МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
УДК 339.924/.137(477)
ГЕОРЕГІОНАЛЬНІ ВИМІРИ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ
спеціальність 08.00.02. – світове господарство
і міжнародні економічні відносини
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
КИЇВ – 2013
Дисертація на правах рукопису.
Роботу виконано на кафедрі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Київського економічного інституту менеджменту.
Науковий керівник доктор економічних наук, професор
Румянцев Анатолій Павлович,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
Інститут міжнародних відносин,
професор кафедри світового господарства
і міжнародних економічних відносин
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Петкова Леся Омелянівна,
Черкаський державний технологічний університет,
завідувач кафедри міжнародної економіки
кандидат економічних наук, доцент,
Полунєєв Юрій Володимирович,
депутат Верховної Ради України VI скликання,
член Комітету з економічних реформ при
Президентові України.
Захист дисертації відбудеться «28» березня 2013 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.
З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.
Автореферат розісланий «28» лютого 2013 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.С. Поліщук
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку міжнародних економічних відносин характеризується розгортанням глобалізаційних процесів, що зумовлює інтенсифікацію взаємодії держав світового співтовариства у різних сферах господарського життя та, одночасно, веде до загострення їх конкурентних позицій на світових ринках товарів і послуг. Це потребує пошуку нової парадигми формування та вимірів конкурентоспроможності, її регіональних та національних складових.
У цій площині лежить і наукова проблема, пов’язана з розкриттям додаткових можливостей та встановленням пріоритетних напрямів посилення конкурентоспроможності України, передусім на міжнародних регіональних ринках. Виважене розв’язання такого завдання набуває вагомого значення і є суттєвою передумовою просування нашої держави на шляху до досягнення світових стандартів цивілізаційного розвитку. Актуальність дослідження цієї наукової і практичної проблеми визначається необхідністю комплексного оцінювання геоекономічних та георегіональних вимірів міжнародної конкурентоспроможності України з метою пошуку та обґрунтування оптимальних напрямів розвитку національної економіки.
Теоретико-методологічні аспекти розвитку конкуренції та міжнародної конкурентоспроможності країн світу висвітлено у працях таких зарубіжних вчених, як Г. Азоєв, А. Богомолов, Ф. Браун, М. Гілберт, Б. Дякін, В. Жариков, Ф. Ларрен, В. Лаунгарт, О. Некіпелов, М. Осьмова, М. Портер, Н. Решер, Т. Решетникова, С. Сельвестров, Дж. Стігліц, А. Сухіна, А. Тоффлер, Р. Фихмутдинов, Л. Чайникова, М. Черкасов, Г. Шерман, Д. Шерр. Серед вітчизняних учених, які досліджували питання міжнародної конкурентоспроможності, слід відзначити роботи Л. Антонюк, Я. Базилюк, В. Вергуна, О. Білоруса, В. Будкіна, І. Бураковського, О. Власюка, О. Гаврилишина, В. Геєця, А. Гальчинського, Ю. Гохберга, О. Гребельника, Я. Жаліла, Б. Кваснюка, Г. Климка, Л. Кобилянської, А. Кредісова, Д. Лук’яненка, Ю. Макогона, Ю. Пахомова, Л. Петкової, О. Плотнікова, Ю. Полунєєва, І. Пузанова, О. Рогача, А. Румянцева, В. Сіденка, А. Сухорукова, А. Філіпенка, О. Швиданенка, О. Шниркова.
Водночас необхідно зазначити, що, незважаючи на значну кількість публікацій, присвячених дослідженню різних аспектів розвитку міжнародної конкурентоспроможності країн світу, окремі напрями цієї проблематики ще недостатньо висвітлено в науковій літературі. Зокрема, це питання, які стосуються аналізу особливостей розвитку та вимірів міжнародної конкурентоспроможності України на ринку ЄС та економічному просторі СНД, методів розрахунку її економічної ефективності, механізму реалізації георегіональної стратегії вітчизняної конкурентної політики, моделей оптимізації міжнародної конкурентоспроможності України, інноваційних орієнтирів посилення конкурентних позицій нашої країни у світовому господарстві. Розв’язання окреслених проблем передбачає проведення їх комплексного узагальнення, систематизацію відповідних теоретико-методологічних і прикладних досліджень. Це і зумовило вибір теми дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до програми наукових досліджень кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності “Пріоритетні напрями розвитку зовнішньоекономічної діяльності України в умовах глобалізації”, яка є складовою наукової програми Київського економічного інституту менеджменту “Соціально-економічні фактори та фінансові методи економічного зростання” (номер державної реєстрації: 0104U009550) (2011 – 2015 рр.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення теоретичних засад процесу розвитку міжнародної конкурентоспроможності та розроблення науково-практичних рекомендацій щодо вимірів та оптимізації георегіональних пріоритетів реалізації міжнародної конкурентоспроможності України.
Для реалізації поставленої мети треба вирішити такі завдання:
- узагальнити геоекономічні фактори формування міжнародної конкурентоспроможності;
- виявити економічну природу міжнародної конкурентоспроможності;
- визначити регіональну стратегію вітчизняної конкурентної політики;
- проаналізувати особливості генезису міжнародної конкурентоспроможності України;
- охарактеризувати інноваційну складову георегіональної конкурентоспроможності України;
- обґрунтувати геоекономічні виміри ефективності регіональної конкурентоспроможності України;
- розробити моделі оптимізації міжнародної конкурентоспроможності України.
Об’єктом дослідження є теоретико-методологічне підґрунтя формування міжнародної конкурентоспроможності країн світової спільноти та регіональна специфіка її прояву в умовах глобалізації.
Предметом дослідження є генезис георегіональної конкурентоспроможності України, виміри, механізм функціонування та пріоритети її розвитку.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є вітчизняні та зарубіжні фундаментальні положення економічної теорії і різноаспектні практичні дослідження з питань міжнародної конкуренції та конкурентоспроможності. При розкритті теоретичних положень щодо міжнародної конкурентоспроможності країн світу використано метод логічного узагальнення (п. 1.1). Під час вивченні георегіональних пріоритетів розвитку міжнародної конкурентоспроможності України використано порівняльний метод, метод періодизації та графічний метод – для наочного відображення статистичного аналізу (п. 2.2, 2.3). Для досягнення поставленої мети застосовано спеціальні економічні методи, які дали змогу провести всебічний науковий аналіз проблеми: статистично-аналітичний – для вивчення вимірів регіональних орієнтирів розвитку конкурентоспроможності, метод аналізу і синтезу – для визначення інноваційної складової георегіональної конкурентоспроможності України, метод якісного та кількісного аналізу – для вивчення конкурентних переваг України на ринках ЄС та СНД (п. 2.2., 2.3), метод експертних оцінок і системно-структурний метод – для аналізу перспектив розвитку міжнародної конкурентоспроможності України (п. 3.3).
