МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ У НАВЧАННІ ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНИХ ДИСЦИПЛІН У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФІЗИЧНИХ РЕАБІЛІТОЛОГІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання роботи, охарактеризовано теоретико-методологічні засади, методи дослідження, висвітлено наукову новизну й практичне значення дисертації; подано інформацію щодо апробації та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі дисертації „Теоретичні засади підготовки майбутніх фізичних реабілітологів на основі міжпредметних зв’язків” представлено аналіз особливостей процесу підготовки майбутніх фізичних реабілітологів у вищих навчальних закладах, визначено сутність і функції міжпредметних зв’язків у процесі фахової підготовки майбутніх фізичних реабілітологів, теоретично обґрунтовано педагогічні умови, які забезпечують ефективність використання міжпредметних зв’язків у процесі навчання професійно орієнтованих дисциплін майбутніх фізичних реабілітологів.

Ускладнення соціальних, демографічних, екологічних, техногенних та інших проблем сучасного соціуму зумовлює необхідність підготовки фізичних реабілітологів, які повинні ефективно вирішувати складні завдання відновлення здоров’я та працездатності широких верств населення, залучення всіх громадян до здорового способу життя. Відповідно загальнодержавного значення набуває підготовка професіонала-реабілітолога, якому потрібні комплексні знання з різних наукових фундаментальних та професійно орієнтованих дисциплін, що забезпечується використанням міжпредметних зв’язків у навчальному процесі ВНЗ.

Проблема міжпредметних зв’язків стала ґрунтовно досліджуватися в 50 – 70-х рр. ХХ ст. (І. Звєрев, М. Махмутов, В. Максимова, В. Федорова та ін.). Наступний етап пов’язано з теоретико-методологічним обґрунтуванням ідеї інтеграції в освітньому просторі (М. Берулава, О. Данилюк, А. Єрьомкін, Ю. Кустов, В. Скакун, Г. Федорець та ін.).

У науковій літературі (В. Максимова, Ф. Соколова, В. Федорова, А. Усова та ін.) існують різні підходи до визначення поняття „міжпредметні зв’язки”, які розглядаються і як дидактична умова, і як дидактичний принцип, і як дидактичний засіб. Традиційно міжпредметні зв’язки визначаються як: по-перше, комплексний підхід до навчання та виховання, що дозволяє виокремити як провідні елементи змісту освіти, так і взаємозв’язки між предметами; по-друге, взаємоузгодженість навчальних програм, зумовлена системою наук та дидактичними цілями.

Необхідність міжпредметних зв’язків зумовлена природою мислення, об’єктивними законами вищої нервової діяльності, законами психології та фізіології (І. Павлов, Ю. Самарін та ін.).

Узагальнення наукових підходів до сутності та змісту міжпредметних зв’язків (В. Вершинін, А. Єрьомкін, В. Максимова, Г. Федорець та ін.) дозволяють виокремити їх види залежно від того чи іншого критерію: за спрямованістю (прямі та зворотні), за розташуванням в освітньому процесі (горизонтальні та вертикальні), за хронологією (попередні, супутні, перспективні), за складом (змістові, методичні, операціональні, організаційні).

У навчанні професійно орієнтованих дисциплін майбутніх фізичних реабілітологів міжпредметні зв’язки забезпечують формування наукової картини світу, зумовлюють міжпредметний рівень засвоєння навчального матеріалу, що сприяє широкому переносу знань, розвитку узагальнених пізнавальних умінь. Міжпредметні зв’язки сприяють подоланню протиріч, які притаманні багатопредметній системі фахової підготовки майбутніх фізичних реабілітологів, між розрізненими знаннями окремих предметів та необхідністю їх синтезу й комплексного застосування на практиці в процесі професійної діяльності. Важливу роль вони відіграють також у подоланні дублювання навчального матеріалу, що забезпечує раціональне використання навчального часу в умовах Болонської системи навчання.

Міжпредметні зв’язки у навчанні професійно орієнтованих дисциплін розглядаються як зв’язки між структурними елементами змісту професійно орієнтованих дисциплін, що виражаються в поняттях, теоріях, законах і сприяють формуванню системи знань, умінь і навичок та розвитку готовності майбутніх фізичних реабілітологів до професійної діяльності.

