- та Sp-, негативного мотиву Br-, Fr-, Str-, Thr- та Tr- (див. табл. Е.6);
· Найбільш символічно активними є прозові твори з позитивною ко­нотацією (анало­гічно поезії) (див. табл. 3.3);
· Найбільший символічний потенціал у прозових творах спосте­рі­гається у сполучень Fl-, Thr-, Gl-, Pl-, Str-, Fr-, Sp-, Tr- та Br- (див. п. 3.3.1. та табл. Е.6);
· Звукокомплекси Fl-, Gl-, Pl- та Fr- є найбільш символічно актив­ними як у прозі, так і в поетичних творах;
· Встановлене переважання сполу­чень, у складі яких є фонема [r], у поетичних та прозових текстах із негативним емоційним мотивом, в той час як у творах із ПК домі­нують сполучення з другим або третім елементом [l];
· Значущі зв’язки між звуковою формою та змістом кожного уривку окремо дають підстави стверджувати, що звучання прозо­вого твору тісно пов’язано з його змістом (див. п. 3.3.2.).
7. Порівняльний аналіз трьох видів текстів (поезія, проза, газетні статті) дозволяє вважати, що:
· Кожен із видів текстів характеризується підвищеним вживан­ням пев­них приголосних сполучень: поезія Sn-, Bl-, Br-, Fl-, Gl-, Fr- та Sm-; проза Gr-, Shr-, Sk-, Spl-, Dr-, Spr-, Sw-, Bl-, Tw-, Sl-, Gl- та Fl-; газети Pr-, Sp-, Tr-, St- та Kw-;
· Найбільший потенціал спостерігається у сполучення Pr-, найви­щий ступень активності в газетних текстах;
· Слід підкреслити, що підвищена частота вживання початкових спо­лучень може бути зумовлена не тільки явищем звукового сим­во­лізму, але й частотою вживання певних слів.
8. Важливим етапом дослідження звукового символізму є знаходження так званого фонетичного значення (ФЗ) слова або тексту категорії, що була введена О.П. Журавльовим. У проведеному нами дослідженні запропоно­вано нову методику розрахунків ФЗ для текстів поезії, прози та газет. Введено фор­мулу для підрахунків (див. форм. 3.1).

Існування фонетичного значення деяких поетичних та прозових текстів не викликає сумніву й доведено за допомогою спеціальних методик. Що сто­су­ється публіцистики, то тут висновки про наявність у цих текстах фоне­тич­ного значення слід робити обережніше. Проведений аналіз дає підстави лише припускати, що фонетичне значення притаманне певною мірою й публі­цис­тич­ним текстам. Це значення публіцистичні тексти можуть отриму­вати зав­дя­ки ужитих у них словах із початковими сполученнями приголосних. Дос­ліджені газетні тексти виявляють такі ознакові значення: сильний”, доб­рий” та приємний”. Але для отримання більш обґрунтованих висновків пот­ріб­ні подальші психолінгвістичні та статистичні дослідження. Крім того, доцільно вивчити символічні функції не тільки початкових, а й кінцевих сполучень при­го­лосних в англійській та інших мовах із метою зіставлення отриманих ре­зуль­татів на матеріалі споріднених і неспоріднених мов.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. (Стилистика де­кодирования) Л.: Просвещение, 1973. 303 с.
2. Артюшков А. Звук и стих. Современные исследования фонетики русско­го стиха. ПГР.: «Сеятель» Е. В. Высоцкого, 1923. 72 с.
3. Баиндурашвили А.Г. Экспериментальные данные о психологической при­­роде наименования: Труды. Тбилиси: Изд-во Тбилис. гос. ун-та, 1966. Т. 124. С. 103-122.
4. Баиндурашвили А.Г. Экспериментальные данные о психологической при­роде наименования и проблема языкового знака // Семинар по психо­лин­гвис­тике: Тез. докл. и сообщ. М., 1966. С. 67-76.
5. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М., 1955. ­ 416 с.
6. Бальмонт К. Поэзия как волшебство. М.: Скорпіонъ, 1916. 93 с.
7. Барлас Л.Г. Так называемый звуковой символизм и поэтическая функция звуков // Русский язык: Стилистика. М.: Просвещение, 1978. - С. 187-192.
8. Белей Н.І. Про застосування семантичного диференціала у фоно­се­мантиці // Актуальні проблеми романо-германської філоло­гії в Україні та Болон­сь­кий процес: Матеріали Між­на­родної наукової конференції (24-25 лис­топада 2004 р.). Чернівці: Чер­ні­вецький націон. ун-т ім. Ю.Федь­­ко­ви­ча, 2004. С. 11-12.
9. Белей Н.І., Кушнерик В.І. Дослідження символічного значення звуків ан­глійської та німецької мов // Науковий вісник Чернівецького універ­ситету: Зб. наук. пр. Вип. 71: Германська філологія. Чер­нівці: Рута, 2000. С. 139-148.