Наукова новизна отриманих результатів полягає в узагальненні теоретичних положень та розробленні прикладних рекомендацій щодо формування георегіональних вимірів міжнародної конкурентоспроможності України, напрямів оптимізації цього процесу на ринках європейських інтеграційних угруповань. Зокрема, в роботі:
уперше:
- обґрунтовано георегіональні підходи дослідження міжнародної конкурентоспроможності України. Серед них виділено, по-перше, доцільність використання сутнісних рис діалектичного взаємозв’язку між глобальним економічним простором, господарським потенціалом регіональних угруповань та національною конкурентоспроможністю. По-друге, субординацію внутрішніх, регіональних і глобальних чинників розвитку міжнародної конкурентоспроможності України. По-третє, зростання ролі інноваційного напряму розвитку світового господарства як чинника конкурентоспроможності. По-четверте, диверсифікацію регіональних ринків товарів та послуг, розробку концептуальних напрямів посилення конкурентних переваг нашої країни на основі використання національного експортного потенціалу в окремих георегіонах світового господарства;
- розроблено організаційно-функціональну модель оптимізації міжнародної конкурентоспроможності. Це дало змогу виділити основні напрями посилення конкурентних позицій України у міжнародній сфері – поглиблення співпраці України в межах СОТ; участь нашої держави у створенні Зони вільної торгівлі з ЄС; розвиток взаємовигідних відносин з Митним союзом Білорусі, Казахстану і РФ; оптимізацію структури зовнішньої торгівлі, що стає можливим, завдяки обґрунтуванню та стимулюванню розвитку пріоритетних для країни експортоорієнтованих галузей; формування раціональної системи тарифних та нетарифних обмежень; розширення експортної спеціалізації; стабілізацію основних макроекономічних показників;
- визначено геоекономічні виміри ефективності регіональної конкурентоспроможності України. Їх доцільно розподілити на загальні, конкретні та специфічні. До загальних належать показники, які відображають макроекономічну ефективність розвитку країни на світовому ринку, а саме: частка експорту товарів та послуг держави у загальносвітовому експорті, динаміка зміни сальдо зовнішньоторговельного балансу товарів та послуг, частка ВВП на душу населення, частка експорту на душу населення, частка експорту товарів та послуг у ВВП; до конкретних – розрахунок глобальних індексів конкурентоспроможності; до специфічних – динаміка розвитку експортних операцій, динаміка прямих інвестицій в економіку країни, рівень ВВП, динаміка зміни індексу конкурентоспроможності експортоорієнтованих галузей. Запропоновано галузевий індекс визначення рівня міжнародної конкурентоспроможності експортоорієнтованих видів виробництва нашої країни. Визначено індекси розвитку інноваційної складової міжнародної та георегіональної конкурентоспроможності пріоритетних галузей національної економіки;
удосконалено:
- чинники розвитку інноваційної складової міжнародної конкурентоспроможності України. Серед них виокремлено: місце України у світових рейтингах оцінки інноваційної активності, ступінь розвитку нормативно-правового забезпечення інноваційної діяльності, динаміку залучення та використання вітчизняними підприємствами інновацій, частку високотехнологічного експорту у загальному експорті України, рівень розвитку інноваційної інфраструктури, обґрунтування пріоритетів розвитку інноваційної діяльності;
- фактори оптимізації механізму міжнародної конкурентоспроможності України. До них зачислено: формування на базі українських підприємств великих транснаціональних угруповань, які б репрезентували нашу державу у світовому поділі праці; розробку комплексу заходів щодо захисту внутрішнього ринку; створення системи інститутів, що забезпечує координацію зусиль держави і підприємницького сектору; розробку інноваційно-інвестиційних програм з орієнтацією на розв’язання завдань структурної перебудови національного господарства;
набули подальшого розвитку:
- дослідження проблем конкурентоспроможності, що виникають на шляху європейської інтеграції України. Вони розглядаються як комплексні та зумовлюються внутрішніми і зовнішніми чинниками. Серед внутрішніх чинників доцільно виділити, по-перше, низьку конкурентоспроможність багатьох вітчизняних виробників, по-друге, обмеженість фінансових ресурсів, по-третє, нерозвиненість форм і методів діяльності на висококонкурентних ринках. З погляду зовнішніх чинників йдеться, перш за все, про дискримінаційні обмеження, що застосовуються до українських експортерів з боку окремих країн та регіональних інтеграційних угруповань;
- напрями посилення конкурентних переваг України на світовому ринку. В їх числі поглиблення структурних реформ, які у середньостроковій перспективі створюватимуть умови для подолання перешкод розвитку підприємництва, зокрема, експортоорієнтованого сектору; розширення експортної пропозиції внаслідок післякризового відновлення економік країн – торговельних партнерів; лібералізація зовнішньоекономічної діяльності через здешевлення процедур експорту та імпорту продукції; запровадження програм підтримки експортоорієнтованих секторів, які близькі до наявних технічних потужностей України і могли б підвищити додану вартість українського експорту в коротко- і середньостроковій перспективі; поглиблення реформ у галузях, що формують експортну пропозицію послуг; удосконалення системи заходів стосовно захисту національних ринків та виробників; нарощування конкурентоспроможного вітчизняного потенціалу щодо експорту послуг; активну участь України у багатосторонніх та регіональних інтеграційних об’єднаннях з метою розширення традиційних та формування нових ринкових ніш.
Практичне значення отриманих результатів. Практична цінність дисертації полягає в тому, що розроблені в ній теоретичні положення, методичні підходи, пропозиції та рекомендації можуть бути використані під час обґрунтування стратегічних напрямів оптимізації конкурентних позицій України на світовому ринку, а також в аналітичній і практичній роботі експортоорієнтованих підприємств та організацій з метою посилення їх конкурентоспроможності на ринках ЄС і СНД та світогосподарському просторі.
Окремі положення та висновки дослідження використано у практичній роботі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (довідка № 04-11-1437 від 07.12.2012 р.), у науково-дослідній роботі Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України (довідка № 306 від 06.12.2012 р.). Теоретико-методологічні положення дисертації застосовуються в аналітичній роботі та науковій діяльності Всеукраїнського громадського об’єднання Української асоціації економістів-міжнародників (довідка № 14 від 15.04.2011 р.). Практичні рекомендації, надані здобувачем, використано у поточній роботі при плануванні та реалізації зовнішньоекономічних операцій ТОВ «РосУкрРегіон Продукт» (довідка № 38 від 14.03.2011 р.). Результати та висновки дисертаційного дослідження застосовуються в навчальному процесі Київського економічного інституту менеджменту при викладанні дисциплін «Міжнародні економічні відносини», «Спільне підприємництво» (довідка № 45 від 27.04.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі наукові результати, які наведені в дисертації і виносяться на захист, автор отримав особисто.
