ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ НАФТОГАЗОВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Короткий зміст

11.               ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Перший розділ «Теоретико-методологічні основи інтелектуалізації праці» присвячено аналізу специфічних умов, потреб і вимог інтелектуальної економіки, в результаті чого встановлено, що глобальні зміни в соціально-економічному, інформаційно-технологічному та інтелектуально-психологічному середовищі диктують необхідність адекватного поглиблення інтелектуалізації трудової діяльності людей.

Теоретичні засади інтелектуальної економіки, в основі яких лежать припущення про економічне зростання як результат росту капіталовкладень в науковий розвиток та інвестицій в людський капітал, інтерпретують новий виробничий ресурс у вигляді інтелектуальної праці людини – носія інтелекту, людського та інтелектуального капіталів. В зв’язку з тим, що роль, місце і значимість носіїв інтелекту в економіці нового типу незмірно зростають, людські ресурси підприємств стали об’єктом ретельних досліджень на предмет виявлення і використання нових методів управління, технологій та інструментів, спрямованих на інтелектуалізацію праці. При цьому продемонстровано, що інтелектуалізована праця в умовах економіки знань виступає головним елементом забезпечення конкурентоспроможності підприємств, в зв’язку з чим є тим ресурсом сучасного суспільства, який необхідно і доцільно всіма доступними засобами формувати, примножувати і ефективно використовувати.

6

Інтелектуалізація традиційних змісту, прийомів і знарядь праці є неможливою без адекватної інтелектуалізації такої її складової, як управлінська праця, теоретичні і методологічні засади якої до останнього часу не отримали задовільного дослідження, науково-теоретичного обґрунтування і методологічних основ використання в практиці управління підприємствами.  

Уточнені і доповнені автором дослідження вітчизняних науковців проблем інтелектуалізації управлінської праці дозволили виділити «якісно нові» управлінські функції, інтерпретація яких в якості кваліфікаційних вимог до менеджерів інтелектуальної економіки дозволили удосконалити відому модель взаємовпливів між керуючою та керованою підсистемами підприємства, а також відповідальністю, функціями і кваліфікаціями менеджерів, до переліку яких додатково включені кваліфіковане володіння технологіями інтелектокористування та інформаційно-комп’ютерними технологіями.

Залежність між результатом діяльності підприємства, як наслідку інтелектуалізації керуючої підсистеми, інтерпретовано залежністю:   

РДП = F(КІУВ_КП) = F [Іnf_ЗО, Іnf_ВС, Іnf_ПБП, Іnf_РДП, Іnt_К, ∫Іnt_Mі, Іnt_ІКС,

                                        f(Іnf_ЗО, Іnf_ВС,  І_РДП), ∫Іnt_Пі],                                       (1)

де РДП – результат діяльності підприємства, КІУВ_КП – комплекс управлінських впливів керуючої підсистеми (інтелектуалізованої системи менеджменту), генерованих за рахунок використання інтелекту керівника Іnt_К, інтегрального інтелекту функціонерів системи менеджменту ∫Іnt_Mі, штучного інтелекту інформаційно-компютерної системи Іnt_ІКС та інтегрального інтелекту персоналу ∫Іnt_Пі на основі інформації про зовнішнє ринкове оточення Іnf_ЗО, інформації про внутрішнє середовище підприємства Іnf_ВС, інформації про протікання бізнес-процесів Іnf_ПБП, інформації про результати діяльності підприємства Іnf_РДП.

Інтелектуалізація управлінської праці керівника і функціонерів системи менеджменту підприємства вимагає від останніх оволодіння інтелектоорієнтованими і комп’ютеризованими технологіями управління персоналом та виробництвом до рівня впевненого їх використання для генерування якісних інтелектуальних продуктів – управлінських рішень, якісна реалізація яких покликана забезпечити високу конкурентоспроможність і ринковий успіх підприємства, а логічна формула відповідності керуючої підсистеми вимогам інтелектуалізації має наступний вигляд: