ВІДТВОРЕННЯ ТА КАПІТАЛІЗАЦІЯ РЕСУРСІВ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретичні засади формування і функціонування механізмів відтворення і капіталізації ресурсів аграрних підприємств» визначено категорійний апарат і сутність капіталізації у аграрній сфері, досліджено науковий базис капіталізації ресурсів аграрних підприємств, визначено проблеми функціонування механізмів управління капіталізацією ресурсів підприємств аграрної сфери, обґрунтовано напрями трансформації законодавства України та впорядкування процесів капіталізації ресурсів підприємств агросфери з метою адаптації до вимог Європейського Союзу.

Капіталізація - є багатоаспектним поняттям, що асоціюється з економічним зростанням або підвищенням конкурентоспроможності і інвестиційної привабливості країни, її регіонів, окремих галузей і господарюючих суб'єктів, а також з фінансовою стійкістю банківських установ, ринковою вартістю акціонерних товариств, рівнем розвиненості фондових ринків. Капіталізація визначає вартісну оцінку капіталу, по-перше, з точки зору витрат на його створення (відновлення), а по-друге, з точки зору його спроможності створювати додану вартість. Капіталізація – це вартісна оцінка капіталу з точки зору витрат на його створення (відновлення) або його спроможності створювати додану вартість. Капітальні ресурси – це все те, що виступає попередником між людиною, природними ресурсами та проміжними товарами. До них слід віднести капіталовкладення (земля, техніка, обладнання, будівлі, поголів’я худоби та сировинні ресурси) і капітал (постійний і оборотний).

Капіталізація ресурсів аграрних підприємств – це інтенсивна концентрація капіталу підприємств агросфери для підвищення рівня їх продуктивності через капіталізацію власних доходів товаровиробників, переливання капіталу з інших галузей народногосподарського комплексу, залучення прямих іноземних інвестицій та через рух капіталу в межах галузі від власників з низьким рівнем ефективності до високоефективних.

Встановлено, що існує два джерела забезпечення відтворення капітальних ресурсів: внутрішні та зовнішні. До зовнішніх джерел оновлення основного капіталу відносяться: банківські кредити, фінансування з бюджету, залучення інвестицій, лізингові операції, емісія акцій. Внутрішніми джерелами є: нерозподілений прибуток, амортизаційний фонд, суми відшкодувань за страховими випадками, кошти, що одержані шляхом ліквідації, продажу основних засобів.

Сутність економіки аграрного ресурсокористування сформульовано як ефективність організації сукупності всіх видів суспільної життєдіяльності, які здійснюються на конкретній території із залученням ресурсного фактора в тій чи іншій формі та на відповідних правах, у різних масштабах і з різним функціональним змістом у процес економічних відносин суб’єктів ресурсокористування. Їх рівень визначається ступенем розвитку виробничих сил, станом ресурсного фактора і характером суспільних відносин, у тому числі й земельних.

У сільськогосподарському виробництві якісні показники використовуваних ресурсів є результатом інвестицій і характеризують рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва. Ці показники сприяють підвищенню продуктивності праці за допомогою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції з одиниці використовуваних ресурсів (земельної площі) або ж за допомогою зниження витрат на ресурсне забезпечення, транспортні й інші операції (внаслідок поліпшення територіальних умов ресурсокористування).