Апробація результатів дослідження. Про результати та основні положення дисертаційного дослідження оприлюднено і їх обговорено на кафедрі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Київського економічного інституту менеджменту та на 23 науково-практичних конференціях, в тому числі: XIV Міжнародна науково-практична конференція «Євроінтеграційна стратегія України: реалії та перспективи» (м. Київ, 19-20 жовтня 2006 р.); круглий стіл «Європейський Союз в системі геоекономічних координат» (м. Київ, 24 травня 2007 р.); круглий стіл «Економіка США як локомотив та барометр світового господарського поступу» (м. Київ, 21 червня 2007 р.); XV Міжнародна науково-практична конференція «Економіка України в системі глобального поділу праці» (м. Київ, 15-16 листопада 2007 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Інноваційні стратегії економіки регіонів» (м. Київ, 14 грудня 2007 р.); круглий стіл «Фінансові та інституційні аспекти в угодах Європейського Союзу про асоціацію» (м. Київ, 27 листопада 2008 р.); П’ята міжнародна науково-практична конференція «Україна та глобальна економіка: теорія і практика господарювання» (м. Сімферополь, 30-31 жовтня 2009 р.); ХІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Економічна безпека України і виклики сьогодення» (м. Київ, 28 травня 2010 р.); IV Міжнародна науково-практична конференція «Фінансова система держави: проблеми і перспективи розвитку»; (м. Київ, 8-9 листопада 2010 р.); V Міжнародна науково-практична конференція «Фінансова система держави: проблеми та перспективи розвитку» (м. Київ, 30 – 31 березня 2011 р.); Сьома міжнародна науково-практична конференція «Україна та глобальна економіка: теорія і практика господарювання» (м. Сімферополь, 11 – 12 листопада 2011 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Економіка – Менеджмент – Освіта: проблеми та перспективи взаємодії» (м. Дрогобич, 4 – 6 жовтня 2012 р.); VIII Міжнародна науково-практична конференція «Фінансова система держави: проблеми та перспективи розвитку» (м. Київ, 16 листопада 2012 р.); Міжнародна наукова конференція «Глобальний поділ праці: посткризові виміри» (м. Київ, 13 грудня 2012 р.).
Публікації. За результатами наукового дослідження опубліковано 26 наукових праць загальним обсягом 7,4 друк. арк., у тому числі 9 наукових статей у наукових фахових виданнях, 3 статті в інших виданнях і 14 тез доповідей у збірниках матеріалів наукових конференцій.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел, додатків. Основний зміст роботи викладено на 169 сторінках друкованого тексту, що містять 18 аналітичних таблиць і 32 рисунки, 12 додатків на 30 сторінках. Перелік використаних джерел з 202 найменувань подано на 22 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, викладено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, визначено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі «Теоретичні основи дослідження міжнародної конкурентоспроможності країн світу» розкрито економічну природу міжнародної конкурентоспроможності та геоекономічні фактори її формування, визначено особливості генезису міжнародної конкурентоспроможності України.
Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується впливом глобалізаційних процесів, що зумовлює, з одного боку, інтенсифікацію взаємодії держав у різних напрямах господарського життя, а з другого – загострює конкурентні пріоритети їх функціонування. Це потребує пошуку нової парадигми формування конкурентоспроможності на макро- та мікрорівні існування суб’єктів світової економіки. У роботі обґрунтовано авторське визначення понять міжнародна конкуренція та конкурентоспроможність. Так, міжнародна конкурентоспроможність країни подана як сукупність властивостей, притаманних всім галузям її економіки, заснованих на володінні нею природними та порівняльними перевагами, які дозволяють задовольняти певні потреби у ступені, переважному над аналогічними суб’єктами світового господарства.
Зауважено, що необхідність підвищення рівня міжнародної конкурентоспроможності в сучасних умовах зумовлюється, по-перше, потребами науково-технічного прогресу; по-друге, змінами в кон’юнктурі світового ринку; по-третє, інтенсифікацією економічних, політичних, культурних відносин між державами світової спільноти; по-четверте, впливом процесів інтеграції, транснаціоналізації, глобалізації на розвиток ринкових відносин.
У наш час геоекономічна модель світового господарства має за основу рівновагу стратегічних інтересів, баланс реально складених зон геоекономічного впливу, спрямованість на пошук таких варіацій цивілізаційного розвитку, які б сприяли безпечнішому зіткненню техногенної моделі з іншими цивілізаційними парадигмами розвитку. Зважаючи на це, сучасне розуміння конкурентоспроможності лежить у площині геоекономічних моделей розвитку глобальної економіки. В цілому до основних ознак генезису глобальної економіки, які, у свою чергу, виступають геоекономічними факторами формування міжнародної конкурентоспроможності, зараховано такі: поглиблення, розширення меж і високий ступінь взаємозалежності транскордонних операцій; зростання мобільності природних ресурсів, знань, товарів і послуг; підвищення ролі міжнародних корпорацій у процесах створення та розподілу національного багатства, збільшення кількості держав їх базування та приймаючих країн; висока транскордонна мобільність ринків матеріальних і фінансових ресурсів, особливо ринків капіталів та валют; високий ступінь інноватизації глобальної економіки; швидке поширення комп’ютерних технологій та електронної торгівлі, що повністю змінює характер транскордонних угод, зокрема у сфері послуг.
Одним із важливих факторів досягнення міжнародної конкурентоспроможності країни визначено інновацію. Вона виступає процесом застосування нових технологій у виробництві з метою збільшення своїх конкурентних переваг шляхом випуску нової продукції, реорганізації виробничих процесів, більш ефективного використання факторів виробництва внаслідок впровадження нових методів та знань. Важливим при цьому є не тільки оновлення технології чи виробничого процесу, але й завчасне передбачення передумов для оперативного здійснення інноваційних перетворень.
Зважаючи на зазначене вище, зміни, що відбуваються у функціонуванні світогосподарського простору, під впливом досліджених процесів, потребують обґрунтування головних чинників забезпечення конкурентоспроможності в контексті глобальних прогресивних тенденцій та розробки на їх основі адаптивної національної стратегії ефективного функціонування в глобальному економічному середовищі. При визначенні пріоритетів розвитку в контексті глобальної конкуренції та інших факторів глобального характеру необхідним стає прогнозування не лише внутрішніх конкурентних можливостей країни, а й зовнішнього світового середовища її існування. Саме це середовище стає орієнтиром для держави і відповідно до нього вона повинна будувати стратегію свого розвитку.
До стратегічних передумов забезпечення конкурентоспроможності в глобальному економічному просторі належать: підвищення продуктивності праці за рахунок матеріально-технічних, організаційних та соціально-економічних факторів; розбудова інститутів глобальної конкуренції; інформатизація економіки, бізнесу, державного управління; інноваційність, що реалізується через інтелектуалізацію та інвестиції в людський капітал. Як одну з передумов забезпечення конкурентоспроможності можна розглядати створення заможнішої соціальної верстви населення з високоосвічених людей, що сприяє підвищенню рівня та структури споживання, стимулююче виробництво та економічне зростання; формує нову систему взаємодії держави та бізнесу.
