УПРАВЛІННЯ ЗБУТОМ ПРОДУКЦІЇ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні засади управління збутом та розподілом продукції аграрних підприємств на внутрішньому ринку» визначено теоретико-методологічні основи дослідження збуту продукції аграрних підприємств та управління ним, визначено базові категорії дослідження, формалізовано зміст категорії «ринковий розподіл продукції», обґрунтовано концепцію організаційно-економічного механізму формування системи ринкового розподілу продукції аграрного підприємства, визначено принципи побудови систем збуту та розподілу продукції аграрних підприємств на внутрішньому ринку.

Узагальнення теоретичних поглядів на сутність збутової діяльності та управління збутом продукції аграрного підприємства дозволило встановити, що єдність позицій науковців полягає у розгляді збутової стадії виробничо-комерційного циклу в якості завершальної, на якій остаточно формується економічний результат виробництва та реалізації продукції. Від якості протікання вказаної стадії залежить економічна ефективність основної діяльності (адже витрати на створення продукції підприємством вже понесені).

У дисертації вивчено зміст категорій «ринковий розподіл продукції» та «система розподілу продукції підприємства», що дозволило співвіднести їх з стадіями відтворення та стадіями виробничо-комерційного циклу. 

Під категорією «ринковий розподіл продукції» слід розуміти складну та багатогранну економічну категорію, яка включає в себе організаційні, правові та фізичні процеси, явища та події в діяльності суб’єктів сфер виробництва та обігу на ринку певного виду продукції, пов’язані з фактичним переміщенням продукції від постачальника до споживача в інтересах задоволення попиту, наслідком здійснення яких є отримання задіяними суб’єктами економічних результатів, зокрема, прибутку. В свою чергу, під системою розподілу продукції підприємства на ринку доцільно розуміти сукупність окремих операторів ринку та зв’язків між ними, об’єднаних цілями реалізації власних економічних та комерційних інтересів з приводу доведення продукції від виробника до споживача, які в процесі здійснення своєї основної діяльності формують канали розподілу певних об’єктів на товарному ринку та отримують в ході здійснення комерційних операцій економічну вигоду.

Категорія «розподіл продукції» має безпосереднє відношення до формування економічних результатів виробництва та реалізації продукції, адже пов’язує стадію виробництва зі стадією обміну, фактично охоплюючи останню в процесі відтворення. З огляду на вказану обставину актуалізуються два аспекти розподілу продукції, а саме функціональний та результативний, вивчення яких, власне, дозволяє всебічно розкрити економічну сутність цієї ключової категорії нашого дослідження. При цьому розгляд функціонального та результативного аспектів розподілу неможливо проводити безвідносно до деталізації суб’єктів сфер виробництва або обігу продукції.

Вивчення розподілу продукції підприємства, як системи, передбачає розгляд таких його атрибутів: системоутворюючих факторів, системно-значимих та системно-визначених властивостей елементів. Зважаючи на те, що елементами системи розподілу продукції є суб’єкти ринку, зв’язки між ними та їх економічні інтереси, а їх поєднання в маркетингову, логістичну та комерційну компоненти дає різні комбінації залучення елементів, розглядати формування системи розподілу продукції необхідно у динаміці станів її елементного складу, зміни якого лежать в основі організаційно-економічного механізму формування систем розподілу продукції. Стани системи розподілу продукції аграрного підприємства показано на рис. 1. При цьому найбільша кількість елементів характерна для першого з представлених станів, а найрозвинутіші та найпродуктивніші зв’язки обмеженої кількості елементів для третього. Канали збуту продукції оформлюються при переході від першого стану до другого, а канали розподілу від другого до третього.

Системне управління розподілом продукції може забезпечити підприємству стабільне досягнення цілей своєї діяльності, адже саме в такий спосіб останнє буде здатне до ефективної мобілізації всіх своїх виробничих та комерційних можливостей.