ЕНЕРГЕТИЧНІ СТРАТЕГІЇ РЕГІОНАЛЬНИХ УГРУПОВАНЬ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, відображено  наукову новизну, практичне значення й апробацію одержаних результатів.

У розділі 1 “Аксіоматика розвитку енергетичних стратегій у процесі регіоналізації глобальної економіки” проаналізовано теоретичні засади дослідження енергетичних стратегій регіональних угруповань в умовах глобалізації, економічні мотиви регіоналізації енергетичних стратегій, системоутворювальні ознаки формування регіональних енергетичних стратегій.

В умовах загострення боротьби за енергетичні ресурси участь країн у регіональних економічних угрупованнях є неодмінною умовою як для досягнення стратегічних цілей зовнішньоекономічної діяльності, так і внутрішніх стратегій розвитку. Конкуренція провідних держав світу дедалі більше набуває форми боротьби регіональних угруповань, учасниками яких є ці країни. Вищенаведене потребує нових сучасних підходів до формування дієвих механізмів регіоналізації в енергетичній сфері.

Проведений у дисертаційній роботі теоретичний аналіз, а також узагальнення і структуризація основних підходів, які розкривають сутність та природу поняття «енергетична стратегія», підтвердили розширення його характерних і специфічних особливостей в новітніх умовах інтенсивного розвитку глобалізації. У дисертації надано авторське визначення поняття енергетична стратегія, яке порівняно з наявними підходами, пояснює енергетичну стратегію як чутливу до зовнішніх змін ієрархічну сукупність основних компонентів та поведінкових шаблонів, які забезпечують у будь-який момент часу обґрунтовані потреби економіки доступними енергетичними ресурсами прийнятної якості.

Опрацювання економічних мотивів регіоналізації свідчать про інтенсифікацію зазначених процесів у світовому господарстві. Вищевказані процеси не тільки посилюються в сучасній світовій практиці, а й набувають якісно нових ознак. Доведено, що стрімке зростання кількості регіональних угруповань супроводжується розширенням функціональних сфер регулювання. При цьому обґрунтовано включення в загальну теорію регіоналізації енергетично-інтеграційної компоненти, яка виявляється у планомірному винесенні на наднаціональний рівень енергетичних стратегій в умовах посиленого розгортання процесу глобалізації.