Під час розгляду складових компонентів індексу глобальної конкурентоспроможності виявлено фактори, які негативно впливають на рейтинг країни за індексом конкурентоспроможності економіки. До основних з них можна зачислити: політичну, урядову нестабільність, недостатню стійкість фінансової системи, державну бюрократію, корупцію. Розв’язання цих проблем потребує нагальної та виваженої трансформації вітчизняної економічної політики, що відповідає економічним критеріям сталого розвитку.
Відзначено, що конкурентоспроможність держави традиційно значною мірою залежить від наявності в ній трьох основних чинників виробництва – природних, трудових ресурсів та капіталу. В сучасних умовах основною конкурентною перевагою є технологічний відрив від конкурентів, тобто здатність провідних структур даної країни створювати нові технології і високотехнологічні наукоємні продукти. На сьогодні конкурентні переваги вітчизняних виробників обумовлюються наявністю в Україні масштабної транспортної інфраструктури, її вигідним географічним положенням і забезпеченістю природними ресурсами. За своїми параметрами ці складові потенціалу України можна розглядати як вагому передумову її конкурентоспроможності на світових ринках.
В умовах посилення взаємозалежності, глобалізації економічних та політичних процесів розв’язання внутрішніх проблем України цілком залежить від визначення оптимального вектора розвитку зовнішньоекономічної діяльності. Україна поки що не приєднана належним чином до міжнародної спеціалізації виробництва; частка якої у світовому експорті залишається незначною. Конкурентоспроможною на зовнішньому ринку можна вважати лише деяку частину вітчизняної промислової продукції. Разом з тим є потенційні конкурентні переваги українського експорту, які склалися на цей час. Це по-перше наявність технологічно передових секторів промисловості, здатних до швидкого освоєння нових видів продукції, насамперед у військово-промисловому комплексі. По-друге, в Україні є значні сировинні ресурси. По-третє, у нашій країні високий рівень кваліфікації низки професійних категорій працівників. Зважаючи на це, вирішальну роль для підвищення рівня конкурентоспроможності нашої країни відіграють заходи, спрямовані на: розвиток системи освіти та перепідготовки кадрів; удосконалення науково-технічної сфери, де створюються передові технології, зорієнтовані на значне підвищення конкурентоспроможності; розвиток новітніх інформаційних технологій, здатних суттєво поліпшити організацію виробництва та маркетингу; модернізація виробничої інфраструктури; розширення сфери дії ринкових механізмів.
У другому розділі – «Георегіональні пріоритети розвитку міжнародної конкурентоспроможності України» досліджено особливості розвитку міжнародної конкурентоспроможності України на ринку ЄС та конкурентні переваги країни на економічному просторі СНД, визначено геоекономічні виміри ефективності регіональної конкурентоспроможності України.
В аспекті розвитку торговельних відносин Україна – ЄС, як фактора зміцнення конкурентних позицій нашої країни на ринку зазначеного об’єднання, важливого значення набуває виділення географічних та торговельних пріоритетів співпраці, а також найбільш конкурентоспроможних товарів та послуг для українського експорту у цей регіон. Установлено, що пріоритетним для України є ринок високотехнологічних товарів країн ЄС, оскільки доступ до нього дає змогу не тільки збільшити частку високотехнологічної продукції в українському експорті, але й сприяє інноваційному розвитку України, підвищенню рівня конкурентоспроможності вітчизняної економіки.
Важливим чинником посилення конкурентних позицій України на ринках країн ЄС буде Угода про асоціацію, яка покликана забезпечити якісно новий, поглиблений формат відносин між Україною та ЄС. Вона слугуватиме стратегічним орієнтиром для проведення системних соціально-економічних реформ в Україні, широкомасштабної адаптації законодавства України до норм і правил ЄС. Для України поряд з інтенсифікацією взаємовідносин з ЄС, як підґрунтя посилення її конкурентоспроможності, важливим напрямом зміцнення конкурентних позицій виступає взаємодія з державами СНД. Оптимізації зазначених зв’язків сприятиме, по-перше, розвиток багатосторонньої економічної співпраці, передусім у сферах зовнішньої торгівлі, науки і техніки, кооперації виробництва, по-друге, використання перспектив розширення зовнішньополітичних відносин, по-третє, активізація різних напрямів позаекономічних зв’язків.
Виокремлення країн СНД як потенційно важливого регіону для активізації зовнішньоекономічної діяльності та розвитку української економіки зумовлюється тісною взаємодією в межах колишнього єдиного народногосподарського комплексу; можливістю доступу до сировинних ресурсів; відносною близькістю ринків збуту продукції; можливістю обміну продукцією, яка є менш конкурентоспроможною в інших регіонах світу; залишками кооперації між підприємствами країн Співдружності. Серед пріоритетних напрямів розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України визначено налагодження взаємовигідних економічних відносин з країнами СНД, зокрема з Російською Федерацією, яка протягом останніх років залишається одним із основних торговельних партнерів України.
Встановлено, що тенденція до зміщення пріоритетів країн СНД має враховуватися в зовнішньоекономічній політиці нашої держави як вагомий фактор конкурентної боротьби на господарському просторі Співдружності. За цих умов особливо важливого значення набуває використання геоекономічної позиції України як транзитної території на шляху вантажопотоків між цими країнами й світовими ринками. Цілеспрямованих зусиль державних органів та комерційних структур потребують стратегія і тактика завоювання окремих сегментів зазначеного простору, диференційований підхід до тих чи інших національних ринків, зважаючи на місцеві особливості споживання продукції, потенціал експортно-імпортних потреб виробничої сфери та населення, а також на обмеження, що випливають з національного законодавства та міжнародних угод, зокрема про участь у Митному союзі. Необхідно також повною мірою використовувати можливості створення з партнерами по СНД спільних підприємств, фінансово-промислових груп, розгортання коопераційних зв’язків тощо.
У роботі визначено виміри ефективності регіональної міжнародної конкурентоспроможності, які доцільно розподілити на загальні, конкретні та специфічні. До загальних вимірів належать показники, які відображають загальну макроекономічну ефективність розвитку окремої країни на світовому ринку. Зокрема, розраховано показник частки експорту товарів та послуг України у загальному світовому експорті, параметри динаміки якого наступні (рис. 1):
Рис. 1 Динаміка зміни обсягів експорту вітчизняних товарів та послуг у загальносвітовому експорті товарів та послуг у 2006-2011 рр.