Аналіз стану підготовки майбутніх фізичних реабілітологів засвідчив, що сучасний процес професійної підготовки майбутнього фізичного реабілітолога набуває ефективності за умови використання системного, діяльнісного, інтеграційного, аксіологічного, синергетичного підходів. Інтеграційний підхід передбачає використання знань з різних професійно орієнтованих дисциплін; системний підхід дає можливість виявити роль і місце кожної дисципліни в процесі підготовки майбутніх фізичних реабілітологів та встановити взаємо-зв’язки між дисциплінами, забезпечуючи формування в студентів цілісної системи знань, умінь і навичок; синергетичний підхід зумовлює виокремлення таких форм міжпредметної інтеграції, які дозволяють формувати в студентів „відкриту” систему знань, яка здатна в подальшому інтегруватися в нові системи знань; аксіологічний підхід передбачає визнання цінності людини в єдності духовних, фізичних та психічних аспектів, значущості надпредметного знання в системі професійної підготовки майбутнього фізічного реабілітолога.

До основних функцій міжпредметних зв’язків віднесено: освітню, розвивальну, методологічну, інтегруючу, організаційну, координуючу, конструктивну, мобілізаційну, дослідницьку.

Аналіз теоретичних засад дослідження, сучасних підходів до процесу підготовки майбутніх фізичних реабілітологів дозволив обґрунтувати педагогічні умови, які забезпечують ефективне використання міжпредметних зв’язків у процесі навчання професійно орієнтованих дисциплін.

Першою педагогічною умовою було визначено підготовку викладачів до використання міжпредметних зв’язків, яка впливає на суттєве підвищення ефективності як самого процесу використання міжпредметних зв’язків, так і на результативність професійної підготовки, передбачає сформованість у викладачів інтересу до використання міжпредметних зв’язків у процесі підготовки майбутніх фізичних реабілітологів; розуміння цілі й основних завдань міжпредметних зв’язків у навчальному процесі; володіння теоретико-методичними засадами використання міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі. Діяльність викладачів професійно орієнтованих дисциплін спрямовується на збагачення змісту навчальних занять науковою інформацією інтегративного характеру, засвоєння студентами системи провідних понять, загальних принципів та закономірностей, притаманних відповідній фундаментальній науці, формування в них узагальнених прийомів навчальної діяльності в умовах інтегрованого вузівського навчання, розвитку наукового стилю мислення. Важливою постає проблематизація змісту навчання на основі побудови цілісної системи навчально-пізнавальних, професійно орієнтованих та дослідницьких завдань; розвиток інтересу студентів до майбутньої професійної діяльності фізичного реабілітолога. Показниками підготовки викладачів до використання міжпредметних зв’язків є: ступінь відображення міжпредметних зв’язків у програмно-методичному забезпеченні навчального процесу, ставлення викладачів до міжпредметних зв’язків, способів та форм їхнього практичного втілення, систематичне використання міжпредметних зв’язків у навчанні професійно орієнтованих дисциплін.

Друга умова – спрямованість змісту міжпредметних зв’язків на розвиток структурних компонентів готовності майбутніх фізичних реабіліто-логів до професійної діяльності – пов’язана з тим, що результатом фахової підготовки майбутніх реабілітологів виступає готовність до професійної діяльності в галузі фізичної реабілітації як комплексу медико-біологічних, психолого-педагогічних, профілактичних засобів щодо відновлення (чи компенсації) функцій організму хворих та інвалідів або їхньої працездатності.

Готовність майбутніх фізичних реабілітологів до професійної діяльності розглядається як результат спеціальної підготовки, включає сукупність професійних знань, умінь та навичок, які мають комплексний характер, сформовану мотивацію до цього виду діяльності.

Структурні компоненти готовності представлені: мотиваційним (інтерес та позитивне ставлення до реабілітаційної діяльності; ставлення до людини як цілісності; потреба в самореалізації й професійному саморозвитку), морально-ціннісним (дотримання норм моральності й моральної культури, етичних норм поведінки в процесі здійснення професійних функцій; чуйність, емпатія); когнітивним (знання з професійно орієнтованих дисциплін для побудови індивідуальних реабілітаційних програм; знання різних методик та засобів реабілітаційної діяльності; способів пошуку та структурування інформації на інтегративних засадах й аналізу конкретної професійної ситуації); комунікативним (сформованість уміння контактувати з пацієнтами й колегами по роботі, з будь-якої ситуації виходити з позицій гуманності й милосердя); діяльнісно-практичним (володіння комплексними методами організації фізреабілітаційної діяльності, планування завдань і способів їх вирішення в майбутній професійній діяльності в напрямку поставлених цілей; уміння й навички фізреабілітаційної діяльності); креативним компонентом, пов’язаним з проявом творчих можливостей, участі в науково-дослідній діяльності.

