ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРЯМОГО ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ

Короткий зміст

Основний зміст РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано її мету, завдання, об’єкт і предмет, визначено методологічну основу і методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Теорія інституціоналізації прямого іноземного інвестування» розкрито генезис та еволюцію теорій прямого іноземного інвестування через їх інституційний вимір, визначено фактори формування та розвитку інституційного середовища міжнародних інвестиційних процесів та обґрунтовано напрямки трансформації інституційного забезпечення прямого іноземного інвестування в умовах глобалізації.

Проведений у дисертації глибокий теоретичний аналіз, а також узагальнення та структуризація основних теорій, які розкривають сутність та природу іноземного інвестування, дозволили автору стверджувати, що найбільш цілісними та адекватними сучасній природі міжнародних інвестиційних процесів є ті концепції, які виокремлюють в якості пріоритетного інституційний компонент їх забезпечення: інституційна інвестиційна теорія (Т. Веблен, А. Шпітгоф, Дж. Коммонс, Р. Коуз,  В. Мітчелл, Дж. Б’юкенен, У. Ростоу), теорії трансформації (А. Берлі, I. Надлер, Г. Мінз, П. Дракер, С. Чейз), модель OLI Дж. Данінга, теорія інтернаціоналізації    (Л. Велш, Л. Лоустаринен, Дж. Йохансен, А. Ругман), теорія конкурентоспроможності (М. Портер), теорія життєвого циклу продукту                      (Р. Вернон) та ін. В процесі дослідження вищеназваних концепцій, дисертант виявив різні точки зору щодо сутності досить усталеної дефініції «прямі іноземні інвестиції» та її недостатню повноту і обґрунтованість через недооцінку в глобальних умовах ролі формальних та неформальних інститутів забезпечення інвестиційних процесів. Це спонукало автора до уточнення категорії «прямі іноземні інвестиції», зміст якої полягає у довготермінових вкладеннях нерезидентами матеріального і нематеріального капіталу в національні економіки з метою привласнення підприємницького прибутку та встановлення контролю над об’єктом інвестування на основі системного інституційного забезпечення.

Творче осмислення рушійних сил та мотивації сучасних процесів прямого іноземного інвестування потребувало від дисертанта конкретизувати поняття «інституційне середовище прямого іноземного інвестування», яке трактується, з одного боку, як зовнішні щодо суб’єктів міжнародних інвестиційних процесів правила, традиції та законодавчі норми інвестиційної діяльності, а з другого – як система взаємодіючих між собою інститутів її регулювання на національному, регіональному та наднаціональному рівнях. Саме такий зміст даного поняття найбільшою мірою відображає багаторівневу структуру сучасних інститутів міжнародного інвестування, їх функціональні компетенції та неформалізовані правила реалізації інвестиційної діяльності.

Далі в роботі відзначається, що структура інституційного середовища прямого іноземного інвестування включає сукупність формальних та неформальних інституцій, норм і правил, котрі визначають основні напрями, джерела та масштаби використання інвестиційних ресурсів в економіці, а також сфери та галузі їх вкладення, забезпечуючи максимально сприятливі умови для взаємодії всіх суб’єктів інвестиційного процесу