Джерело: складено автором за даними Держкомстату України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua
До системи відмічених показників зараховано динаміку зміни сальдо зовнішньоторговельного балансу товарів та послуг, частку ВВП на душу населення, частку експорту на душу населення, частку експорту товарів та послуг у ВВП. Зазначені індекси доцільно використовувати для визначення рівня конкурентоспроможності національних економік країн світу. Оцінка ефективності конкурентоспроможності передбачає аналіз комплексу показників, які безпосередньо впливають на поліпшення економічного добробуту країни та зміцнення її позицій на світовому ринку. Ефективність міжнародної конкурентоспроможності доцільно оцінювати за наступними специфічними показниками (рис. 2.):
Рис. 2 Основні показники виміру ефективності міжнародної конкурентоспроможності.
Джерело: розроблено автором.
Серед зазначених специфічних показників ефективності міжнародної конкурентоспроможності окремо треба виділити динаміку зміни індексу конкурентоспроможності експортоорієнтованих галузей економіки (рис. 3):
Рис. 3 Динаміка галузевої структури експорту України у 2008-2011 рр.
Джерело: складено автором за даними Держкомстату України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua
Наведені дані свідчать, що для України пріоритетне місце в експорті займають металургійна промисловість, галузь мінеральних продуктів та машинобудування.
У дисертації розраховано індекс конкурентоспроможності окремої галузі вітчизняної економіки за такою формулою:
n n n n
КП Г = (å ЕГУi ¸ å ЕГСj ) ¸ ( å ЕУg ¸ å ЕСq) (1)
i=1 j=1 g=1 q=1
де КП Г – коефіцієнт конкурентоспроможності України в галузі Х ;
ЕГУi – обсяг експорту галузі Х України в i-му році;
ЕГСj – обсяг світового експорту галузі Х в j-му році;
ЕУg – обсяг експорту товарів України в g-му році;
ЕСq – обсяг світового експорту товарів в q-му році;
n – кількість років у періоді, що розглядається.
Використовуючи формулу 1, розраховано зазначені індекси по трьох пріоритетних для України експортоорієнтованих галузях у динаміці за 2006-2011 рр. Зокрема показники конкурентоспроможності металургійної галузі України відображено на рис. 4:
Рис. 4 Динаміка зміни індексу конкурентоспроможності металургійної галузі України у 2006-2011 рр.
Джерело: розраховано автором за даними Держкомстату України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua
Указаний індекс розраховано також для галузі машинобудування, де він наближається до 1, що дає змогу відзначати високий конкурентний потенціал галузі. Серед основних напрямів підвищення міжнародної конкурентоспроможності України в галузі машинобудування виділено: а) оновлення виробничих фондів та інвестування технологічного оновлення виробничих процесів; б) зменшення виробничих потужностей відповідно до потенціальних обсягів реалізації, що усуне простоювання та знизить ціни готової продукції; в) застосування інноваційних нововведень на підприємствах машинобудівної галузі; г) створення нових підприємств із завершеним виробничим циклом та перебудова підприємств, що існують, на підприємства завершеного циклу; д) зменшення частки підприємств важкого машинобудування на користь машинобудування побутової продукції.
У третьому розділі – «Георегіональна спрямованість механізму реалізації міжнародної конкурентоспроможності України» досліджено регіональну стратегію вітчизняної конкурентної політики, обґрунтовано інноваційну складову георегіональної конкурентоспроможності України, запропоновано моделі оптимізації міжнародної конкурентоспроможності України.
Стратегічний інтерес для України становить створення Зони вільної торгівлі з Європейським Союзом та інтенсифікація господарської взаємодії з СНД. В умовах необхідності інтенсивного, результативного і системного розвитку процесів розробки та комерціалізації прогресивних технологічних новацій регіональна стратегія вітчизняної конкурентної політики має бути зорієнтована на акцентований пошук і реалізацію дійових механізмів посилення переваг і можливостей національної системи інновацій задля підвищення рівня міжнародної конкурентоспроможності країни за рахунок якісних зрушень саме в технології виробництва високотехнологічної продукції світового рівня.
Обґрунтовано, що модель оптимізації міжнародної конкурентоспроможності повинна базуватись на наявних перевагах країни та визначати пріоритетні напрями удосконалення конкурентних позицій держави на світовому ринку. Для України серед названих переваг доцільно виділити такі: а) активізація структурних реформ, створення передумов для реалізації експортного потенціалу традиційних та нових секторів економіки; б) високі адаптивні можливості національного виробництва до зростання зовнішнього попиту; в) вагомі конкурентні переваги у низці базових галузей виробництва, наявність певного резерву цінової конкурентоспроможності на ключових для України ринках (металів, хімічної продукції, сільськогосподарської продукції); г) високий потенціал зростання експорту послуг, зокрема транспортних, у галузях будівництва, зв’язку, ІТ-технологій; д) наявність освіченої та порівняно дешевої робочої сили; е) існування розвинутого внутрішнього ринку, що слугує, з одного боку, чинником підтримки експортоорієнтованих виробництв, з другого – є мотиватором запровадження нових (з перспективою виходу на зовнішні ринки) інвестиційних проектів; ж) переважно стабільні умови функціонування фінансових ринків, що дає можливість коротко- та середньострокового планування зовнішньоекономічної діяльності; з) наявність високотехнологічних підприємств, що могли б зміцнити зовнішньоекономічні позиції України (космічна галузь, приладобудування, машинобудування).
Для посилення наявних переваг запропоновано використовувати організаційно-функціональну модель оптимізації міжнародної конкурентоспроможності, яка спрямована на виділення основних напрямів розвитку України в цій сфері, а саме розвиток міжнародної співпраці, зокрема, за рахунок поглиблення господарської взаємодії в межах СОТ, поглиблення взаємовигідних відносин з Митним союзом Білорусі, Казахстаном, РФ; участь нашої держави у створенні Зони вільної торгівлі з ЄС; оптимізація структури зовнішньої торгівлі, що стає можливою, передусім, за рахунок обґрунтування та стимулювання розвитку пріоритетних для країни експортоорієнтованих галузей, формування раціональної системи тарифних та нетарифних обмежень, розширення експортної спеціалізації (рис. 5).
Рис. 5 Організаційно-функціональна модель оптимізації міжнародної конкурентоспроможності України.
Джерело: розроблено автором.
Суттєвим напрямом оптимізації міжнародної конкурентоспроможності, що знайшов відображення у запропонованій моделі, слід вважати поліпшення основних макроекономічних показників, що передбачає нарощення ВВП, поглиблення структурних реформ, удосконалення нормативно-правової бази, спрямованої, насамперед, на зміцнення іміджу України як надійного торговельно-економічного партнера на світовому ринку. Пріоритетними напрямами посилення конкурентних переваг України на світовому ринку визначено такі: поглиблення структурних реформ, які у середньостроковій перспективі створюватимуть умови для подолання обмежувачів розвитку підприємництва, зокрема експортоорієнтованого сектору; по-друге, розширення експортної пропозиції внаслідок післякризового відновлення економік країн-торговельних партнерів; по-третє, демонополізація зовнішньоекономічної діяльності через здешевлення процедур експорту та імпорту продукції; по-четверте, запровадження програм підтримки експортоорієнтованих секторів, які близькі до наявних технічних потужностей України і могли б підвищити додану вартість українського експорту в коротко- і середньостроковій перспективі; поглиблення реформ у галузях, що формують експортну пропозицію послуг; по-п’яте, випереджальне зростання з середини 2010 р. цін на ринках металопродукції. По-шосте, удосконалення системи заходів щодо захисту національних ринків та виробників. По-сьоме, нарощування конкурентоспроможності щодо експорту послуг: «детінізація» експорту послуг, сприяння створенню нових продуктів та збільшенню доданої вартості традиційних послуг. По-восьме, активна участь України у багатосторонніх та регіональних інтеграційних об’єднаннях з метою пошуку нових напрямів реалізації товарів експортного профілю.