Третя педагогічна умова – поетапне використання міжпредметних зв’яз-ків у процесі навчання професійно орієнтованих дисциплін при підготовці май-бутніх фізичних реабілітологів – передбачає аналіз змісту професійно орієнто-ваних дисциплін у контексті завдань міжпредметних зв’язків з метою встанов-лення їхнього місця в цілісному процесі професійної підготовки майбутніх фі-зичних реабілітологів; аналіз та відбір навчальних дисциплін, що передбачені робочим навчальним планом цієї спеціальності, які необхідні для встановлення міжпредметних зв’язків; структурування навчальної інформації на основі вио-кремлення наскрізних наукових понять, теорій, закономірностей для забезпе-чення міжпредметних зв’язків; реалізацію міжпредметних зв’язків у процесі навчання професійно орієнтованих дисциплін майбутніх фізичних реабіліто-логів; аналіз й оцінка результативності використання міжпредметних зв’язків. У змісті професійно орієнтованих дисциплін мають бути виокремлені загальні інтегровані компоненти: проблемно-предметний зміст (проблема цього предмета в інших предметах); конкретний факт (подія); базове, провідне поняття; ідеї, теорії навчального курсу; персоналізація змісту. Важливим чинником реалізації міжпредметних зв’язків у технологічному плані постають міжпредметні завдання, дидактичні ігри, заняття інтегрованого типу тощо.

Завершальним етапом опанування студентами професійно орієнтованих дисциплін у процесі фахової підготовки майбутніх фізичних реабілітологів є вивчення інтегрованого спецкурсу, який сприяє формуванню надпредметних знань, умінь та навичок, що забезпечує ставлення майбутнього фізичного реабілітолога до відновлення здоров’я й працездатності людини як цілісного організму. З позицій особистісно орієнтованого підходу важливого значення набуває розвиток професійної рефлексії щодо усвідомлення сутнісних характеристик майбутньої професійної діяльності.

У другому розділі „Експериментальна перевірка педагогічних умов ефективного використання міжпредметних зв’язків у процесі навчання професійно орієнтованих дисциплін при підготовці майбутніх фізичних реабілітологів” розроблено критерії, показники та рівні готовності майбутніх фізичних реабілітологів до професійної діяльності, представлено результати впровадження педагогічних умов використання міжпредметних зв’язків у процесі навчання професійно орієнтованих дисциплін, аналіз результативності педагогічного експерименту.

Для оцінювання готовності майбутніх фахівців у галузі фізичної реабілітації до професійної діяльності було визначено такі критерії: мотиваційний, когнітивний та технологічний, показники яких відповідають змістовному наповненню структурних компонентів готовності майбутніх фізичних реабілітологів до професійної діяльності. За встановленими критеріями було визначено рівні: низький (елементарний), середній (репродуктивний), високий (творчий).

Аналіз навчально-методичного забезпечення процесу фахової підготовки майбутніх фізреабілітологів засвідчив недостатній операційний рівень їхньої розробки. Результати констатувального етапу експерименту на підставі використання анкетування, спостереження, аналізу продуктів діяльності засвідчили, що студенти певною мірою володіють предметними знаннями з конкретних дисциплін, натомість, не мають навичок розкриття причинно-наслідкових, закономірних зв’язків у змісті професійно орієнтованих дисциплін, неузгодженість у часі вивчення суміжних навчальних дисциплін, що утруднює використання можливостей одного предмета для теоретичної та практичної підготовки студентів до вивчення інших предметів, відсутність єдності в інтерпретації загальних наукових понять, законів та теорій, доволі обмежені можливості для переносу знань, умінь і навичок, отриманих при вивченні одних навчальних дисциплін на вивчення інших.

Традиційно студенти володіють об’єктивованим знанням, яке потребує репродуктивного відтворення набутої інформації, способів діяльності, хоча така складова професійної діяльності фізреабілітолога, як особистісне ставлення до пацієнта, вибір індивідуальної програми реабілітації належить до суб’єктивованого знання, що набуває особливої значущості в контексті особистісно орієнтованої парадигми сучасної освіти (І. Бех, Є. Бондаревська, О. Пєхота та ін.).

У процесі експериментальної роботи були задіяні студенти та викладачі Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, Донецького державного інституту здоров’я, фізичного виховання і спорту, Чорноморського державного гуманітарного університету імені Петра Могили комплексу „Києво-Могилянська академія” (490 студентів III – IV курсів, 62 викладачі).

