УПРАВЛІННЯ ТУРИСТИЧНОЮ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В АГРАРНІЙ СФЕРІ: ТЕОРІЯ, ОРГАНІЗАЦІЯ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. 

Розділ 2.У першому розділі «Теоретико–методологічні засади управління підприємництвом у туризмі» узагальнено еволюцію парадигми управління в підприємництві, розкрито сутність туризму як виду підприємництва, досліджено зарубіжний досвід розвитку сільського аграрного туризму та обґрунтовано методологічні засади дослідження проблеми управління розвитком суб’єктів підприємництва сфери  сільського аграрного туризму.

Розділ 3.Доведено, що успіх підприємництва напряму залежить від підприємця як особливого типу особистості, який відрізняється певним стилем, типом мислення та поведінки, що безпосередньо впливає на результативність його господарської діяльності. Як економічний феномен підприємництво має свої об’єкти і суб‘єкти. Об’єктом підприємництва є не просто діяльність, а з урахуванням його ролі – це новаторська діяльність щодо комбінування факторів, використання управлінських функцій для виробництва товарів і надання послуг з метою одержання прибутку та виявлення суспільних потреб, суб’єктами підприємницької діяльності є приватні особи, в т.ч. фізичні особи, які не є зареєстрованими суб'єктами підприємницької діяльності, але надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо. Дослідження дають підстави стверджувати, що впровадження туристичного підприємництва в аграрній сфері є дієвим фактором, за допомогою якого буде вирішено ряд економічних та соціальних проблем сільських територій. Організація відпочинку на селі є одним із найперспективніших напрямів відродження й розвитку українського села, підвищення економічного рівня всього регіону та країни в цілому.

Визначено, що туризм - це специфічний вид діяльності, спрямований на задоволення дедалі зростаючих потреб населення та всебічний розвиток суспільства за одночасного збільшення потенціалу національної економіки й окремих її складових, задіяних у цьому процесі. Розмаїтість потреб та інтересів суб'єктів ринку туристичних послуг зумовлює появу відповідних видів туризму. У висвітлення проблематики класифікації рекреаційно-туристичної діяльності вагомий внесок зробили багато українських та зарубіжних вчених. На основі проведеного дослідження сформовано власне бачення класифікації видів туризму. Нами визначено, що сільський аграрний туризм - це вид туризму, який передбачає тимчасовий виїзд особи з місця проживання у сільську місцевість в оздоровчих, пізнавальних чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності. Виділено три різновиди сучасного сільського аграрного туризму в Україні: агротуризм, сільський зелений (відпочинковий) туризм та екотуризм.

Досвід становлення й розвитку сільського аграрного туризму в зарубіжних країнах дає змогу виділити чотири основні його моделі на нинішньому етапі: західноєвропейську, східноєвропейську, азійську та англо-американську. Для сучасних соціально-економічних умов України та способу організації туристичної галузі найбільш прийнятною для ряду регіонів країни є західноєвропейська модель розвитку і становлення сільського аграрного туризму, яка передбачає, що заняття даним видом туристичного підприємництва заохочується на національному рівні та розглядається як складова комплексного соціально-економічного розвитку села. У Західній Європі державні гарантії спрямовані, поряд із забезпеченням соціально-економічного розвитку сільських територій, також на дотримання законодавства у сфері охорони довкілля, захисту прав споживачів туристичних послуг, а також оподаткування. До спеціальних умов, створених державою для суб’єктів підприємництва сфери сільського аграрного туризму, належать податкові преференції з урахуванням масштабу діяльності (кількість надаваних кімнат чи розмір річного доходу від діяльності). Незважаючи на ретельний контроль державою сільського аграрного туризму, в західноєвропейських країнах передбачено делегування ряду повноважень у регулюванні цієї діяльності громадським організаціям.

Зміни в економічних умовах господарювання, пов'язані з ринковою трансформацією економіки, визначили необхідність вдосконалення всієї системи управління розвитком туристичних суб’єктів підприємництва, в т.ч. суб’єктів підприємництва сфери сільського аграрного туризму. Під «розвитком суб’єктів підприємництва сфери  сільського аграрного туризму» розуміємо закономірні процеси, які ведуть до змін напрямів діяльності, збільшення потенціалу суб’єкта підприємництва, змін організаційної структури, поліпшення якості послуг і рівня задоволення потреб клієнтів.

Сучасний стан і процеси розвитку туристичного бізнесу засвідчують, що цей сегмент ринкової економіки має обнадійливі перспективи. Стримувальними причинами розвитку суб’єктів підприємництва сфери сільського аграрного туризму є недосконала законодавча база регулювання даного виду діяльності, постійна реорганізація органів центральної виконавчої влади та відсутність системного підходу до процесів управління діяльністю суб'єктів господарювання, невисокі доходи населення та низький рівень сервісу, невпевненість споживачів сільського аграрного туризму в отриманні якісних послуг, невідпрацьований механізм ціноутворення в приватному секторі розміщення туристів, недовіра до надійності суб’єктів підприємництва сфери сільського аграрного туризму, відсутність відкритої інформації, недостатнє використання інвестиційних можливостей, інформаційно-рекламної діяльності. Нами розроблено концептуальну модель управління розвитком суб’єктів підприємництва сфери сільського аграрного туризму, яка сприятиме вирішенню комплексу взаємопов'язаних стратегічних, тактичних і оперативних завдань формування й обслуговування туристичних потоків, що дасть змогу досягти поставлених цілей та здійснювати успішне управління розвитком туристичних суб’єктів підприємництва