Поряд з цим підчас формування системи заходів оптимізації міжнародної конкурентоспроможності України відзначено проблемні питання, які треба вирішити. Серед них виділено: брак чітко визначеної торговельної політики та експортної стратегії; підпорядкованість торговельної політики короткостроковим цілям та тактичним завданням; недостатній рівень інвестування в модернізацію експортоорієнтованих виробництв та гостра нестача новітніх технологій; низька диверсифікованість експортної пропозиції України, домінування сировинної продукції та продукції з низьким рівнем доданої вартості у виробництві та експорті; брак стимулів до якісного оновлення експортного потенціалу України за наявної економічної моделі в умовах посилення експортної конкурентоспроможності країн-конкурентів (ця проблема має найбільшу актуальність для ринків металів та хімічної продукції); недосконалість фіскальних процедур, зокрема, неврегульованість процедур автоматичного відшкодування ПДВ; високі витрати бізнесу на зовнішньоекономічну діяльність, пов’язані з нетарифними заходами регулювання торгівлі, зокрема витрати на підтвердження походження товару, отримання дозволів, ліцензування.
У цілому оптимізація міжнародної конкурентоспроможності України залежить від виваженої державної політики у сфері розширення міжнародної співпраці, удосконалення структури зовнішньоторговельних відносин, поліпшення макроекономічних показників функціонування національної економічної системи. Вирішення цих завдань буде сприяти нарощенню експортного потенціалу, підвищенню рівня інвестиційного клімату, зміцненню конкурентоспроможного іміджу нашої держави у глобальному економічному просторі.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено комплексне дослідження важливої науково-прикладної проблеми георегіональних вимірів міжнародної конкурентоспроможності України. Результати проведеного дослідження дають змогу зробити висновки та сформувати рекомендації, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне і науково-практичне значення:
1. Необхідність підвищення рівня міжнародної конкурентоспроможності країн світової спільноти в сучасних умовах зумовлена низкою ендогенних та екзогенних чинників. Головними серед них є, по-перше, необхідність забезпечення стабільного безкризового розвитку національної економіки; по-друге, прагнення до ефективного використання власного природного, виробничого, науково-технічного, трудового, фінансового потенціалу; по-третє, постійна орієнтація на світові стандарти, показники господарського, інноваційного, економіко-організаційнього, розвитку країн лідерів світового співтовариства; по-четверте, забезпечення оптимальних темпів розвитку науко-технологічного прогресу та скорочення лагу реалізації у виробництві його досягнень; по-п'яте, урахування постійних зміни у кон'юнктурі світових ринків товарів, послуг, капіталів, робочої сили; по-шосте, інтенсифікація міжнародних економічних, політичних, соціальних, культурних відносин між країнами світу; по-сьоме, зростання впливу процесів глобалізації, інтеграції, транснаціоналізації, регіоналізації на диверсифікацію використання конкурентних переваг суб'єктів світового господарства.
2. До основних геоекономічних факторів формування міжнародної конкурентоспроможності належать: поглиблення і розширення меж, взаємозалежності транскордонних операцій; мобільність природних ресурсів, знань, товарів і послуг; підвищення ролі міжнародних корпорацій у процесах створення та розподілу національного багатства; диверсифікація міжнародних товарних та фінансових ринків; високий ступінь інноватизації глобальної економіки; швидке поширення комп’ютерних технологій і електронної торгівлі, що повністю змінює характер міжнародних угод, особливо у сфері послуг. Серед стратегічних передумов забезпечення конкурентоспроможності країни в глобальному економічному просторі треба відзначити: підвищення продуктивності праці за рахунок матеріально-технічних, організаційних та соціально-економічних факторів; розбудову інститутів глобальної конкуренції; інформатизацію економіки, бізнесу, державного управління; інноваційність.
3. Посилення рівня міжнародної конкурентоспроможності України на георегіональному економічному просторі повинно передбачати використання нових інституціональних інструментів у механізмі ринкової трансформації національної економіки. Серед них треба виділити заходи, що спрямовані на інноваційну структуризацію економіки, державне забезпечення лібералізації підприємництва, впровадження методів виваженої протекціоністської політики, формування великих високотехнічних національних компаній у галузях експортного профілю.
4. Західноєвропейський вектор вітчизняної міжнародної конкурентної політики має формуватися за умови врахування існуючих об'єктивних та суб’єктивних перешкод, що мають місце у взаємодії України і ЄС. До них треба віднести недостатні якісні параметри українських експортних товарів, передусім продукції машинобудування; переважно сировинну спрямованість експорту України; проблеми фінансування та валютного регулювання її зовнішньої торгівлі; стриманий підхід ЄС до розвитку торговельної співпраці з нашою країною, що зумовлено як економічними, так і політичними факторами.
5. Торговельні відносини України з країнами СНД мають складний та суперечливий характер. Українські експортери не спромоглися забезпечити собі стабільне місце на ринку СНД, а ефективність зв’язків з більшістю партнерів є невисокою. Але брак навіть таких позицій в інших регіонах світу спричиняє збереження пріоритетності СНД як основного напряму зовнішньоекономічної політики України. Підвищення ефективності відносин із СНД та забезпечення альтернативних напрямів співпраці з іншими регіонами світу є взаємозв’язаними найважливішими завданнями зовнішньоекономічної конкурентної стратегії України.
6. Георегіональні виміри міжнародної конкурентоспроможності України доцільно здійснювати шляхом застосування системи показників. Головними серед них варто вважати рейтингову оцінку конкурентоспроможності нашої країни міжнародними інституціями за конкретними позиціями економічного розвитку. Щодо національних вимірів міжнародної конкурентоспроможності України то до них необхідно віднести комплекс показників ефективності зовнішньої торгівлі нашої держави та її провідних експортоорієнтованих галузей і видів виробництва.