10. Белый А. Критика. Эстетика. Теория символизма. М.: Искусство, 1994. 478 с.
11. Белый А. Ритм и смысл // Труды по знаковым системам. Тарту: Уче­ные записки Тартус. гос. ун-та, 1981. С. 140-146.
12. Беседина Е.И. К вопросу об универсальности звукосимволизма фоно­ти­па ла­биальных // Актуальные проблемы психологии, этнопси­холин­гвис­тики и фоносемантики: Материалы Всероссийской конференции (8-11 декаб­ря 1999 г.). М.; Пенза: Институт психологии и Институт язы­ко­знан­ия РАН; ПГПУ им. В.Г. Белинского, 1999. С. 120-121.
13. Бистрова Л.В., Левицький В.В. Ще раз про символічне значення деяких голосних та приголосних // Іноземна філологія: Респ. міжві­д. збірник. Вип. 42. Львів, 1976. C. 9-10.
14. Блумфилд Л. Язык. М.: Просвещение, 1968. - 607 с.
15. Бойко Ю. Категорії квалітативності та квантитативності у мові // Ак­ту­альні проблеми романо-германської філоло­гії в Україні та Болон­ський процес: Матеріали Між­на­родної наукової конференції (24-25 лис­то­пада 2004 р.). Чернівці: Чер­ні­вецький націон. ун-т ім. Ю.Федь­ко­ви­ча, 2004. С. 17-19.
16. Бортник С.Б. До проблеми символічної конотації фонестем у сучасній ан­глійській мові // Наука і освіта 2005: Матеріали VIII Між­на­родної нау­ково-практичної конференції (7-21 лютого 2005 р.). Том 7. Філологічні науки. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. С. 37-39.
17. Быстрова Л.В., Капатрук Н.Д., Левицкий В.В. К вопросу о принципах и ме­тодах выделения лексико-семантических групп слов // Филологичес­кие на­у­ки. 1980. № 6. С. 75-78.
18. Венгренович А.А., Левицкий В.В. Количественные параметры синони­мии в немецком языке // Квантитативная лингвистика: исследования и модели (КЛИМ 2005): Материалы Всероссийской научной конферен­ции (6-10 июня 2005 г.). Новосибирск: Изд. НГПУ, 2005. С. 228-232.
19. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. М.: Высш. шк., 1981. 320 с.
20. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 255 с.
21. Виноградов В.В. Сюжет и стиль: Сравнительно-историческое иссле­до­ва­­ние. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 192 с.
22. Вишневський К.Д. К вопросу об использовании количественных мето­дов в стихотворении // Контекст: Литературно-теоретические иссле­до­ва­ния. М.: Наука, 1977. С. 130-159.
23. Воробьева О.П., Лихошерст Н.И., Мороховский А.Н., Тимошенко З.В. Стилистика английского языка. К.: Высш. шк.., 1991. 271с.
24. Воронин С.В. Английские ономатопы. Фоносемантическая клас­сифи­ка­­ция. СПб.: Институт иностр. языков, 1998.- 196 c.
25. Воронин С.В. Звукосимволизм на уровне текста // Взаимоотношение еди­­ниц разных уровней языковой структуры (на материале романо-гер­ман­­ских языков): Межвузовский сборник научных трудов. Саранск, 1985. С. 39-43.
26. Воронин С.В. Основы фоносемантики. Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1982. 242 с.
27. Воронин С.В. Структурно-типологические исследования в области лек­си­ки // Системное описание лексики германских языков: Межвузов­ский сборник. Вып. 3. Ленинград, 1979. С. 63-69.
28. Воронин С.В. Фоносемантические идеи в зарубежном языкознании. Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. 200 с.
29. Воронин С.В., Долинина И.Б. О кореляции фоносемантических и грам­ма­тических характеристик в глаголе // Актуальные проблемы психо­ло­гии, этнопсихолингвистики и фоносемантики: Материалы Все­рос­сий­ской конференции (8-11 декаб­ря 1999 г.). М.; Пенза: Институт пси­хо­логии и Институт языкознания РАН; ПГПУ им. В.Г. Белинского, 1999. С. 130-135.
30. Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Педагогика, 1968. - 567 с.
31. Гавриш Н.П. Структура складу і особливості його розвитку в англій­ській мові (діахронічне дослідження): Автореф. дис... канд.філол.наук: 10.02.04­­ / Одес. держ. ун-т. Одеса, 1994. 13 с.
32. Газов-Гинзберг А.М. Был ли язык изобразителен в своих истоках? М.: Наука, 1965. 183 с.
33. Газов-Гинзберг А.М. Символизм «и» как выражение пола и размеров в семитских языках // Палестинский сборник. 1970. - № 2. С. 100-110.