Результати констатувального етапу експерименту засвідчили дуже низький рівень готовності майбутніх фізичних реабілітологів до професійної діяльності (в ЕГ – 64,7 %, у КГ – 64,9 %). Високий рівень в експериментальній групі показали 7,3 % студентів, а в контрольній – 7,1 %.

Формувальний етап педагогічного експерименту спрямовувався на апробацію та експериментальну перевірку доцільності й необхідності реалізації зазначених педагогічних умов і складався з трьох етапів.

Перший – підготовчий – етап педагогічного експерименту передбачав розробку програми й детального тематичного плану методичного семінару „Міжпредметні зв’язки професійно орієнтованих дисциплін у фаховій підготов-ці майбутніх фізичних реабілітологів” для підготовки викладачів університету до використання міжпредметних зв’язків у процесі навчання професійно орієнтованих дисциплін, програми спецкурсу „Професійна діяльність сучасного фізичного реабілітолога: інтегративний підхід” для студентів. Цей етап передбачав розробку програмно-методичного забезпечення процесу навчання професійно орієнтованих дисциплін з використанням міжпредметних зв’язків.

На другому – основному – етапі експериментальної роботи впроваджено розроблені педагогічні умови ефективного використання міжпредметних зв’язків у процесі навчання професійно орієнтованих дисциплін при підготовці майбутніх фізичних реабілітологів: підготовки викладачів до використання міжпредметних зв’язків у навчальному процесі; спрямованості змісту міжпред-метних зв’язків на розвиток структурних компонентів готовності майбутніх фізичних реабілітологів до професійної діяльності; поетапного використання міжпредметних зв’язків у процесі навчання професійно орієнтованих дисциплін при підготовці майбутніх фізичних реабілітологів.

Підготовка викладачів включала проведення семінару „Міжпредметні зв’язки професійно орієнтованих дисциплін у фаховій підготовці майбутніх фізичних реабілітологів”, організацію інформаційної підтримки процесу використання міжпредметних зв’язків у навчальному процесі ВНЗ, координацію зазначеного виду діяльності структурними підрозділами університету (кафедра, рада факультету, навчально-методична комісія, науково-методичний відділ, центр інноваційних технологій та ін.). Робота викладачів у семінарі передбачала самоаналіз власного досвіду з реалізації міжпредметних зв’язків, опанування теоретичних основ міжпредметних зв’язків, діяльнісно-практичний аспект, рефлексію.

Міжпредметні зв’язки в навчанні таких професійно орієнтованих дисциплін „Основи фізичної реабілітації”, „Валеологія”, „Масаж”, „Методи фізичної реабілітації”, „Технічні засоби в реабілітації”, „Метрологічний контроль у фізичній реабілітації”, „Біомеханіка з елементами динамічної анато-мії”, „Клініко-лабораторна й функціональна діагностика”, „Лікувальна фізкуль-тура й лікарський контроль”, „Гігієна шкільна, фізичного виховання і спорту”, „Дієтотерапія”, „Педагогіка та історія педагогіки”, „Психологія”, „Спортивні ігри з методикою викладання”, „Теорія і методика фізичного виховання” реалізовувалися на основі базової дисципліни „Спортивна медицина”. Використовувалися різноманітні види міжпредметних зв’язків, зокрема прямі та зворотні, горизонтальні та вертикальні, попередні, супутні, перспективні та ін.

Відповідно до завдань експериментальної роботи організовано вивчення студентами спецкурсу „Професійна діяльність сучасного фізичного реабілітолога: інтегративний підхід”, заснований на інтеграції знань з різних галузей для побудови реабілітаційних програм, вирішення проблемних ситуацій, оволодіння методами для формування професійних та особистісних якостей майбутнього фізичного реабілітолога.

На третьому – діагностувальному – етапі здійснено діагностику та оцінку ефективності впроваджених педагогічних умов. Результати формувального етапу експерименту засвідчили зменшення числа викладачів, які виявляли негативне або байдуже ставлення до використання міжпредметних зв’язків в освітньому процесі. Якщо на початку експериментального дослідження частка викладачів, які ставилися негативно або скоріше негативно до міжпредметних зв’язків, становила 40,32 %, то після проведення експерименту – 16,13 %. Кількість викладачів, які ставилися позитивно, збільшилася з 27,42 % до 69,35 %.

Результати експерименту засвідчили зміни в змісті міжпредметних зв’язків та їх спрямованості при використанні викладачами. Ці зміни були зафіксовані в робочих навчальних програмах, планах лекційних і практичних занять кожного викладача, який був учасником науково-методичного семінару.