7. Модель оптимізації міжнародної конкурентоспроможності повинна ґрунтуватися на наявних перевагах країни та встановлювати пріоритетні напрями удосконалення конкурентних позицій держави на світовому ринку. Для України серед цих переваг доцільно виділити такі: а) активізація структурних реформ, створення передумов для реалізації експортного потенціалу традиційних та нових секторів економіки; б) високі адаптивні можливості національного виробництва до зростання зовнішнього попиту; в) вагомі конкурентні переваги у низці базових галузей виробництва, наявність певного резерву цінової конкурентоспроможності на головних для України ринках; г) високий потенціал зростання експорту послуг; д) достатній рівень освіченої та порівняно дешевої робочої сили; е) наявність розвинутого внутрішнього ринку; ж) переважно стабільні умови функціонування фінансових ринків; з) наявність високотехнологічних підприємств, що могли б зміцнити міжнародні економічні позиції України.
8. Посилення конкурентних позицій України у георегіонах ЄС та СНД може здійснюватись на основі всебічного розвитку і використання у перспективі внутрішніх інноваційних резервів у всіх галузях і сферах національного виробництва та стратегічних пріоритетах інтеграції нашої держави у глобальний економічний простір. Сприяти розв'язанню цього завдання покликані підписання та реалізація угоди про Асоціацію з ЄС, розширення економічної та науково-технічної співпраці в межах СНД, використання переваг співробітництва з міжнародними економічними та фінансовими організаціями, впровадження виважених важелів, спрямованих на підвищення ефективності національної системи стимулювання експорту, розширення міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва з георегіональними партнерами.
9. Визначення параметрів георегіональної конкурентоспроможності України, передусім на ринках ЄС та СНД є головною компонентою формування її конкурентних позицій в регіонах далекого зарубіжжя та в цілому у світовому господарстві. Основними складовими зміцнення світової конкурентоспроможності України мають стати прогресивна реструктуризація національного господарського комплексу, прискорення ринкових перетворень, формування інноваційних напрямів розвитку експортного потенціалу країни, зміцнення позицій на світовому ринку послуг за рахунок їхньої структурної орієнтації торгівлі останніми на світові стандарти, інтеграційна співпраця з країнами світу на двосторонній та багатосторонній основі.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У наукових фахових виданнях:
1.Тонких О.Г. Міжнародні підходи мотивації інвестиційних проектів / О.Г. Тонких // Научный журнал «Культура народов Причерноморья» № 65, Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. – Симферополь: «Крым». – 2006. – С. 161-165.
2.Тонких О.Г. Теоретичні аспекти управлінняу сфері міжнародних економічних відносин / О.Г. Тонких // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 66. Частина І. – КНУ імені Тараса Шевченка ІМВ, 2007. – С. 203-209.
3.Тонких О.Г. Теоретичні аспекти використання конкурентних стратегій вітчизняних підприємств при виході на зовнішній ринок / О.Г. Тонких // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 72. Частина І. – КНУ імені Тараса Шевченка ІМВ, 2008. – С. 187-193.
4.Тонких О.Г. Економічна природа національної конкурентоспроможності / О.Г. Тонких // Науковий журнал «Економіка ринкових відносин», № 3-4. КУРВ. – К.: 2009 р. – С. 64-70.
5.Тонких О.Г. Вплив економічних інтересів на реалізацію міжнародної конкурентоспроможності / О.Г. Тонких // Научный журнал «Культура народов Причерноморья» № 196, ТНУ им. В.И. Вернадского. – Симферополь: «Крым». – 2010. – С. 195-198.
6.Тонких О.Г. Вплив інноваційної політики ТНК на національну конкурентоспроможність / О.Г. Тонких // Науковий журнал «Економіка ринкових відносин», № 7. КУРВ. – К.: 2011 р. – С. 183-188.
7.Тонких О.Г. Вплив національної конкурентоспроможності держави на розвиток міжнародних конкурентних переваг / О.Г. Тонких // Научно-практический журнал «Экономика Крыма» №1 (34). ТНУ им. В.И. Вернадского.– г.Симферополь. 2011. – С. 101-105.
8.Тонких О.Г. Особливості генезису конкурентоспроможності на етапі інформатизації світового господарства / О.Г. Тонких // Науковий журнал «Економіка ринкових відносин», № 9. КУРВ. – К.: 2012 р.
9.Тонких О.Г. Особливості становлення і розвитку міжнародної конкурентоспроможності України / О.Г. Тонких // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 110. Частина ІI. – КНУ імені Тараса Шевченка ІМВ, 2012. – С. 42-49.
В інших наукових виданнях:
10. Тонких О.Г. Регіональні передумови формування світової конкурентоспроможності України / О.Г. Тонких // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Факультет міжнародних відносин. – м. Ужгород: «Поліграфцентр «Ліра». – 2008. – С. 74-77.
11. Тонких О.Г. Теоретичні аспекти розвитку міжнародних фінансових відносин / О.Г. Тонких // Науковий журнал «Економіка ринкових відносин», № 2(2). Київський університет ринкових відносин. – К.: 2008 р. – С. 102-109.
12. Тонких О.Г. Особливості становлення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств / О.Г Тонких. // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Факультет міжнародних відносин. – м. Ужгород: «Поліграфцентр «Ліра». – 2010. – С. 59-62.
Тези наукових доповідей:
13. Тонких О.Г. Мотивація – як чинник розвитку зовнішньоекономічної діяльності / О.Г. Тонких // Материалы Второй международной научно-практической конференции «Развитие внешнеэкономической деятельности в условиях глобализации». Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. – г.Симферополь: Таврия, 2006. – С. 46-47.
14. Тонких О.Г. Методологічні засади мотиваційного впливу на розвиток співробітництва України з ЄС / О.Г. Тонких // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 65. Частина ІІ. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2006. – С. 30-31.
15. Тонких О.Г. Державне стимулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств України / О.Г. Тонких // Материалы Третьей международной научно-практической конференции «Тенденции развития экономики и формирование современной системы управления внешнеэкономическими связями предприятия». ТНУ им. В.И. Вернадского.– г. Симферополь: ДиАйПи, 2007. – С. 151-152.
16. Тонких О.Г. Вплив протекціоністської політики держави на конкурентоспроможність вітчизняної продукції / О.Г. Тонких // Міжнародна науково-практична конференція «Управління регіональним розвитком в умовах глобалізації: теорія та практика», Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І.Франка. – м. Дрогобич: Посвіт, 2007. – С. 92-94.
17. Тонких О.Г. Теоретичні аспекти міжнародного конкурентного середовища підприємства / О.Г. Тонких // Материалы Четвертой международной научно-практической конференции «Украина и мировое сообщество: теория и практика хозяйствования». ТНУ им. В.И. Вернадского.– г.Симферополь: «Феникс», 2008. – С. 45-47.
18. Тонких О.Г. Вплив інноваційної активності на конкурентоспроможність вітчизняних підприємств / О.Г. Тонких // Материалы Пятой международной научно-практической конференции «Украина и глобальная экономика: теория и практика хозяйствования». ТНУ им. В.И. Вернадского.– г. Симферополь: ДиАйПи, 2009. – С. 72-73.