34. Газов-Гинзберг А.М. Символизм прасемитской флексии // О без­ус­лов­ной моти­ви­рованности знака. М.: Наука, 1974. 122 с.
35. Гайдучик С.М. Фоностилистика как один из разделов фонетики // Инто­на­­ция. Киев: Вища шк., 1978. С. 33-41.
36. Галикарнасский Дионисий. О соединении слов // Античные риторики / Под общ. ред. А.Л. Тахо-Годи. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. С. 167-221.
37. Гончаров Б.П. Звуковая организация стиха и проблемы рифмы. М.: Наука, 1973. 275 с.
38. Горелов И.Н., Седов К.Ф. Основы психолингвистики. М.: Лабиринт, 1998. 252 с.
39. Гринбаум О.Н. Квантитативное стихотворение: от лингвистики к искус­ство­метрии // Квантитативная лингвистика: исследования и модели (КЛИМ 2005): Материалы Всероссийской научной конференции (6-10 ию­ня 2005 г.). Новосибирск: Изд. НГПУ, 2005. С. 94-108.
40. Гулыга Е.В., Шендельс Е.И. Грамматико-лексические поля в совре­мен­ном немецком языке. М.: Просвещение, 1969. 184 с.
41. Гумбольдт В. О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества // Избранные труды по языкознанию. М.: Просвещение, 1984. С. 90-94.
42. Гуменюк І. Використання фразеологічних одиниць у публіцистичних творах (за матеріалами англо- та російськомовних видань) // Актуальні про­б­леми романо-германської філоло­гії в Україні та Болон­ський процес: Матеріали Між­на­родної наукової конференції (24-25 лис­то­пада 2004 р.)­ Чернівці: Чер­ні­вецький націон. ун-т ім. Ю.Федь­ко­ви­ча, 2004. С. 69-71.
43. Гурд­жиева Е.А. Звуковой символизм и факторы, влияющие на него // Сбор­­ник научных трудов Московского ИИЯ. 1973. № 72. С. 242-255.
44. Гурджиева Е.А. Элементарный звуковой символизм (статистическое ис­сле­дование): Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. ун-т. М., 1973. 31с.
45. Дмитриев Н.К. Турецкий язык. М.: Изд-во вост. лит, 1960. 96 с.
46. Жерновей А.Н., Левицкий В.В. Начальные сочетания фонем в немецком языке // Психолингвистические исследования значения слова и пони­ма­ния текста. Калинин, 1988. С. 124-132.
47. Жирмунский В. М. Задачи поэтики // Начала. Журнал истории литерату­ры и истории общественности. Пб., 1921. С. 51-81.
48. Журавлев А.П. Диалектика взаимоотношений содержания и формы язы­ко­вых знаков // Лекции по русскому языкознанию. Калининград, 1975. С. 3-16.
49. Журавлев А.П. Символическое значение и усвоение слов неродного языка // Предварительные материалы экспериментальных исследований по пси­­хо­лингвистике. М.: Изд-во АН СССР. Ин-т языкознания, 1973. С. 79-91.
50. Журавлев А.П. Символическое значение языкового знака // Речевое воз­действие. Проблемы прикладной психолингвистики / Под ред. А.А. Ле­онтьева. М.: Наука, 1972. С. 81-96.
51. Журавлев А.П. Фонетическое значение. Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. 160 с.
52. Журавлев А.П., Орлов Ю.М. Признаковое семантическое пространство русских гласных // Развитие фонетики современного русского языка. Фоно­­логические подсистемы. М.: Наука, 1971. С. 209-228.
53. Журинский А.Н. Звуковой символизм в языке: некоторые подходы и прин­ци­пы описания (в применении к идеофонам в языке эве) // Пробле­мы аф­ри­канского языкознания. М.: Наука, 1971. С. 95-124.
54. Журковский Б.В. О двух омографах в языке хауса // Проблемы африкан­ского языкознания. М.: Наука, 1971. С. 260-263.
55. Зильберт Б.А. Мотивированность языковых знаков: опыт типологии // Про­б­ле­мы мотивированности языкового знака. Калининград, 1976. С.26-34.
56. Иванова-Лукьянова Г.Н. О восприятии звуков // Развитие фонетики совре­мен­ного русского языка. М., 1966. С. 136-143.
57. Изотов А.И. Квантитативные аспекты описания функционально семан­ти­чес­кой категории императивности в современном чешском языке // Кван­ти­та­тивная лингвистика: исследования и модели (КЛИМ 2005): Материалы Всероссийской научной конференции (6-10 июня 2005 г.). Новосибирск: Изд. НГПУ, 2005. С. 122-137.