19. Тонких О.Г. Роль товарної інновації у забезпеченні конкурентоспроможності промислового підприємства / О.Г. Тонких // Науковий журнал «Економіка ринкових відносин» № 3-4, Тенденції української економіки: виклики кризи і глобалізації: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Київ. ун-т ринк. відносин. 2010. – С. 120-121.
20. Тонких О.Г. Особливості забезпечення конкурентоспроможності підприємства в міжнародному бізнесі / О.Г. Тонких // Науковий збірник. Економічна безпека України та виклики сьогодення. Збірник матеріалів ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. Частина І. – К.: УДУФМТ, 2010. – С. 35-36.
21. Тонких О.Г. Особливості механізму функціонування міжнародної конкуренції / О.Г. Тонких // Материалы Шестой международной научно-практической конференции «Украина и глобальная экономика: теория и практика хозяйствования». ТНУ им. В.И. Вернадского.– г.Симферополь: ДиАйПи, 2010. – С. 77-78.
22. Тонких О.Г. Фінансові аспекти реалізації міжнародної конкурентоспроможності / О.Г. Тонких // Збірник наукових праць «Фінансова система держави: проблеми та перспективи розвитку». Київський економічний інститут менеджменту. – К.: ТОВ «ДКС центр», 2011. – С. 335-336.
23. Тонких О.Г. Вплив глобалізації на розвиток міжнародної конкурентоспроможності України / О.Г. Тонких // Материалы Седьмой международной научно-практической конференции «Украина и глобальная экономика: теория и практика хозяйствования». ТНУ им. В.И. Вернадского.– г.Симферополь: ДиАйПи, 2011. – С. 68-69.
24. Тонких О.Г. Особливості конкурентоспроможності України на економічному просторі СНД / О.Г. Тонких // Економіка – Менеджмент – Освіта: проблеми та перспективи взаємодії: збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції. – м. Дрогобич: Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І.Франка. – С. 196-198.
25. Тонких О.Г. Фінансове забезпечення розвитку міжнародної конкурентоспроможності України / О.Г. Тонких // Збірник наукових праць «Фінансова система держави: проблеми та перспективи розвитку». Київський економічний інститут менеджменту. – К.: ТОВ «ДКС центр», 2012. – С. 278-279.
26. Тонких О.Г. Особливості оцінки міжнародної конкурентоспроможності / О.Г. Тонких // Материалы Восьмой международной научно-практической конференции «Украина и глобальная экономика: теория и практика хозяйствования». ТНУ им. В.И. Вернадского.– г. Симферополь: ДиАйПи, 2012. – С. 71.
АНОТАЦІЯ
Тонких О. Г. Георегіональні виміри міжнародної конкурентоспроможності України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.02. – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. – Київ, 2012.
У роботі досліджено теоретичні і практичні аспекти розвитку міжнародної конкурентоспроможності України. Розкривається економічна природа міжнародної конкурентоспроможності, георегіональна спрямованість механізму її реалізації. Подано та обґрунтовано георегіональні пріоритети розвитку міжнародної конкурентоспроможності України, конкурентні переваги України на ринку ЄС та на економічному просторі СНД. Визначено геоекономічні виміри ефективності георегіональної конкурентоспроможності України. Розкрито значення інноваційного орієнтиру розвитку конкурентоспроможності України. Розробленню моделеі оптимізації міжнародної конкурентоспроможності України. Обґрунтувано напрями регіональної стратегії вітчизняної конкурентної політики в умовах глобалізації.
Ключові слова: конкуренція, конкурентоспроможність, міжнародна конкурентоспроможність, конкурентні переваги, геоекономічні виміри, георегіональні пріоритети, геоекономічні фактори, міжнародна конкурентоспроможність країн світу.
АННОТАЦИЯ
Тонких А. Г. Георегиональные измерения международной конкурентоспособности Украины. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02. – мировое хозяйство и международные экономические отношения. – Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко Министерства образования и науки, молодежи и спорта Украины. – Киев, 2012.
В работе исследованы теоретические и практические аспекты международной конкурентоспособности Украины и механизма ее реализации. Определены георегиональные приоритеты развития международной конкурентоспособности Украины. Предложены геоэкономические измерения эффективности георегиональной конкурентоспособности страны. Разработана модель оптимизации международной конкурентоспособности Украины и обоснована её региональная стратегия конкурентной политики.
Георегиональные измерения международной конкурентоспособности Украины целесообразно проводить путем применения системы показателей. Главными среди них следует считать рейтинговую оценку конкурентоспособности нашей страны международными организациями по конкретным позициям экономического развития. К национальным измерениям международной конкурентоспособности Украины отнесен комплекс показателей эффективности внешней торговли и ее ведущих экспортоориентированных отраслей.
Среди факторов развития инновационной составляющей международной конкурентоспособности Украины выделены: место Украины в мировых рейтингах оценки инновационной активности, степень развития нормативно-правового обеспечения инновационной деятельности, динамику привлечения и использования отечественными предприятиями инноваций, долю высокотехнологичного экспорта в общем экспорте Украины, уровень развития инновационной инфраструктуры, обоснование приоритетов развития инновационной деятельности.
Усиление конкурентных позиций Украины в георегионах ЕС и СНГ может осуществляться на основе использования в перспективе внутренних инновационных резервов во всех отраслях национального хозяйства и стратегических приоритетах интеграции нашего государства в глобальное экономическое пространство. Способствовать решению этой задачи должны подписание соглашения об ассоциации с ЕС, углубление хозяйственных связей в рамках СНГ, использование преимуществ сотрудничества с международными организациями, стимулирование развития экспорта, международная специализация и кооперирование отраслей производства с георегиональнимы партнерами
Ключевые слова: конкуренция, конкурентоспособность, международная конкурентоспособность, конкурентные преимущества, геоэкономические измерения, георегиональные приоритеты, геоэкономические факторы, международная конкурентоспособность стран мира.
ANNOTATION
Oleksiy Tonkyh. Georegional measurings of inte
ational competitiveness of Ukraine. – Manuscript.
Thesis for a Candidate Degree in Economics on the speciality 08.00.02. – World economy and inte
ational economic relations. National Taras Shevchenko Kyiv University of the Ministry of Education and Science, Youth and Sport of Ukraine, Institute of Inte
ational Relations. – Kyiv, 2012.
The theoretical and practical aspects of development of inte
ational competitiveness of Ukraine and georegional orientation of mechanism of its realization are investigated in the work. Georegional priorities of development of inte
ational competitiveness of Ukraine are presented and grounded, geoekonomical measurings of efficiency of georegional competitiveness are determined. Main attention is spared the development of models of optimization of inte
ational competitiveness of Ukraine and ground of directions of regional strategy of domestic competition policy.
Keywords: competition, competitiveness, inte
ational competitiveness, competitive edges, geoekonomical measurings, georegional priorities, geoekonomical factors, inte
ational competitiveness of the world.
| 