58. Калита А.А. Система фонетичних засобів актуалізації смислу вислов­лю­ван­ня (експериментально-фонетичне дослідження англійського eмо­цій­ного мовлення): Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.02.04 / Київ. держ. лінгв. ун-т. К., 2003. 32 с.
59. Калита А.А. Фонестема у системі лінгвістичних засобів вираження смис­­лу // Вісник Харківського національного ун-ту. Серія Романо-гер­ман­ська філологія. Іноземна філо­ло­гія на межі тисячоліть. Харків, 2000. С. 102-107.
60. Калита А.А. Фонетичні засоби актуалізації смислу англійського емоцій­ного висловлювання: Монографія. К.: Вид. центр Київськ. держ. лінгв. ун-ту, 2001. 351 с.
61. Канкия Н.Д. Примарная мотивированность слова (на материале англ. и груз. языков ): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленингр. гос. ун-т. Л., 1988. 16 с.
62. Кантемір С.О. Синтагматичні та парадигматичні властивості прикмет­ни­ків кольору в німецькій мові: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Одес. нац. ун-т ім. І.І. Мечникова. Одеса, 2003. 20 с.
63. Караулов Ю.Н. Лингвистическое конструирование и тезаурус литера­тур­ного языка. М.: Наука, 1981. 366 с.
64. Караулов Ю.Н. Частотный словарь семантических множителей русского языка. М., 1980. 207 с.
65. Климова С.В. О некоторых аспектах этимологической фоносемантики // Актуальные проблемы психо­логии, этнопсихолингвистики и фоносе­ман­тики: Материалы Все­рос­сий­ской конференции (8-11 декаб­ря 1999 г.). М.; Пенза: Институт пси­хологии и Институт языкознания РАН; ПГПУ им. В.Г. Белинского, 1999. С. 145-146.
66. Климова С.В. Этимология и этимологическая фоносемантика. Санкт-Петер­бург, 2004. Доступний з:
www.phil.pu.ru/depts/02/anglistikaXXI_01/32.htm
67. Ковалевська Т.Ю. Психолінгвістичні особливості політичного дискурсу // Вісник Харківського національного університету. № 520. Серія Філо­ло­­гія. Вип. 33. Філологічні аспекти дослідження дискурса. Харків, 2001. С. 237- 242.
68. Кожина М.Н. К основаниям функциональной стилистики. Пермь, 1968. 251 с.
69. Кожина М.Н. О понятии стиля и месте языка художественной литера­ту­ры среди функциональных стилей. Пермь, 1962. 62 с.
70. Кожина М.Н. О речевой системности научного стиля сравнительно с неко­торыми другими. Учебное пособие. Пермь, 1972. 395 с.
71. Кожина М.Н. Стилистика текста в аспекте коммуникативной теории языка // Стилистика текста в коммуникативном аспекте: Межвузовский сбор­ник научных трудов. Пермь, 1987. С. 4-23.
72. Койбаева Т.Х. Звукосимволическая лексика английского и осетинского язы­ков: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленингр. гос. ун-т. Л., 1987. 17 с.
73. Комарницкая Л.А. Субъективный и объективный звуковой символизм в английском языке: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Черновцы, 1985. 228 с.
74. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. К.: Академія, 2002. 367 с.
75. Кузнец М.Д., Скребнев Ю.М. Стилистика английского языка. Л., 1960. 173 с.
76. Кушнерик В.И. Фонетическое значение и фонетическая мотивиро­ван­ность в современном немецком языке: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Чер­нов­цы, 1987. 249 с.
77. Кушнерик В.И., Левицкий В.В. Фонетическая мотивированность и фоне­ти­чес­кое значение слова // Психолингвистические проблемы семан­ти­ки и по­ни­мания текста. Калинин: Изд-во Калинин. гос. ун-та, 1986. С. 21-27.
78. Кушнерик В.І. Фоносемантизм у германських і слов’янських мовах. Чер­нівці: Рута, 2004. 415 с.
79. Левицкий В.В. Звуковой символизм. Основные итоги: Монография. Чер­новцы: Рута, 1998. 130 с.
80. Левицкий В.В. К проблеме звукосимволизма (о соотношении формы и со­дер­жания на различных уровнях) // Уровни языка и их взаимо­дей­ствие: Те­зи­сы научной конференции. М., 1967. С. 93-96.
81. Левицкий В.В. К проблеме звукосимволизма // Психологические и психо­лин­гвистические проблемы владения и овладения языком. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. С. 123-132.
82. Левицкий В.В. Квантитативные методы в лингвистике. Черновцы: Рута, 2004. 189 с.
83. Левицкий В.В. Начальные сочетания фонем в английском языке // Соче­та­емость языковых единиц в германских и романских языках. К.: Вища шк., 1983. С. 8-18.
84. Левицкий В.В. Семантика и фонетика. Черновцы: Изд-во Чернов. ун-та, 1973. 102 с.
85.&